uk.planet.wikimedia

April 19, 2018

Вікімедіа Україна

Вікізустріч у Вінниці

21 квітня вінницькі вікіпедисти запрошують всіх охочих на вікізустріч. 

Кілька років поспіль Вінниця долучається до всеохопного Вікімарафону. Цього року ми вирішили, що у нашому місті достатньо велика спільнота вікіпедистів і збиратися раз на рік недостатньо.

На зустрічі планується обмін досвідом між вінничанами, які вже давно редагують Вікіпедію, наприклад, доповнюють статті і створюють шаблони про населені пункти і пам’ятки Вінниччини. На Вікімарафоні були популярними статті про громадські організації області, плануємо продовжити роботу в цьому напрямку.

Також метою заходу є залучення нових користувачів до написання Вікіпедії. Всі охочі можуть навчитися редагувати найпопулярнішу енциклопедію і, звичайно, ж поповнити її новими статтями. Тему коже вільний обирати сам!

Місце проведення: NGO хаб (вул. Пушкіна, 11). Початок об 11:00.

Подія у Facebook

Організаторка зустрічі: Людмила Сломінська

by H_Anna at April 19, 2018 06:06 AM

April 17, 2018

Вікі любить Землю

Шостий фотоконкурс «Вікі любить Землю»

1 травня 2018 року розпочнеться конкурс фотографій природних пам’яток України «Вікі любить Землю». Уже вшосте «Вікімедіа Україна» організовує прийом фотографій для поповнення бази  фотографій пам’яток природи і об’єктів природно-заповідного фонду України у Вікісховищі з подальшим визначенням найкращих робіт та найактивніших учасників.

«Вікі любить Землю» (Wiki Loves Earth) – міжнародний фотоконкурс, метою якого є збір фотографій природних пам’яток під вільною ліцензією, для того, щоб цими світлинами можна було ілюструвати статті у Вікіпедії та інших вікіпроектах. Усього за п’ять років української частини конкурсу, учасники сфотографували понад три тисячі об’єктів та територій природно-заповідного фонду України, загалом зібрано понад 60 тисяч фотографій. Але ще близько 60% об’єктів, зазначених у конкурсних списках, не мають ілюстрації для Вікіпедії – найпопулярнішої онлайн енциклопедії.

Звертаємо увагу учасників на зміни у регламенті цьогорічного  конкурсу. Після конкурсного періоду до журі потраплять лише фото, які в описі мають географічні координати місця зйомки. На нашому сайті можна докладно прочитати, чому це важливо і як це робити. Ще одна зміна стосується системи нарахування балів за фото об’єктів, які ще не потрапляли на конкурс: фотографії пам’яток, для яких до початку конкурсу відповідно до відомої нам інформації не було жодної ілюстрації на Вікісховищі, отримують коефіцієнт, що дорівнює 5 (для кожної пам’ятки). Якщо конкурсанти завантажували фото цієї самої пам’ятки в рамках конкурсів «Вікі любить Землю» 2013—2017 років, ці роботи отримують коефіцієнт, що дорівнює 1. 

Але незалежно від того чи ви вже брали участь чи спробуєте себе вперше, запрошуємо ознайомитись із правилами конкурсу цілком.

За результатами оцінок журі буде визначено переможців основних номінацій — «Найкраще фото», «Найбільша кількість сфотографованих об’єктів».  Автори найкращих світлин та чисельних внесків будуть нагороджені цінними призами.

Будемо раді оголосити додаткові номінації, якщо до нас надійдуть пропозиції від осіб, установ чи організацій, які їх підтримають.

Нагадаємо, що з 2016 року триває створення статей у Вікіпедії про об’єкти ПЗФ програмою-ботом. Всього статей про ПЗФ, які включені до відповідних категорій в українській Вікіпедії близько 4800, понад 1600 з них (об’єкти 8 областей) було створено програмою-ботом, інформацію для якого підготували волонтери.

Wiki Loves Earth Wall Calendar 2018

by h_anna at April 17, 2018 05:00 AM

April 12, 2018

Вікімедіа Україна

Готуйтеся до нових подорожей разом з Вікімандрами!

Протягом лютого у проекті Вікімандри проводився конкурс «Підтримай Вікімандри українською», присвячений 5-ій річниці проекту. Разом з нашим конкурсом відбувалися паралельні проекти ще у 10 мовних розділах Вікімандрів. Конкурс українською мовою підтримала «Вікімедіа Україна», а учасників найвищими балами заохочували писати нові статті саме про Україну, при чому це можна було робити навіть у інших мовних розділах.
До популяризації українського конкурсу долучилися регіональні органи виконавчої влади, які активно відгукнулися та розмістили інформацію про конкурс на своїх офіційних сторінках. Також підтримали ініціативу багато місцевих ЗМІ та туристичних клубів, за що усім висловлюємо особливу подяку!
Під час конкурсного періоду 45 редакторам Вікімандрів вдалося створити 123 нових статей, 32 покращених та 4 статті про Україну іноземною мовою. Серед членів журі, які оцінювали статті конкурсантів, — люди різних професій та сфер інтересів. Серед статей, які особливо високо оцінили члени журі: Білий Камінь, Хортиця, Вишгород. Нагородження планується у липні, точна дата буде оголошена додатково. Слідкуйте за новинами від нас! А до того, знайомтесь з конкурсним доробком та обирайте цілі своїх мандрівок!
Вікімандри – це унікальний путівник, який може редагувати кожен. Поділіться своїм досвідом і Ви та станьте співавтором в майбутньому найкращого  путівника українською мовою!

Wikivoyage facebook event

by visem at April 12, 2018 06:59 AM

April 10, 2018

Вікімедіа Україна

Ізраїлю — 70 років: подаруй статтю про країну у Вікіпедії!

З нагоди 70-річчя з дня проголошення 14 травня 1948 року незалежності Держави Ізраїль,  Вікімедіа Україна спільно з Українською асоціацією юдаїки запрошують узяти участь у місяці написання статей про країну.
Israel Month in Wikipedia logo 2018
15 квітня в українській Вікіпедії почнеться місячник написання статей про Державу Ізраїль. Мета акції — ширше розкрити теми, пов’язані з Ізраїлем. На сторінці проекту у Вікіпедії учасники тематичного місяця можуть ознайомитися зі списком статей, запропонованих до написання та/або перекладу з інших мов. Серед таких статей представлено зокрема статті про міста, культурну та історичну спадщину. Крім того, можна підготувати статтю про установу, навчальну чи наукову установу, музичний гурт, зробити оглядову статтю «Музеї Ізраїлю» тощо.

На найактивніших учасників місячника чекають сувеніри від Української асоціації юдаїки, фонду «Вікімедіа Ізраїль» та громадської організації «Вікімедіа Україна».

Запрошуємо долучатися! Місячник триватиме до 14 травня включно.

Сторінка проекту: Вікіпедія:Проект:Тематичний тиждень/Ізраїльський місяць

Довідково:

Вікіпедія — вільна онлайн-енциклопедія, яку може редагувати будь-хто. Українська Вікіпедія є найбільшою україномовною енциклопедією. На цей момент вона містить понад 770 тисяч статей.

«Тематичний тиждень» (Вікітиждень) — проект спільної праці користувачів Української Вікіпедії над статтями певної тематики з метою написання та/або допрацювання наявних статей, координація зусиль для поліпшення змістової складової україномовного розділу Вікіпедії, його загальної якості та цінності.

Українська асоціація юдаїки — наукова і професійна громадська організація, що об’єднує дослідників, які працюють у галузі єврейських студій, викладачів дисциплін із юдаїки, осіб, які займаються популяризацією результатів досліджень єврейської історії і культури. Метою УАЮ є координація наукової і освітньої діяльності в галузі юдаїки, проведення академічних заходів відповідної тематики.

ГО «Вікімедіа Україна» є відділенням «Фонду Вікімедіа» в Україні і займається популяризацією вікіпроектів «Фонду Вікімедіа», найвідомішим серед яких є Вікіпедія, залученням до Вікіпедії нових знань, користувачів та розвитком вікіспільноти в Україні.

«Вікімедіа Ізраїль» (ויקימדיה ישראל) є відділенням «Фонду Вікімедіа» в Ізраїлі, займається популяризацією вікіпроектів «Фонду Вікімедіа» в Ізраїлі, залученням до Вікіпедії нових знань, користувачів.

by H_Anna at April 10, 2018 07:00 AM

March 27, 2018

Вікімедіа Україна

«Пишемо про інформаційну безпеку» — новий конкурс статей у Вікіпедії

Компанія Cisco спільно з ГО «Вікімедіа Україна» оголошує конкурс «Пишемо про інформаційну безпеку». Мета проекту — наповнити Вікіпедію актуальними статтями про технології інформаційної безпеки українською мовою. Конкурс триватиме з 1 по 30 квітня 2018 року. У цей період усі охочі зможуть долучитися до написання, перекладу чи доповнення статей із запропонованого організаторами списку чи вибрати власну тему для наповнення Вікіпедії.

Wiki infosecuritylogo111«Сьогодні питання інформаційної безпеки є вкрай важливими для України, особливо з огляду на масштабні кібератаки минулого року та загальну ситуацію у світі. Привертаючи громадську увагу до технологій кібербезпеки, Сisco бажає зробити свій внесок у розвиток цієї сфери в країні. Ми прагнемо, щоб українці краще розумілися на подібних питаннях та вміли захистити себе у цифровому середовищі», — зазначив голова представництва Cisco в Україні та країнах СНД Олег Боднар.

Участь у конкурсі може взяти будь-який зареєстрований користувач Вікіпедії. Для цього потрібно створити або доповнити статтю згідно з правилами Вікіпедії і позначити її відповідним шаблоном. Також протягом усього конкурсного періоду є можливість редагувати свої статті. Журі, яке складається з ентузіастів української Вікіпедії, перевірятиме конкурсні статті у травні, після чого будуть оголошені переможці. Автори, що зроблять найбільший та найякісніший внесок у розробку та створення контенту щодо інформаційної безпеки, отримають цінні призи від організаторів.

Знайомтесь з детальними умовами конкурсу на сторінці: it-security.wikipedia.org.ua. та реєструйтесь на тренінги

Для довідки

Вікіпедія – вільна онлайн енциклопедія, яку може редагувати кожна людина, що має доступ до Інтернету. Українська Вікіпедія є найбільшою україномовною енцикопедією, що на сьогодні містить понад 770 тисяч статей.

Cisco — світовий лідер в області інформаційних технологій, з 1984 року сприяє розвитку Інтернету. Працівники, партнери та рішення, які розроблюються компанією, забезпечують безпечні з’єднання, допомагаючи скористатися перевагами цифрових технологій майбутнього вже сьогодні.

Громадська організація «Вікімедіа Україна» є відділенням «Фонду Вікімедіа» в Україні і займається популяризацією вікіпроектів «Фонду Вікімедіа», найвідомішим серед яких є Вікіпедія, залученням до Вікіпедії нових знань, користувачів та розвитком вікіспільноти в Україні.

by tiredducky at March 27, 2018 06:00 AM

March 22, 2018

Вікімедіа Україна

У Хмелові стають медіаграмотнимим разом з Вікіпедією

Хмелівський НВК Сумської області – учасник Всеукраїнського експерименту з впровадження медіаграмотності. Навчитись і навчити критично сприймати інформацію, створювати і поширювати її – непросте завдання. Потрібен шлях, орієнтир, більше – місія, яка єднатиме команду однодумців. Так ми обрали Вікіпедію, бо вона потрібна нам, а ми – їй. Усвідомлення важливості наповнення інформаційного простору українським компетентним, літературним, вагомим словом – те, що є головним стимулом діяльності.

Під час методичного тижня у школі проведена низка інтегрованих програмних занять з приверненням уваги викладачів і вихованців до джерел інформації, зокрема, Вікіпедії. «Зарубіжна література-Англійська мова-Мистецтво», «Зарубіжна література-Українська література-Мистецтво», «Українська література-Фізика», «Англійська мова – Трудове навчання», «Історія-Географія» — різні предмети, проте жодної випадковості, натомість розуміння потреби таких дій.

Учні відшукували «білі плями» в вікіпедійних статтях, готували переклади російськомовних статей, зіставляли інформацію в україномовній і англійськомовній енциклопедіях. За портретами ідентифікували можливих авторів шекспірівських творів і з допомогою Вікіпедії ідентифікували їх та готували власну думку щодо можливого авторства. «Шукайте у Вікіпедії», — чулось на кожному уроці. Ось коли учням радили не ховати смартфони, а навпаки використовувати їх на уроці. А вже тут діти – аси! Відтак обсяг виконаних робіт на уроках подвійний. Готувати такі уроки непросто, але ж який результат: діти роблять те, що вони люблять, вміють і при цьому самі приходять до істини.

Настільки доречною став подарунок «Вікімедіа Україна» — фотовиставка переможців конкурсу «Вікі любить пам’ятки»! Це не оздоблення актової зали (Хоч вона справді стала ошатною!), це уособлення світу медіа – в якому ми живемо так дієво. У класних газетах діти пишуть про учителів-вікіпедистів; одинадцятикласники підбирають з Вікіпедії інформацію про архітектурні пам’ятки, зображені на фото, і готують цикл екскурсій; відбувається посвята у вікіпедисти; старшокласники опрацьовують тему використання джерел інформації і завзято дебатують. Сьогодні все це, і багато іншого було у школі.

Громадська організація «Вікімедіа Україна» не просто підтримала нашу ініціативу : серцевиною медіаосвітньої діяльності зробити Вікіпедію – дала поштовх до дій, забезпечила атмосферу успіху. Дякуємо.

Натисніть, щоби переглянути слайдшоу.

Ольга Лобода, вчитель-методист, вчитель зарубіжної літератури   Хмелівського навчально-виховного комплексу: загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів – дошкільний навчальний заклад імені Івана Федька Роменської районної ради Сумської області.

by H_Anna at March 22, 2018 07:12 AM

March 21, 2018

Вікімедіа Україна

У Вікіпедії починається четверта весна європейських народів

21 березня розпочинається «CEE Spring 2018» — міжнародний конкурс написання у Вікіпедії статей про держави Центральної та Східної Європи. Він покликаний поглибити знання європейців про сусідні країни, а також налагодити порозуміння та співпрацю між спільнотами різних країн, покращити єдиний інформаційний простір.

Протягом понад двох місяців волонтери з цього регіону стоврюватимуть статті у Вікіпедії про культуру, науку, спорт, історію, географію та видатних особистостей сусідніх і не тільки країн, спільнот Центральносхідноєвропейського регіону.

Таким чином, ми дізнаватимемося більше про сусідні території та народи, з якими поділяємо спільну історію, та робитимемо це знання доступним мільйонам інших людей. 

Нагадаємо, що у 2017 році, у цьому конкурсі брали участь понад 400 користувачів-редакторів з країн Центральної та Східної Європи та близько 40 з інших країн світу. Разом вони створили понад 8200 статей у 30 мовних версіях Вікіпедії. 

Цього року, як і попереднього, одним з акцентів конкурсу є подолання гендерної нерівності серед редакторів та у тематичному наповненні Вікіпедії. CEE Women — конкурс у конкурсі, покликаний збільшити кількість біографічних статей про видатних жінок країн Центральної та Східної Європи.

Проект триватиме до 31 травня 2018 року. Дописувачі по черзі писатимуть статті про країни регіону, починаючи з Білорусі та Македонії (21-25 березня) і закінчуючи Грецією, Вірменією, Казахстаном (28-31 травня). Таким чином, українською мовою будуть створені й поліпшені статті про інші країни , а іншими мовами будуть писати й доповнювати статті про Україну й інші країни.

Найактивніші учасники отримають пам’ятні подарунки від організаторів. Долучайтеся!

Більше про конкурс читайте у Вікіпедії: https://uk.wikipedia.org/wiki/Вікіпедія:CEE_Spring_2018

а також:

by H_Anna at March 21, 2018 09:12 AM

March 12, 2018

Вікімедіа Україна

Анонс: #WikiGap — міжнародна акція з подолання гендерної нерівності

WikiGap — це заходи з нагоди Міжнародного жіночого дня,  що має на меті розширення контенту і написання статей для Вікіпедії про видатних жінок, експерток різних сфер. Акція #WikiGap ініційована посольствами Швеції  і проводиться у партнерстві з відділеннями Фонду Вікімедіа, вікіпедистами на початку березня у понад 40 країнах, від Швеції до В’єтнаму, від Єгипту до Колумбії.

WikiGap KyivВікіпедія є найбільшою онлайн-енциклопедією в світі, яка створюється її користувачами. Знання – це сила, і Вікіпедія здатна розширити наше уявлення про світ. Проте і в онлайн-енциклопедії, так і в суспільстві загалом, існує дисбаланс між представленністю жінок та чоловіків – у Вікіпедії більше статей про чоловіків, ніж про жінок, існує нерівність у гендерному складі активних редакторів цього проекту.

90% авторів статей в Вікіпедії – чоловіки. В енциклопедії в чотири рази більше статей про чоловіків, ніж про жінок. Ця статистика відрізняється залежно від країни, але, попри дрібні відмінності, інформації про жінок значно менше, ніж про чоловіків, незалежно від мови, якою Ви читаєте статті у Вікіпедії. Наприклад, в українській версії Вікіпедії кількість біографічних статей про жінок становить менше ніж 14% від загальної кількості біографічних статей. Ми хочемо це змінити.

Швеція є першою країною в світі, яка має феміністичну зовнішню політику. Ми переконані, що гендерна рівність – це справедливо і правильно, і що вона є головною умовою сталого миру та безпеки.

Зовнішня політика Швеції пов’язана з правами жінок, представництвом їхніх інтересів і ресурсами. Завдяки#WikiGap ми бажаємо надати голос жінкам. Ми намагаємося збільшити присутність жінок у Вікіпедії.

17—18 березня запрошуємо всіх охочих редагувати та створювати статті в Українській Вікіпедії про значимих жінок України та світу. Захід проводиться Посольством Швеції в Україні, ГО «Вікімедіа Україна» за підтримки Могилянської школи журналістики.

Формат:

    • 17—18 березня — онлайн, цілодобово, там, де вам зручно.
    • 17 березня з 12:00 — марафон зі створення статей у Могилянській школі журналістики, НаУКМА, вул. Волоська, буд. 8/5, корпус 4, «Медіацентр DFJ». Реєстрація обов’язкова.

Подробиці на сторінці заходу та події у Facebook.

by H_Anna at March 12, 2018 06:40 AM

February 22, 2018

Вікімедіа Україна

Тепер у Вікісховище можна завантажувати 3D-моделі

Про нову функцію, що дозволяє вивантажувати тривимірні (3D) моделі для представлення у проектах Вікімедіа.

Фото: Helmut Jilka, вільна ліцензія CC BY-SA 3.0.

Проекти Вікмедіа продовжують підкорювати нові виміри, цього разу завдяки новій функції, що дозволяє вам вивантажувати тривимірні (3D) моделі. Ця функція була №11 у Технічному списку побажань спільноти 2015 і Команда мультимедіа у Фонді Вікімедіа з радістю взялася за втілення цього функціоналу у проектах Вікімедіа.

Уже віддавна проекти Вікімедіа є скарбницею 2D-зображень, аудіо та відео. Відтепер ви можете також завантажувати 3D-моделі об’єктів, щоб поділитися новим поглядом на предмет. Цими моделями можна керувати у веб-браузері завдяки новому розширенню Multimedia Viewer, яке дозволяє читачам повертати модель і розглядати її під різними кутами. Це означає, що такі об’єкти як статуя Венери Мілоської або статуетка пташки з Нігерії, або навіть робоча модель двигуна можуть бути вивантажені, завантажені, роздруковані на 3D-принтері або розглянуті з усією інтерактивністю у Вікіпедії.

Уже існують десятки тисяч файлів 3D-об’єктів під сумісними з Вікімедіа ліцензіями, зокрема на таких ресурсах як Youmagine, Sketchfab, Thingiverse та Myminifactory, а також від організацій, що створюють 3D-моделі, а це іEuropean Space Agency, і Smithsonian.

Модель кристала, Mark Holmquist, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0.

Якщо у вас є бажання створити і поділитися власною 3D-моделлю, то за останні роки з’явилися кілька можливостей. Завдяки фотограмметрії, навіть зі смартфоном чи цифровим фотоапаратом можна зняти об’єкти у трьох вимірах. До вільних і відкритих програмних інструментів, призначених для цього, належать Regard 3D, COLMAP та VisualSFM.

Цей запуск — наш перший крок у 3D, і ми робимо його обережно. Нова функція вивантаження 3D початково підтримує лише один формат файлів, — .STL, цей формат найчастіше використовують 3D-принтери. Ці 3D-файли показують статичну картинку при попередньому перегляді, а інтерактивний переглядач завантажуватиметься після натискання на мініатюру. В майбутньому, після відгуків від спільноти, ми розглянемо можливість додання підтримки більш комплексних типів файлів, що підтримують такі функції як текстури.

Щоб завантажити 3D-файл, перейдіть у Вікісховище, увійдіть (або створіть обліковий запис) і натисніть на «Завантажити файл» на бічній панелі ліворуч. При перегляді 3D-файлів переконайтеся, що у вас увімкнений Media Viewer, який дозволить використовувати інтерактивні можливості 3D.

Модель, Georges Dahdouh/New Palmyra, CC0.

У пам’ять про Бассела Хартабіла

Кожне досягнення в культурі і знаннях будується на основі важкої праці піонерів, які залишили по собі щось дивовижне. Бассел Хартабіл був одним з таких хоробрих піонерів і важливим учасником спільноти вільних знань. Як засновник проекту, що пізніше став відомим як #NEWPALMYRA, він працював над збереженням сирійських пам’яток історії на фотографіях, які згодом стануть базою для 3D-моделей древнього сирійського міста Пальміра. Сирійський уряд стратив Бассела у 2015 році.

Щоб вшанувати його життя, першою 3D-моделлю, офіційно завантаженою у Вікісховище став файл, створений проектом #NEWPALMYRA.

Наостанок

Ось особисте звернення Жиля Дюбюка, інженера, що працював над увімкненням нашої функції 3D:

У 2016 році я відвідав Хакатон Вікімедіа в Єрусалимі. Я планував знайти і працювати над проектом зі списку побажань спільноти, що матиме найбільший вплив, і виявив, що спільнота хоче бачити підтримку 3D-файлів. Оскільки я вже був знайомий з 3D і працював над розширенням Media Viewer, то відчув, що це саме той проект, де я можу допомогти. На той час, проект #NEWPALMYRA, руйнування у Сирії і доля Бассела Хартабіла були свіжими в пам’яті. Величезна важливість цих проектів вільних знаь надихнула мене на роботи над впровадженням 3D у проектах Вікімедіа, щоб важка праця з документування історії таких людей, як Бассел, отримала кращу платформу.

Сумніваюся, що я усвідомив би повну міру впливу цього проекту, якби не #NEWPALMYRA і Бассел. Надзвичайно важливо, щоб людство могло побачити (і надрукувати!) те, що вже ніколи не можна буде відвідати наживо. Ось чому, в пам’ять про Бассела Хартабіла, ми співпрацювали з #NEWPALMYRA над створенням першої 3D-моделі, завантаженої у Вікісховище з цього проекту.

Я вдячний Команді мультимедіа за підтримку мого проекту з хакатону, його покращення й остаточне впровадження для використання всіма вікімедійцями. Чекаю-не-дочекаюся побачити чудовий контент, який завантажать наші редактори. — Жиль

З найкращими побажаннями з декартової площини,
Ramsey Isler та Chris Koerner, Фонд Вікімедіа

Переклад допису You can now upload 3D models to Wikimedia Commons з блогу Вікімедіа, текст під вільною ліцензією CC BY 3.0.

by Vira Motorko at February 22, 2018 06:18 AM

February 20, 2018

Вікімедіа Україна

Фотовиставка «Пам’ятки України» у Глухівському краєзнавчому музеї

22 лютого — 22 березня 2018 року у Глухівському кразнавчому музеї буде проходити виставка фотографій, що перемогли у конкурсах «Вікі любить пам’ятки» та «Вікі любить Землю» у 2017 році.

У 2017 році Громадська організація «Вікімедіа Україна»  вчергове провела українську частину масштабних фотоконкурсів, метою яких є отримання фотографій усіх пам’яток культурної та природної спадщини України під вільною ліцензією та ілюстрування ними Вікіпедії – вільної енциклопедії, яку щодня переглядають мільйони користувачів з усього світу. У травні та вересні 2017 року у Вікісховище було завантажено 37 тисяч фотографій 1863 пам’яток природи України та 37 тисяч фотографій 17 тисяч пам’яток культурної спадщини України.

Відвідувачі виставки побачать фото, що отримали найвищі оцінки журі та стали переможцями у номінаціях  «Найкраще фото конкурсу». Всього 21 світлина 11 авторів.

Нагадаємо, що Глухів став останнім містом, який у 2017 році прийняв аналогічну мандрівну виставку — найкращих світлин конкурсів, організованих «Вікімедіа Україна» у попередньому році. Протягом 2017 року  виставка найкращих робіт фотоконкурсів «Вікі любить пам’ятки 2016» та «Вікі любить Землю 2016» була також представлена у Києві, Хмельницькому, Сєвєродонецьку, Лисичанську, Тернополі, Херсоні, Меджибожі, Кам’янці-Подільському, Вінниці, Львові.

Режим роботи: щоденно з 8 до 17 години (крім понеділка)

Адреса: м. Глухів, вулиця  Терещенків, 42

by H_Anna at February 20, 2018 06:42 AM

February 19, 2018

Вікімедіа Україна

АНОНС: Конкурс статей для Вікіпедії «Скандинавська весна»

До весни залишилось 10 днів! А в українській Вікіпедії наступить Скандинавська весна – тематичний конкурс статей присвячених Скандинавії!

«Скандинавська весна» — конкурс з написання статей на теми,  пов’язані із Скандинавією в українській Вікіпедії, організований ГО «Вікімедіа Україна» спільно з ГО «Українcько-Скандинавський Центр» (УСЦ). Метою конкурсу є наповнення  Вікіпедії та інших вікіпроектів статтями про скандинавські країни, популяризація скандинавської культури в Україні та залучення нових користувачів до Вікіпедії. Конкурсний період триватиме місяць: з 1 по 31 березня 2018 року.

Переможці конкурсу отримають цінні призи від «Вікімедіа Україна», зможуть вибрати приз від Українcько-Скандинавського Центру: сертифікат на навчання в УСЦ, участь в літній школі від УСЦ, тематичні книги, сувеніри з національною символікою країн Скандинавії, національні продукти Скандинавських країн та інше. Крім того, найактивніші учасники отирмають сувеніри з логотипом Вікіпедії.

Взяти участь у конкурсі може кожен! Ви можете обрати собі тему до душі зі списку статей, запропонованих до створення (червоні посилання — це статті, яких ще немає) або ж обрати тему самостійно. Щоб відкрити сторінку створення статті, достатньо натиснути на червоне посилання у списку або на сторінці пошуку. Бажаємо успіху і натхнення! 🙂

Сторінка кокнурсу scandinavia.wikipedia.org.ua

by tiredducky at February 19, 2018 06:30 AM

February 18, 2018

Вікімедіа Україна

«Місячник поліпшення хронології» у Вікіпедії розібрався з роками

Наприкінці 2017-го в українському мовному розділі Вікіпедії пройшов Місячник поліпшення хронології. Він інспірований любителями давньої та сучасної історії, а також адміністраторами, що прагнуть забезпечити виконання правил, спрямованих на підвищення якості статей УкрВікі.

Зокрема в українській Вікіпедії існує правило щодо мінімального розміру статей. Порогом є значення у 296 байтів інформації. Ніби невеликий обєм, утім багато статей до нього не дотягували. А в 2013 році, коли з тіла статей зникли посилання на іншомовні версії (інтервікі) та перебралися до окремого сайту Вікіданих, статті з інтервікі ще “схудли” на декілька десятків чи сотень байтів. Ось і вийшло так, що станом на березень 2014 накопичилось більше 800 дууууже коротких статей, серед яких близько половини складали саме статті про роки та десятиліття. За 3 роки були розширені чи поліпшені сотні статей на інші теми, а хронологія так і лишалася занедбаною.

Тому ще з літа 2017 року почалася підготовка до місячника. Було створено списки дуже коротких статей про роки: деякі з яких не містили жодної інформації, окрім навігаційних шаблонів (наприклад, 420-й рік до н. е. чи 38-й рік уже нової ери). Переважно це були статті з історії Давнього світу. Місячник оголосили з 22 листопада до 22 грудня, щоб символічно завершити його під час зимового сонцестояння та на момент першого подовження світлового дня залишитися без “недостабів”1. Учасникам місячника пропонувалося обрати 5 статей зі списку та протягом 30 днів поліпшити їх до 1-2 кілобайтів, наповнивши їх історичними подіями, які відбулися в той рік.

Проте вікіпедисти – це люди вільні та невгамовні, їм тісно в рамках усіляких правил. Крім того, значно більше, аніж поліпшувати статті, люблять вони статті створювати з нуля. Дізнавшись про таку тематику, багато з користувачів Вікіпедії взялися за розвиток інших тем, більш сучасних та приємних їм. Ось і почали вони творити статті за категоріями “Роки в Тернопільській області“, “Роки в Черкаській області” або “Роки у залізничному транспорті“.  Категорій, до речі, теж настворювали добряче. А що, структуризація теж потрібна.

Під кінець Місячника організаторам стало зрозуміло, що задачу поліпшення статей до 22 грудня вирішити не вдасться. Тому Місячник було подовжено до 7 січня. Щоб символічно зєднати старий та новий рік та передати привіт січню-январію, місяцю дволикого бога Януса.

Незважаючи на ніби-то простоту перекладення кількох подій з іншомовних, більш повних Вікіпедій, виявилась ще одна проблема. Про деякі давні роки VIIIVI століть до нашої ери важко написати щось осмислене. Бо ми живемо за римським календарем з 365 днями, а більшість народів у той час міряли роки зовсім по-іншому, та й надійних записів лишилося вкрай мало. Ось і навіть у першого історика Геродота ми не можемо прочитати, коли точно відбулася битва при Евримедоні (досі нема статті українською про цю видатну подію, лише англійською), де афінський стратег Кімон тричі за одну добу  розбив персів та поклав край персським зазіханням на давньогрецькі міста. Чи то 469-й рік до н. е., чи то 466-й. А було це за життя Геродота! Та й дату народження самого Геродота ми можемо називати, лише додаючи «плюс-мінус 5 років» – ціле десятиліття на початку V століття до н. е. Ось і видається, що краще писати статті про десятиліття, бо тут історична точність зростає, можна більш впевнено сказати, що події відбувалися саме тоді.

Більш-менш точно ми можемо датувати за історичними джерелами події в Римі, бо римляни кожен рік обирали військових лідерів – консулів. Вони рахували роки від напівлегендарного заснування Риму зовсім легендарними Ромулом і Ремом, але частіше називали роки за іменами двох обраних консулів. Так, 263 рік до н. е.  у римському календарі відповідав 491 року від заснування міста, але римляни памятали його як рік консульства Мессали й Красса. Вже наприкінці подовженого місячника один з волонтерів звернув увагу на ще одну групу подій з точним датуванням: сонячні затемнення, які розраховуються з математичною точністю на тисячі років уперед та назад.

Місячник завершився 7 січня, більше 120 статей було суттєво дописано, кількість статей менше 296 байтів упала практично до нуля. Взагалі, за кількістю саме доповнених статей місячник став рекордним у 2017 році, а за всю історію проведення тематичних тижнів і місячників зайняв 4 місце за цим показником (кому цікаво, можете подивитись отут). Втім, стало ясно, що на цьому зупинятися не можна. Багато статей з хронології досі залишаються майже порожніми, а проблеми статей на історичну тематику раз-у-раз спливають поза Вікіпедією. Тому для продовження спільної роботи учасники місячника зорганізували Вікіпроект «Історія», куди запрошують усіх охочих любителів та спеціалістів з історичної науки.

1 від англ. “stub” – заготовка статті; так вікіпедисти називають на своєму жаргоні ультра-короткі статті

Римська імперія близько 39 року до н. е. Зображення використане у статті «30-ті до н. е.». Автор картосхеми — Borsanova, вільна ліцензія cc by-sa 3.0

Римська імперія близько 39 року до н. е. Зображення використане у статті «30-ті до н. е.». Автор картосхеми — Borsanova, вільна ліцензія cc by-sa 3.0

by abrunei at February 18, 2018 07:20 AM

February 11, 2018

Вікімедіа Україна

Завантажте свої фото голубів у Вікісховище на честь Крейга Ньюмарка

Засновник сайту Craigslist — щедрий прихильник вільних і відкритих знань і руху Вікімедіа. Ми б хотіли йому подякувати, і для цього потрібна ваша допомога… і ваші фото голубів.

