18 квітня відзначають Міжнародний день пам’яток і визначних місць. З цієї нагоди запрошуємо усіх доповнювати Вікіпедію інформацією про пам’ятки України, що вже втрачені чи під загрозою знищення.

Допомогти пам’яткам фізично чи грошима може не кожен, оббивати пороги не всім стане снаги. Але кожен може приєднатися до збереження пам’яті та документування історії пам’яток культури. У Міжнародний день пам’яток і визначних місць, запрошуємо усіх доповнювати українську Вікіпедію інформацією про пам’ятки України, що вже втрачені та яким загрожує знесення чи руйнація.

Чим ви можете допомогти?

  • Доповніть перелік втрачених пам’яток:
    1. Пошукайте інформацію про пам’ятки архітектури, історії, які втрачені чи руйнуються у вашому місті/регіоні.
    2. Перевірте, чи є про них стаття у Вікіпедії.
    3. Якщо немає, напишіть про це коментар або доповніть список на сторінці проекту: Вікіпедія:Проект:Культурна_спадщина_України
  • Напишіть або доповніть статтю про таку пам’ятку.
  • Спробуйте знайти потрібну ілюстрацію у нашому репозиторії фото, яку можна додати до статті.

Цим ми також хочемо підтримати й виклик Олександра Алфьорова #рятуйпамятку, і запросити поширювати спогади та біль від втраченого культурного спадку не тільки у соцмережах. Стаття у Вікіпедії буде доступна усім, а зібрані в ній факти, можливо, допоможуть врятувати пам’ятку, якщо це ще можливо.

Сторінка проекту: Вікіпедія:Проект:Культурна_спадщина_України

Згарище від церкви у Новиці Калуського району Івано-Франківської області

Спасо-Преображенський храм у селі Новиця був найбільшим дерев’яним храмом західної України.

Парково-садибний комплекс барона фон Мекк

Парково-садибний комплекс барона фон Мекк, с. Копилів, Київська область, 2014 рік. Автор фото: Wadco2, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

1 травня стартує конкурс фотографій природоохоронних територій «Вікі любить Землю». Протягом місяця всі охочі можуть подавати свої роботи та змагатися за перемогу у кількох конкурсних номінаціях.

Вже всьоме громадська організація «Вікімедіа Україна» запрошує наповнювати Вікісховище фотографіями пам’яток природи під вільною ліцензією. Мета конкурсу — створення найповнішої бази фотографій пам’яток природи для ілюстрування Вікіпедії та інших вікіпроектів.

За попередні шість років конкурсу учасники завантажили понад 70 тисяч вільних зображень об’єктів та територій природно-заповідного фонду України, яких є понад 8200 у державному реєстрі. Це великий внесок у розвиток вільних знань, однак ще більше половини об’єктів у конкурсних списках залишаються непроілюстрованими.

002.1200x630

Участь у конкурсі є вільною та відкритою як для професійних фотографів, так і для любителів. Протягом травня всі охочі можуть подати фотографії власного авторства, зроблені у період конкурсу або раніше, після чого професійне журі визначить переможців у кількох номінаціях, а також обере 10 найкращих робіт, які візьмуть участь у міжнародному етапі конкурсу. Автори найкращих світлин та найбільш активні учасники отримають цінні призи.

Із регламентом конкурсу можна ознайомитися на сайті «Вікімедіа Україна». Детальніше про цьогорічні зміни до регламенту — на сайті Вікі любить Землю.

Щоб оперативно отримувати новини та поради для учасників, підписуйтеся на Facebook-сторінку конкурсу: https://www.facebook.com/wle.ua

Сайт конкурсу: http://wle.org.ua/. Із запитаннями та пропозиціями можна писати оргкомітету за адресою wle@wikimedia.org.ua

Фото — Misha Reme, обробка — Atoly, CC-BY-SA 4.0, Вікісховище

1 травня всі читачі Вікіпедії знову побачать банер про фотоконкурс Вікі любить Землю із запрошенням брати участь. Проект переходить у сьомий рік свого існування. І прагнення організаторів залишаються незмінними, а от регламент традиційно промовляє дещо нове. Як проходитиме конкурс цього року, читайте далі.

Reme_1200x630

За шість років конкурсу учасники завантажили понад 70 тисяч вільних зображень об’єктів та територій природно-заповідного фонду України, яких є понад 8200 у державному реєстрі. Це великий внесок у розвиток вільних знань, однак ще більше половини об’єктів у конкурсних списках залишаються непроілюстрованими, а багато завантажених фотографій — невикористаними у статтях Вікіпедії. Тому цього року ми будемо заохочувати конкурсантів висвітлювати нові пам’ятки природи, а також намагатимемося підвищувати використання фотографій у вікіпроектах.

Як завжди, протягом травня всі охочі можуть подати фотографії власного авторства, зроблені у будь-який період часу. Як і минулого року, шанси на перемогу матимуть лише ті фото, для яких вказані географічні координати місця зйомки. Цього року обов’язковою вимогою є наявність опису (наприклад, уточнення щодо місця зйомки, назва виду рослини чи тварини тощо), а назва файлу має містити назву ПЗФ та/або ключові слова назви.

За результатами оцінок журі буде визначено переможців номінацій «Найкраще фото області» і саме серед них, а не з окремого рейтингу буде визначено десять найкращих фотографій. Іншими словами, у топ-10 потраплять переможці обласних номінаційї з найбільшими балами і саме вони представлятимуть Україну на міжнародному етапі.

Цього року вдруге, при підведенні підсумків номінацій «За найбільшу кількість сфотографованих пам’яток» (за областями та по Україні загалом) фотографії тих об’єктів природно-заповідного фонду, які до початку конкурсу не мали фотографій Вікісховищі, отримують додатковий коефіцієнт. Оргкомітет збільшив коефіцієнт з 5 до 10 для фотографії пам’яток, які не були проілюстровані на Вікісховищі до початку конкурсу. Якщо конкурсанти завантажували фото пам’ятки «Вікі любить Землю» минулих років, ці роботи отримують коефіцієнт 1. В інших випадках (конкурсанти раніше не завантажували фото пам’ятки, але вона вже проілюстрована у Вікісховищі) коефіцієнт становитиме 2. Повний регламент доступний на сайті «Вікімедіа Україна».

Автори найкращих світлин та найбільш активні учасники отримають цінні призи. У 2018 році призи отримали 20 осіб, а сувеніри з логотипом конкурсу та дипломи загалом отримали 40 учасників.

Ми завжди відкриті до пропозицій партнерства, зокрема до оголошення спецномінацій. Якщо у вашої організації є ідеї спецномінацій, які ви можете підтримати, напишіть оргкомітету на wle@wikimedia.org.ua.

Для того, щоб оперативно отримувати новини, підписуйтеся на нашу Facebook-сторінку.

Прес-анонс

Фото — Misha Reme, обробка — Atoly, CC-BY-SA 4.0, Вікісховище

11 квітня 2019 року пішов з життя Олег Яцожинський — геолог за фахом, який був активним дописувачем Вікіпедії під псевдонімом Helgi.

File:Lviv. WikiConference 2015 (49).JPG

Олег Яцожинський під час Вікіконференції 2015. Автор фото: Star 61, CC BY-SA 4.0

Олег народився 17 листопада 1976 року в м. Стрий Львівської області. Все його життя було присвячено геології — науці про тверду оболонку Землі. Захистивши дисертацію в 2002 році в ІГГГК НАНУ на звання кандидата геологічних наук, Олег пропрацював в ряді геологічних інститутів — Львівське відділення УкрДГРІ (2002-2006), ДП «Науканафтогаз» (2006-2008, 2010-2011), ВАТ «Геотехнічний інститут» (2008-2010). Останні вісім років життя працював завідувачем лабораторії фізики мінералів Геологічного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка.

Окрім активної науково-дослідницької роботи, Олег докладав зусиль до популяризації геології: читав науково-популярні лекції, досліджував стан та можливості розвитку геотуризму, брав участь в розробці геотуристичних маршрутів, та власне співорганізовував науково-популярні поїздки по рідному краю присвячені геології.

Олег дописував Вікіпедію українською мовою з 2007 року, а з 2014 по 2019 рік був  адміністратором. Він започаткував 198 статей, і п’ять з них сьогодні мають статус «добра»; загалом зробив понад 14 000 редагувань. Олег дописував на різні тематики — писав статті за своїм фахом, а також про свої захоплення: наприклад, історію та краєзнавство.

Цінним внеском користувача Helgi до української Вікіпедії стали завантажені ним медіафайли — геологічні та інші карти Галичини, україномовні схеми та діаграми з геології та ін. Дописуючи до статей Вікіпедії Helgi був вимогливий до себе та до інших користувачів, його внески завжди відрізнялись високою якістю, верифікованістю.

Він називав дописувачів Вікіпедії «вікінгами» і генерував багато сміливих ідей — саме Олег чи не перший запропонував створити громадську організацію «Українська Вікіпедія» (під час львівської вікізустрічі в лютому 2008 року).

У 2015 році Олег приєднався до нашої організації, а у 2016 році був обраний до керівного органу — Правління. Він координував проект Вікіекспедиції, входив до організаційного комітету Вікіконференції 2015 року, що проходила у Львові на базі Географічного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка, проводив віківишколи для викладачів університету, а також започаткував інтелектуально-спортивну забавку з редагування Вікіпедії між командами дописувачів (проект WikiFix).

Автор фото: Сергій Петров, CC BY-SA 4.0

Олег Яцожинський у Львівському університеті. Автор фото: Сергій Петров, CC BY-SA 4.0

Згадує користувач Звірі:

«Helgi був надзвичайно активним науковцем, вікіпедистом, популяризатором науки. В ньому жила і била ключем, наче потужне джерело, ідея донесення наукових знань до широкого загалу — тому мабуть він так багато віддав Вікіпедії, організував «Геоатракції» — поїздки по області до різних геологічно-цікавих об’єктів з науково-популярним супроводом, читав науково-популярні лекції.  Думаю, можна сказати що він жив цією ідеєю — навіть вже серйозно хворіючи у 2018 році, він взявся за організацію наукового лекторію у Львові і встиг зібрати навколо себе зацікавлених в цьому місцевих науковців різних галузей».

Редактори української Вікіпедії та ГО «Вікімедіа Україна» висловлюють співчуття рідним та близьким померлого Олега Яцожинського. У Вікіпедії створено сторінку, де можна залишити свої співчуття.

Для матеріальної підтримки родині — номер банківської картки дружини Олега Іванни Кметь: 5168 7422 2088 3015 (ПриватБанк).

Вікіпедія та її сестринські проекти — це безцінний інструмент для навчання. Щоб поділитися знаннями, як Вікіпедію можна використовувати в навчальному процесі у школах, «Вікімедіа Україна» запрошує взяти участь у дводенному вікітренінгу для вчителів. Тренінг пройде у Кременчуці (Полтавська область) у квітні або травні; точну дату буде анонсовано пізніше.

Тренінг буде присвячений редагуванню Вікіпедії та використанню Вікіпедії і її сестринських проектів в освітньому процесі. Учасники зможуть розвинути й покращити свої вміння із редагування Вікіпедії та дізнатися більше як про Вікіпедію, так і можливості її використання в навчальному процесі.

Учасники тренінгу отримають сертифікати про участь із зазначеною кількістю годин. Організатори забезпечують проживання та харчування під час заходу, а також компенсують витрати за проїзд до/з Кременчука.

File:WMUA Wikitraining For Teachers 12-13 May 2018 25.jpg

Вікітренінг для вчителів у травні 2018 року (Ilya, CC BY-SA 4.0, Вікісховище)

Якщо ви зацікавлені взяти участь у тренінгу, якомога швидше заповніть реєстраційну анкету — https://forms.gle/8pk6ERgmCzexpahZ7

Умовами участі в тренінгу є:

  1. перед тренінгом — написання статті у Вікіпедії, яка відповідає правилам проекту;
  2. після тренінгу — використання Вікіпедії чи вікіпроектів у вашому освітньому курсі згідно із здобутими на тренінгу знаннями (проведення тренінгів для учнів, інтеграція використання Вікіпедії та вікіпроектів у навчальний процес).

Після реєстрації в анкеті напишіть, будь ласка, статтю у Вікіпедії і надішліть посилання на неї на адресу edu@wikimedia.org.ua. Тему статті можна обрати згідно з вашими професійними чи особистими зацікавленнями; єдиною вимогою є її відповідність правилам Вікіпедії. Із правилами Вікіпедії та порадами щодо написання статей можна ознайомитися тут — https://uk.wikipedia.org/wiki/Вікіпедія:Довідка.

Дедлайн для подання статті — за 5 днів до початку тренінгу. Зверніть увагу, що написання статті є обов’язковою умовою для участі у тренінгу.

Мандрівна фотовиставка «Пам’ятки України» продовжує радувати відвідувачів у різних містах і містечках України. Зараз на виставці представлені найкращі фотоукраїнського конкурсу «Вікі любить пам’ятки» 2017 та 2018 років.

Наступна зупинка — Хмельницький. Виставка відкриється 5 квітня у Центральній міській бібліотеці Хмельницького. Запрошуємо усіх у бібліотеку на відкриття у п’ятницю об 11:00!

Окрім найкращих світлин «Вікі любить пам’ятки» минулих двох років, на виставці можна буде побачити найкращі фотографії спецномінації «Єврейська спадщина». 

Графік роботи бібліотеки та виставки — 9:00-18:00 з вівторка по п’ятницю, 10:00-17:00 в суботу-неділю; понеділок — вихідний.

Виставка триватиме до 30 квітня.

Галерея усіх знімків розміщена у Вікісховищі.

Близько 30 відсотків науковців у галузях STEM (наука, технології, інженерія, математика) є жінками, але пропорція статей у Вікіпедії про значимих жінок-науковиць є значно нижчою.

Щоб покращити цю ситуацію, Вікімедіа Україна та Фонд ООН у галузі народонаселення ініціюють новий конкурс статей для висвітлення досягнень жінок в точних науках. Зараз ми шукаємо авторів логотипу цього конкурсу.

1-30 червня в українській Вікіпедії пройде конкурс про жінок у точних науках. Мета цього проекту— краще висвітлити досягнення жінок у точних науках у Вікіпедії українською мовою та зменшити гендерний дисбаланс у змісті Вікіпедії в цілому. Писати та доповнювати біографічні статті про жінок-науковиць, а також жінок, пов’язаних із точними науками (наприклад, підприємниць у цій галузі) для конкурсу зможуть усі охочі.

Щоб удосконалити цей конкурс, ми оголошуємо міні-конкурс на найкращий логотип для конкурсу статей про жінок у STEM.

