Журі обрали переможців з понад 200 тисяч зображень, і ми раді представити вам топ світлин цьогорічного конкурсу.

Wiki Loves Monuments — не звичайний конкурс фотографій. Окрім того, що він записаний у «Книгу рекордів Гіннеса» як найбільший з-поміж подібних змагань, це ще й майданчик для глобальної співпраці мешканців усіх куточків світу. Разом ми створюємо зображення скарбів культурної спадщини людства.

У рамках змагання фотографи з різних країн завантажують світлини у Вікісховище — безкоштовний репозитарій, у якому зберігається більша частина зображень, що використовуються у Вікіпедії. Таким чином ми сприяємо документуванню культурних об’єктів, щоб передати знання про них наступним поколінням. Ця місія щороку набуває все більшого значення, адже наша спадщина часто потерпає від людського впливу або стихійних лих.

Щорічно на розгляд міжнародного журі конкурсу потрапляє по десять фотографій, відібраних суддями національної частини змагання. У 2019 році Wiki Loves Monuments залучив понад 7 тисяч учасників, які подали на конкурс більше ніж 213 тисяч світлин.

Отже, зустрічаймо переможні світлини міжнародного етапу Wiki Loves Monuments 2019

1 місце. Покинута церква у місті Ставішин, Польща. Фото: Marian Naworski, CC BY-SA 4.0

«Я часто відвідую покинуті, забуті та важкодоступні місця», — розповідає фотограф-аматор Маріан Наворський про свою переможну світлину, — «але ця місцина виділилася з-поміж інших. Склалося враження, ніби час там зупинився. Я міг зосередитися на фотографуванні».

2 місце. Печера Аюб, Іран. Фото: Morteza Salehi, CC BY-SA 4.0

Автор фото Мортеза Салехі живе поблизу іранської печери Айюб, розташованої на висоті 2800 метрів над рівнем моря, втім вперше до цього місця він навідався у той же день, коли зробив світлину. За словами фотографа, дістатись туди непросто; хоча це не зупиняє людей, які підіймаються до місцини щоб помолитися пророку Йову, на честь якого названа печера.

3 місце. Будинок Поклоніння бахаї (Вілметт, штат Іллінойс, Сполучені Штати). Фото: Michael Stone, CC BY-SA 4.0.

Майкл Стоун часто відвідує Дім Поклоніння бахаї в американському містечку Вілметт. Так він коментує переможний знімок: «хоча я фотографував цю будівлю неодноразово, щораз з’являється щось нове. Різне освітлення, хмари, інші ракурси. Мені подобається фотографувати Дім влітку, адже в цю пору басейни найкраще відзеркалюють внутрішнє освітлення будівлі у сутінках».

4 місце. Храм Смарагдового Будди, Таїланд. Фото: Nawit Phongkhetkham, CC BY-SA 4.0.

Наувіт Фонгхетам провів у храмі Смарагдового Будди у Бангкоку кілька вихідних — впродовж цього часу він і сфотографував ченця, що виходив назовні за милостинею. «Я хочу представити світові чудову культуру та архітектуру [моєї країни]», — зазначив Наувіт.

5 місце. Статуя Христа-Спасителя, Бразилія. Donatas Dabravolskas, CC BY-SA 4.0.

Донатас Дабравольскас зробив цю світлину знаходячись на пляжі Ботафогу у Ріо-де-Жанейро. Цей пляж, за словами автора, є «однією з найкращих локацій, що відкриває вид на статую. На те щоб зробити знимку Христа-Спасителя з місяцем на тлі Донатасу знадобилось декілька днів — і результат однозначно вартував того.

6 місце. Сомбірська теплова електростанція, Польща. Фото: Marian Naworski, CC BY-SA 4.0

Світлини Маріана Наворського посіли одразу дві позиції у списку переможців. Один з членів журі зазначив, що фотографія інтер’єру покинутої електростанції «прекрасно ілюструє пам’ятку в оригінальний і вражаючий спосіб», що привертає увагу глядача до обладнання в центрі світлини.

7 місце. Концтабір Аушвіц, Польща. Фото: Jacek Daczyński, CC BY-SA 4.0.

Цей похмурий знімок зробив Яцек Дачиньский, який вирішив сфотографувати паркан, що оточує концтабір Аушвіц, коли їхав до місця роботи.

Сім’я автора пов’язана з Освенцимом. Батько Яцека, Еугеніуш Дачиньский, зголосився співпрацювати з Червоним Хрестом наприкінці Другої світової війни, щоб піклуватися про в’язнів табору, яких не змогли евакуювати.

8 місце. Мечеть з 201 куполом, Південна Паталія, Бангладеш. Фото: Md Shahanshah Bappy, CC BY-SA 4.0.

Шаханша Баппі займається фотографією протягом дванадцяти років, але саме ця світлина виділяється завдяки якості та труднощами, з якими довелось зіткнутися автору щоб її зробити: перетнути на човні річку, пройти декілька поверхів пішки, оминути ще декілька перешкод і врешті зайняти позицію, що височіє над мечетю.

9 місце. Храм Ранкової Зорі (Ват Арун), Таїланд. Фото: Kriengsak Jirasirirojanakorn, CC BY-SA 4.0.

Автору фотографії не потрібно було далеко подорожувати аби зробити світлину, адже Ват Арун розташований прямісінько біля його будинку. Однак йому довелося встати досить рано щоб упіймати м’яке світанкове світло, що прикрасило статую.

10 місце. Селище Кастельмеццано, Італія. Фото: Photo by Paolo Santarsiero, CC BY-SA 4.0.

Цю «приголомшливу сцену», як описав світлину один з членів журі, Паоло Сантарсьєро зафіксував у січні 2017 року. «Я їхав у напрямку Кастельмеццано, дорога замерзла, а термометр показав мінус 11 градусів», — прокоментував свою роботу Паоло. «Тоді ж мені відкрилася ця картина: тепло вогнів, ясне небо, холодне повітря».

11 місце. Храм Місія Сан Хав’єр-дель-Бак, штат Арізона, Сполучені Штати. Фото: Kyle Yang, CC BY-SA 4.0.

З огляду на хмари, що заповнили тло світлини, неважко здогадатися, що фотограф Кайл Янг потрапив під дощ фотографуючи храм Місії Сан Хав’єр-дель-Бак. За словами автора, йому подобається фотографувати архітектурні споруди, адже таким чином «можна оцінити історію, що їх сформувала, людей, які їх будували, і культуру, що породила їх».

12 місце. Замок Драхенбург, Німеччина. Фото: Gunther Zagatta, CC BY-SA 4.0.

«Амбітний фотограф-любитель» Гюнтер Загаття, як він сам себе описує, займається своїм хобі понад 47 років, і це гарно простежується на світлині замку Драхенбург, що посіла 12 позицію. «Це змагання продемонструвало, що світ сповнений приголомшливих місць (не лише тих, що рекламуються туристам) та вкрай талановитих фотографів», — зазначив Гюнтер. 