Автор фото: Alan D. Wilson, CC BY-SA 2.5.

Ось кілька відомих фактів про Крейга Ньюмарка:

  • У грудні Крейг попросив на свій 65-ий день народження замість подарунка — пожертвувати Фонду Вікімедіа. Він дав обіцянку, що кожна пожертва від його імені на день народження становитиме не менше 650 000 доларів США, назвавши це своїм подарунком відкритим знанням і майбутньому Вікіпедії, яку він називає «місцем, куди факти ідуть жити».

А ось дещо, чого ви, напевне, не знали про Крейга Ньюмарка:

  • Він любить птахів, особливо pigeons.

Крейгу, чому голуби?

«Вони є практично всюди, живучи скрізь на Землі, окрім Сахари і полюсів», — говорить Ньюмарк. «Вони дивовижно різноманітні і красиві. Можуть адаптуватися до практично будь-якого середовища — і попри це деякі види було доведено до вимирання. Це кумедно, але вони чимось нагадують Вікіпедію. Можливо, саме тому я так люблю їх обох, Вікіпедію і голубів. Повсюдні, різноманітні, життєрадісні, яких не можна сприймати як належне».

То який міг би бути кращий спосіб подякувати Крейгу Ньюмарку, ніж поєднати його любов до голубів і любов до Вікіпедії?

Ось де нам потрібна ваша допомога. І фотографії голубів.

Фото: Sierra Communications, вказання авторства обов’язкове.

Допоможіть нам подякувати Крейгу з допомогою #wikipigeon

Коли Фонд Вікімедіа запитав Крейга, що можемо зробити, щоб подякувати йому, він сказав, що хотів би бачити більше зображень голубів у Вікісховищі, яке є вільноліцензованим репозиторієм освітнього медіаконтенту, де зберігається більшість зображень, використаних у Вікіпедії. Ми назвемо це #wikipigeon, і нашою метою буде отримати хоча б 100 нових фото голубів у Вікісховищі і навчити 100 нових людей завантажувати їхні зображення.

Додавши свої фото у Вікісховище (див. кроки нижче), ви поповните колекцію фотографій голубів, що можуть бути використані як освітній матеріал будь-де в світі.

Є детальна інструкція, як завантажувати фото у Вікісховище. Ось коротко про кроки, які треба зробити:

  1. Зробіть фото голубів.
  2. Створіть обліковий запис.
  3. Перейдіть у Майстер завантаження і виберіть фото, якими поділитеся.
  4. Поставте галочку «Цей файл є моєю власною роботою».
  5. Вкажіть коротку влучну назву для файлу, опишіть, що на фото зображено, і додайте категорію «Unidentified pigeon breeds». Якщо ж ви впевнені щодо точно виду, можете натомість додати категорію відповідного виду.
  6. Натисніть «далі» — і все!

Дякуємо: і за те, що поповнили всесвітню колекцію вільних і відкритих знань, і що допомогли подякувати Крейгу Ньюмарку!

Вікісховище приймає будь-який освітній медіаконтент, і весь він вільноліцензований — доступний для кожного, з можливістю використовувати, будь-де, без плати. Конкретні ліцензії авторських прав можуть відрізнятися, але здебільшого все, що треба робити — це вказувати автора і поширювати власні переробки під такою ж ліцензією. Приєднуйтеся!

Переклад допису з блогу Вікімедіа.

 

by Vira Motorko at February 11, 2018 06:41 AM

February 09, 2018

Вікімедіа Україна

Нарешті Пхьончхан — олімпійське місто

Сьогодні розпочинаються двадцять треті зимові Олімпійські ігри — найбільша спортивна подія року. Туристична «родзинка» для Південної Кореї, свято для глядачів та вболівальників, «екзамен» для підопічних Гермеса та їхніх тренерів…

Gold medal of the 2018 Winter Olympics in in Pyeongchang

Золота медаль двадцять третіх зимові Олімпійських ігор. Фото Korea.net, CC BY-SA 2.0

Пхьончхан до цього вже намагався стати олімпійським містом у 2010 та 2014 роках, поступившись, відповідно, Ванкуверу та Сочі. Тож для міста це ще й реалізація восьмирічної «Програми Мрії» — будівництво курорту Альпензіяготелей, розбудова інфраструктури тощо. Особлива й атмосфера ігор — раптове погіршення стосунків Північної Кореї із США та союзниками (т. зв. Північнокорейська криза) змусили переживати не тільки про можливий зрив Ігор, а й про Третю світову війну… Однак, вже 20 січня країни погодилися створити спільну збірну в жіночому хокеї, яка буде виступати під Корейським прапором єднання. Серед найбільших скандалів — відсторонення від участі в Олімпійських іграх 2018 року збірної Росії за зловживання допінгом, із забороною використовувати російську символіку, прапор і гімн.

Як і будь-яка важлива подія, до якої прикуто так багато уваги, ці Ігри мають бути детально описані у Вікіпедії — найбільшій онлайновій енциклопедії світу. І так і буде. Англійською, німецькою, італійською… А ще хотілося б, щоб гарно було все записано та зафіксовано українською. Так, до Вікіпедії може дописувати будь-хто — потрібно хотіти і не боятися зробити редагування. Тож станьте цим «хтосем» і напишіть про українського лижника Івана Ковбаснюка чи українську лижницю Ольгу Книш, про талісмани зимових Олімпійських ігор — тигреня та ведмедика, про (неймовірно!) африканську Гану на Олімпійських іграх, про Олімпійський стадіон у місті Пхьончхан… Ще більше статей та тем для натхнення шукайте на сторінці, присвяченій написанню статей про Олімпіаду до Вікіпедії.

Варто уваги, що паралельно проходить міжнародний конкурс із написання статей про зимові Олімпійські та Паралімпійські ігри — Wiki Loves the Olympics. Конкурс організували Вікімедіа Іспанія, Вікімедіа Аргентина, Вікімедіа Чилі та Iberocoop — і основною метою є надати вільні знання про Зимові Олімпійські ігри усіма мовами. Того року українець Андрій Курбіко з Кривого Рогу посів третє місце у світі на цьому міжнародному змаганні. Хлопець написав 177 статей, отримав 1417 балів. Він був єдиним українцем серед учасників конкурсу, і зауважив, що йому було «дуже самотньо серед купи іспанців». І він вірить, що ми можемо здивувати організаторів і написати багато статей.

До вчора не було українською статті про Віктора Пасічника — українського лижного двоборця. Вона була англійською, французькою, польською, російською, норвезькою та фінською. Стаття про українську фристайлистку Тетяну Петрову була тільки англійською ще декілька годин тому. Це можна і треба виправляти. Це можна і треба виправляти тут і зараз, не чекаючи, що це зробить хтось інший — Вікіпедію пишуть волонтери. Долучайтеся і Ви.

2018 Ukraine Stamp- Olympic team of Ukraine

Марка для вшанування олімпійської команди України

2018 Winter Olympics & Paralympics mascots (38332667051)

Біле тигреня Сухоран (талісман Олімпіади) та ведмежа Бандабі (талісман Паралімпіади). Фото Kārlis Dambrāns, CC BY 2.0

by attolippip at February 09, 2018 07:28 AM

February 03, 2018

Вікімедіа Україна

Вікімарафон до дня народження Вікіпедії фінішував з результатом 2500 статей

30 січня Українська Вікіпедія відзначила своє 14-річчя цифрою в понад 765 тисяч статей. З моменту започаткування у 2004 році, вона поповнилася 765 тисячами статей і її сторінки отримують близько 47 млн переглядів щомісяця. А під час марафону з написання статей 27-30 січня користувачі втричі збільшили середній показник кількості нових статей за день. 

На відзначення Дня народження Вікіпедії, громадська організація «Вікімедіа Україна» ініціювала чотириденний марафон із написання статей у Вікіпедію, а також закликала спільноту редакторів провести зустрічі у своїх громадах із метою навчання редагуванню проекту всіх охочих.

Протягом 27—30 січня було створено понад 2500 статей. Хоча б одну статтю створили близько 600 користувачів171 із них зареєструвалися у Вікіпедії вперше саме під час Вікімарафону. Нові користувачі створили 198 статей. За даними 2017 року у середньому за день створюється 200 статей, тож під час Вікімарафону — показник був утричі більшим.

Частина цих статей була написана на вікізустрічах, що анонсувалися на ці чотири дні у понад 40 населених пунктах України, серед яких були не лише столиця та обласні центри, але й невеликі міста та села. Загалом географія вікізустрічей в рамках Вікімарафону охопила країну від Львова до Сєвєродонецька та від Шостки до Одеси. Досвідчені вікіпедисти вчили правилам Вікіпедії, допомагали авторам із оформленням статей та нагороджували сувенірами від «Вікімедіа Україна» у понад 30 бібліотеках країни, 17 освітніх закладах, Інтернет-просторах та ін. Серед тренерів були й самі бібліотекарі, викладачі та вчителі, що працюють в цих закладах.

Учасники писали на найрізноманітніші теми, що охопили чи не всі сфери життя суспільства. До цього у Вікіпедії не було статей, наприклад, як «Музей поганого мистецтва»«Голокост в Албанії»«Нейтринна астрономія»«Церква святого Архистратига Михаїла (Підгірці)»«Колесо Воза»«Туризм в Угорщині»«Lithops aucampiae»«Федеральна конституція Швейцарії»«Вроджений імунітет» тощо.

750 з новостворених статей були започатковані автоматизованими програмами (ботами), що їх створили вікіпедисти. Користувач Sergento, один з адміністраторів Вікіпедії, написав програму для напівавтоматичного генерування статей Вікіпедії про населені пункти Хорватії. Для цього він скористався інструментом «СтаЗавантажувач», розробленим під час першого українського Вікіхакатону. Результат можна подивитись на прикладі статті Джуловац.

Інший адміністратор Української Вікіпедії, користувач Atoly, продовжив створювати ботом статті про об’єкти природно-заповідного фонду України — він уже кілька років працює з екологами-активістами над тим, щоб статті про пам’ятки природи України були представлені у Вікіпедії. Тепер можна впевнено сказати, що у Вікіпедії є сторінки про всі природно-заповідні об’єкти Волинської області, адже саме під час марафону було додано 257 статей про об’єкти ПЗФ, яких бракувало. Статті можна доповнювати та удосконалювати.

Натисніть, щоби переглянути слайдшоу.

Дякумо усім, хто долучився!

Сторінка Вікімарафону wikimarathon.org.ua

Більше фото з вікізустрічей  див. у події Facebook

Українська Вікіпедія — найбільша енциклопедія українською мовою з будь-коли написаних, якщо її надрукувати у форматі, в якому робилася Велика Радянська Енциклопедія, то отримаємо 367 томів. У той же час кількість редакторів доволі мала: близько тисячі користувачів редагують Вікіпедію щонайменше 5 разів на місяць, з них близько 200 роблять 100 і більше редагувань щомісяця. Проведення таких заходів як Вікімарафон націлене на залучення нових редакторів до проекту, навчання. Вікіпедія — передусім волонтерський проект. І волонтером-редактором може стати кожен.

 

by H_Anna at February 03, 2018 09:34 AM

January 30, 2018

Вікімедіа Україна

Українській Вікіпедії — 14 років!

Перша стаття — «Атом» була створена 30 січня 2004 року з Японії користувачем Yuri koval

30 січня — день народження української Вікіпедії. З моменту започаткування у 2004 році, волонтери створили в ній понад 760 тисяч статей та додали тисячі медіафайлів. Які показники характеризують україномовний розділ найпопулярнішої енциклопедії світу — у нашій добірці цифр та фактів.

Обсяг

  • В українській Вікіпедії понад 760 тисяч статей — це 16 місце серед інших Вікіпедії
  • якщо роздрукувати всі статті української Вікіпедії у форматі паперової енциклопедії (як Британіка, наприклад), то вийде 227 173 сторінки
  • у середньому в українській Вікіпедії щодня з’являється 200 нових статей (або щомісяця 7200 статей)

Відвідуваність

  • щомісяця сторінки української Вікіпедії переглядають 47 млн разів
  • 46% переглядів відбувається з мобільних пристроїв
  • перші місця у топ-50 найпопулярніших статей 2017 року займають: Україна, Тарас Шевченко, Київ

Автори

  • Вікіпедію пишуть волонтери
  • близько тисячі користувачів редагують Вікіпедію щонайменше 5 разів на місяць, з них близько 200 роблять 100 і більше редагувань щомісяця
  • кожен може редагувати, але за 2017 рік хоча б 1 редагування зробило майже 16 тисяч осіб
  • перші три редактори, зі списку тих, які створили найбільшу кількість статей походять із Тернопільської, Запорізької та Черкаської областей. Утрьох вони створили 78 тисяч статей, тобто 10% від загальної кількості.

Авторські права

  • матеріали Вікіпедії будь-хто може використовувати з будь-якою метою, в тому числі комерційною, якщо вкаже на джерело та ліцензію
  • світлини, що використовуються у статтях Вікіпедії, мають авторів. Щоб прочитати, хто їх зробив — потрібно перейти на сторінку фото, для цього достатньо клікнути на зображення
  • Українські ЗМІ часто не вміють вказувати авторів світлин із статей Вікіпедії… і порушують авторські права
  • навчальний посібник «Політологічна енциклопедія» (Укладачі: Карасевич А. О., Шачковська Л.С., Умань, 2016 р.) містить повністю скопійовані статті з Вікіпедії, навіть з тими самим одруками у статтях

Вікіпедія поза Вікіпедію

  • у 2017 році було вперше захищено дисертацію, основою якої стала Вікіпедія (Альшева А. О. Лінгвопрагматичні особливості перекладу електронного гіпертексту (на матеріалі «Вікіпедії»)
  • Вікіпедія згадувалася як джерело інформації в українських судах близько 300 разів
  • тепер можна друкувати статті Вікіпедії навіть з мобільного

Нагадуємо, що привітати Вікіпедію можна участю у Вікімарафоні з написання нових статей.

by H_Anna at January 30, 2018 09:25 AM

January 26, 2018

Вікімедіа Україна

В Одеській науковій бібліотеці до 14-річчя української Вікіпедії відбудеться Вікімарафон

28 січня 2018 року о 14.30 в Одеській обласній універсальній науковій бібліотеці ім. М. Грушевського (відділ соціокультурної діяльності, 1-й поверх, вул. Троїцька, 49/51)  відбудеться вікізустріч в рамках Вікімарафону до Дня народження української Вікіпедії.

DUPfYenX0AI3OCMМета акції — додати до української Вікіпедії рекордну кількість статей.

Громадська організація “Вікімедіа Україна” вже вп’яте проводить подібний захід починаючи з 2014 року. Ідею проведення такої акції гаряче підтримував і поширював вікіпедист Ігор Костенко, герой Небесної сотні. Він казав:

“Якби кожен читач Вікіпедії написав бодай одну корисну статтю, ми б мали понад 1 млн корисних статей ”

Уперше такий захід був проведений  27 квітня 2014 року  в пам’ять про Ігоря Костенка. За один день, завдяки широкому розголосу у соцмережах, було створено більше 1000 статей. Крім того у Києві, Дніпропетровську, Львові і Черкасах відбулись вікізустрічі, на яких всі охочі могли поспілкуватись із досвідченими дописувачами Вікіпедії, запитати у них порад щодо написання статей, написати разом статті та отримати пам’ятні сувеніри.

Наступні заходи відбувались у 2015-2017 роках і були приурочені до річниці утворення української Вікіпедії (30 січня). На цих вікімарафонах була суттєво розширена географія вікізустрічей та число написаних статей. Так, під час Вікімарафону-2017  вікізустрічі відбувались у більше ніж 30 містах України і було написано близько 2000 статей. Зокрема, в Одесі Вікімарафон-2017 відбувся у  Науковій бібліотеці Національного університету «Одеська юридична академія» і зібрав більше 15 учасників.

Карта вікізустрічей під час Вікімарафону

Карта вікізустрічей під час Вікімарафону-2018

30 січня українська Вікіпедія святкуватиме 14-річчя від часу створення першої статті. З цієї нагоди «Вікімедіа Україна» оголошує про проведення    Вікімарафону-2018  з написання нових статей до української Вікіпедії, який триватиме 27, 28, 29, 30 січня 2018 року. У цей час планується провести до 50 вікізустрічей в різних населених пунктах України. Всі учасники «Вікімарафону» — тобто користувачі, які створять статтю упродовж марафону — мають нагоду отримати пам’ятні сувеніри.

28 січня 2018 року о 14.30 в Одеській обласній універсальній науковій бібліотеці ім. М. Грушевського на вікізустрічі всі охочі зможуть спробувати свої сили в редагуванні Вікіпедії. Приносьте до бібліотеки свої ноутбуки або користуйтесь бібліотечними ПК, оберіть тему, скористайтесь авторитетними джерелами та створіть нову статтю!

Також учасники зустрічі дізнаються деякі несподівані факти з історії української Вікіпедії від безпосередніх її творців. Зокрема про те, що українську Вікіпедію започаткувати два школярі з Японії, що одними з найпродуктивніших її авторів є професор-геолог з Донецька і біолог з Одеси, що за кількістю науковців-авторів українська Вікіпедія може посперечатись із будь-яким іншим виданням. А також, що українська Вікіпедія близько 300 разів згадувалась як джерело інформації в українських судах.

Довідка: Одеська обласна універсальна наукова бібліотеці ім. М. Грушевського постійно проводить серії цікавих для відвідувачів культурно-просвітницьких заходів. Зокрема, на цьому тижні відбувались лекція про генетику»: в рамках освітнього проекту «Intellectuarium», 4 науково-популярних лекції в рамках проету 15х4, краєзнавча година «Історіограф Південної України», лекція «Крути: творення легенди та уроки історії», Вікімарафон, низка творчих зустрічей та інших мистецьких та просвітницьких заходів.

Сторінка Вікімарафону-2018 у Вікіпедії

by yakudzawiki at January 26, 2018 10:24 PM

January 21, 2018

Вікімедіа Україна

У Вікіпедії розпочався тиждень Сумщини

22 січня 2018 року у Вікіпедії розпочинається Тиждень Сумщини — це проект із написання та покращення статей у Вікіпедії про північно-східний регіон України, що поєднує в собі українські Слобожанщину та Сіверщину.

Причин для проведення такого тематичного тижня є чимало. Сумщина — це той регіон, звідки походять чимало редакторів української  Вікіпедії, багато з них приєдналося до редагування в останні рік-півтора. Регіон входить до першої дев’ятки за цим показником  — 66 вікепедистів позначили, свою географічну приналежність до Сумської області, згідно з Атласом вікіпедистів.

Спонукало оголосити тиждень також те, що  попередня аналогічна акція проводився дуже давно — аж 6 років тому! Тож, окрім тем, що були неопрацьовані ще тоді, у грудні 2011 — січні 2012 років, додалось багато нових тем, які варто висвітлити про Сумщину:  видатні постаті краю та різні цікавинки у Вікіпедіях англійською, російською, польською, французькою, німецькою і багатьма іншими мовами.

Україна.Тростянець.Круглий двір.

Круглий двір у Тростянці, про який не існує статті у Вікіпедії. Автор фото: Paladiu, CC-BY-SA-3.0

Захід дозволить поновити і посилити співпрацю у відповідних тематичних проектах, присвячених регіонові, що поєднує українські Слобожанщину та Сіверщину — «Сумщина», «Суми», «Глухів».

Екватор Тижня Сумщини припаде на час проведення Вікімарафону-2018 (27—30 січня), тож і сумчани та жителі чи вихідці з області, й усі редактори Вікіпедії, можуть подарувати статтю про Сумщину українській Вікіпедії до її 14-річчя.

Zolotue Vorota Volokitino

Парковий ансамбль садиби Миклашевських у селі Волокитине. Статті про нього ще не створено. Автор фото: Алексей Соколовский, CC-BY-SA-4.0

Чим загалом цікавий цей регіон? Саме тут відкриті унікальні і єдині пам’ятники салу, свині та, наприклад, мамонту. Символ Сум — альтанка була побудована на місці, де бурили свердловину в пошуках нафти, але так її і не знайшли.  Спасо-Преображенський собор в центрі Сум – єдиний у світі православний собор, на даху якого знаходяться об’ємні фігури апостолів. Саме на Сумщині пiд Конотопом, вiдбулась знаменита Соснiвська битва, в якiй українська армiя гетьмана гетьмана Iвана Виговського перемогла росiйську. З Сумщиною пов’язані відомі футболісти та олімпійські чемпіони, артисти та актори, релігійні діячі та відомі педагоги.

І звичайно ж, мотивує до такої спільної акції статистика: статей, пов’язаних із Сумщиною, створено лише 5439, або менш відсотка  від усіх статей в українській Вікіпедії. А от, наприклад, про сусідні Полтавщину – 7675, Чернігівщину — 5981, Київську область – 7287, Одещину – 8322, Тернопільщину – 9684, а Львівщину – взагалі 18101!

На сторінці Тижня Сумщини, який буде тривати з 22 січня по 4 лютого 3018 року, складено список статей до написання, подано перелік статей до поліпшення.

Озеро Лебедине під Лебедином

Озеро Семиверстне, Лебединський район. Пам’ятка природи, про яку ще не створено статті.Автор фото:A-kalin, CC-BY-SA-3.0

На найактивніших учасників Тижня чекають сувеніри з логотипом Вікіпедії.

Тож, долучайтеся! І не лише створеними чи поліпшеними статтями — поширення інформації про Тиждень нам також потрібне. І якщо Ви ще не знаєте як чи не дуже певні своїх власних сил, щоб дописувати до Вікіпедії — ми можемо допомогти навчанням, матеріалами, порадами.

Андрій Гриценко, ініціатор тижня, адміністратор української Вікіпедії.

 

by andrejhrytsenko at January 21, 2018 08:56 PM

January 18, 2018

Вікімедіа Україна

Вікімарафон до Дня народження української Вікіпедії

З 27 по 30 січня в україномовному розділі Вікіпедії відбудеться Вікімарафон, присвячений 14-річчю української Вікіпедії. Ідея марафону полягає у написанні рекордної кількості нових статей до популярної онлайн-енциклопедії. А всі його учасники зможуть отримати пам’ятні сувеніри. 

30 січня 2018 року українська Вікіпедія святкуватиме 14-річчя від часу створення першої статті. З цієї нагоди Громадська організація «Вікімедіа Україна» оголошує про проведення Вікімарафону з написання нових статей до української Вікіпедії, який триватиме з 27 по 30 січня 2018 року.

Участь у цьому Вікімарафоні може взяти кожен охочий: для цього необхідно написати нову статтю на будь-як тему до української Вікіпедії або до іншомовних розділів Вікіпедії про Україну, зокрема, кримськотатарською та англійською мовами, які свій день народження також святкують у січні. Для новачків та всіх учасників створено сторінку Вікімарафону, яка пояснює основні засади Вікіпедії, правила написання енциклопедичних статей, містить корисні навчальні ресурси для початківців у Вікіпедії, а також дозволяє створити статтю, скориставшись «Майстром написання статей». Всі статті мають відповідати критеріям значимості, базуватися на підставі авторитетних джерел та посилатись на них, не порушувати авторське право, а також дотримуватись дотримуватись нейтральної точки зору й не містити оригінальних досліджень.

Для тих, хто не може визначитися чи знайти тему для статті, у Вікіпедії укладено спеціальні списки «червоних посилань» – статей, яких поки що бракує в онлайн-енциклопедії. Для участі в акції також не обов’язково писати статтю саме в дні проведення Вікімарафону: її текст можна підготувати заздалегідь, а вже під час акції опублікувати статтю у Вікіпедії.

Найактивніші учасники акції зможуть отримати невеличкі пам’ятні сувеніри від організаторів поштою або під час вікізустрічей у Києві, Кропивницькому, Львові, Харкові, Херсоні, Чернігові, Черкасах та інших населених пунктах. На таких заходах учасники поспілкуються із досвідченими дописувачами енциклопедії, дізнаються більше про її функціонування, навчаться створювати і редагувати сторінки Вікіпедії. Про час та місце зустрічей можна дізнатися на сторінці Вікімарафону wikimarathon.org.ua.

Нагадаємо, що перша акція з написання статей якомога більшою кількістю україномовних користувачів відбулася 27 квітня 2014 року і була присвячена пам’яті Ігоря Костенка, Героя України, редактора Вікіпедії, який загинув 20 лютого 2014 року під час розстрілу активістів Євромайдану на вулиці Інститутській у Києві. Ігор Костенко одним з перших розвивав і прагнув реалізувати ідею такої акції. З 2015 року Вікімарафон щорічно проводиться до Дня народження української Вікіпедії.

Довідка.
Громадська організація «Вікімедіа Україна» – українська некомерційна організація, яка займається сприянням розвитку української вікіспільноти, популяризацією проектів «Фонду Вікімедіа» в Україні, флагманським з яких є Вікіпедія, а також залученням до них нових знань та користувачів через реалізацію низки власних освітньо-культурних проектів, а також є регіональним відділенням Фонду Вікімедіа.
Українська Вікіпедія займає 16-те місце за кількістю статей серед 298 мовних розділів цієї багатомовний вільної онлайн-енциклопедії, і в ній налічується понад 760 тисяч статей. Щомісяця сторінки україномовного розділу отримують понад 50 млн переглядів.

Подія у Facebook

by H_Anna at January 18, 2018 07:06 AM

January 17, 2018

Вікімедіа Україна

АНОНС: Конкурс «Підтримай Вікімандри українською»

З 1 по 28 лютого 2018 року триватиме конкурс «Підтримай Вікімандри українською», метою якого є наповнення інформацією вільного ілюстрованого онлайн-путівника про подорожі українською та іншими мовою.

У просторі сестринського проекту всесвітньо відомої вільної онлайн-енциклопедії Вікіпедії, оголошується конкурс з написання статей до цього вільного онлайн-путівника. Ідея конкурсу полягає у створенні нових та поліпшенні вже наявних статей у Вікімандрах українською мовою, а також створенні нових статей про Україну іноземними мовами. У конкурсі можуть взяти участь усі охочі. Для цього треба бути зареєстрованим в одному з Вікіпроектів (Вікіпедії, Вікімандрах тощо) або зробити це, перейшовши за посиланням «Створити обліковий запис» у правому верхньому куті екрану.

Під час написання нових та поліпшення вже наявних статей у Вікімандрах слід дотримуватись принципів описовості, спиратися на реальний досвід, справедливо оцінювати послуги (детальніше на сторінці Довідка). За приклад для написання та оформлення статей організатори рекомендують такі статті україномовного розділу Вікімандрів як «Київ», «Будапешт», «Севастополь», «Німецький розмовник», «На Говерлу і Прутецькі водоспади», «Мехіко (аеропорт)».

Дев’ять переможців конкурсу отримають цінні сертифікати в онлайн-магазинах на туристичне, велосипедне приладдя тощо, а переможець конкурсу в загальному заліку виграє головний приз — туристичну подорож у межах України.

Як зазначають організатори, проведення конкурсу «Підтримай Вікімандри українською» дасть можливість поділитися своїми враженнями з мандрівниками та підготуватися до нових подорожей, популяризувати туристичну привабливість українських міст, містечок та сіл, їх історико-культурної спадщини та пам’яток природи, інших цікавих для мандрівників місць.

Сторінка конкурсу mandry.wikimedia.org.ua.

З пропозиціями щодо співпраці та запитаннями звертатися до організаційного комітету конкурсу: wmua-staff@wikimedia.org.ua

by H_Anna at January 17, 2018 07:20 AM

January 15, 2018

Вікімедіа Україна

Вікіпедії — 17 років

Wikipedia-logo-v2-en Сьогодні 17 років відзначає онлайновий проект Вікіпедія. Це досить значний вік для сайту, який наповнюється тисячами волонтерів-редакторів в усьому світі; який підтримується на пожертви тисяч людей в усьому світі. 17 років — це досить великий відтинок часу, за який (без перебільшень!) цей проект змінив те як люди споживають інформацію. Мало хто собі уявляє тепер життя без можливості знайти хоча б трохи інформації, просто ввівши потрібне слово чи ім’я у пошуковик. Вікіпедія  — 5-й за популярністю сайт у світі.

Розділ Вікіпедії англійською мовою налічує 5,55 мільйонів статей. У середньому за добу її відвідують із 696 мільйонів унікальних пристроїв. У середньому за місяць — 30 тисяч активних редакторів, щодня створюють понад 700 статей.

Wikipedia-logo-v2-uk15 січня — день народження англійської Вікіпедії, яка була створена першою, серед усіх мовних розділів. Українська свій день народження святкуватиме 30 січня. Проект українською мовою молодший від англійської на три роки, його наповнює і читає значно менше людей, але це може змінитися і залежить в першу чергу від нас самих. Шукайте інформацію та читайте українською. Якщо нема статті українською — перекладайте чи пишіть до Української Вікіпедії, щоб інші люди, які не знають іноземних мов, могли прочитати своєю рідною мовою. 27—30 січня, святкуючи 14 річчя розділу Вікіпедії українською мовою, ми запрошуємо всіх написати бодай одну статтю у ресурсі — долучитися до Вікімарафону й подарувати Вікіпедії трохи своїх знань та часу. Це не так просто, як це звучить, але й не так складно, щоб побоятися спробувати. Долучайтеся! Більше про Вікімарафон можна прочитати за посиланням: wikimarathon.org.ua

Cтатистика розділів українською та англійською представлено на інфографіці нижче.

UkWiki2018Infographics

by attolippip at January 15, 2018 06:00 AM

January 11, 2018

Вікімедіа Україна

Результати місячника написання статей «Пані в червоному»

Що поєднує героїню війни за незалежність Іспанії Августину де Арагон, командира снайперського відділення Ніну Петрову і першу жінку на обидвох полярних полюсах Енн Бенкрофт? По-перше, усі вони добилися значних успіхів у своїх сферах і стали прикладом для мільйонів інших жінок — прикладом того, що жінки можуть і героїчно протидіяти наполеонівським військам, і тренувати снайперів, і досліджувати полярні полюси, та виконувати ще сотні інших занять, які традиційно вважалися чоловічими. По-друге, про всіх трьох недавно з’явилася стаття в Українській Вікіпедії в рамках місячника «Пані в червоному», який проходив з 15 листопада по 15 грудня 2017 року.

Ініціатори місячника поставили собі за мету поборотися з гендерним дисбалансом у біографічних статтях в Українській Вікіпедії. Як показувала статистика до початку «Пані в червоному», лише 13,69% біографічних статей Української Вікіпедії були про жінок. Це частина загальної проблеми. Наприклад, в Англійській Вікіпедії цей показник лише дещо вищий — статті про жінок налічують тільки 17,38% усіх біографічних статей.

File:Lady in red souvenirs 03.jpg

Сувенірні горнятка для учасників «Пані в червоному»

За час проведення «Пані в червоному» Українська Вікіпедія поповнилася 442 новими статтями. Також були покращені 42 статті, що вже були започатковані до місячника. У проекті взяли участь 53 учасники та учасниці. Стаття про ірландську фольклористку Ізабеллу Августу Грегорі, створена в рамках «Пані в червоному», здобула статус «доброї».

За аналогією з англійським проектом «Women in Red», назва проекту відсилає до червоного кольору, яким у Вікіпедії позначаються посилання на статті, що відсутні. Тому учасники «Пані в червоному» намагалися «засинити» посилання на видатних жінок — і саме біографічні статті домінували в доробку учасників місячника.Логотип проекту «Пані у червоному» для Української Вікіпедії. Автор Helixitta, ідея Sergento

Мабуть, безспірними лідерами за кількістю створених про них статей були жінки в науці — від української науковиці-ботаніка Лариси Кучерявої до американського фізика і героїні фільму «Приховані фігури» Кетрін Джонсон. Також багато писали про мисткинь з різних країн, від французької зірки німого кіно Мюзидори до майстрині петриківського розпису Валентини Карпець-Єрмолаєвої. Завдяки місячнику «Пані в червоному» Українська Вікіпедія поповнилася багатьма статтями про видатних жінок у спорті — а також керівниць держав, як сучасних так й історичних.