Пропозиції логотипу приймаються до 20 квітня включно. Для участі у конкурсі логотипів графічний файл необхідно завантажити у Вікісховище або надіслати організаторам електронною поштою. Детальніша інформація про те, як подати логотип на конкурс — https://uk.wikipedia.org/wiki/Вікіпедія:Конкурс_про_жінок_у_STEM/Логотип#Як_подати_логотипи.

File:NASA human computers - Mary Jackson on far right - Pressure Tunnel staff taken in 1950s.jpg

«Люди-комп’ютери» (human computers) НАСА у 1950-их. Ця професія була типовою для жінок у точних науках у середині минулого століття. NASA, PD-USGov, Вікісховище

Переможець змагання отримає призи та сувеніри від організаторів — ГО «Вікімедіа Україна» та Фонду ООН у галузі народонаселення. Окрім цього, переможну роботу побачать тисячі людей на сторінках Вікіпедії та в соцмережах, а Вікімедіа Україна поширить інформацію про автора/авторку найкращого логотипу.

Детальніші умови конкурсу на логотип читайте тут — https://uk.wikipedia.org/wiki/Вікіпедія:Конкурс_про_жінок_у_STEM/Логотип

Захочуємо також подавати пропозиції назви конкурсу: або разом з логотипом, або окремо.

З усіма питаннями можете звертатися до організаторів на адресу stem@wikimedia.org.ua

Перше місце: Еволюція торнадо. Це фотомонтаж, що складається з 8 різних знімків. Автор фото: Jason Weingart, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0.


Після багатомісячного процесу відбору і голосів тисяч волонтерів, нарешті є результат.

Вікісховище, репозиторій освітніх медіаматеріалів, де міститься переважна більшість зображень з Вікіпедії, оголосив Зображення року.* Майже 3500 осіб вибирали з 57 зображень у фінальному раунді змагання. «Еволюція» Джейсона Вайнґарта — колаж-таймлапс, що показує розвиток і страхітливе розширення торнадо — посіла перше місце.На другому місці — фото Девіда Ґублера із самотнім товарним поїздом у Чилі, а на третьому — чудове фото Даніели Рапави з мильною бульбашкою, що перетворилася на лід.Ми поспілкувалися з усіма трьома переможцями, щоб дізнатися більше про переможні фотографії.

• • •

Вайнґарт живе поблизу Остіна, штат Техас. Він зробив своє Зображення року (вище) з восьми окремих зображень, зроблених під час гонитви за бурею у Додж-Сіті, Канзас, США, у травні 2016. З них сім показують саме торнадо, а одне скраю ліворуч показує будову шторму.

Далі Вайнґарт скористався Photoshop’ом, щоб злити всі зображення до купи для фінальної картинки. «Мені хотілося стати першою людиною, що використає таймлапс-фотографію для документування торнадогенезу», говорить він.

Висока якість окремих кадрів пояснюється налаштуванням камери на збереження знімка кожної секунди відео, тобто Вайнґарту не довелося відбраковувати окремі кадри з усього відеоматеріалу. (Відео, про яке йде мова, доступне на YouTube).

Вайнґарт зробив і завантажив це зображення у Вікісховище для участі у Wiki Science Competition, Конкурсі наукових фотографій, що заохочує завантажувати науково-освітні медіафайли для використання у Вікіпедії та деінде. «Моєю метою було надихнути людей дізнаватися більше про погоду», говорить Вайнґарт.

Що цікаво, набагато більше людей дізналися про його знімок після того, як він потрапив у Reddit та Facebook з підписом «нагромадження торнадо». Він не має жодного уявлення про те, хто це зробив, і якщо чесно, не схоже, щоб він міг. Однак фото стало настільки вірусним, що має власну сторінку на сайті Snopes, відомому веб-сайті з перевірки фактів. Їхній вердикт полягав у тому, що фото хибно підписали.Який висновок Вайнґарта з цього? «Чудовий урок для людей … перевіряти факти, перш ніж клацати “поширити”».

Більше робіт Вайнґарта можна знайти на його веб-сайті.

• • •

Друге місце: Порожній поїзд для перевезення руди на тлі вулкану Сан-Педро у Чилі. Автор фото: David Gubler/Kabelleger, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0.

Друге місце посів самотній поїзд-рудовоз Девіда Ґурблера, товарняк, що суне через пустелю Атакама раз чи щонайбільше двічі на добу і зупиняється на кордоні з Болівією. Знайти поїзд нескладно, адже він курсує щодня за тим же розкладом. А от зробити саме фото вже важче, навіть попри те, що поїзд рухається не особливо швидко: Девіду та його другу довелося їхати до гарної локації для фото, робити знімок, стрибати в машину і випереджати поїзд, а тоді повторювати спочатку.

Ґублер вважає, що це фото сподобалося виборцям у змаганні на Зображення року, тому що «комбінація кольорових локомотивів, червоної пустелі, засніженого піку та блакитного неба зачаровує», а ще він говорить, що «сама екзотична композиція могла розпалити інтерес, бо я припускаю, що чимало з тих, хто голосував, не дуже знайомі з пустелею Атакама».

Більше робіт Ґублера ви можете знайти у Вікісховищі.

• • •

Третє місце: Мильна бульбашка швидко замерзає за морозної погоди. Авторка фото: Daniela Rapava, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0.

І нарешті, Даніела Рапава посіла третє місце у конкурсу Зображення року. Уродженка Словаччини, Даніела любить, серед іншого, знімати замерзлі мильні бульбашки. Вона робить це з 2014-го і вона нагадують їй планети, які люди можуть розглядати з Обсерваторії міста Рімавська Собота, де вона зробила цей знімок.

Бульбашка утворена з води, мила і цукру, завдяки чому вона достатньо міцна, щоб залишатися цілою на вулиці. Того дня бульбашці знадобилося приблизно сім хвилин, щоб замерзнути на морозі.

Інші роботи Рапави доступні на її веб-сайті.

Ед Ергарт,
відділ комунікацій,
Фонд Вікімедіа

*Зображення року обираються серед зображень, що в минулому році отримали статус «вибраних» — свідчення високої якості, яке присуджується після обговорення спільнотою. Ви можете переглянути усі попередні Зображення року, починаючи з 2006, у Вікісховищі.

Переклад оригіналу: A picture of the year so unbelievable, it has its own Snopes entry

Як організація, що опікується найпопулярнішим некомерційним веб-сайтом у світі, Вікіпедією, Фонд Вікімедіа не стоїть осторонь нещодавніх подій у Європейському парламенті. До вашої уваги коментар Фонду щодо прийняття нової Директиви ЄС про авторські права.

результат голосування у Європарламенті

26 березня, з розподілом голосів 348–274 Європейський парламент ухвалив нову директиву щодо авторських прав, що включає проблематичні правила, які шкодять вільним знанням. Депутати Європарламенту зробили це після років обговореньпереглядів та нещодавніх вуличних протестів. Ми вважаємо, що це сумний результат, наслідки якого неодмінно відчуватимуться у наступні роки.Оскільки статті 15 та 17 (раніше 11 та 13) директиви матимуть вплив по всій території Європейського союзу, ми очікуємо прямого впливу на всю онлайн-активність. Стаття 15 вимагатиме від певних новинних веб-сайтів купувати ліцензії на контент, який вони показують. У результаті, чимало веб-сайтів, що допомагали людям знаходити і розбиратися в новинах, можуть вирішити більше не надавати подібних послуг, що ускладнить пошук високоякісних новин від онлайн-ресурсів з високим рівнем довіри. Стаття 17 впровадить новий режим відповідальності у ЄС, за яким на веб-сайти можна подати в суд за порушення авторських прав їхніми користувачами. Це стимулюватиме веб-сайти фільтрувати усі завантаження і зберігати лише «безпечний» захищений авторськими правами контент на своїх сайтах, розмиваючи ключові винятки та обмеження до авторських прав, роблячи платформи суддями у питаннях того, що є порушенням авторських прав, а що ні.

Однак є й позитивні елементи, які можна відмінити у новій директиві. Нова охорона суспільного надбання гарантує, що правдиві репродукції робіт у суспільному надбанні залишаться не захищуваними авторським правом, навіть у цифровій формі. Музеї, архіви та бібліотеки тепер зможуть надавати цифровий доступ до некоменційних робіт, які ще не перейшли у суспільне надбання. Дослідницькі організації та установи культурної спадщини зможуть займатися аналізом текстів і даних робіт, до яких вони мають законний доступ.

Хоча ми розчаровані, боротьба ще не закінчилася. Вплив директиви щодо авторського права визначиться тим, як законодавці у кожній країні вирішать впровадити її. Оскільки директива щодо авторського права впроваджуватиметься у національні законодавства упродовж наступних двох років, це представляє можливість для європейців активно попрацювати з політиками і переконатися, що національне авторське право захищає свободу інтернету та дає кожному змогу отримувати доступ до знань. Багато країн внесуть поправки у своє законодавство з авторського права вперше за багато років. Зараз саме час займатися адвокацією покращень та спробувати пом’якшити шкідливі частини Директиви ЄС про авторські права, і Вікімедіа зобов’язується це робити.

Хоча статті 15 та 17 залишаються у директиві, вікімедійці вже працюють над забезпеченням того, що вони будуть впроваджуватися безпечно і трактуватимуться у національному законодавстві у найкращому світлі, у той же час наполягаючи на гарантіях, вигідних для громадськості, таких як свобода панорами чи користувацький вміст.

Сумно, що кінець кінцем, більшість членів Європейського парламенту обрали не прислухатися до мільйонів голосів у Європі, стурбованих напрямком, у який повернулася директива. Ми з нетерпінням чекаємо, щоб упевнитися, що національна законодавці у країнах-членах ЄС зрозуміють, як їхні дії у майбутньому національному законодавстві вплинуть на свободу інтернету. Читайте наш блог та портал публічної політики, щоб залишатися в курсі майбутніх змін і способів, у які ви можете допомогти.

Ян Ґерлах, Еллісон Девенпорт,
юридичний відділ,
Фонд Вікімедіа

Сезонні переміщення тварин у дикій природі впливають на активність Інтернет-користувачів. Це один з висновків нового дослідження вчених з Оксфордського університету, університету Бен-Гуріона та університету Бірмінгема. Результати їхньої роботи відкривають нові можливості для моніторингу міграції тварин, для визначення видів, які повинні охоронятися, а також дають краще розуміння того, як люди взаємодіють зі світом природи.

Міжнародна команда дослідників встановила, що використання Інтернету людьми тісно пов’язане з природними циклами й ритмами. Це відкриття, опубліковане 5 березня у журналі відкритого доступу PLOS Biology, доводить про нові способи моніторингу змін світового біорізноманіття, які також відкривають нові шляхи для спостереження за тим, наскільки люди піклуються про природу, і які види та ареали слід взяти під охорону.

Команда науковців використовувала статистику переглядів сторінок Вікіпедії, щоб з’ясувати, чи відповідають інформаційні запити щодо окремих рослин і тварин в Інтернеті сезонним змінам у самій природі. Вчені проаналізували 2,33 мільярда переглядів сторінок про 31 715 видів у Вікіпедіях 245-ма мовами приблизно за три роки. Дослідники виявили, що Інтернет-інтерес до багатьох видів тварин та рослин має сезонний характер, а для про понад чверті всіх видів у вибірці спостерігається явна сезонність у переглядах сторінок про них.

Для цих видів дослідники виявили, що кількість переглядів сторінок про них та період року точно відображають те, коли і як вид був присутнім безпосередньо за вікном користувача. Отже, вчені вважають, що про зміни у присутності та чисельність різних видів у дикій природі можна судити, просто аналізуючи активність Інтернет-запитів щодо них.

Детальний аналіз цих сезонних циклів дозволив виявити кілька цікавих тенденцій. Часто сезонний інтерес до сторінок Вікіпедії відображає сезонні закономірності у житті самих видів. Наприклад, перегляди сторінок про квіткові рослини мають більшу сезонність, ніж сторінок про хвойні дерева, в яких не настільки явно виражений період цвітіння. Так само перегляди сторінок про комах та птахів зазвичай були більш залежними від пори року, ніж сторінок про більшість ссавців.

Різні мовні версії Вікіпедії також показують різні сезонні закономірності: у Вікіпедіях мовами, якими говорять у вищих широтах (наприклад, фінською або норвезькою), сезонність інтересу до природних видів є більш вираженою, ніж у Вікіпедіях мовами нижчих широт (де не така явна змінюваність пір року), наприклад, тайською або індонезійською.

На додачу до кореляції Інтернет-інтересів користувачів з закономірностями у природі, дослідники також виявили випадки, коли на зміни у статистиці вливали культурні події. Наприклад, кількість переглядів сторінок про дику індичку англійською мовою мають щорічні сплески напередодні та після Дня подяки та датами оголошення початку весняного сезону полювання у Сполучених Штатах. Телевізійна програма «Тиждень акул» в США також викликає підйом відповідного інтересу в Інтернеті.

Отже, ці факти свідчать, що поведінка людей в Інтернеті може реагувати на явища в світі природи. «Люди стають все більш відірваними від природи, і тому, як результат, ми аж ніяк не сподівались, що їх діяльність в Інтернеті буде відповідати закономірностям зі світу дикої природи», – прокоментував провідний автор і здобувач докторського ступеню Оксфордського університету Джон Міттермайєр. «Бачити те, що онлайн-активність часто сильно корелює з природними явищами, вказує на те, що люди звертають увагу на довкілля, а з точки зору природоохоронної справи це є справді вражаючим».

Команда дослідників вважає, що застосування цих методів має значний потенціал у природоохоронній політиці та діяльності, зокрема, для визначення флагманських видів та знакових територій. Встановлення сезонного піка Інтернет-інтересу до певних видів, наприклад, могло б допомогти організаціям визначати, коли започатковувати кампанії зі збору коштів.

Перекладено за матеріалом Global analysis of billions of Wikipedia searches reveals biodiversity secrets

Оригінальна стаття з оглядом результатів досліджень:
John C. Mittermeier, Uri Roll, Thomas J. Matthews, Richard Grenyer. A season for all things: Phenological imprints in Wikipedia usage and their relevance to conservation. PLOS Biology, 2019; 17 (3): e3000146 DOI: 10.1371/journal.pbio.3000146

Рожеві пелікани. На території України є сезонними мігрантами, зустрічаються в Дунайському біосферному заповіднику та на придунайських водоймах. Фото: Сергій Рижков CC BY-SA 4.0

З приходом астрономічної весни у Вікіпедії розпочинається «Європейська весна 2019» — міжнародний конкурс написання статей про держави Центральної та Східної Європи. Він покликаний поглибити знання європейців про сусідні країни,  налагодити порозуміння між спільнотами, покращити єдиний інформаційний простір.