13 місце. Скульптура «Воїни», Бразилія. Фото: Francisco Willian Saldanha, CC BY-SA 4.0.

Роботи Франциско Вілліана Сальдани натхненні архітектурними досягненнями Бразилії  місті, в якому він мешкає. Скульптура на фотографії авторства Бруно Джорджі (Bruno Giorgi) зветься Os Guerreirosщо в перекладі з португальської означає «Воїни». Члени журі відзначили експозицію світлини та глибину різкості, а також чорно-білу обробку, що підсилює контраст кольорів на статуях. 

14 місце. Гробниця Хафіза, Іран. Фото: Mohammad Sadegh Hayati, CC BY-SA 4.0.

Ви можете відвідати нічну екскурсію до Гробниці Хафіза в Ширазі та, якщо вам пощастить і навколо не буде натовпу, у вас буде вдосталь часу аби зробити подібний кадр. «Це був неймовірно красивий, приголомшливий момент», сказав Садег Хаяті. «Я сподіваюсь, мені вдалося передати ці почуття глядачеві».

Мохаммед Садех Хаяті з’єднав одного з тих, хто пощастив, що майже нікого більше не було, що дозволить їм встановити час оформлення та час, необхідний для цього постріл.

15 місце. Палац каталонської музики, Каталонія, Іспанія. Фото: Hieu Duc Tram, CC BY-SA 4.0.

Цю світлину автор зробив під час подорожі Іспанією, коли завітав до Палацу каталонської музику в Баресолі. «До центру світлини, органа, тягнеться низка ліній, а напрочуд рівномірне освітлення дозволяє побачити деталізацію інтер’єру — нічого не лишається в тіні», — зазначив один із суддей. 

Бонусна світлина

16 місце. Церква Покрови Пресвятої Богородиці, Кострина, Україна. Фото: Андрій Мозоль, CC BY-SA 4.0.

Шістнадцяте місте посіла світлина Андрія Мозоля, на якій зображена церква Покрови Пресвятої Богородиці. Побудована без жодного цвяху та сучасних оснащень, ця дерев’яна споруда є справжньою візитівкою Великоберезнянщини. Особливий інтерес церква викликає через те, що являє собою перехідний тип від бойківського до лемківської зодчества.

Вітаємо переможців та дякуємо всім учасникам конкурсу!

Текст адаптований з блогу Wikimedia Foundation. Оригінальний текст опублікований під ліцензією Creative Commons Attribution-ShareAlike 3.0 Unported license.

15 січня Вікіпедія святкує 19 років: саме цього дня 2001 року була започаткована вільна онлайн-енциклопедія. З того часу Вікіпедія стала одним із найпопулярніших та найбільш впливових веб-ресурсів у світі, на який покладаються десятки мільйонів людей. 

Щоб допомогти краще розібратися у тому, як працює найбільша онлайн-енциклопедія та як можна до неї долучитися, ми зібрали 19 популярних питань про Вікіпедію, з якими часто стикаємося — і дали відповіді на них.

Вікімедійна спільнота: учасники й учасниці конференції Вікіманія 2012
(Фото: Adam Novak, CC BY-SA 3.0)

1. Хто наповнює Вікіпедію?

Коротка відповідь: спільнота волонтерів-дописувачів Вікіпедії.

Розгорнута відповідь: Вікіпедія — це продукт колективної волонтерської діяльності. Тут немає спеціально найнятих людей, які наповнюють Вікіпедію за платню. Вікіпедію пишуть волонтери, які приділяють започаткуванню чи доповненню статей свій вільний час, не отримуючи за це грошей. Саме вони є спільнотою Вікіпедії. Стати частиною цієї спільноти може будь-хто.   

Кількість активних волонтерів-дописувачів різна у кожному мовному розділі. Наприклад, до англійської Вікіпедії дописує понад 130 тисяч зареєстрованих користувачів, які впродовж останнього місяця зробили як мінімум одну правку, а до української Вікіпедії — трохи більше ніж 3 тисячі дописувачів і ще кілька сотень незареєстрованих користувачів. З них лише приблизно 200 користувачів та користувачок роблять понад 100 редагувань щомісяця.

2. Що потрібно, щоб стати дописувачем Вікіпедії? Чи справді кожен може стати її автором?

Коротка відповідь: будь-хто може створювати Вікіпедію, потрібне ваше бажання.

Розгорнута відповідь: Долучитися до створення Вікіпедії справді може будь-хто, для цього потрібне лише бажання, трохи вільного часу та готовність дотримуватися правил Вікіпедії (і, звісно, доступ до інтернету). При цьому необов’язково розкривати ваше ім’я чи будь-яку особисту інформацію (хоча ви можете це зробити, якщо захочете) або проходити якусь попередню перевірку. Будь-хто може стати автором чи авторкою статті незалежно від соціального статусу, віку чи будь-якої іншої персональної ознаки.

Докладніше про конкретні кроки, які треба зробити, щоб долучитися до Вікіпедії, читайте у питаннях №17 і №18.

3. Хто перевіряє статті у Вікіпедії?

Коротка відповідь: спільнота волонтерів-дописувачів.

Розгорнута відповідь: Перевіркою статей у Вікіпедії займаються користувачі зі статусом «патрульних». Його можуть отримати волонтери-дописувачі, які добре знають правила онлайн-енциклопедії та дотримуються них. Вони перевіряють та редагують статті, слідкуючи за тим, щоб вони відповідали нормам Вікіпедії. Таких учасників в українській Вікіпедії наразі понад 450.

Патрульними енциклопедії можуть стати й ті дописувачі, які долучилися до Вікіпедії нещодавно, але вже опанували правила на рівні, достатньому для того, щоб отримати ці права. Рішення приймає спільнота активних дописувачів шляхом обговорення.

Спільнота української Вікіпедії наразі не дуже велика, тому неможливо перевіряти всі статті та правки миттєво; однак вони перевіряються протягом певного часу. Долучитися до цього може будь-хто: можна зареєструватись і стати дописувачем, повідомити про помилку у Кнайпі (форумі Вікіпедії) або у відкритій Фейсбук-групі.

Сторінка в українській Вікіпедії, де можна подати заявку на отримання прав патрульного. Обговорення публічні, й до них можуть долучитися усі охочі; рішення приймаються консенсусом.
(Джерело: скриншот сторінки https://uk.wikipedia.org/w/index.php?oldid=27020382)

4. Хто керує Вікіпедією?

Коротка відповідь: знову ж таки спільнота волонтерів-дописувачів.

Розгорнута відповідь: Вікіпедією керує спільнота дописувачів, які є волонтерами. Так само, як будь-хто може доєднатися до створення Вікіпедії, будь-хто може долучитися до управління нею.