Одна учасниця «Пані в червоному» написала, що: «обирала статті про жінок, у яких була цікава доля, або цікавий винахід. От ми кожного дня (ну майже кожного) куштуємо шоколадне печиво, а хто його вперше приготував — не знаємо. Однак, після цього проекту, у Вікіпедії є стаття про це і не тільки 🙂 ». Інший учасник відзначив, що вирішив писати про мандрівниць, бо «виявилось у нас не було статей про першу жінку, що здійснила навколосвітню мандрівку; наймолодшу навколосвітню мандрівницю; деяких мандрівниць-біологинь тощо». Ще для одного учасника мотивацією до участі виступив той факт, що «є статті навіть про найменш значимих чоловіків, але нема статей про жінок-президентів».

Попри те, що усунення дисбалансу в біографічних статтях було, мабуть, найбільш вагомою метою, учасники не зосереджувалися лише на біографіях видатних жінок. Багато статей було створено про спортивні змагання за участю жінок — наприклад, жіночі тенісні чемпіонати чи жіночі футбольні збірні.

Завдяки «Пані в червоному» Українська Вікіпедія поповнилася також і загальними оглядовими статтями про права жінок та гендерну дискримінацію. Наприклад, була створена стаття про принцип Смурфетти — практику в художніх фільмах, за якою у чоловічий склад персонажів включають лише одну жінку, щоб підкреслити її другорядність і стереотипність на фоні чоловіків. Інша стаття розповідає про бюстгальтер годувальниці, який полегшує грудне годування.

Звичайно, головною метою всіх тематичних тижнів і місячників у Вікіпедії є поповнення Вікіпедії новим контентом. Але крім цього, у «Пані в червоному» (принаймні в її організаторів) була важлива «ідеологічна» мета. Вона полягала саме у кращому описі досягнень видатних жінок — як-то де Арагон, Петрової і Бенкрофт, котрі згадані на початку статті.

Як показують наукові дослідження, наявність прикладів успішних жінок надихає інших жінок на схожі й навіть більші звершення. Це, в свою чергу, дозволяє поступово долати гендерну нерівність в різних сферах життя. А Вікіпедія — як один із найпопулярніших інформаційних ресурсів у світі — є важливим ресурсом, до якого за такими прикладами звертаються.

Проведення «Пані в червоному» дозволило підвищити представництво жінок в Українській Вікіпедії — тепер у ній 13,78% біографічних статей про жінок, на 0.09% більше, ніж до початку місячника. Що більш важливо, місячник допоміг привернути увагу до цієї теми — і, будемо сподіватися, поклав початок довгостроковій діяльності з усунення гендерного дисбалансу у Вікіпедії.

by Антон Процюк at January 11, 2018 09:47 AM

January 10, 2018

Вікімедіа Україна

Чи буде ваше місто на карті зустрічей вікімарафонців?

У січні 2018 року українська Вікіпедія святкуватиме 14-річчя від часу створення першої статті. З цієї нагоди«Вікімедіа Україна» вп’яте оголосить проведення Вікімарафону з написання найбільшої кількості  статей до української Вікіпедії. Акція триватиме чотири дні —  з 27 до 30 січня.

Участь у Вікмарафоні передбачає створення нової статті у Вікіпедії на будь-яку вагому тему і зробити це можуть всі охочі, адже Вікіпедію може редагувати кожен.

Долучитись до Вікімарафону можна з будь-якого місця планети, де є доступ до Інтернету. А також можна прийти на зустрічі з вікіпедистами у містах, містечках і селах України і створювати статті разом. Для того, щоб вікізустрічі відбулись, ми потребуємо волонтерів-ініціаторів зустрічей, а також простір з Wi-Fi, куди могли б прийти охочі. Запрошуємо бібліотеки, навчальні заклади, громадські організації, Інтернет-простори надати можливість 27, 28, 29 або 30 січня організувати та провести вікізустріч з метою навчання та спільного доповнення української Вікіпедії новими статтями, адже гуртом працювати веселіше!

Реєструйтесь координаторами Вікімарафону
або пишіть нам на  wmua-staff[at]wikimedia.org.ua.

Сторінка Вікімарафону 2018 з переліком вікізустрічей

by H_Anna at January 10, 2018 12:07 PM

January 09, 2018

Вікі любить Землю

Конкурсні фото на інтерактивній карті ПЗФ

Колектив кафедри фізичної географії Східноєвропейського національного університету ім.  Лесі Українки у співпраці з Управлінням екології та природних ресурсів Волинської обласної державної адміністрації запустили  нтерактивну карту природно-заповідного фонду Волинської області.

На сайті eco.voladm.gov.ua  розміщено повний перелік об’єктів природно-заповідного фонду області.  При виборі окремого об’єкта під картою з’являється довідкова інформація та фоторяд.

Для ілюстрування природних об’єктів автори ресурси використали, окрім інших, близько півтори сотні конкурсних фото різних років.

Це фото таких учасників, як  Марія Зикова, Роман Бречко,  Крістіна Федорович, Оляна Федосенко, Александр Топилин, Роман Ковальчук,  Юрій Кепа, Денис Вітченко, Наталія Шестакова, SvitlanaStrelchenko, Helen Owl, Yurchik05, GeoKate, Promek, Boris Babiichuk, Litechko, Володимирянин, Vik.vol55, Ulienspigel,  Iryna Yushchyshyn.   Першість за кількістю фото,  що стали в нагоді проекту, належить Вячеславу Галєвському  — постійному переможцю у номінації  «За найбільшу кількість сфотографованих пам’яток Волинської області».

Знімок сторінки з описом та ілюстраціями заказника «Луга»

Ми радо вітаємо подібні ініціативи і запрошуємо екологів використовувати конкурсні світлини у електронних та друкованих виданнях з дотриманням умов ліцензії, під якою були завантажені світлини у Вікісховищє.

by h_anna at January 09, 2018 10:09 AM

January 03, 2018

Вікімедіа Україна

Як надавали голос недостатньо представленим спільнотам у вікіпроектах: огляд 2017 року

Однією із ключових тем для руху Вікімедіа у 2017 році стало різноманіття (diversity) і надання голосу недостатньо представленим спільнотам — як-то жінкам чи жителям неангломовних країн.  

Розвиток цієї тематики відображений у прийняттяі Стратегічного напряму до 2030 року, який закріпив прагнення до рівності «людей різного походження, мови, географії, етнічності, доходу, освіти, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, релігії, віку тощо».

 

File:Women in Red logo.svg

Логотип проекту Women in Red, одного з ключових вікі-проектів проти гендерного дисбалансу у Вікіпедії. (Nevit, Public Domain)

Саме тому 2017 рік був багатий на різні цікаві проекти, спрямовані на надання голосу недостатньо представленим спільнотам. У цій статті ми подамо суб’єктивний рейтинг найцікавіших із них. Більшість із них були представлені на Wikimedia Diversity Conference на початку листопада 2017 року. У деяких із них активісти Української Вікіпедії, Вікімедіа Україна були в тій чи іншій формі залучені, а деякі можна і потрібно використати як джерело корисного досвіду.

  1. Надання голосу жінкам: Gender Diversity Mapping Project і Women in Red (а також «Пані в червоному»)

Хоча проблема різноманіття в русі Вікімедіа є значно ширшою, гендерний дисбаланс залишається найкраще висвітленим і одним з найбільш важливих питань. На цю тему почали звертати увагу ще кілька років тому, і у 2017 році ми побачили розвиток кількох важливих проектів у цьому напрямку.

Одним із найбільш помітних проектів у цьому році став Gender Diversity MappingВимірення гендерного різноманіття»). Його метою є провести всеохопне дослідження тих проблем, з якими стикаються жінки у вікі-проектах по всьому світу. Організатори вже провели десятки інтерв’ю з активними вікімедистками, щоб досягти цього. Засновники проекту хочуть фактично створити зліпок вікі-спільноти за минулий рік — і в його контексті запропонувати вирішення довгострокових проблем

Також у 2017 році наростив свою активність заснований кількома роками раніше проект Women in Red Жінки в червоному»), який ставить за мету збільшити кількість статей про жінок у Вікіпедії. Якщо в 2015 році приблизно 15% усіх біографічних статей Англійської Вікіпедії були про жінок, то зараз це число збільшилося приблизно на 2,5%. Ріст міг би бути і більшим— але все одно це значний успіх як для колосальних розмірів Англійської Вікіпедії.

У 2017 році в Українській Вікіпедії також вперше була організована ініціатива в дусі Women in Red. В листопаді-грудні пройшов місячник «Пані в червоному», внаслідок якого було створено майже 450 нових статей про значимих жінок, не представлених раніше в Українській Вікіпедї. Поки Українській Вікіпедії далеко до масштабів проекту Women in Red — але «Пані в червоному» заклала дуже важливий початок активнішій діяльності в цьому напрямі.

File:Rosiestep at WikiDivCon 2017.jpg

Одна із засновниць Gender Diversity Mapping Project Розі Стівенсон-Ґуднайт презентує проект на Wikimedia Diversity Conference у Стокгольмі в листопаді 2017 року. (Camelia.boban, CC-BY-SA-4.0)

  1. Зняття бар’єру входу для новачків: Програма менторства

Високий бар’єр входу є віддавна важливою проблемою для вікі-проектів. Проблеми з інклюзивністю новачків спричинені як технічними аспектами (необхідність вивчати вікі-розмітку, недосконалий візуальний редактор), так і певним елітаризмом серед поточних активних користувачів, небажання цілеспрямовано допомагати новачкам.

Це негативно впливає як на недостатньо представлені групи (наприклад, лунають твердження, що жінки деколи стикаються із більш агресивним ставленням у Вікіпедії, ніж чоловіки), так і на нових користувачів загалом. Тому підвищення інклюзивності щодо нових користувачів вікі-проектів є важливим завданням для руху Вікімедіа.

Прикладом того, як справитися з цією проблемою, є менторська програма, яку Вікімедіа Австрія організувала на хакатоні 2017 року. У кожного новачка був свій визначений ментор, готовий допомогти вирішити будь-які проблеми. Головними завданнями менторів було допомагати новачкам, пропонувати їм проекти чи завдання і делікатно перевіряти їхній прогрес. При цьому до менторства ставилися серйозно — людина, яка займалася менторством, не відволікалася на інші завдання.

Результати проекту Вікімедіа Австрія показали, що можна досягати інклюзивності новачків і при цьому не завдавати шкоди продуктивності. Для цього потрібні великі людські ресурси, час і, можливо, гроші — але це важливе завдання для популяризації вікі-проектів і покращення ситуації з репрезентативністю в русі Вікімедіа.

  1. Боротьба з гомофобією в гомофобному середовищі: Едітатон на ЛГБТ-тематику

Очевидно, що права гомосексуалів та інших членів ЛГБТ-спільноти є невід’ємною частиною руху за різноманіття. Але ця проблема значно більш складна і контроверсійна — і особливо це помітно в гомофобному середовищі, в країнах, що не мають тривалої історії толерантності до представників ЛГБТ-спільноти.

Підвищення представництва ЛГБТ-спільноти у Вікіпедії є важливим питанням в цьому контексті. У гомофобному середовищі цьому завданні перешкоджають особливі проблеми — як із організацією офлайн-заходів, так і у дискусіях всередині вікі-проектів. Під час Wikimedia Diversity Conference Філіп Мальковіч з Сербії розповів, що робить вікі-спільнота у його країні для вирішення цих проблем.

File:Wikimedia Diversity Conference, Stockholm, Day 2 by Dyolf77 DSC 6875.jpg

Філіп Мальковіч презентує успіхи сербської вікі-спільноти у просуванні ЛГБТ-тематики в гомофобному вікі-середовищі гомофобної країни — зокрема, едітатон на цю тематику. (Habib M’henni / Wikimedia Commons, CC-BY-SA-4.0)

За словами Мальковіча, найбільш успішним проектом стало проведення едітатону на ЛГБТ-тематику (едітатоном називають публічний марафон  інтенсивного створення/покращення контенту вікі-проектів; слово утворено за аналогією з хакатоном). Результати сербського едітатону в кількісному вимірі були доволі скромними (майже 30 нових статей, 11 учасників). У той же час, результати є значними як для масштабів невеличкої країни і невеликого мовного розділу Вікіпедії. Також цей едітатон є дуже важливим з символічної точки зору — він допоміг підвищенню обізнаності щодо проблем ЛГБТ-спільноти у Вікіпедії.

  1. Вікітерапія: Залучення людей із обмеженими можливостями

Залучення людей з обмеженими можливостями (і особливо з інтелектуально-психічними обмеженнями) ніколи не було популярним напрямком серед вікімедистів. 2017 рік показав, що ситуація може змінитися на краще.

Мабуть, найцікавішими проектом в цьому напрямі був проект «Вікіцитати в лікарні», яку організувала Андреа Клейман з Аргентини. В рамках цього проекту пацієнти з психічними захворюваннями долучалися до створення і доповнення сторінок у Вікіцитатах.

Перевагами цього проекту є те, що доповнення Вікіцитат є менш інтелектуально складним завданням, ніж написання статей до Вікіпедії. (Це, до речі, показує силу інших вікі-проектів як рушіїв прогресу в сферах різноманіття і репрезентації). Цей проект дозволив не лише доповнити вміст Вікіцитат — а й допомогти покращенню психологічного стану пацієнтів через зменшення відчуття психологічної ізоляції і покращення їхньої самооцінки через їхню залученість в суспільно корисній діяльності.

by Антон Процюк at January 03, 2018 07:06 AM

December 30, 2017

Вікімедіа Україна

Вікіекспедиція дерев’яними церквами Південного Тернопілля

Наприкінці листопада, на початку грудня грудня відбулась остання у 2017 році вікіекспедиція — подорож  під час якої збираються  матеріали для ілюстрування та доповнення статей у Вікіпедії. Розповідає Ігор Пунда.

Завданням цієї експедиції  було відвідати південь Тернопільської області і зафіксувати усі збережені дерев’яні церкви (збудовані до початку ХХ ст.) на території Бучацького, Чортківського, Заліщицького, Теребовлянського, Борщівського, Гусятинського та частково Підгаєцького і Манастириського районів, щоб наповнити актуальними фотографіями статті Вікіпедії, та найбільший ілюстрований інтернет-каталог дерев’яних церков. Завдяки допомозі «Вікімедіа Україна», після цієї поїздки Тернопільська область стала вже третьою, наповненою фотографіями усіх збережених дерев’яних церков. Тепер, відомо про актуальний стан майже півтори тисячі дерев’яних храмів, що залишились в Галичині. Зображення багатьох із них в мережі з’являться вперше.

Чортків4529

Весною цього року вже була проведена експедиція Північною Тернопільщиною. Тоді ми зафіксували 92 тамтешні дерев’яні церкви. З того часу чекали нагоди, щоб поїхати на Південь. Найкраща пора для фотографування — рання весна або пізня осінь, коли на деревах ще/вже немає листя і можна зробити добрі кадри церков, адже переважно вони густо обсаджені деревами. На півдні Тернопільщини дерев’яних старих церков значно менше, оскільки в цих краях багато кам’яних кар’єрів і мало лісів. Більшість старих храмів побудовані з каменю. Тож при такій же відстані як і попереднього разу — близько півтори тисячі кілометрів, кількість об’єктів майже вдвічі менша — 49. Спочатку планувалась триденна поїздка, щоб зафіксувати все за один виїзд, та не дочекавшись такого довгого “вікна” доброї погоди, в кінці листопада, вирішили розбити маршрут на два виїзди зі Львова: 2+1 день.
Чортків4521
25 Листопада в 4.00 ранку ми виїхали зі Львова в село Новосілка Підгаєцького району, до церкви Різдва Пречистої Діви Марії 1720. Протягом майже всієї поїздки лежав густий туман, який не дав повною мірою насолодитись мальовничими краєвидами долини річок Серет, Стрипа, Збруч і Дністровського каньйону. А в цей час у Львові світило сонце.
Туман4693
В Новосілці були вже о 7:10. На виконання всіх планів на день (340 кілометрів “прекрасних” галицьких доріг і відвідання 19-ти пам’яток) в нас залишалось всього 9 годин світлового дня. Щоб все встигнути, зменшили час на зупинки біля церков, їли в дорозі і безжально місили колесами болото на місцевих грунтових дорогах.
Соколець4665
Ця частина Тернопільщини загалом багата на пам’ятки — природи, історії та архітектури. Концентрація замків (нажаль, більшість зараз у руїнах), палаців, старих костелів, мабуть, найбільша у всій Галичині.
Млиниська449
Часом в невеликих селах стоять ось такі залишки колишньої величі:
Гончарівка4265
Цікавий костел Святого Антонія в селі Лосяч, Борщівського району:
Лосяч4922
В селі Бобрівники зберігся водяний млин:
Бобрівники4305

Щодо дерев’яних церков. Більшість фотографій цих пам’яток вперше публікуються в мережі. І навіть якщо є фото, то вони можуть бути застарілі і не відповідати сучасному стану. Готуючись до поїздки ніколи не можна передбачити, що побачиш вже на місці. Часом пам’ятку якій вже кількасот років просто розбирають чи покидають на поталу стихії, будуючи збоку нову цегляну церкву. Часто обшивають сучасними матеріалами, непритаманних для народного будівництва кольорів. От як церкву в селі Лядське, де старезний дубовий зруб, якому вже майже 250 років, зашивають сучасною вагоночкою.

Лядське4277
Дуже рідко бувають винятки, коли громада розуміє цінність того, що отримала у спадок.
Чортків4491

Гарний приклад — реставрована церква Святого Миколая в селі Сапогів. Саме село маленьке і нічим не примітне, та якщо введете в пошуковику його назву, то побачите десятки фотографій місцевої цікавинки. Церква внесена в туристичні путівники, тут є точка продажу Туристичних марок.

Сапогів4870
Найбільше народної творчості в селах зібрано саме на території церков
Сільце4054
Монастириськ
Дорогою рідко, але теж трапляються цікаві експонати
Чагарі5153
Горішня Слобідка

Перший день успішно завершили в Чорткові, біля церкви Воздвиження Чесного Хреста за кілька хвилин до настання сутінків. Трохи прогулялись вечірнім містом, повечеряли в креативній ресторації-музеї Пан Чартковський, що атмосферою не поступається львівським колегам. На ночівлю нас прийняв гуртожиток ПТУ готель Таня, дуже схожий на коридор купейного потягу
Чортків4549
Та після такого насиченого дня, головне це теплий душ і чиста постіль. Маршрут складений так, що на другий день нас знову чекає 340 кілометрів дороги між першою і останньою церквою і 19 об’єктів для фотографування. Виїжджаємо з готелю вдосвіта, щоб до сходу сонця доїхати в село Заболотівка до церкви Пресвятої Трійці 1584 року. Заспана наглядачка готелю, перед тим як відчинити нам двері, прямує в номер, перевірити чи ми бува не поцупили пульта від телевізора))). Дякуємо, що не заставила після себе зібрати, здати постіль. С – сервіс.
До обіду знову стояв туман, поки не переїхали на лівий берег р. Серет в село Кулаківці. Далі було трохи хмарно і часом падав дрібний дощ.
Зелений Гай
Другого дня часом були гірші дороги, тому день загалом був трохи важчим. Біля останньої церкви в селі Великі Чорнокінці були вже з настанням сутінок. Добра світлочутливість фотоапарату допомогла зробити хороші кадри.

ВеликіЧорнокінці4979
Прогнози на наступний день показували сильні снігопади. Вертаємось до Львова, щоб при першій нагоді повернутись.
Залісся4216
На щастя, до настання зими погода дала нам можливість доробити розпочате. Менше ніж за тиждень, в п’ятницю 01 грудня, о 4.00 ранку виїжджаємо в напрямку Тернополя. Маршрут цього дня легший за попередні – 11 пам’яток і близько 220 км від першої до останньої. Ми вирішили використати запас часу з користю і заїхати додатково на Хмельниччину, відвідати три храми на лівому березі Збруча, у Волочиському районі.
Ще, трохи на довше, зупинялись в містечках Хоростків і Сатанів.
Розпочали фотографування в селі Деренівка Теребовлянського р-ну. В ранковому серпанку зафіксували церкву Христового Воскресіння 1672 р..
Деренівка5010
До обіду доїхали до села Козина. Місцева церква Св. Параскеви ХVІІ ст. стала останньою, відвіданою церквою в Тернопільській області.
Козина5353
Після Козини була ще церква в селі Волиця. Але там від старої церкви вже нічого не залишилось. За словами місцевої мешканки, що живе біля церкви, її на початку 90-х повністю перебудували з нового матеріалу, а потім ще й обмурували цеглою “щоб була тепліша”.
Волиця5371
Близько 14-ї години переїхали річку Збруч біля містечка Сатанів. Відвідали залишки місцевого замку. І через села Ріпна, Сарнів і Соломна повернулися до Львова.
Сатанів5344
Всього за експедицію сфотографували 52 старі дерев’яні церкви Південної Тернопільщини. Проілюстрували 65 статей на Вікіпедії. На Вікісховище додали 320 фотографій. Проїхали 1700 кілометрів. Усі фотографії з експедиції можна переглянути на вікісховищі

by igorpunda at December 30, 2017 11:26 AM

December 29, 2017

Вікімедіа Україна

Нагороджено переможців Конкурсу наукових фотографій 2017

Оголошено переможців «Конкурсу наукових фотографій» 2017, мета якого — поповнення вільних загальнодоступних баз знань Вікісховища та Вікіпедії науковими фото і нефотографічними зображеннями.

У Конкурсі взяли участь 120 учасників, завантажено 1035 зображень. Найбільшу кількість зображень завантажено до нової для цього року категорії «Живі організми», найменшу — до категорії «Колажі». За кількістю зображень Україна посіла 3-тє місце (після США та РФ) з 66 країн світу (при цьому в низці країн локальний етап тривав на 15 днів довше).

Фотоконкурс було організовано громадською організацією «Вікімедіа Україна» за підтримки проектів «Дні науки», «Моя наука» та ГО «Наукова Унія». До журі конкурсу увійшли науковці з різних галузей, а саме Антон Сененко, фізик; Евеліна Кравченко, археолог; Сергій Вовнюк, геолог; Наталія Атамась, еколог та зоолог; Кирило Пиршев, біохімік та мікроскопіст; Максим Ціж, астрофізик.

Переможці конкурсу наукових фотографій визначені у семи номінаціях:

  • «Нефотографічні зображення» – Ігор Зінченко
  • «Астрономія» – Ольга Томченко
  • «Колажі» – Катерина Кот
  • «Мікроскопія» – Ігор Панас
  • «Люди в науці» – Олександра Бузько
  • «Живі організми» – Олександр Губін
  • «Загальна категорія» – Ігор Панас

Призовими також є друге та третє місця у номінаціях. Усі переможці нагороджені дипломами та подарунковими сертифікатами інтернет-магазину.

Завдяки «Конкурсу наукових фотографій» Вікіпедія наповнюється якісними зображеннями — ілюстраціями статей з різних наук: від археології до астрофізики. «Конкурс наукових фотографій» в Україні проводився вже втретє, це національна частина міжнародного конкурсу Wiki Science Competition. Міжнародний формат конкурсу у 2017 році охопив 66 країн.

Церемонія нагородження переможців відбулася 28 грудня у Києві, в Інституті фізіології ім. О.О. Богомольця НАН України.

Сторінка конкурсу:
https://commons.wikimedia.org/wiki/Commons:Science_Photo_Competition_2017_in_Ukraine

Нижче подаємо найкращі зображення у всіх категоріях. Натиснувши на зображення, ви потрапите на сторінку файлу, де є докладний опис зображеного, згідно з вимогами конкурсу.

МІКРОСКОПІЯ

1 місце

2 місце

3 місце

НЕФОТОГРАФІЧНІ ЗОБРАЖЕННЯ

1 місце (перейдіть за посиланням, якщо відео не відтворюється)

2 місце

3 місце

ЛЮДИ В НАУЦІ

1 місце

2 місце

3 місце

ЖИВІ ОРГАНІЗМИ

1 місце

2 місце

3 місце

ЗАГАЛЬНА КАТЕГОРІЯ

1 місце

2 місце в «Загальній категорії» не присуджувалося.

3 місце

АСТРОНОМІЯ

1 місце

2 місце

3 місце

КОЛАЖІ

1 місце

2 місце

3 місце

by Vira Motorko at December 29, 2017 08:48 AM

December 26, 2017

Вікімедіа Україна

Анонс. 28 грудня оголосять переможців Конкурсу наукових фотографій

У четвер 28 грудня о 18:30 відбудеться нагородження переможців українського етапу конкурсу Wiki Science Competition. Захід пройде в Інституті фізіології ім. О.О. Богомольця НАН України, Зала засідань Вченої ради (2-й поверх).

На зустрічі буде оголошено переможців «Конкурсу наукових фотографій», який проводили ГО «Вікімедіа Україна» та науково-популярні проекти «Дні науки» й «Моя наука». Запрошуються учасники, журі та всі охочі.

Цей проект є українською частиною міжнародного конкурсу наукових зображень для Вікіпедії під назвою Wiki Science Competition. Ідея впроваджена місцевими редакторами Вікіпедії у 2011 році в Естонії. Загальноєвропейська акція вперше відбулася у 2015 році, а цього року це вже світовий проект.

Мета конкурсу — наповнити Вікіпедію якісними зображеннями, які б ілюстрували статті з різних наук: від археології до астрофізики. Міжнародний конкурс має привернути більшу увагу наукової спільноти до розвитку Вікіпедії, а значить і до популяризації науки. За місяць української частини конкурсу було завантажено 1035 зображень, що є третім результатом серед 66 країн-учасниць. Переможці визначені у семи номінаціях: загальна, мікроскопія, нефотографічні зображення, колажі, люди в науці, живі організми, астрономія — і потраплять на міжнародний етап конкурсу.

Контакти для акредитації:
Анна Хроболова, менеджерка проектів ГО «Вікімедіа Україна»
+380673437434, press@wikimedia.in.ua

by Vira Motorko at December 26, 2017 12:02 PM

December 21, 2017

Вікімедіа Україна

Тимчасова вакансія менеджера проектів

Громадська організація «Вікімедіа Україна» (далі — Організація) оголошує конкурс на вакансію менеджера проектів на 5 (п’ять) місяців.

Зайнятість – 6 годин на день. Тривалість реалізації Проекту – 5 місяців (з січня по травень 2018 року). Робота онлайн та офлайн. Перевагою є проживання у Львові.

Мета посади
підтримка впровадження проектів Організації відповідно до річного плану діяльності, а також забезпечення стабільності роботи Організації.
Менеджер проектів повинен(на)
  • забезпечити підготовку проміжного та фінального описового звіту по річному гранту;
  • підтримувати контакти із партнерами (листи подяки після заходів, інформування про цікаві для них проекти Організації тощо);
  • підтримувати звʼязки з волонтерами, відповідальними за конкретні напрямки діяльності й отримання від них актуальної інформації щодо поточного стану проектів
  • сприяти налагодженню контактів між волонтерами, які працюють над дотичними напрямками діяльності;
  • моніторити публікації у ЗМІ (зокрема, заповнення сторінки Публікації в медіа);
  • забезпечити регулярні публікації до блогу Організації (блоги проектів Організації), постійне оновлення всіх сторінок Організації (та проектів Організації) у соціальних мережах (facebook.comtwitter.com тощо);
  • забезпечити постійне оновлення головної сторінки сайту Організації, публікації новин про важливі події вікімедійного руху, проектів Фонду Вікімедіа, Організації та підготовка публікацій на сайт блогу Фонду (англійською, українською);
  • забезпечувати наявність сувенірної продукції, організацію підготовки друкованої продукції Організації тощо;
  • забезпечувати організацію публічних заходів (церемонії нагородження, конференції, прес-конференції тощо);
  • виконувати інші завдання, що можуть виникати в ході роботи.

Вимоги до кандидатів
  • досвід участі у проектах Фонду Вікімедіа і знання їхніх основних принципів;
  • добре володіння вікірозміткою;
  • навички написання текстів різних жанрів та ведення блогу (досвід роботи з пресою є перевагою);
  • готовність до відряджень у межах України;
  • грамотне володіння українською мовою;
  • знання англійської мови на рівні upper intermediate (B2);
  • знання інших іноземних мов (бажано);
  • наявність закордонного паспорту (бажано).
Підзвітність

Працівник буде підпорядкований і підзвітний Правлінню і працюватиме під наглядом голови Правління/заступника голови Правління.

Відбір

Прохання надсилати резюме та портфоліо (за наявності) на wm-ua@wikimedia.org до 31 грудня 2017 включно. За результатами співбесіди буде проведено конкурс.

Для довідки:
Фонд Вікімедіа — неурядова американська організація, яка займається технічною підтримкою 12-ти вікіпроектів, найвідомішим з яких є Вікіпедія, а також їх популяризацією і розвитком спільнот їх дописувачів у всьому світі.
Громадська організація «Вікімедіа Україна» є регіональним відділенням Фонду Вікімедіа в Україні, і займається популяризацією вікіпроектів Фонду Вікімедіа, найвідомішим серед яких є Вікіпедія, залученням до Вікіпедії нових знань та користувачів та розвитком вікіспільноти в Україні.

by H_Anna at December 21, 2017 03:49 PM

December 15, 2017

Вікі любить Землю

У топ-15 міжнародного етапу — три світлини з України

Близько 132 000 зображень було завантажено на  фотоконкурс під вільною ліцензією у травні 2017 року.   11 грудня, дещо з  запізненням, було нарешті  оголошено переможців міжнародної частини конкурсу. Представляємо 15 найкращих фотографій з усього світу.

 Мис Дракон на острові Огой в протоці Мале Море на Байкалі. Прибайкальський національний парк. Автор:Sergey Pesterev, CC BY-SA 4.0.

Найбільше голосів журі отримало фото Сергія Пєстєрєва, на якому частина острова Огой оточена кригою озера Байкал, найбільшого резервуару рідкої прісної води на Землі.  Національний парк, до якого входить острів, розташований на території трьох адміністративних районів Іркутської області: Слюдянского, Іркутського і Ольхонского. Межа парку охоплює територію по західному узбережжю озера Байкал від селища Култук до річки Хейр, включаючи цілком територію острова Ольхон. Загальна площа парку становить 418 тис. га. Ліс займає площу 282,4 тис. га (92,3 %).

Крижані розколини та перисті хмари, що обрамляють скелю по центру кадру, неабияк вразили журі, у якому було 7 осіб: з Німеччини, Сербії, Таїланду, Непалу, Росії, Аргентини, України, більшість з яких мають досвід у сфері фотографії природи.

Як не дивно, до топ-15, як і минулого року, потрапило 3 фіналісти з України! 

Фото з другого по п’ятнадцяте місця:

Друге місце. Ягуар у Природному резерві Пантанал, Бразилія. in the Pantanal Conservation Area of Brazil. Автор:  Leonardo Ramos, CC BY-SA 4.0.

Третє місце.  Косарі (Platalea leucorodia), Дунайський біосферний заповідник. Автор: Ryzhkov Sergey, CC BY-SA 4.0.

Четверте місце: Водяний буйвіл у Національному парку Балуран, Індонезія. Автор: Candra Firmansyah, CC BY-SA 4.0.

П’яте місце: Національний парк  Сассен-Бюнсов Ланд, Шпітцберген, Норвегія. Автор: Siri Uldal, CC BY-SA 4.0.

Шосте місце: У Державному парку Вершина Pedra Azul (Blue Stone), Бразилія. Автор: EduardoMSNeves, CC BY-SA 4.0.

Сьоме місце: орангутанг на о. Борнео. Автор:  Ridwan0810, CC BY-SA 4.0.

Восьме місце: Скелі Довбуша у Поляницькому регіональному парку. Автор: Пивовар Павло, CC BY-SA 4.0.

Дев’яте місце: Урочище «Пиндики», Джарлигацький національний парк, аерофото. Автор: Вадим Юник, CC BY-SA 4.0.

Десяте місце:Phyllomedusa rohdei, амфібія з родини райкових, у бразильському атлантичному лісі (заповідник компанії Мішлен). Автор: Augusto Martins, CC BY-SA 4.0.

Одинадцяте місце: у Національному парку Лавачара, Бангладеш Автор: Pallabkabir, CC BY-SA 4.0.

Дванадцяте місце:  місточок над річкою Ґандакі на фоні вершини Нілґірі, Непал. Автор:  Faj2323, CC BY-SA 4.0.

Тринадцяте місце: Пискуха північна у природному парку Момський, Якутія. Автор: Юрий Емельянов, CC BY-SA 4.0.

Чотирнадцяте місце: Випалений ліс на вершині Парніти, Греція. Автор: Stathis floros, CC BY-SA 4.0.