Конкурс триватиме понад два місяці. Учасники писатимуть статті в українській Вікіпедії про культуру, науку, спорт, історію, географію та видатних особистостей з країн Центральної та Східної Європи. У цей же час, в інших мовних розділах Вікіпедії робитимуть те саме, і в тому числі створюватимуть статті про Україну.

Таким чином, ми дізнаємося більше про сусідні території та народи, з якими поділяємо спільну історію, та робитимемо це знання доступним мільйонам інших людей завдяки Вікіпедії.

Конкурс з міжнародною назвою CEE Spring проводиться уже вп’яте. У 2018 році, учасники з різних країн створили понад 9000 статей у 24 мовних версіях Вікіпедії. З них понад 2000 статей створено українською мовою, завдяки чому українська Вікіпедія стала найактивнішою з усіх мовних розділів. З 2019 року українська частина конкурсу отримала українську назву — «Європейська весна».

Проект триватиме до 31 травня 2018 року. Організатори конкурсу з кожної країни-учасниці підгодували перелік статей про свою країну, які вони вважають найважливішими. Від Австрії до Хорватії, тиждень за тижнем, запрошуємо писати про всі країни регіону в найширшому сенсі.

Найактивніші учасники отримають подарунки від організаторів. Долучайтеся!

Більше про конкурс читайте за посиланням у Вікіпедії: Європейська весна 2019, а про міжнародний конкурс — на сторінці його організаторів та у Facebook чи Twitter.

Ще тиждень тому в україномовному розділі Вікіпедії не було статті про першу космонавтку Китаю Лю Ян та членкиню Федеральної ради Швейцарії Карін Келлер-Зуттер, а стаття про колишню Першу леді США Мішель Обаму була короткою і майже не розповідала біографію Обами. Це вдалося виправити завдяки WikiGap  — онлайн-марафону зі створення статей про видатних жінок, який пройшов в українській Вікіпедії 1-3 березня, та вікізустрічам у Києві, Львові та Харкові 1 березня.

Результати і досягнення українського WikiGap

WikiGap — це міжнародна акція, яка була ініційована минулого року Міністерством закордонних справ Швеції та організацією Вікімедіа Швеція. Метою цієї ініціативи, до якої Україна долучається вже вдруге, є зменшення гендерного дисбалансу в українській Вікіпедії. Як показує статистика, менше 15% усіх біографічних статей у Вікіпедії є статтями про жінок. Досягнення видатних жінок часто залишаються непоміченими і неописаними, і саме з цим намагається боротися WikiGap.

Щоб допомогти виправити цю ситуацію, організатори українського WikiGap — ГО «Вікімедіа Україна», Посольство Швеції в Україні та Фонд ООН в галузі народонаселення — закликали учасників онлайн-марафону створювати та поліпшувати статті у Вікіпедії про видатних жінок: експерток та рольових моделей у різних сферах. Протягом трьох днів українського WikiGap було створено та покращено 186 статей про видатних жінок або на тему жінок. Найактивнішим автором став Андрій Гриценко, який за три дні створив 22 статті.

І, хоча, цей результат не набагато змінив нерівність у складі 162 тисяч біографічних статей в українській Вікіпедії, але важливим досягненням стало те, що WikiGap допоміг привернути увагу до теми гендерного дисбалансу у Вікіпедії та залучити нових дописувачок і дописувачів Вікіпедії. У рамках WikiGap 1 березня пройшли одночасні зустрічі у Києві, Львові та Харкові, в яких взяло участь 86 учасниць та учасників, більшість із них раніше не редагували Вікіпедію.

WikiGap-марафони приймали у себе Могилянська школа журналістики у Києві, Харківський національний університет міського господарства імені Бекетова та Гендерний центр при ньому, а також Львівський національний університет імені Франка.

І це тільки початок

Хоча український WikiGap уже завершився, міжнародна ініціатива WikiGap лише починається. Вікізустрічі, організовані місцевими вікіспільнотами за підтримки Міністерства закордонних справ Швеції, пройдуть в десятках країн по всьому світу: від Тромсе, норвезького міста за Полярним колом, до Абуджі, столиці Нігерії. Минулого року в рамках WikiGap було створено 13 тисяч статей 30-ма мовами — і, сподіваємося, цього року результати будуть не менш вражаючими.

З 8 березня по 8 квітня пройде міжнародний марафон WikiGap Challenge, під час якого учасниці й учасники з усього світу створюватимуть статті про видатних жінок своїми мовами, — зокрема й українською. Учасники WikiGap Challenge зможуть поборотися за призи, головним з яких є повна стипендія на відвідання Вікіманії — найбільшої міжнародної конференції вікі-руху, яка цього року пройде в середині серпня у Стокгольмі.

Статті, написані учасниками вікізустрічей WikiGap у Києві, Львові та Харкові уже враховані в загальний залік WikiGap Challenge! Запрошуємо усіх охочих писати про видатних українок і про видатних жінок з усього світу українською мовою в ході WikiGap Challenge — і, звичайно, після нього також.

Учасники WikiGap у Могилянській школі журналістики

Мартін Хагстрьом, посол Швеції в Україні привітав учасників заходу у Києві

На зустрічі у Києві було започатковано близько 20 статей у Вікіпедії про жінок

Учасники WikiGap у Харкові

Учасники WikiGap у Харкові з сертифікатами за внесок у створення більш гендерно рівного Інтернету та більш гендерно рівного світу

Учасники WikiGap у Львові

У Львівському національному університеті ім. І. Франка до вікімарафону приєдналось 30 студентів

Всі фото надані Фондом народонаселення ООН в Україні, поширюються на умовах CC BY-SA 4.0.

Див. також:

12 березня у Львові всі охочі можуть приєднатися до спільного написання статей про жінок. Феміністична майстерня та Вікімедіа Україна запрошують до Першої львівської медіатеки збільшити інформаційну присутність жінок у Вікіпедії.

Загальнодоступна вільна багатомовна онлайн-енциклопедія ставить собі за мету зібрати все знання, доступне людству, у вигляді енциклопедичних статей, присвячених певному предмету, особі чи явищу. І сьогодні вона містить інформацію про набагато більше тем, ніж будь-яка інша онлайнова чи друкована енциклопедія. Втім, не всі теми висвітлюються рівномірно. Люди редагують ті теми, які їх цікавлять, і на контент Вікіпедії також неабияк впливає той факт, що більшість редакторів Вікіпедії — чоловіки.

З-понад 100 тисяч біографічних статей в українській Вікіпедії, лише близько 15% з них присвячено жінкам. Звісно це не означає, що серед усіх персоналій минулого чи сьогодення, про яких варто писати статті у Вікіпедії, жінки становлять лише 15%. «Обсяг важливих знань, які ще не описані у Вікіпедії, значно більший за той, який вже описаний. І це особливо стосується жіночих постатей в науці, мистецтві, спорті, політиці та інших галузях людської діяльності» — зазначає львівський вікіпедист Юрій Булка.

Сьогодні з’являється все більше відомостей про жінок в історії мистецтва, науки, спорту, політики. Часто їхній внесок не був оцінений сучасниками і сучасницями, а інколи був приписаний чоловікам або забутий у наступні роки. Утім, не менш важливими в контексті Вікіпедії є й діячки сьогодення.

На сторінці заходу можна знайти списки пропонованих до створення статей, які, втім, не є вичерпними: учасники й учасниці заходу можуть вільно обирати тему для статті. Все, що потрібно — мати надійне джерело, на яке можна послатися при створенні статті.

Захід відбудеться 12 березня о 18:00 у Першій львівській медіатеці.

Подія у Facebook

Всі, кому цікава тема, але не зможуть відвідати захід, можуть взяти участь у міжнародній акції #WikiGap, що проходитиме онлайн 8 березня — 8 квітня 2019 року за підтримки Вікімедіа Швеція та Міністерства закордонних справ Швеції. Сторінка конкурсу.

 

26-30 січня в українській Вікіпедії проходив Вікімарафон, присвячений започаткуванню української Вікіпедії. За 5 днів було у ньому взяло участь понад 650 учасників, які поповнили Вікіпедію майже на 1800 статей. Відбулося понад 60 вікізустрічей по всій Україні, де вчились редагувати і створювали статті разом.

Як і попередні два роки, під час Вікімарафону українська Вікіпедія поповнилася новими статтями про природно-заповідний фонд України. 30 січня, саме на День народження Вікіпедії, програма-бот додала 74 нові сторінки, інформацію для яких підготували волонтери.

Це невеликі статті про природоохоронні території, які отримали відповідний статус саме у 2018 році. Запрошуємо учасників конкурсу переглянути їх, і якщо ви їх фотографували для останнього конкурсу, додавати зображення або завантажувати та ілюструвати ці статті поза конкурсом.

Статті AtolyBot (у дужках вказано обсяг статті у байтах):

Козачий острів (3829) · Урочище «Дуброва та Язвине» (3762) · Ліптов (3611) · Урочище Вертебиста (3604) · Голубіївський ліс (3583) · Караташ (3541) · Степ на Солоній (3472) · Дідовицький (3390) · Кальчицький ліс (3362) · Урочище «Юнашківське болото» (3349) · Великописарівські кургани (3349) · Городище (Лебединський район) (3337) · Кальчицький – 1 (3227) · Балка Чернеча (3226) · Галина гірка (3199) · Вітрівський (3174) · Приторський (3173) · Золотий байрак (3122) · Суженський (3099) · Колядинецький (3078) · Трубіївський ліс (3064) · Холодниківський (3021) · Староварварівський ліс (3009) · Ружківські яри (2970) · Староварварівські соснові насадження (2956) · Яготинський імені гетьмана Кирила Розумовського (2949) · Урочище Верба (Ємільчинський район) (2925) · Гаврилівський (2922) · Чехів яр (2911) · Криворізьке (заказник) (2892) · Вікові дерева дуба звичайного (2848) · Ступки-Голубовські 2 (2799) · Карачина гора (2797) · Маячка (заказник) (2793) · Яковлівські соснові насадження (2787) · Таценківські дуби-велетні (2770) · Адоніс (заказник) (2757) · Ташанківський дуб (2732) · Зміїна гора (2714) · Очеретине (заказник) (2710) · Тарасівський (ландшафтний заказник) (2708) · Губарівщина (заказник) (2687) · Кургани (Зіньківський район) (2674) · Олексина (2667) · Калинівський ландшафтний заказник (2645) · Дуб кохання (2631) · Дуб довгожитель (2629) · Дуб звичайний (Київ) (2606) · Мокрояленський (2598) · Батьківський ясен (2593) · 499-річний дуб (2580) · Живоносне джерело(2580) · Урочище Донське ковилове (2554) · Дуб пана Василя (2548) · Хоцьківський (2547) · Піщанка (Карлівський район) (2538) · Урочище «Під Німецькою полонинкою» (2524) · Кудринецький водоспад (2520) · Духовичанські дуби (2516) · Дуб Діонісія Міклера (2486) · Урочище «Кіндрат» (2462) · Руська Буковинка (2457) · Андругівські липи (2453) · Дуб графині Шувалової (2451) · Соболівський ліс (2450) · Караковський (2423) · Горбаківський (2322) · Тересвянська долина (2311) · Сосна звичайна (Старовижівський район) (2291) · Сидоруків парк (2265) · Урочище Херма (2242) · Молорогозянський(2185) · Бакумова гора (2131) · Зелене озеро (2126)

Генерація тексту сторінок

Знімок екрану, що показує процес генерації тексту сторінок

Див. також:

На п’ятнадцяти найкращих фото з міжнародного фотоконкурсу Wiki Loves Monuments зображені скарби культурної спадщини всього людства.
1-е місце. Мечеть Шейха Лютфалли, Іран

1-е місце. Мечеть Шейха Лютфалли, Ісфахан, Іран. Фото: Alireza Akhlaghi, CC BY-SA 4.0

Аліреза Ахлаґі провів купу часу всередині знаменитої мечеті Шейха Лютфалли, щоб зробити фото, яке очолює цей перелік. Чому? Він увійшов точно опівдні, якраз коли будівлю мали закривати на дві години. Йому вдалося переконати охоронців мечеті все одно пропустити його, хоча вони сказали йому, що мусять закрити його всередині, аж поки будівлю знову не відкриють. «Я був сам-один і робив знімки», сказав він.

Одним з плодів його праці стало те, каже він, що поки будівля була зачинена, також вимкнули постійну червону підсвітку, «яка руйнує прекрасні кольори стелі і вівтаря». Зусилля Ахлаґі виявилися недаремними, адже він посів перше місце у цьогорічному конкурсі.

2-е місце. Аль-Хазне, «Скарбниця», храм у давньому місті Петра, Йорданія

2-е місце. Аль-Хазне, «Скарбниця», храм у давньому місті Петра, Йорданія. Фото: Mustafa Waad Saeed, CC BY-SA 4.0

На початку цього року Мустафа Ваад Саед подорожував до Петри у Йордані, щоб відсвяткувати свій день народження. Хоч він і фотограф-аматор, та все ж зміг посісти друге місце зі знімком, який один з членів журі назвав «магічною світлиною», яка «переповнена світлом і духовністю» і поєднує людей цього місця з «їхньою позачасовою культурною спадщиною».

3-є місце. Крита галерея Глостерського собору, Велика Британія

3-є місце. Крита галерея Глостерського собору, Велика Британія. Фото: Christopher Cherrington, CC BY-SA 4.0.

Крістофер Черрінгтон робить фотографії вже понад 50 років, але цифровою фотографією зайнявся лише наприкінці минулого року. Він провів 75 хвилин у соборі, зробивши 26 індивідуальних знімків, які складають цю панораму, і поєднав їх в один, оминаючи випадкових туристів, які потрапляли в кадр. 

«Ця світлина не була наслідком “хвилинної можливості”, — каже він. — Я детально планував її, перш ніж вийти з дому, розробляючи стратегії на випадок несподіваних перешкод: туристів, динамічної зміни світла і широкого кута огляду». Вкладений час приніс винагороду у вигляді третього місця на конкурсі.


Це три з п’ятнадцяти найкращих світлин цьогорічного Wiki Loves Monuments, щорічного фотоконкурсу, який внесений у Книгу світових рекордів Гіннеса як найбільший у світі фотоконкурс. У фокусі конкурсу, уже сьомого цього року, — «пам’ятки», під якими організатори мають на увазі об’єкти, визнані місцевими органами влади як такі, що мають особливу цінність для культурної спадщини.

Цьогорічний конкурс відповідає своєму статусу: понад 14 тисяч фотографів подали більше ніж 258 000 зображень. За кількістю переважають світлини пам’яток з Росії, далі Італії, Німеччини та України.

