З 1 по 31 липня пройде українська частина міжнародного фотоконкурсу «Вікі любить Землю», присвяченого пам’яткам природи України. Переможці та найактивніші учасники отримають цінні призи, а найкращі конкурсні фото природи України будуть змагатися на міжнародному рівні.

Конкурс «Вікі любить Землю» (Wiki Loves Earth) має на меті створення бази фото об’єктів природно-заповідного фонду на території України під вільною ліцензією для ілюстрування Вікіпедії та інших проектів, а також привернення уваги до стану навколишнього середовища. Цього року конкурс проходить у 32 країнах світу. 

В Україні фотозмагання відбудеться вже восьмий рік поспіль. За попередні роки учасники подали на конкурс світлини понад 4 тисяч об’єктів природно-заповідного фонду України. Конкурсанти завантажили понад 80 тисяч вільних зображень, зроблених у національних природних парках, заповідних урочищах, заказниках, біосферних, природних заповідниках, на території пам’яток природи, ботанічних садів, дендрологічних та зоологічних парків. Це великий внесок у розвиток вільних знань, однак понад 50% пам’яток, що занесені до державного реєстру, досі не мають своїх фото у Вікіпедії.

Участь у конкурсі можуть брати як професійні фотографи, так і любителі. Протягом липня всі охочі можуть подати світлини природних територій власного авторства, зроблені у будь-який період часу. 

Переможцями конкурсу стануть 10 учасників, які наберуть найбільше балів за фотографування пам`яток, що зазначені у конкурсних списках. Також будуть відзначені конкурсанти, що сфотографують найбільше пам’яток у кожному з 27 регіонів України; при визначенні переможців у цих номінаціях перевага надаватиметься фотографіям об’єктів, що ще не були сфотографовані в межах конкурсу.

Журі також обере найкращі світлини кожного з 27 регіонів України та десять найкращих фотографій конкурсу. Переможці за кількісним внеском та автори найкращих світлин будуть відзначені цінними призами. Десять найкращих фото представлять Україну на міжнародному етапі.

Корисні посилання:

З 1 по 31 липня пройде українська частина міжнародного фотоконкурсу «Вікі любить Землю», присвяченого пам’яткам природи України. Переможці та найактивніші учасники отримають цінні призи, а найкращі конкурсні фото природи України будуть змагатися на міжнародному рівні.

001
Конкурс «Вікі любить Землю» (Wiki Loves Earth) має на меті створення бази фото об’єктів природно-заповідного фонду на території України під вільною ліцензією для ілюстрування Вікіпедії та інших проектів, а також привернення уваги до стану навколишнього середовища. Цього року конкурс проходить у 32 країнах світу.

В Україні фотозмагання відбудеться вже восьмий рік поспіль. За попередні роки учасники подали на конкурс світлини понад 4 тисяч об’єктів природно-заповідного фонду України. Конкурсанти завантажили понад 80 тисяч вільних зображень, зроблених у національних природних парках, заповідних урочищах, заказниках, біосферних, природних заповідниках, на території пам’яток природи, ботанічних садів, дендрологічних та зоологічних парків. Це великий внесок у розвиток вільних знань, однак понад 50% пам’яток, що занесені до державного реєстру, досі не мають своїх фото у Вікіпедії.

Участь у конкурсі можуть брати як професійні фотографи, так і любителі. Протягом липня всі охочі можуть подати світлини природних територій власного авторства, зроблені у будь-який період часу.

Переможцями конкурсу стануть 10 учасників, які наберуть найбільше балів за фотографування пам`яток, що зазначені у конкурсних списках. Також будуть відзначені конкурсанти, що сфотографують найбільше пам’яток у кожному з 27 регіонів України; при визначенні переможців у цих номінаціях перевага надаватиметься фотографіям об’єктів, що ще не були сфотографовані в межах конкурсу.

Журі також обере найкращі світлини кожного з 27 регіонів України та десять найкращих фотографій конкурсу. Переможці за кількісним внеском та автори найкращих світлин будуть відзначені цінними призами. Десять найкращих фото представлять Україну на міжнародному етапі.

WLEUkraine2020_edited

Корисні посилання:

З пропозиціями щодо співпраці та питаннями звертайтеся до організаційного комітету: wle@wikimedia.org.ua

«Вікімедіа Україна» — громадська організація, регіональне відділення Фонду Вікімедіа, що займається підтримкою проектів Вікімедіа (Вікіпедії, Вікіновин, Вікімандрів тощо) в межах України. У 2013 році вона першою провела фотоконкурс «Вікі любить Землю» і є організатором міжнародного конкурсу. 

У березні 2020 року українська Вікіпедія перетнула позначку в мільйон статей. За 16 років вона стала найбільшою в історії енциклопедією українською мовою. Хто створює цей популярний та доступний усім ресурс? Презентуємо відео, в якому на це питання відповідають самі дописувачі. 

Можливо, ви вже чули, що Вікіпедію пишуть волонтери, але хто ці волонтери? Що їх мотивує? Чим вони займають в житті? Хто вони за освітою і звідки?

Короткої відповіді на ці питання немає — українську Вікіпедію творять абсолютно різні люди, різного віку, із різною освітою, із різними інтересами, із різних куточків України та інших країн. Вони можуть писати на тему, яку вивчали ціле життя, а можуть писати про те, чим просто цікавляться. Серед українських вікіпедистів є вчителі, студенти, науковці, відомі громадські, культурні діячі. Існує навіть спеціальна сторінка, де можна подивитися вікіпедистів, про яких є статті у Вікіпедії.

У нашому відео знайомимо вас з кількома ентузіастами-волонтерами, які безкоштовно діляться своїм часом і знаннями із читачами Вікіпедії. 

Хто творить Вікіпедію: відео про українських вікіпедистів та вікіпедисток

Cтатистика свідчить, що українська Вікіпедія зростає з року в рік все швидше. Якщо за 2015 рік було створено близько 65 тисяч статей, то за 2019 рік — майже 100 тисяч. Зростає і кількість переглядів: у квітні 2020 року українську Вікіпедію відвідали 101 мільйон разів, при тому, що за квітень 2018 року було лише 49 мільйонів відвідувань. 

А головне, зростає кількістю людей, які роблять це можливим. Активних редакторів і редакторок (тих, які зробили принаймні 5 редагувань за останній місяць) у квітні цього року було 1733, рівно за 5 років до того — 1358, а у квітні 2010 року — 1073. Тобто кількість активних дописувачів збільшується приблизно на чверть кожні п’ять років. Як зростає кількість активних редакторів, можна побачити на графіку:

Графік: Tohaomg, CC BY-SA 4.0

Ще трохи цікавинок

Вікіпедисти і вікіпедистки люблять усе впорядковувати і категоризувати, навіть себе. Наприклад, неофіційно, багато редакторів Вікіпедії зараховують себе до «вікіфауни», яка є напівжартівливою класифікацією вікіпедистів. Дехто вважає себе «вікілінивцями», які не схильні до затяжних суперечок, оскільки більшість тем їм байдужа. Хтось зараховує себе до «вікігномів», які роблять малопомітну, але важливу роботу: доповнюють короткі статті, виправляють недоліки в оформленні, додають корисні посилання. Є також «вікогри», які довгий час можуть не робити редагувань, але потім роблять величезний внесок за короткий проміжок часу, після чого знову впадають в «сплячку». У «вікіфауні» є й багато інших видів

В кожного дописувача чи дописувачки є своя власна сторінка користувача, де людина може розповісти щось про себе: хто вони, яку мають професію, які зацікавлення, чим займаються у Вікіпедії, до яких проєктів долучаються тощо. Зазвичай така інформація подається у формі маленьких карток — «юзербоксів».

Приклади юзербоксів

Проте дописувачі Вікіпедії зустрічаються не лише у просторі онлайн-енциклопедії. З 2006 року проходять вікізустрічі — різноманітні офлайн-заходи, на яких вікіпедисти збираються в межах певних заходів (наприклад, Вікімарафону чи тематичних акцій, як WikiGap) і навчають усіх охочих редагувати Вікіпедію або як Вікічетверги — регулярні зустрічі вікіпедистів у великих містах, де представники спільноти можуть наживо поспілкуватися.

А якими цікавинками про спільноту Вікіпедії хотіли б поділитися ви? Або про що дізнатися більше? Пишіть у коментарях!

З 18 по 30 квітня з нагоди Міжнародного дня пам’яток і визначних місць (ЮНЕСКО) в українській Вікіпедії проходила акція «Культурна спадщина України» з написання та покращення статей про пам’ятки України, що вже втрачені чи перебувають під загрозою знищення. Ми підбили підсумки та попросили учасників розповісти про свій досвід участі та мотивацію. 

До проєкту долучились десять користувачів, разом вони створили та покращили 46 статей, серед них  21 стаття — про церкви Львівщини, стаття про будинок Сурукчі в Харкові, за збереження якого вже 7 років борються місцеві активісти, 12 статей про втрачені храми Сумщини, доповнена та проілюстрована стаття про Раковецький замок, створено три статті про втрачені чи занедбані синагоги в Рогатині, Глухові та Євпаторії. Увесь перелік новостворених та покращених статей можна подивитися на сторінці акції.

Ми поспілкувалися з учасниками проєкту та дізналися більше про їхні мотивацію та зацікавленість писати про втрачені чи близькі до знищення пам’ятки.

Ольга (Xsandriel), в межах цьогорічної акції створила 21 статтю про втрачені церкви Львівщини. Вікіпедистка розповіла чому вирішила написати саме про ці об’єкти та що мотивує її брати участь в акціях та конкурсах пов’язаних з пам’ятками культурної спадщини:

Ольга Крезуб (Xsandriel), фото з Гельсінкі, зроблене на Сенатській площі, Кафедральний собор (або собор Святого Миколая). Авторка фото: Ольга Крезуб, CC BY-SA 4.0

«По-перше, я періодично займаюся обробкою списків проєкту «Вікі любить пам’ятки», і коли перед першою акцією «Культурна спадщина України» організатори запитували, чи знає хтось про якісь знищені пам’ятки, мені було легко сформувати список згорілих церков Львівщини, адже я тільки-но закінчила обробляти списки Львівської області, там ці дані були. По-друге, я цікавлюся Львовом, тому в мене багато літератури як про це місто, так і про область, джерел для статей достатньо. 

Мені не дуже цікаво писати, наприклад, про Івано-Франківщину чи Сумщину, коли у мене немає відповідної літератури, адже завжди хочеться додати ще якихось історично-архітектурних подробиць. По-третє, дерев’яні церкви — це чи не найвразливіша категорія пам’яток, одна незгашена свічка — і від 300-літньої церкви, яка пережила війни, революції та десятки поколінь людей, лишається купа обгорілих решток. Коли я писала статті про такі церкви, мене вражала одноманітність новин про пожежі: о 13:00 почалася пожежа, о 13:15 приїхали пожежники, о 14:00 церква вже знищена вщент, майже відразу починається будівництво нової церкви (на жаль, часто дуже далекої від оригінальної) і про старовинну будівлю всі швидко забувають. А так хоч у Вікіпедії залишиться згадка…»

Ольга також розповіла про моменти, що найбільше запам’ятались під час написання статей:

«Найжахливіше, що 338-літню церкву Успіння Богородиці в Яворові зловмисники підпалили “заради приколу”. Найзагадковіша історія, яка мені трапилась під час підготовки статті була про церкву Святого Миколая у с. Залокоть. Там після пожежі, на згарищі знайшли дві гранати часів Другої світової, вони були сховані під підлогою церкви. Досі незрозуміло, хто їх там сховав, навіщо? Адже якщо хотіли підірвати церкву, то навряд чи гранатами це найпростіше було робити, швидше потрібні міни чи щось подібне. Можливо, це була схованка членів УПА чи радянських партизанів? Ще одна історія, що запам’яталась пов’язана з церквою Пресвятої Трійці у с. Долинівка — колишній кірсі німецької колонії. У 1938 році, ще коли вона була німецькою римо-католицькою кірхою, її від пожежі врятував єврей, який жив поруч і помітив загоряння. Шкода, що єврей зміг врятувати німецьку церкву у 1938 році, а українці у 2006-му — ні».

Ольга постійно бере участь у вікіпроєктах та конкурсах пов’язаних з пам’ятками нерухомої спадщини. Що мотивує її писати на цю тему:

«Мене цікавить архітектура, хоча за фахом я маркетолог. Також цікавить міська історія, а її якраз формують маленькі історії окремих будинків і вулиць. А спонукає писати про українські пам’ятки жахливий стан більшості цих пам’яток і принизливо-безсиле ставлення держави до їх збереження. Мета Вікіпедії — поширювати вільні знання, тому я вважаю, що стаття про пам’ятку — це можливість збільшити обізнаність про неї (не у всіх є доступ до спеціалізованої літератури, але практично у всіх є доступ до Інтернету), можливість привернути до неї увагу суспільства і, сподіваюсь, таким чином хоч трішечки, хоч на 0,5%, але знизити вірогідність її знищення».

Олег Кущ на вікізустрічі у Кременчузі, 2019. Авторка фото: Antanana, CC BY-SA 4.0

Ще один учасник, Олег Кущ, написав статті про Троїцьку церкву в Браїлівці та маєток графів Толстих в Онуфріївці та розповів, чому обрав саме ці пам’ятки і які неочікувані перепони виникли під час спроби представити у Вікіпедії одну з них:

«Обидві пам’ятки фотографував для конкурсу «Вікі любить пам’ятки». Завжди намагаюсь ілюструвати фотографіями, завантаженими в рамках конкурсу статті Вікіпедії, створювати нові та доповнювати наявні статті не лише про самі пам’ятки, а й про видатних особистостей та населені пункти.

Статтю про Троїцьку церкву в Браїлівці планував написати ще минулого року, але тоді до цього руки не дійшли. Відвідав цю пам’ятку двічі влітку, першого разу познайомився з місцевим активістом Олександром Івановичем Руденком — ініціатором та «мотором» відбудови церкви. Він був дуже зацікавлений у популяризації цієї пам’ятки, був готовий надати цікаву інформацію й запросив приїхати ще.

Але під час другої поїздки стався неприємний епізод із місцевими мешканцями, які проявили якусь незрозумілу дикість та навіть ненависть до чужака, пам’ятку навіть не зміг вдруге сфотографувати (а там уже встановили купол). Олександрові Івановичу, здається, було соромно за таку реакцію односельчан, він пояснив це тим, що, коли справа відновлення зрушила з місця, почали з’являтися «претенденти» на цю будівлю, й тому місцеві так налаштовані. Хоча, на мою думку, справа більше в менталітеті та дещо негативній налаштованості. Інформацію Олександр Іванович надав, показав документи та розказав історію своїх кількарічних митарств (бюрократичні палки в колеса, пошук меценатів, в селі немає ксероксу, Інтернету, транспортного сполучення з райцентром тощо). Звісно, більшість із цих відомостей є первинною інформацією, що не може бути додана до Вікіпедії. Припускаю, що за цю церкву ще буде боротьба, й пожинати лаври будуть, як це іноді буває, не ті, хто на них заслуговує. 

Trinity Church, Brailivka (2019-06-09) 03
Троїцька церква Святого Духа влітку 2019 (до встановлення купола).
Автор: Олег Кущ, CC BY-SA 4.0

Вівтар Троїцької церкви у Браїлівці (червень 2019). Автор фото: Олег Кущ, CC BY-SA 4.0

Інша пам’ятка, про яку я писав — маєток графів Толстих в Онуфріївці — кілька будівель у жалюгідному стані, які продовжують руйнуватися часом і вандалами, розкішний парк зовсім запущений. А могла б бути дійсно перлина архітектури й садово-паркового мистецтва, популярне місце для внутрішнього туризму. Й перспектив покращення ситуації на цей час, судячи з усього, ніяких. Шкода».

Ми щиро вдячні всім учасникам за кожну вашу створену статтю, додану ілюстрацію чи правку. Ви розповіли тисячам читачів найбільшої онлайн-енциклопедії про пам’ятки, що потребують захисту та уваги чи зберегли інформацію про споруди, яких фізично вже нема. 

Долучайтесь до творення Вікіпедії і надалі, адже редагування Вікіпедії процес безперервний і ще багато пам’яток чекають на свої статті.

Сторінка проєкту: https://w.wiki/NWU.

Якщо ви хочете стати волонтером «Вікі любить пам’ятки» — напишіть нам на пошту: wlm @ wikimedia.org.ua 

З 18 по 30 квітня з нагоди Міжнародного дня пам’яток і визначних місць (ЮНЕСКО) в українській Вікіпедії проходила акція «Культурна спадщина України» з написання та покращення статей про пам’ятки України, що вже втрачені чи перебувають під загрозою знищення. Ми підбили підсумки та попросили учасників розповісти про свій досвід участі та мотивацію. 