Рішення щодо трактування правил Вікіпедії та щодо її статей (наприклад, вилучення чи перейменування статті) приймає спільнота. Зазвичай рішення приймаються обговоренням або голосуванням серед активних членів спільноти, і будь-хто може до нього доєднатися. Водночас у Вікіпедії є різні групи користувачів із розширеними технічними правами (наприклад, адміністратори чи патрульні).

Технічну підтримку Вікіпедії як сайту здійснює американська некомерційна організація «Фонд Вікімедіа». Вона підтримує роботу Вікіпедії (наприклад, володіє її серверами), а також реалізовує проєкти з розвитку та популяризації вікіпроєктів; також вона має офіційні права на бренд Вікіпедії. Однак Фонд Вікімедіа не впливає на вміст Вікіпедії, не призначає адміністраторів онлайн-енциклопедії і не формує її правила.

5. Де розташовується офіс Вікіпедії? Чи є офіс Вікіпедії в Україні? 

Коротка відповідь: офісу Вікіпедії не існує.

Розгорнута відповідь: Оскільки Вікіпедію створює спільнота волонтерів з усього світу, у неї немає централізованої адміністрації, яка б розташовувалася в одному фізичному офісі. Це стосується як усього світу, так і України. У певному сенсі офісом Вікіпедії є особистий кабінет чи домівка кожного з волонтерів-авторів Вікіпедії.

У Сан-Франциско розташований офіс Фонду Вікімедіа, а Києві — офіс громадської організації «Вікімедіа Україна» (детальніше про неї — у питанні №7). Також свої офіси має багато інших вікімедійних організацій по всьому світу. Однак вважати їх офісами Вікіпедії неправильно.

6. Чи існує Вікіпедія України, Вікіпедія Росії і Вікіпедія Англії? 

Коротка відповідь: ні, існують Вікіпедії українською, російською і англійською мовою, але вони не мають національної ознаки.

Розгорнута відповідь: Вікіпедія поділяється не за країнами, а за мовами. Зараз існує 299 активних мовних розділів Вікіпедії. Природно, якщо якась мова поширена переважно лише в одній країні (наприклад, українська, грузинська чи японська), то Вікіпедію цією мовою редагують переважно люди саме з цієї країни. Однак Вікіпедія не має національної прив’язки, і вміст її статей має бути нейтральним, він не повинен залежати від поглядів, поширених у якійсь конкретній країні. Будь-який мовний розділ Вікіпедії може редагувати будь-хто з будь-якої точки світу, де є інтернет.

7. Чим займається «Вікімедіа Україна»? Чи керує вона українською Вікіпедією?

Коротка відповідь: «Вікімедіа Україна» займається підтримкою і популяризацією української Вікіпедії (та інших вікіпроєктів), але не керує нею.

Розгорнута відповідь: «Вікімедіа Україна» — це українська громадська організація, що сприяє розвитку Вікіпедії. Крім цього, вона займається підтримкою та популяризацією інших проєктів Фонду Вікімедіа, а також розвитком вільних ліцензій і вільних знань в Україні. «Вікімедіа Україна» існує з 2009 року і має статус регіонального відділення Фонду Вікімедіа в Україні. 

«Вікімедіа Україна» організовує акції та проєкти, спрямовані на покращення й розвиток Вікіпедії, але не має впливу на вміст Вікіпедії і не несе юридичної відповідальності за нього. Як ми вже згадували вище, Вікіпедією керує її спільнота, і всі важливі рішення приймає саме вона.

Частина членів «Вікімедіа Україна». Більшість з них є волонтерами-дописувачами Вікіпедії, але мають такий самий статус, як будь-які інші дописувачі й дописувачки.
(Фото: Анна Хроболова, CC0)

8. Якщо Вікіпедію може редагувати кожен, як можна їй довіряти? 

Коротка відповідь: як і до будь-якого іншого джерела, до Вікіпедії слід ставитися критично і перевіряти першоджерела. Однак усі статті й редагування у Вікіпедії проходять перевірку, і однією з умов додавання інформації є зазначення джерела, з якого цю інформацію почерпнуто.

Розгорнута відповідь: Потрібно визначитися, що ми розуміємо під словом «довіряти». Вікіпедії не можна довіряти настільки сильно, як рецензованим науковим статтям. На Вікіпедію не варто посилатися як на авторитетне джерело інформації у рефераті чи науковій роботі. У Вікіпедії трапляються помилки; хоча з часом переважна більшість з них виправляються завдяки праці волонтерів-дописувачів. При цьому Вікіпедію можна і слід використовувати як корисне джерело загальної інформації чи відправну точку в ретельніших дослідженнях.

Хорошим індикатором якості статті Вікіпедії і того, чи можна їй довіряти, є наявність списку джерел. Хороші статті мають в кінці такий список — матеріали, на основі яких написана стаття; деколи — детальну базу виносок у тексті самої статті на джерела, що підтверджують те чи інше твердження. Зазвичай чим більше у статті посилань на джерела, тим більше можна їй довіряти. Якщо ж у статті відсутній список джерел або їх мало, варто ставитись до наданої інформації скептично. Такі статті можуть бути позначені спеціальними системними повідомленнями про відсутність або недостатність джерел.

Про те, як Вікіпедія бореться з помилками і фейками — у наступному питанні. 

9. Чи є у Вікіпедії механізми запобіганню неправдивій інформації?

Коротка відповідь: так, цей механізм забезпечується у першу чергу спільною працею спільноти Вікіпедії

Розгорнута відповідь: Такі механізми існують і активно розвиваються. По-перше, очевидний вандалізм чи некоректна інформація може відхилятися відразу, завдяки автоматизованим фільтрам. По-друге, у Вікіпедії є команда патрульних та адміністраторів —  волонтерів, які постійно перевіряють внесок інших користувачів (детальніше — у питанні №3).

Теоретично, додати фейкову інформацію до будь-якої статті можна, але чим популярніша тема статті, тим більше волонтерів-дописувачів спостерігають за нею і тим швидше некоректну інформацію приберуть. Також найбільш популярні статті захищені від редагування для незареєстрованих дописувачів, і додати некоректну інформацію до них ще складніше. Більшість фейків та навмисних помилок вилучаються з Вікіпедії майже відразу. 

У малопопулярних статтях та статтях на специфічні теми некоректна інформація може затриматися надовше. Однак спільнота Вікіпедії активно працює над боротьбою з помилками та фейками — і до цього можете долучитись й ви.

10. Яка стаття найпопулярніша у Вікіпедії? 

Коротка відповідь: традиційно найпопулярнішою в українській Вікіпедії була стаття про Україну; у 2019 році список очолила стаття про перехід церковних громад до Православної Церкви України

Розгорнута відповідь: до списку найпопулярніших статей української Вікіпедії зазвичай входять статті про відомих історичних осіб (Тарас Шевченко, Іван Франко, Леся Україна, Богдан Хмельницький тощо). Також україномовних читачів цікавлять країни (Україна, Німеччина, Велика Британія, Польща тощо), великі українські міста (наприклад, Київ і Львів), значні історичні події (Перша та Друга світові війни, Голодомор в Україні 1932—1933 років тощо).