П’ятнадцяте місце: Родина капібарів біля річки Тіете, Бразилія.  Автор: Clodomiro Esteves Junior, CC BY-SA 4.0.

 

by h_anna at December 15, 2017 01:07 PM

December 14, 2017

Вікімедіа Україна

Найкращі фото пам’яток світу 2017 від Wiki Loves Monuments

Закінчується ще один надзвичайний рік проведення фотоконкурсу Wiki Loves Monuments, і настав час представити переможців цьогорічного міжнародного фіналу. У 2017 році у 54 національних змаганнях було подано понад 245 тисяч фотографій пам’яток культури з усього світу, від Агри до Яремча. Взявши участь у конкурсі, понад 10 тисяч фотографів завантажили свої знімки на використання у Вікіпедії та сестринських проектах, додаючи візуальної краси вільним знанням. Від імені усіх читачів Вікіпедії: дякуємо!

З усіх поданих фото, на розгляд міжнародного журі було обрано 489 світлин. Їх усі можна побачити на одній сторінці. Журі розглянуло, оцінило і проранжувало ці фото за нашими звичними критеріями: користь для Вікіпедії, технічна якість та оригінальність. Дещо пізніше буде оприлюднено повний звіт про роботу журі. Сьогодні ми раді представити вам остаточні 15 фіналістів і їхні історії, а ще 10 наступних фото в рейтингу. Нам особливо приємно, що для декількох переможців це був перший їхній внесок у проекти Вікімедіа. Сподіваємося побачити їхній подальший внесок у наступні роки.

Ви також можете погортати сторінки конкурсу в Instagram або Twitter.

Насолоджуйтеся!

Перше місце. Головний приз цього року отримує Індія! Храм Хандоби в Джеджурі всякого дня красивий, але на цьому фото дивовижне поєднання дії, кольору та історії. Під час фестивалю Бхандара на людей довкола храму розсипають жовтий порошок куркуми. Гра кольорів на фото така, що ви й самі майже відчуваєте запах куркуми з картинки. (PKharote, CC BY-SA 4.0)

Друге місце. Друге місце є буквально прихованою коштовністю: тут зображено королівський павільйон, прихований у печері в горах Таїланду. Автор фото подолав 500 км зі своїми друзями, щоб дістатися на місце якраз в той момент, щоб зробити цей чудовий знімок з ідеальним світлом. (BerryJ, CC BY-SA 4.0)

Третє місце. Мечеть Байтул-Мукаррам (Дакка, Бангладеш) — 10-та найбільша в світі мечеть. Фото зроблене у годину-пік, під час джума-намазу одразу пообіді. Після багатьох спроб, Азіму вдалося знайти правильний кут і момент, щоб одночасно показати розмах мечеті в дії та ключові архітектурні елементи. (Azim Khan Ronnie, CC BY-SA 4.0)

Четверте місце. Спіральні сходи вежі Палацу барона Емпайна (також відомомго як Індуський палац) у Каїрі, Єгипет. Натхнення на побудову цього бетонного палацу початку 20 століття з’явилося завдяки Ангкор-Ват в Камбоджі. Закручені сходи гіпнотизують. (Manadily, CC BY-SA 4.0)

П’яте місце. Чудове світло підкреслює красу довколишнього ландшафту фортеці Верруколе в італійській Тоскані. Іріс подобається спостерігати дивні явища у небі й вловлювати їх на фото. (Iris.gonelli, CC BY-SA 4.0)

Шосте місце. Це складно уявити, але це та сама фортеця Верруколе, що й на п’ятому місці! Сімоне вдалося потрапити у топ-10 з кардинально іншим знімком. Рідкісний знімок інтер’єру показує одну з виставок у замку, яка передає життя середньовіччя. Журі охарактеризувало цю світлину як «історичну сцену, де слуги тільки щойно вийшли». (Simone Letari, CC BY-SA 4.0)

Сьоме місце. Самотній читач у (так, знову!) мечеті Байтул-Мукаррам у Бангладеш передає зовсім іншу сторону тої ж будівлі. Читач не тільки декоративний, але й допомагає вловити масштаб граційних арок. (Jubair1985, CC BY-SA 4.0)

Восьме місце. Дієго Дельсо робить внесок у Вікімедіа і Wiki Loves Monuments уже дуже давно, і зміг знову заворожити журі цим неймовірним знімком базиліки Нотр-Дам у Монреалі, Канада. Дієго був незадоволеним своїм попереднім фото цієї базиліки і десять років потому зміг зробити краще. Як бачимо, цією світлино і журі було задоволене теж. (Diego Delso, CC BY-SA 4.0)

Дев’яте місце. Чудове симетричне фото храму Ват Бенчамабопхіт, де тільки сонце визирає з-за одного боку — другий знімок Janepop у топ-15. Він фотографував храм уже багато разів, оскільки ця споруда справді дуже красива, і цього разу отримав заслужену відзнаку. (BerryJ, CC BY-SA 4.0)

Десяте місце. Австоралія приєдналася до Wiki Loves Monuments цього року вперше, і її Сіднейський оперний театр одразу зробив вражаючий стрибок у топ-10. Томас дуже цікавиться нічною фотографією і чекав середини зими, коли Сіднейська опера відкрита у темну частину доби, так щоб внутнішнє світло дало змогу зробити такий знімок.(Alphacontrol, CC BY-SA 4.0)

Одинадцяте місце. Визнаймо, цей покинутий пірс у Брайтоні, Велика Британія, не є знаменитою перлиною. Але й спадщина у занепаді теж є цінним нагадуванням про наше минуле, і цей монументальний пірс, збудований у 1860-х роках, є спогадом з часів, коли такі пірси будувались у багатьох місцях. Спокійне море й іржаві рештки пірсу дають певне відчуття нескінченності. (Matthew Hoser, CC BY-SA 4.0)

Дванадцяте місце. Ця зала казино розташована в одному з курортів міста Вісбаден у Німеччині. Хоча в цьому інтер’єрі справді грають в азартні ігри, він більше схожий на бібліотеку. зала спокійна, але у ній є багато деталей, які око може дослідити. (Martin Kraft, CC BY-SA 3.0)

Тринадцяте місце. Ці сванетські вежі у Местії, Грузія, датуються 9-12 століттям і є типовими для цього регіону. Дмитрові довелося добряче походити довкола, щоб знайти вдале місце і потрібне світло, щоб зробити саме такий знімок. (Dmytro Balkhovitin, CC BY-SA 4.0)

Чотирнадцяте місце. На цій світлині — елемент маєтку Табатабей у Кашані, Іран. Будинок збудований у 1880-их роках для заможного торговця килимами і є прикладом іранської житлової архітектури. Мостафа лише цього року завантажив тисячі фото, тож дуже приємно відзначити ось це з них чотирнадцятим місцем. (Mostafameraji, CC BY-SA 4.0)

П’ятнадцяте місце. Це чудовий знімок вдало передає емоції глядача, і туманний холодний зимовий день стає ще реальнішим, якщо кинути погляд на чоловіка, що йде вниз сходами в історичному центрі Комаккьо в Італії. (Francesco-1978, CC BY-SA 4.0)


На цьому закінчується огляд найкращих світлин конкурсу, як він був опублікований міжнародними організаторами. Але нехай свято не закінчується! Йдемо далі, покажемо вам усі оголошені 25 найкращих знімків 🙂

Шістнадцяте місце. Воскресенська церква у Слов’янську Донецької області. Дмитро Балховітін упіймав цей чудовий момент ясної квітневої ночі. Чи могла бути ще краща мить для того, щоб сфотографувати цю красу? (Dmytro Balkhovitin, CC BY-SA 4.0)

Сімнадцяте місце. Самотня й віддалена каплиця на пагорбі, захищена лише кількома деревами, такою її сфотографував Райнгольд. Ідеальна листівка для Ебенсфельда у Верхній Франконії, Німеччина. (Ermell, CC BY-SA 4.0)

Вісімнадцяте місце. Темрява на стінах і дивовижна плитка створюють чудове обрамлення для краси мечеті Імама в Ісфахані, Іран. (Mohammad Tarem, CC BY-SA 4.0)

Дев’ятнадцяте місце. Зоряна ніч і оранжевий відсвіт прекрасно відтінюють на цьому фото замок Керібюс в департаменті Од, Франція. (Philippe Contal, CC BY-SA 4.0)

Двадцяте місце. Туман може бути дорогоцінною умовою для деяких фото, і саме завдяки йому Авільянський замок у П’ємонті, Італія, отримує дух величі. (Cristian Buda, CC BY-SA 4.0)

Двадцять перше місце. Успенська церква старообрядців у Чернівецькій області, визирає з дерев на цьому фото Сергія. (Ryzhkov Sergey, CC BY-SA 4.0)

Двадцять друге місце. Зорі кружляють над древньою синагогою в національному парку Барам в Ізраїлі. (Erez Ashkenazi, CC BY-SA 4.0)

Двадцять третє місце. Вогні і прапорці привертають увагу до ступи Намо Будда у Каврепаланчоку, Непал. (Creepanta, CC BY-SA 4.0)

Двадцять четверте місце. Світлина, що може одразу йти як різдвяна листівка: костел святого Андрія в Тжебєшовіце, Польща. (Poconaco, CC BY-SA 4.0)

Двадцять п’яте місце. Сонце, що заходить над археологічною пам’яткою, могильником Бракелунд у Швеції, переконало журі, що ця світлина повинна мати 25-те місце в міжнародному фіналі. Чудове висвітлення і переднього плану, і тла. (Nicklas Larsson, CC BY-SA 4.0)


Для зручності поширення вами цих чудових, прекрасних, неймовірних світлин, на кожне зображення додано підпис з назвою, автором та ліцензією. Натиснувши на зображення, ви перейдете на його сторінку у Вікісховищі, де є додаткова інформація про файл, а також можливість завантажити без вотермарка чи іншого розміру. Нагадуємо, що «ліцензія CC BY-SA 4.0» означає, що ви можете як завгодно використовувати усі ці фото без потреби запитувати в автора, аби тільки вказували його і ліцензію.

Чи вам сподобалися ці фото? Запрошуємо переглянути найкращі світлини усіх національних конкурсів 2017 року!

by Vira Motorko at December 14, 2017 07:06 PM

Вікі любить пам'ятки

Найкращі фото пам’яток світу 2017 від Wiki Loves Monuments

Закінчується ще один надзвичайний рік проведення фотоконкурсу Wiki Loves Monuments, і настав час представити переможців цьогорічного міжнародного фіналу. У 2017 році у 54 національних змаганнях було подано понад 245 тисяч фотографій пам’яток культури з усього світу, від Агри до Яремча. Взявши участь у конкурсі, понад 10 тисяч фотографів завантажили свої знімки на використання у Вікіпедії та сестринських проектах, додаючи візуальної краси вільним знанням. Від імені усіх читачів Вікіпедії: дякуємо!

З усіх поданих фото, на розгляд міжнародного журі було обрано 489 світлин. Їх усі можна побачити на одній сторінці. Журі розглянуло, оцінило і проранжувало ці фото за нашими звичними критеріями: користь для Вікіпедії, технічна якість та оригінальність. Дещо пізніше буде оприлюднено повний звіт про роботу журі. Сьогодні ми раді представити вам остаточні 15 фіналістів і їхні історії, а ще 10 наступних фото в рейтингу. Нам особливо приємно, що для декількох переможців це був перший їхній внесок у проекти Вікімедіа. Сподіваємося побачити їхній подальший внесок у наступні роки.

Ви також можете погортати сторінки конкурсу в Instagram або Twitter.

Насолоджуйтеся!

Перше місце. Головний приз цього року отримує Індія! Храм Хандоби в Джеджурі всякого дня красивий, але на цьому фото дивовижне поєднання дії, кольору та історії. Під час фестивалю Бхандара на людей довкола храму розсипають жовтий порошок куркуми. Гра кольорів на фото така, що ви й самі майже відчуваєте запах куркуми з картинки. (PKharote, CC BY-SA 4.0)

Друге місце. Друге місце є буквально прихованою коштовністю: тут зображено королівський павільйон, прихований у печері в горах Таїланду. Автор фото подолав 500 км зі своїми друзями, щоб дістатися на місце якраз у той момент, щоб зробити цей чудовий знімок з ідеальним світлом. (BerryJ, CC BY-SA 4.0)

Третє місце. Мечеть Байтул-Мукаррам (Дакка, Бангладеш) — 10-та найбільша в світі мечеть. Фото зроблене у годину-пік, під час джума-намазу одразу по обіді. Після багатьох спроб, Азіму вдалося знайти правильний кут і момент, щоб одночасно показати розмах мечеті в дії та ключові архітектурні елементи. (Azim Khan Ronnie, CC BY-SA 4.0)

Четверте місце. Спіральні сходи вежі Палацу барона Емпайна (також відомого як Індуський палац) у Каїрі, Єгипет. Натхнення на побудову цього бетонного палацу початку XX століття з’явилося завдяки храму Ангкор-Ват в Камбоджі. Закручені сходи гіпнотизують. (Manadily, CC BY-SA 4.0)

П’яте місце. Чудове світло підкреслює красу довколишнього ландшафту фортеці Верруколе в італійській Тоскані. Іріс подобається спостерігати дивні явища у небі й вловлювати їх на фото. (Iris.gonelli, CC BY-SA 4.0)

Шосте місце. Це складно уявити, але це та сама фортеця Верруколе, що й на п’ятому місці! Сімоне вдалося потрапити у топ-10 з кардинально іншим знімком. Рідкісний знімок інтер’єру показує одну з виставок у замку, яка передає життя середньовіччя. Журі охарактеризувало цю світлину як «історичну сцену, де слуги тільки щойно вийшли». (Simone Letari, CC BY-SA 4.0)

Сьоме місце. Самотній читач у (так, знову!) мечеті Байтул-Мукаррам у Бангладеш передає зовсім іншу сторону тої ж будівлі. Читач не тільки декоративний, але й допомагає вловити масштаб граційних арок. (Jubair1985, CC BY-SA 4.0)

Восьме місце. Дієго Дельсо робить внесок у Вікімедіа і Wiki Loves Monuments уже дуже давно, і зміг знову заворожити журі цим неймовірним знімком базиліки Нотр-Дам у Монреалі, Канада. Дієго був незадоволеним своїм попереднім фото цієї базиліки і десять років потому зміг зробити краще. Як бачимо, цією світлиною і журі було задоволене теж. (Diego Delso, CC BY-SA 4.0)

Дев’яте місце. Чудове симетричне фото храму Ват Бенчамабопхіт, де тільки сонце визирає з-за одного боку — другий знімок Janepop у топ-15. Він фотографував храм уже багато разів, оскільки ця споруда справді дуже красива, і цього разу отримав заслужену відзнаку. (BerryJ, CC BY-SA 4.0)

Десяте місце. Австралія приєдналася до Wiki Loves Monuments цього року вперше, і її Сіднейський оперний театр одразу зробив вражаючий стрибок у топ-10. Томас дуже цікавиться нічною фотографією і чекав середини зими, коли Сіднейська опера відкрита у темну частину доби, так щоб внутрішнє світло дало змогу зробити такий знімок.(Alphacontrol, CC BY-SA 4.0)

Одинадцяте місце. Визнаймо, цей покинутий пірс у Брайтоні, Велика Британія, не є знаменитою перлиною. Але й спадщина у занепаді теж є цінним нагадуванням про наше минуле, і цей монументальний пірс, збудований у 1860-х роках, є спогадом з часів, коли такі пірси будувались у багатьох місцях. Спокійне море й іржаві рештки пірсу дають певне відчуття нескінченності. (Matthew Hoser, CC BY-SA 4.0)

Дванадцяте місце. Ця зала казино розташована в одному з курортів міста Вісбаден у Німеччині. Хоча в цьому інтер’єрі справді грають в азартні ігри, він більше схожий на бібліотеку. зала спокійна, але у ній є багато деталей, які око може дослідити. (Martin Kraft, CC BY-SA 3.0)

Тринадцяте місце. Ці сванетські вежі у Местії, Грузія, датуються 9-12 століттям і є типовими для цього регіону. Дмитрові довелося добряче походити довкола, щоб знайти вдале місце і потрібне світло, щоб зробити саме такий знімок. (Dmytro Balkhovitin, CC BY-SA 4.0)

Чотирнадцяте місце. На цій світлині — елемент маєтку Табатабей у Кашані, Іран. Будинок збудований у 1880-их роках для заможного торговця килимами і є прикладом іранської житлової архітектури. Мостафа лише цього року завантажив тисячі фото, тож дуже приємно відзначити ось це з них чотирнадцятим місцем. (Mostafameraji, CC BY-SA 4.0)

П’ятнадцяте місце. Це чудовий знімок вдало передає емоції глядача, і туманний холодний зимовий день стає ще реальнішим, якщо кинути погляд на чоловіка, що йде вниз сходами в історичному центрі Комаккьо в Італії. (Francesco-1978, CC BY-SA 4.0)


На цьому закінчується огляд найкращих світлин конкурсу, як він був опублікований міжнародними організаторами. Але нехай свято не закінчується! Йдемо далі, покажемо вам усі оголошені 25 найкращих знімків 🙂

Шістнадцяте місце. Воскресенська церква у Слов’янську Донецької області. Дмитро Балховітін упіймав цей чудовий момент ясної квітневої ночі. Чи могла бути ще краща мить для того, щоб сфотографувати цю красу? (Dmytro Balkhovitin, CC BY-SA 4.0)

Сімнадцяте місце. Самотня й віддалена каплиця на пагорбі, захищена лише кількома деревами, такою її сфотографував Райнгольд. Ідеальна листівка для Ебенсфельда у Верхній Франконії, Німеччина. (Ermell, CC BY-SA 4.0)

Вісімнадцяте місце. Темрява на стінах і дивовижна плитка створюють чудове обрамлення для краси мечеті Імама в Ісфахані, Іран. (Mohammad Tarem, CC BY-SA 4.0)

Дев’ятнадцяте місце. Зоряна ніч і оранжевий відсвіт прекрасно відтінюють на цьому фото замок Керібюс в департаменті Од, Франція. (Philippe Contal, CC BY-SA 4.0)

Двадцяте місце. Туман може бути дорогоцінною умовою для деяких фото, і саме завдяки йому Авільянський замок у П’ємонті, Італія, отримує дух величі. (Cristian Buda, CC BY-SA 4.0)

Двадцять перше місце. Успенська церква старообрядців у Чернівецькій області, визирає з дерев на цьому фото Сергія. (Ryzhkov Sergey, CC BY-SA 4.0)

Двадцять друге місце. Зорі кружляють над древньою синагогою в національному парку Барам в Ізраїлі. (Erez Ashkenazi, CC BY-SA 4.0)

Двадцять третє місце. Вогні і прапорці привертають увагу до ступи Намо Будда у Каврепаланчоку, Непал. (Creepanta, CC BY-SA 4.0)

Двадцять четверте місце. Світлина, що може одразу йти як різдвяна листівка: костел святого Андрія в Тжебєшовіце, Польща. (Poconaco, CC BY-SA 4.0)

Двадцять п’яте місце. Сонце, що заходить над археологічною пам’яткою, могильником Бракелунд у Швеції, переконало журі, що ця світлина повинна мати 25-те місце в міжнародному фіналі. Чудове висвітлення і переднього плану, і тла. (Nicklas Larsson, CC BY-SA 4.0)


Для зручності поширення вами цих чудових, прекрасних, неймовірних світлин, на кожне зображення додано підпис з назвою, автором та ліцензією. Натиснувши на зображення, ви перейдете на його сторінку у Вікісховищі, де є додаткова інформація про файл, а також можливість завантажити без вотермарка чи іншого розміру. Нагадуємо, що «ліцензія CC BY-SA 4.0» означає, що ви можете як завгодно використовувати усі ці фото без потреби запитувати в автора, аби тільки вказували його і ліцензію.

Чи вам сподобалися ці фото? Запрошуємо переглянути найкращі світлини усіх національних конкурсів 2017 року!

by Vira Motorko at December 14, 2017 07:06 PM

December 11, 2017

Вікі любить пам'ятки

Вікі любить пам’ятки 2017: нагородження відбулось

9 грудня Державна наукова архітектурно-будівельна бібліотека імені В.Г. Заболотного ґречно прийняла у себе церемонію нагородження ВЛП 2017.

На церемонію були запрошені переможці усіх номінацій, а саме учасники, які сфотографували найбільше об’єктів культурної спадщини в кожному з регіонів України та загалом і ті, чиї фото були обрані найкращими за регіонами України та ввійшли до десяти найкращих. Вела церемонію членкиня організаційного комітету Наталія Тимків. Фоторепортаж від Романа Наумова та Валерії Мезенцевої.

Спершу вітальне слово сказала директорка бібліотеки Галина Войцехівська. Нещодавно фотографіями конкурсу «Вікі любить пам’ятки» проілюстровано серію бібліографічних покажчиків «Малі міста України», тож бібліотека була рада поспілкуватися з фотографами і продовжити співпрацю.

Директорка бібліотеки Галина Войцехівська; фото Романа Наумова, cc by-sa 4.0

Директорка бібліотеки Галина Войцехівська; фото Романа Наумова, cc by-sa 4.0

Присутніми були троє (з 17) членів журі, а саме Костянтин Брижниченко, Георгій Чернілєвський та Володимир Лініков. Усі вони фотографи, а пан Володимир також історик, співробітник Запорізького обласного краєзнавчого музею. Вони коментували вибір найкращих фотографій, пан Георгій вручав дипломи.

Члени журі: Костянтин Брижниченко, Володимир Лініков; фото Романа Наумова, cc by-sa 4.0

Члени журі: Костянтин Брижниченко, Володимир Лініков; фото Романа Наумова, cc by-sa 4.0

Цьогорічний конкурс відзначився плідною співпрацею з деякими обласними державними адміністраціями і відділами туризму, а також КМДА, тож на церемонії були і представники державної влади. Від організаторів конкурсу вони отримали подяки і запрошення до подальшої, глибшої співпраці у 2018.

До вибору переможця по Києву долучилося двоє додаткових членів журі від КМДА; фото Валерії Мезенцевої, cc by-sa 4.0

До вибору переможця по Києву долучилося двоє додаткових членів журі від КМДА; фото Валерії Мезенцевої, cc by-sa 4.0

Відділ культури і туризму Добропільської райдержадміністрації підтримав конкурс інформаційно, а Юлія Літвінова подала на конкурс фотографії найбільшої кількості пам'яток Донецької області; фото Валерії Мезенцевої, cc by-sa 4.0

Відділ культури і туризму Добропільської райдержадміністрації підтримав конкурс інформаційно, а Юлія Літвінова подала на конкурс фотографії найбільшої кількості пам’яток Донецької області; фото Валерії Мезенцевої, cc by-sa 4.0

У когорті цьогорічних переможців були як уже відомі організаторам імена, так і нові учасники, які взяли участь уперше і одразу змогли забрати приз.

Ольга Лобода, переможець у номінаціях за найбільшу кількість сфотографованих пам'яток Сумської області та Севастополя, брала участь уперше; та член журі В'ячеслав Галєвський; фото Валерії Мезенцевої, cc by-sa 4.0

Ольга Лобода, переможець у номінаціях за найбільшу кількість сфотографованих пам’яток Сумської області та Севастополя, брала участь уперше; та член журі Георгій Чернілєвський; фото Валерії Мезенцевої, cc by-sa 4.0

Олександр Павленко, автор найкращого фото Луганської області, говорить, що досі на конкурс потрапляло мало красивих знімків з Луганщини лише тому, що він раніше не брав у цьому участі; фото Валерії Мезенцевої, cc by-sa 4.0

Олександр Павленко, автор найкращого фото Луганської області, говорить, що досі на конкурс потрапляло мало красивих знімків з Луганщини лише тому, що він раніше не брав у цьому участі; фото Валерії Мезенцевої, cc by-sa 4.0

Сергій Тарабара, частий учасник і переможець по рідній Чернігівській області; фото Валерії Мезенцевої, cc by-sa 4.0

Сергій Тарабара, частий учасник і переможець по рідній Чернігівській області; фото Валерії Мезенцевої, cc by-sa 4.0

Просторий зал бібліотеки вмістив усіх охочих відвідати захід; фото Романа Наумова, cc by-sa 4.0

Просторий зал бібліотеки вмістив усіх охочих відвідати захід; фото Романа Наумова, cc by-sa 4.0

Плеяда переможців: Крістіна Федорович, Сергій Рижков, Вадим Постернак, Олександр Примас; фото Романа Наумова, cc by-sa 4.0

Плеяда переможців: Крістіна Федорович, Сергій Рижков, Вадим Постернак, Олександр Примас; фото Романа Наумова, cc by-sa 4.0

Авторами десяти найкращих фотографій стали четверо авторів. Переможні світлини настільки трималися в секреті, що навіть члени журі дізналися не лише про розподіл місць, а й про власне самі топ-10 лише на церемонії нагородження.

До найкращого десятка потрапило три фото з Донеччини — завдяки великому ентузіасту Дмитру Балховітіну. Дмитро пообіцяв і надалі фотографувати Святогірську лавру, фото якої раніше перемагало навіть на міжнародному етапі конкурсу Wiki Loves Monuments. Друге місце на конкурсі цьогоріч отримала його світлина Воскресенської церкви у Слов’янську, тож тепер це надихатиме його також фотографувати й інші пам’ятки культури рідної області 😉

Дмитро Балховітін; фото Валерії Мезенцевої, cc by-sa 4.0

Дмитро Балховітін; фото Валерії Мезенцевої, cc by-sa 4.0

Коли Сергій Рижков побачив, які 4 (!) його фото потрапили у топ-10, то скромно прокоментував, що може ще краще. Тож ми з нетерпінням чекатимемо наступного конкурсу, щоб (вкотре) у цьому пересвідчитися.

Сергій Рижков; фото Валерії Мезенцевої, cc by-sa 4.0

Сергій Рижков; фото Валерії Мезенцевої, cc by-sa 4.0

Максим Присяжнюк не лише втрапив до авторів найкращих знімків у головній номінації, але й виборов перемогу у новоствореній номінації «Найкращі банери для Вікімандрів» з неймовірною панорамою Поштової площі у Києві. Деякі учасники вже задекларували своє бажання також поборотися за перемогу в цій номінації наступного року.

Максим Присяжнюк; фото Валерії Мезенцевої, cc by-sa 4.0

Максим Присяжнюк; фото Валерії Мезенцевої, cc by-sa 4.0

Головний переможець, автор фотографії Львівського оперного театру, яка зайняла перше місце — Сергій Криниця з Черкас. Він, на жаль, не зміг приїхати до Києва, але приз знайде його і вдома. І на церемонії, і в коментарях у соцмережах інші учасники конкурсу висловили повну згоду з рішенням журі — це фото заслужено отримало перше місце.

Присутні члени оргкомітету; фото Валерії Мезенцевої, cc by-sa 4.0

Присутні члени оргкомітету; фото Валерії Мезенцевої, cc by-sa 4.0

Після власне церемонії нагородження присутні зробили перерву на чай і тістечка з логотипом конкурсу, а по тому найбільш віддані ентузіасти конкурсу висловили свої побажання до змін у регламенті на наступний рік. 2018 року конкурс відбудеться вже всьоме, і є велике бажання покращити як схему оцінювання фотографій, щоб зменшити суб’єктивність вибору на перших етапах відбору, так і простимулювати учасників фотографувати об’єкти, які ще не мають світлин, збільшивши коефіцієнт для важче доступних населених пунктів. Організатори обіцяють врахувати всі побажання, написати регламент конкурсу 2018 у січні й одразу ознайомити з ним учасників.

фото Валерії Мезенцевої, cc by-sa 4.0

фото Валерії Мезенцевої, cc by-sa 4.0

Наталія Шестакова викладає свої побажання; фото зі сторінки конкурсу у facebook

Наталія Шестакова викладає свої побажання; фото зі сторінки конкурсу у facebook

На загальному фото переможці, організатори, члени журі, партнери; фото Валерії Мезенцевої, cc by-sa 4.0

На загальному фото переможці, організатори, члени журі, партнери; фото Валерії Мезенцевої, cc by-sa 4.0

Більше фотографій з церемонії дивіться у Вікісховищі: Wiki Loves Monuments 2017 Awards Ceremony. Є сюжет про конкурс у програмі «Ранок по-київськи» на ТРК «Київ». Двоє переможців, Наталія Шестакова та Максим Присяжнюк, також поговорили про конкурс у прямому ефірі на радіо Ера у програмі «Культурний простір».

До 17 грудня у залі Державної наукової архітектурно-будівельної бібліотеки триває виставка фотографій-переможців «Вікі любить пам’ятки 2017».

Виставка 10-ти найкращих фото триватиме у бібліотеці до 17 грудня; фото Романа Наумова, cc by-sa 4.0

Виставка 10-ти найкращих фото триватиме у бібліотеці до 17 грудня; фото Романа Наумова, cc by-sa 4.0

by Vira Motorko at December 11, 2017 09:30 AM

December 10, 2017

Вікі любить Землю

Добірка фіналістів інших країн

Днями буде оголошено переможців міжнародної частини конкурсу. У роботі міжнародного журі брала участь українка — еколог та фотограф Наталія Шевченко. До міжнародного раунду свої топ-10 найкращих світлин разом з Україною подали ще 34 країни та переможці «Вікі любить Землю: біосферні заповідники» під егідою ЮНЕСКО. Всі світлини-фіналісти було зібрано на  одній сторінці у Вікісховищі.  Особливістю є те, що не всі країни ранжували переможців за місцями 1-10, оскільки це не було обов’язковим.

Запрошуємо оцінити шанси на перемогу у світлин, що зайняли перші місця або потрапили до топ-10 в інших країнах з підписами українською мовою та посиланнями на статтю про зображений природний об’єкт  в українській Вікіпедії, якщо така існує. Переходьте та дізнавайтесь більше про пам’ятки природи світу!

 Один з фіналістів національного конкурсу Алжиру

Wonderful rocks 1

Національний парк Ахаггар, Алжир. Автор: Abderrezzak koriche , CC BY-SA 4.0

Перше місце у національному конкурсі Азербайджану

Şahdağ Milli Parkı - Quba (9)

Шахдазький національний парк, Азербайджан.  Автор: Rəşad İsgəndəroğlu (Isr Obvius) , CC BY-SA 4.0

Один з фіналістів національного конкурсу Австралії

Young White Necked Heron

Молода білошия чапля (Ardea pacifica) з розправленими крилами на річці Дарлінг у Національному парку Кінчега, Новий Південний Вельс, Австралія. Автор:  Kasia-aus , CC BY-SA 4.0

Перше місце у національному конкурсі Бангладеш

Life around jungle

Національний парк Лавачара, Бангладеш. Автор: Pallab Kabir,  CC-BY-SA 4.0.