До проєкту долучились десять користувачів, разом вони створили та покращили 46 статей, серед них  21 стаття — про церкви Львівщини, стаття про будинок Сурукчі в Харкові, за збереження якого вже 7 років борються місцеві активісти, 12 статей про втрачені храми Сумщини, доповнена та проілюстрована стаття про Раковецький замок, створено три статті про втрачені чи занедбані синагоги в Рогатині, Глухові та Євпаторії. Увесь перелік новостворених та покращених статей можна подивитися на сторінці акції.

Ми поспілкувалися з учасниками проєкту та дізналися більше про їхні мотивацію та зацікавленість писати про втрачені чи близькі до знищення пам’ятки.

Ольга (Xsandriel), в межах цьогорічної акції створила 21 статтю про втрачені церкви Львівщини. Вікіпедистка розповіла чому вирішила написати саме про ці об’єкти та що мотивує її брати участь в акціях та конкурсах пов’язаних з пам’ятками культурної спадщини:

Ольга Крезуб (Xsandriel), фото з Гельсінкі, зроблене на Сенатській площі, Кафедральний собор (або собор Святого Миколая). Авторка фото: Ольга Крезуб, CC BY-SA 4.0

«По-перше, я періодично займаюся обробкою списків проєкту «Вікі любить пам’ятки», і коли перед першою акцією «Культурна спадщина України» організатори запитували, чи знає хтось про якісь знищені пам’ятки, мені було легко сформувати список згорілих церков Львівщини, адже я тільки-но закінчила обробляти списки Львівської області, там ці дані були. По-друге, я цікавлюся Львовом, тому в мене багато літератури як про це місто, так і про область, джерел для статей достатньо. 

Мені не дуже цікаво писати, наприклад, про Івано-Франківщину чи Сумщину, коли у мене немає відповідної літератури, адже завжди хочеться додати ще якихось історично-архітектурних подробиць. По-третє, дерев’яні церкви — це чи не найвразливіша категорія пам’яток, одна незгашена свічка — і від 300-літньої церкви, яка пережила війни, революції та десятки поколінь людей, лишається купа обгорілих решток. Коли я писала статті про такі церкви, мене вражала одноманітність новин про пожежі: о 13:00 почалася пожежа, о 13:15 приїхали пожежники, о 14:00 церква вже знищена вщент, майже відразу починається будівництво нової церкви (на жаль, часто дуже далекої від оригінальної) і про старовинну будівлю всі швидко забувають. А так хоч у Вікіпедії залишиться згадка…»

Ольга також розповіла про моменти, що найбільше запам’ятались під час написання статей:

«Найжахливіше, що 338-літню церкву Успіння Богородиці в Яворові зловмисники підпалили “заради приколу”. Найзагадковіша історія, яка мені трапилась під час підготовки статті була про церкву Святого Миколая у с. Залокоть. Там після пожежі, на згарищі знайшли дві гранати часів Другої світової, вони були сховані під підлогою церкви. Досі незрозуміло, хто їх там сховав, навіщо? Адже якщо хотіли підірвати церкву, то навряд чи гранатами це найпростіше було робити, швидше потрібні міни чи щось подібне. Можливо, це була схованка членів УПА чи радянських партизанів? Ще одна історія, що запам’яталась пов’язана з церквою Пресвятої Трійці у с. Долинівка — колишній кірсі німецької колонії. У 1938 році, ще коли вона була німецькою римо-католицькою кірхою, її від пожежі врятував єврей, який жив поруч і помітив загоряння. Шкода, що єврей зміг врятувати німецьку церкву у 1938 році, а українці у 2006-му — ні».

Ольга постійно бере участь у вікіпроєктах та конкурсах пов’язаних з пам’ятками нерухомої спадщини. Що мотивує її писати на цю тему:

«Мене цікавить архітектура, хоча за фахом я маркетолог. Також цікавить міська історія, а її якраз формують маленькі історії окремих будинків і вулиць. А спонукає писати про українські пам’ятки жахливий стан більшості цих пам’яток і принизливо-безсиле ставлення держави до їх збереження. Мета Вікіпедії поширювати вільні знання, тому я вважаю, що стаття про пам’ятку це можливість збільшити обізнаність про неї (не у всіх є доступ до спеціалізованої літератури, але практично у всіх є доступ до Інтернету), можливість привернути до неї увагу суспільства і, сподіваюсь, таким чином хоч трішечки, хоч на 0,5%, але знизити вірогідність її знищення».

Олег Кущ на вікізустрічі у Кременчузі, 2019. Авторка фото: Antanana, CC BY-SA 4.0

Ще один учасник, Олег Кущ, написав статті про Троїцьку церкву в Браїлівці та маєток графів Толстих в Онуфріївці та розповів, чому обрав саме ці пам’ятки і які неочікувані перепони виникли під час спроби представити у Вікіпедії одну з них:

«Обидві пам’ятки фотографував для конкурсу «Вікі любить пам’ятки». Завжди намагаюсь ілюструвати фотографіями, завантаженими в рамках конкурсу статті Вікіпедії, створювати нові та доповнювати наявні статті не лише про самі пам’ятки, а й про видатних особистостей та населені пункти.

Статтю про Троїцьку церкву в Браїлівці планував написати ще минулого року, але тоді до цього руки не дійшли. Відвідав цю пам’ятку двічі влітку, першого разу познайомився з місцевим активістом Олександром Івановичем Руденком — ініціатором та «мотором» відбудови церкви. Він був дуже зацікавлений у популяризації цієї пам’ятки, був готовий надати цікаву інформацію й запросив приїхати ще.

Але під час другої поїздки стався неприємний епізод із місцевими мешканцями, які проявили якусь незрозумілу дикість та навіть ненависть до чужака, пам’ятку навіть не зміг вдруге сфотографувати (а там уже встановили купол). Олександрові Івановичу, здається, було соромно за таку реакцію односельчан, він пояснив це тим, що, коли справа відновлення зрушила з місця, почали з’являтися «претенденти» на цю будівлю, й тому місцеві так налаштовані. Хоча, на мою думку, справа більше в менталітеті та дещо негативній налаштованості. Інформацію Олександр Іванович надав, показав документи та розказав історію своїх кількарічних митарств (бюрократичні палки в колеса, пошук меценатів, в селі немає ксероксу, Інтернету, транспортного сполучення з райцентром тощо). Звісно, більшість із цих відомостей є первинною інформацією, що не може бути додана до Вікіпедії. Припускаю, що за цю церкву ще буде боротьба, й пожинати лаври будуть, як це іноді буває, не ті, хто на них заслуговує. 

Вівтар Троїцької церкви у Браїлівці (червень 2019). Автор фото: Олег Кущ, CC BY-SA 4.0

Інша пам’ятка, про яку я писав — маєток графів Толстих в Онуфріївці — кілька будівель у жалюгідному стані, які продовжують руйнуватися часом і вандалами, розкішний парк зовсім запущений. А могла б бути дійсно перлина архітектури й садово-паркового мистецтва, популярне місце для внутрішнього туризму. Й перспектив покращення ситуації на цей час, судячи з усього, ніяких. Шкода».

Ми щиро вдячні всім учасникам за кожну вашу створену статтю, додану ілюстрацію чи правку. Ви розповіли тисячам читачів найбільшої онлайн-енциклопедії про пам’ятки, що потребують захисту та уваги чи зберегли інформацію про споруди, яких фізично вже нема. 

Долучайтесь до творення Вікіпедії і надалі, адже редагування Вікіпедії процес безперервний і ще багато пам’яток чекають на свої статті.

Сторінка проєкту: https://w.wiki/NWU.

 

Якщо ви хочете стати волонтером проєкту «Вікі любить пам’ятки» — напишіть нам на пошту: wlm @ wikimedia.org.ua 

Популярність Вікіпедії українською мовою постійно зростає як в Україні, так і у світі. За підсумками квітня 2020 року українська Вікіпедія встановила рекорд переглядів за увесь час існування українського мовного розділу — вдалося вперше подолати рубіж у 100 мільйонів переглядів.

У порівнянні з квітнем 2019 року українська Вікіпедія за відвідуваністю піднялася на чотири щаблі з 20 на 16-е місце, випередивши Вікіпедії шведською, чеською, корейською, в’єтнамською та фінською мовами, але пропустивши вперед турецьку, яка в Туреччині рік тому ще була під забороною.

Місце 2020 Мова Квітень 2020
(млн
переглядів)
Квітень 2019
(млн
переглядів)
Місце
2019
2020 /
2019
1 англійська 9 304 7 592 1 +23%
2 іспанська 1 425 1 052 4 (+2) +35%
3 японська 1 173 1 019 2 (-1)
4 німецька 1 040 915 3 (-1)
5 російська 1 001 849 5 +18%
6 французька 915 704 6
7 італійська 769 528 7
8 китайська 453 396 8
9 португ. 419 352 9
10 польська 323 232 10
11 арабська 270 179 11
12 перська 195 153 12
13 індонез. 201 139 14 (+1) +45%
14 нідерланд. 170 147 13 (-1)
15 турецька 131 29 х 7,2
16 українська 101 67 20 (+4) +52%
17 шведська 99 90 15 (-2)
18 чеська 99 69 19 (+1) +47%
19 в’єтнамська 95 73 17 (-2)
20 корейська 89 85 16 (-4)

Джерело даних: https://stats.wikimedia.org

Загалом сторінки українськомовного розділу отримали 101 мільйон переглядів, у тому числі 89 млн переглядів було з України і 12 млн з територій інших країн.

Найпопулярнішою у квітні в Україні була Вікіпедія російською мовою — 139 млн переглядів, українська Вікіпедія друга, з показником 89 млн переглядів. Однак якщо проаналізувати як змінюється в Україні число переглядів Вікіпедій різними мовами, то простежується чітка тенденція — українська Вікіпедія з року в рік нарощує свою частку популярності порівняно з російською. Якщо ця тенденція збережеться, то в Україні українська Вікіпедія пережене російську восени 2025 року.

У квітні 2016 популярність російської Вікіпедії була в Україні у 2,7 рази вищою за популярність української (115 млн проти 43 млн). Рік тому, у квітні 2019, російська Вікіпедія випереджала українську за популярністю в 2,0 рази (109 млн проти 55 млн).

З квітня 2019 до квітня 2020 популярність української Вікіпедії в Україні виросла на 34 млн (з 55 млн у 2019 до 89 млн у 2020), або на 62%. Популярність російської Вікіпедії в Україні за цей час також виросла, але лише на 30 млн (зі 109 млн у 2019 до 139 млн у 2020), або лише на 28%. Частка російської Вікіпедії в Україні за чотири роки впала з 61% до 53%, або падала на 2% щорічно. Частка української виросла з 23% до 34%, або щороку зростала на 2,7%.

Вікіпедія є цінним джерелом інформації для школярів та вчителів, тому статті на теми шкільної програми є важливими для найбільшої онлайн-енциклопедії українською мовою. З листопада до січня в українській Вікіпедії пройшов конкурс статей «Вікіпедія для школи», присвячений статтям шкільної програми. За його результатами було створено й поліпшено 230 статей на теми семи шкільних дисциплін. Розповідаємо більше про результати та оголошуємо переможців конкурсу

У середині березня 2020 року в Україні встановили загальний карантин, і незабаром шкільні уроки перейшли в онлайн. Відвідуваність української Вікіпедії відчутно виросла: уперше українськомовний розділ отримав близько 3,5 мільйонів переглядів на день протягом тижня. Це гарний приклад важливості Вікіпедії для школярів.  

Вікіпедія не є (і не повинна бути) головним чи єдиним джерелом інформації для школярів — але це незамінний порадник для того, щоб почати вивчення нової теми чи швидко ознайомитись з незнайомим поняттям. 

Саме тому, щоб українські школярі могли отримати у Вікіпедії перевірену і точну інформацію, і був присвячений конкурс «Вікіпедія для школи». Він пройшов у Вікіпедії із 20 листопада 2019 року по 20 січня 2020 року. У межах цього конкурсу ми запрошували педагогів — шкільних вчителів, університетських викладачів та інших спеціалістів — долучатися до написання статей на теми шкільної програми.

«Коли ми розпочинали підготовку до конкурсу, то навіть не могли передбачити, що він стане настільки актуальним. Упевнена, що поліпшені та написані статті до Вікіпедії стали в нагоді і школярам, і вчителям, і батькам, які опинилися у ситуації, коли довелося щось пояснювати, і вони мали змогу підчитати матеріали. Ми вперше проводили такого плану конкурс, і цього року спробуємо повторити його. Сподіваємося, що вдасться залучити більше волонтерів-педагогів до формування списків статей та перевірки статей» — прокоментувала Марина Лютинська, вчителька інформатики технологічного ліцею «Ліко-школа» (Київ) та членкиня організаційного комітету.

Конкурс був обмежений сімома предметами-категоріями: всесвітня історія, зарубіжна література, інформатика, математика, мистецтво, фізика і англійська мова (вибір предметів був обґрунтований лише наявністю волонтерів для підготовки конкурсних списків певного предмету).

File:Training-for-teachers-2019-Kremenchuk-15.jpg
Тренінг для вчителів, який ГО «Вікімедіа Україна» провела минулого року і в якому взяло участь кілька учасників конкурсу
Фото: Kotliar, CC BY-SA 4.0

Результати конкурсу

Після завершення конкурсу експертне журі оцінило усі подані статті та обрало переможців за категоріями.

Журі отримало на розгляд 230 нових і поліпшених статей; зареєструвалося 75 учасників та учасниць. Найпопулярнішими категоріями стали «Всесвітня історія», «Фізика» та «Інформатика». Загалом до Вікіпедії було додано близько 3,5 мільйона байтів інформації — що становить приблизно 300 тисяч слів.

Переможцями стали конкурсант(к)и, що набрали найбільше балів у категорії — тобто мали найбільший якісний внесок (детальні параметри оцінювання викладені у регламенті конкурсу). Регламентом було передбачено три місця для кожної категорії. У частині категорій усі чи деякі місця не присуджувалися через те, що не було досягнено мінімальних вимог за активністю, які передбачені регламентом.

File:Hazan.png
Альгазен (Ібн аль-Хайсам), «батько оптики».
У рамках конкурсу «Вікіпедія для школи» в українській Вікіпедії з’явилася детальна стаття про історію оптики
Фото в суспільному надбанні

Отже, зустрічаємо переможців конкурсу!

Категорія «Всесвітня історія»

  • Перше місце — Андрій Гриценко (старший викладач Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка; Глухів, Сумська область) — 289,4 бали
  • Друге місце — Марія Самощенко (студентка Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка; Глухів, Сумська область) — 37,8 балів
  • Третє місце — Вікторія Шустерук (студентка Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка; Оженин, Рівненська область) — 14,9 балів
  • Третє місце — Владислав Пронін (студент Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка; Краматорськ, Донецька область) — 14,8 балів

У цій категорії було присуджено два треті місця, бо обидва учасники отримали майже ідентичну кількість балів.

Категорія «Зарубіжна література»

  • Перше місце — Ольга Лобода (вчителька Хмелівського ліцею Роменської районної ради Сумської області; Ромни/Хмелів, Сумська область) — 68,6 балів

Друге і третє місце не присуджувалися через відсутність достатнього внеску іншими учасниками.

Одну із статей, створених у рамках конкурсу в номінації «Зарубіжна література», переглянули понад 650 разів за останні три місяці.
Джерело

Категорія «Мистецтво»

  • Перше місце — Ольга Лобода (вчителька Хмелівського ліцею Роменської районної ради Сумської області; Ромни/Хмелів, Сумська область) — 98,8 балів
  • Третє місце — Петро Сеник (вчитель Бодаквянського НВК; Заводське, Полтавська область) — 20,3 бали

Друге місце не присуджувалося через відсутність достатнього внеску.

Категорія «Інформатика»

  • Перше місце — Олександр Пилипчук (вчитель Гаврилівської ЗОШ І—ІІІ ступенів, Хмельницька область) — 118,4 бали
  • Друге місце — Григорій Громко (вчитель Нечаївської загальноосвітньої школи І—ІІІ ступенів ім. Ю. І. Яновського; Кіровоградська область) — 99,4 бали
  • Третє місце —  Марина Чала (вчителька НВО №6, завідувачка науково-методичної лабораторії інформаційно-технологічної освіти КЗ «КОІППО імені Василя Сухомлинського»; Кропивницький) — 20,2 бали

Категорія «Фізика»

  • Перше місце — Олександр Пилипчук (вчитель Гаврилівської ЗОШ І—ІІІ ступенів, Хмельницька область) — 224,7 балів
  • Друге місце — Ірина Лапчук (викладає у ДНЗ «Барський ПБЛ»; Бар, Вінницька область) — 46,1 балів

Третє місце не присуджувалося через відсутність достатнього внеску.