У 2019 році до топ-50 також увійшли українські політики: Володимир Зеленський, Петро Порошенко, Дмитро Разумков, Олексій Гончарук. Найпопулярніша стаття — «Перехід церковних громад до ПЦУ»; її переглянули понад мільйон разів за рік.

Для порівняння, в англійській Вікіпедії більшість найпопулярніших статей зазвичай стосується поп-культури, зокрема популярних фільмів та серіалів. У 2019 році список очолила стаття про фільм «Месники: Завершення»: вона набрала майже 45 мільйонів переглядів.

Топ-10 найпопулярніших статей української Вікіпедії у 2019 році
(Візуальне оформлення: Антон Процюк, CC0)

11. Хто фінансує Вікіпедію? Як вона заробляє на життя? 

Коротка відповідь: Вікіпедія є некомерційним проєктом, який фінансується з пожертв читачів.

Розгорнута відповідь: із свого заснування Вікіпедія була некомерційним проєктом, який принципово не розміщує рекламу і не бере грошей за доступ до статей. Вікіпедія живе за рахунок пожертв читачів. За минулий рік вдалося зібрати 112 мільйонів доларів США по всьому світу. Це значно менше, ніж заробляють веб-ресурси зі схожим рівнем популярності, але цього вистачає на підтримання роботи Вікіпедії.

12. Чому стаття про Київ в англійській Вікіпедії називається «Kiev», а не «Kyiv»? 

Коротка відповідь: бо (поки що) більше авторитетних джерел англійською мовою вживають саме перший варіант.

Розгорнута відповідь: у визначенні того, що написано у статті чи як вона називається, Вікіпедія спирається у першу чергу на авторитетні джерела своєю мовою. Тобто, наприклад, на джерела англійською мовою для англомовної Вікіпедії. Як енциклопедія, Вікіпедія не формує реальність, а лише відображає те, про що йдеться у надійних джерелах.

За результатами довгих обговорень спільнота англійської Вікіпедії встановила, що варіант «Kiev» є досі більш поширеним в англомовних книгах, наукових статтях, медіа та інших авторитетних джерелах. Тому стаття про Київ називається саме так. Однак якщо з плином часу все більше ЗМІ, міжнародних організацій та інших можливих джерел візьмуть до вжитку варіант «Kyiv», можна буде перейменувати статтю.

Те ж стосується словосполучення «на Украине» у Вікіпедії російською мовою чи інших схожих випадків.

Дискусії щодо перейменування статті «Kiev» в англійській Вікіпедії такі гарячі, що до початку липня діє заборона на ініціювання нових обговорень
(Джерело: скриншот сторінки en.wikipedia.org/w/index.php?oldid=935807109)

13. Чи можу я написати статтю у Вікіпедії про себе?

Коротка відповідь: небажано це робити, але теоретично можете, якщо ви достатньо відомі для цього і дотримаєтеся всіх правил Вікіпедії.

Розгорнута відповідь: Правила Вікіпедії не радять писати про себе (або про своїх друзів чи знайомих), оскільки так виникає конфлікт інтересів. Людині складно писати про себе нейтрально і в енциклопедичному стилі; наприклад, ви можете додати лише позитивні факти про себе, а незручні (якщо такі є) замовчати. 

Утім, у Вікіпедії немає суворої заборони писати про себе. Але дуже важливо, аби така стаття відповідала всім правилам — інакше вона може бути вилучена. Також важливо розуміти, що ви не зможете «захистити» статтю, щоби вона відображала текст, який вигідний вам. Вікіпедія — це колективний проєкт, а тому будь-хто може додати зміни до будь-якої статті. Це означає, що інші дописувачі можуть додати до статті критичну інформацію (якщо вона відображена у надійних джерелах інформації), і ви не матимете права вилучити її.

Також зверніть увагу, що у Вікіпедії діють критерії значимості: можна писати лише про тих людей, чия діяльність і біографія широко висвітлена в незалежних авторитетних джерелах.

Тому буде краще, якщо таку статтю напише інша людина, яка зможе нейтрально описати ваші досягнення. Звісно, якщо ви значимі для Вікіпедії. Якщо ні — доведеться ще почекати.

14. Чи можна замовити в когось статтю про себе у Вікіпедії? 

Коротка відповідь: теоретично — так, але маєте ризик марно витратити гроші, тому не радимо цього робити.

Розгорнута відповідь: перш за все важливо зрозуміти: ви не можете заплатити самій Вікіпедії за статтю про себе. Вікіпедія не є онлайн-ЗМІ і не продає нативну рекламу (чи будь-яку іншу рекламу).

При цьому Вікіпедія не забороняє приватним користувачам писати статті для інших людей за гроші (такі редагування мають бути чітко позначені як оплачені). Однак ми не радимо цього робити. 

Як уже згадувалося вище, Вікіпедія є саморегульованою спільнотою і рішення в ній приймаються колективно. Тому одна людина чи компанія не зможе вам надати точну гарантію, що оплачена стаття не буде видалена чи/або відредагована. Тому є значний ризик, що ви заплатите за статтю, але потім її все одно вилучать. Якщо її й не вилучать, то у статтю про вас чи вашу компанію можуть додати критичну інформацію — і за умови, що ця інформація почерпнута з авторитетних джерел, у вас уже не буде можливості видалити її з онлайн-енциклопедії.

Тому краще почекайте допоки ви чи ваша компанія станете достатньо відомими, щоб про вас написали статтю добровільно.

15. Чому у Вікіпедії немає статті про мого знайомого письменника, музиканта чи художника?

Коротка відповідь: скоріш за все, ця людина поки не достатньо значима для Вікіпедії або просто поки що ніхто з волонтерів-дописувачів не започаткував статтю про неї.

Розгорнута відповідь: Є два найбільш імовірних варіанти. По-перше, можливо, ваша знайома поки що не відповідає критеріям значимості Вікіпедії. Ймовірно, вона багато пише, виступає чи малює, але про неї не пишуть у надійних джерелах. Це трапляється, якщо людина лише починає свою кар’єру або, наприклад, з місцевими митцями, котрі не мають багато уваги з боку медіа. Писати статтю про людину, про біографію та досягнення якої немає публікацій у надійних джерелах (книгах, журналах, газетах чи якісних онлайн-ЗМІ) — не варто, адже таку статтю вилучать.

Існує й другий варіант: людина достатньо відома, але у редакторів Вікіпедії наразі просто не дійшли руки написати статтю про неї. Вікіпедія, як вже наголошувалося, є добровільним проєктом, який редагують у свій вільний час волонтери. Кожна людина пише про ті теми, які їй цікаві та важливі. Можливо, на інформацію про вашу знайому письменницю, художницю чи музикантку жоден із редакторів Вікіпедії не натрапив.