 Перше місце у національному конкурсі Болгарії

Belintash tree

Столітнє дерево попід плато Белінташ, Болгарія. Автор: Borislav krustev, CC-BY-SA-4.0

Один з фіналістів національного конкурсу Бразилії

Perereca-macaco - Phyllomedusa rohdei

Phyllomedusa rohdei, амфібія з родини райкових, у бразильському атлантичному лісі (заповідник компанії Мішлен). Автор: Renato Augusto Martins, , CC-BY-SA-4.0

Один з фіналістів національного конкурсу Камеруну

Один з фіналістів національного конкурсу Канади

Aurora in Banff

Весняне полярне сяйво у Національному парку Банф. Автор:  Colin1559, CC BY-SA 4.0

 Перше місце у національному конкурсі Китаю

LS 0291-历山-Q30015280

Національний лісовий парк Долина Тайханшань. Автор:  Sxjccls, CC BY-SA 4.0

Перше місце у національному конкурсі Хорватії

Nacionalni park Krka-Skradinski buk

Водоспад Скрадінскі Бук, Національний парк Крка. Автор: NatalyL, CC BY-SA 4.0

Перше місце у національному конкурсі Єгипту

وحيد

Будинок на озері Буруллус, на півночі Єгипту. Автор: Adelbayoumi, CC BY-SA 4.0

Один з фіналістів національного конкурсу Франції

Перше місце у національному конкурсі Грузії

მამრი შვლის ნუკრი ლაგოდეხის დაცულ ტერიტორიებზე

Лагодехський заповідник. Автор:  Vacheraindeli, CC BY-SA 4.0

Перше місце у національному конкурсі Німеччини

Fluss-Seeschwalbe im Vogelschutzgebiet Federseeried (DE-7923-401) beim Fischfang03

Крячок річковий у Європейському заповіднику Федерзеє. Автор: Andreas Weith, CC BY-SA 4.0

 Перше місце у національному конкурсі Греції

Αθαμανικά Όρη υπό το φως του Φεγγαριού - Στάθης Κουτσιαύτης

Панорама гір Дзумерка під місячним сяйвом, Греція. Автор: Στάθης Κουτσιαύτης, CC BY-SA 4.0

Перше місце у національному конкурсі Індонезії

Merak tarung

Два зелені павичі (Pavo muticus) б’ються, Національний парк Балуран. Автор: Candra Firmansyah, CC BY-SA 4.0

Один з фіналістів національного конкурсу в Іраку

جبل پيره مكرون - محافظة السليمانية

Гора Перамагрун у провінції Сулейманія. Автор: Ahmed Kamal Ali, CC BY-SA 4.0

Перше місце у національному конкурсі Латвії

Kolkas rags

Мис Колкасраґс, Латвія. Автор: Edgars Šulcs, CC BY-SA 4.0

 Друге місце у національному конкурсі Лівії

Milky Way libya (cropped)

Чумацький шлях над пустелею у Лівії. Автор:  Seragz, CC BY-SA 4.0

Перше місце у національному конкурсі Молдови

Complexul geologic și paleontologic din bazinul râului Lopatnic. În apropierea satului Caracușenii Vechi

Долина річки Лопатник. Автор: Balan Anton, CC BY-SA 4.0

 Перше місце у національному конкурсі Марокко

Ouzoud waterfalls In spring-Morocco

Водоспад Узуд у Марокко. Автор:  Kasmii, CC BY-SA 4.0

 Перше місце у національному конкурсі Непалу

120408 Pheriche Pano 4k

Панорама долини Кхумбу-Хола над Периче. Ліворуч розташовані вершини Табоче (6542 м) і Чолатцзе (6440 м). Автор: Faj2323, CC BY-SA 4.0

Один з фіналістів національного конкурсу у Нігерії

Water buck (Kobus ellipsiprymnus) -Yankari game reserve, Bauchi State (1)

Козел водяний (Kobus ellipsiprymnus). Національний парк Янкарі, штат Баучі, Нігерія. Автор: Charles Emogor, CC BY-SA 4.0

Один з фіналістів національного конкурсу Норвегії

Lyngsalpan landskapsvernområde

Ландшафтний район Лінгсалпан. Автор:  Siri Uldal, CC BY-SA 4.0

Один з фіналістів національного конкурсу у Пакистані

Jarbasu Lake

Озеро біля Скарду. Автор: Moiz Ismaili, CC BY-SA 4.0

 Один з фіналістів національного конкурсу Росії

Ogoy island in winter

Острів Огой, Прибайкальський національний парк. Автор: Sergey Pesterev, CC BY-SA 4.0

 Перше місце у націоальному конкурсі Сербії

Grza vrelo

Річка Грза, Природний парк Куджай-Беляниця. Автор:  Maja Stosic, CC BY-SA 4.0

Перше місце у націоальному конкурсі Кореї

주왕산 ( 3 )

Національний парк Чувангсан. Автор:  최옥석, CC BY-SA 3.0

 Перше місце у націоальному конкурсі Іспанії

Cascadas en el río Argoza 01

Водоспад на річці Аргоса, притоці Сахи. Автор:  María del Milagro Bolado Tirado, CC BY-SA 4.0

 Перше місце у націоальному конкурсі Швейції

Tallmon 1

Природний заповідник Тальмун, комуна Еда, Вермланд. Автор: Peter Nilsson

 Перше місце у націоальному конкурсі Швейцарії

Naturpark Gantrisch 014

Природний парк Гантріш. Автор: Heaven 721, CC BY-SA 4.0

 Перше місце у національному конкурсі Тайваню

WaterOutlet raiden0621 001

Національний парк Кеньдін. Автор:  Raiden0621, CC BY-SA 4.0

 Перше місце у національному конкурсі Таїланду

อุทยานแห่งชาติภูแลนคา4

Національний парк Пху Лаен Кха. Автор:  Yakuzakorat, CC BY-SA 4.0

Перше місце у націоальному конкурсі Тунісу

Capparis spinosa Ichkeul National Parc

Каперці трав’янисті (Capparis spinosa) у Національному парку Ішкель. Автор:  IssamBarhoumi, CC BY-SA 4.0

Переглянути всі фото-фіналісти

by h_anna at December 10, 2017 05:05 PM

December 09, 2017

Вікімедіа Україна

ФОТО. Найкращі світлини пам’яток культури України 2017

9 грудня у Державній науковій архітектурно-будівельній бібліотеці імені В.Г. Заболотного нагороджено переможців конкурсу фотографій пам’яток культурної спадщини для Вікіпедії під назвою «Вікі любить пам’ятки» й відкрилася виставка найкращих робіт.

Виставка у бібліотеці триватиме до 17 грудня 2017.

Міжнародний проект «Вікі любить пам’ятки» спрямований на створення повної ілюстрованої інформаційної бази про культурний спадок світу; зібрані фотографії будуть використані у Вікіпедії. У 2017 році конкурс відбувся у понад 50 країнах.

В українській частині конкурсу було завантажено понад 37 тисяч фотографій — найбільше з усіх країн-учасниць. Подано фото більше 16 тисяч об’єктів культурної спадщини, понад 2500 пам’яток було сфотографовано вперше. Участь у конкурсі взяли 410 авторів, шестеро з них є одними з 15-ти найактивніших завантажувачів фото у світі.

У межах проекту були нагороджені автори найкращих фотографій та автори, що сфотографували найбільшу кількість об’єктів, загалом та за областями. Найкращі світлини (за місцями) наводяться нижче.

Для довідки:

«Вікі любить пам’ятки» (Wiki Loves Monuments) — міжнародний фотоконкурс пам’яток культурної спадщини, метою якого є зібрати світлини для ілюстрування статей у Вікіпедії, Вікімандрах та інших вікіпроектах. За цей час було зібрано майже 2 мільйони зображень. В Україні цього року проводився шостий раз.

Громадська організація «Вікімедіа Україна» є регіональним відділенням «Фонду Вікімедіа» в Україні, і займається популяризацією вікіпроектів «Фонду Вікімедіа», найвідомішим серед яких є Вікіпедія, залученням до Вікіпедії нових знань і користувачів та розвитком вікіспільноти в Україні.

by Vira Motorko at December 09, 2017 11:52 AM

Вікі любить пам'ятки

ФОТО. Найкращі світлини пам’яток культури України 2017

9 грудня у Державній науковій архітектурно-будівельній бібліотеці імені В.Г. Заболотного нагороджено переможців конкурсу фотографій пам’яток культурної спадщини для Вікіпедії під назвою «Вікі любить пам’ятки» й відкрилася виставка найкращих робіт.

Виставка у бібліотеці триватиме до 17 грудня 2017.

Міжнародний проект «Вікі любить пам’ятки» спрямований на створення повної ілюстрованої інформаційної бази про культурний спадок світу; зібрані фотографії будуть використані у Вікіпедії. У 2017 році конкурс відбувся у понад 50 країнах.

В українській частині конкурсу було завантажено понад 37 тисяч фотографій — найбільше з усіх країн-учасниць. Подано фото більше 16 тисяч об’єктів культурної спадщини, понад 2500 пам’яток було сфотографовано вперше. Участь у конкурсі взяли 410 авторів, шестеро з них є одними з 15-ти найактивніших завантажувачів фото у світі.

У межах проекту були нагороджені автори найкращих фотографій та автори, що сфотографували найбільшу кількість об’єктів, загалом та за областями. Найкращі світлини (за місцями) наводяться нижче.

Львівський оперний театр. Найкраще фото Львівської області. Автор фото — Сергій Криниця, поширюється на умовах вільної ліцензії CC BY-SA 4.0

Львівський оперний театр. 1 місце. Автор фото — Сергій Криниця, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Воскресенська церква, Слов'янськ. Найкраща світлина Донецької області 2017. Автор — Дмитро Балховітін, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Воскресенська церква, Слов’янськ. 2 місце. Автор — Дмитро Балховітін, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Осінній захід сонця над Святогірською лаврою. Донецька область. 3 місце. Дмитро Балховітін, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Осінній захід сонця над Святогірською лаврою. Донецька область. 3 місце. Дмитро Балховітін, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Руїни Кудринецького замку у вечірньому світлі. Тернопільська область. 4 місце. Сергій Рижков, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Руїни Кудринецького замку у вечірньому світлі. Тернопільська область. 4 місце. Сергій Рижков, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Хмарний пейзаж Святогірської лаври. Донецька область. 5 місце. Дмитро Балховітін, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Хмарний пейзаж Святогірської лаври. Донецька область. 5 місце. Дмитро Балховітін, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Колишня водонапірна вежа у Вінниці. Найкраща світлина Вінницької області 2017. Автор фото — Сергій Рижков, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Колишня водонапірна вежа у Вінниці. 6 місце. Автор фото — Сергій Рижков, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Панорама пам'яток Кременця. Тернопільська область. 7 місце. Максим Присяжнюк, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Панорама пам’яток Кременця. Тернопільська область. 7 місце. Максим Присяжнюк, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Олеський замок на тлі вечірнього неба. Львівська область. 8 місце. Сергій Рижков, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Олеський замок на тлі вечірнього неба. Львівська область. 8 місце. Сергій Рижков, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Успенський собор, село Біла Криниця. Найкраща світлина Чернівецької області 2017. Автор фото — Сергій Рижков, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Успенський собор, село Біла Криниця. 9 місце. Автор фото — Сергій Рижков, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Руїни Червоногородського замку. Тернопільська область. 10 місце. Сергій Криниця, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Руїни Червоногородського замку. Тернопільська область. 10 місце. Сергій Криниця, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Для довідки:

«Вікі любить пам’ятки» (Wiki Loves Monuments) — міжнародний фотоконкурс пам’яток культурної спадщини, метою якого є зібрати світлини для ілюстрування статей у Вікіпедії, Вікімандрах та інших вікіпроектах. За цей час було зібрано майже 2 мільйони зображень. В Україні цього року проводився шостий раз.

Громадська організація «Вікімедіа Україна» є регіональним відділенням «Фонду Вікімедіа» в Україні, і займається популяризацією вікіпроектів «Фонду Вікімедіа», найвідомішим серед яких є Вікіпедія, залученням до Вікіпедії нових знань і користувачів та розвитком вікіспільноти в Україні.

Усі фото можна вільно використовувати в будь-яких цілях, за умови вказання автора та ліцензії (як у підписах до зображень у цьому дописі).

by Vira Motorko at December 09, 2017 11:50 AM

December 08, 2017

Вікі любить пам'ятки

Київ, Київська та Чернігівська області

Костьол святого Миколая, Київ, Велика Васильківська вул., 77.  Автор фото — Олексій Карпенко, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Костьол святого Миколая, Київ. Автор фото — Олексій Карпенко, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Найкращу світлину міста Києва вибирало розширене журі — ми продовжили співпрацю із Київською міською державною адміністрацією, яка розпочалася ще під час спецномінації сестринського фотоконкурсу «Вікі любить Землю», і світлину міста обирало конкурсне журі, а також Ірина Прокопенко, генеральний директор Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам’яток історії, культури і заповідних територій, та Олена Мокроусова, головний фахівець відділу обліку пам’яток Центру. За підсумками їхньої роботи найбільше балів набрала робота Олексія Карпенка — костьол святого Миколая у вечірніх сутінках.

Член журі Роман Бречко зауважив:

Цікаве нічне фото, виділяється на фоні інших робіт.
 

Інший член журі C messier вважає, що загалом робота хороша, але могла б бути симетричною і не ховати центральний тимпан:

I also don’t understand why this isn’t symmetrical. It could move the tree a bit sideways and thus not hide the central tympanum.
 

Костьол святого Миколая — це діючий римо-католицький храм у Києві, побудований у 1899—1909 роках у неоготичному стилі київським архітектором Владиславом Городецьким за проектом С. В. Валовського. 1936 року костьол закрила більшовицька влада, до 1978 року він використовувався як господарське приміщення. З 1978 року будівлю передали Будинку органної музики. Після завершення реставрації приміщення 1981 року і до 1991 року церква працювала як концертний зал. З 1991 року приміщення храму між собою ділять Національний будинок органної та камерної музики України як приміщення для концертів, та парафія Святого Миколая Римо-Католицької Церкви в Україні, яка проводить в ній служби для релігійної громади.

Костьол святого Івана Хрестителя, Біла Церква, Київська область. Автор фото — Роман Наумов, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Костьол святого Івана Хрестителя, Біла Церква, Київська область. Автор фото — Роман Наумов, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

У Київській області теж переміг костьол — колишній костьол святого Івана Хрестителя, який зараз використовується як органний зал. Споруда розташована на історичному ядрі Білої Церкви — Замковій горі. І проглядається з багатьох місць, навіть доволі віддалених від нього. Закладений 1812 року, будівництво закінчене 1816 року. Є поки що непідтверджена версія, що автором цієї пам’ятки класицизму був італійський архітектор Доменіко Ботані, який певний час перебував як архітектор при Браницьких.

Член журі Міхіль Вербек прокоментував, що це приємна біла і сніжна композиція:

A nice white and snowy composition.
 

Гармати з бастіонів Чернігівської фортеці, Чернігів, територія Валу. Автор фото — Сергій Тарабара, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Гармати з бастіонів Чернігівської фортеці, Чернігів, територія Валу. Автор фото — Сергій Тарабара, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Гармати з бастіонів Чернігівської фортеці — пам’ятка історії місцевого значення в Чернігові. Складається з 12 гармат XVI—XVIII століть. Варто зауважити, що територія історичного центру Чернігова, де розташовані гармати, з 1989 року є кандидатом на включення до списку Cвітової спадщини ЮНЕСКО (входить до т.з. попереднього списку — Tentative list).

Члени журі Арільд Воген, Роман Бречко та C messier відзначили «приємну зимову картинку» роботи.

C messier додатково зауважив, що йому б хотілося більше простору між першою гарматою та гілками зверху:

Maybe the camera was a bit to high, as I wanted more space between the first cannon and the branches above.
 

Цим дописом ми завершуємо оголошення регіональних переможців — будемо раді бачити Вас усіх на церемонії нагородження 9 грудня у Державній науковій архітектурно-будівельній бібліотеці імені В. Г. Заболотного (проспект Перемоги, 50, Київ), початок о 12:00.

by antanana at December 08, 2017 06:31 AM

December 07, 2017

Вікі любить пам'ятки

Обласні переможці: Кіровоградська, Запорізька, Дніпропетровська

Наступні три переможці за областями у цьогорічному конкурсі.

Волосне правління, Новоукраїнка, вул. Гагаріна,17.  Автор фото — Наталія Шестакова, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Волосне правління, Новоукраїнка, вул. Гагаріна,17.  Автор фото — Наталія Шестакова, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Наталія Шестакова стала другою учасницею, хто сфотографував волосне управління на Кіровоградщині для Вікіпедії (що доволі нетипово для переможних світлин) і перемогла. Пам’ятка збудована наприкінці ХІХ ст., охоронний статус надано у 2011 році. Зараз там розміщується дитяча бібліотека.

Церква Олександра Невського, село Берестове Бердянського району. Автор фото — Наталія Шестакова, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Церква Олександра Невського, село Берестове Бердянського району. Автор фото — Наталія Шестакова, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

По Запорізький області першість також виборола Наталія і вже за обома згаданими параметрами. У Вікісховищі фото цієї пам’ятки з’явилося завдяки їй вперше саме цього року!

Костел св. Миколая, Кам'янське. Автор фото — PhotoDocumentalist, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Костел св. Миколая, Кам’янське. Автор фото — PhotoDocumentalist, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Костел святого Миколая — один з небагатьох римо-католицьких храмів у східних областях України. Побудований у 1895-97 роках у готичному стилі з двома 33-метровими баштами зі східного фасаду, розрахований на присутність 500 осіб. Будівництво велося на кошти робітників і службовців Дніпровського заводу за участю Металургійного Товариства. Проектувати костел директор заводу запросив архітектора Маріана Хорманського. У 1929 році костел був відібраний у католиків, а майно вивезене. У радянські часи в костелі розміщувалися військкомат і автомийка.  У 1991 році відновлені богослужіння, у 1997 році завершилась реставрація. Стаття у Вікіпедії про пам’ятку є незавершеною.

Roman Catholic Church of Saint Nicholas, Kamianske7

Вигляд костелу у перші роки після зведення

by Anntinomy at December 07, 2017 08:05 AM

December 06, 2017

Вікі любить пам'ятки

Обласні переможці: Вінницька, Миколаївська, Одеська

Наступні три переможці за областями у нашому фотоконкурсі пам’яток культурної спадщини.

Колишня водонапірна вежа у Вінниці. Найкраща світлина Вінницької області 2017. Автор фото — Сергій Рижков, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Колишня водонапірна вежа у Вінниці. Найкраща світлина Вінницької області 2017. Автор фото — Сергій Рижков, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Водонапірна вежа у Вінниці має статус пам’ятки місцевого значення має з 1983 року, а з 2000 — офіційно є одним із символів міста.

Збудована вона у 1912 році за проектом Григорія Артинова і поєднувала функції пожежної каланчі, для цілей якої був пристосований верхній ярус, та забезпечувала роботу першого у Вінниці водогону. До середини століття вежа  залишалась однією з найвищих будівель міста.

Семиярусна восьмикутна витягнута в периметрі башта практично зберегла свій первозданний вигляд. Після реконструкції змінили розташування годинників, спустивши їх на ярус нижче; а ще тепер вежа має чудову вечірню підсвітку, завдяки якій і можна робити такі чудові знімки.

Член журі Юрій Клименко висловився влучно і змістовно:

Дуже технічна і сконцентрована фотографія і цим вона безперечно чіпляє.

 

Будинок Головного командира Чорноморського флоту в Миколаєві. Найкраща світлина Миколаївської області 2017. Автор фото — користувач SNCH, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Будинок Головного командира Чорноморського флоту в Миколаєві. Найкраща світлина Миколаївської області 2017. Автор фото — користувач SNCH, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Будинок Головного командира Чорноморського флоту в Миколаєві — пам’ятка архітектура національного значення і пам’ятка історії місцевого значення.

Будівлю звели у 1792-94 роках за проектом та під керівництвом архітектора П. Нейолова у стилі класицизму XVIII століття. Первинно вона призначалася для правління Чорноморського адміралтейства, однак за час свого існування виконала багато різних призначень: коли завершилося будівництво, тут поселився із сім’єю адмірал Микола Мордвінов, згодом тут проживали та працювали такі адмірали де-Траверсе, Грейг, Лазарєв, фон-Глазенап, Аркас, після Жовтневої революції у будинку розташували гуртожиток для вчителів Наркомпросу, потім — дитячий дім, ремеслене училище, після нього школу-інтернат.

Нарешті у 1973 році прийнято рішення про створення Музею суднобудування і флоту, на той момент «адміральський палац» уже почали реставрувати. І нині музей приймає відвідувачів саме в цій будівлі.

Пам'ятник князю Воронцову, Одеса. Найкраща світлина Одеської області 2017. Автор фото — Сергій Криниця, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Пам’ятник князю Воронцову, Одеса. Найкраща світлина Одеської області 2017. Автор фото — Сергій Криниця, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Пам’ятник князю Воронцову — пам’ятка монументального мистецтва національного значення. Статуя генерал-губернатора Новоросійського краю і Бессарабії князя Михайла Воронцова з’явилася  в Одесі у 1863 році. Це другий пам’ятник у місті, після пам’ятника Дюку. Михайло Воронцов — цікавий зразок людини, що провела молодість і здобула освіту в Лондоні, будував собі маєтки (Вікіпедія має щонайменше три статті з назвою «Воронцовський палац»), але в преамбулі статті про самого Воронцова відзначено інше: «Сприяв господарському розвитку краю, розбудові Одеси та інших міст».

Бронзова статуя князя, загорнутого у мантію і з фельдмаршалським пірначем в руці, міститься на чотирикутному постаменті з кримського діориту. Темного зимового вечора пам’ятник освітлюють хіба що вогні Спасо-Преображенського собору неподалік, в якому, власне, і похований Михайло Воронцов.

Враження члена журі користувача C messier:

Мені справді подобається рішення статуї як силуету. Туман додає фотографії містичної атмосфери. Хоча ще питання, чи треба було так обрізати знімок унизу.


Залишилося ще кілька регіональних переможців! Вже скоро 😉

by Vira Motorko at December 06, 2017 12:30 PM

December 05, 2017

Вікі любить пам'ятки

Обласні переможці: Львівська, Рівненська, Волинська

У цих областях перемогли пам’ятки-візитки своїх міст, добре відомі нашим учасникам.

Сергій Криниця вкотре став автором найкращої світлини в області, а саме найкращої серед тих, що зафіксували пам’ятки Львівщини.

Львівський оперний театр. Найкраще фото Львівської області. Автор фото — Сергій Криниця, поширюється на умовах вільної ліцензії CC BY-SA 4.0

Львівський оперний театр. Найкраще фото Львівської області. Автор фото — Сергій Криниця, поширюється на умовах вільної ліцензії CC BY-SA 4.0

Львівський національний академічний театр опери та балету імені Соломії Крушельницької — театр опери і балету у Львові, розташований в історичному центрі міста на проспекті Свободи, 28 та названий на честь відомої української оперної співачки Соломії Крушельницької. Будівництво театру розпочалось у червні 1897 року за проектом архітектора Зигмунта Горголевського — автора багатьох монументальних споруд Польщі і Німеччини. Проект було обрано за результатами конкурсу та непростого обговорення, що призвели до деяких змін у ньому.

Земляні, мулярські, каменярські роботи та бетонування доручили фірмі Івана Левинського, асфальтову гідроізоляцію виконало підприємство Станіслава Лишкевича. Бляхарські роботи виконала львівська фірма Генрика Богдановича, металеві конструкції перекриттів виготовлено на вагонному заводі в Сяноку. Систему вентиляції встановила фірма Johannes Haas із Відня спільно з львів’янином Владиславом Нємекшею. Нагляд за роботами здійснював особисто Зиґмунт Ґорґолевськийза участі випусників краківської Промислової школи, з яких найдовше на будмайданчику працював Ян Новорита — в майбутньому відомий архітектор Львова і Катовіц. Усе внутрішнє оздоблення також виконано за проектом Ґорґолевського, але тут керівником робіт був Марцелій Гарасимович. Живописні та скульптурні роботи доручено окремо запрошеним митцям, зокрема скульпторам Антонію Попелю та Тадеушу Барончу (композиції «Трагедія» та «Комедія»), Петрові Війтовичу (статуї «Слава», «Поезія» та «Музика»), Тадеушу Вісньовецькому, Юліушу Белтовському, Юліану Марковському.

Стилістично споруда відноситься до неоренесансу та необароко. Присутні також елементи модерну. Застосовано велику кількість форм обидвох стилів та рясне скульптурне декорування.

У серпні 2017 року гендиректор оперного театру Василь Вовкун заявив, що банерна реклама назавжди зникне із фасаду Львівської опери. Можливо, переможна світлина зафіксувала перші дні цього рішення у дії і, звісно ж, від того багато виграла.

Член журі Георгій Чернілєвський це фото коментує так:

КОМПОЗИЦІЯ

Нічні знімки Львівського оперного театру завантажували і раніше, але тут автор зміг подати цю будівлю по-новому за рахунок цікавого композиційного рішення. По-перше, це відмова від симетрії. Театр знято не фронтально, а з правого кута. По-друге, віддзеркалення у фонтані стало одним з важливих елементів загальної картини.
Додатково варто відзначити, що фотографія пройшла грамотну пост-обробку. Зокрема виправлено геометричні викривлення, які зазвичай наявні на подібних знімках.

 

Руїни замку, с. Новомалин. Найкраща світлина Рівненської області. Автор фото — Demmarcos, поширюється на умовах вільної ліцензії CC BY-SA 4.0

Руїни замку, с. Новомалин. Найкраща світлина Рівненської області. Автор фото — користувач Demmarcos, поширюється на умовах вільної ліцензії CC BY-SA 4.0

У Рівненський області перемогу в номінації вже другий рік поспіль виборює світлина Новомалинського замку, точніше його каплиці, але тепер у об’єктиві користувача Demmarcos. Руїни замку розташовані в селі Новомалин, що в Острозькому районі Рівненської області. Каплиця побудована в неоготичному стилі, її цокольна частина — залишки оборонної вежі. Кожен із чотирьох фасадів прорізаний одним вузьким стрілчастим вікном, а поставлені на зовнішніх кутах високі круглі башточки, розкреслені лінійним рустом, нагадують готичні пінаклі. Інтер’єр каплиці був прикрашений різьбленням по мармуру, виконаної скульптором Т. О. Сосновським. Замковий комплекс зазнав руйнувань під час Другої світової війни. Замок — один із найстаріших в Україні, проте на сьогодні залишились лише художньо атракційні руїни.

Від пам’яткознавців у журі це фото отримало і 10/10, а от фотографи ставили оцінки скромніші, нагадуючи (як-то користувач C messier), про те, що можна було б і скористатися правилом третин.

В'їзна (Надбрамна) башта Луцького замку. Найкраща світлина Волинської області. Автор фото — Мирослав Видрак, поширюється на умовах вільної ліцензії CC BY-SA 4.0

В’їзна (Надбрамна) башта Луцького замку. Найкраща світлина Волинської області. Автор фото — Мирослав Видрак, поширюється на умовах вільної ліцензії CC BY-SA 4.0

Фото церковних пам’яток, що виборювали перемоги у Волинській області останні два роки, поступилися замку. Світлина В’їзної (Надбрамної) башти Мирослава Видрака отримала найбільше балів журі.

Замок Любарта, або Луцький замок — верхній замок Луцька, один із двох (частково) збережених замків, пам’ятка архітектури та історії національного значення. Один із найбільших, найдавніших і найкраще збережених в Україні замків. Головний об’єкт історико-культурного заповідника «Старий Луцьк», культурний осередок та найстаріша споруда Луцька.

В’їзна вежа це п’ятиярусна паралелепіпедна споруда. Висота становить 28 м, розмір в плані 11,9×12,05 м. У південній частині розміщені гвинтові сходи, які сполучались із князівським палацом. Від рогу вежі починається стіна Окольного замку. Унизу вежа підпирається потужними контрфорсами, зведеними на початку XIX ст, які дещо звужуються доверху. Між ними арковий вхід у замок. Над входом розташовані два портали з арковим завершенням. Це колишні входи у замок, колись вони закривались підйомним мостом. Другий ярус вежі має напівциліндричні, а третій та четвертий мали хрещаті склепіння. Лише вони порушують загалом симетричну структуру головного фасаду вежі. У середній частині фасаду виступають квадратні зубці, розташовані над проміжним карнизом. Верхній карниз має аркатурний мотив і оперізує вежу по периметру. Під ним знаходяться два отвори. Аттик має потужні зубці-мерлони ренесансної форми. Задній фасад вежі, який виходить у замковий двір, має простішу структуру. Центральний прохід має готичне завершення. Середні яруси вежі, за винятком верхнього, мають по одному вікну, обрамлені білокам’яними ренесансними наличниками.

У коментарях до цього фото члени журі погодились одне з одним, що світлина має приємний настрій (користувач C messier) і чудову композицію (Міхіль Вербек).


У дописі використано інформацію зі статей у Вікіпедії:
uk.wikipedia.org/wiki/Львівський_національний_академічний_театр_опери_та_балету_імені_Соломії_Крушельницької
uk.wikipedia.org/wiki/Новомалинський_замок
uk.wikipedia.org/wiki/Замок_Любарта#Архітектура

by Anntinomy at December 05, 2017 06:13 PM

Користувач:Ата

Якби Вікіпедія найняла спамерів для своєї реклами

Час від часу я заходжу в розділ «спам», щоб почитати коментарі на wikilovesmonuments.org.ua, які туди потрапляють. (Все-таки інколи там опиняються притомні речі, треба ж їх рятувати?) Спамних коментарів сотні, вони повторюються, і схеми видно краєм ока.