Категорія «Англійська мова»

  • Перше місце — Альона Харіна (викладає українську та англійську мови, перекладачка; Суми) — 59,4 бали

Друге і третє місце не присуджувалися через відсутність достатнього внеску іншими учасниками.

У категорії «Математика» призові місця не присуджувалися через відсутність достатнього внеску згідно з регламентом конкурсу, але окремі відзнаки отримають найактивніші учасники — Ольга Олійник (вчителька Устинівської загальноосвітньої школи І–ІІІ ступенів; Устинівка, Кіровоградська область) та Олександр Кахай (Запоріжжя).

Марина Чала, яка посіла третє місце у категорії «Інформатика», прокоментувала свою мотивацію взяти участь так: «Мені подобається „звільняти“ знання, наповнюючи Вікіпедію. Я отримую задоволення від процесу редагування і створення статей, але не завжди знаходжу на це час, тож участь у конкурсі дала можливість поєднати приємне з важливим».

Вітаємо усіх переможців! Вони отримають призи та сувеніри поштою, а також ми нагородимо сувенірами усіх активних учасників та учасниць конкурсу.

Також ми щиро вдячні експертному журі — волонтерам, які приділили свій час та експертизу для оцінювання статей.

До журі входили:

  1. Ігор Туржанський (користувач IgorTurzh) («Всесвітня історія», «Мистецтво», «Англійська мова»)
  2. Олег Кущ («Зарубіжна література»)
  3. Дмитро Власенко («Математика»)
  4. Користувач Звірі, користувач Mr.Rosewater («Фізика»)
  5. Анатолій Корнієнко («Інформатика»)

Детальні результати з балами усіх учасників конкурсу: https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Вікіпедія:Вікіпедія_для_школи/Результати 

У допис було внесено зміни після публікації. В оригінальній версії стверджувалося, що в номінації «Англійська мова» призові місця не присуджуються.

З 8 березня по 8 квітня пройшла глобальна кампанія WikiGap Challenge, метою якої є покращити висвітлення жінок у Вікіпедії. Вдруге поспіль переможцем цієї міжнародної ініціативи став українець вікіпедист, освітянин, член ГО «Вікімедіа Україна» Андрій Гриценко.

File:WikiGap.svg

WikiGap Challenge організувала «Вікімедіа Швеція» та Міністерство закордонних справ Швеції за підтримки посольств Швеції та вікімедійних організацій в усьому світі. Цього року акцію підтримало також Управління Верховного комісара ООН з прав людини.

Мета кампанії — писати та покращували статті про жінок у різних мовних розділах Вікіпедії, щоб зменшити гендерний дисбаланс у Вікіпедії та покращити висвітлення жінок. За місяць 72 учасники та учасниці започаткували та покращили понад 3200 статей статті більш ніж 35 мовами.

У 2020 дописувачі отримали бонусні бали за написання статей про жінок, які борються за права людини. Управління Верховного комісара ООН з прав людини запропнувало перелік з двадцяти таких діячок, про більшість з яких статей у Вікіпедії ще не було. У результаті було створено 338 статей про цих жінок у понад 30 мовних розділах. 

File:Wikimedians at Wikimania 2019 28.jpg
Андрій Гриценко на нагороджені WikiGap Challenge під час Вікіманії 2019 у Стокгольмі.
Фото: Camelia.boban, CC BY-SA 4.0

Переможцем WikiGap Challenge став Андрій Гриценко — вікіпедист з України, викладач Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка; член ГО «Вікімедіа Україна» та активний учасник Освітньої програми Вікіпедії в Україні. Він же переміг у міжнародному WikiGap Challenge і минулого року.

Цьогоріч у рамках WikiGap Challenge Андрій започаткував 416 статей. Переважну більшість свого внеску він робив в українській Вікіпедії, але також писав російською, білоруською, русинською та башкирською мовами. Для порівняння, в акції 2019 року пан Гриценко створив 260 статей.

Для переможців WikiGap Challenge передбачені призи. Минулого року, як переможець кампанії, Андрій відвідав міжнародну конференцію вікімедійного руху «Вікіманія» що пройшла у Стокгольмі. За перше місце у 2020 році він зможе поїхати у Женеву та відвідати офіс Управління Верховного комісара ООН з прав людини.

Громадська діячка, військова, льотчиця Ядвіга Пілсудська. Стаття з доробку переможця; фото у суспільному надбанні

«Мене надихає змагальна атмосфера з колегами у таких конкурсах, а також прагнення збагачувати Вікіпедію статтями. Особливо мені подобається писати про видатних жінок та історію. Інтригувала конкуренція з іншими редакторами й редакторками Вікіпедії. Спецтема цього року WikiForHumanRights 2020 — чудове нововведення. Цікаво було писати про діяльність правозахисниць. Найбільше мене вразила трагічна доля афганської поліціянтки Іслам Бібі, яку не підтримували родина та близькі через її професійну діяльність. І, на жаль, її вбили. Шкода також мексиканську правозахисницю Міріам Родрігес Мартінес, вбили її доньку і її саму… Серед інших, також запам’яталась — Марія Вероніка Рейна з Аргентини, яка проводила агітацію за дотримання прав людей з інвалідністю. Важко було уявити, в яких умовах жила і боролася за права ефіопських жінок Богалетч Гебра. На жаль, вона померла минулого року», — поділився своїми враженнями від цьогорічного вікізмагання Андрій Гриценко.

Серед започаткованих Андрієм статей про правозахисниць і громадських активісток — стаття про українку Ганну Шаригіну. У межах WikiGap Challenge Андрій створив про неї статті в українській, російській, білоруській та башкирській Вікіпедіях. 

«Сподіваюсь, мій приклад надихне новачків. Писати статті до Вікіпедії легко та захоплююче. Можна йти у власному темпі, писати на цікаві теми, вивчати щось нове, розвиватися. Кожен може спробувати і створити перші 1—2 статті за тиждень. Більше того, коли ви пишете статті до Вікіпедії, ви виконуєте роботу, яка потрібна багатьом, адже це найбільша енциклопедія людства і популярний ресурс для мільйонів інтернет-користувачів. Тож наповнювати Вікіпедію — це важлива соціальна та інтелектуальна місія», — додав вікіпедист.

Вітаємо Андрія та зичимо йому натхнення на нові цікаві статті!

Нагадуємо, за результатами цьогорічної акції WikiGap в українській Вікіпедії, що пройшла у березні, лише за місяць було створено або суттєво поліпшено 1850 статей про видатних жінок і на суміжні теми. Цю волонтерську роботу виконали 245 учасників та учасниць. Більше про підсумки можна дізнатися за посиланням. WikiGap в українській Вікіпедії не була частиною міжнародного WikiGap Challenge, але учасники та учасниці могли одночасно брати участь у двох марафонах.

При підготовці матеріалу використано матеріали статті із блогу «Вікімедіа Швеція» (Eric Luth, CC BY-SA 3.0) 

Громадська організація «Вікімедіа Україна» оголошує конкурс на вакансію менеджера з комунікацій.

Позиція є проєктною, менеджер отримує оплату згідно з річним грантом (поточний грант триває до кінця 2020 року; з новим грантом співпраця може продовжитися).

Для того, щоб податися на конкурс, потрібно заповнити форму до 6 травня включно. Детальні умови вакансії — нижче. Із запитаннями пишіть на info@wikimedia.org.ua.

WikiConference 2019 Kharkiv 21

Учасники та учасниці Вікіконференції — найбільш значимої офлайн-події вікіспільноти в Україні, Харків, 2019. Автор фото: Star61, CC BY-SA 4.0

Обов’язки:

  • У координації з волонтерами та іншими працівниками/підрядниками (зокрема, менеджером проєктів) підтримувати роботу проєктів Організації згідно зі стратегічним планом.
  • Забезпечувати регулярну та послідовну медіа- та комунікаційну діяльність Організації, зокрема:
    • забезпечити регулярні публікації до основного блогу Організації (https://wikimediaukraine.wordpress.com/) та блогів її проєктів (http://wikilovesearth.org.ua/blog/, http://wikilovesmonuments.org.ua/blog/ тощо) українською та англійською мовами;
    • забезпечити постійне оновлення всіх сторінок Організації (та сторінок проєктів Організації) у соціальних мережах (Facebook, Twitter, Instagram тощо);
    • забезпечити постійне оновлення головної сторінки сайту Організації (https://ua.wikimedia.org) та підготовку інформації про проєкти Організації для тематичних вісників англійською (GLAM, Education тощо).
  • Працювати над розбудовою та підтримкою зв’язків із засобами масової інформації:
    • планувати медіаактивність (створення медіапланів, контент-планів тощо)
    • забезпечувати регулярну підготовку прес-матеріалів (прес-релізів, анонсів, коментарів, розширених матеріалів тощо)
    • моніторити релевантні публікації про організацію та її проєкти у ЗМІ;
    • контактувати зі ЗМІ за потреби;
  • Підтримувати контакти із партнерами та сприяти налагодженню контактів між волонтерами, які працюють над дотичними напрямами діяльності.
  • Забезпечувати підготовку проміжного та фінального описового звіту по річному гранту, зокрема шляхом участі в підготовці щомісячних звітів про діяльність Організації.
  • Брати участь у розробці промоційних матеріалів: взаємодія з дизайнерами, постановка завдань, контроль виконання; за можливості — розробляти графічні матеріали самостійно.
  • Виконувати інші завдання, що можуть виникати в ході роботи.

Вимоги до кандидатів

Обов’язкові:

  • Досвід роботи (оплачуваної зайнятості або волонтерської діяльності) у сфері комунікацій, PR, журналістики або суміжних.
  • Досвід координації проєктів.
  • Навички написання текстів різних жанрів.
  • Навички SMM-діяльності, роботи з соцмережами.
  • Грамотне володіння українською мовою.
  • Вільне володіння англійською мовою (принаймні на рівні upper intermediate / B2).

Не обов’язкові, але будуть перевагою:

  • Досвід участі у Вікіпедії та знання основних принципів Вікіпедії та інших проєктів Фонду Вікімедіа.
  • Навички роботи в графічних редакторах (Adobe lllustrator, Photoshop тощо).

Умови роботи

  • Зайнятість: в середньому 6 годин на день (120 годин на місяць).
  • Регулярна оплата роботи згідно з річним грантом.
  • Місце роботи — віддалено (коли завершиться карантин, за бажанням можна працювати з офісу «Вікімедіа Україна» у центрі Києва).

У травні стартує проєкт з наповнення української Вікіпедії інформацією про українську дипломатію, а також наповнення інших мовних розділів інформацією про Україну. У партнерстві з Міністерством закордонних справ України «Вікімедіа Україна» проведе тематичний Місяць української дипломатії в українській Вікіпедії, а також серію вебінарів для представників українських дипломатичних установ.

Автор: The Emirr, CC BY-SA 3.0

Онлайн-марафон «Місяць української дипломатії» в українській Вікіпедії пройде з 1 по 31 травня. Під час марафону усі охочі можуть створювати та полішувати статті про українську зовнішньополітичну діяльність — відносини з іншими країнами, участь України в міжнародних організаціях, євроінтеграційні процеси, а також публічну дипломатію.

Чимало статей про дипломатію в українській Вікіпедії вже започатковано, але потрібні посилені зусилля волонтерів, щоб оновити та доповнити їх. Наприклад, в українській Вікіпедії є детальна стаття «Україна і Європейський Союз», яка не оновлювалася суттєво вже кілька років — тож у рамках марафону це можете зробити саме ви. Або ж у Вікіпедії немає окремої статті про відносини України із Сирією — і учасники проєкту можуть її створити. Створювати й поліпшувати статті можна також на теми історії української дипломатії. 

Долучитися до марафону зможуть всі охочі. Започатковувати та покращувати статті необхідно відповідно до правил Вікіпедії: внесена інформація має базуватись на надійних джерелах інформації, посилатися на них і не містити плагіату. Також слід дотримуватися нейтральної точки зору та обирати теми, що відповідають критеріям значимості. Можна обрати з запропонованих тем; також ми запрошуємо додавати ваші пропозиції актуальних тем до створення та поліпшення.

Дипломатичні установи України за кордоном розпочинають публікувати на своїх ресурсах довідкову інформацію та документи про дипломатичні відносини з відповідними країнами, інформацію про політиків та громадських діячів, важливі дати, події та місця.  Їх можна буде використовувати як джерела для статей.

«Місяць української дипломатії — це гарна нагода розширити представлення України та її дипломатичної діяльності. Часто статті на цю тему є застарілими та містять неточності навіть у статтях українською мовою, а в деяких мовних розділах — інформація майже повністю відсутня. Ми пропонуємо всім охочим долучитися до наповнення Вікіпедії неупередженою інформацією про Україну та її діяльність на міжнародній арені. Спочатку ми починаємо з української Вікіпедії, але в перспективі можемо провести схожі марафони й іншими мовами», — прокоментував Антон Процюк, менеджер проєктів ГО «Вікімедіа Україна».

Друга частина співпраці «Вікімедіа Україна» з Міністерством закордонних справ — серія ознайомчих вебінарів для працівників дипломатичних установ України про функціонування Вікіпедії, правила та принципи роботи ресурсу. Це допоможе українським дипломатам за кордоном краще розуміти процеси, пов’язані з Вікіпедією, у публічному просторі, а також в перспективі долучатися до організації схожих тематичних акцій у країнах, де вони перебувають. Перші вебінари з загальним оглядом Вікіпедії як ресурсу проводяться вже у квітні.

З 18 по 25 квітня пройде акція з наповнення української Вікіпедії інформацією про пам’ятки України, що вже втрачені чи перебувають під загрозою знищення.

Що об’єднує зображені на фотоколажі Русанівський міст, реформістську синагогу «Темпль» у Львові та особняк на Лабораторній вулиці у Києві?

Всі ці пам’ятки уже втрачені.

Джерело фото: https://w.wiki/N7h

Русанівський міст в Києві був підірваний під час відступу Червоної армії у 1941, синагога «Темпль» зруйнована гітлерівцями у 1942, а особняк у стилі модерн, зведений наприкінці XIX ст., знесли зовсім нещодавно — 9 листопада 2019 року для будівництва чергового житлового комплексу.

Господарчий корпус, Палац Грохольських-Можайських. Вороновиця. Фото: Neovitaha777, CC BY-SA 4.0

18 квітня — Міжнародний день пам’яток і визначних місць, встановлений Генасамблеєю ЮНЕСКО. Це нагода вкотре звернути увагу на вразливість культурної спадщини та необхідність її збереження для наступних поколінь. Запрошуємо долучитися до відзначення цього дня разом з Вікіпедією на сторінці проєкту «Культурна спадщина України». Вікіпедію може редагувати кожен, тому усі охочі можуть допомогти поширити інформацію про пам’ятки, що вже стали історією, тоді вони збережуться не лише на листівках чи архівних фото, а й у найбільшій онлайн-енциклопедії.

Як і минулого року ви можете взяти участь так:

  • доповніть перелік втрачених пам’яток:
    пошукайте інформацію про пам’ятки архітектури, історії, які втрачені чи руйнуються у вашому місті/регіоні;
  • перевірте, чи є про них стаття у Вікіпедії;
  • якщо немає, напишіть про це коментар або доповніть список на сторінці проєкту;
  • напишіть або доповніть статтю про таку пам’ятку. Писати можна не лише про архітектурні пам’ятки, а й про пам’ятки історії — будівлі, де відбувалися історичні події;
  • спробуйте знайти потрібну ілюстрацію у нашому репозиторії фото або пошукайте у власних архівах світлину пам’ятки, яку можна додати до статті;
  • запишіть себе у список учасників на сторінці проєкту. Найактивніші отримають пам’ятні сувеніри.

    Момент знесення Миколаївського собору (Харків), 1930 рік. Фото у суспільному надбанні

Досліджувати історію свого краю цікаво, щемко, віднаходити втрачені її сторінки та розповідати про них іншим — корисна і благородна справа. Долучайтесь!

Сторінка проєкту: Вікіпедія:Проект:Культурна_спадщина_України

Цьогоріч фотоконкурс «Вікі любить Землю» пройде із 1 до 31 липня. Із заснування конкурсу у 2013 році ми проводили його протягом травня — однак цьогоріч дати були змінені через карантин. Розповідаємо, як і навіщо були обрані нові дати та як можна долучитися до проєкту, поки триває карантин.

002.01

Що стоїть за новими датами конкурсу

Кілька тижнів тому ми зрозуміли, що було б недоречно проводити українську частину «Вікі любить Землю» у традиційні дати — протягом травня. В Україні зараз встановлено жорсткий карантин, і більшість українців не можуть подорожувати, а доступ до багатьох пам’яток природи обмежений.