16. Бачу помилку у Вікіпедії. Що робити? 

Коротка відповідь: найкраще — взяти й виправити самостійно

Розгорнута відповідь: на жаль, у Вікіпедії трапляються помилки. Однак сила цього проєкту в тому, що хто завгодно може ці помилки виправити. Оскільки Вікіпедію може редагувати будь-хто, ви також можете це зробити. Просто натисніть кнопку «Редагувати» і виправте її.

Детальніше про те, як долучитися до редагування Вікіпедії — у питаннях №17 і №18.

17. Як створити статтю у Вікіпедії?

Коротка відповідь: ознайомтеся з базовими правилами і напишіть самі. Можна взяти за зразок подібну статтю.

Є багато довідкових матеріалів, які допоможуть зробити перші кроки у Вікіпедії. Один із них — посібник «Редагуємо Вікіпедію» (https://w.wiki/FXr)

Розгорнута відповідь: Технічно створити статтю у Вікіпедії нескладно; прочитати про те, як це робиться, і почати створювати її можна на цій сторінці. Детальніша довідка про те, як редагувати Вікіпедію — у посібнику «Редагуємо Вікіпедію».

При створенні статті треба враховувати кілька важливих правил Вікіпедії:

  1. Тема має відповідати критеріям значимості. У Вікіпедії не можна написати про будь-що і будь-кого; варто писати про ті предмети, які є достатньо значимими. Базове правило — про предмет статті (наприклад, людина, про яку ви пишете) має згадуватися в кількох незалежних авторитетних джерелах.
  2. Стаття повинна посилатися на авторитетні джерела інформації: енциклопедії, книги, надійні журнали, газети та інтернет-ЗМІ тощо. До статті можна додавати лише ту інформацію, яка відображена в джерелах
  3. Текст статті слід писати в енциклопедичному стилі, він не повинен мати ознак просування та реклами. Рекламні тексти з Вікіпедії вилучаються.
  4. Стаття повинна бути нейтральною: текст має бути нейтральним та безстороннім, висвітлювати всі вагомі точки зору (якщо, наприклад, ви пишете про якесь наукове явище й існує кілька теорій його походження), не бути зааганжованим. У Вікіпедії не можна висловлювати своєї точки зору щодо чогось чи публікувати свої роздуми, як і оригінальні дослідження загалом.
  5. Важливо дотримуватися авторських прав. До статей можна додавати лише той текст, який ви написали самостійно, або взяли із джерел під вільними ліцензіями.

Можете взяти за зразок уже наявну у Вікіпедії статтю на подібну тему і скопіювати структуру звідти. Також можна перекласти якісну статтю з іншого мовного розділу Вікіпедії.

Ви можете самостійно ознайомитись із довідкою Вікіпедії й почати створювати статтю хоч зараз. Якщо ви хотіли б отримати допомогу й пораду від досвідчених дописувачів, читайте відповідь до питання №18.

18. Потребую допомоги, аби навчитися редагувати Вікіпедію. Хто може допомогти?

Вікіпедистка допомагає учасницям тренінгу створити статтю у Вікіпедії під час Вікімарафону 2019
(Фото: BiblioGmyr, CC BY-SA 4.0)

Коротка відповідь: Зверніться до досвідчених волонтерів-дописувачів онлайн чи прийдіть на вікізустріч.

Розгорнута відповідь: У питанні №17 ми розповіли, як ви можете почати редагувати Вікіпедію самостійно. Однак є багато способів отримати допомогу й пораду від дописувачів та дописувачок, які вже мають досвід роботи у Вікіпедії.

Ось кілька шляхів, як це зробити:

  • Звернутися до знайомого дописувача Вікіпедії (або написати пост у соціальній мережі: можливо, хтось із ваших друзів знає такого). Запитайте у нього чи неї все що завгодно 🙂
  • Звернутися у самій Вікіпедії до когось з дописувачів Вікіпедії, які готові допомогти новачкам. Це вікіпедист(к)и, які мають достатньо досвіду, щоби допомогти вам почати редагувати.
  • Прийти на одну з вікізустрічей, які регулярно проводяться у різних містах України. Наприклад, щочетверга відбуваються зустрічі у Києві, а кожної першої і третьої середи місяця — у Харкові
  • Прийти на один з тренінгів, які проводяться час від часу для різних аудиторій. Наприклад, 26 січня — 1 лютого по всій Україні відбудуться заходи з нагоди 16-річчя української Вікіпедії. Місця таких заходів вказані на цій сторінці, інформація постійно оновлюватиметься. Щоб стежити за іншими тренінгами, можна підписатися на Фейсбук-сторінку ГО «Вікімедіа Україна».
  • Звернутися по допомогу у відкриту Фейсбук-групу «Дописувачі української Вікіпедії».
  • Звернутися до ГО «Вікімедіа Україна» щодо проведення тренінгу або просто зі своїм запитанням. Пишіть на info@wikimedia.org.ua

Всі з перерахованих прикладів є прийнятними, головне — ваше бажання долучитися до розбудови найбільшої у світі вільної онлайн-енциклопедії. Будьте рішучими — і у вас все вийде! 

19. Як можна допомогти Вікіпедії? (окрім створення й покращення статей) 

Коротка відповідь: є багато способів; наприклад, можна завантажувати фотографії, долучитися до офлайн-проєктів або пожертвувати гроші Вікіпедії.

Розгорнута відповідь: найкращий спосіб подякувати Вікіпедії й допомогти її розвитку — це долучитися до її наповнення. Наприклад, створити статтю у рамках згаданого вище Вікімарафону, який пройде в кінці січня.

Однак є й інші способи допомогти Вікіпедії. Ось три приклади:

  1. Завантажуйте фотографії, які згодом можна буде використовувати у статтях Вікіпедії. Наприклад, можна брати участь у фотоконкурсах «Вікі любить пам’ятки» і «Вікі любить Землю», які проходять в Україні щорічно.
  2. Долучіться до офлайн-проєктів: допомагайте з організацією тренінгів із редагування Вікіпедії, поширюйте інформацію про вікіпроєкти, задавайте своїм студентами писати статті у Вікіпедії замість рефератів чи долучіться до адвокації важливих для Вікіпедії тем. Наприклад, можна долучитися до проєктів ГО «Вікімедіа Україна».
  3. Пожертвуйте гроші на розвиток Вікіпедії. Як ми побачили у питанні №11, Вікіпедія є некомерційним проєктом, який живе коштом пожертв читачів. Щоб підтримати найбільшу у світі вільну онлайн-енциклопедію, ви можете пожертвувати кошти на її розвиток.

Автори допису: Антон Процюк і Сергій Петров (користувач Kharkivian).

Текст поширюється на умовах вільної ліцензії CC BY-SA 4.0: ви можете вільно поширювати й перепубліковувати його за умови обов’язкового вказання авторства, джерела та ліцензії.