Якби Вікіпедія найняла спамерів, щоб вони рекламували її в коментарях сайтів, це виглядало б десь так.
  • Ми всіємо цінувати Ваш час і розділяємо з Вами спільні цілі. Ваша поінформованість про різні речі наш головний пріоритет. Наші послуги: статті про все на світі з внутрішніми переходами з одної на іншу. Можливість гортати статті до третьої ночі. Не проходьте повз нашу пропозицію, заходьте вже зараз: uk . wikipedia . org
  • універсальний сервіс. для комплексного отримання інфи в інтернеті й оптимізації ваших знань без посередників і переплат в одному місці! Ви вводите потрібну назву, після чого наш пошуковик аналізує її і пропонує статті, в яких вона найчастіше зустрічається, обираючи найоптимальніші входження. Слідуючи підказкам і рекомендаціям, всього за 10 хвилин ви отримуєте безплатну й ефективну статтю про потрібну річ! http://bit.ly/2jRrqbj — як знайти потрібну інфу. https://uk.wikipedia.org/ найкраще в інтернеті
  • збільшення твоїх звивин
  • ми знаємо, що таке хентай https://uk.wikipedia.org/wiki/Хентай — історія, цензура, види, картинки, журнали, відеоігри, дискусії
  • я дуже вдячна за цю тему на форумі! ви класні, продовжуйте в тому ж дусі. https://uk.wikipedia.org/wiki/Римський_Форум — Риточка
  • Напередодні свята обов'язково треба завітати у Вікіпедію! Незалежно від доходу та інших індивідуальних особиливостей, кожній жінці хочеться знати про походження свята і традиції в різних країнах, це безсумнівно. Детальніше читайте на нашому сайті uk.wikipedia.org
  • Дане повідомлення розміщене тут особою, яка прочитала у Вікіпедії, що таке «сайт». Сайт — це сукупність веб-сторінок, доступних у мережі Інтернет, які об'єднані як за змістом, так і за навігацією під єдиним доменним ім'ям. Ви читаєте це — значить це працює! ;) Подробиці на офіційному сайті https://uk.wikipedia.org/wiki/Веб-сайт, є скорочений перший абзац для лінивих.
  • Дослідники написали у British Medical Journal, що вакцини не викликають аутизму, а стаття, з якої почався весь галас про це, була сфабрикована. Читайте про це та багато іншого на сайті uk.wikipedia.org
  • Не знаєте куди поїхати влітку? Аблі! Економіка: 2010 року серед 2180 осіб працездатного віку (15-64 років) 1690 були активними, 490 — неактивними (показник активності 77,5%, у 1999 році було 74,1%). З 1690 активних мешканців працювали 1592 особи (842 чоловіки та 750 жінок), безробітними було 98 (51 чоловік та 47 жінок). Серед 490 неактивних 216 осіб було учнями чи студентами, 150 — пенсіонерами, 124 були неактивними з інших причин https://uk.wikipedia.org/wiki/Аблі
    Цікавитеся, коли була заснована Черкаська обласна державна телерадіокомпанія «Рось»? Черкаська обласна державна телерадіокомпанія працює в ефірі 19 років. Вона розпочала свою діяльність 14 лютого 1990 року. Своєму народженню вона завдячує колективу Черкаського виробничого об'єднання «Азот», що виступив спонсором. Саме 14 лютого в телеефірі Черкащини вийшло перше «Актуальне інтерв'ю» заслуженого журналіста України Леоніда Рябіщука з Першим секретарем обкому компартії Олександром Ружицьким на технічній базі «Інформвідео» Всесоюзної філії науково-дослідницького інституту техніко-економічних показників у хімічній промисловості. Це відбулося в телеефірі телеканалу УТ-1. Рік на цій же базі виходили в ефір експериментальні програми по 30 хвилин щосуботи. https://uk.wikipedia.org/wiki/Черкаська_обласна_державна_телерадіокомпанія_«Рось»
    Думаєте, електростанції є лише на Дніпрі? ГАЕС Агвайо (ісп. Aguayo) — гідроелектростанція на півночі Іспанії в провінції Кантабрія. Як нижній резервуар станції використовується водосховище Алса на річці Торіна (права притока Бесайя, яка в свою чергу впадає праворуч до Сайя неподалік від впадіння останньої у Біскайську затоку біля Сантадеру), що дренує північний схил Кантабрійських гір. Його утримує гравітаційна гребля висотою 49 метрів та довжиною 190 метрів, яка потребувала для спорудження 86 тис. м3 матеріалу. Як верхній резервуар слугує штучна водойма, створена на горі західніше від сховища Алса за допомогою кам'яно-накидної дамби із асфальтовим ущільненням висотою 32 метри та довжиною 2,8 км, на яку пішло 4,7 млн м3 матеріалу. Об'єм верхнього резервуару становить 10 млн м3, нижнього — 23 млн м3. Різниця у висоті між ними дозволяє створити напір у 329 метрів. https://uk.wikipedia.org/wiki/ГАЕС_Агвайо
    Можете написати кращу статтю про Ризьку операцію, ніж ми? Вперед! Ризька операція — наступальна операція радянських військ 3-го, 2-го й 1-го Прибалтійських фронтів у взаємодії з Балтійським флотом, що була проведена з 14 вересня по 22 жовтня 1944. Складова частина Прибалтійської стратегічної наступальної операції 1944 року. Мета — розгромити ризьке угруповання Вермахту, звільнити Ригу і вийти на узбережжі Ризької затоки, не допустивши відходу німецьких військ у Східну Пруссію. https://uk.wikipedia.org/wiki/Ризька_операція
    День шоколаду це справді свято! Батьківщиною всесвітнього дня шоколаду вважається Франція. Саме французи в 1995 році поклали початок цього свята. Це молоде свято досить швидко здобуло популярність і крім Франції широко відзначається в Німеччині, Італії, Швейцарії та інших країнах як всередині Європейського союзу, так і за його межами. В Україні День шоколаду найбільш яскраво святкують у Львові. 2016 року святкування відбувалось у березні. https://uk.wikipedia.org/wiki/Всесвітній_день_шоколаду
    Маєте фотку з Анголи? Холєра, у нас нема зображення з Бенгели. Зате є текст! Бенгела (порт. Benguela) — провінція Анголи. Центр — місто Бенгела, площа 31 788 км². Згідно зі статистикою 1988 року, в провінції проживало 297 700 міських і 308 800 сільських жителів, населення провінції становило 606 500 осіб. На 2005 рік населення провінції становило 939 000 осіб. Виходить до Атлантичного океану. На півдні межує з провінціями Намібе і Уїла, на півночі — з провінцією Південна Кванза, на сході — з Уамбо. https://uk.wikipedia.org/wiki/Бенгела_(провінція)
    Медична сигналізація, або Система екстреного виклику допомоги — система, що дозволяє самотнім людям похилого віку та людям з обмеженими можливостями викликати медичну допомогу. Системи медичної сигналізації існують в розвинутих країнах світу вже понад 30 років. Типова система складається з бездротового кулона/браслета та передавача. У випадку настання кризової ситуації людина натискає кнопку на кулоні/браслеті, сигнал ретранслюється передавачем на центральну станцію моніторингу компанії, де оператор викликає необхідну допомогу. https://uk.wikipedia.org/wiki/Медична_сигналізація
    Тепер ви знаєте на одне японське слово більше! Дзьосо́ (яп. 常総市, じょうそうし) — місто в Японії, в префектурі Ібаракі. Розташоване в південно-західній частині префектури, в нижній течії річки Кіну. Виникло на основі річкового порту раннього нового часу. Засноване 1 січня 2006 року шляхом об'єднання міста Міцукайдо з містечком Ісіґе. Основою економіки є виробництво електроприладів. В місті мешкає велика община бразильських емігрантів. Станом на 1 жовтня 2007 площа міста становила 123,52 км². Станом на 1 серпня 2008 населення міста становило 65 818 осіб. https://uk.wikipedia.org/wiki/Дзьосо
    О, ви точно знаєте це обличчя! Але чи пам'ятаєте, де його вперше побачили? Пітер Гейден Дінклейдж  — американський актор театру та кіно. Почав кар'єру 1995 року; широка популярність прийшла після ролі у фільмі 2003 «Станційний доглядач», за яку був номінований на премію Гільдії кіноакторів США 2004 року. Після цього знімався у фільмах «Ельф» (2003), «Суперпес» (2007), «Визнайте мене винним» (2006), британської трагікомедії «Смерть на похоронах» (2007), її однойменному американському рімейку (2010), в екранізації другої книги серії «Хроніки Нарнії»: «Хроніки Нарнії: Принц Каспіан» (2008). За роль Тіріона Ланністера у серіалі «Гра престолів» (2011) Дінклейдж був удостоєний премії «Еммі» у номінації «Найкращий актор другого плану у драматичному телесеріалі» та премії «Золотий глобус» у номінації «Найкраща чоловіча роль другого плану — міні-серіал, телесеріал або телефільм». https://uk.wikipedia.org/wiki/Пітер_Дінклейдж
  • Дякую!
  • Привіт! Класний у вас сайт! Зацініть, знайшов супер перелік письменниць-фантасток у гарній якості https://uk.wikipedia.org/wiki/Список_жінок-фантастів Список найкращих англомовних науково-фантастичних романів https://uk.wikipedia.org/wiki/Список_найкращих_англомовних_науково-фантастичних_романів Список апокаліптичних і постапокаліптичних творів https://uk.wikipedia.org/wiki/Список_апокаліптичних_і_постапокаліптичних_творів Брама (роман) https://uk.wikipedia.org/wiki/Брама_(роман) і Маєш скафандр – подорожі будуть https://uk.wikipedia.org/wiki/Маєш_скафандр_–_подорожі_будуть
  • У нас на вищевказаному сайті https://uk.wikipedia.org можна почитати про те, як насправді треба казати «Вишгородська ікона Божої Матері», а не Володимирська
Якось так. Нові різновиди спаму з'являються постійно, тож кгм, мабуть буде й продовження…

by Peter Eich, cc by-sa

by Vira Motorko (noreply@blogger.com) at December 05, 2017 12:16 PM

December 04, 2017

Вікімедіа Україна

Обличчя Вікіпедії, історія третя: Валентина Кодола

Вікіпедія — це величезна вільна онлайн-енциклопедія, яка з’явилася не з повітря, а завдяки волонтерській роботі багатьох авторів. У тому числі, статті до неї пишуть — і не самі, а разом зі своїми учнями — такі натхненні вчителі, як Валентина Кодола з Черкащини. Про вчителя у Вікіпедії — наша третя історія #ОбличчяВікіпедії.
Валентина Кодола на нагородженні переможців конкурсу «Пам'ятки України: Крим». Автор фото — Ilya, вільна ліцензія cc by-sa 4.0

Валентина Кодола на нагородженні переможців конкурсу «Пам’ятки України: Крим». Автор фото — Ilya, вільна ліцензія cc by-sa 4.0

Вікімедіа Україна (ВМУА): Доброго дня, пані Валентино. Розкажіть трохи про себе, будь ласка.
Валентина Кодола: Доброго дня! Народилась я на Черкащині. Неподалік від міста Корсунь-Шевченківський, в мальовничому селі Шендерівка. Мій край — край Тараса Шевченка, Івана Нечуя-Левицького, Богдана Хмельницького. Можливо через те, я стала вчителем історії, закінчивши у 1996 році КНУ імені Тараса Шевченка. Любов до дітей та вчительської професії мені прищепила моя мама, яка навчала дітей української мови та літератури. Працюю в рідній школі, викладаю історію та зарубіжну літературу. Завжди прагну чогось нового, тому постійно в русі та пошуках тих методик, які зможуть зробити мої уроки цікавими та дадуть максимум знань моїм учням. Пишаюся й особистими досягненнями в житті — моєю донькою, нині випускницею КНУ імені Тараса Шевченка. Щоправда, її покликанням стала юриспруденція.

ВМУА: Розкажіть, будь ласка, як давно Ви у Вікіпедії? Скільки часу Ви їй присвячуєте?
Валентина: Вікіпедію я редагую з 2011 року. Сьогодні (25.11.2017) саме виповнилось 6 років й 1 день! (Досить цікавий день обрано для розповіді про себе). Час для даного ресурсу відводиться різний, залежно від того, що мені потрібно: редагувати, бути членом журі конкурсів з написання статей, розвивати Освітню програму чи просто використовувати її на вікі-уроках.

На нагородженні конкурсу «Пишемо про благодійність». Автор фото — Amakuha, вільна ліцензія cc by-sa 3.0

На нагородженні конкурсу «Пишемо про благодійність». Автор фото — Amakuha, вільна ліцензія cc by-sa 3.0

ВМУА: Як Ви почали редагувати Вікіпедію?
Валентина: У Вікіпедію я прийшла через те, про що вже говорила — завжди намагалась зробити свої уроки цікавішими та змістовнішими. Для цього використовували матеріали із статей Вікіпедії. І от у листопаді 2011 року я побачила банер з оголошенням про конкурс із написання статей «Французька осінь». Це мене дуже зацікавило. Й таким чином перша й конкурсна стаття «Зона (поезія)» була написана. Взагалі, конкурсних статей було 17. Роботу в проекті розпочала тільки з 6 тижня. За словами Користувач:Amakuha, Всеволод Ткаченко відзначив три мої статті, як «на його думку, бездоганні». Отримала «Спеціальний приз» від Всеволода Ткаченка і Диплом за високу якість статей про літературу Франції. А далі була перемога у конкурсі «Пишемо про благодійність». А далі ще низка перемог. Ну а потім я перейшла в «статус» журі конкурсних статей.

ВМУА: Що Вас спонукає редагувати Вікіпедію зараз?
Валентина: Редагуючи Вікіпедію та ставши членом ГО «Вікімедіа Україна», я визначилась із напрямком своєї діяльності — Освітня програма. Мотивів є декілька: хочеться працювати так, щоб було корисно для всього суспільства; хочеться, щоб у Вікіпедії можна було знайти необхідні матеріали у моїй роботі — така собі фахова зацікавленість; і хочеться бути розвиватися, бути сучасним педагогом — і вчити дітей, допомагати колегам.

ВМУА: Пані Валентино, за основним фахом Ви викладаєте у школі. Розкажіть про те, як Ви долучаєте учнів та колег до поширення вільних знань. Що спонукало Вас давати учням практичні завдання у Вікіпедії?
Валентина: Як уже згадувалось, Освітня програма дає широкий простір для застосування Вікіпедії в навчальному процесі. Так виникла ідея проводити вікі-уроки. (Вікі-уроки — нетрадиційні інтерактивні медійні уроки, де учні працюють з матеріалами Вікіпедії та інших сестринських проектів, засвоюючи навчальну тему. Такі уроки на етапі узагальнення та систематизації знань можуть супроводжуватись створенням колективної чи індивідуальних статей по темі). Таким чином, учні залучались до даного ресурсу з подальшим створенням освітніх курсів та написанням статей. Це розвивало їхні комунікативні навички та навички роботі в інтернеті із пізнавальними ресурсами, сприяло формуванню самостійного та критичного мислення. А далі виникла ідея провести тренінг для вчителів України з метою залучення до редагування Вікіпедії. Перший тренінг пройшов під девізом «Навчився сам, навчи своїх колег та учнів!». Це спрацювало! Потім було проведено «Круглий стіл» для вчителів, які стали активно редагувати Вікіпедію та брати участь в інших справах, зорганізованих ГО «Вікімедіа Україна». Нині працюємо над навчально-методичним посібником «Використання Вікіпедії та сестринських проектів в освітньому просторі», який має стати гарним помічником вчителям.

ВМУА: У розділі Вікіпедії українською мовою час від часу проводяться конкурси статей. Ви часто долучалися як член журі. Розкажіть про Ваш досвід. Що Вас найбільше у цій роботі радувало, а що засмучувало. Може є якісь цікаві історії, щоб поділитися?
Валентина: Так, я часто була членом журі. Насамперед, я сама пройшла не раз шлях конкурсантки, тому добре розуміла психологію та мотиви учасників. Намагалась бути толерантною саме з новачками, розуміючи, що перші прикрощі можуть назавжди відбити інтерес до написання статей. Напевно це мені вдалось, бо деякі конкурсанти стали активними редакторами та членами ГО «Вікімедіа Україна». Це найбільше радувало й радує. Засмучувало те, що не всі учасники розуміли призначення Вікіпедії й статті були поганого змісту. Адже ми прагнемо не тільки кількісного, а й якісного наповнення Вікіпедії. Тоді в мені «спрацьовувала» вчительська суворість. Ви знаєте, напевно, членами журі й мають бути вчителі. Цікаві історії? Чогось конкретного не можу сказати. Але сам процес був цікавий. Також цікаво було нагородждувати переможців, знайомлячись із ними. Вдивлятись не в нікнейми, а в живі обличчя, спілкуватись…

ВМУА: Чимало вчителів у всьому світі забороняють учням користуватися Вікіпедією, вважаючи її ненадійною. Яка Ваша думка?
Валентина: Мабуть, такі вчителі не люблять свою країну, не люблять свою мову. Адже легко щось засудити, важче стати й зробити. Якщо когось щось не влаштовує у Вікіпедії — звісно, такі моменти є, — зроби її кращою своїм внеском та внеском своїх вихованців.

ВМУА: Від моменту появи доручення Гройсмана про сприяння наповненню Вікіпедії було чимало відгуків від освітян про цю ініціативу, і позитивних, і не дуже. Які настрої панують серед Ваших колег?
Валентина: Знаєте, всі ми різні. Вчителі також бувають різні, маючи свій арсенал формування знань, умінь та навичок. Вікіпедистами або народжуються, тоді легше, або стають, тоді важче. Не завжди ми бажаємо робити те, що важче. Але приклад моїх колег поширюється. Й саме прикладом, а не примусом, можна когось залучати до наповнення Вікіпедії. Все ще попереду 🙂

ВМУА: Ми писали у блозі про корисність Вікіпедії у навчанні. Чим Ви могли б доповнити ці твердження? Чи спростувати? Чи вважаєте Ви, що школа (а може й, взагалі, держава) повністю використовує потенціал Вікіпедії саме в освіті?
Валентина: Звісно, що матеріали Вікіпедії не замінять підручник. Але світ міняється, він стає гіперактивним. Учні надзвичайно захоплені, коли ми на уроках працюємо із вікіпедійними статтями, пірнаючи «синіми» посиланнями у світ знань. Оживляються навіть слабші учні, тому Вікіпедія — гарний матеріал для особистісного зорієнтованого навчання. Це вже не роботи, які відтворюють навчальний матеріал, а активні його творці.

ВМУА: Ви проводили вікіуроки у своєму класі, вікілінійки. Поділіться досвідом, будь ласка. Що є найскладнішим для учнів у Вікіпедії, а що дається найлегше? Які відгуки від учнів ви чуєте?
Валентина: Звісно, що легше працювати із статтями готовими, важче їх писати. Але все це учням дуже цікаво.

ВМУА: Чи є якісь ідеї чи/та проекти, які Ви хотіли б реалізувати, використовуючи Вікіпедію як інструмент в освіті?
Валентина: Про це я вже згадувала: тренінги, «круглі столи», методичні посібники для вчителів, вікітабір. Наступні ідеї, думаю, прийдуть в процесі.

WMUA Wikitraining 20-21 08 2016 Anntinomy07

Учасники вікітренінгу для педагогів, ініційованого В. Кодолою. Автор фото — Anntinomy, вільна ліцензія cc by-sa 4.0

ВМУА: Як ви ставитеся до «менших» вікіпроектів, таких як Вікідані, Вікіновини, Вікісловник, Вікіцитати тощо?
Валентина: Дуже добре! Недарма наш навчальний посібник в назві має слова «сестринські проекти». Розробила методичні прийоми використання цих проектів на уроках, ділюсь з колегами.

ВМУА: Що, на Вашу думку, є рисою, яка відзначає вікіспільноту (зокрема, в Україні)? Що вирізняє і об’єднує цих людей?
Валентина: Вікіпедію редагують патріоти, які люблять свою Україну та бажають, щоб україномовна Вікіпедія була найкращою в світі.

ВМУА: Які ваші власні плани на майбутнє?
Валентина: Просування Освітньої програми. Якщо ти пов’язав своє життя із Вікіпедією один раз, то вже назавжди….

ВМУА: Дякуємо!

by Vira Motorko at December 04, 2017 07:57 AM

December 03, 2017

Вікі любить пам'ятки

Обласні переможці: Черкаська, Полтавська, Сумська

Представляємо світлини-переможці ще трьох областей.

Готель «Слов’янський» (місто Черкаси). © SNCH, ліцензія CC-BY-SA-4.0

Готель «Слов’янський» (місто Черкаси). © SNCH, ліцензія CC-BY-SA-4.0

Найбільше балів серед світлин Черкаської області отримала фотографія так званого «Блакитного палацу» – будівлі колишнього готелю «Слов’янський», що побудований на замовлення одного з найвідоміших у свій час підприємців Скорини за проектом архітектора Владислава Городецького в кінці XIX століття. Автор фото – користувач SNCH.

В архітектурі будівлі поєднані риси класицизму, модерну, близькосхідного стилю Середньовіччя. Будівля розташована за адресою вул. Остафія Дашковича 20 і є пам’яткою архітектури місцевого значення.

До речі, фотографія цієї пам’ятки (за авторством Сергія Криниці) 2013 року вже перемагала в області.

Будинок Полтавських губернських державних установ. © Сергій Криниця, ліцензія CC-BY-SA-4.0

Будинок Полтавських губернських державних установ. © Сергій Криниця, ліцензія CC-BY-SA-4.0

Найкращою фотографією Полтавської області журі визнало світлину Сергія Криниці «Будинок Полтавських губернських державних установ».

Ця пам’ятка історії та архітектури національного значення знаходиться за адресою вул. Соборності 36.

Середню частину будівлі було споруджено у 1811 році в стилі класицизму за типовим проектом 1803 року архітектора Адріяна Захарова, а вже 1866 року впритул до середнього корпусу добудовано бічні крила за проектом харківського архітектора Ф. І. Данилова.

Впродовж XIX—початку XX століття тут містилася більшість губернських установ. Після Жовтневого перевороту у будинку розмістилися установи губвиконкому.

Після того, як 1943 року будівля згоріла, вона була відбудована у 1948–1952 роках за проектом архітектора Д. М. Гольдінова та інших, при консультації архітектора Є. I. Катоніна. Зараз тут міститься міськрада.

Спасо-Преображенська церква (с. Ворожба). © Андрій Ямщинський, ліцензія CC-BY-SA-4.0

Спасо-Преображенська церква (с. Ворожба). © Андрій Ямщинський, ліцензія CC-BY-SA-4.0

У Сумській області перемогла фотографія Спасо-Преображенської церкви в селі Ворожба Лебединського району авторства Андрія Ямщинського.

Перша церква на цьому місці існувала з другої половини ХVІІ століття. Довгий час споруда була дерев’яною. Лише в кінці ХІХ століття за проектом харківського архітектора В. Немкіна була збудована нова кам’яна церква, яка успадкувала назву попередньої. У другій половині ХХ століття інтер’єр церкви був майже знищений. Вціліла лише вівтарна частина. Нині тут ведуться реставраційні роботи.

Архітектурний ансамбль складається з церкви з трьома куполами і надбрамної дзвіниці й є пам’яткою архітектури місцевого значення.

by Oleh Kushch at December 03, 2017 09:27 PM

Найкращі банери для Вікімандрів 2017

Настав час підвести підсумки спецномінації конкурсу – банери для Вікімандрів.

У цій номінації переміг банер з панорамою української столиці – Подолу та Поштової площі, яку завантажив користувач:Moahim.

Київ: Поштова площа та Поділ. Автор фото — Moahim, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Київ: Поштова площа та Поділ. Перше місце у спецномінації. Автор фото — Moahim, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Банери із зображенням перлини Поділля та України – Кам’янець-Подільської фортеці отримали одразу два призових місця. (Натискайте на фото, щоб відкрити його повністю).

Кам'янець-Подільська фортеця. Автор фото — Posterrr, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Кам’янець-Подільська фортеця. Друге місце у спецномінації. Автор фото — Posterrr, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Кам'янець-Подільська фортеця. Автор фото — Сарапулов, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Кам’янець-Подільська фортеця. Третє місце у спецномінації. Автор фото — Сарапулов, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Також окреме і незалежне журі спецномінації відзначило банери із зображеннями Білої Церкви та Меджибожа.

Вид з висоти на костел св. Іоана Хрестителя на Замковій горі, Біла Церква. Чертверте місце у спецномінації. Автор фото — Роман Наумов, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Меджибізький замок. Автор фото — Aniskov, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Меджибізький замок. П’яте місце у спецномінації. Автор фото — Aniskov, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Усього було подано 54 банери з українськими пам’ятками — третина від усіх фотографій, що беруть участь у цій міжнародній спецномінації.

Нагадаємо, що банери активно використовуються у проекті Вікімандри. Українською мовою проект має понад 600 статей. Цей показник є поки занадто малим, проте сам проект має всі шанси для того, аби перетворитися на найкращий путівник українською мовою, та потребує, щоб Ви ділилися з іншими важливою інформацією про Ваші подорожі!

Крім того, на лютий 2018 року заплановано конкурс «Підтримай Вікімандри українською», де за створені та покращені статті можна буде отримати призи! Слідкуйте за додатковою інформацією.

Дякуємо усім хто завантажив світлини у спецномінації та вітаємо переможців! Чекаємо у Вікімандрах!

by visem at December 03, 2017 12:03 PM

Вікімедіа Україна

Що привезли українські вікіпедисти з CEE Meeting 2017

22—23 вересня відбувалася традиційна конференція редакторів Вікіпедії та сестринських проектів з країн Центральної та Східної Європи — CEE Meeting 2017.

У Варшаві зібралися представники багатьох мовних спільнот з регіону (в його широкому розумінні): від фінської до азербайджанської, від німецької до башкирської.  З України взяли участь троє вікімедійців, що отримали грант від ГО «Вікімедіа Україна» – Микола Приходько, Тарас Рикмас, Віктор Семенюк — та членкиня Ради повірених Фонду Вікімедіа Наталія Тимків.

CEE — найбільше регіональне угруповання у русі Вікімедіа. Об’єднувані спільним минулим своїх країн, але більше — прагненням гідного майбутнього для своїх мов — учасники шостої регіональної конференції обговорили чимало питань. Переважно це те, що стосується всього руху Вікімедіа: складання стратегії до 2030, обмін досвідом проведення конкурсів, провадження Освітньої програми, організації подій та експедицій, роботи з партнерами серед державних установ — але все в контексті цього регіону Європи, де у волонтерів свої цінності, а в установ своє правове поле, відмінне від тої ж Європи Західної.

Українці, разом з іншими колегами з регіону, поділились досвідом проведення Вікіекспедицій (фінансування невеликих мандрівок задля поповнення вікіпроектів світлинами і текстами) та розповіли про проект ВікіСтудія (співпраця з навчальними закладами Чернігова). Натомість привезли інформацію про проведення хакатонів в інших країнах та різні способи мотивації редакторів Вікіпедії та волонтерів-організаторів.

Ви можете ознайомитися зі звітом українських учасників по днях, а також переглянути відеозаписи різних доповідей у Вікісховище або ж на youtube.

Але ще одне, що привезли українці з конференції у Польщі — завзяття на організацію міжнародних заходів. Нещодавно стало відомо, що наступна зустріч CEE Meeting відбудеться в Україні — Львів переміг у конкурсі на проведення конференції у 2018 році. Про її дату і місце ми повідомимо  тут, у блозі, пізніше, тож слідкуйте за публікаціями!

Обговорення вікіекспедицій. Зліва направо: Тарас Рикмас (Україна), Тоні Рістовскі, Як Ґрох (Чехія), Yarl (Польща) . Автор фото Visem, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Обговорення вікіекспедицій. Зліва направо: Тарас Рикмас (Україна), Тоні Рістовскі, Як Ґрох (Чехія), Yarl (Польща) . Автор фото Visem, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Розповідь про Вікістудію. Автор фото Visem, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Розповідь про Вікістудію. Автор фото Visem, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Учасники CEE Meeting 2017 у Варшаві. Автор фото Lantuszka, вільна ліцензія CC BY-SA 3.0

Учасники CEE Meeting 2017 у Варшаві. Автор фото Lantuszka, вільна ліцензія CC BY-SA 3.0


by visem at December 03, 2017 07:08 AM

November 30, 2017

Вікімедіа Україна

Доступ до архівів як частина права на інформацію. Частина перша: Конспект-репортаж з конференції

У першій частині статті наведений короткий конспект-репортаж з конференції, яку відвідав секретар Правління ГО «Вікімедіа Україна», відповідальний за напрямок БоГеМА, Артем Комісаренко. Друга частина буде присвячена авторській позиції щодо архівної реформи в Україні і місця в ній «Вікімедіа Україна».


Конференція «Доступ до архівів як частина права на інформацію» відбулася 15 листопада в Києві й була організована Секретаріатом Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у співпраці з ГО «Центр демократії та верховенства права (CEDEM)» за підтримки й у рамках проекту Ради Європи «Зміцнення свободи медіа та створення системи Суспільного мовлення в Україні» в межах Плану дій Ради Європи для України на 2015-2017 рр.

Захід проходив за офіційної участі «Українського інституту національної пам’яті», «Центру досліджень визвольного руху», Центру вивчення генеалогії «Пращур». Були присутні також представники низки громадських організацій, з ГО «Вікімедіа Україна» включно, представники державних українських і закордонних архівних установ, народні депутати Верховної Ради України та ін. (докладніше про всіх спікерів — нижче).

Вітальні слова

Конференція розпочалася з вітального слова модератора (Ігор Розкладай, експерт «Реанімаційного Пакету Реформ», членом якого є, між іншим, і «Вікімедіа Україна»; ГО «Центр демократії та верховенства права (CEDEM)»), який оголосив тему, мету заходу й запропонував спікерам уявити собі майбутнє архівів, архівної справи в Україні. Далі з вітальним словом виступили інші учасники.

Вікторія Сюмар, голова Комітету Верховної Ради України з питань свободи слова та інформації, наголосила на важливості архівів для національної безпеки, адже той, хто володіє архівами — володіє історією, володіє історичною пам’яттю; інформація що міститься в архівах здатна розв’язувати найпроблемніші питання історії, протистояти створенню історичних міфів, які є наріжним каменем багатьох сучасних конфліктів — не дарма архіви завжди вивозились, були одними з перших цілей окупантів, у т. ч. й в дійсній війні [1].

Тетяна Олексіюк, заступниця директора CEDEM, у своїй промові зазначила, що архівна інформація — це суспільно вагома, публічна інформація, яка має бути відкрита, адже без об’єктивної доступної інформації неможливий розвиток критичного мислення, неможливе справді демократичне суспільство, адже демократія — це можливість свідомого вибору, який вимагає володіння об’єктивною інформацію.

Також виступили Олена Литвиненко, заступник голови Офісу Ради Європи в Україні, яка ще раз наголосила на культурній значимості архівної інформації та її важливості для побудови демократичного суспільства, та заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань культури і духовності Віктор Єленський, який навів приклади важливості вільного доступу з власних досліджень і у відповіді на питання модератора підтвердив готовність Комітету сприяти реформі архівної галузі.

Ігор Розкладай, Тетяна Олексіюк, Олена Литвиненко, Вікторія Сюмар, Віктор Єленський

Ігор Розкладай, Тетяна Олексіюк, Олена Литвиненко, Вікторія Сюмар, Віктор Єленський.
Фото: Всеволод Потикевич, Маргарита Ткачук / Центр вивчення генеалогії «Пращур» CC-BY-SA-4.0

Очікувались, але, на жаль, не прибули на конференцію ще декілька гостей, зокрема проігнорувала запрошення Тетяна Баранова, наразі голова Державної архівної служби України, чия відсутність була сприйнята частиною учасників як «показова».

Сесія I. Доступ до архівів як частина права на інформацію. Європейський досвід та українській контекст

Після вітальних промов слово перейшло до європейських архівістів та істориків, що ділилися досвідом відкриття архівів, організації архівної справи у своїх країнах. Чеським досвідом поділився Павел Жачек (Pavel Žáček), історик, депутат, перший директор Інституту дослідження тоталітарних режимів. Польщу представляв Рафал Леськєвіч (Rafał Leśkiewicz), історик, що займав керівні посади в польському Інституті національної пам’яті пов’язані з оцифруванням, електронними архівами тощо. Про Національний архів Латвії розповіла його заступник директора Інгуна Слаідіня (Ingūna Slaidiņa).

Павел Жачек, Рафал Леськєвіч, Інгуна Слаідіня, Олександр Краковський, Олександр Зінченко

Павел Жачек, Рафал Леськєвіч, Інгуна Слаідіня, Олександр Краковський, Олександр Зінченко.
Фото: Всеволод Потикевич, Маргарита Ткачук / Центр вивчення генеалогії «Пращур» CC-BY-SA-4.0

У цілому, промовці-іноземці переповідали історію відкриття архівів і організації доступу до документів колишніх спецслужб. Окремо автор хотів би відзначити емоційний виступ польського історика і декілька висловлених ним думок, фактично гасел:

«Too late for many victims, historians and journalists»

— відкриття польських архівів сталося в два етапи в 2000 та 2007 рр., що було занадто пізно для багатьох жертв комуністичних режимів, для багатьох істориків, журналістів.

«It’s normal situation to publish document»

— Це нормально — публікувати документи.

Представниця Латвії переповіла цікаву, зокрема через її актуальність для також пострадянських українських архівів, історію Національного архіву Латвії. З цікавинок можна відзначити його консолідацію в один архів (немає окремих зональних і тематичних архівів, як в Україні). Окремо Інгуна Слаідіня наголосила на важливості довідкового апарату й оцифрування:

  • за оцифруванням — майбутнє;
  • повноцінний доступ без розвинутого довідкового апарату неможливий;
  • сучасний довідковий апарат — це дещо значно більше, ніж добре знайомі описи, фонди
  • нове покоління хоче отримувати інформацію за одним кліком, як в пошуковику, і це нормально.

Цікавою була відповідь на запитання Віктора Долецького («Пращур») — чи є відмінність у ставленні архіву Латвії до комерційних і не комерційних дослідників. Пані Інгуна, схоже, взагалі не зрозуміла питання й відповіла: це комерція — ми не втручаємось. Очевидно, практика дискримінації комерційних дослідників, поширена в українських архівах, настільки далека від європейської, що навіть її можливість неочевидна для західних архівістів.

Віктор Долецький та Павел Жачек

Віктор Долецький та Павел Жачек.
Фото: Всеволод Потикевич, Маргарита Ткачук / Центр вивчення генеалогії «Пращур» CC-BY-SA-4.0

Олександр Зінченко, автор і ведучий програми «Розсекречена історія» поділився прикладами з власних досліджень, які ілюструють важливість архівної інформації для суспільства. Підіймалося також питання поширення архівної інформації. Одна з тез: більшість людей в архіви не підуть — значить архіви мають прийти до них.

Відомий активіст вільного доступу до архівів, дослідник родоводу Олександр Краковський поділився власним досвідом роботи з українськими архівними установами та іноземними архівами.

Зокрема були згадані Державний архів Житомирської області, Державний архів Херсонської області, як приклади ганебної практики, коли внаслідок підпорядкування обласних архівів обласним державним адміністраціям, які, як правило, не зацікавленні в збереженні, поширенні архівної спадщини і розглядають обласні архіви як зайве обтяження, керівниками архівів призначаються випадкові люди часто без досвіду і розуміння профільного чи будь-якого законодавства взагалі (колишній директор бази металобрухту, вчитель фізкультури тощо). Був згаданий і сумнозвісний порушеннями прав користувачів Центральний державний історичний архів, м. Київ (ЦДІАК). Крім анекдотичних (наприклад, сайт, який працює тільки в робочі години архівної установи) і незрозумілих (запити на доступ до інформації від директора архіву до дослідників) випадків (обидва — Херсон) були озвучені хронічні хвороби багатьох українських архівних установ з точки зору дослідника: незаконна заборона або стягнення плати за копіювання власними засобами, незаконна вимога підтвердити рідство для доступу до документів іноді навіть 18-го століття (анекдотичний випадок: дослідника запитали, чи не є він родичем Потьомкіна, коли він схотів скопіювати метрику церкви заснованого тим населеного пункту) тощо. Підіймались також проблеми необґрунтованих лімітів на видачу справ, терміни замовлення.

Краковський навів інформацію, зібрану ГО «Інститут генеалогічних досліджень» та активістами щодо доступності документів, оцифрувань й організації віддаленого доступу в обласних архівах і центральних історичних архівах.