У такій ситуації можна проводити конкурс, але його якість би постраждала. Тому ми вирішили провести опитування серед спільноти конкурсу — минулорічних учасників, журі, волонтерів-організаторів та просто зацікавлених, щоб визначити оптимальну дату для «Вікі любить Землю» 2020.

Серед варіантів перенесення ми розглядали червень та липень. Пізніше липня конкурс провести неможливо, бо такими є рамки міжнародного конкурсу, частиною якого ми є. Також ми запитали учасників опитування, чи варто проводити конкурс цього року взагалі. Опитування тривало тиждень, у ньому взяло участь 97 людей.

Гарна новина: 95% респондентів вважають, що конкурс проводити варто, і переважна більшість із них планують долучитися і цього року. Більшість із опитаних — 45% — проголосували за те, щоб проводити конкурс у липні. Інші голоси розділилися між червнем, думкою не проводити конкурс взагалі та власними варіантами. Таким чином, конкурс було вирішено перенести на липень.

Відповіді на запитання «Коли варто провести ВЛЗ 2020 в Україні_» (1)

Ми свідомі можливості, що повний чи частковий карантин може залишитись і у червні-липні. Однак прогнози науковців та українських органів влади дають підставу сподіватися, що принаймні частину обмежень до цього часу буде знято.

Якщо все-таки суворий карантин затримається до липня, ми все одно проведемо конкурс — але будемо робити акцент на тому, аби наші учасники та учасниці дотримувалися усіх обмежень: завантажували фото з архівів і робили іншу корисну роботу, для якої не потрібно подорожувати.

Як допомогти проєкту, поки триває карантин

Якщо ви уже запланували у своєму календарі на травень час на участь у ВЛЗ, не засмучуйтесь: є багато способів допомогти проєкту і українській природній спадщині, поки ви залишаєтеся вдома. Розповідаємо про кілька із них.

1. Займіться категоризацією свого фотоархіву

Конкурс у липні пройде в будь-якому випадку. Тож якщо ви за минулий рік зібрали великий архів фотографій, які плануєте подати на ВЛЗ, саме зараз можна його розібрати й підготувати до конкурсу, щоб потім зекономити час.

Наприклад, можете розібратися у тому, як працюють географічні координати та як їх додавати (вказувати їх обов’язково при поданні фото на конкурс), чи у структурованих даних на Вікісховищі (ВЛЗ їх не вимагає, але вони корисні для ваших фото та Вікісховища загалом).

Ми ще публікуватимемо поради щодо підготовки фотографій у блозі та соцмережах, стежте за нами.

2. Долучіться до категоризації об’єктів ПЗФ України у Вікісховищі

Щоб поліпшити конкурсні списки і спростити роботу учасникам, важливо мати гарну систему категоризації на Вікісховищі. Тому, якщо у вас є досвід роботи з категоріями у Вікіпедії чи Вікісховищі, долучіться до проекту із категоризації.

Детальніші інструкції можна знайти тут. Як бонус, усі активні учасники проекту отримають сувеніри із символікою Вікі любить Землю. 

3. Допоможіть фотографіям знайти статті у Вікіпедії

File:Мартини тонкодзьобі (Larus genei).jpg

Молодий птах випрошує їжу в одного зі своїх батьків. Кінбурн (Сергій Рижков, CC BY-SA 4.0). Це фото увійшло до топ-10 переможців Вікі любить Землю 2019, але поки не використовується у статтях української Вікіпедії.

Метою нашого фотоконкурсу є створити якомога повнішу базу фотографій природної спадщини України. Однак недостатньо лише завантажувати фотографії у Вікісховище — варто робити природну спадщину видимою для читачів Вікіпедії. Статистика показує, що у статтях Вікіпедії та інших вікі-проектах використовується лише близько чверті фотографій, завантажених учасниками конкурсу.

Тож можете приділити кілька вечорів покращенню ілюстрування Вікіпедії. Почніть із цієї сторінки, де виведено світлини української частини «Вікі любить Землю» за регіонами та населеними пунктами.

4. Долучіться до організації конкурсу

Брати участь у конкурсі корисно — так само як і організовувати його. Нам завжди потрібні волонтери, і можна спробувати себе в багатьох різноманітних завданнях:

  • оновлювати списки пам’яток
  • займатися промоцією конкурсу (зокрема роботою із соцмережами)
  • писати дописи й розробляти візуальні матеріали
  • контактувати із партнерами та журі
  • і робити ще багато цікавого

Якщо вас це зацікавило, пишіть нам на електронну адресу wle@wikimedia.org.ua

До 10 травня в українській Вікіпедії триває «Місяць Криму» — кампанія зі створення та поліпшення статей про Крим на всі можливі теми, як-от географія, флора, фауна, історія, економіка, суспільство, культура, наука, спорт тощо. Усі охочі можуть доповнити найпопулярнішу енциклопедію інформацією про Крим, якої бракує, або покращити вже започатковані статті.

В українській Вікіпедії на сьогодні понад 7 тисяч статей [1]:, у яких хоча б трохи згадується Крим, тоді як російською понад 12 тисяч. Існує багато статей англійською та російською без відповідників українською. Це «відставання» становить майже 1,5 та понад 6,5 тисяч статей відповідно. На сторінці проєкту можна побачити тематичні переліки статей, що пропонуються до написання — червоний колір посилань означає, що статті з такою назвою ще немає у Вікіпедії українською. Статті можна створювати й на інші теми, якщо вони відповідають критеріям значимості Вікіпедії. 

Окрім заповнення тематичних прогалин, потребують уваги статті, що є популярними у читачів, але є недостатньо вичерпними й потребують доповнення та поліпшення — наприклад, «Ялтинська конференція», «Кримські гори», «Давньогрецькі міста Північного Причорномор’я», «Кримська війна», «Херсонес Таврійський», «Джамала», «Кримські татари», «Ганна Різатдінова», «Історія Криму» та інші. На сторінці акції у Вікіпедії є перелік таких статей для поліпшення — статті, що перелічені там, потребують оновлення даних, переписування, доповнення, додавання джерел чи ілюстрацій.

Як зазначив Василь Шиманський, ініціатор місячника:

«Роботи — непочатий край. В українській Вікіпедії тематичний захід, присвячений Криму, востаннє проводився ще 5 років тому. Серед запропонованих тем до написання — статті, які мають відповідники в російській, англійській, польській та інших вікіпедіях, але, на жаль, не мають української версії». 

Окремою підтемою місячника про Крим є створення та поліпшення статей про українських політв’язнів у Криму. Окремо буде  відзначено учасника чи учасницю за найбільший внесок до цієї категорії символічним сувеніром — кепкою з логотипом корабля «Сімферополь», командиром якого був Володимир Дудка, який зараз перебуває в колонії суворого режиму у Росії.

Писати на такі теми доволі складно. Адже це передбачає уважність у виборі джерел, об’єктивність і висвітлення усіх точок зору максимально нейтрально, виважено, що не завжди легко зробити. Але про такі складні теми потрібно писати. Про таких колишніх в’язнів Кремля як Олег Сенцов, кримськотатарські діячі Ільмі Умеров та Ахтем Чийгоз вже створено статті. Не про всіх політв’язнів можна знайти інформацію у Вікіпедії. Інформацію про них є здебільшого відкритою і її вільно можна знайти в джерелах онлайн. Наприклад, в базі даних Правозахисного центру «Меморіал» (російською, пошук за прізвищем): https://memohrc.org/ru/finder?keys=, або в списку в’язнів «LetMyPeopleGo» (українською, за кейсами): http://letmypeoplego.org.ua/uk/prisoner/ 

Геннадій Афанасьєв, колишній бранець Кремля, прокоментував важливість висвітлення цієї теми зі свого власного досвіду так:

«Російська Федерація постійно запевнює полонених українців, що вони залишились зі своєю бідою сам на сам та є нікому не потрібними. Окупант намагається зламати дух та волю свої жертв. Іноді так дійсно стається, що про людину в скруті ніхто не знає, не говорить, не пише листи та не відправляє передачі. Агресору це розв’язує руки й дає можливість знущатись з бранців як йому заманеться. Найчастіше це проявляється у формі фізичного насилля, катувань, позбавлення сну та створення нестерпних для існування людини умов, в межах її утримання. Для запобігання необхідно поширювати інформацію про долі полонених. Ім’я та прізвище кожного повинно передаватись серед усіх знайомих. Чим більше суспільство зацікавлене у визволенні бранців з полону, тим більше ця тема стає актуальнішою для політиків будь-якої країни. Розповсюдження листівок, книг зі свідченням вже звільнених бранців, та інформаційної правозахисної номенклатури в силах привернути увагу до проблеми. Якщо для простого громадянина це дуже важко та складно, то найпростішою допомогою стане надсилання листівки до полоненого зі словами підтримки. Це покаже росіянам, що бранець не один, що до нього прикута увага й змусить багато раз подумати, перш ніж нанести йому якусь шкоду. Гласність та медійність найкращий щит для тих хто в скруті, бо злодій буде знати, що про його злочини може дізнатись увесь світ».

Михайло Гончар, президент Центру глобалістики «Стратегія ХХІ», головний редактор часопису «Чорноморська безпека», зауважив:

«За роки окупації сотні мешканців Кримського півострова, головно кримськотатарські та українські активісти пройшли через репресії з боку окупантів. Більше сотні з них потрапили в катівні ФСБ під сфальшованими звинуваченнями в екстремізмі, тероризмі, підготовці диверсій і перебувають в російських в’язницях та колоніях. Тільки небагатьох вдалося звільнити. Є в Вікіпедії і стаття про нашого колегу — члена редакційної колегії “Чорноморської безпеки”, талановитого журналіста Олексія Бессарабова. Разом зі своїми друзями Дмитром Штибликовим і Володимиром Дудкою, Олексій був схоплений ФСБ 9 листопада 2016 року в Севастополі і засуджений за «підготовку диверсій» до 14 років колонії суворого режиму. Ми вважаємо, що сфальсифікована проти нього справа була помстою за активну громадянську позицію і журналістську діяльність до окупації півострова Росією.

Втім, статей про кримських бранців Кремля у Вікіпедії зовсім небагато. Більшість з в’язнів залишаються в забутті, бо це — звичайні люди, але які мали власну громадянську позицію і відстоювали її. Як, наприклад, Володимир Балух. Дуже добре, що вікіпедисти взялися підняти цей пласт. Це важливо для українського суспільства, важливо для кримчан, важливо для міжнародної правозахисної спільноти. Важливо це і для самих бранців Кремля — з-за грат вони бачать, що не забуті Україною. Наснаги вам! Крим — це Україна!»

Ми запрошуємо усіх охочих долучитися до цієї важливої ініціативи. Ви можете знайти сторінку проєкту за посиланням: https://uk.wikipedia.org/wiki/Вікіпедія:Проект:Тематичний_тиждень/Місяць_Криму 

[1] Аналіз проводився за допомогою PetScan за категорією:Крим, глибина 30.

Пандемія COVID-19 змінює усе навколо, і наш конкурс не є винятком. Зараз ми проводимо опитування, щоб визначити долю українського «Вікі любить Землю» у 2020 році.

Видається, що було б недоречно проводити українську частину «Вікі любить Землю» у традиційні дати — протягом травня.

Опитування

Обмежувальні заходи не перешкоджають завантажувати фото на Вікісховище, але якість конкурсу може постраждати: принаймні від того, що учасники та учасниці не зможуть подорожувати під час конкурсу.

Наскільки суттєво це вплине на вашу участь? Чи маєте ви архіви фотографій, зроблених до конкурсу? Можливо, у теперішній ситуації краще перенести конкурс на червень або липень, коли більше шансів на завершення карантину? Чи загалом не проводити конкурс у 2020 році?

Висловіть свою думку! Будь ласка, заповніть опитування, щоб поділитися нею з нами.

Опитування буде відкрите до 14 квітня включно.

Протягом березня в українській Вікіпедії відбувся марафон WikiGap, який має на меті розповісти світові про видатних жінок та зменшити гендерну нерівність у Вікіпедії. Розповідаємо, про що писали учасники й учасниці марафону в українській Вікіпедії і підводимо підсумки.

Результати WikiGap 2020 в українській Вікіпедії

«Вікімедіа Україна» організовує WikiGap в українській Вікіпедії із 2018 року. Цей проєкт є частиною міжнародної кампанії WikiGap, яка була ініційована у 2018 році Міністерством закордонних справ Швеції та некомерційною організацією «Вікімедіа Швеція».

Цьогоріч «Вікімедіа Україна» проводила WikiGap в українській Вікіпедії із 1 по 31 березня у партнерстві з Посольством Швеції в Україні, Національним Демократичним Інститутом (НДІ) та Фондом ООН у галузі народонаселення (за підтримки Grammarly Kyiv та Beetroot Academy).

Кампанія складалася з онлайн-марафону, у рамках якого користувачі й користувачки Вікіпедії протягом березня створювали статті про видатних жінок. Крім того, під час WikiGap було організовано зустрічі у Києві та Маріуполі, а також відкритий онлайн-вебінар.

За результатами WikiGap лише за місяць в українській Вікіпедії було створено або суттєво поліпшено 1850 статей про видатних жінок і на суміжні теми .Цю волонтерську роботу виконали 245 учасників та учасниць У зустрічах WikiGap взяли участь 150 осіб, зокрема понад 100 людей скористалися можливістю долучитися до онлайн-вебінару, який «Вікімедіа Україна» провела разом з партнерами 31 березня.

Про що писали під час WikiGap

Учасники та учасниці місячника найчастіше обирали дописувати у Вікіпедію про письменниць (понад 200 статей). За національною приналежністю найбільше статей створено про американок, росіянок та українок.

File:Колаж зі світлинами героїнь статей, написаних у рамках WikiGap 2020.jpg
Колаж зі світлинами героїнь статей, написаних у рамках WikiGap 2020.
Джерело та список авторів на Вікісховищі

Утім, у рамках WikiGap вікіпедист(к)и писали про жінок різного походження та різних професій — наприклад, про хімікинь, дзюдоїсток, суддів, шпигунок, мандрівниць-дослідниць, іхтіологинь та військових фотографинь.

Наприклад, у березні з’явилися статті про Сабіху Касиматі — албанську вчену-іхтіолога та першу албанку, яка отримала вищу освіту, а також про Барбару де Аленкар — бразильську революціонерку, яка вважається першою політичною ув’язненою незалежної Бразилії.

Серед статей про відомих українок — українська контррозвідниця і друга жінка-генерал в історії незалежної України Юлія Лапутіна; перша українська жінка-режисер Ірина Дєєва; видатна українська вчена в галузі хімії Віра Портнягіна.

Також з’явилися такі оглядові статті, як Жінки і відеоігри, Жінки в архітектурі, Жінки у венчурному капіталі.

Важливим фокусом кампанії була не лише кількість створених статей, але й їхня якість. Кілька статей, опрацьованих під час WikiGap, отримали статус «доброї», яким відзначають найбільш якісні статті української Вікіпедії. Наприклад, такими стали статті про українську громадську діячку і меценатку XVII століття Галшку Гулевичівну та американську рок-співачку Дженіс Джоплін.

WikiGap збігся у часі з історичною для української Вікіпедії подією: 23 березня була створена мільйонна стаття. Вона була започаткована саме у межах WikiGap; це стаття про американську співачку й активістку за права афроамериканців Одетту.

Зустріч WikiGap у Києві 1 березня
(авторка фото: Kateryna Lashchykova, використовується зі згоди авторки)

Що далі?

WikiGap в українській Вікіпедії уже завершився, але наша робота із боротьби з гендерним дисбалансом у Вікіпедії не завершується. Статистика показує, що на жінок припадає лише приблизно одна сьома усіх наявних біографічних статей в українській Вікіпедії — і WikiGap 2020 був лише одним із багатьох кроків на нашому шляху.

Тому продовжуйте наповнювати українську Вікіпедію статтями про жінок, залучайте друзів та подруг — і стежте за нашими новинами, щоб взяти участь у наступній кампанії з написання статей про видатних жінок.

Див. також

Інколи оцими вашими інтернетами ходять дурні помилки. Інколи вони розповзаються так, що не знаєш, звідки виросли ноги і, відповідно, де їх треба рубати.

Тоді я йду у Вікіпедію і виправляю помилку там. Усі ви, любі мої, рано чи пізно заглянете в неї і повірите їй, а не бложичкам і автоперекладеним рефератикам. Адже так? :)

Доміцеле Тарабільдене — литовський графік і ілюстратор книжок. Це вам пошуковик видасть відразу. Але придивіться до тексту: «народився», «жив», «помер». Ось вона, несправедливість. Доміцеле Тарабільдене — жінка.