З 13 до 28 січня в українській Вікіпедії відбудеться «Тиждень Антарктики» — акція зі створення та поліпшення статей, приурочена до річниці відкриття континенту. Проєкт реалізовується за підтримки Національного антарктичного наукового центру (НАНЦ).

Головна мета акції — наповнити українську Вікіпедію якісними статтями про «шостий континент» та зменшити тим самим кількість прогалин контенту, що наразі існує у найбільшій онлайн-енциклопедії. Деякі статті про першовідкривачів Антарктиди відображають точку зору лише радянської історіографії. Однобокість протирічить принципам Вікіпедії, тому під час написання важливо звертатися, зокрема, до англомовних джерел і перевіряти наявні дані.

Участь у проєкті можуть взяти всі охочі. Для цього потрібно з 13 до 28 січня створити нову чи поліпшити вже наявну статтю, яка стосуватиметься Антарктиди. На сторінці проєкту є перелік пріоритетних статей до створення, хоча можна створювати й інші статті на тему Антарктики. Зокрема, в українській Вікіпедії відсутні статті «Відкриття Антарктиди», «Перші станції в Антарктиді», «Україна в Антарктиді», а також інформація про перших її дослідників Натаніеля Палмера, Едварда Бренсфілда, Вільяма Сміта тощо. Водночас наявні статті про континент потребують оновлення даних.

Автор фото: Seleonov, CC BY-SA 3.0

Написані статті мають відповідати критеріям значимості Вікіпедії, базуватись на інформації, опублікованій у надійних (авторитетних) джерелах і не повинні містити фрагментів, що дослівно скопійовані з книг чи статей. Також автори мають дотримуватись принципу нейтральності: описувати різні точки зору, але в статтях не надавати перевагу жодній із них.

П’ять найактивніших авторів отримають подарунки від НАНЦ, а також на всіх активних учасників та учасниць чекають призи й сувеніри від ГО «Вікімедіа Україна». Відзначення переможців відбудеться у середині лютого.

Детальніше про «Тиждень Антарктики»: antarctic.wikimedia.org.ua

Сторінка проєкту у Facebook: https://www.facebook.com/events/1536013146537450/

Щорічно ми збираємо статистику відвідувань української Вікіпедії, щоб дізнатися, які теми цікавили україномовних читачів впродовж року.

Вперше за 10 років статті «Україна» і «Тарас Григорович Шевченко» залишили перші сходинки списку, натомість ці місця посіли статті про перехід церковних громад до Православної Церкви України та про президента України Володимира Зеленського. Читачі й читачки дуже зацікавилися темою переходу парафій — це перша стаття в історії україномовного розділу Вікіпедії, що подолала позначку в мільйон відвідувань за рік. 

Перелік 50-ти найпопулярніших статей виглядає так:

  1. Перехід церковних громад до ПЦУ (1070534 переглядів)
  2. Зеленський Володимир Олександрович (857758)
  3. Україна (837122)
  4. Вибори Президента України 2019 (654693)
  5. Шевченко Тарас Григорович (654424)
  6. Порошенко Петро Олексійович (421916)
  7. Київ (397696)
  8. Друга світова війна (397307)
  9. Чорнобильська катастрофа (374671)
  10. Франко Іван Якович (351693)
  11. Перша світова війна (346788)
  12. Леся Українка (336713)
  13. Сполучені Штати Америки (328223)
  14. Список українських жіночих імен (305807)
  15. Німеччина (289034)
  16. Європейський Союз (281672)
  17. Львів (277274)
  18. Велика Британія (274807)
  19. YouTube (263474)
  20. Київська Русь (261437)
  21. Білки (257302)
  22. Голодомор в Україні (1932—1933) (236251)
  23. Богдан Хмельницький (233409)
  24. Список українських чоловічих імен (231437)
  25. Польща (229957)
  26. Захар Беркут (фільм, 2019) (226306)
  27. Формула Штайнмаєра (225760)
  28. Разумков Дмитро Олександрович (221382)
  29. Франція (220551)
  30. Православна церква України (219834)
  31. Збройні сили України (219559)
  32. Соколова Яніна Михайлівна (216644)
  33. Всеросійська державна телевізійна і радіомовна компанія (215310)
  34. Союз Радянських Соціалістичних Республік (215046)
  35. Смешко Ігор Петрович (213070)
  36. Гончарук Олексій Валерійович (212571)
  37. Facebook (209554)
  38. Парламентські вибори в Україні 2019 (208309)
  39. Війна на сході України (208309)
  40. Кір (203320)
  41. Італія (199552)
  42. Українська абетка (198574)
  43. Австралія (196013)
  44. Населення України (195711)
  45. Гімн України (192570)
  46. Президент України (191830)
  47. Права людини (190862)
  48. Українська мова (189578)
  49. Росія (189381)
  50. Список країн Європейського Союзу (188972)

 Дані з 1 січня до 31 грудня, включно з урахуванням перенаправлень.

Порівнюючи з попереднім роком

Три статті, що ввійшли до першої десятки торік, раніше не були навіть у топ-50: вже знайома нам стаття «Перехід церковних громад до ПЦУ», стаття про Володимира Зеленського та «Чорнобильська катастрофа».

З найпопулярніших 50 статей 2018 року найбільше позицій втратила стаття про воєнний стан: кількість відвідувань скоротилась у 20 разів, і у 2019 вона не увійшла навіть до тисячі найбільш популярних статей.

Сучасники, про яких читали найбільше

Список очолили Володимир Зеленський, Петро Порошенко, Дмитро Разумков, Яніна Соколова, Ігор Смешко, Олексій Гончарук, Руслан Рябошапка, Ліна Костенко, Юлія Тимошенко, Андрій Пальчевський.

Значна частина списку — політики. Це є результатом президентських і парламентських виборів 2019 року в Україні: у найпопулярніших статтях 2018 року з політичних постатей були лише експрезидент Петро Порошенко та королева Єлизавета II. Завдяки виборам і зміні влади до топ-10 потрапили дві персони, про яких у Вікіпедії до цього року статей навіть не існувало: Голова Верховної Ради України Дмитро Разумков і прем’єр-міністр Олексій Гончарук. 

Найпопулярніші історичні постаті

У 2019 ними стали Тарас Шевченко, Іван Франко, Леся Українка, Богдан Хмельницький, Степан Бандера, Ярослав Мудрий, Михайло Грушевський, Григорій Сковорода, Василь Стус та Іван Мазепа.

Трійка лідерів незмінна вже декілька років. Загалом список топ-10 включає тих же персон, що й у 2018, єдина відмінність — у ньому з’явилась стаття про Василя Стуса, яка потіснила статтю про Володимира Святославовича.