Найкращі фото були відібрані завдяки федеративній природі конкурсу, оскільки основу «Вікі любить пам’ятки» організовують на національному рівні звичайні люди. З кожної національної частини конкурсу, а всього таких п’ятдесят, на розгляд міжнародного журі потрапляє по десять фотографій. Щоб дізнатися більше про технічні деталі знімків і налаштування камери, натисніть на зображення і прогортайте до самого низу.

Ось решта переможців:

4-е місце: Храм Панча Ратна Говінда, Путхія, округ Раджшахі, Бангладеш.

4-е місце: Храм Панча Ратна Говінда, Путхія, округ Раджшахі, Бангладеш. Фото: Abdul Momin, CC BY-SA 4.0.

Абдул Момін, який взяв участь у конкурсі вперше, розповів нам: «Я хочу показати світові, яка красива моя країна» — і він точно саме це і зробив, завдяки своєму знімку з храму Храм Панча Ратна Говінда у Бангладеш.

5-е місце: Національна мечеть Байтул Мукаррам, Дакка, Бангладеш.

5-е місце: Національна мечеть Байтул Мукаррам, Дакка, Бангладеш. Shahriar Amin Fahim, CC BY-SA 4.0

Шахріяр Амін Фахім — студент-інженер, що заважає його хобі фотографа, тож він попросив нас передати всім, що треба «жити своїм життям, своїми мріями». Особливістю цієї світлини є те, що на ній є одночасно і прекрасна архітектура національної мечеті Байдул Мукаррам, і один з тих, хто підтримує її в такому вигляді. Фахім подолав понад тридцять кілометрів і прочекав дві години, перш ніж вдалося зробити вдалий знімок, на якому зображений хадем — хтось, хто присвятив своє життя службі у мечеті, — який прибирає у дворі. «У цьому фото мені подобається буденність, — сказав один з членів журі, — реалії життя того, хто прибирає будівлю щодня». На 11-у місці є інше фото з мечеті, а ще Фахім виграв 15-е місце.

6-е місце: Фестиваль біскет-ятра у храмі Нятапола, Бактапур, Непал. Фото: Nrik Kiran, CC BY-SA 4.0.

П’ятиповерховий, схожий на пагоду індуїстський храм Нятапола присвячений Сіддхи Лакшмі і є частиною Світової спадщини ЮНЕСКО у місті Бактапур. За останнє століття він пережив два землетруси. Один з членів журі прокоментував це фото Нріка Кірана як таке, що «поєднує людську духовність з будівлею, створеною, щоб нас підіймати». Інший написав, що це «чудова передача взаємодії матеріальної і нематеріальної спадщини. Ця світлина однаково прекрасна і як документальний знімок, і як архітектурне фото».

7-е-місце: Електростанція фабрики Шайблера і Громана, Старий Відзев, Лодзь, Польща.

7-е-місце: Електростанція фабрики Шайблера і Громана, Старий Відзев, Лодзь, Польща. Фото: Marian Naworski, CC BY 3.0.

Не зважаючи на візерунчасті вітражі вікон, ця будівля — колишня фабрика у Лодзі в Польщі. Один з членів журі написав про це фото, що воно «зображає взаємопов’язаність промислового спадку Європи завдяки двигуну AEG всередині прекрасно оформленої польської будівлі. Світлину вирізняють світло і м’які кольори».

8-е місце: Дерев'яний міст і церква Параскеви П'ятниці, Плесецький район, Архангельська область, РФ

8-е місце: Дерев’яний міст і церква Параскеви П’ятниці, Плесецький район, Архангельська область, РФ. Фото: Mikhail Prokhorov, CC BY-SA 4.0.

Ця похмура, тривожна і депресивна світлина належить авторству Михаїла Прохорова, який сподівається, що вона послужить пересторогою про загрози, з якими стикається більшість культурних пам’яток у віддалених північних регіонах Росії. Фото зроблене у Кенозерському національному парку, за тисячу кілометрів від його домівки, і Прохоров пише, що воно «справило на мене глибоке враження; таке змішане почуття — воно прекрасне і трагічне водночас. Багато пам’яток на зразок цієї майже невідомі».

9-е місце: Петрогліф «Процесія», гребінь Комб-Рідж, Національна пам'ятка Шаш-Яа («Ведмежі вуха»), Юта, США

9-е місце: Петрогліф «Процесія», гребінь Комб-Рідж, Національна пам’ятка Шаш-Яа («Ведмежі вуха»), Юта, США. Фото: Mark Toso/Ancient Skys Photography, CC BY-SA 4.0.

Марк Тосо хотів «зіставити позачасовість і вічність мистецтва, вирізьбленого в камені», і цілу ніч чекав, щоб це зробити. Він подав на конкурс це фото петрогліфа «Процесія» на Кедровій столовій горі у штаті Юта, США, сподіваючись покращити обізнаність людей про те, що він перебуває під загрозою зникнення, оскільки залишився за межами Національної пам’ятки «Ведмежі вуха», площу якої нещодавно зменшили.

10-е місце: Фортеця Дева, Румунія.

10-е місце: Фортеця Дева, Румунія. Фото: Dragos Pirvulescu, CC BY-SA 4.0.

Хоча це лише четвертий рік, що Драгос Пірвулеску бере участь у «Вікі любить пам’ятки», фотографією він займається вже близько тридцяти років. Це фото Деванського замку в Румунії було зовсім не заплановане: рано-вранці він їхав автомобілем у своє рідне місто, коли помітив такий краєвид. Він швидко звернув на обочину і зробив цю світлину, яку один з членів журі похвалив за «видовищний світанок, що надає зображенню дуже теплого візуально приємного вигляду, а перспектива згори вниз дає достатнє уявлення про те, наскільки пам’ятка височіє над містом».

11-е місце: Національна мечеть Байтул Мукаррам, Дакка, Бангладеш. Фото: Md. Nazmul Hasan Khan, CC BY-SA 4.0.

Інакший погляд на національну мечеть Байтул Мукаррам, фото якої є також на п’ятому місці. Один з членів журі оцінив цю світлину за її «відмінну композицію, поєднану з майстерним контролем над світлом і кольорами. Мені особливо подобається рішення фотографа показати поточне використання пам’ятки, що додає зображенню додаткової освітньої цінності».

12-е місце: Абатська церква святої Віри, Конк, департамент Аверон, Франція.

12-е місце: Абатська церква святої Віри, Конк, департамент Аверон, Франція. Фото: Krzysztof Golik, CC BY-SA 4.0.

На цій панорамі абатської церкви святої Віри Агіннської, за словами одного з членів журі, «більше, ніж церква». «Вона дає нам сильне відчуття типової атмосфери європейського села у ранкові години, завдяки самотньому перехожому на дорозі». Фотограф Кшиштоф Ґолік розповів нам, що ця церква розташована лише за сім кілометрів від місця, це він живе, і той туманний недільний ранок видався йому ідеальною нагодою вийти на прогулянку з другом і поробити фотографії.

13-е місце: Палац Крістіансборґ, Копенгаген, Данія.

13-е місце: Палац Крістіансборґ, Копенгаген, Данія. Фото: Maksym Prysiazhniuk, CC BY-SA 4.0.

Максим Присяжнюк планував це чудове симетричне фото ще до відпустки у Копенгагені в Данії разом з дружиною. (Вони хотіли відкрити, як він сказав, «казкове місто» — і яке воно, хюгге!).

14-е місце: Західний пірс, Брайтон, Велика Британія.

14-е місце: Західний пірс, Брайтон, Велика Британія. Фото:  Chris Terajet, CC BY-SA 4.0.

Західний пірс з Британії стає подібним до привида, якщо дивитися на нього у тьмяному світлі світанку. Один з членів журі написав, що пірс постає «як скелет забутого морського створіння».

15-е: Міст Гардінга через річку Падма, Пабна, Бангладеш

15-е: Міст Гардінга через річку Падма, Пабна, Бангладеш. Фото: Shahriar Amin Fahim, CC BY-SA 4.0.

Шахріяр Амін Фахім роздумував над тим, як зробити таке позачасове фото моста Гардінга у Бангладеш, упродовж майже року. І йому вдалося поєднати зимовий туман з омріяною композицією — і ще раз увійти до переліку переможців (див. також 5-е місце).


Текст цього допису написав Ед Ергарт, старший редактор Команди комунікацій Фонду Вікімедіа. Переклад, оригінал: Presenting the 2018 winners from the world’s largest photo contest.

15 грудня нагородили переможців «Вікі любить пам’ятки 2018». Церемонія відбулася у Музеї Шолом-Алейхема у Києві. Місце обрали не випадково, адже цьогоріч у конкурсу з’явилася спецномінація «Єврейська спадщина».

Директорка Музею Шолом-Алейхема Ірина Климова

Директорка Музею Шолом-Алейхема Ірина Климова. Фото: Роман Наумов, вільна ліценізія CC BY-SA 4.0

Вітала гостей Музею Шолом-Алейхема його директорка Ірина Климова. Пані Ірина висловила свою вдячність учасникам конкурсу за збереження пам’яток бодай на фотографіях і передала заочні вітання від Михайла Кальницького, дослідника історії Києва і члені журі конкурсу.

Наталія Тимків, членкиня оргкомітету конкурсу, ведуча церемонії

Наталія Тимків, членкиня оргкомітету конкурсу, ведуча церемонії. Фото: Роман Наумов, вільна ліценізія CC BY-SA 4.0

Церемонію вела членкиня оргкомітету Наталія Тимків. Вона вручила подяки присутнім членам журі. Традиційно до журі фотоконкурсу Вікі любить пам’ятки входять вікіпедисти, країнознавці та фотографи; в журі можуть входити переможці минулих років. Всього членів журі цьогоріч було 19.

Сергій Аніськов, член журі

Сергій Аніськов, член журі. Фото: Роман Наумов, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Сергій Аніськов, який був учасником фотоконкурсу минулих років, поділився своїми враженнями від роботи «по той бік муру». Сергій запевнив, що журі помічає і цінує, що фотографи жертвують своїм сном і зручностями задля цінного кадру.

Олександр Никоряк, член журі

Олександр Никоряк, член журі. Фото: Роман Наумов, вільна ліценізія CC BY-SA 4.0

Партнерами цьогорічного конкурсу активно виступили обласні й міські державні адміністрації, які поширювали інформацію про конкурс і пропонували членів журі. Так, серед інших, у складі журі працював Олександр Никоряк, директор Департаменту охорони культурної спадщини КМДА. Він висловив сподівання на покращення ситуації з охороною пам’яток: Верховна Рада має прийняти закон, що дозволить примусове повернення в державну власність пам’яток, власники яких неналежно з ними поводяться.

Аліна Возна, фотографка

Аліна Возна, фотографка. Фото: Роман Наумов, вільна ліценізія CC BY-SA 4.0

Сергій Худояров, призер у номінації «За найбільшу кількість пам'яток, сфотографованих новими учасниками»

Сергій Худояров, призер у номінації «За найбільшу кількість пам’яток, сфотографованих новими учасниками». Фото: Вікторія Іванків, вільна ліценізія CC BY-SA 4.0

Макс Назаренко, призер у номінації «За найбільшу кількість пам'яток, сфотографованих новими учасниками»

Макс Назаренко, призер у номінації «За найбільшу кількість пам’яток, сфотографованих новими учасниками». Фото: Вікторія Іванків, вільна ліценізія CC BY-SA 4.0

На відміну від «Вікі любить пам’ятки» в деяких інших країнах, де відзначають лише найкращі фотографії, оргкомітет української частини конкурсу намагається всіляко підтримати учасників конкурсу, вручаючи невеличкі призи за інші досягення. Цьогоріч, за ідеєю Аліни Возної, ввели відзнаку «За найбільшу кількість пам’яток, сфотографованих новими учасниками». Один із призерів у цій номінації, Макс Назаренко, відзначився своїми чудовими фото пам’яток в жахливому стані. Він заохотив усіх фотографувати, зауваживши, що навіть коли всі помруть, то фото залишаться.

Вячеслав Галєвський, переможець у номінації «За найбільшу кількість сфотографованих пам'яток Волинської області»

Вячеслав Галєвський, переможець у номінації «За найбільшу кількість сфотографованих пам’яток Волинської області». Фото: Вікторія Іванків, вільна ліценізія CC BY-SA 4.0

Віктор Семенюк, переможець у номінації «За найбільшу кількість сфотографованих пам'яток Волинської області»

Віктор Семенюк, переможець у номінації «За найбільшу кількість сфотографованих пам’яток Луганської області». Фото: Вікторія Іванків, вільна ліценізія CC BY-SA 4.0

Галина Качуровська, переможець у номінації «За найбільшу кількість сфотографованих пам'яток Одеської області»

Галина Качуровська, переможець у номінації «За найбільшу кількість сфотографованих пам’яток Одеської області». Фото: Вікторія Іванків, вільна ліценізія CC BY-SA 4.0

Сергій Тарабара, переможець у номінації «За найбільшу кількість сфотографованих пам'яток Чернігівської області»

Сергій Тарабара, переможець у номінації «За найбільшу кількість сфотографованих пам’яток Чернігівської області». Фото: Вікторія Іванків, вільна ліценізія CC BY-SA 4.0

Жанна Олексієнко, переможиця у номінації «За найбільшу кількість сфотографованих пам'яток АР Крим»

Жанна Олексієнко, переможиця у номінації «За найбільшу кількість сфотографованих пам’яток АР Крим». Фото: Вікторія Іванків, вільна ліценізія CC BY-SA 4.0

Олександр Педенко, 3-тє місце у номінації «За найбільшу кількість сфотографованих пам'яток».

Олександр Педенко, 3-тє місце у номінації «За найбільшу кількість сфотографованих пам’яток». Фото: Вікторія Іванків, вільна ліценізія CC BY-SA 4.0

Олександр Примас, 1-е місце у номінації «За найбільшу кількість сфотографованих пам'яток»

Олександр Примас, 1-е місце у номінації «За найбільшу кількість сфотографованих пам’яток». Фото: Вікторія Іванків, вільна ліценізія CC BY-SA 4.0

Ще одна важлива для української частини конкурсу номінація — «За найбільшу кількість сфотографованих пам’яток». Зважаючи на нерівномірність поширення пам’яток по території країни, оргкомітет вважає дуже важливим підтримувати бажання фотографів відвідувати віддалені села, де також є варті уваги пам’ятки.

Олександр Павленко (праворуч), призер спецномінації «Банери для Вікімандрів»

Олександр Павленко (праворуч), призер спецномінації «Банери для Вікімандрів». Фото: Вікторія Іванків, вільна ліценізія CC BY-SA 4.0

Уже вдруге нагороджували переможців у спецномінації на найкращі банери для Вікімандрів. Цей невеличкий сестринський проект завжди чекає на охочих писати в ньому путівники, маршрути і розмовники.