Я чесно хотіла б знати, звідки з сайту на сайт при описі графічної техніки гратаж перекопійовується така фраза: «Применяет его также литовский график Д.К. Тарабильдене, в частности, он обратился к граттажу при работе над иллюстрациями к книге "Сто народных баллад"» — і, відповідно, те саме в автоперекладі українською.

Розумію, що ні ім'я, ні прізвище цієї литовки не очевидні, якщо ви не в темі. Розумію, що пошук по імені не видасть вам фото крупним планом — хоча, якщо придивитись, то фото в мережі є.

Не розумію, чого, якщо ви в темі, то не можете написати правильно. Не розумію, звідки береться ініціал «К.» (що де-інде пишуть повністю як Казіо, хоча в литовськомовних текстах онлайн мені такого не траплялося) і навіть «Ко.» або знову «Д.».

Я дізналася про шановну пані заслужену діячку мистецтв Литовської РСР минулого року, коли у Вікіпедії відбувався міжнародний конкурс статей CEESpring. Це була справжня «весна народів» Центральної та Східної Європи. Доміцеле Тарабільдене була серед імен, про які литовці просили всіх інших написати статті у своїх Вікіпедіях. (До речі, Європейська весна проводиться щороку з 21 березня по 31 травня, можете приєднуватись). Але тоді якось не склалося написати статтю.

А сьогодні планети зійшлися правильно. Тримайте: https://uk.wikipedia.org/wiki/Доміцеле_Тарабільдене. Підніміть її своїми переглядами в пошуку, будь ласка, може хоч картинка переб'є ту дурість з неправильним родом. Заодно можете поправити щось у тексті, бо переклад українською з литовської, взагалі-то, зовсім не мій профіль.

Так, я знаю, що це не Мішель Обама за рівнем знаменитості, може навіть і на батьківщині. Але я впевнена, що хтось та й спіткнувся об ім'я в попередньому реченні (а то ще хто?).  А, ну і статтю про гратаж теж би хтось іще написав…

У «Громадському просторі» в місті Сміла відкриється фотовиставка найкращих світлин української частини «Вікі любить пам’ятки 2019».

Фотовиставка відкриється 14 березня о 12 годині і триватиме до 22 березня. Відвідучі зможуть ознайомитись з ТОП-10 переможними фотографіями минулорічного конкурсу «Вікі любить пам’ятки», а також з 7 світлинами, що перемогли у спецномінаціях «Єврейська спадщина» та «Млини».

Вхід вільний для всіх охочих.

Фотовиставка «Вікі любить пам’ятки» у Смілі проходитиме за підтримки ГО «ГРОМАДЯНСЬКА ПЛАТФОРМА “СМІЛА”» та «Громадського простору».

Загалом протягом 2012—2019 років у рамках конкурсу було завантажено понад 280 тисяч світлин, на яких зображено більш ніж 34 тисячі пам’яток, що розташовані на території України (39 % від загальної кількості українських пам’яток). За цей період у конкурсі взяли участь близько 3500 осіб. Фотографії за всі роки конкурсу знаходяться у вільному доступі — ви можете як переглядати, так і використовувати світлини на умовах вільної ліцензії CC BY-SA.

«Громадський простір» працює з понеділка по п’ятницю з 12:00 до 18:00, у суботу та неділю — з 11:00 до 16:00.

Стежте за оновленнями на сторінці події у Facebook.

Запрошуємо завітати!

Зверніть увагу: перш за все піклуйтеся про свою безпеку та здоров’я, особливо з огляду на ситуацію з COVID-19. Якщо буде оголошення обмежень на подорожі від уповноважених органів, то слід дотримуватися таких обмежень. Радимо стежити за повідомленнями з офіційних джерел і дотримуватися загальних правил, викладених на сайті http://covid19.com.ua/.

Протягом лютого у Вікіпедіїї тривав місяць з написання та покращення статей про пам’ятки культури України. Ця акція є певним продовженням фотоконкурсу «Вікі любить пам’ятки», учасники якого за роки проведення завантажили тисячі світлини об’єктів нерухомої культурної спадщини України для ілюстрування статей вільної енциклопедії. 

Втім фотографії не потрапляють на сторінки статей автоматично — це окрема позаконкурсна робота, до якої долучаються як учасники конкурсів, так і волонтери-вікіпедисти. Також, оскільки не про всі пам’ятки існують статті у Вікіпедії, чимало конкурсних світлин зберігаються у Віксховищі, але все ще не ілюструють Вікіпедію. Щоб збільшити використання цих фотографій у статтях, а також привернути увагу до прогалин у представленні пам’яток культури в онлайн-енциклопедії, 1 лютого у Вікіпедії стартував тематичний місячник, де всі охочі могли написати нову чи поліпшити вже існуючі статті про об’єкти культурної спадщини.

Перша стаття, створена в межах акції «Пишемо про пам’ятки культури до Вікіпедії»: Пам’ятник на могилі доньки П. І. Харитоненка — Зінаїди, Суми. Автор фото: Черненко Віктор Олександрович, CC BY-SA 4.0.

У місячнику взяли участь 27 користувачів, які започаткували 127 нових статей та покращили 8. Найбільше статей створили користувачки Xsandriel (29 статей) та Ольга Лобода (28 статей), ще 4 користувачів написали по 8 статей. Деякі користувачі писали статті та ілюстрували їх фотографіями, що завантажували раніше в межах конкурсу або ж робили світлини безпосередньо у процесі підготовки статей.

«Вирішив написати статті про невідомі для більшості людей існуючі, та, на жаль, зруйновані пам’ятки культури у Сумській області. Зокрема вітряний млин поблизу села Набережне, будинок управителя Романівського цукрового заводу (с.Малий Вистороп), а також зруйновані та діючі храми рідного села Боромля. Прагнув донести інформацію до населення, відкрити маловідому сторінку історії цих пам’яток, дати імпульс для привернення уваги щодо докладання зусиль задля збереження цих унікальних пам’яток. Також хотів підвищити туристичний потенціал регіону», — прокоментував свою участь Олег Білоус, автор 8 статей, з яких 6 — про пам’ятки культури села Боромля.

П’ятий храм сотенного містечка Боромля. Побудований у 1725 році. Автор статті та фото — Олег Білоус, CC BY-SA 4.0

Учасники та учасниці створювали статті про пам’ятки місцевого та національного значення з різних регіонів України, найбільше писали про об’єкти Києва, Львова та Сумської області, також нові статті з’явились у пам’яток Харківської, Закарпатської, Житомирської, Одеської областей та інших.

Об’єкти, про які писали учасники були дуже різними: 35 статей про будівлі в історичному центрі Львова (Палац вірменських архієпископів, Кам’яниця Домажирська, Кам’яниця Захновичів, Будинок на площі Катедральній, 6 та інші), статті про храми у різних куточках України (Костел Діви Марії з келіями у Бердичеві, Троїцький храм (с. Боромля), Церква Успіння Пресвятої Богородиці (Медведівка), Спаська церква (Володимирівка) тощо), історичні особняки та маєтки, зокрема 8 статей про садиби Києва. Також тепер у Вікіпедії можна почитати про будинок Донців-Захаржевських, де, ймовірно, знайшли Велесову книгу, Будівлю театру імені Станіслава Монюшка в Івано-Франківську, Поштово-телеграфну контору (будинок Миклашевських) у Глухові, грот Німф у Тростянці. Перелік створених та покращених статей шукайте на сторінці місячника.

Балкон будинку на вулиці Вірменській, 32 у Львові. Автор фото: Nick Grapsy, CC BY-SA 4.0

«Радісно, що завдяки учасникам та учасницям вдалося перетнути межу у 100 новостворених статей. Щороку Вікісховище поповнюється світлинами пам’яток культури з різних куточків України, ми прагнемо, аби ці фото активніше використовували у вікіпроєктах, зокрема у Вікіпедії, та спонукали дописувачів створювати статті про українське культурне надбання, яке вони ілюструють. Тож плануємо проводити такі тематичні акції з написання та ілюстрування статей регулярно», — розповіла Наталія Тимків, членкиня оргкомітету конкурсу «Вікі любить пам’ятки» і адміністраторка української Вікіпедії.

Ми дякуємо всім учасникам! Найактивніші вже зовсім скоро отримають сувеніри з логотипом проєкту від «Вікімедіа Україна». Закликаємо дописувачів доповнювати та удосконалювати новостворені статті та брати участь у наступних акціях!

В Івано-Франківській обласній філармонії імені Іри Маланюк відкриється фотовиставка найкращих світлин української частини «Вікі любить пам’ятки 2019».

Фотовиставка відкриється 20 лютого о 18 годині і триватиме до 5 березня. Відвідучі зможуть ознайомитись з ТОП-10 переможними фотографіями минулорічного конкурсу «Вікі любить пам’ятки», а також з 7 світлинами, що перемогли у спецномінаціях «Єврейська спадщина» та «Млини». Окрім цього, відразу після відкриття фотовиставки, 20 лютого о 18:30 розпочнеться концерт музичного колективу «Львівське фортепіанне тріо» Львівської національної філармонії.

Вхід вільний для всіх охочих.

Фотовиставка «Вікі любить пам’ятки» в Івано-Франківську проходитиме за підтримки Івано-Франківської обласної організації УТОПІК (Українське товариство охорони пам’яток і культури).

Загалом протягом 2012—2019 років у рамках конкурсу було завантажено понад 280 тисяч світлин, на яких зображено більш ніж 34 тисячі пам’яток, що розташовані на території України (39 % від загальної кількості українських пам’яток). За цей період у конкурсі взяли участь близько 3500 осіб. Фотографії за всі роки конкурсу знаходяться у вільному доступі — ви можете як переглядати, так і використовувати світлини на умовах вільної ліцензії CC BY-SA.

Філармонія працює з понеділка по п’ятницю, з 09:00 до 18:00, у дні концертів до 21:00. Субота та неділя — за індивідуальним графіком.

Слідкуйте за оновленнями на сторінкці події у Facebook.

Запрошуємо завітати!

З 1 до 29 лютого у Вікіпедії проходить акція зі створення та поліпшення статей про об’єкти культурної спадщини України (архітектури, історії тощо). Місячник статей — це важлива складова процесу наповнення українського розділу Вікіпедії інформацією про пам’ятки культури. За всі роки конкурсу, у Вікісховище було завантажено понад 280 тисяч світлин, на яких зображено більш ніж 34 тисячі пам’яток, що розташовані на території України. Завдяки учасникам конкурсу та всім, хто завантажував фотографії у Вікісховище, багато пам’яток мають свої світлини, однак досі чекають на власні статті.

Список статей до створення та покращення можна знайти тут. Можете обрати пам’ятку національного значення, яка вже має фотографію, але ще не має власної статті, доповнити вже існуючі статті фотографіями чи новою інформацією.

Василівська дерев’яна церква у с. Сіль Закарпатської області, пам’ятка культури національного значення все ще не має статті у Вікіпедії. Автор фото: Антон Шигімага, CC BY-SA 3.0

Наприклад, досі немає статей про 83 будівлі у історичному центрі Львова, а щонайменше 89 пам’яток національного значення у Рівненській області мають свої фото, але не мають статей, понад 400 об’єктів у Києві , 63 у Харківській області, 66 у Черкаській також мають фото, але все ще не представлені статтями у Вікіпедії. І, звісно, це лише частина. Для зручності, статті до створення/поліпшення посортовані за регіонами. Перелік не є вичерпним.

Про комплекс будівель купця у Могилів-Подільському Вінницької області також статті у Вікіпедії поки що немає. Автор фото: Demmarcos, CC BY-SA 4.0

Детальніше про умови конкурсу читайте тут: Умови конкурсу.

Вікімедіа Україна

Вікімедіа Україна

Якщо Ви не писали статті до Вікіпедії раніше, Вам може стати в нагоді пам’ятка початківцямшпаргалка чи брошура для редагування.

Ось покрокова інструкція, як створити статтю:

  1. Якщо Ви не зареєстровані у Вікіпедії, створіть собі обліковий запис;
  2. Оберіть тему для статті. Можете перейти на сторінку зі списком запропонованих статей та обрати собі до написання (цей перелік не є вичерпним!). Ви також можете поліпшувати уже наявні статті. Також, якщо Ви завантажували фото в рамках конкурсу «Вікі любить пам’ятки», чому б не створити статтю про пам’ятку, яку Ви сфотографували?
  3. Обравши тему, впишіть назву статті у поле пошуку Вікіпедії й натисніть клавішу Enter. Якщо такої статті ще немає, Вікіпедія запропонує Вам її створити;
  4. Коли Ви клацнете «створити статтю…», відкриється віконце редагування нової статті.
  5. Напишіть текст статті. Пам’ятайте — стаття має посилатися на авторитетні джерела, але Ви не повинні копіювати готового тексту й вставляти в статтю.
  6. Працюючи над статтею, Ви можете періодично зберігати її. Можна також додати на початку тексту код {{Пишу}} (таким чином інші дописувачі знатимуть, що над статтею в цей час хтось працює);
  7. Додайте до статті шаблон-картку (якщо така існує про для Вашого типу об’єкту). Ось приклад такої картки. Якщо це стаття про особу — скористайтеся шаблоном Особа чи Науковець. У статті про музей Вам підійде цей шаблон.
  8. Додайте статтю до відповідної категорії пам’яток (для цього у кінці статті додайте текст [[Категорія:Назва потрібної категорії]]).

Детальніше про оформлення та структуру можна почитати тут: Вікіпедія:Стиль.

Ви можете додати до статті, яку створили або поліпшили, світлину пам’ятки. У цьому Вам може допомогти цей короткий відеоролик:


Зазначення авторських прав:

З 1 до 15 лютого включно запрошуємо на виставку найкращих світлин української частини «Вікі любить пам’ятки 2019». у Державній науковій архітектурно-будівельній бібліотеці імені В. Г. Заболотного. Відвідучі зможуть подивитися ТОП-10 фотографій-переможців минулорічного конкурсу «Вікі любить пам’ятки», а також по 7 фотографій, що перемогли у спецномінаціях «Єврейська спадщина» та «Млини».

У 2019 році «Вікімедіа Україна» провела українську частину найбільшого у світі міжнародного фотоконкурсу Wiki Loves Monuments вже восьмий раз. Мета конкурсу — одержати світлини всіх пам’яток культурної спадщини для ілюстрування ними Вікіпедії – вільної енциклопедії, яку щодня переглядають мільйони інтернет-користувачів з усього світу.

Конкурс «Вікі любить пам’ятки» проходив протягом вересня 2019 року. За цей період учасники завантажили понад 31 тисячу світлин, на яких зображено понад 11 тисяч пам’яток культурної спадщини. У спецномінації «Єврейська спадщина» взяли участь понад 60 конкурсантів, що завантажили понад 1200 світлин більше ніж 350 об’єктів, у дебютній спецномінації «Млини» 60 учасників подали на конкурс 851 фотографію 184 млинів. У 2020 році конкурс також пройде у вересні.

Загалом протягом 2012—2019 років у рамках конкурсу було завантажено понад 280 тисяч світлин, на яких зображено більш ніж 34 тисячі пам’яток, що розташовані на території України (39 % від загальної кількості українських пам’яток). За цей період у конкурсі взяли участь близько 3500 осіб. Фотографії за всі роки конкурсу знаходяться у вільному доступі — ви можете як переглядати, так і використовувати світлини на умовах вільної ліцензії CC BY-SA.

Виставка діятиме з 1 до 15 лютого 2020 року.

Відкриття виставки відбудеться 1 лютого. З 13:00 до 17:00 — пройде вікізустріч в межах Вікімарафону з нагоди 16-річчя української Вікіпедії. О 17:00 — офіційне відкриття виставки. Вхід вільний. Якщо хочете долучитися до вікізустрічі в цей день, заповніть, будь ласка, реєстраційну форму.

Бібліотека працює з понеділка по п’ятницю, з 09:00 до 20:00, в суботу з 10 до 18:00. Неділя — вихідний.

Запрошуємо завітати!

Журі обрали переможців з понад 200 тисяч зображень, і ми раді представити вам топ світлин цьогорічного конкурсу.

Wiki Loves Monuments — не звичайний конкурс фотографій. Окрім того, що він записаний у «Книгу рекордів Гіннеса» як найбільший з-поміж подібних змагань, це ще й майданчик для глобальної співпраці мешканців усіх куточків світу. Разом ми створюємо зображення скарбів культурної спадщини людства.

У рамках змагання фотографи з різних країн завантажують світлини у Вікісховище — безкоштовний репозитарій, у якому зберігається більша частина зображень, що використовуються у Вікіпедії. Таким чином ми сприяємо документуванню культурних об’єктів, щоб передати знання про них наступним поколінням. Ця місія щороку набуває все більшого значення, адже наша спадщина часто потерпає від людського впливу або стихійних лих.