Сплеск уваги — статті, що існують давно, але відвідуваність яких у 2019 зросла щонайменш удвічі

Цю категорію очолили статті про Володимира Зеленського, Петра Порошенка, Чорнобильську катастрофу та Яніну Соколову. Далі у списку стаття про Всеросійську державну телевізійну і радіомовну компанію, про Ігоря Смешка, стаття «Президент України», «Верховна Рада України», «Рябошапка Руслан Георгійович» і «Список президентів України».

Значна частина статей цієї категорії пов’язана з президентськими та парламентськими виборами, що торік проходили в Україні. Також різко зросла популярність статті про Чорнобильську катастрофу — ймовірно, внаслідок прем’єри серіалу.

Популярність статті про Всеросійську державну телевізійну і радіомовну компанію (ВДТРК) можна пояснити тим, що компанія володіє кількома російськими державними каналами. З кінця минулого року YouTube попереджає глядачів відео, створених цими каналами, про джерело їхнього фінансування — і дає посилання на статтю про ВДТРК у Вікіпедії.

Джерело — аналіз Миколи Козленка на основі первинних даних https://tools.wmflabs.org/redirectviews

Читайте також:

Wikimedia Ukraine's Highlights in 2019

20:29, Saturday, 28 2019 December UTC

2019 was significant for Wikimedia Ukraine: we celebrated our 10th anniversary, worked on a long-term development strategy — and, of course, continued to develop all our projects and programs to support and popularize Wikipedia and other Wikimedia projects. In this note, we look back on the main achievements of the organization over the past year.

See also this post in Ukrainian

0. We celebrated the 10th birthday

Photo: Anntinomy, CC BY-SA 4.0

Yes, we are ten years old now! We have been celebrating this anniversary for a whole year, but the special date was May 31st — we consider it the birthday of the organization. For this occasion, we prepared a presentation with an overview of the organization’s milestones of history and achievements since 2009 (in Ukrainian).

1. We developed a three-year strategic plan

Working on a strategy: participants of Wikimedia Ukraine’s first strategic session in February 2019.
Photo: JTs, CC0

Wikimedia Ukraine exists since 2009, but we have not planned our work for more than a year in advance until 2019. This year, we decided to take a different approach and adopted a strategic plan for 2020-2022. Its adoption wasn’t instantaneous: it was preceded by two strategic sessions that were held in February and June, as well as an extensive online discussion, to which we invited all Wikimedians.

We’ve defined five main directions of Wikimedia Ukraine’s work for the next three years: boosting content enrichment for Wikimedia projects, increasing participation in these projects, working on community support and development, increasing awareness about Wikimedia, and engaging in advocacy projects for free knowledge.

2. We held an all-Ukrainian Wikimarathon: 60 events in 40 cities and villages of Ukraine

The map shows the locations that hosted Wikipedia workshops within Wikimarathon 2019
Photo: Open Street Maps contributors, CC BY 2.0

Every year at the end of January, we invite everyone to congratulate Ukrainian Wikipedia on its birthday by writing an article for it — either online or during a Wikimarathon meeting. This year, almost 60 training sessions were held in 38 cities and villages of Ukraine with the support of Wikimedia Ukraine. These events were held in most regions of Ukraine (in 21 oblasts), which we are sincerely pleased about.

3. We helped organize the international photo contest Wiki Loves Earth

Photo by Misha Reme (CC BY-SA 4.0), which depicts a dawn on mountain Vykhatiy Kamin in Western Ukraine, has made it to the top 10 photos of Ukrainian Wiki Loves Earth and took the third place in the international round

In 2013, Wikimedia Ukraine held the first Wiki Loves Earth photo contest devoted to natural heritage. Since 2014, our organization coordinates the international part of the competition. This year, 37 countries from all the continents except Antarctica have participated in Wiki Loves Earth — it’s the largest number since the competition was founded. Almost 95,000 photos of natural monuments from all these countries were submitted to the competition, of which the international jury selected 16 best pictures.

We organized the Ukrainian part of the competition as well. This year, more than 300 participants have uploaded nearly 10,000 photos of 1,600 Ukrainian natural monuments.

4. We worked on overcoming the gender gap on Wikipedia

Participants of the awards ceremony for the “Women in STEM” contest
Photo: Andrii Krepkih, used with the author’s permission

Wikipedia has about four times less articles on women than those on men. In Ukrainian Wikipedia, for example, articles about women make up approximately 15-16 percent of all biographical articles. We strive to reduce gender imbalance on Wikipedia, so in 2019, we implemented a series of projects dedicated to this topic.

In particular, we coordinated online marathons WikiGap in Ukraine and She Did It (both the Ukrainian and international sections), organized a Women in STEM article contest, supported the university course “Introduction to Gender Studies” in the Kyiv-Mohyla Academy, and conducted many thematic events, such as training sessions.

5. For the eighth time, we held Wiki Loves Monuments in Ukraine — and Ukraine took first place in the number of uploaded photos

A fire in the wooden church in Western Ukraine is a good illustration of why Wiki Loves Monuments is so important
Photo: Zybikok, CC BY-SA 4.0

Wiki Loves Monuments started as a photo contest of cultural monuments, but over the eight years, it has evolved into something more in Ukraine. It grew to a project that helps develop a unified database of all the monuments of Ukraine — the government does not maintain this kind of public database; therefore our volunteers work on creating it. WLM also helps popularize Ukrainian cultural heritage and draw attention to its condition, advocate respecting copyright and “freedom of panorama”.

The competition helped create a large community of participants, volunteers, and partners around it. Largely because of that, the Ukrainian part of Wiki Loves Monuments took the first place in the number of uploaded photos in 2019 among all 48 participating countries. Ukrainians submitted over 31,000 photographs of 11,000 sights to the contest. Nearly 3,000 monuments first appeared under free licenses on Wikimedia Commons. This is especially important given that some of the monuments have, unfortunately, already been destroyed.

We have identified the best photos of the competition: the overall top-10 and winners of each region. Also this year, within special nominations, Wiki Loves Monuments invited participants to share photos of Jewish heritage in Ukraine, for the first time accepted videos of cultural monuments, and encouraged to discover the beauty and richness of Ukrainian mills. In addition, during the year, we supported a travelling exhibition of photographs of the past year’s contest winners. The exhibition covered 11 locations in 8 regions and attracted thousands of visitors.

6. We held an all-Ukrainian Wikiconference

Participants of the Wikiconfernece
Photo: Star61, CC BY-SA 4.0

It is important for Wikimedia Ukraine to gather the Wikimedia community from all over the country once a year for the Wikiconference — a conference about Wikipedia, wikiprojects and free knowledge. This year this event was held in Kharkiv, Eastern Ukraine. The conference attracted more than 60 participants who shared their experiences and discussed the development prospects of Wikimedia projects for two days.

7. We brought science and Wikipedia closer together in Wiki Science Contest

This beautiful picture is the model of cylindrical squalenoyl-doxorubicin nanoparticle. It’s one of the winners of Science Photo Competition 2019 in Ukraine.