Олександр Мальон, автор найкращого фото Волинської та Кіровоградської області

Олександр Мальон, автор найкращого фото Волинської та Кіровоградської області, а також призер номінації «Єврейська спадщина». Фото: Вікторія Іванків, вільна ліценізія CC BY-SA 4.0

У Вікі любить пам’ятки часто перемагають фото величних фортець чи палаців, та й узагалі, номінація найкращих фото не дає змоги відзначити всі чудові світлини, адже їх набагато більше, ніж десять. Тому, а ще щоб заохотити учасників поїхати в інший регіон, у конкурсі нагороджують за найкраще фото області. Дуже приємно бачити переможцями цієї номінації нових людей 🙂

Організатори та переможці спецномінації «Єврейська спадщина»

Організатори та переможці спецномінації «Єврейська спадщина». Угорі: Олександр Мальон, Сергій Криниця. Внизу: Наталія Тимків, Владислав Гриневич, Віталій Черноіваненко, Ірина Демиденко, Сергій Гірік, Ірина Климова. Фото: Роман Наумов, вільна ліценізія CC BY-SA 4.0

Спецномінація «Єврейська спадщина» була оголошена з ініціативи Української асоціації юдаїки. Віталій Черноіваненко, президент асоціації, розповів про велику зацікавленість його організації продовжувати підтримувати цю спецномінацію й інші починання, пов’язані з Вікіпедією. Його підтримав також Владислав Гриневич, регіональний представник «Українсько-єврейської зустрічі» в Україні. Разом вони вручили призи від своїх установ присутнім переможцям спецномінації.

Роман Наумов, 9-те місце у номінації «Найкраще фото», автор найкращого фото Київської, Житомирської, Полтавської, Чернігівської областей

Роман Наумов, 9-те місце у номінації «Найкраще фото», автор найкращого фото Київської, Житомирської, Полтавської, Чернігівської областей. Фото: Вікторія Іванків, вільна ліценізія CC BY-SA 4.0

Сергій Криниця, 5-те місце в номінації «За найбільшу кількість сфотографованих пам'яток», 8-ме місце у номінації «Найкраще фото»

Сергій Криниця,  5-те місце в номінації «За найбільшу кількість сфотографованих пам’яток», призер номінації «Єврейська спадщина», 8-ме місце у номінації «Найкраще фото». Фото: Вікторія Іванків, вільна ліценізія CC BY-SA 4.0

Роман Бречко, переможець у номінації «Найкраще фото»

Роман Бречко, переможець у номінації «Найкраще фото». Фото: Роман Наумов, вільна ліценізія CC BY-SA 4.0

Звісно, основна номінація — десяток найкращих фото. Ці світлини потрапили далі на міжнародний етап конкурсу, результати якого мають бути вже зовсім скоро. Тримаємо кулачки за українських фотографів!

Сергій Орлік вручає Travelbox двом переможцям конкурсу

Сергій Орлік вручає Travelbox двом переможцям конкурсу. Фото: Роман Наумов, вільна ліценізія CC BY-SA 4.0

Atoly, волонтер конкурсу

Atoly, член оргкомітету і дизайнер конкурсу. Фото: Роман Наумов, вільна ліценізія CC BY-SA 4.0

Ahonc, член оргкомітету конкурсу, займається оновленням списків

Ahonc, член оргкомітету конкурсу, займається оновленням списків. Фото: Роман Наумов, вільна ліценізія CC BY-SA 4.0

Ілля, розробник інструменту оцінки для журі

Ілля, розробник інструменту оцінки для журі. Фото: Роман Наумов, вільна ліценізія CC BY-SA 4.0

Георгій Чернілєвський, волонтер конкурсу у Вікісховищі

Георгій Чернілєвський, волонтер конкурсу у Вікісховищі. Фото: Роман Наумов, вільна ліценізія CC BY-SA 4.0

Іван, волонтер конкурсу

Іван, волонтер конкурсу. Фото: Вікторія Іванків, вільна ліценізія CC BY-SA 4.0

Оля Нестеренко, волонтерка конкурсу

Оля Нестеренко, волонтерка конкурсу. Фото: Роман Наумов, вільна ліценізія CC BY-SA 4.0

Сергій Зисько, переможець спецномінації «Банери для Вікімандрів», автор найкращого фото Вінницької області та містя Севастополя, призер номінації «Найкраще фото»

Сергій Зисько, переможець спецномінації «Банери для Вікімандрів», автор найкращого фото Вінницької області та містя Севастополя, призер номінації «Найкраще фото». Фото: Роман Наумов, вільна ліценізія CC BY-SA 4.0

Переможці отримали футболки з логотипом конкурсу

Переможці отримали футболки з логотипом конкурсу. Фото: Роман Наумов, вільна ліценізія CC BY-SA 4.0

Фото: Роман Наумов, вільна ліценізія CC BY-SA 4.0

Вадим Постернак розповідає на камеру про свій досвід участі у конкурсі

Вадим Постернак розповідає на камеру про свій досвід участі у конкурсі. Фото: Роман Наумов, вільна ліценізія CC BY-SA 4.0

Наталія Шестакова показує, що станеться з оргкомітетом, якщо він не врахує побажання журі, готуючи конкурс 2019 року ;)

Наталія Шестакова показує, що станеться з оргкомітетом, якщо він не врахує побажання журі, готуючи конкурс 2019 року 😉 Фото: Роман Наумов, вільна ліценізія CC BY-SA 4.0

Гості церемонії нагородження

Гості церемонії нагородження. Фото: Роман Наумов, вільна ліценізія CC BY-SA 4.0

Дякуємо Роману Наумову, який прийшов на церемонію не лише отримати свій зароблений приз, а ще й попрацював фотографом події. Більше фотографій у Вікісховищі. При повторному використанні, будь ласка, зазначайте автора і ліцензію.

Wiki Loves Earth 2018 awards in Ukraine by Alina Vozna. Photo 1315 грудня усі переможці конкурсу мали змогу отримати свої довгоочікувані відзнаки та подарунки. До Києва, звісно, змогли дістатись не усі, але більшість переможців в основних номінаціях «Найкраще фото конкурсу» та «За найбільшу кількість сфотографованих пам’яток» змогли отримати дипломи особисто. Захід проходив у Музеї Шолом-Алейхема у самому центрі міста. Нагородження проходило динамічно, адже захід поєднував дві церемонії нагородження і треба було не перебрати час у конкурсу «Вікі любить пам’ятки», нагородження переможців якого розпочалося після.

Першими прозвучали імена та кількість балів переможців лише у номінації «За найбільшу кількість сфотографованих пам’яток у регіоні», наступними — переможців номінації «За найбільшу кількість сфотографованих пам’яток у конкурсі» (перші десять учасників у загальному рейтингу), та одночасно їх перемоги в ʼобласнійʼ номінації:

Wiki Loves Earth 2018 awards in Ukraine by Alina Vozna. Photo 2

Wiki Loves Earth 2018 awards in Ukraine by Alina Vozna. Photo 4

Wiki Loves Earth 2018 awards in Ukraine by Alina Vozna. Photo 7

Wiki Loves Earth 2018 awards in Ukraine by Alina Vozna. Photo 3

Wiki Loves Earth 2018 awards in Ukraine by Alina Vozna. Photo 8

Wiki Loves Earth 2018 awards in Ukraine by Alina Vozna. Photo 10

Далі на екрані можна було бачити переможні світлини номінації «Найкраще фото області», а також деяких з їхніх  авторів на сцені,  — Сергія Криницю, Дмитра Демченка, Олексія Толмачова, Романа Бречка, Дмитра Сидорука, Олега Перепелюка, Сергія Зиська, Марію Зикову.

Wiki Loves Earth 2018 awards in Ukraine by Ilya 02

Wiki Loves Earth 2018 awards in Ukraine by Ilya 03

Wiki Loves Earth 2018 awards in Ukraine by Alina Vozna. Photo 16

Wiki Loves Earth 2018 awards in Ukraine by Ilya 04

З авторів найкращих світлин конкурсу не порадував своєю присутністю лише Олексій Карпенко. Його відзнаки та подарунки організатори відправлять поштою, як і всім іншим учасникам, які надали контактні дані*.

Wiki Loves Earth 2018 awards in Ukraine by Ilya 12

Wiki Loves Earth 2018 awards in Ukraine by Viktoriia Ivankiv 2

Wiki Loves Earth 2018 awards in Ukraine by Ilya 15

48385563_938164776379722_3622406989750992896_n

Учасники отримали екоторбинки з логотипом конкурсу з різними сувенірами (фото ліворуч), а переможці спецномінації ще додаткові сувеніри від Управління екології та природних ресурсів КМДА

wle-souvenirs kmda-prizes


Горнятка з київської гончарної майстерні «Лев і Крук» отримали волонтери-організатори та лідери рейтингів найкращих фото та кількісної номінації.
Eco friendly clay cups ukraine

Сергій Орлик, автор проекту «Travelbox VR», також подарував володарям перших місць VR-окуляри з колекцією прогулянок по Святогір’ю.

А далі були пости учасників у Facebook! Гортайте їх на нашій сторінці. Дякуємо та вітаємо усіх учасників з фіналом! До нових зустрічей!

Автори фото: Ілля Корнійко, Аліна Возна, CC-BY-SA-4.0, з Вікісховища.

*Нагадаємо, що ще розшукуємо користувача Wildlife Ukraine.

15 грудня у Музеї Шолом-Алейхема в Києві нагороджено переможців української частини міжнародного фотоконкурсу фотографій пам’яток культурної спадщини для Вікіпедії під назвою «Вікі любить пам’ятки».

Церемонією нагородження також відкрилася виставка найкращих світлин конкурсу 2018 року та переможців у спеціальній номінації  «Єврейська спадщина» від Української асоціації юдаїки. Виставка триватиме до 29 грудня 2018.

Міжнародний проект «Вікі любить пам’ятки» спрямований на створення повної ілюстрованої інформаційної бази про культурний спадок світу; зібрані фотографії будуть використані у Вікіпедії. У 2018 році конкурс вже традиційно відбувся у понад 55 країнах.

В українській частині конкурсу було завантажено понад 21 тисячу фотографій. Подано фото більше 9 тисяч об’єктів культурної спадщини, понад 1400 пам’яток було сфотографовано вперше. Участь у конкурсі взяли понад 270 авторів, двоє з них є одними з 10-ти найактивніших завантажувачів фото у світі.

У межах проекту були нагороджені автори найкращих фотографій та автори, що сфотографували найбільшу кількість об’єктів, загалом та за областями. Найкращі світлини (з першого по десяте місце) наводяться нижче.

Контакти для додаткової інформації:
wlm@wikimedia.org.ua
+38 097 914 96 30
Наталія Тимків










Для довідки:
«Вікі любить пам’ятки» (Wiki Loves Monuments) — міжнародний фотоконкурс пам’яток культурної спадщини, метою якого є зібрати світлини для ілюстрування статей у Вікіпедії, Вікімандрах та інших вікіпроектах. За цей час було зібрано майже 2 мільйони зображень. В Україні цього року проводився сьомий раз.
Громадська організація «Вікімедіа Україна» є регіональним відділенням «Фонду Вікімедіа» в Україні, і займається популяризацією вікіпроектів «Фонду Вікімедіа», найвідомішим серед яких є Вікіпедія, залученням до Вікіпедії нових знань і користувачів та розвитком вікіспільноти в Україні.

Завершуємо знайомити з цьогорічними переможцями «Вікі любить пам’ятки» — Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Закарпатська, Черкаська області та місто Севастополь.

Підсумки по Вінницькій області було опубліковано трохи раніше, але, на жаль, на світлині зображено сучасні будівлі на території Усікновенського скельного печерного монастиря, отже, власне пам’ятка не проілюстрована… Відповідно до конкурсних умов, такі роботи не можуть посідати призові місця. Про це нам повідомили наші уважні читачі на сторінках соцмереж. Михайло Потупчик, завідувач сектору охорони культурної спадщини управління культури і мистецтв Вінницької обласної державної адміністрації, член ІКОМОС підтвердив інформацію: «Це новобуд і не є пам’яткою. Це Братський корпус, збудований у 2000-х роках». Отже, роботою-переможцем стає інша світлина Сергія Зиська з видом на цей же монастир, яка була на другому місці за оцінками журі:

Лядівський Усікновенський скельний печерний монастир, Лядова © Автор фото — Сергій Зисько
Світлина пам’ятки у Вінницькій області, що отримала найвищі оцінки журі і отримала відзнаку «Найкраще фото Вінницької області» 2018 року
Вільна ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

Найкращим фото Волинської області стала робота Олександра Мальона з видом на Владичу башту та повітову скарбницю Луцького замку.

Замок Любарта, Луцьк © Олександр Мальон
Світлина пам’ятки у Волинській області, що отримала найвищі оцінки журі і отримала відзнаку «Найкраще фото Волинської області» 2018 року
Вільна ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

Роботі переможцю трохи поступилася світлина із іншою цікавою пам’яткою області — церквою святого Миколи (1638), Охлопів.

Церква святого Миколи (1638), Охлопів © Вячеслав Галєвський
Вільна ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

У Дніпропетровській області перемогла світлина із зображенням пам’ятки, яка найчастіше ставала найкращою світлиною області — Брянська (Миколаївська) церква. Вона збудована у стилі неокласицизмуз елементами бароко до 300-річчя правління царської династії Романових і є кращою архітектурною спорудою Катеринослава (нині Дніпро) початку ХХ сторіччя. Цегляна, крестова, з напівкруглою апсидою і гранованими камерами по кутах хреста, має п’ять куполів. Центральний купол — напівсферичний на круглому світловому барабані, перекриття інших приміщень — у формі зводу.
У 1929 р. із розпуском релігійної громади будинок передали Брянському заводу (нинішній Дніпропетровський металургійний комбінат). У різні часи використовувалась як будинок піонерів, спортивна школа і вугільний склад. З 1988 — Будинок органної і камерної музики. З 2010 року у подвальному приміщенні проводяться служби УПЦ МП.

Брянська (Миколаївська) церква (Дніпропетровський будинок органної та камерної музики), Дніпро © Юлия Можаровская
Світлина пам’ятки у Дніпропетровській області, що отримала найвищі оцінки журі і отримала відзнаку «Найкраще фото Дніпропетровської області» 2018 року
Вільна ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

На другому місті незвична світлина сучасного стану інтер’єру колишнього культурного-освітнього центру у Дніпрі — Палацу Ілліча. Будинок культури належав заводу ім. Петровського (зараз це Дніпровський металургійний завод). Споруда вважається однією з найкращих у Радянському Союзі споруд у стилі конструктивізму і є однією з найбільших будівель в Україні у цьому стилі. Збудований за проектом Олександра Красносельського. Будинок знаходиться неподалік від Брянської церкви, за адресою проспект Сергія Нігояна, 47, на колишній Брянській площі.