Щорічно на розгляд міжнародного журі конкурсу потрапляє по десять фотографій, відібраних суддями національної частини змагання. У 2019 році Wiki Loves Monuments залучив понад 7 тисяч учасників, які подали на конкурс більше ніж 213 тисяч світлин.

Отже, зустрічаймо переможні світлини міжнародного етапу Wiki Loves Monuments 2019

1 місце. Покинута церква у місті Ставішин, Польща. Фото: Marian Naworski, CC BY-SA 4.0

«Я часто відвідую покинуті, забуті та важкодоступні місця», — розповідає фотограф-аматор Маріан Наворський про свою переможну світлину, — «але ця місцина виділилася з-поміж інших. Склалося враження, ніби час там зупинився. Я міг зосередитися на фотографуванні».

2 місце. Печера Аюб, Іран. Фото: Morteza Salehi, CC BY-SA 4.0

Автор фото Мортеза Салехі живе поблизу іранської печери Айюб, розташованої на висоті 2800 метрів над рівнем моря, втім вперше до цього місця він навідався у той же день, коли зробив світлину. За словами фотографа, дістатись туди непросто; хоча це не зупиняє людей, які підіймаються до місцини щоб помолитися пророку Йову, на честь якого названа печера.

3 місце. Будинок Поклоніння бахаї (Вілметт, штат Іллінойс, Сполучені Штати). Фото: Michael Stone, CC BY-SA 4.0.

Майкл Стоун часто відвідує Дім Поклоніння бахаї в американському містечку Вілметт. Так він коментує переможний знімок: «хоча я фотографував цю будівлю неодноразово, щораз з’являється щось нове. Різне освітлення, хмари, інші ракурси. Мені подобається фотографувати Дім влітку, адже в цю пору басейни найкраще відзеркалюють внутрішнє освітлення будівлі у сутінках».

4 місце. Храм Смарагдового Будди, Таїланд. Фото: Nawit Phongkhetkham, CC BY-SA 4.0.

Наувіт Фонгхетам провів у храмі Смарагдового Будди у Бангкоку кілька вихідних — впродовж цього часу він і сфотографував ченця, що виходив назовні за милостинею. «Я хочу представити світові чудову культуру та архітектуру [моєї країни]», — зазначив Наувіт.

5 місце. Статуя Христа-Спасителя, Бразилія. Donatas Dabravolskas, CC BY-SA 4.0.

Донатас Дабравольскас зробив цю світлину знаходячись на пляжі Ботафогу у Ріо-де-Жанейро. Цей пляж, за словами автора, є «однією з найкращих локацій, що відкриває вид на статую. На те щоб зробити знимку Христа-Спасителя з місяцем на тлі Донатасу знадобилось декілька днів — і результат однозначно вартував того.

6 місце. Сомбірська теплова електростанція, Польща. Фото: Marian Naworski, CC BY-SA 4.0

Світлини Маріана Наворського посіли одразу дві позиції у списку переможців. Один з членів журі зазначив, що фотографія інтер’єру покинутої електростанції «прекрасно ілюструє пам’ятку в оригінальний і вражаючий спосіб», що привертає увагу глядача до обладнання в центрі світлини.

7 місце. Концтабір Аушвіц, Польща. Фото: Jacek Daczyński, CC BY-SA 4.0.

Цей похмурий знімок зробив Яцек Дачиньский, який вирішив сфотографувати паркан, що оточує концтабір Аушвіц, коли їхав до місця роботи.

Сім’я автора пов’язана з Освенцимом. Батько Яцека, Еугеніуш Дачиньский, зголосився співпрацювати з Червоним Хрестом наприкінці Другої світової війни, щоб піклуватися про в’язнів табору, яких не змогли евакуювати.

8 місце. Мечеть з 201 куполом, Південна Паталія, Бангладеш. Фото: Md Shahanshah Bappy, CC BY-SA 4.0.

Шаханша Баппі займається фотографією протягом дванадцяти років, але саме ця світлина виділяється завдяки якості та труднощами, з якими довелось зіткнутися автору щоб її зробити: перетнути на човні річку, пройти декілька поверхів пішки, оминути ще декілька перешкод і врешті зайняти позицію, що височіє над мечетю.

9 місце. Храм Ранкової Зорі (Ват Арун), Таїланд. Фото: Kriengsak Jirasirirojanakorn, CC BY-SA 4.0.

Автору фотографії не потрібно було далеко подорожувати аби зробити світлину, адже Ват Арун розташований прямісінько біля його будинку. Однак йому довелося встати досить рано щоб упіймати м’яке світанкове світло, що прикрасило статую.

10 місце. Селище Кастельмеццано, Італія. Фото: Photo by Paolo Santarsiero, CC BY-SA 4.0.

Цю «приголомшливу сцену», як описав світлину один з членів журі, Паоло Сантарсьєро зафіксував у січні 2017 року. «Я їхав у напрямку Кастельмеццано, дорога замерзла, а термометр показав мінус 11 градусів», — прокоментував свою роботу Паоло. «Тоді ж мені відкрилася ця картина: тепло вогнів, ясне небо, холодне повітря».

11 місце. Храм Місія Сан Хав’єр-дель-Бак, штат Арізона, Сполучені Штати. Фото: Kyle Yang, CC BY-SA 4.0.

З огляду на хмари, що заповнили тло світлини, неважко здогадатися, що фотограф Кайл Янг потрапив під дощ фотографуючи храм Місії Сан Хав’єр-дель-Бак. За словами автора, йому подобається фотографувати архітектурні споруди, адже таким чином «можна оцінити історію, що їх сформувала, людей, які їх будували, і культуру, що породила їх».

12 місце. Замок Драхенбург, Німеччина. Фото: Gunther Zagatta, CC BY-SA 4.0.

«Амбітний фотограф-любитель» Гюнтер Загаття, як він сам себе описує, займається своїм хобі понад 47 років, і це гарно простежується на світлині замку Драхенбург, що посіла 12 позицію. «Це змагання продемонструвало, що світ сповнений приголомшливих місць (не лише тих, що рекламуються туристам) та вкрай талановитих фотографів», — зазначив Гюнтер. 

13 місце. Скульптура «Воїни», Бразилія. Фото: Francisco Willian Saldanha, CC BY-SA 4.0.

Роботи Франциско Вілліана Сальдани натхненні архітектурними досягненнями Бразилії  місті, в якому він мешкає. Скульптура на фотографії авторства Бруно Джорджі (Bruno Giorgi) зветься Os Guerreirosщо в перекладі з португальської означає «Воїни». Члени журі відзначили експозицію світлини та глибину різкості, а також чорно-білу обробку, що підсилює контраст кольорів на статуях. 

14 місце. Гробниця Хафіза, Іран. Фото: Mohammad Sadegh Hayati, CC BY-SA 4.0.

Ви можете відвідати нічну екскурсію до Гробниці Хафіза в Ширазі та, якщо вам пощастить і навколо не буде натовпу, у вас буде вдосталь часу аби зробити подібний кадр. «Це був неймовірно красивий, приголомшливий момент», сказав Садег Хаяті. «Я сподіваюсь, мені вдалося передати ці почуття глядачеві».

Мохаммед Садех Хаяті з’єднав одного з тих, хто пощастив, що майже нікого більше не було, що дозволить їм встановити час оформлення та час, необхідний для цього постріл.

15 місце. Палац каталонської музики, Каталонія, Іспанія. Фото: Hieu Duc Tram, CC BY-SA 4.0.

Цю світлину автор зробив під час подорожі Іспанією, коли завітав до Палацу каталонської музику в Баресолі. «До центру світлини, органа, тягнеться низка ліній, а напрочуд рівномірне освітлення дозволяє побачити деталізацію інтер’єру — нічого не лишається в тіні», — зазначив один із суддей. 

Бонусна світлина

16 місце. Церква Покрови Пресвятої Богородиці, Кострина, Україна. Фото: Андрій Мозоль, CC BY-SA 4.0.

Шістнадцяте місте посіла світлина Андрія Мозоля, на якій зображена церква Покрови Пресвятої Богородиці. Побудована без жодного цвяху та сучасних оснащень, ця дерев’яна споруда є справжньою візитівкою Великоберезнянщини. Особливий інтерес церква викликає через те, що являє собою перехідний тип від бойківського до лемківської зодчества.

Вітаємо переможців та дякуємо всім учасникам конкурсу!

Текст адаптований з блогу Wikimedia Foundation. Оригінальний текст опублікований під ліцензією Creative Commons Attribution-ShareAlike 3.0 Unported license.

14 грудня в Києві на Андріївському узвозі в Музеї-майстерні І. П. Кавалерідзе зібралися близько 50 людей — переможців, журі та волонтерів, які були залучені до української частини конкурсу «Вікі любить пам’ятки». Приміщення музею невелике, захід був досить камерним, але це місце було обрано невипадково. Саме тут пройшла перша виставка активного учасника та неодноразового переможця нашого конкурсу — Івана Сідловського, який відійшов у засвіти. Таким чином ми хотіли віддати йому шану.

Антон Процюк, менеджер проєктів «Вікімедіа Україна», один із співведучих церемонії, подякував за гостинність Кетевані Маркаровій — старшій науковій співробітниці, представниці музею-майстерні. Вона ж після завершення заходу провела екскурсію музеєм для всіх охочих.

Дякуємо Кетевані Маркаровій та музею І. П. Кавалерідзе за гостинність. Автор фото: Ilya, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

 

Почали із підбиття підсумків цьогорічного конкурсу: пораділи, що Україна стала першою за кількістю завантажених фото, майже 32 тисячі фотографій склали 15 % з усіх світлин фотозмагання. Учасники й учасниці української частини подали на конкурс світлини 11 тисячі пам’яток, з них 2,8 тисяч об’єктів отримали свої перші фото у Вікісховищі. Загалом «Вікі любить пам’ятки» проходить в Україні вже восьмий раз, і за 2012—2019 роки було завантажено 280 тисяч фото 35 тисяч пам’яток (що становить 39% усіх об’єктів, що є в конкурсних списках).

«Вікі любить пам’ятки» роблять волонтери, і без їхнього бажання вкладати частинку свого вільного часу та зусиль у реалізацію проекту, конкурс би не відбувся. Тож на церемонії також подякували за працю журі, членам організаційного комітету, добровольцям, що долучилися до проєкту.

Члени журі радили майбутнім конкурсантам звертати більше уваги на якість фото; зазначали, що окремим важливим напрямком і заслугою конкурсу є власне створення і вдосконалення списків, поява фотографій у маловідомих пам’яток, або таких, що можливо скоро перестануть існувати… Фарид Сейфулін, окрім своїх вражень, розповів про особливий «танець фотографа» — кропітку роботу, фотографування об’єкта з різних ракурсів, у різний час, яку фотограф має проробити, щоб отримати той самий найкращий знімок.

Далі нагородили членів оргкомітету та інших волонтерів, залучених до організації конкурсу. На заході свої відзнаки отримали: Atoly, Ілля Корнійко, Анатолій Гончаров, що займався списками пам’яток, також була присутня Наталія Ластовець, яка займалась відсіюванням фото та є членкинею правління, відповідальною за збагачення контенту (тобто і за наш фотоконкурс).

 Зі сцени подякували також волонтерам, що допомагали зі списками, поширенням інформації тощо: Kharkivian, Friend, Wanderer777, Олекса-Київ, Xsandriel, Posterrr, Antonyahu, Olga Loboda 0806, Aminngo, Aced, Ліонкінг, Venzz та іншим. Окремо відзначили координаторку мандрівної виставки Олю Нестеренко. Завдяки її зусиллям виставка світлин-переможців побувала у 12 локаціях України. На 2020 рік фотовиставка шукає нового координатора і приємно, що вже після заходу учасники церемонії цікавились деталями цього проєкту; тож сподіваємось, наші чудові фото побувають ще в багатьох  населених пунктах України. До речі, на церемонії відкрили виставку світлин-переможців конкурсу 2019 року, вона діятиме в Музеї-майстерні І. П. Кавалерідзе до 28 грудня.

 Після цієї частини почалось безпосереднє нагородження переможців. Розпочали зі спеціальної номінації «Єврейська спадщина».

Відзнаки та сувеніри вручав пан Владислав Гриневич, голова українського представництва канадського благодійного фонду «Українсько-єврейська зустріч». Автор фото: Ilya, CC BY-SA 4.0

Пан Владислав Гриневич наголосив на тому, що якість фото у спецномінації не була визначальним фактором — головне, що учасники змогли зафіксувати стан 350 пам’яток єврейської спадщини, проілюструвати нові об’єкти, зберегти їх для нащадків хоча б у вигляді фотографій.

Переможці спецномінації, які особисто отримали свої нагороди — Дмитро Семеновський, Рената Ганинець та Сергій Венцеславський. Автор фото: Viacheslav Galievskyi, CC BY-SA 4.0

Наступними нагородили переможців дебютної спецномінації «Млини». Члени журі цієї частини назвали значним досягненням конкурсу формування списків млинів (які не мають охоронного статусу і навіть формального захисту чи підтримки від держави) та привернення уваги до їхнього стану. 

Переможці спецномінації «Млини» — Олександр Ткаченко і Олександр Мальон, члени журі — Олена Крушинська і Сергій Криниця. Авторка фото: OlgaMilianovych (WMUA), CC BY-SA 4.0

Приз за перемогу у спецномінації «Відео» особисто одержав Олександр Вовк. Член журі Антон Обожин висловив сподівання, що наступного року в межах конкурсу з’явиться ще більше відеоробіт, адже це хороший спосіб фіксувати об’єкт цілісно, аналізувати стан пам’ятки з різних ракурсів.

Наступним етапом церемонії було нагородження переможців номінації «За найбільшу кількість пам’яток, сфотографованих новими учасниками» та конкурсантів, які сфотографували найбільше пам’яток у різних областях та десять загальних переможців кількісної частини. На сцену виходили переможці — Вікторія Миколаєнко, Олександр Педенко, Петро Халява, Сергій Венцеславський, Микола Дяченко, Микола Сарапулов, Микола Дяченко, Жанна Олексієнко, Андрій Гриценко, Світлана Дячок, Олег Кущ, Микола Осипенко та інші.

Переможці номінації «За найбільшу кількість сфотографованих пам’яток». Автор фото: Viacheslav Galievskyi, CC BY-SA 4.0

Про перемогу у номінації «Найкраще фото області» автори світлин дізнавалися протягом листопада-грудня. Зі сцени переможців оголошувала Ольга Мілянович, менеджерка проєктів ГО «Вікімедіа Україна», співведуча церемонії. Під оплески на сцену виходили Віталій Шкляр, Олександр Павленко, Анатолій Волков, Костянтин Брижниченко, Андрій Мозоль, Дмитро Перевозний, Олександр Ткаченко, Вячеслав Галєвський, Дмитро Демченко, Олександр Мальон.

І нарешті, насамкінець була розкрита головна інтрига конкурсу — оголосили фотографії та авторів ТОП-10. Майже всі переможці вже побували на сцені та отримали дипломи в інших номінаціях, але все ж особливо приємно виходити саме за цією відзнакою. 

Автори ТОП-10 світлин 2019 року особисто присутні на церемонії: Костянтин Брижниченко, Максим Присяжнюк, Дмитро Балховітін, Анатолій Волков, Микола Кальченко, Андрій Мозоль та Сергій Венцеславський. Автор фото: Viacheslav Galievskyi, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

На жаль, не зміг приїхати Вадим Постернак, який здобув нагороди у більшості основних та спеціальних номінаціях конкурсу. Також не було Сергія Рижкова, Михайла Ременюка, користувачки Shevchenko Valentine Fedorivna, Ольги Лободи, Крістіни Федорович, Дмитра Феняка, Олександра Піца та інших.

Такі сувеніри отримали наші переможці та волонтери, залучені до конкурсу. Авторка фото: VikaIvankiv (WMUA), CC BY-SA 4.0

Церемонія нагородження тривала трохи довше ніж планувалося, але ми прагнули дати слово і поділитися враженнями від конкурсу та своєї участі всім, хто хотів сказати — журі, партнерам, волонтерам та нашим переможцям.

Дуже радісно, що навколо конкурсу сформувалася спільнота однодумців, людей захоплених фотографією, відео, історією свого краю, небайдужих, справжніх дослідників. Учасники ділилися своїми історіями — як ішли кілометри, щоб сфотографувати віддалені пам’ятки, як знімкування стало вже майже сімейною традицією, як шукали і не знаходили у списках певні культурні об’єкти, як випадково робили переможні фото чи кілька годин шукали потрібний ракурс. Добре, що щороку з’являються нові учасники, які з ентузіазмом беруть участь у фотозмаганні. Конкурс творять люди, і сподіваємось, що й надалі наша спільнота буде зростати. Дякуємо вам за участь, залишайтеся з нами!