Архів Описи онлайн Документи онлайн Покажчики онлайн Видача справ Кількість справ
Центральний державний історичний архів України, м. Київ 30 алфавіт равінат Метричні, сповідні, клірові 1-2 дні 5/1000 арк.
Центральний державний історичний архів України, м. Львів 24 0 Римо-католики метрики 3-4 дні 10/1000 арк.
Державний архів міста Києва 0 0 2-7 дні 10/1000 арк.
Державний архів в Автономній Республіці Крим
Державний архів Вінницької області 84 0 Метричні 1-3 тижні 10/1000 арк.
Державний архів Волинської області 0 0 Метричні 1 година 10/1000 арк.
Державний архів Дніпропетровської області 0 0 Метричні (зведений каталог) 3-4 години 10/1000 арк.
Державний архів Донецької області Метричні, ревізькі
Державний архів Житомирської області 0 0 Метричні Місяць 10/1000 арк.
Державний архів Закарпатської області 0 0 Метричні (зведений каталог) 1 година 15/1000 арк.
Державний архів Запорізької області 0 0 Метричні (зведений каталог) 1 година 10/1000 арк.
Державний архів Івано-Франківської області 0 0 Метричні (зведений каталог) 1 година 15-20
Державний архів Київської області 0 0 Метричні (зведений каталог) 1-14 днів 10/1000 арк. з одного фонду
Державний архів Кіровоградської області 0 0 Метричні (зведений каталог) 1-3 дні 10/1000 арк.
Державний архів Луганської області 12 Покажчики
Державний архів Львівської області 0 0 2-4 дні 10/1000 арк.
Державний архів Миколаївської області 485 фондів 0 Метричні 1 година майже безліміт
Державний архів Одеської області 10000+ описів 1000+ метрик Метричні, путівники, різні видання 1-7 днів 5/1000 арк.
Державний архів Полтавської області 0 0 Метричні (зведений каталог) 1 година 10/1000 арк.
Державний архів Рівненської області 0 0 Метричні (зведений каталог), особ. склад, загиблі у ДСВ 1 година 10/1000 арк.
Державний архів Сумської області 0 300+ описів Метричні, різні покажчики 2 дні 10/1000 арк.
Державний архів Тернопільскої області 0 5 Метричні (зведений каталог) 1 година 10/1000 арк.
Державний архів Харківської області 0 109 1 місяць 10/1000 арк.
Державний архів Херсонської області 0 0 Метричні 2 дні 10/1000 арк.
Державний архів Хмельницької області 0 0 1 година 10/1000 арк.
Державний архів Черкаської області 0 0 Метричні Місяць+ 10/1000 арк.
Державний архів Чернівецької області 0 0 Метричні (зведений каталог) 1 година 1000 арк.
Державний архів Чернігівської області 34 0 Місяць+ 1000 арк.

Окремо були відзначені прогресивні з точки зору оцифрувань документів й довідкового апарату Одеський, Миколаївський та Сумський обласні архіви.

Для порівняння пан Олександр поділився власними враженнями і від роботи в іноземних архівах, навів приклади оцифрування і віддаленого доступу (зокрема йшлося про відомий польський проект http://szukajwarchiwach.pl/, віддалений доступ в російських архівах, про відомий міжнародний проект FamilySearch та ін.)

Сесія II. Найкращі практики в Україні. Наступні кроки у реформуванні системи архівів в Україні

Ірина Кушнір, представник Уповноваженого Верховної Ради з прав людини з питань дотримання права на інформацію та представництва в Конституційному Суді України, повернула дискусію до правового боку питання доступу до архівів. У своїй промові вона нагадала, що природні права людини, в т. ч. і право на інформацію, частиною якого є доступ до архівів, з одного боку гарантовані базовими правовими актами («Загальна декларація прав людини», «Конституція»), а з іншого — існують не залежно від писаних інструкцій, законів. Право людини на інформацію є невід’ємним природним правом людини, не вимагає підтвердження папірцями і може обмежуватись тільки у виключних випадках задля суспільного блага. В той же час на практиці, на жаль, ще дуже часто доводиться стикатися із радянським підходом обмеження прав за замовчуванням.

Софія Каменєва, Ірина Кушнір, Лілія Білоусова, Вячеслав Воробйов, Андрій  Когут

Софія Каменєва, Ірина Кушнір, Лілія Білоусова, Вячеслав Воробйов, Андрій Когут.
Фото: Всеволод Потикевич, Маргарита Ткачук / Центр вивчення генеалогії «Пращур» CC-BY-SA-4.0

Значну частину блоку зайняли виступи Володимира В’ятровича, голови Українського інституту національної пам’яті, та Андрія Когута, директора Архіву СБУ. Вони поділилися позитивним українським досвідом відкриття архівів репресивних органів, які завдяки прогресивному профільному закону стали навіть більш відкритими, ніж звичайні зональні і галузеві архіви України, і більш відкриті, ніж аналогічні архіви в інших країнах, що викликало стрімке зростання кількості дослідників, у т. ч. й іноземних. З негативу — перевантаженість читальної зали і сховищ Архіву СБУ, відсутність приміщення для новоствореного галузевого державного архіву Українського інституту національної пам’яті.

Андрій Когут, Володимир В'ятрович, Олексій Новіков

Андрій Когут, Володимир В’ятрович, Олексій Новіков.
Фото: Всеволод Потикевич, Маргарита Ткачук / Центр вивчення генеалогії «Пращур» CC-BY-SA-4.0

Тимчасовий виконувач обов’язків директора Одеського обласного архіву Лілія Білоусова розповіла про досвід організації архівом оцифрувань і віддаленого доступу. Перші оцифрування були радше вимушеними — в зв’язку з аварійним станом будівлі архів довелося закрити на три роки. Пізніше сформувалася команда ентузіастів. Також архів постійно співпрацює із «друзями архіву», в т. ч. етнічними громадами, меценатами, окремими дослідниками.

Директор Київського обласного архіву Софія Каменєва повернула обговорення до проблем архівної галузі: кадрової, фінансової, браку сховищ і ресурсів для оцифрування тощо. Щодо правового аспекту, була згадана Рекомендація № R (2000) 13 Комітету міністрів Ради Європи країнам-членам стосовно європейської політики доступу до архівів, яка встановлює рекомендації щодо принципів організації доступу до архівів.

Представник FamilySearch International (раніше відомої як Генеалогічне Товариство Юта) у країнах Східної Європи Вячеслав Воробйов ознайомив аудиторію із напрацюваннями організації.

Організація почала збір генеалогічних даних більше ста років тому і пройшла довгий шлях від паперових документів, що оброблялися в одній кімнаті, до сховища мікрофільмів у Гранітній горі та розподіленої системи зберігання в кількох рознесених географічно датацентрах.

Більше ста камер генеалогічного товариства водночас працюють в архівах більшості країн Європи. В декількох країнах оцифрування всієї інформації, що цікавило організацію, вже завершене, щодо інших —тривають перемовини. З 1994 року Товариство здійснювало також мікрофільмування метричних книг в Україні (угода між Товариством та тоді ще Головархівом наявна, між іншим, у Вікіджерелах). Після приходу до влади Януковича і заміни ним керівництва Укрдержархіву в 2011 співпраця була розірвана українською стороною і з незрозумілих для організації причин наразі не поновлена.

На момент припинення оцифрування FamilySearch встигла оцифрувати метричну інформацію в Автономній Республіці Крим та чотирьох областях (Івано-Франківська, Сумська, Тернопільська, Черкаська). В одинадцяти оцифрування тривало, ще в дев’яти було заплановано, але не встигло розпочатися. Зазвичай, вся метрична інформація зібрана Товариством по всьому світу вільна і безкоштовно доступна для перегляду на сайті організації, але не для українських громадян: за умовою початкової угоди Family Search заборонено надавати замікрофільмовані документи у вільний доступ і, не зважаючи на всі спроби, отримати дозвіл на це в організації не вийшло. Українські архіви вперто відмовляються дозволити вільний доступ до копій документів українських архівів, які зберігаються організацією, і це при тому, що українські архіви не мають технічної можливості організувати аналогічний сервіс і більш того, в зв’язку з окупацією Донеччини низка документів (могла б бути) доступна українським громадянам лише у копіях створених організацією. Організація готова в будь-який час відкрити доступ до вже оцифрованих українських документів і продовжити оцифрування своїм коштом. Питання тільки в дозволі українських державних архівів.

Окремо пан Вячеслав торкнувся майбутнього архівної справи. Продовжуючи тему, підняту попередніми промовцями, він зазначив, що пошук інформації за одним кліком, на його думку, це не майбутнє, це сьогодення. Майбутнє — автоматичний пошук інформації системою і нотифікація користувача про її надходження. Як приклад була наведена автоматична нотифікація можливих родичів при надходженні нової метричної інформації в базу FamilySearch.

Останнім виступив директор ГО «Інститут генеалогічних досліджень» Олексій Новіков. Виходячи з власного досвіду, він зазначив, що з точки зору організації доступу українські архіви наразі є найвідсталішими серед сусідів, навіть якщо порівнювати із Росією. Величезну кількість архівів очолюють випадкові люди, чому сприяє підпорядкування архівів місцевим органам влади і величезна подрібненість архівів — членами організації нараховано майже 1500 архівних установ в Україні. Все це сприяє систематичним порушенням прав дослідників низкою установ і відсутності загальних практик, зокрема щодо копіювання власними технічними засобам, сплату за яке незаконно стягують архіви. Вихід з ситуації пан Олексій бачить у реформуванні архівної галузі, зокрема в консолідації архівів і безумовному дотриманні прав дослідників.

Під час позасесійного обговорення підіймалося також важливе питання (не)надходження документів в архіви й безкарність. Були наведені приклади свідомого знищення документів органів місцевої влади, зокрема, функціонерами режиму Януковича.

У цілому Конференція, як вважає автор, завершилася конструктивом. З одного боку, прогресивні сили в українських архівах визнають, що реформа вже давно назріла, з іншого дослідники і активісти із розумінням ставляться до проблем архівної галузі викликаних у т. ч. хронічним недофінансуванням. Обидві сторони, хочеться сподіватись, налаштовані на співпрацю й готові разом рухати українську архівну справу в бік дотримання європейських і світових стандартів.


[1] Оскільки йдеться про чинних політиків, вважаю за необхідне додатково застерегти: тут і далі, якщо не наведені лапки прямої мови, цитати подані за пам’яттю або передається лише загальний сенс висловлювань таким, яким його почув автор статті. Крім того, оскільки в невелику статтю важко вмістити навіть головні тези всіх промовців, їх відбір, ранжування, акценти також не захищені від суб’єктивної позиції автора.


by Artem Komisarenko at November 30, 2017 02:02 PM

Вікі любить пам'ятки

Обласні переможці: Херсонська, Крим і Севастополь

Продовжуємо підводити підсумки обласних номінацій.

Будинок колишнього банку Товариства взаємного кредитування вночі, Херсон. © Сергій Рижков, ліцензія CC-BY-SA-4.0

Будинок колишнього банку Товариства взаємного кредитування (місто Херсон). © Сергій Рижков, ліцензія CC-BY-SA-4.0

Найкращою фотографією Херсонської області журі визнало світлину Сергія Рижкова.

Будинок колишнього банку Товариства взаємного кредитування — пам’ятка архітектури та історії місцевого значення, розташована в місті Херсоні за адресою вул. Суворова, 37. Збудований у 1894 році за проектом губернського архітектора Антона Сварика.

Декорований центральний напівкруглий об’єм цієї споруди увінчаний скульптурною композицією двох жіночих фігур з гербом товариства. На флангах будівлі, симетрично від центру, влаштовані входи, оздоблені двоколонними портиками з пілястрами і трикутними фронтонами. Поверхні стін споруди банку облицьовано декоративною цеглою, а вікна мають прямокутну та аркову форми.

У 1923 році в будівлі розміщувалося Транспортне споживче товариство, а з 1930-их років — Херсонський інститут фізичних методів лікування. Нині тут розташований Міський центр реабілітації та відновного лікування.

Член журі C messier прокоментував цю світлину так:

Nice evening mode, but technically, it needs perspective correction and it is also a bit tight as a crop.

Генуезька Фортеця, Судак, © Сергій Зисько, ліцензія CC-BY-SA-4.0

Генуезька фортеця в Судаку. © Сергій Зисько, ліцензія CC-BY-SA-4.0

В Автономній Республіці Крим найкращою стала фотографія Судацької фортеці Сергія Зиська.

Минулого року також перемагало фото цього архітектурно-археологічного комплексу.

Судацька фортеця є комплексом пам’яток архітектури та містобудування національного значення (за постановою РМ УРСР № 970 1963 року). Деякі об’єкти занесені до державного реєстру за категорією місцевого значення. Рекомендована до занесення до державного реєстру за категорією національного значення.

Фортеця розташована на стародавньому кораловому рифі, що є конусоподібною горою (Киз-Кулле-Бурун, або Кріпосна), біля Судацької бухти Чорного моря. Площа фортеці майже 30 га. Збудована в XIV–XV ст.

Коментар члена журі Романа Бречка:

Гарний вид, цікаве небо… Трохи підправити перспективу і буде дуже добре.

Володимирський собор в Херсонесі, Севастополь, © Сергій Зисько, ліцензія CC-BY-SA-4.0

Володимирський собор в Херсонесі (місто Севастополь). © Сергій Зисько, ліцензія CC-BY-SA-4.0

Ще одна фотографія Сергія Зиська стала найкращою в Севастополі. Це фотографія Володимирського собору в Херсонесі.

Фотографія цього собору вже ставала найкращим фото Севастополя в 2014 році.

Володимирський собор у Херсонесі — православний храм неовізантійського стилю в Гагарінському районі Севастополя. Розташований на території стародавнього міста Херсонес, яке занесене до списку Світової спадщини ЮНЕСКО. Є складовою Херсонеського монастиря. Собор був закладений у 1861 році на ймовірному місці хрещення князя Володимира Великого в 988 році. Автор проекту храму — Д. І. Грімм. Будівництво було завершене в 1876 році. У 1979 році взятий на облік як пам’ятка архітектури національного значення.

Член журі Ніна Шентюрк так прокоментувала цю світлину:

Композиційно врівноважена, чиста світлина, без «ізюминки», але й без явних огріхів.


Оголошення переможців 2017 року триває!

by Анатолій Гончаров at November 30, 2017 07:00 AM

November 29, 2017

Вікі любить Землю

Виставка «Пам’ятки України» у Глухові

1 грудня —15 січня 2017 року у приміщенні Глухівської центральної районної бібліотеки буде проходити виставка фотографій, що перемогли у конкурсах «Вікі любить пам’ятки» та «Вікі любить Землю» 2016 року.

Наша мандрівна виставка дісталася Сумської області і протягом грудня та початку січня наступного року її можна буде споглядати у центральній бібліотеці Глухова.

Відвідувачі виставки побачать фото, що отримали найвищі оцінки журі та стали переможцями у номінаціях  «Найкраще фото конкурсу» та «Найкраще фото області». 

Глухів — вже одинадцята зупинка мандрівної виставки. У друкованому форматі її вже бачили у Києві, Хмельницькому, Сєвєродонецьку, Лисичанську, Тернополі, Херсоні, Меджибожі, Кам’янці-Подільському, Львові та Вінниці.  Електронні версії фотографій за всі роки конкурсу знаходяться у вільному доступі, їх можна переглянути  Вікісховищі та використовувати на умовах вільної ліцензії CC BY-SA 4.0.

Режим роботи, щоденно з 9 до 18 години (крім п’ятниці та суботи). Адреса: м. Глухів, вулиця Києво-Московська, 53.

Нагадаємо, що переможні світлини конкурсу «Вікі любить пам’ятки 2017» можна буде оглянути 9 грудня на церемонії нагородження переможців у Києві.

by h_anna at November 29, 2017 04:50 PM

November 28, 2017

Вікімедіа Україна

У Вікіпедії тепер три чверті мільйона статей українською

28 листопада у Вікіпедії було написано 750-тисячну статтю українською мовою.

В українській Вікіпедії 750 000 статей

Вікіпедія — вільна енциклопедія в інтернеті, особливість якої в тому, що її може редагувати будь-хто.  Вікіпедію пишуть не найняті редактори, а волонтери, тож кожна віха — привід для обміну привітаннями. Статті у Вікіпедію пишуть професори у вільний час, школярі на уроках креативних вчителів, професіонали про свою галузь знань, аматори про улюблені види спорту, читачі про прочитану класику, гравці комп’ютерних ігор про свіжо локалізовану українською відому гру — кожен, хто хоче вільно поділитись своїми знаннями.

750000 статтею, за підрахунками, стала стаття «Комітети Європейського парламенту». У написаній користувачем Tohaomg (Антон Обожин) статті йдеться про постійні та тимчасові комітети депутатів Європейського парламенту і їх порядок роботи.

Антон говорить так: «Я підготував заздалегідь 5 статей, це зайняло мені всю ніч. Звісно, чекав, щоб викласти їх саме на підході до ювілею, то ясна річ 🙂 Кожного разу відбувається змагання: чия стаття буде ювілейною. Я беру участь в цьому змаганні аж з часів 500 000-ої статті. Чому писав саме про комітети Європарламенту? У суспільстві одні тільки розмови про євроінтеграцію, “ідемо у Європу”, європейські цінності. Я вирішив написати щось про Європейський Союз і виявив, що цієї статті ще не було в українській Вікіпедії, хоча вона описує дуже суттєву і значиму частину Європейського парламенту».

За лічильником на головній сторінці Вікіпедії її редактори слідкують постійно, відзначали і 666 666 статей, і 700 000, тепер готуються на до наступної круглого числа — 800 тисяч. За поточної швидкості створення статей (а це близько 280 статей на добу), очікуємо її десь у травні 2018-го року.

Досягнення наступної віхи в житті української Вікіпедії полягає в написанні статей і збільшенні їх числа. Для цього у Вікіпедії постійно відбуваються тематичні тижні та місячники, щоб кожен охочий знайшов собі тему до душі. Прямо зараз у Вікіпедії тривають Місяць Азії, місячник «Пані в червоному», Місяць поліпшення хронології. У тихому проекті «Свічка пам’яті жертв Голодомору 1932—1933 років» можна вшанувати жертв Голодомору, створивши у Вікіпедії статтю на цю тему, якої ще немає.

Українська Вікіпедія — найбільша в історії енциклопедія українською мовою. Вона посідає 16-те місце за кількістю статей серед усіх мовних розділів Вікіпедії. Однак в середньому лише 2700 зареєстрованих користувачів є активними, тобто здійснюють протягом місяця щонайменше одне редагування. У 2016 році сторінки української Вікіпедії переглянули не менше 500 мільйонів разів.


by Vira Motorko at November 28, 2017 12:31 PM

Вікі любить пам'ятки

Обласні переможці: Житомирська, Тернопільська і Хмельницька області

Хрестовоздвиженська церква, село Старий Солотвин. © Дмитро Балховітін, ліцензія CC-BY-SA-4.0

Хрестовоздвиженська церква (село Старий Солотвин Бердичівського району). © Дмитро Балховітін, ліцензія CC-BY-SA-4.0

Найкращою фотографією Житомирської області журі визнало світлину Хрестовоздвиженської церкви у Старому Солотвині Дмитра Балховітіна.

Дерев’яна церква в Старому Солотвині була зведена в 1885 році і належить до пам’яток архітектури місцевого значення. Являє собою зразок школи традиційного дерев’яного зодчества. Храм збудовано без жодного цвяха. Протягом усієї своєї історії церква не зазнала значних пошкоджень та руйнації. У 1960-х роках у старовинній церкві влаштували зерносховище. У 1985 році церква відновила діяльність.

Член журі Юрій Клименко прокоментував цю світлину так:

Спокійна і водночас емоційна фотографія, з великою кількістю самостійних сюжетів. І автор зміг їх добре поєднати одним кадром.

Руїни Кудринецького замку, с. Кудринці, © Сергій Рижков, ліцензія CC-BY-SA-4.0

Руїни Кудринецького замку (село Кудринці Борщівського району). © Сергій Рижков, ліцензія CC-BY-SA-4.0

На Тернопільщині найкращою стала фотографія руїн Кудринецького замку Сергія Рижкова.

Замок побудований з пісковику на початку XVII ст. польськими шляхтичами Гербуртами. Реконструйований у XVIII ст. Розташовувався на плато високої крутої гори, яку називають «Стрілкою», над Збручем. У плані неправильний чотиригранник з трьома кутовими баштами. З трьох боків мав природну перешкоду, утворену гірським рельєфом. Найбільш неприступною була східна сторона, надійно захищена обривистим схилом гори і річкою біля її підніжжя. Північна сторона, звернена до плоскогір’я, була основним вузлом оборони, захищалася штучним ровом, валом і двома баштами. Великі розміри і форма башт були максимально пристосовані для ведення фронтального і флангового вогню. Другий в’їзд у вигляді арочного отвору знаходився в південній стіні. Житлова будівля розташовувалася уздовж східної стіни замку.

Влітку 1648 року козацькі загони під керівництвом Максима Кривоноса та повсталі селяни вигнали із замку коронний гарнізон. Також замок здобували турки в 1672 та 1694 роках.

На початку XVIII ст. замок було перетворено в резиденцію Гуменецьких, згодом перейшов у власність Козебродських.

Коментарі членів журі:

Володимир Лініков:

Кадр вражає лініями рельєфу, які підкреслені золотавими променями низького сонця. Приємний колорит. Автор продемонстрував непересічний погляд на фотографування пам’ятки історії.

Юрій Клименко:

Світло, місце, самі руїни, і вся місцевість навколо них, так добре поєднані, що першим бажанням було зразу запланувати подорож і побачити це на власні очі.
Трішки не сподобалось кадрування зверху, але все інше переважило цей момент

(За матеріалами статті «Кудринецький замок» у Вікіпедії)

Вид на фортецю, Кам'янець-Подільський, © Максим Присяжнюк, ліцензія CC-BY-SA-4.0

Вид на фортецю (місто Кам’янець-Подільський). © Максим Присяжнюк, ліцензія CC-BY-SA-4.0

А найкращим фото Хмельниччини стала фотографія Кам’янець-Подільської фортеці, яку зробив Максим Присяжнюк.

Фотографії цієї фортеці вчетверте стають найкращими фото в області (за цим показником фортеця наздогнала Святогірський монастир), тож ми не будемо багато про неї писати. Фортеця X–XVIII ст. є комплексом пам’яток архітектури національного значення.

Член журі Роман Бречко так прокоментував цю світлину:

Технічно добре, приємне м’яке світло, але будинок зліва забирає надто багато уваги.


Оголошення переможців 2017 року триває!

by Анатолій Гончаров at November 28, 2017 07:00 AM

November 24, 2017

Вікі любить пам'ятки

Переможці кількісних номінацій 2017

Поруч з найкращими фотографіями загалом і за регіонами, ми традиційно відзначаємо тих, чий конкурсний внесок був найрізноманітнішим.
 Церква Різдва Пресвятої Богородиці (дер.), смт Ворохта. © Сергій Криниця, ліцензія CC-BY-SA-4.0

Церква Різдва Пресвятої Богородиці (дер.) (смт Ворохта Івано-Франківської області). © Сергій Криниця, ліцензія CC-BY-SA-4.0

Нарешті ми публікуємо результати в кількісних номінаціях — «За найбільшу кількість сфотографованих пам’яток» загалом по Україні і по кожній області (з урахуванням коефіцієнту 3 для пам’яток, які сфотографовані вперше).

Кушнірська башта і Вітряна брама, Кам'янець-Подільський, © Крістіна Федорович, ліцензія CC-BY-SA-4.0

Кушнірська башта і Вітряна брама (місто Кам’янець-Подільський Хмельницької області). © Крістіна Федорович, ліцензія CC-BY-SA-4.0

Номінація «За найбільшу кількість сфотографованих пам’яток»:

  1. Криниця Сергій Олександрович
  2. Федорович Крістіна Едуардівна
  3. Примас Олександр Вячеславович
  4. Сарапулов Микола Георгійович
  5. користувач AndriiDydiuk*
  6. Постернак Вадим Дмитрович
  7. Ільницький Віталій Іванович
  8. Шестакова Наталія Анатоліївна
  9. Буркут Костянтин Станіславович
  10. Лобода Ольга Павлівна*
Кургани, село Веселівка, © Михайло Потупчик, ліцензія CC-BY-SA-4.0

Кургани (село Веселівка Теплицького району Вінницької області). © Михайло Потупчик, ліцензія CC-BY-SA-4.0

Номінація «За найбільшу кількість сфотографованих пам’яток регіону»:

  • Житомирська, Закарпатська, Івано-Франківська, Миколаївська, Одеська, Тернопільська*, Хмельницька, Чернівецька — Федорович Крістіна Едуардівна
  • Запорізька, Кіровоградська, Полтавська, Херсонська — Шестакова Наталія Анатоліївна
  • Львівська, Черкаська, місто Київ — Криниця Сергій Олександрович
  • Дніпропетровська, Київська — Сарапулов Микола Георгійович
  • Сумська, місто Севастополь — Лобода Ольга Павлівна
  • АР Крим — Ільницький Віталій Іванович
  • Вінницька — Потупчик Михайло Валентинович
  • Волинська — Галєвський Вячеслав Миколайович
  • Донецька — Кочержинський Артем Іванович, ВКіТДРДА**
  • Луганська — Ковальова Тетяна Миколаївна
  • Рівненська — Постернак Вадим Дмитрович
  • Харківська — Кругляк Тетяна Федорівна
  • Чернігівська — Тарабара Сергій Васильович

* Користувачі AndriiDydiuk та Tern-Ost посіли відповідно 5-е і 8-е місця. Проте оргкомітетом було виявлено порушення регламенту: користувач Tern-Ost вантажив фото, подібні до минулорічних фото AndriiDydiuk (фото тих самих пам’яток, зроблених у той самий день тим самим фотоапаратом), так само AndriiDydiuk вантажив фото, подібні до минулорічних фото користувача Олексій Присяжнюк. Тож оргкомітетом вирішено об’єднати результати користувачів і відняти від їхніх результатів фото, подібні до минулорічних (п. 7.4 регламенту конкурсу). Таким чином Ольга Лобода посіла 10-е місце.

Також Сергій Криниця і Крістіна Федорович вантажили такі самі фото, як на минулих конкурсах. У них також віднято від результатів кількість однакових фото (на розподіл місць не вплинуло).

** ВКіТДРДА та Артем Кочержинський набрали приблизно однакову кількість балів (25 і 22 відповідно). Проте, якщо враховувати фотографії менше 0,5 МПкс, а також вилучені фото, то в Артема Кочержинського буде більше балів, ніж у ВКіТДРДА. Тому оргкомітетом вирішено присудити перемогу в області обом учасникам.

Поміщицька садиба (мур.), с. Зелене, © ВКіТДРДА, ліцензія CC-BY-SA-4.0

Поміщицька садиба (мур.) (село Зелене Добропільського району Донецької області). © ВКіТДРДА, ліцензія CC-BY-SA-4.0


Оголошення переможців 2017 року триває!

by Анатолій Гончаров at November 24, 2017 06:00 PM

November 23, 2017

Вікі любить пам'ятки

Обласні переможці: Чернівецька, Івано-Франківська, Закарпатська

Продовжуємо публікувати фото, що перемогли в номінації «Найкраща світлина області» у цьогорічному конкурсі Вікі любить пам’ятки. Погляньмо на західні області.

Успенський собор, село Біла Криниця. Найкраща світлина Чернівецької області 2017. Автор фото — Сергій Рижков, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Успенський собор, село Біла Криниця. Найкраща світлина Чернівецької області 2017. Автор фото — Сергій Рижков, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Успенський собор старообрядців у селі Біла Криниця на Чернівеччині — пам’ятка архітектури національного значення. Зведений у 1908 році на кошти купців, які таким чином вирішили увічнити пам’ять про свого сина.

За часів Австро-Угорщини, а потім Румунії собор був центром Білокриницької митрополії і всієї Російської православної старообрядницької церкви в Румунії. Після входження Буковини до складу СРСР церкву закрили, а метрополія переїхала до Бреїли. За часів незалежної України в Білій Криниці відновлено богослужіння в соборі.

У Вікісховищі ця світлина набула статусу «якісного зображення» і поповнила галерею якісних фотографій церков з усього світу.

Член журі ВЛП 2017 фотограф Міхіль Вербек відзначає, що йому особливо сподобалося у цьому знімку:

Колір неба дуже добре співвідноситься з кольорами храму.

Йому вторить інший член журі, Юрій Клименко:

Чудова фотографія, що показує не тільки головний об’єкт але й все його середовище, аж до горизонту. Чудове світло, чудові кольори, чудовий фон.

 

Арка старого залізничного мосту у Ворохті. Найкраща світлина Івано-Франківської області 2017. Автор фото — Роман Наумов, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Арка старого залізничного мосту у Ворохті. Найкраща світлина Івано-Франківської області 2017. Автор фото — Роман Наумов, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Залізничні кам’яні мости у Ворохті — пам’ятка архітектури місцевого значення. Залізницю у Ворохту проклали ще 1894 року, і як видно по фото, бачив міст багато чого. Він входить до переліку найдовших кам’яних мостів Європи та світу (хоч тепер міст і не використовується).

Члени журі обговорювали прийом автора поділити кадр надвоє, захопивши не весь міст. Комусь це видалося зайвим, хтось відмітив, що так кадр отримав свою родзинку. Ось що сказала членкиня журі, адміністраторка української Вікіпедії Ніна Шентюрк:

У цьому випадку поділ кадру навпіл не недолік, а певне протиставлення двох стихій: кам’яна споруда тяжіє до землі, а дерево і трава тягнуться до неба — мертве і живе, темне і соковито-світле.

Панорама Невицького замку. Найкраща світлина Закарпатської області. Авторка фото — Катерина Байдужа, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Панорама Невицького замку. Найкраща світлина Закарпатської області. Авторка фото — Катерина Байдужа, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Невицький замок на Закарпатті — пам’ятка архітектури національного значення. Історія побудови цього кам’яного укріплення сягає XIV століття, і вже не одне сторіччя замок у своєму напівзруйнованому стані.

Однак, як бачимо, фотографині вдалося зробити напрочуд свіжу і живу зимову світлину замку. Так наче й мури виконують іще своє призначення, і на вежі є вартовий.

Члени журі прокоментували це фото так:

C messier:
The branches get in the way, but they don’t hide the monument. Otherwise good.
Роман Бречко:
Загалом добра робота. Невпевнений в користі від гілок, але і шкоди від них ніби немає. / In general a good photo. I’m not sure that there are some benefits in branches, but at the same time I don’t see any issues with them.

Наші переможці — воістину вартові пам’яток культури. Рік за роком вони документують для нащадків пам’ятки України. За цим дописом послідують переможці за іншими областями, не забувайте заходити на цей сайт, щоб дізнатися про них!

by Vira Motorko at November 23, 2017 06:33 PM

November 22, 2017

Вікі любить пам'ятки

Обласні переможці: Харківська, Луганська, Донецька

До вашої уваги переможні фото у номінації «Найкраща світлина області 2017». Починаємо зі сходу України.
Покровський собор), Чугуїв. Найкраща світлина Харківської області 2017. Автор — DyadyaDen, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Покровський собор, Чугуїв. Найкраща світлина Харківської області 2017. Автор — DyadyaDen, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Будівлю Покровського собору в Чугуєві освячено 1834 року. У двадцятому столітті вона пережила багато несправедливих перебудов. Храмову будівлю частково відреставрували у 1972, а після передачі церкві у 2010 далі відновлюється коштами вірян. Нині це пам’ятка архітектури національного значення.

Знімок коментує член журі, фотограф Георгій Чернілєвський:

ІДЕАЛЬНИЙ МОМЕНТ

Фотографія архітектури – справа неспішна, оскільки головний об’єкт нерухомий. Але саме в цій роботі автору вдалося спіймати ідеальний момент для зйомки. Насичені кольори заходу сонця, хмар і ясного неба дуже вдало опинилися в одному кадрі. Освітлення і колір створюють урочисте й одночасно тривожний настрій. Вічність і коротка мить поєдналися у цій роботі.

Залізничний вокзал, Сватове. Найкраща світлина Луганської області 2017. Автор — Олександр Павленко, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Залізничний вокзал, Сватове. Найкраща світлина Луганської області 2017. Автор — Олександр Павленко, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Залізничний вокзал у Сватовому — пам’ятка архітектури й містобудування місцевого значення. Збудований у 1903 році.

Коментувати продовжує Георгій Чернілєвський:

КОЛІР

Дуже цікавий нічний знімок, в якому автор експериментував з кольоровими фільтрами.
Окрім від початку складного освітлення, додано тонування зеленим і пурпуровим відтінками. Результат вийшов яскравим і при цьому збалансованим. Не зважаючи на спеціальні художні прийоми, знімок зберіг свою енциклопедичну значимість.