Членкиня журі Наталія Шестакова прокоментувала цю роботу так:

До якості зображення, безумовно, є запитання, а сильною стороною фото є дуже оригінальне представлення об’єкту (до цього були його десятки лише зовні) та постапокаліптичний антураж…

З 2000 році будинок перебуває у покинутому стані та поступово руйнується. Фото зроблено відомим дніпровським фотографом-краєзнавцем Олександром Волоком: об’єкт у аварійному стані, хоча є надія на позитивні зміни. У листопаді 2017 року будівлю було продано за 7 875 000 грн. Нові власники — ТОВ «БЦ-Веста» пообіцяли зберегти будівлю.

Палац Праці, Дніпро © Волок Олександр
Вільна ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

Найкращим фото Закарпатської області стала робота із зображенням Палацу графів Шенборнів у Мукачівському районі.

Палац графів Шенборнів. Село Карпати, Мукачівський район © Mizhenin Vitalii
Світлина пам’ятки у Закарпатській області, що отримала найвищі оцінки журі і отримала відзнаку «Найкраще фото Закарпатської області» 2018 року
Вільна ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

Робота із зображенням іншої пам’ятки області — церква Різдва Пресвятої Богородиці, Пилипець трохи нижче була оцінена журі.

Церква Різдва Пресвятої Богородиці, Пилипець © Катерина Байдужа
Вільна ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

У Черкаській області теж перемогла пам’ятка, що вже раніше отримувала відзнаку у попередніх конкурсах — Парк «Софіївка» в Умані.

Парк «Софіївка» з комплексом водойм, паркових будівель, споруд і скульптур. Умань © Вадим Постернак
Світлина пам’ятки у Черкаській області, що отримала найвищі оцінки журі і отримала відзнаку «Найкраще фото Черкаської області» 2018 року
Вільна ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

На другому місці опинилася робота Сергія Криниці із видом на будинок грабаря Щербини:

Будинок грабаря Щербини. Черкаси © Сергій Криниця
Вільна ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

У місті Севастополь перемогла робота із видом на пам’ятник затопленим кораблям — монумент у Севастополі встановлений на штучному острівці, складеному з грубо оброблених гранітних брил, на відстані десяти метрів від берега на Приморському бульварі, один із чільних символів міста. Споруджений у 1905 році.

Фото зроблено у 2011 році.

Пам’ятник затопленим кораблям. Севастополь © Сергій Зисько
Світлина пам’ятки у місті Севастополь, що отримала найвищі оцінки журі і отримала відзнаку «Найкраще фото міста Севастополь» 2018 року
Вільна ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

Поступилося йому фото пам’ятника капітан-лейтенантові О.І. Казарському. Це перший монумент в місті Севастополь, створений на честь перемоги брига «Меркурій» над двома турецькими лінійними кораблями. Кораблем-переможцем командував капітан-лейтенант Казарський Олександр Іванович (1797—1833). Автор пам’ятника – Олександр Брюллов, який створив також бронзову стелу в Полтаві на місці відпочинку Петра I після Полтавської битви.

Світлина зроблена Олександром Педенком також у 2011 році.

Пам’ятник Казарському, Севастополь © Олександр Педенко
Вільна ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

Для підготовки публікації було використано матеріали з Вікіпедії «Дніпровський будинок органної і камерної музики» та «Палац Ілліча», а також Сторінки історії.

Підведено підсумки спецномінації «Найкращі банери для Вікімандрів 2018». На відміну від загальних умов конкурсу «Вікі любить пам’ятки», до участі у спецномінації допускалися банери у пропорції 7:1, а прийом робіт тривав два місяці – з 1 вересня по 31 жовтня. В українській частині конкурсу банери оцінювалися окремим журі. Цьогоріч до складу журі увійшли редактори вікіпроектів з різних країн – Георге Йордакі (User:Gikü), Молдова – активний редактор Вікісховища; Єлена Татьяна Кіш (User:CEllen), Румунія – фотограф, активна учасниця, призерка та членкиня журі конкурсів «Вікі любить пам’ятки» у багатьох країнах; Тарас Рикмас (User:Taras r), Україна – мандрівник.

Всього було завантажено понад 130 банерів із України. Серед завантажених банерів журі незалежно один від одного обрали найкращі світлини. На жаль, частина робіт не може бути відзначена через відсутність «свободи панорами» в Україні[1]. Тож із поправкою на це публікуємо три найкращих зображень за версією журі (натискайте на фото, щоб відкрити його повністю):

Судацька фортеця, Крим © Сергій Зисько
1-е місце (11 балів)
Вільна ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

Маріїнський палац, Київ © Роман Наумов
2-е місце (4 бали)
Вільна ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

Церква Іоана Предтечі. Мілуватка, Луганська область © Олександр Павленко
3-є місце (3 бали)
Вільна ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

Банери є важливим елементом для ілюстрації статей у Вікімандрах, тож запрошуємо усіх також ділитися своїм досвідом мандрівок на сторінках українських Вікімандрів!

Церемонія нагородження переможців української частини міжнародного фотоконкурсу «Вікі любить Землю» відбудеться 15 грудня 2018 року (субота) у  у музеї Шолом-Алейхема (Київ, вул. Велика Васильківська, 5-А), початок о 10:30.

Запрошуємо учасників, журі, партнерів конкурсу та всіх, хто цікавиться та вболіває за природну спадщину нашої країни!

У програмі заходу:  нагородження авторів найкращих десяти світлин конкурсів та тих фотографів, що зафіксували найбільшу кількість пам’яток в загальному заліку та в окремих регіонах, нагородження переможців спеціальної номінації.

Нагадаємо, що на фотоконкурс «Вікі любить Землю», який тривав з 1 по 31 травня, було подано понад 10 тисяч фотографій від 286 учасників. Файли завантажено у Вікісховище на умовах вільної ліцензії Creative Commons Attribution Share-Alike Unported 4.0, яка дозволяє вільне розповсюдження та використання світлин навіть в комерційних цілях за умови вказування автора та поширення тієї ж ліцензії на похідні твори. Понад 700 конкурсних світлин вже ілюструють статті у Вікіпедії різними мовами.

Всі переможці будуть нагороджені пам’ятними дипломами і звичайно ж призами:

  • автори найкращої світлини в регіоні та автори, що сфотографували найбільше пам’яток в регіоні отримають сувеніри з логотипом конкурсу
  • автори 10 найкращих світлин конкурсу та десять учасників, що сфотографували найбільше об’єктів і отримали найбільше балів у загальному заліку, — сувеніри з логотипом конкурсу та подарункові сертифікати інтернет-магазинів

Контакти для акредитації та реєстрації для гостей:
wle@wikimedia.org.ua

Галерея світлин-переможців

1200.Ранок_туманний 1200.Р.Айдар 1200.53-232-5002_Yarmakivsky_DSC_1749 SkoleBeskidsNationalNaturePark-nov-2011.1200 (1) Silent_dialogue.1200 (1) Bird_scout.1200 (1) Схили_Байдарського_Заказника.1200 (1) Синиця_вусата_(Panurus_biarmicus)_-_мешканець_очеретяних_масивів_ставу__Верхній_.1200 (2) 1200.Туманні_схили,_Базальтове 1200.НПП_Дворічанський,_ковила_у_тумані 1200.Королівський_водограй_01 1200.Victory_Park_Odessa_02 1200.Скеля_«Радіонова»с._Буки_на_р._Гнилий_Тікич 1200.На_березі_Вічності 1200.Лісове_озеро_у_Чорному_лісі azov ternopil sumska khmelnitska lyman 1_Білокузьминівка_світанок 4_Захід на Мангупі 10_Сarpathian forest 8-9.Вид на селище Дземброня 8-9. Сутінки на схилах Демерджі 7. Ранковий краєвид з полонини Кукул на Говерлу і Петрос 5-6_Ранкові промені на Синевирі 5-6_Заказник Росішний 3_Містичні піки 2_Осінній світанок на вершині Смотрича 1920.Pulsatilla_patens_MZ 1920.Vitachev_view

Однією із відмінностей цьогорічного конкурсу була наявність номінації «За найбільшу кількість пам’яток сфотографованих новими учасниками». На Вікіконференції у серпні Аліна Возна, одна із досвідчених учасниць і «Вікі любить пам’ятки», і «Вікі любить Землю», запропонувала організаційному комітету ввести номінацію, яка б дозволила виділити новачків-конкурсантів — тих, які ще не брали участі у конкурсі. І яким, скоріш всього (про що добре знають наші постійні учасники), було б доволі складно посісти призове місце, якщо тільки не дізнатися про змагання заздалегідь і не почати готуватися. Цього року було більше 270 учасників, з них — 121 (44%) зареєструвалися після початку конкурсу, а 54 (20%) — мали обліковий запис у вікіпроектах раніше, але у фотоконкурсі «Вікі любить пам’ятки» брали участь вперше.

За результатами конкурсу оргкомітет вирішив нагородити десять новачків-конкурсантів, які не отримали жодної іншої відзнаки у рамках конкурсу. Отже, список відзначених нових користувачів[1]:

  • Любов Алєксєнцева (54 об’єкти, 363 бали)
  • SergKh78 (155 об’єктів, 310 балів)
  • Макс назаренко (75 об’єктів, 295 балів)
  • Користувач Zimorodok42* (35 об’єктів, 230 балів)
  • ЛКвасова (78 об’єктів, 186 балів)
  • SerovaYuliya (62 об’єкти, 174 бали)
  • Вячеслав Мамон (44 об’єкти, 168 балів)
  • Користувач Коржаков* (22 об’єкти, 154 балів)
  • Людмила Бабінчук (20 об’єктів, 140 балів)
  • Користувач Ігорівна22* (54 об’єкти, 113 балів)

Нам було цікаво дізнатися, що ж саме спонукало їх до участі у конкурсі. Макс Назаренко сказав, що хотів «показати на фото що у нас є дуже рідкісні та маловідомі пам’ятки архітектури» і найвищою нагородою для нього було б те, щоб «після побачених об’єктів почали щось реконструювати та надали нове “життя” спорудам». Людмила Бабінчук, директорка КЗ «Великомихайлівська ЦБС» Одеської області, дуже хотіла б, щоб матеріали про їхню місцевість «були представлені достойно на сторінках Вікіпедії». Вячеслав Мамон дізнався про конкурс із онлайнового банера на сторінках Вікіпедії, і вирішив, що потрібно взяти участь, бо «дуже багато пам’яток без фото». Користувач SergKh78 вказав, що про змагання дізнався із соцмереж, і любить фотографувати; це ж захоплення до фотографування поділяють користувачки SerovaYuliya та ЛКвасова. Любов Алєксєнцева сказала, що їхня школа отримала електронного листа із повідомленням про такий проект від відділу освіти, молоді та спорту міської ради. Вона вважає, що «ми мало знаємо про пам’ятки культурної спадщини свого регіону. Нам здається, що десь там краса, і не помічаємо красу поруч з собою. Мені дуже хотілося, щоб пам’ятки нашої історії побачив весь світ. А оскільки я ще і вчитель, і мої учні постійно звертаються до вільної енциклопедії, то я хочу показати на особистому прикладі, що Вікіпедію може редагувати кожен. Я хочу залучити своїх школярів до цієї корисної і цікавої справи». На думку пані Любові, що хоча її фото й «не могли претендувати в номінації на найкращу фотографію (не вистачає навичок та й фотоапарат вже старий), але вони зроблені від щирого серця». Також вона сказала: «окремі з них є унікальними, оскільки в деяких селах вже немає ні одного жителя, а пам’ятники залишилися. І хоч це було нелегко, приходилося долати не один кілометр від села до села, але я про це не шкодую. І це мій скромний внесок в збереження культурної спадщини нашої країни»…

Ми щиро вдячні за внесок кожного учасника та учасниці, і за історії, якими ділитеся з нами, та іншими (майбутніми) учасниками. Частина з цих світлин уже у статтях Вікіпедії про населені пункти. Нагадуємо, що Вікіпедію дійсно може редагувати кожен і можна не тільки вантажити фотографії, а й додавати їх до статей.

Казарма робітників економії (1886 рік). Садиба Хрущових. Село Лифине, Лебедівський район. Сумська область © Макс назаренко
Вільна ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

Церква (межа 19—20 століть). Село Благовіщенка, Більмацький район, Запорізька область © Любов Алєксєнцева
Вільна ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

Городище літописного міста Тустані, Урич, на північний захід від села © ЛКвасова
Вільна ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

Будинок Юзівського комітету більшовиків, вул. Артема, 9. Донецьк © SerovaYuliya
Вільна ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

Свято-Петропавлівська церква (не використовується), Петропавлівка. Вовчанський район Харківська область © Вячеслав Мамон
Вільна ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

* Користувачі не активували у налаштуваннях електронну пошту, тому оргкомітету наразі не вдалося з ними зв’язатися.

Світлини були обрані на розсуд авторки допису. Переважно це цікаві чи нові об’єкти, світлин яких раніше не було завантажено у рамках конкурсу.

Нарешті, ми підійшли до останнього регіону в оголошенні номінації «Найкраще фото»: переможні фото Києва та області, а також переможців, яких обрало окреме журі.  Громадська організація «Друге життя» та Управління екології та природних ресурсів в Києві обрали аж три найкращі фото заповідного Києва.

Загалом учасники конкурсу завантажили протягом травня фотографії 70 пам’яток природи Київської області та 173-х пам’яток Києва, — всього 510 та 1334 файли відповідно.

Найкраще фото Києва

Pulsatilla patens MZ

Ботанічний заказник «Лісники». Автор: Марія Зикова, CC-BY-SA-4.0

Київ представляє сон розкритий у ботанічному заказнику «Лісники».  З 2007 року заказник  входить до складу парку «Голосіївський» і розташований між хутором Мриги, селищем Віта-Литовська, селами Ходосівка та Лісники і залізничною станцією Підгірці. Територія заказника характеризується різноманіттям рослинного покриву. Тут переважає лісова і трапляються ділянки лучної, болотної та водної рослинності. Понад 10 видів рослин, що зростають на території заказника, занесені до Червоної книги України. Серед них Сон чорніючий та Сон широколистий. Багато інших також охороняють ся міжнародними конвенціями або регіональним охоронним списком м. Київ.