Більше фотографій із церемонії нагородження можна переглянути за посиланням: w.wiki/Dpi

14 грудня у Києві в Музеї-майстерні І. П. Кавалерідзе нагородили переможців української частини найбільшого міжнародного фотоконкурсу пам’яток культурної спадщини для Вікіпедії під назвою «Вікі любить пам’ятки».

У 2019 році учасники української частини конкурсу подали майже 32 тисячі світлин 11 тисяч пам’яток культури України. Участь у конкурсі взяли понад 330 авторів. Цього року Україна — перша у світі із 48 країн-учасниць за кількістю завантажених фото!

У спеціальній номінації «Єврейська спадщина» взяли участь понад 60 конкурсантів, що завантажили близько 1200 світлин більше ніж 350 об’єктів, у дебютній спецномінації «Млини» змагались 60 учасників, які подали 851 фотографію 184 млинів, у новій спецномінації «Відео» 6 учасників подали на конкурс 32 роботи.

До ТОП-10 фотографій конкурсу, за оцінками журі, увійшли світлини пам’яток культури, розташованих у Чернігівській, Чернівецькій, Житомирській, Закарпатській, Івано-Франківській областях, АР Крим та місті Києві. Ці фотографії представлять Україну на міжнародному етапі конкурсу.

«Завданням конкурсу є створити повну ілюстровану інформаційну базу про культурні пам’ятки світу. Подані фотографії будуть використовуватися у Вікіпедії та інших вікіпроєктах. Також ми прагнемо привернути увагу людей до стану збереження об’єктів культурної спадщини», — зазначає Наталія Тимків, адміністраторка української Вікіпедії, членкиня організаційного комітету «Вікі любить пам’ятки».

Церемонією нагородження відкрилася виставка найкращих світлин конкурсу 2019 року та переможців у спеціальних номінаціях «Єврейська спадщина» та «Млини». Експозиція триватиме до 28 грудня 2019.

У межах проєкту були нагороджені автори найкращих фотографій та автори, що сфотографували найбільшу кількість об’єктів, загалом та за областями.

Найкращі світлини (з першого по десяте місце) наводяться нижче. 

Найкращою світлиною «Вікі любить пам’ятки 2019» стала фотографія Густинського монастиря, розташованого у селі Густиня біля річки Удай Прилуцького району Чернігівської області. Автором фото є Дмитро Балховітін. Фото перемогло і в обласній номінації.

На другому місці світлина фрагменту внутрішнього оздоблення Семінарської (Трьох-Святительської) церкви, розташованої у Чернівцях, яке зробив Вадим Постернак. Фото дивовижних розписів церкви є також найкращим знімком Чернівецької області.

Третє місце посіла найкраща фотографія Житомирської області 2019 року — панорама Кармелітського монастиря у Бердичеві. Автором є Дмитро Балховітін.

На четвертому місці — найкраще фото Закарпатської області, світлина Угочанського замку, інші назви — Виноградівський замок, замок Канків, розташованого біля підніжжя Чорної Гори, на околиці міста Виноградова Закарпатської області. Зробив світлину Микола Кальченко.

П’яте місце посіла фотографія будівлі Інституту шляхетних дівчат (більш відомої як Жовтневий палац). Фото зробив Максим Присяжнюк.

Найкраще фото Івано-Франківської області, панорама колишньої обсерваторії «Білий слон» на горі Піп Іван, розташованої на території Верховинського району, посіла шосте місце. Автором світлини є Анатолій Волков.

На сьомому місці — фотографія церкви Покрови Пресвятої Богородиці у селі Кострина Великоберезнянського району Закарпатської області. Автор фото — Андрій Мозоль.

Восьме місце у світлини вітряка з села Лісове Ніжинського району Чернігівської області, розташованого в Києві у Пирогові в Національному музеї народної архітектури та побуту України. Автор знімка — Сергій Рижков. Це фото також стало найкращим знімком Києва.

На дев’ятій позиції найкраще фото АР Крим, де зображено Судацьку фортецю (Генуезької фортеці). Світлину зробив Костянтин Брижниченко.

Замикає десятку переможців цьогорічного конкурсу ще одне фото стелі Семінарської (Трьох-Святительської церкви), розташованої у Чернівцях. Світлину зробив Сергій Венцеславський.

Десять світлин-переможців цьогорічного конкурсу можна подивитися та завантажити за посиланням: https://w.wiki/Dwh.

Вітаємо авторів найкращих світлин і бажаємо нових фотошедеврів!

 

У цьогорічному конкурсі «Вікі любить Землю» взяли участь 37 країн, охопивши усі континенти світу окрім Антарктики. З більш ніж 95 тисяч світлин судді обрали топ-16 переможців, і ми не можемо не поділитися цією красою з вами.

Автор фото: Sven Damerow, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0.

Автор фото: Sven Damerow, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0.

На світлині, що посіла перше місце, зображена бабка Красуня блискуча (banded demoiselle) на озері Гюльпер Зеє у Брандебурзі, Німеччина. Журі високо оцінили композицію фотографії та її чіткість. «Відмінне розмиття та яскравість кольорів», сказав один із суддей, а інший зауважив вражаючу деталізованість крил.

Друге місце. Автор фото: Aboubakrhadnine, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0.

Друге місце. Автор фото: Aboubakrhadnine, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0.

Друге місце виборола фотографія, зроблена у Ахаггарському національному парку, що знаходиться у місті Таманрассет у Алжирі. Члени журі звернули увагу на «чарівні кольори» та вказали на те, що фото ніби показує зіставлення групи людей величезним скелям, що додає світлині «ще більшої могутності».

Третє місце. Автор фото: Mykhailo Remeniuk, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0.

Третє місце. Автор фото: Mykhailo Remeniuk, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0.

Третє місце посіло зображення світанку на вкритому квітами пагорбі у Карпатському національному парку. Сповнена тепла та чарів світлина, яку журі у своїх оцінках назвали «класичною».

Четверте місце. Автор фото: Dmytro Balkhovitin, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0.

Четверте місце. Автор фото: Dmytro Balkhovitin, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0.

Далі у рейтингу світлина з Криму. Вершина гори Ай-Петрі найвітряніша місцина України. Однак того дня вітер не міг посунути низької хмари, що створило ідеальну картину світанку, яку о шостій ранку зафіксував автор світлини. Журі назвали фотографію «магічною» та зауважили складнощі, з якими ймовірно довелось зіштовхнутися автору щоб дістатись цієї місцевості.

П’яте місце. Автор фото: Andreas Loukakis, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0.ліцензія CC BY-SA 4.0.

П’яте місце. Автор фото: Andreas Loukakis, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0.ліцензія CC BY-SA 4.0.

На п’ятому місці опинилась світлина, на якій зображено вихід з Ущелини Ха один з найбільших у світі зривів, що досягає глибини близько тисячі метрів. Він розташований на Криті, острові біля південного узбережжя Греції.

Шосте місце. Автор фото: Glenn Palacio, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0.

Шосте місце. Автор фото: Glenn Palacio, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0.

На фотографії, що посіла шосте місце, ми споглядаємо Річку Пулангі п’яту за величиною річку Філіппін, яка впадає у другу за розміром. На світлині зображена лише та її частина, що протікає у печері «Blue Water Cave».

Сьоме місце. Автор фото: Abdul Momin (Abdulmominbd), вільна ліцензія CC BY-SA 4.0.

Сьоме місце. Автор фото: Abdul Momin (Abdulmominbd), вільна ліцензія CC BY-SA 4.0.

Сьоме місце здобула світлина, на якій зображено Ліс Ратаргул   єдиний болотний ліс у Бангладеш і один з небагатьох прісноводних болотних лісів у світі.

Восьме місце. Автор фото: Pablo A. Cumillaf, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0.

Восьме місце. Автор фото: Pablo A. Cumillaf, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0.

Восьме місце виборола фотографія Сірого льодовика, що розташований на півдні Чилі. У 1996 році він мав розмір близько 270 км², втім відтоді він продовжує зменшуватись. Один з членів журі був вражений тим, як фотограф «використав пустоту в фотографії».

Дев’яте місце. Автор фото: Volodya Voronin (VolodyaVoronin), вільна ліцензія CC BY-SA 4.0.

Дев’яте місце. Автор фото: Volodya Voronin (VolodyaVoronin), вільна ліцензія CC BY-SA 4.0.

На наступній світлині ми споглядаємоо туманний ранок у Національному парку Кемері у Латвії. Судді так прокоментували цю роботу: «миловидна суміш туманних приглушених кольорів із природними та рукотворними об’єктами це витвір мистецтва, що змушує задуматись».

Десяте місце. Автор фото: Andrey Belavin (Ted.ns), вільна ліцензія CC BY-SA 4.0.

Десяте місце. Автор фото: Andrey Belavin (Ted.ns), вільна ліцензія CC BY-SA 4.0.

На десятому міці опинилось фото Російського природного заповідника в місті Теберда, знятого з допомогою дрона. 

Одинадцяте місце. Автор фото: Vladimir Voychuk, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0.

Одинадцяте місце. Автор фото: Vladimir Voychuk, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0.

Наступною в рейтингу йде світлина Ботанічного заказника «Новий світ», розташованого в Криму. Невимовної чарівності фотографії додає Чумацький Шлях, що простягається на тлі неба.

Дванадцяте місце. Автор фото: Janepop Atirattanachai (BerryJ), вільна ліцензія CC BY-SA 4.0.

Дванадцяте місце. Автор фото: Janepop Atirattanachai (BerryJ), вільна ліцензія CC BY-SA 4.0.

Дванадцяте місце посіло фото Національного парку Дой-Інтанон, названого на честь найвищої гори Таїланду. Журі назвали світлину «добре продуманим витвором мистецтва», і з цим неможливо не погодитись. 

Тринадцяте місце. Автор фото: Volodymyr Burdiak (Byrdyak), вільна ліцензія CC BY-SA 4.0.

Тринадцяте місце. Автор фото: Volodymyr Burdiak (Byrdyak), вільна ліцензія CC BY-SA 4.0.

З тринадцятої сходинки рейтингу за вами підозріло та обережно споглядають два вухатих совеняти (Asio otus) у національному парку Кременецькі гори.

Чотирнадцяте місце. Автор фото: Senthi Aathavan Senthilverl, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0.

Чотирнадцяте місце. Автор фото: Senthi Aathavan Senthilverl, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0.

На наступному знімку зображені Макаки цейлонські (Macaca sinica) у заповіднику Katagamuwa на острові Шрі-Ланка. Фотограф у описі до світлини зазначив, що люди надміру експлуатують природу. «Такі макаки полюбляють переміщатись по деревах, і бачити, як матір із дитиною йде твердою землею, викликає щонайменше відчуття розпачу», – прокоментував він. 

П’ятнадцяте-шістнадцяте місце. Автор фото: JP Vets, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0.

П’ятнадцяте-шістнадцяте місце. Автор фото: JP Vets, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0.

П’ятнадцяте-шістнадцяте місце посіло фото ландшафту долини Валь-д’Орча, об’єкту Світової спадщини ЮНЕСКО, що знаходиться в Італії. Журі високо оцінили фотографію за її «чудове поєднання текстур, кольорів та відтінків».

П’ятнадцяте-шістнадцяте місце. Автор фото: 陳李銜 (Wargash107), вільна ліцензія CC BY-SA 4.0.

П’ятнадцяте-шістнадцяте місце. Автор фото: 陳李銜 (Wargash107), вільна ліцензія CC BY-SA 4.0.

Однакову з попереднім знімком кількість балів отримала світлина сталактитових печер у національному парку Шоушань у Тайвані. Один член журі написав, що йому особливо до вподоби те, що сонячні промені падають прямо на рослинку, яка виросла всередині печери.

На випадок якщо ви жадаєте дізнатися більше про оцінки журі та їхні коментарі, ми підготували для вас суддівський звіт у високій якості та для повільного з’єднання з мережею.

Частина тексту адаптована з сайту Wikimedia Foundation. Оригінальний текст опублікований під ліцензією Creative Commons Attribution-ShareAlike 3.0 Unported license.

Див. також:

 

Щороку на конкурс подається сотні якісних фото, які змагаються за звання найкращого. Утім, ліміт призових місць змушує робити відбір. Після трьох раундів оцінювання за 20-бальною шкалою та підсумовування оцінок журі, отримуємо рейтинг і відповідно перші стають най-найкращими. Але якісних і дивовижних фото набагато більше. Сьогодні пропонуємо поглянути на фото, які опинились на перших 120 місцях у рейтингу. Якщо виключити вже знайомих нам переможців у номінаціях «Найкраще фото конкурсу» та «Найкраще фото регіону», то це близько 90 світлин, які мали шанси на перемогу.

На місцях 11-120 опинились фото від 36 учасників. Більшість з них взяли участь у конкурсі не вперше, це Олександр Арендар, Дмитро Балховітін, Михайло Ременюк, Сергій Рижков, Олександр Рижков, Костянтин Брижниченко, Роман Наумов, Сергій Зисько, Олег Кухар, Павло Пивовар, Микола Хорошков, Павло Сухарчук, Михайло Пецкович, Дмитро Демченко, Олександр Жмурко, Лариса Угрин, Сергій Мірошник, Дмитро Сидорук, Олексій Толмачов, Артем Жеребцов, Євген Столяров, Ігор Марценюк. Євген Набоков.

Серед авторів також є новачки конкурсу, які одразу стали переможцями “якісної/их” номінації/й: Володимир Бурдяк (фото сов у топ-10), Ната Мостова (спецномінація «Aерофото»), Олександр Водолазський (найкраще фото Дніпропетровської області), Інна Дуднік (найкраще фото Харківської області), Loguide (найкраще фото Черкаської області). Дебютанти, які були за крок до перемоги: користувачі Качанов Сергій, VeronikaLeonets, Andrii Parakhin, Marusya Slobozhan, Адамчук Тетяна, K Nick517, Vitalii Demus, Николай Мороз.

Варто також відмітити авторів, які мають найбільше робіт у топ-120. Першість ділять Володимир Бурдяк та Михайло Ременюк, вони мають однакову кількість робіт —15 у кожного, 9 фото у Олександра Арендаря та Сергія Зиська.

Нижче представляємо деякі роботи авторів, що вперше взяли участь у конкурсі та потрапили до топ-120, але не перемогли у “якісних” номінаціях. А всі 120 фото роздивляйтесь у Вікісховищі. У межах розділів на сторінці вони розташовані за абеткою імен файлів незалежно від отриманих балів. >>Сторінка з топ-120 конкурсу.

Зайченя Олешківскі піски Фото АдамчукОлешківські піски. Авторка: Адамчук Тетяна, CC BY-SA 4.0

Бузький Гард НПП - берег річки Мертвовод
НПП Бузький Гард. Автор: Vitalii Demus, CC BY-SA 4.0

Veronika Leonets г. Вухатий Камінь (1 864 м) 12
Вухатий камінь у Карпатський НПП, Автор: VeronikaLeonets, CC BY-SA 4.0

Деснянський світанок
Десна у Довженківському заказнику. Автор: Николай Мороз CC BY-SA 4.0

Світанок на Бузькому Гарді
НПП Бузький Гард. Автор: K Nick517, CC BY-SA 4.0

Світанок на р. Десна
РЛП Міжрічинський. Автор: Andrii Parakhin, CC BY-SA 4.0

Pulsatilla patens 70
У Дніпровсько-Деснянському заказнику. Автор: Качанов Сергій, CC BY-SA 4.0

Див. також:

У межах «Вікі любить Землю» 2019 року вже втретє відбулась спецномінація «Найкраще фото Києва». Ініціатори та партнери спецномінації — ГО «Друге життя» та Управління екології та природних ресурсів КМДА. Розповідаємо про переможців цієї спецномінації.

У рамках спецномінації для фотографій із Києва наші партнери обрали шість світлин із 1866 фотографій, поданих учасниками протягом конкурсного періоду у травні. Були обрані найкращі світлини у трьох категоріях — «Водний об’єкт Києва», «Птахи заповідних територій», «Найкраще фото заповідного Києва». Також ще три світлини отримали спеціальну відзнаку від Національного природного парку «Голосіївський».