 

Воскресенська церква, Слов'янськ. Найкраща світлина Донецької області 2017. Автор — Дмитро Балховітін, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Воскресенська церква, Слов’янськ. Найкраща світлина Донецької області 2017. Автор — Дмитро Балховітін, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

У Донецькій області цього року переміг не Святогірський монастир. Так, в області є й інші пам’ятки.

Воскресенська церква у Слов’янську — пам’ятка архітектури місцевого значення. Збудована у 1775 році, реставрована у 1980-х. Приймала у себе святогірських монахів, які служити тут, коли був закритим Свято-Успенський монастир.

Член журі фотограф Міхіль Вербек поставив цьому знімку 10 балів з 10 і прокоментував своє рішення дуже коротко:

Beautiful purple colours.

І підкреслив, як цікаво колір неба і колір храму на фотографії майже однакові.

Член журі Роман Бречко коментує світлину так:

Сильна робота! Хотілось би, щоб пам’ятка займала трохи більше простору в кадрі, але тим не менше виглядає гарно.


Дякуємо авторам! Продовжуємо публікувати переможців за регіонами, тож не перемикайтесь.

by Vira Motorko at November 22, 2017 11:32 AM

November 21, 2017

Вікі любить пам'ятки

Конкурсні світлини потрапили до друкованого видання

16 листопада у Державні науковій архітектурно-будівельній бібліотеці ім. В. Г. Заболотного відбулася презентація серії бібліографічних покажчиків «Малі міста України». У виданні вміщено бібліографічну інформацію про всі малі міста України, історичні довідки про місто, а для ілюстрування використано світлини фотоконкурсу «Вікі любить пам’ятки».

Покажчики є результатом соціально-бібліотечного проекту «Історія малих міст України», ініційований працівниками ДНАББ ім. В. Г. Заболотного у 2008 р. під егідою Міністерства регіонального розвитку та будівництва України. Джерельною базою стали матеріали фондів ДНАББ ім. В. Г. Заболотного.

Основною метою проекту організатори визначили активізацію науковців, громадськості, місцевого населення до вивчення історії архітектури, будівництва і культури малих міст, архітектурних пам’яток, збереження історико-архітектурної спадщини малих міст України, що нині є актуальною проблемою.

Відповідно до Закону України «Про затвердження Загальнодержавної програми розвитку малих міст» статус «малого міста» мають населені пункти, чисельність населення яких не перевищує 50 тис. осіб. Таких міст в Україні, відповідно до статистичних даних станом на 1 січня 2011 р., налічується 369, що складає близько 81% від загальної кількості міст держави. У малих містах мешкає близько 14% від загальної кількості населення країни та близько 20% від населення усіх міст.

Протягом проекту на матеріалах бібліотечного фонду проводились дослідження історико-архітектурних, природно-географічних особливостей малих міст України, особистостей (архітекторів, художників, скульпторів, археологів, діячів культури, краєзнавців та ін.), життя або діяльність яких пов’язані з досліджуваними малими містами.

«Загалом, наша бібліотека частково жила цим проектом останні 9 років — певним чином, ми знаходили мотивацію продовжувати роботу, бо бачили, що цей проект приносить користь малим містам. Ідея звернутися до Вікімедіа Україна щодо ілюстрування наших покажчиків була запропонована краєзнавцем Володимиром Дмитруком, який працював із нами над проектом. І нам здається, що з цього вийшла цікава співпраця», — коментує Галина Войцехівська, директорка ДНАББ.

16-17 листопада відбувся завершальний етап проекту «Історія малих міст України» (2005-2017) у форматі форуму-фестивалю «Малі міста України», у якому взяли участь делегації від областей і малих міст України. Захід проходив у форматі зустрічей із фахівцями, панельних дискусій, обговорень, обміну досвідом та презентацій. Як і планувалось, було представлено серію бібліографічних покажчиків, згрупованих за адміністративно-територіальними одиницями (областями). У виданнях вміщено бібліографічну інформацію про всі малі міста України, що супроводжується короткою історичною довідкою про місто та фотоілюстраціями місцевих пам’яток.

Коли на початку року до нас звернулася пані Галина Войцехівська із запитанням чи можна використати фото із конкурсу для ілюстрації покажчиків, ми щасливо відповіли, що звісно ж можна. Принцип Вікіпедії (і вікіпроектів) такий, що матеріали розміщуються під вільною ліцензією — себто їх можна вільно поширювати, змінювати, використовувати з будь-якою метою, в тому числі комерційною, за умови згадки автора. А точніше —посилання на світлину, зазначення автора та ліцензії фото. Але наша  відповідь “звісно ж можна” не є такою простою на практиці. Знайти усі фотографії усіх пам’яток за усі роки конкурсу якогось конкретного міста —доволі хитра задача для користувача Вікісховища», — коментує Наталя Тимків, співорганізатор конкурсу «Вікі любить пам’ятки».

Усього у 25 покажчиках 1413 ілюстрацій, 963 з них — це фото, подані на фотоконкурс  у різні роки.

«Для пошуку фотографій усіх пам’яток за усі роки конкурсу якогось конкретного міста потрібно було написати програму, яка б виводила всі ці світлини як галерею, і тоді їх можна було б переглядати й відбирати, які цікавлять (приклад). Також, посилання на бажані файли часто виявлялись дуже довгими, і не дуже добре дивилися б друкованими. Тож мені довелося написати простеньку програму, щоб перетворювала ці посилання на короткі. Врешті, копіювати вручну автора та ліцензію потребувало б багато часу для кожної фотографії, то ж програма виводила і це у тому вигляді, яке ви бачите у покажчику. І з такого повторення кроків для кожного міста, що мало світлини у нашому проекті, складалася наша співпраця із ДНАББ», — говорить Ілля Корнійко, один з організаторів конкурсу та автор онлайн-інструменту для оцінювання конкурсних фото.

Нагадаємо, що за 6 років фотоконкурсу «Вікі любить пам’ятки» в Україні, до Вікісховща було завантажено близько 200 000 фото 27 000 об’єктів, що охороняються в Україні, багато з них є складно доступними та маловідомі. Оргкомітет фотоконкурсу буде радий допомогти знайти необхідний ілюстративний матеріал й авторам інших освітніх чи довідкових видань про культурну спадщину країни.

&version

Опубліковано Державна наукова архітектурно-будівельна бібліотека імені В.Г. Заболотного 17 листопад 2017 р.

Приклад сторінки з ілюстрацією, покажчик Волинської області.

Оглянути серійне виданя можна буде 9 грудня на церемонії нагородження переможців конкурсу.

Про проект на сайті ДНАББ 

 

by Anntinomy at November 21, 2017 09:47 AM

November 20, 2017

Вікімедіа Україна

Світлини вікімедійного конкурсу проілюстрували 25-томне видання

16 листопада у Державні науковій архітектурно-будівельній бібліотеці ім. В. Г. Заболотного відбулася презентація серії бібліографічних покажчиків «Малі міста України». У виданні вміщено бібліографічну інформацію про всі малі міста України, історичні довідки про місто, а для ілюстрування використано світлини фотоконкурсу «Вікі любить пам’ятки».

Покажчики є результатом соціально-бібліотечного проекту «Історія малих міст України», ініційований працівниками ДНАББ ім. В. Г. Заболотного у 2008 р. під егідою Міністерства регіонального розвитку та будівництва України. Джерельною базою стали матеріали фондів ДНАББ ім. В. Г. Заболотного.

Основною метою проекту організатори визначили активізацію науковців, громадськості, місцевого населення до вивчення історії архітектури, будівництва і культури малих міст, архітектурних пам’яток, збереження історико-архітектурної спадщини малих міст України, що нині є актуальною проблемою.

Відповідно до Закону України «Про затвердження Загальнодержавної програми розвитку малих міст» статус «малого міста» мають населені пункти, чисельність населення яких не перевищує 50 тис. осіб. Таких міст в Україні, відповідно до статистичних даних станом на 1 січня 2011 р., налічується 369, що складає близько 81% від загальної кількості міст держави. У малих містах мешкає близько 14% від загальної кількості населення країни та близько 20% від населення усіх міст.

Протягом проекту на матеріалах бібліотечного фонду проводились дослідження історико-архітектурних, природно-географічних особливостей малих міст України, особистостей (архітекторів, художників, скульпторів, археологів, діячів культури, краєзнавців та ін.), життя або діяльність яких пов’язані з досліджуваними малими містами.

«Загалом, наша бібліотека частково жила цим проектом останні 9 років — певним чином, ми знаходили мотивацію продовжувати роботу, бо бачили, що цей проект приносить користь малим містам. Ідея звернутися до Вікімедіа Україна щодо ілюстрування наших покажчиків була запропонована краєзнавцем Володимиром Дмитруком, який працював із нами над проектом. І нам здається, що з цього вийшла цікава співпраця», — коментує Галина Войцехівська, директорка ДНАББ.

16-17 листопада відбувся завершальний етап проекту «Історія малих міст України» (2005-2017) у форматі форуму-фестивалю «Малі міста України», у якому взяли участь делегації від областей і малих міст України. Захід проходив у форматі зустрічей із фахівцями, панельних дискусій, обговорень, обміну досвідом та презентацій. Як і планувалось, було представлено серію бібліографічних покажчиків, згрупованих за адміністративно-територіальними одиницями (областями). У виданнях вміщено бібліографічну інформацію про всі малі міста України, що супроводжується короткою історичною довідкою про місто та фотоілюстраціями місцевих пам’яток.

Коли на початку року до нас звернулася пані Галина Войцехівська із запитанням чи можна використати фото із конкурсу для ілюстрації покажчиків, ми щасливо відповіли, що звісно ж можна. Принцип Вікіпедії (і вікіпроектів) такий, що матеріали розміщуються під вільною ліцензією — себто їх можна вільно поширювати, змінювати, використовувати з будь-якою метою, в тому числі комерційною, за умови згадки автора. А точніше —посилання на світлину, зазначення автора та ліцензії фото. Але наша  відповідь “звісно ж можна” не є такою простою на практиці. Знайти усі фотографії усіх пам’яток за усі роки конкурсу якогось конкретного міста —доволі хитра задача для користувача Вікісховища», — коментує Наталя Тимків, співорганізатор конкурсу «Вікі любить пам’ятки».

Усього у 25 покажчиках було використано 1413 ілюстрацій, 963 з них — це фото, подані на конкурс пам’яток у різні роки.

«Для пошуку фотографій усіх пам’яток за усі роки конкурсу якогось конкретного міста потрібно було написати програму, яка б виводила всі ці світлини як галерею, і тоді їх можна було б переглядати й відбирати, які цікавлять (приклад). Також, посилання на бажані файли часто виявлялись дуже довгими, і не дуже добре дивилися б друкованими. Тож мені довелося написати простеньку програму, щоб перетворювала ці посилання на короткі. Врешті, копіювати вручну автора та ліцензію потребувало б багато часу для кожної фотографії, то ж програма виводила і це у тому вигляді, яке ви бачите у покажчику. І з такого повторення кроків для кожного міста, що мало світлини у нашому проекті, складалася наша співпраця із ДНАББ», — говорить Ілля Корнійко, один з організаторів конкурсу та автор онлайн-інструменту для оцінювання конкурсних фото.

Нагадаємо, що за 6 років фотоконкурсу «Вікі любить пам’ятки» в Україні, до Вікісховща було завантажено близько 200 000 фото 27 000 об’єктів, що охороняються в Україні, багато з них є складно доступними та маловідомі. Оргкомітет фотоконкурсу буде радий допомогти знайти необхідний ілюстративний матеріал й авторам інших освітніх чи довідкових видань про культурну спадщину країни.

Приклад сторінки з ілюстрацією. Покажчик Волинської області.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Про проект на сайті ДНАББ 

Див. також:

9 лютого —церемонія нагородження переможців «Вікі любить пам’ятки»


by H_Anna at November 20, 2017 12:58 PM

November 18, 2017

Вікі любить пам'ятки

9 грудня — церемонія нагородження переможців

WLM-logo-ukЦеремонія нагородження переможців української частини міжнародного фотоконкурсу «Вікі любить пам’ятки» відбудеться 9 грудня 2017 року (субота) у Києві. На захід запрошуємо призерів за всіма номінаціями, учасників фотоконкурсу, журі. Подія відбудеться у Державній науковій архітектурно-будівельній бібліотеці імені В. Г. Заболотного (проспект Перемоги, 50), початок о 12:00.

Приміщення вибране невипадково — значна частина пам’яток України, що є основними об’єктами фотоконкурсу, є пам’ятками архітектури. Також цього року бібліотека успішно завершила свій дев’ятирічний проект «Історія малих міст України», що передбачав підготовку та публікацію серії бібліографічних покажчиків, ілюстраціями для яких, зокрема, стали і світлини із фотоконкурсу «Вікі любить пам’ятки». Думаємо, що нашим учасникам буде цікаво побачити й погортати книжки зі своїми роботами.

Журналістам необхідно отримати акредитацію; просимо писати на адресу wlm-ua @ wikimedia.org або телефонувати за номером 0673437434 (Анна Хроболова).

Довідка: Державна наукова архітектурно-будівельна бібліотека імені В. Г. Заболотного — це єдина бібліотека державного значення з будівництва та архітектури в Україні.

by Anntinomy at November 18, 2017 03:08 PM

November 13, 2017

Вікі любить Землю

Топ-11 та Топ-100 «Вікі любить Землю 2017»

Міжнародне журі вже розпочало роботу з оцінювання найкращих світлин конкурсу з понад 30 країн. Запрошуємо пригадати переможців українського етапу та оцінити їхні шанси на перемогу. А наприкінці не оминіть посилання на галерею світлин, що увійшли до першої сотні конкурсу!

1 green.svg

Сергій Рижков / Serhiy Ryzhkov
Косарі у Дунайському біосферному заповіднику /Eurasian spoonbill in Danube Biosphere Reserve
Фото також перемогло в номінації «Найкраще фото Одеської області» та отримало статус вибраного у Вікісховищі

Косарі в дельті ДУнаю

2 green.svg Дмитро Балховітін / Dmytro Balkhovitin
Вид на Сіверський Донець у заповіднику «Крейдова флора» / Chalkland Flora Nature Reserve, Donetsk Oblast
Фото також перемогло в номінації «Найкраще фото Донецької області»

Крейдова флора 01

3 green.svg Анатолій Волков / Anatoliy Volkov
Блискавка над Кам’яною Могилою / Kamyana Mohyla Natural Monument in Zaporizhia Oblast
Фото також перемогло в номінації «Найкраще фото Запорізької області»
Молния на Каменной могиле

4 green.svg Олексій Карпенко / Oleksii Karpenko
Пронурок біля водоспаду Шипіт / European dipper near Shypit waterfall in Zakarpattia Oblast
Фото також перемогло в номінації «Найкраще фото Закарпатської області»

Пронурок (Cinclus cinclus) недалеко від гнізда

5 green.svg  6 green.svg Вадим Юник / Vadym Yunyk
Урочище «Пиндики», Джарилгацький національний природний парк / Dzharylhach National Nature Park, Kherson Oblast
Фото також перемогло в номінації «Найкраще фото Херсонської області»

Джарилгач, піндики

5 green.svg  6 green.svgОлександр Чорний / Оleksandr Chornyi
У заказнику «Конвалія» / In Konvaliia botanical preserve in Zhytomyr Oblast
Фото також перемогло в номінації «Найкраще фото Житомирської області»

Anemone patens in Zhytomyr Oblast 2017-04

7 green.svg Сергій Рижков / Serhiy Ryzhkov
Пелікани у Національному природному парку «Тузловські лимани» / Pelecans in Tuzly Lagoons National Nature Park, Odesa Oblast
Ранкові процедури у пеліканів

8 green.svg Павло Пивовар / Pavlo Pyvovar
На вершині печерного комплексу «Скелі Довбуша», Поляницький регіональний парк / Rock-cave complex “Dovbush Rocks”
Фото  також перемогло в номінації «Найкраще фото Івано-Франківської області»

Поляницький регіональний парк. Скелі Довбуша

9 green   10 green   D11 budapest

Віталій Башкатов / Vitalii Bashkatov
Мармароський масив, Карпатський біосферний заповідник / Marmaros Mountain Ridge, Carpathian Biosphere Reserve

Зимові Мармароси

Михайло Ременюк / Mykhailo Remenyuk
Новорічні Шпиці, Карпатський національний природний парк / Shpytsi peak in Chornohora, Carpathian National Nature Park

Новорічні Шпиці

Олександр Чорний / Оleksandr Chornyi
У заказнику «Конвалія» / In Konvaliia botanical preserve in Zhytomyr Oblast

Путь сердца
Топ-100 конкурсу 2017 року можна переглянути у Вікісховищі

Фото поширюються на умовах ліцензії Creative Commons Attribution-ShareAlike 4.0 Unported (Із зазначенням авторства — поширення на тих самих умовах 4.0 неадаптована), яка дозволяє вільне використання, поширення й створення похідних робіт за умови дотримання і зазначення ліцензії та автора оригінальної роботи.

Див. також:

by h_anna at November 13, 2017 03:16 PM

November 06, 2017

Вікімедіа Україна

«Пані у червоному» — місячник створення статей про жінок у Вікіпедії

Логотип проекту «Пані у червоному» для Української Вікіпедії. Автор Helixitta, ідея Sergento15 листопада в Українській Вікіпедії розпочнеться місячник написання статей про жінок. Назва «Пані у червоному» обрана за аналогією із відповідним проектом в англомовній Вікіпедії, адже, як відомо, червоним кольором у Вікіпедії виділено посилання на ті статті, яких ще не існує — тож ці жінки ще у «червоному», і ми пропонуємо їх переодягнути у «синій».

Але навіщо потрібна «Пані у червоному»?

Суха статистика свідчить: із 132314 біографічних статей в Українській Вікіпедії, тільки 18120 є про жінок, тобто 13,69 %. І цей дисбаланс можна і треба змінити. І до цього може долучитися кожен і кожна.

«Для мене “Пані в червоному” бачиться одним зі способів оприявнення різноманітного вкладу жінок у розвиток наук, культури та інших сфер життя, який виходить далеко за межі поширених стереотипів та “традиційних” ролей. Це є одним зі способів долання упереджень. Чим менше упереджень і стереотипів, тим швидшим буде поступ у суспільстві» — пояснює Сергій Добош (користувач Sergento), один з адміністраторів Вікіпедії та ініціаторів місячника.

Людмила Сломінська, одна з ініціаторок місячника, редакторка Вікіпедії з січня 2017 року, вважає: «Часто доводиться чути, що жінки зробили дуже мало визначних досягнень і вкладу у розвиток людства у порівнянні із чоловіками. Тому важливо писати статті про успішних жінок, щоб зробити їхні досягнення видимими». Мотив «представництва» є суттєвим — чим більше жінок зможуть дізнатися більше про видатні досягнення інших жінок, тим більше це буде мотивувати їх до звільнення від гендерних стереотипів і підвищувати представництво жінок в суспільному житті загалом. Наприклад, дослідження політичної системи США показало пряму пропорційність між кількістю жінок у великій політиці та кількістю жінок, які зацікавлюються політичною діяльністю на локальному рівні. Як стверджує авторка дослідження Амелія Шоуальтер, «жінки на високих посадах не лише стають рольовими моделями для дівчаток — вони нормалізують політику для дорослих жінок, які потребують легенького поштовху».

І цьому є просте пояснення. Після багатьох століть гендерної стереотипізації, яке передбачало витіснення жінок з політики, їм потрібен позитивний приклад — цей легенький поштовх, який може мотивувати їх на звершення. Як-от приклад інших жінок, які досягли значного успіху в управлінні країною — попри те, що суспільство передвизначило для них ролі викладачки молодших класів або соціальної працівниці. Це саме стосується і наукової діяльності, кінематографу та багатьох інших сфер суспільного життя.

Отже, очевидним є те, що наявність рольових моделей видатних жінок є ключовим фактором для їхньої мотивації та, як результат, розширення їхніх можливостей. Але якими засобами популяризувати ці рольові моделі? Іншими словами, як саме розповідати жінкам про інших жінок, з яких можна брати приклад? І тут на перший план виходить Вікіпедія — ресурс, який використовує з пізнавальною метою більша частина інтернет-користувачів. Для мене і багатьох інших людей Вікіпедія є входом в якусь нову тему. Вона не завжди надає достатньо інформації, але завжди показує, в який бік «копати».

Власне, з цієї причини розбудова статей про видатних жінок, які ще не представлені у Вікіпедії, і є таким важливим завданням. Окрім очевидної енциклопедичної та освітньої мети, створення і покращення таких статей стане важливим внеском у розвиток рівного представництва жінок у суспільному житті.

І тому Вікіпедії надзвичайно потрібна «Пані у червоному». Внесок до цього проекту мене і кожного з нас буде не лише кроком у розвиток україномовного контенту в Інтернеті, а й важливим починанням на користь  гендерної рівності — саме тим «легеньким поштовхом», який призведе до вагомих результатів.

Ідея реалізувати такий проект в україномовному розділі Вікіпедії виникла на Вікіконференції 2017 у Херсоні. Від ідеї до втілення пройшло понад два місяці: потрібно було знайти статистику, створити списки статей до створення та поліпшення, підготувати сторінку місячника, спробувати знайти інформаційних партнерів тощо. Користувач Sergento написав програму, яка вивела список статей про жінок, які існують в інших Вікіпедіях (зокрема англійською та російською), але яких нема українською мовою. Таких статей є тисячі. До прикладу, українською мовою ще нема статті про Енні Лондондеррі — першу жінку, що здійснила кругосвітню подорож… на велосипеді. Її подорож тривала трохи менше ніж 15 місяців — із 27 червня 1894 року по 12 вересня 1895 року. Нема також статті про Френсіс Олдхем Келсі — фармаколога, яка відмовилася ліцензувати талідомід у США, через сумніви у його безпечності. Відсутні статті про Луїзу Кадамуро (французька футболістка), Памелу С. Расмуссен (американська орнітологиня), Анніку Зеєн (німецька баскетболістка на візку), Анджелу Джеймс (канадійська хокеїстка), Марію Терезу Феррарі (аргентинська лікарка, перша професорка у Латинській Америці і одна з перших жінок, якій дозволили викладати медицину), Джоан Каррен (винахідниця дипольних відбивачів), Лолу Болдвін (перша жінка-поліцейська у США), Мері Геррінг (австралійська лікарка), Дургу Шакті Нагпал (індійська держслужбовиця, відома боротьбою з корупцією), Дебру Мічелі (італійсько-американська водійка Monster Truck та професійна реслерка), Мері Вінстон Джексон (математик, інженер)… і ще багато кого іншого. Звісно, можна не тільки перекладати, можна писати статті про видатних жінок України: Бурда Раїса Іванівна (ботанік-еколог), Горбенко Галина Петрівна (біофізик), Єгорова Тамара Петрівна (геофізик)… На сторінці місячника написані імена цих «пані у червоному». Долучайтеся, щоб про них були статті українською.

І долучайтеся не тільки створеними чи поліпшеними статтями — поширення інформації про цю ініціативу нам теж потрібне. І якщо Ви ще не знаєте як чи не дуже певні своїх власних сил, щоб дописувати до Вікіпедії — ми можемо допомогти навчанням, матеріалами, порадами.

Сторінка місячника


by Антон Процюк at November 06, 2017 06:31 AM

November 05, 2017

Вікі любить пам'ятки

Журі конкурсу Вікі любить пам’ятки 2017: хто ці люди?

Традиційно до журі фотоконкурсу Вікі любить пам’ятки входить три типи осіб:

  • досвідчені вікіпедисти, які можуть оцінити, наскільки фото ілюстративні для статей Вікіпедії;
  • [професійні] фотографи, які можуть оцінити якість і художню цінність знімків (часто це переможці нашого конкурсу попередніх років);
  • краєзнавці, історики, пам’яткознавці, які можуть оцінити, наскільки світлини передають цінність пам’ятки.

Тримати журі в секреті від учасників — частина підступного плану оргкомітету.

Знайомтеся ж тепер 🙂

  • Костянтин Брижниченко — фотограф, призер конкурсу «Вікі любить пам’ятки» 2015 і 2016 року, переможець міжнародного етапу Wiki Loves Monuments 2014 з фотографією Святогірської лаври.
  • Роман Бречко — фотограф, переможець «Вікі любить пам’ятки» 2016
  • Юрій Клименко — фотограф, призер «Вікі любить пам’ятки» 2014
  • Євген Самученко — тревел-фотограф, AFIAP. Улюблений напрям фотографії — нічна зйомка. Призер численних міжнародних конкурсів, у тому числі WLM Україна 2014, WLM Грузія 2016, WLE Україна (2015, 2016), WLE Nepal (2015, 2017), WLE Unesco Biosphere reserve 2016. Автор 10 «вибраних» і 3 «якісних» зображень у Вікісховищі
  • Ніна Шентюрк — досвідчена вікіпедистка, адміністраторка української Вікіпедії
  • Володимир Лініков — історик, співробітник Запорізького обласного краєзнавчого музею. Царина наукових інтересів – друга світова війна та історія приватної фотографії першої третини ХХ ст. Фотограф, член НСФХУ. У творчому доробку наукові статті та фотоілюстрації для понад десяти альбомів про Запорізьку область та промисловість регіону.
  • Міхіль Вербек (користувач:Michielverbeek; Нідерланди) — фотограф, активний користувач і автор «якісних зображень» у Вікісховищі, переможець фотоконкурсів зокрема WLM у Нідерландах та Німеччині. Особливо пишається тим, що PostNL (національна пошта Нідерландів) використала одну з його фотографій для офіційної марки (див. фото нижче).
  • Райнгольд Меллер (користувач:Ermell; Німеччина) — музикант на пенсії, фотограф, автор понад 3300 «якісних зображень» у Вікісховищі, призер конкурсів Wiki Loves Earth та Wiki Loves Monuments у Німеччині 2015—2017 років, а також численних конкурсів Вікісховища
  • Арільд Воген (користувач:ArildV; Швеція) — активний вікімедієць, перший вікімедист-резидент у світі, працює в Шведському університеті сільськогосподарських наук. Був менеджером першого Wiki Loves Monuments у Швеції 2011 року і сам автор понад 2800 «якісних зображень».
  • Ансгар Коренг (користувач:Code; Німеччина) — фотограф, любитель архітектури, за фахом суддя, переміг у міжнародному конкурсі Wiki Loves Monuments 2016 зі своєю фотографією місцевого суду в Берліні, співзасновник Commons Photographers User Group.
  • Користувач:C messier; Греція — фотограф, автор понад 1500 «якісних зображень» у Вікісховищі, призер нідерландської частини фотоконкурсу Wiki Loves Monuments 2017.
  • Володимир Ньорба — голова Спілки фотохудожників Закарпаття, автор краєзнавчих нарисів та фотоальбомів
  • Михайло Делеган — заступник директора з наукової роботи Закарпатського обласного краєзнавчого музею ім. Т. Легоцького, голова Закарпатської обласної організації Національної спілки краєзнавців України
  • Василь Мельниченко — історик, професор Черкаського національного університету ім. Б. Хмельницького, донедавна — директор навчально-наукового інституту історії і філософії цього університету, голова Черкаської обласної організації Національної спілки краєзнавців України, лауреат премії імені Дмитра Яворницького.
  • Оксана Сулима — краєзнавець, старший науковий співробітник науково-дослідного відділу фондів Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського (Полтава).
  • Георгій Чернілєвський — вікіпедист, фотограф, адміністратор Вікісховища. Активний користувач Вікісховища з 2007 року. Автор світлин, які отримали статус «вибраних зображень» в розділах англійською, німецькою, іспанською, португальською, польською, китайською, турецькою та інших Вікіпедій. Був членом журі конкурсів «Вікі любить пам’ятки» 2013—2015 років.
  • Юрій Палкін — провідний науковий співробітник Харківського науково-методичного центру охорони культурної спадщини
Святогірська лавра. Найкраще фото міжнародного етапу Wiki Loves Monuments 2014. Автор фото: Костянтин Брижниченко, вільна ліцензія cc by-sa 4.0

Святогірська лавра. Найкраще фото міжнародного етапу Wiki Loves Monuments 2014. Автор фото: Костянтин Брижниченко, вільна ліцензія cc by-sa 4.0

Стокгольмська ніч.

Стокгольмська ніч. Автор фото: Володимир Лініков, публікується з дозволу

Вантовий міст через річку Бергсе-Маас поблизу Хосздена. Автор фото: Міхіль Вербек, вільна ліцензія cc by-sa 3.0

Вантовий міст через річку Бергсе-Маас поблизу Хосздена. Автор фото: Міхіль Вербек, вільна ліцензія cc by-sa 3.0

Вестибюль і повітряні сходи місцевого суду у Берліні (Німеччина) щороку відвідують тисячі людей. Найкраща світлина міжнародного етапу конкурсу Wiki Loves Monuments 2016. Автор фото: Ансгар Коренг, вільна ліцензія cc by 3.0

Вестибюль і повітряні сходи місцевого суду у Берліні (Німеччина) щороку відвідують тисячі людей. Найкраща світлина міжнародного етапу конкурсу Wiki Loves Monuments 2016. Автор фото: Ансгар Коренг, вільна ліцензія cc by 3.0

by Vira Motorko at November 05, 2017 10:37 AM

October 31, 2017

Вікі любить пам'ятки

Нагороджено переможців спецномінації Київської Малої академії наук

30 жовтня 2017 року у Державному політехнічному музеї «КПІ ім. Ігоря Сікорського» відбулося нагородження переможців спеціальної номінації «Київська Мала академія наук». 

Учасники спецномінації Київської Малої академії наук у фотоконкурсі «Вікі любить пам'ятки» 2017 разом з її організаторами

Учасники спецномінації Київської Малої академії наук у фотоконкурсі «Вікі любить пам’ятки» 2017 разом з її організаторами. Авторка: AnnaKhrobolova (WMUA), CC-Zero

У заході взяли участь представники КПНЗ «Київська Мала академія наук учнівської молоді» та ГО «Вікімедіа Україна», учасники та переможці конкурсу «Вікі любить пам’ятки» у номінації для слухачів МАН.

Зі вступним словом виступив Володимир Васинюк, директор КПНЗ «Київська Мала академія наук учнівської молоді». Він зауважив, що участь МАНівців у різноманітних заходах, у тому числі фотоконкурсі пам’яток культури, окрім допомоги місії конкурсу, сприяє і всебічному розвитку школярів.

Ілля Корнійко, голова правління ГО «Вікімедіа Україна» подякував школярам за участь і розповів, чого вартує організаторам конкурсу зібрати списки пам’яток для його проведення.

Важливою частиною заходу було урочисте підписання договору про співпрацю між КПНЗ «Київська Мала академія наук учнівської молоді» та громадською організацією «Вікімедіа Україна». Обидва керівники організацій висловили впевненість у плідній подальшій співпраці, тепер з юридичним підґрунтям.

Звісно, найприємнішим було нагородження переможців спеціальної номінації «Київська Мала академія наук» в українській частині міжнародного фотоконкурсу пам’яток культурної спадщини Wiki Loves Monuments. Школярі отримали призи від КМАН і сувенірну продукцію з символікою «Вікі любить пам’ятки» і Вікіпедії від організаторів конкурсу.

Наступний етап співпраці — конкурс статей «МАНівці пишуть Вікіпедію» серед київських слухачів МАН. Упродовж листопада вони можуть писати та/або покращувати статті у Вікіпедії на теми, дотичні до своєї науково-дослідницької роботи. Номінації конкурсу: Культура; Техніка; Природа; Біографія Мовознавство і література; Екологія та інженерія; Переклад.

Щодо участі у конкурсі статей учасники можна звертатися до Віти Ращук, методиста відділу впровадження інформаційних та інноваційних технологій Київської Малої академії наук, а запитання по власне роботі у Вікіпедії писати Вірі Моторко, редакторці Вікіпедії.

Фрагмент пам'ятнику Лядські ворота 0,3

Фрагмент пам’ятника над Лядськими воротами. Автор: Mish.Lukash, вільна ліцензія cc by-sa 4.0

Велика дзвiниця Києво-Печерської лаври

Велика дзвiниця Києво-Печерської лаври. Автор: Олександр Чорношкур, вільна ліцензія cc by-sa 4.0

Пам'ятник Тарасу Григоровичу Шевченко у парку

Пам’ятник Тарасу Григоровичу Шевченко у парку. Авторка: Sasha.Peshkova, вільна ліцензія cc by-sa 4.0

by Vira Motorko at October 31, 2017 10:13 AM