Найкраще фото Київської області

Vitachev view

«Стайківські обрії». Автор: Vera Alekseeva, CC-BY-SA-4.0

Стайківські обрії — загальнозоологічний заказник місцевого значення, що розміщений на теренах Стайківської сільської ради Кагарлицького району Київської області. Територія включає два заплавні острови площею 50 га, розташовані за 550 м від берега водосховища, прилеглу акваторію Канівського водосховища завширшки 300 м, крутий берег водосховища площею 8 га в районі колишнього глиняного кар’єру. Після заповнення чаші канівського водосховища (1976 р.) поблизу села Стайки утворилось декілька заплавних островів, які були остаточно сформовані алювіальними відкладеннями (переважно принесеними течією пісками). Острови покриваються водою при весняних повенях і виступають при пониженні рівня води водосховища спекотного літа. Через це острови не використовуються у господарських цілях. Фото з цієї території вперше перемагає в цій номінації. А авторка влучила у перемогу всього з 6 пострілів, тобто завантажила усього 6 фото.

Переможці спецномінації «Найкраще фото заповідного Києва» від ГО «Друге життя» та Управління екології та природних ресурсів Київської міської державної адміністрації

3-е місце

Дніпро безмежний

3 місце. Заказник «Муромець-Лопуховате». Автор: Дмитро Сидорук, CC-BY-SA-4.0

Автор так прокоментував фото: «Вечірні сумерки на острові Муромець, вони завжди спокійні і трішки загадкові. Завдяки тривалій експозиції, річкова ода на знімках стала схожою на лід, хвилі згладилися створивши ідеально рівну річкову поверхню».

Ландшафтний заказник місцевого значення «Муромець-Лопуховате» створено рішенням Київської міської ради у 2002 році для охорони екосистем заплавного острова Лопуховатий та частини острова Муромець (на північ від острова Лопуховатий через Чорторий). Тут наявні добре збережені лісові, лучні водні та прибережно-водні угруповання заплавної рослинності, а також ізольовані місцезростання низки регіонально-рідкісних та червонокнижних рослин, серед яких півники сибірські, латаття біле, сальвінія плаваюча та ін. Статті про заказник у Вікіпедії ще не створено.

2-е місце

Ранок перед зимою

2 місце. Урочище «Бобровня». Автор: Дмитро Сидорук, CC-BY-SA-4.0

Бобровня — урочище в Деснянському районі Києва на лівому березі Дніпра, за 2 км нижче устя Десни. Поблизу знаходиться житловий масив Троєщина. Тут бере свій початок річка Небишівка, яка через 4 км впадає в річку Десенка, вище Подільського мосту.

Коментар автора: «Це фото зроблене на початку зими. Урочище Бобровня — це дуже тихе, меланхолічне місце. Восени там зустрічається мало людей та є можливість спокійно, неспішно насолоджуватися природою блукаючи поблизу невеличкої річки. Фотографія зроблена вранці, саме ранок дав змогу передати всі відчуття міжсезоння — той стан, коли природа вже скинула останнє листя з дерев і очікує зимові сніги та морози».

1-е місце

Морозний зимовий вечір поряд з гніздом сірої сови

1 місце. НПП «Голосіївський». Автор: Олексій Карпенко, CC-BY-SA-4.0

Національний природний парк «Голосіївський» створено було у місті Києві відповідно до Указу Президента України у 2007 році.  Територія національного природного парку «Голосіївський» знаходиться в південній частині м. Києва, на захід від Дніпра на крайній півночі лісостепової фізико-географічної зони.

Північна частина парку включає урочища з переважанням широколистяних лісів, таких як Голосіївський ліс (разом з прилеглим до нього Голосіївським парком ім. Максима Рильського), урочищами Теремки і Бичок. Південна частина парку — це піщана надзаплавна тераса Дніпра, вкрита сосновими лісами. Ця тераса перетинається річкою Сіверкою, яка розгалужена на кілька рукавів. У її долині знаходиться значний масив вільхових лісів.

У дописі використано інформацію зі статей у Вікіпедії.

Звертаємо увагу, що початок нагородження переможців конкурсу «Вікі любить Землю» перенесено на 10:30  15 грудня. До зустрічі вже в цю суботу!

 Див. також:

Кременецький колегіум. Ансамбль. Тернопільська область © Костянтин Брижниченко
Світлина пам’ятки у Тернопільській області, що отримала найвищі оцінки журі і отримала відзнаку «Найкраще фото Тернопільської області» 2018 року
Вільна ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

Представляємо найкращі світлини пам’яток ще чотирьох областей.

Найкращою світлиною Тернопільської області стала робота Костянтина Брижниченка із видом на ансамбль Кременецького колегіуму. Колегіум єзуїтів у Крем’янці заснував близько 1720 року князь Міхал Сервацій Вишневецький (за іншими даними, також його брат — князь Януш Антоній Вишневецький). Заклад діяв при монастирі ордену єзуїтів у місті. Будівництво було розпочато коштом родини Вишневецьких 1731 року, тривало до 1743-го. У колегіумі велась підготовка вчителів для єзуїтських шкіл. Архітектурний комплекс поєднав костел, келії та два навчальні корпуси. Єзуїти присвятили костел засновнику ордена Ігнатію Лойолі та святому Станіславу Костці. Будівля колегіуму формувала східну сторону ринкової площі в місті Кременець.

Наталія Шестакова, членкиня журі, зазначила про фото:

Приваблива пам’ятка, гарно презентована в контексті міста, гарна композиція та освітлення

Найкращим фото Кіровоградської області журі визначило роботу Олександра Мальона. Вознесенський собор є пам’ятка архітектури кінця XIX — початку XX століття. Собор був закладений 1898 року в центральній частині базарної площі Бобринця, але безпосереднє будівництво собору почалося 1905 року. Автором проекту був відомий єлисаветградський зодчий Яків Паученко. Будівництво храму тривало 14 років. У 1912 році собор було освячено на честь Вознесіння Господнього. Собор був розписаний лише частково в зв’язку з революцією. Тоді з куполів храму було знято позолоту, дзвони переплавлено, а саме приміщення перетворилось на склад. У 1933 році в приміщенні храму зберігалось зерно, пізніше — інші товари торгівлі. Згодом будівлю передали для створення районного історичного музею. Тепер храм відновлено і повернуто парафіянам. Фото зроблено у квітні 2018 року, і, як зауважила Наталія Шестакова, «в середині дня влітку-навесні краще зняти цей об’єкт неможливо. Саме зображення якісне. Але, так, справляє враження “без родзинки”».

Вознесенський собор. Бобринець. Кіровоградська область © Олександр Мальон
Світлина пам’ятки у Кіровоградській області, що отримала найвищі оцінки журі і отримала відзнаку «Найкраще фото Кіровоградської області» 2018 року
Вільна ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

Світлина із видом на млин Варшавського Вигдора Зейлиховича в Новоукраїнці теж зацікавив журі, зважаючи на цікавість самої пам’ятки. Це цегляна п’ятиповерхова будівля, рік побудови — 1894.

Млин Варшавського Вигдора Зейлиховича. Новоукраїнка, Кіровоградська область © Arcitec wiki
Вільна ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

У Полтавській області найкращою роботою стала світлина Романа Наумова із зображенням Здвиженського собору. Собор споруджений як головний храм Полтавського Хрестовоздвиженського монастиря 1689–1709. Зведення головного храму обителі велося коштом декількох полтавських полковників, у тому числі Генерального судді В. Л. Кочубея та його сина, полтавського полковника В. В. Кочубея, та двох українських гетьманів — І. Самойловича й І. Мазепи. У полтавський період Великої Північної війни, впродовж травня — червня 1709 року монастир був резиденцією Карла XII. На думку дореволюційних істориків-краєзнавців саме на монастирському пагорбі відбулося важке поранення короля у ногу напередодні Полтавського бою на світанку 17 червня 1709 року. Пам’ятка архітектури українського бароко. Про саму світлину Наталія Шестакова сказала, що фото — цікаве, але «зображення церкви дуже вже викривлене».

Здвиженський собор. Полтава © Роман Наумов
Світлина пам’ятки у Полтавській області, що отримала найвищі оцінки журі і отримала відзнаку «Найкраще фото Полтавської області» 2018 року
Вільна ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

Трохи поступилася цій роботі світлина авторства Artur Aroian із зображенням Христоріздвяної церкви у селі Вергуни. Як прокоментувала Наталія Шестакова: «Цікавий нерозтиражований об’єкт, вдало передано передано його атмосферу та ауру. Залишки фресок на стінах, довгострокову руйнацію краси та піднесення».

Христоріздвяна церква. Вергуни Хорольського району Полтавської області © Artur Aroian
Вільна ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

Найкращою світлиною Рівненської області стала робота Івана Сідловського із видом на інтер’єр Троїцького собору Межиріцького монастиря. Припускають, що автором проекту храму може бути той самий будівничий, що й Богоявленської церкви на Острозькому замку. Будівництво церкви тривало до 1530-х років. Вівтарі 18 століття, що залишилися в спадок від оо. Францисканів, були частково використані для створення іконостасу церкви. Інтер’єр церкви розписаний учнями живописця кінця 19 початку 20 століття Віктора Васнєцова. У церкві збереглися також оригінальні фрески 16 століття.

Троїцький собор. Село Межиріч Острозького району © Іван Сідловський
Світлина пам’ятки у Рівненській області, що отримала найвищі оцінки журі і отримала відзнаку «Найкраще фото Рівненської області» 2018 року
Вільна ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

Зовсім трохи їй поступилася робота Вадима Постернака із зображенням дерев’яної церкви Косми та Дем’яна у селі Новий Корець. Церква датується 1866 роком.

Дерев’яна церква Косми та Дем’яна. Село Новий Корець Острозького району © Вадим Постернак
Вільна ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

Для підготовки публікації було використано матеріали з Вікіпедії «Кременецький колегіум», «Вознесенський собор (Бобринець)», «Хрестовоздвиженський монастир (Полтава)» та «Межиріцький монастир».

Представляємо ще три світлини, що стали переможцями номінації «Найкраща фотографія області» у конкурсі «Вікі любить Землю 2018».

Найкраще фото Рівненської області 

Туманні схили, Базальтове

Базальтові стовпи. Автор: Dimatrofimchuk, CC-BY-SA-4.0

На Рівненщині перемогла фотографія геологічної пам’ятки природи «Базальтові стовпи», що на західному схилі Українського кристалічного щита. Загальна протяжність відслонень базальтів у межах пам’ятки — 180–230 м. Товщина стовпів коливається в межах від 0,6 до 1,2 м. Переважають із товщиною 0,8—1,0 м. Висота — від 3 м до 30 м. Вони мають властивість давати прямий рівний розкіл.

Фото цієї пам’ятки перемогло в цій номінації також у 2014 році. Дмитро ж у конкурсі взяв участь уперше. Запрошуємо переглянути його внесок — 100 фото.

Найкраще фото Харківської області 

НПП Дворічанський, ковила у тумані

Національний природний парк «Дворічанський». Автор: Дмитро Балховітін, CC-BY-SA-4.0

Краєвид просторої долини, покритої пухнастими китицями ковили отримав найвищу оцінку серед фото заповідних територій Харківської області. Її зробив у Дворічанському НПП переможець номінації «Найкраще фото конкурсу» Дмитро Балховітін. Парк розташований у північно-східній частині Харківської області, у Дворічанському районі. Парк створений задля вивчення, збереження та відтворення унікальних природних крейдяних комплексів, розташованих уздовж правого берега річки Оскіл, а ковила волосиста, одна з 37 рослин з занесених до «Червоної книги», що тут ростуть.

Найкраще фото Чернівецької області 

 

Королівський водограй 01

Водоспад «Королівський». Автор: Олег Перепелюк, CC-BY-SA-4.0

Водоспад «Королівський» — геологічна пам’ятка природи місцевого значення  у межах Сторожинецького району Чернівецької області, на південь від села Банилів-Підгірний. Статус надано для збереження мальовничого водоспаду на річці Дмитриця (притока Малого Серету). Висота падіння води — 3 м. Водоспад утворився в місці, де річка перетинає скельний масив, складений зі стійких до ерозії пісковиків. Водоспад вперше стає переможним ПЗФ Чернівецької області та й загалом вперше його фото беруть участь у конкурсі. Саме фото Олега, новачка у конкурсі, й ілюструє статтю у Вікіпедії про пам’ятку.

У дописі використано інформацію зі статей у Вікіпедії.

Нагородження переможців відбудеться 15 грудня у Музеї Шолом-Алейхема у Києві. Запрошуємо!

 Див. також:

Сумська та Чернігівська області

17:47, Saturday, 08 2018 December UTC

Троїцька (Миколаївська) церква. Пустовійтівка, Сумська область © Андрій Мозоль
Світлина пам’ятки у Сумській області, що отримала найвищі оцінки журі і отримала відзнаку «Найкраще фото Сумської області» 2018 року
Вільна ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

На світлині зображено Троїцьку (Миколаївську) церкву у селі Пустовійтівка Роменського району. Ця церква є пам’яткою архітектури національного значення (1900—1906 роки). Церкву було зведено за проектом полтавського архітектора Носова Сергія Васильовича[1]. Україна Інкогніта зараховує цей унікальний храм до десяти маловідомих сільських архітектурних шедеврів — величезна мурована церква у стилі історизм[2]. Статті про саму пам’ятку у Вікіпедії українською ще не створено — як і статті про її архітектора…

Інша робота із іншою Миколаївською церквою — із Глухова — тільки трохи поступилася найкращій світлині. Як зазначила членкиня журі Наталія Шестакова:

Незвичне фото у ретро-стилі, дуже важко спіймати цей момент із можливістю спокійного, «глибокого» віддзеркалення у калюжі дощу на стоянкці автобусів та автостранспорту. Автору вдалость зловити «чарівну мить» та чудово передати атмосферу. Дуже оцінила «дочекатись потрібного моменту у потрібном місці у потрібну погоду» та «побачити зірки в калюжах»

Миколаївська церква. Глухів, Сумська область © Роман Наумов
Вільна ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

Найкращою світлиною пам’ятки у Чернігівській області стала робота із зображенням П’ятницької церкви у Чернігові. Храм побудований в кінці XII — на початку XIII ст. на чернігівському посаді біля Торгу на кошти купців; чотиристовпна, тринавна, триапсидна, однобанна, в основі плану — чотиристовпний хрестово-купольний храм, майже квадрат у перерізі. У 1676 і 1690-х pp. ним же була проведена повна реставрація і перебудова церкви у стилі українського бароко. Імовірно роботи велись під керівництвом архітектора Івана Зарудного. Після реставрації церква набуває вигляду семибанного храму з бароковими фронтонами (на східному окреслювався герб гетьмана Івана Мазепи). У 1750 році храм горів, через 5 років його відновили, а також прибудували барокові прибудови, на яких були зроблені невеликі грушовидні бані. 25 вересня 1943 року храм зруйновано. У грудні 1943 р. до Чернігова приїхав видатний радянський дослідник давньоруського зодчества П. Д. Барановський, якому вдалося з великою достовірністю відтворити всі форми будови — однієї з найвизначніших пам’яток давньоруської архітектури. Пізніше церку було відкрито як музей.