Натхненники спеціальної номінації — співзасновник ГО «Друге життя» Андрій Хрутьба та директор НПП «Голосіївський» Вячеслав Потапенко — відвідали церемонію нагородження конкурсу, що відбулась 26 жовтня. Там вони представили результати спецномінації і нагородили призами авторів й авторок переможних світлин. «Для нас дуже важливо сказати “дякую” всім тим людям, які показують красу природи Києва. Саме тому і в наступному році ми обов’язково будемо ініціювати такі спецномінації. Певен, що і Управління екології, і нацпарк [«Голосіївський»] залюбки долучаться знов», розповів Андрій Хрутьба.

Вячеслав Потапенко і Андрій Хрутьба на церемонії нагородження «Вікі любить Землю» 2019
Автор фото: Roman Naumov, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Переможці спецномінації: туманний світанок, осінні кольори і «гострий зір»

Найкращим фото заповідного Києва стала світлина під назвою «Туманний світанок в урочищі Бобровня». Вона зображає схід сонця у заказнику «Урочище Бобровня», розташованомуза два кілометри нижче устя Десни у Деснянському районі — це лівий берег Києва, неподалік від житлового масиву Троєщина.

Автор фото Олександр Арендар (користувач Alex Arendar) уже не вперше бере участь у конкурсі, і цього року інша його світлина стала найкращою в Чернігівській області

Туманний світанок в урочищі Бобровня, найкраще фото заповідного Києва
Автор фото: Олександр Арендар, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

У номінації «Водний об’єкт Києва» перемогло фото користувачки Marianna Popova, зроблене  у 2018 році. На знімку бачимо «золоті кольори Голосіївського парку» — зокрема, осінню річка в парку.

«Золоті кольори Голосіївського парку», найкраще фото водного об’єкта Києва
Авторка фото: Marianna Popova, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Найкраща світлина номінації «Птахи заповідних територій» була зроблена у Київському зоопарку, який також є об’єктом природно-заповідного фонду. На фото зображений птах, схожий до беркута; особливо на світлині привертають увагу його пронизливі очі — мабуть, тому автор дав фотографії назву «Гострий зір».

«Гострий зір», найкраще фото птахів заповідних територій
Автор фото: Sergij Pylypenko, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Найкращі фото НПП «Голосіївський»

Наші партнери із НПП «Голосіївський» окремо відзначили три фотографії, зняті на території парку. Дві з них зробила учасниця конкурсу Natalie Yefimova: одна зображає паросток бука, показуючи, «з чого починається дерево».

Паросток бука у НПП «Голосіївський»
Авторка фото: Natalie Yefimova, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Друга фотографія цієї ж авторки уже знайома нам: вона була також визнана найкращим фото Києва в основній номінації та увійшла до топ-10 найкращих фотографій конкурсу. На фото «лісова малеча» — лісова миша.

«Знайомство з лісовою малечею»: миша в НПП «Голосііївський»
Авторка фото: Natalie Yefimova, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Інша світлина, відзначена НПП «Голосіївський», була зроблена на території «Пуща-Водиці», що теж входить до території парку. Ця фотографія також пасує під настрій осені: вона зображає осінній парк над ставом. Дякуємо авторці, користувачці Tonya Voznyuk, за фіксування цого моменту.

Осінній парк над ставом на території «Пуща-Водиці», НПП «Голосіївський»
Авторка фото: Tonya Voznyuk, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Дивіться також:

26 жовтня в Києві відбулась урочиста церемонія нагородження переможців сьомого фотоконкурсу «Вікі любить Землю». Близько 50 переможців, партнерів та членів журі конкурсу зібралися у коворкінгу #ПеремогаSpace, щоб отримати свої подарунки та відзнаки.

Захід почався із презентації підсумків конкурсу. Цього року — 307 учасників та учасниць, 183 з них брали участь в конкурсі вперше; усі разом завантажили 9921 фото пам’яток природи України. Загалом конкурсанти сфотографували 1648 пам’яток, 326 з них  вперше за всю історію конкурсу.

Автор: Roman Naumov, CC BY-SA 4.0

Менеджер проєктів ГО «Вікімедіа Україна» Антон Процюк представляє результати цьогорічного конкурсу (Автор: Roman Naumov, CC BY-SA 4.0)

Максим Гаврилюк, один з членів журі, привітав учасників та поділився своїми враженнями про цьогорічні фото і почав разом з Антоном Процюком, координатором конкурсу, оголошувати та нагороджувати авторів десяти найкращих фотографій.

Автор: Roman Naumov, CC BY-SA 4.0

Автор: Roman Naumov, CC BY-SA 4.0

Топ-10 фотографій конкурсу увійшли 10 світлин-переможців номінації «Найкраща світлина області», які отримали найвищі оцінки, це була новація регламенту на цьогорічному конкурсі. Наймайстерніше, за оцінками журі, вдалося зафіксувати місцевості на території Закарпаття, Криму, Івано-Франківської, Рівненської, Миколаївської, Тернопільської, Херсонської, Полтавської, Чернівецької областей та Києва. Три наші переможці — Павло Пивовар, Павло Пристай та Володимир Бурдяк не змогли приїхати на церемонію.

Автор: Roman Naumov, CC BY-SA 4.0

Автор: Roman Naumov, CC BY-SA 4.0

А от інші автори ТОП-10 — Сергій Зисько, Лариса Угрин, Сергій Рижков, Дмитро Трофимчук, Михайло Ременюк, Дмитро Балховітін — завітали та особисто отримали заслужені подарунки.

Наступними свої відзнаки отримали автори найкращих фото областей. Ті, хто не змогли приїхати, зможуть отримати свої подарунки поштою. З двома переможцями, на жаль, зв’язатися так і не вдалося, їхні ніки — Hrystyna M та Loguide. Якщо це ви — напишіть нам.

Автор: Roman Naumov, CC BY-SA 4.0

Автор: Roman Naumov, CC BY-SA 4.0

Були оголошені також переможці у номінації «Кількісний внесок». Враховувалась кількість сфотографованих пам’яток природи, причому з урахуванням новизни цієї пам’ятки для Вікісховища. Кількість сфотографованих пам’яток дуже важлива, адже основною метою конкурсу є сформувати якнайповнішу базу вільних фото пам’яток природи України.

Автор: Roman Naumov, CC BY-SA 4.0

Автор: Roman Naumov, CC BY-SA 4.0

Також нагородили переможців спецномінацій — «Найкраще аерофото» та найкращі фотографії з Києва.

Учасники отримали cертифікати інтернет-магазинів та сувеніри з логотипом конкурсу.

Автор: Roman Naumov, CC BY-SA 4.0

Автор: Roman Naumov, CC BY-SA 4.0

Автор: Roman Naumov, CC BY-SA 4.0

Автор: Roman Naumov, CC BY-SA 4.0

Ті, хто не зміг прийти на нагородження, може подивитися презентацію з основною інформацією про конкурс та його підсумки.

Щоб ще краще відчути атмосферу нагородження, дивіться пости учасників заходу у Фейсбук.
Дякуємо, що були з нами! Чекаємо на нові світлини вже наступного року!

Див. також:

 

 

В цьому році в рамках «Вікі любить Землю» вперше була організована окрема спецномінація «Найкраща аерофотозйомка» — туди приймалися фото з дрона, квадрокоптера чи будь-якого іншого літального апарата. Фото оцінювало спеціальне журі — фахівці-фотографи з досвідом в аерофотозйомці. Представляємо результати оцінок журі — найкращі фото з повітря.

Донедавна аерофотозйомка була доступною лише обмеженому колу фотографів та й то здебільшого фахівців. Цей термін був більше технічним: трактувався в першу чергу як один з «методів вивчення земної поверхні, який широко застосовується при створенні топографічних карт різних масштабів, а також під час геологічних та геоморфологічних досліджень, при обліку рослинних та водних ресурсів, у транспортному будівництві тощо» [1]. Проте останнім часом завдяки поширенню дронів аерофтозйомка стає все більш доступною для інших фотографів.

Фото, зроблені з висоти, особливі для «Вікі любить Землю», бо дозволяють нам поглянути на природно-заповідний фонд з іншого ракурсу, ніж зазвичай. Було б не зовсім справедливо оцінювати їх разом з роботами з землі, тому роботи в цій спецномінації оцінювало окреме журі. Оцінювалася якість та технічна досконалість фотографії, а також її оригінальність і цінність для Вікіпедії та вікіпроектів. До складу журі входили:

  • Євгеній Самученко — тревел-фотограф, член Української асоціації професійних фотографів, Міжнародної федерації фотомистецтва. Призер численних міжнародних конкурсів, у тому числі «Вікі любить Землю» та «Вікі любить пам’ятки» (Україна, Грузія, Непал, Біосферні заповідники), Drone Awards, Dronesgram. Суддя міжнародних фотоконкурсів. Володар численних нагород та відзнак, серед яких 4 золотих медалі FIAP і кубок HIPA.
  • Вадим Юник — фотограф, мандрівник, професійний оператор БПЛА. Призер численних міжнародних фотоконкурсів. Переможець конкурсу «Вікі любить Землю 2017», української та міжнародної частини.
Дякуємо журі за приділений час і, звісно ж, усім учасникам та учасницям, без яких цей конкурс не був би можливий. Переходимо до найцікавішого: переможців спецномінації. Ось топ-11 аерофото за результатами роботи журі.

Станіславський заказник, Херсонська область, Білозерський район, с. Станіслав
Автор фото: Darkngs, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Найбільше балів зібрало фото ландшафтного заказника загальнодержавного значення «Станіславський» із загальною площею 659 га, який створений у 2002 році. Заказник розташований на південній околиці села Станіслав Білозерського району Херсонської області та прилеглій акваторії Дніпровського лиману. На світлині добре видно саме прибережні степові ділянки і крутосхили з відслоненнями лесових порід, а також прибережну акваторію Дніпровського лиману.

«Кінбурнська коса», Миколаївська область, Очаківський район
Автор фото: Darkngs, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Регіональний ландшафтний парк «Кінбурнська Коса» розташований на півдні Миколаївської області, в межах Очаківського району на Кінбурнському півострові. На світлині бачимо південну частину суходолу Кінбурнської коси та акваторію Ягорлицької затоки, які з 1995 року мають статус водно-болотного угіддя міжнародного значення під назвою «Ягорлицька затока».

Юхимовецький заказник, Хмельницька область, Волочиський район
Автор фото: Nata Mostova, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Юхимовецький гідрологічний заказник площею 45 га розташований у межах Волочиського району Хмельницької області, на південний захід від центральної частини села Юхимівці. Статус надано з метою збереження водно-болотного комплексу (болото і ставок) у долині однієї з приток річки Мшанець. На світлині видно став та, ймовірно, місце гніздування водоплавних птахів.

Лісогринівецький заказник, Хмельницька область, Хмельницький район
Автор фото: Panchuk Valentyn, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Лісогринівецький лісовий заказник розташований у межах Хмельницького району Хмельницької області, між містом Хмельницький та селом Лісові Гринівці. У 1977 створювався як парк-пам’ятка садово-паркового мистецтва, але в 2010 році змінив статус на лісовий заказник. На світлині можна побачити грабово-дубові насаджень природного походження з домішками клена, берези і черешні які перебувають під охороною. Вражає перехід від природних до індустріальних ландшафтів.

Краматорський регіональний ландшафтний парк, відділення «Біленьке», Донецька область, Краматорськ
Автор фото: Konstantin Brizhnichenko, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Регіональний ландшафтний парк «Краматорський» створений у 2004 році з метою збереження унікальних природних об’єктів. Відділення «Біленьке», частина якого потрапила в кадр даної світлини, — це цілинний степ. Тут є численні виходи на поверхню крейдяних порід. На території цієї ділянки проживає понад 200 видів комах, 17 з яких, а також деякі види рослин, занесені до Червоної книги України.

Станіславський заказник, Херсонська область, Білозерський район, неподалік с. Станіслав
Автор фото: Darkngs, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Вже друга світлина Станіславського заказника на якій видно прибережні ділянки і крутосхили з відслоненнями лесових порід, а також прибережну акваторію Дніпровського лиману. Але ця світлина вражає не лише красою, але й лякає розораністю прибережних степових ділянок майже впритул до берега. І лише вузька смуга узбережжя зберігає залишки приморських степових ділянок, хоча згідно 88 статті Водного Кодексу України[2] «уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води».

Синевирський перевал, Національний природний парк «Синевир», Закарпатська область, Міжгірський район
Автор фото: Polishchyk, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Національний природний парк «Синевир» розташувався у межах Міжгірського району та частини Хустського району Закарпатської області на площі в 43 тис. га. Утворений у 1974 році як ландшафтний заказник загальнодержавного значення «Синевирське озеро» в 1989 році отримав статус національного природного парку «Синевир». У 2019 році площу Парку було розширено. Основні території Національного природного парку «Синевир» зайняті хвойними лісами, зокрема й тими, які ми можемо бачити на світлині синевирського перевалу.

Національний природний парк «Подільські Товтри», Хмельницька область
Автор фото: Polishchyk, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Національний природний парк «Подільські Товтри» розташований на території трьох районів Хмельницької області. На світлині ми можемо бачити частину Парку на території Кам’янець-Подільського району. На задньому плані, на іншому березі річки Дністер, яка розділяє Хмельницьку і Чернівецьку області ми також можемо бачити частину Хотинського національного природного парку.

 

Національний природний парк «Бузький Гард», Миколаївська область
Автор фото: Larisa Uhryn, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Національний природний парк «Бузький Гард» знаходиться в межах Миколаївської області, на річці Південний Буг. Загальна площа території парку становить 6138,13 га. Національний природний парк «Бузький Гард» розташований на південно-західному схилі Українського кристалічного щита, що складений товщею тріщинуватих скельних порід нижнього протерозою, продуктами їх вивітрювання, вкритого осадовими утвореннями різного ступеня обводненості. На світлині добре видно осінній пейзаж на виходах Українського кристалічного щита.

Краматорський регіональний ландшафтний парк, відділення «Біленьке», Донецька область, Краматорськ
Автор фото: Konstantin Brizhnichenko, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Ще одна світлина Краматорського регіонального ландшафтного парку Костянтина Брижниченка показує ту ж місцевість відділення «Біленьке», але з іншого кута. Знову можемо поглянути на виходи на поверхню крейдяних порід.

Білокузьминівські стовпи, м. Краматорськ, на північний схід від с. Білокузминівка, Донецька область
Автор фото: Сергей Орлик, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Геологічна пам’ятка природи Скелеподібне оголення верхньої крейди, або Білокузьминівські стовпи являє собою крейдові скелі розташовані за 500 м від центру села Білокузьминівка Костянтинівського району, Донецька область. На світлині ми можемо насолодитися їх красою на фоні Донецьких степів. Породи складені крейдовими пластами з прожилками кременів верхньої крейди (90 млн років тому). У крейдяних породах знаходили залишки древніх морських організмів. Біля підніжжя скель знаходяться ковбані, ніші, малі і великі печери, а серед щебеню осипів можна зустріти кремінь.

Усі автори топ-11 аерофото отримають сувеніри з логотипом Вікі любить Землю на церемонії нагородження, на яку вони запрошені. Топ-три автори (Darkngs, Nata Mostova і Panchuk Valentyn) отримують також подарункові сертифікати. Всі фото, подані на спецномінацію, можна переглянути у Вікісховищі.

Див. також:

002

26 жовтня відбудеться урочиста церемонія нагородження переможців фотоконкурсу «Вікі любить Землю», а також буде оголошено найкращі фотографії конкурсу.

Запрошуємо учасників, журі, партнерів конкурсу та всіх, хто цікавиться та вболіває за культурну й природну спадщину нашої країни. У програмі заходу: презентація підсумків конкурсу, оголошення рейтингу та нагородження авторів найкращих десяти світлин конкурсів та тих фотографів, що зафіксували найбільшу кількість пам’яток, нагородження переможців спеціальних номінацій для фотографій з Києва та фотографій з повітря.

У цьогорічному українському конкурсі «Вікі любить Землю» взяло участь 307 конкурсантів та конкурсанток, які подали на конкурс 9925 фотографій пам’яток природи.

Більшість світлин завантажено учасниками у Вікісховище на умовах вільної ліцензії Creative Commons Attribution Share-Alike Unported 4.0, яка дозволяє вільне розповсюдження та використання світлин навіть в комерційних цілях за умови вказування автора та поширення тієї ж ліцензії на похідні твори. Вже понад 350 фотографій ілюструють статті Вікіпедії та інших вікіпроектів.

Всі переможці будуть нагороджені пам’ятними дипломами і призами.

Вхід лише за умови попередньої реєстрації та підтвердження від організаторів. Для цього заповніть форму за посиланням: https://cutt.ly/0egS7c2

Учасникам, які вже отримали запрошення, форму не заповнювати не потрібно.

Початок заходу: 12:00

Місце проведення: Київ, бульвар Шевченка 62 у коворкінгу #ПеремогаSpace. Стежте за оновленнями у події на Фейсбуці.