П’ятницька церква. Чернігів © Роман Наумов
Світлина пам’ятки у Чернігівській області, що отримала найвищі оцінки журі і отримала відзнаку «Найкраще фото Чернігівської області» 2018 року
Вільна ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

Трохи роботі-переможцю поступилися за балами світлини із зображенням Покровської церкви у Жуклі («Гарна презентація нерозтиражованого об’єкту, гарна композиція. Якість, кольори та загальний настрій фото») та незмінних гармат із бастіонів Чернігівської фортеці.

Покровська церква. Жукля, Корюківський район, Чернігівська область © Олександр Мальон
Вільна ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

Гармати з бастіонів Чернігівської фортеці. Чернігів © Сергій Криниця
Вільна ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

Для підготовки публікації було використано матеріали з Вікіпедії «Пустовійтівка» та «П’ятницька церква (Чернігів)».

Представляємо ще чотири світлини, що стали переможцями номінації  «Найкраща фотографія області» у конкурсі «Вікі любить Землю 2018». 

Найкраще фото Кіровоградської області 

Лісове озеро у Чорному лісі

Чорноліський ландшафтний заказник. Автор: PHOTOROMIO, CC-BY-SA-4.0

Чорноліський заказник — ландшафтний заказник загальнодержавного значення у Знам’янському районі Кіровоградської області, в межах однойменного масиву «Чорний ліс». Створений у 1981 році на території 3491 га. з метою охорони одного з найбільших лісових масивів на межі лісостепової і степової зон.Територія заказника розташована на вододілі річок Інгул, Інгулець і Тясмин, в межах Придніпровської височини. Поверхня розчленована ерозійними формами рельєфу: борознами, водориями, балками. Природоохоронний статус тут також надано озеру Берестувате (Чорне) та прилеглих до нього заболочених ділянок.

Автор фото вперше взяв участь у конкурсі.

Найкраще фото Запорізької області 

На березі Вічності

Заказник «Дніпровські пороги». Автор: Alexey Tolmachov, CC-BY-SA-4.0

Дніпровські Пороги — геологічний заказник загальнодержавного значення у межах міста Запоріжжя. До території заказника входять частина острова Хортиці, острів Байди, острів Дубовий, скелі Стіг-1, Стіг-2, Стіг-3 та Два Брати.  На території заказника виявлено археологічні та історичні пам’ятки різного віку.

Олексій бере участь у конкурсі вже четвертий рік. У 2015 та 2016 роках його роботи також ставали найкращими в цій номінації.

Найкраще фото Черкаської області 

Скеля «Радіонова»с. Буки на р. Гнилий Тікич

Скеля «Радіонова». Автор: Сергій Зисько, CC-BY-SA-4.0

Скеля «Радіонова» — геологічна пам’ятка природи місцевого значення. Об’єкт розташований на території Маньківського району Черкаської області, село Буки, на річці Гірський Тікич. Це одна зі скель Буцького каньйону,  названа на честь українського науковця-петрографа Сергія Родіонова.  Каньйон, який часто називають дивом природи, утворений у протерозойських гранітах, вік яких оцінюється у 2 мільярди років.

Минулого року скеля також представляла область в роботі Дмитра Балховітіна.

Найкраще фото Одеської області 

Victory Park Odessa 02

Дендропарк «Перемоги». Автор: Pafnutevich, CC-BY-SA-4.0

Нічний парк в одеській Аркадії зібрав найбільше балів з фото ПЗФ Одеської області. Закладений у 1960 році, тут висаджено понад 500 видів дерев і чагарників, включаючи теплолюбиві екземпляри. Зростають кедр ліванський, тис ягідний, гінкго дволопатеве, метасеквоя, скумпія звичайна. Існує система штучних ставків з фонтанами загальною довжиною 700 м.

У дописі використано інформацію зі статей у Вікіпедії.

Нагородження переможців відбудеться 15 грудня у Музеї Шолом-Алейхема у Києві. Запрошуємо!

 Див. також:

Представляємо ще чотири світлини, що стали переможцями номінації  «Найкраща фотографія області» у конкурсі «Вікі любить Землю 2018». Нагадаємо, що цього року не було спецномінації «Мешканці заповідних територій», хоча багато учасників намагались подати на неї світлини. Проте всі вони взяли участь у загальному заліку і Вікісховище поповнилось новими чудовими планами тварин, сфотографованих на заповідних територіях. Представляємо ті, що стали символами області у конкурсі 2018 року.

Найкраще фото Вінницької області 

Синиця вусата (Panurus biarmicus) - мешканець очеретяних масивів ставу "Верхній"

Синиця вусата у Згарському заказнику. Автор: Олександр Матвійчук, CC-BY-SA-4.0

Згарський заказник — загальнозоологічний заказник загальнодержавного значення у межах Жмеринського та Літинського районів Вінницької області, створений у 2002 році. Тут охороняються водно-болотні угіддя долини річки Згар, що збереглись у природному стані. Рослинність представлена заболоченими луками, чагарниковими вербовими заростями. Особливо багата тут орнітофауна: водно-болотні птахи, суходільні, чагарникові та лісові. У хащах очерету тут ховається й вусата синиця. В Україні, як і в Європі в цілому, це кочовий птах. Гніздиться на всій території, крім Карпат та більшої частини Криму.

Найкраще фото Волинської області 

"Райка деревна"

Райка деревна у Новочервищанському заказнику. Автор: Юрій Кепа, CC-BY-SA-4.0

Новочервищанський заказник — лісовий заказник місцевого значення в Україні. Розташований у межах Камінь-Каширського району Волинської області, неподалік від села Тоболи. Площа 9,7 га. Статус надано у 1982 році з метою збереження частини лісового масиву — місця оселення чорного лелеки та бобрів. Але першість отримали не вони, а  безхвоста амфібія з роду Райка, яка поширена майже по всій території України. Вид занесено до Додатку II «Конвенції з охорони дикої флори і фауни та природного середовища існування в Європі» та до «Червоної книги хребетних Міжнародного союзу охорони природи (МСОП)».

Найкраще фото Чернігівської області 

Silent dialogue

Олень в Міжрічинському парку.  Автор: Олег Кухар, CC-BY-SA-4.0

Міжрічинський регіональний ландшафтний парк — найбільший регіональний ландшафтний парк в Україні, розташований у південно-західній частині Чернігівської області, в Козелецькому та Чернігівському районах, у межиріччі Дніпра й Десни, звідки назва парку. Загальна протяжність меж РЛП «Міжрічинський» становить близько 240 км. Територія парку є унікальною за багатьма ознаками: природними особливостями, і за господарським використанням, яке має загальнодержавне значення, на території РЛП розташовані два воєнних полігони, на яких також проводиться лісогосподарська й мисливсько-господарська діяльність. В тваринному населенні лісових масивів значно більшу частку становлять ссавці, які представлені майже всіма рядами наземних ссавців, що мешкають в Україні. З парнокопитних найбільш звичайними на даній території є свиня дика, сарна європейська, лось та олень європейський.

Найкраще фото Житомирської області 

Bird scout

У Поліському природному заповіднику. Автор: Олег Кухар, CC-BY-SA-4.0

Поліський природний заповідник — природно-заповідний об’єкт загальнодержавного значення, розташований  в Олевському та Овруцькому районах Житомирської області. У заповіднику мешкають переважно лісові тварини. Серед них досить багато тайгових видів:лось, рись, заєць білий, глушець, орябок, сова бородата, синиця чорна, снігур, ящірка живородна, жаба трав’яна тощо. На території заповідника заборонені всі види господарської діяльності людини: суцільні рубки, меліоративні роботи, мисливство, риболовля, збір грибів та ягід. Заборонене також вільне відвідування заповідника, тому на лісових дорогах і стежках встановлені попереджувальні знаки, аншлаги.

Запрошуємо наших читачів допомогти визначити назву роду сови, яка визирає зі своєї домівки, аби удосконалити опис світлини у Вікісховищі.

Дякуємо учасникам за фото!

У дописі використано інформацію зі статей у Вікіпедії.

Нагородження переможців відбудеться 15 грудня разом з нагородженням переможців  української частини міжнародного фотоконкурсу «Вікі любить пам’ятки». Місце проведення: музей Шолом-Алейхема (вул. Велика Васильківська, 5-А), початок о 12:00. Запрошуємо!

 Див. також:

Представляємо ще три світлини, що стали переможцями номінації  «Найкраща фотографія області» у конкурсі «Вікі любить Землю 2018».

Найкраще фото Полтавської області 

53-232-5002 Yarmakivsky DSC 1749

Ярмаківський заказник. Автор: Сергій Криниця, CC-BY-SA-4.0

Ярмаківський заказник — ландшафтний заказник місцевого значення Полтавської області, розташований біля Миргорода, з північної сторони села Гаркушинці за річкою Хорол. Територія заказника являє собою лісовий масив, розташований на правому березі річки Хорол і охоплює частину затоки ріки, покритої заростями очерету, а також низькі заплавні луки.
Це вже друга перемога Сергія Криниці в цьогорічному конкурсі  — він також сфотографував найбільше пам’яток серед усіх учасників і загалом є одним з найактивніших учасників фотоконкурсів «Вікімедіа Україна». Лише в українській Вікіпедїі його фото ілюструють понад 900 статей.

Найкраще фото Миколаївської області

Ранок туманний

НПП «Бузький гард». Автор: Дмитро Сидорук, CC-BY-SA-4.0

Південний Буг не вперше є фаворитом журі серед природних об’єктів Миколаївської області. У 2016, році в цій номінації перемогло фото порогів, що збереглися, авторства згадуваного Сергія Криниці.
Національний природний парк «Бузький Гард» розташований в Арбузинському, Братському, Вознесенському, Доманівському та Первомайському районах Миколаївської області. Найвища висота на території Національного природного парку — 120 м над рівнем моря біля села Мигія Первомайського району в урочищі «Літній хутір». Найвища висота 17 м — урочище Гард з правого берега річки Південний Буг в околицях села Богданівка.

Від Мигії до Олександрівки Південний Буг тече в крутих кам’янистих берегах, утворюючи вузьку каньйоноподібну долину з величними гранітними скелями, порожистим річищем, водоспадами та островами. Флора НПП «Бузький Гард» налічує більше ніж 1000 видів рослин. Фауна хребетних тварин нараховує близько 300 видів, 23 з них перебувають під охороною держави, а саме: марена дніпровська, шемая дунайська, жовтобрюх, орел карлик, видра річкова, горностай та інші.

Сидорук Дмитро бере участь у конкурсі вдруге. Минулого року його фотографія Свитязя була визнана найкращою.

Найкраще фото Луганської області

Р.Айдар

Айдарський іхтіологічний заказник. Автор: Валерій Черняк , CC-BY-SA-4.0

Іхтіологічний заказник місцевого значення «Айдарський» розташований в Новопсковському районі Луганської області. Займає ділянку річки Айдар від кордону зі Старобільським районом до північної околиці села Риб’янцеве з прибережною смугою. Оголошений у 2002 році. На ділянці річки Айдар, що входить до заказника, мешкають рідкісні види риб, занесені до Червоної книги України: мінога українськавирезуб та ялець Данилевського. Має велике значення для збереження популяцій риб, що піднімаються на нерест із Сіверського Дінця та Дону.Валерій Черняк  вперше взяв участь у конкурсі «Вікі любить Землю» та подав 34 світлини.

Дякуємо учасникам!

У дописі використано інформацію зі статей у Вікіпедії.

Нагородження переможців відбудеться 15 грудня разом з нагородженням переможців  української частини міжнародного фотоконкурсу «Вікі любить пам’ятки». Місце проведення: музей Шолом-Алейхема (вул. Велика Васильківська, 5-А), початок о 12:00. Запрошуємо!

 Див. також:

Представляємо ще три світлини, що стали переможцями номінації  «Найкраща фотографія області» у конкурсі «Вікі любить Землю 2018».

Найкраще фото м. Севастополь 

Схили Байдарського Заказника

Байдарський заказник. Автор: Vian, CC-BY-SA-4.0

Байдарський заказник — ландшафтний заказник загальнодержавного значення розташований на південному заході Гірського Криму. Створений у 1990 році з метою збереження особливо цінних природних ландшафтів Криму та забезпечення чистоти вод річки Чорної — основного джерела водопостачання міста Севастополя.

На другому місці опинилось ще одне чудове фото цього ж заказника від того ж автора.
Погляд на схід

Найкраще фото Закарпатської області

Ранкові промені на Синевирі

Озеро Синевир. Автор: Misha Reme, CC-BY-SA-4.0

«Синевир» — національний природний парк в Українських Карпатах, у межах Міжгірського району та частини Хустського району Закарпатської області. На території парку розташоване водно-болотне угіддя міжнародного значення озеро Синевир. Фото також потрапило на 5-6 позицію у топ-10 світлин конкурсу, де розділило перемогу ще з одним фото з Закарпаття. Для визначення одного переможця в цій номінації було проведено додатковий раунд. Загалом серед десяти найкращих фотографій конкурсу три зроблені на території Закарпатської області.

Найкраще фото Львівської області

SkoleBeskidsNationalNaturePark-nov-2011

Сколівські Бескиди. Автор: Михайло Пецкович, CC-BY-SA-4.0

Сколівські Бескиди — гірський масив в Українських Карпатах, частина Східних Бескидів. Розташований у межиріччі Стрию — Опору — Мизунки, у межах Львівської та (частково) Івано-Франківської областей. З північного сходу масив межує з Передкарпаттям, з північного заходу — з Верхньодністровськими Бескидами, з південного заходу і півдня — зі Стрийсько-Сянською Верховиною та Верховинським Вододільним хребтом, з південного сходу — з Ґорґанами. Автор, Михайло Пецкович бере участь у конкурсі з 2013 року, його фото перемагали, а також отримували статус вибраних у Вікісховищі. Переглянути його внесок можна тут.

У дописі використано інформацію зі статей у Вікіпедії.

Далі буде!

Увага! Шановні учасники та переможці, нагородження відбудеться 15 грудня разом з нагородженням переможців  української частини міжнародного фотоконкурсу «Вікі любить пам’ятки». Подія відбудеться у музеї Шолом-Алейхема (вул. Велика Васильківська, 5-А), початок о 12:00. Запрошуємо!

 Див. також:

Older blog entries