Articles on scientific topics and scientific images are more difficult to create than others: one needs to have specific scientific skills and a good understanding of the topic so that the final products are of high quality. Therefore, it is important for us to attract scientists to Wikimedia projects.

Throughout November, Wikimedia Ukraine (with the support of My Science portal and popular science event Days of Science) held WikiScience Contest 2019 — a competition of articles and photos on scientific topics. As a result, Wikipedia and Wikimedia Commons received 40 articles and 300 images on scientific topics.

8. We held several article contests and supported thematic weeks on Ukrainian Wikipedia

3
Ambassador of Sweden in Ukraine with the most active participants of the Swedish Week in Ukrainian Wikipedia
Photo: Embassy of Sweden in Ukraine, used with the author’s permission

The power of Wikipedia and other Wikimedia projects is that they are created by volunteers who write about what is interesting and important to them. However, this also inevitably leads to the appearance of gaps in the content — important but less popular topics may not be adequately covered. Therefore, filling the gaps is an important task for our organization. That’s why we hold article contests and support thematic weeks on Ukrainian Wikipedia.

In addition to the above-mentioned article contests, this year we held a CEE Spring contest in Ukraine (called “European Spring” in Ukraine), which brought over 1700 articles on Central and Eastern Europe, and now we are running a Wikipedia for School contest, which is dedicated to school curriculum.

9. We collaborated with educators, libraries and museums

Training session for teachers using Wikipedia in Kremenchuk this spring
Photo: Kotliar, CC BY-SA 4.0

Wikipedia belongs in education. Wikimedia Ukraine strives to teach as many students and teachers as possible to work correctly with Wikipedia. Therefore we have long been working on the implementation of the Wikipedia Education Program. In 2019, we organized training for teachers, helped conduct educational courses using Wikipedia at universities and schools, and supported Wikimedians’ participation in educational conferences. 

We also continued to develop the GLAM initiative — cooperation with libraries, galleries, museums and archives. For example, throughout the year, our Kharkiv volunteers developed cooperation with libraries in the Kharkiv region; the culmination of this work was the contest called WikiKharkivschyna 2019 (“Wiki Kharkiv Region 2019”), devoted to articles and photographs.

10. We supported and motivated the Wikimedia community

Ukrainians who received a scholarship from Wikimedia Ukraine at the Wikimedia Hackathon 2019 in Prague
Photo: Pebaryan, CC BY-SA 4.0

Wikimedia projects would not be possible without a strong and motivated community of volunteers. This community would exist without Wikimedia Ukraine, but we strive to make it stronger and more motivated.

Therefore, in 2019, we conducted training sessions for volunteers, offered scholarships for trips to international Wikimedia conferences, provided grants to purchase books and other useful materials for editing Wikipedia, and supported Wikiexpeditions.

11. We talked about Wikipedia with everyone who wanted to hear

Wikworskhop in Kyiv during the marathon She Did It devoted to famous Ukrainian women
Photo: Anntinomy, CC0

An important mission of Wikimedia Ukraine is to help spread knowledge about Wikipedia and Wikimedia projects to a wider audience possible. This year, we’ve conducted or supported more than a hundred Wikipedia workshops throughout Ukraine — both within all the projects mentioned above, as well as individual training sessions at the request of partners.

Spoiler: in 2020, we will begin to work on a full-fledged online Wikipedia course in Ukrainian to scale our work and attract even more people.

12. We fought for the freedom of panorama

Press breakfast where we talked about freedom of panorama with journalists
Photo: Nataliia Shershnova, CC0

Most of the previous sections list specific visible achievements: a project was carried out, a competition was held, and a conference was organized. There is no such result here yet — in Ukraine, there is still no “freedom of panorama”. 

This means that Ukrainian legislation does not contain a permission to reproduce architectural works by means of photography, video or drawing. In simple words, if you take a picture of the building of the Ukrainian parliament, post it on social networks, but don’t get permission from the architect (or their heirs) to do this, you will violate copyright laws. We want this to change.

In 2019, we advocated for this issue: worked with lawmakers, created informational materials and talked to the press. However, we will not stop until the freedom of panorama appears in Ukrainian law.


Thanks to all the volunteers, partners and staff of Wikimedia Ukraine for making these achievements possible. In 2019, we had many other accomplishments that are not mentioned in detail in this article — you will be able to read about it in the detailed report of the Organization’s work for 2019, which we will publish in early February.

In 2020, we plan to move on: continue and develop all of the above projects and launch new ones. Stay tuned!

2019 рік був важливим для «Вікімедіа Україна»: ми відсвяткували десятиріччя, думали над довготривалою стратегією розвитку — і, звісно, продовжували розвивати усі наші проєкти і програми з підтримки та популяризації Вікіпедії та вікіпроєктів. У цьому дописі згадуємо основні здобутки організації за пройдений рік.

Див. також англомовну версію цього допису

0. Відсвяткували десятиріччя

Фото:Anntinomy, CC BY-SA 4.0

Так, нам уже десять років! Свій ювілей ми святкували цілий рік, але особливою була дата 31 травня — саме її вважаємо днем народження ГО «Вікімедіа Україна». До дня народження ми підготували презентацію з оглядом основних віх історії та досягнень організації з 2009 року.

1. Розробили стратегічний план на три роки

Працюємо над стратегією: учасники першої стратегічної сесії ГО «Вікімедіа Україна» в лютому 2019
Фото: JTs, CC0

Ми існуємо з 2009 року, але до 2019 планували свою роботу максимум на рік вперед. Цього року ми вирішили це змінити — і прийняли стратегічний план на 2020—2022 роки. Прийняття стратегії не було одномоментним: йому передували дві стратегічні сесії, котрі ми провели в лютому й червні, а також широке онлайн-обговорення, до якого ми запрошували усіх редакторів та редакторок вікіпроєктів.

П’ять напрямків нашої роботи на наступні три роки — збагачення контенту Вікіпедії та інших вікіпроєктів, підвищення участі у них, підтримка та розвиток спільноти вікіпроєктів, розширення загальної обізнаності про Вікімедіа та адвокація змін, котрі необхідні для розвитку вільних знань.

2. Провели всеукраїнський Вікімарафон: 60 заходів у 40 містах і селах України

На мапі показані ті населені пункти, які прийняли віківишколи Вікімарафону 2019
Фото: Open Street Maps contributors, CC BY 2.0

Кожного року наприкінці січня ми закликаємо усіх привітати українську Вікіпедію з днем народження, написавши до неї статтю — або онлайн, або на зустрічі Вікімарафону. Цьогоріч в межах Вікімарафону за підтримки «Вікімедіа Україна» відбулось майже 60 вишколів у 38 містах і селах України. Ці заходи провели  у більшості регіонів України — у 21 області, — чому ми дуже тішимось. 

3. Допомогли організувати міжнародний фотоконкурс «Вікі любить Землю»

Фото Михайла Ременюка (CC BY-SA 4.0), яке ілюструє світанок на горі Вухатий Камінь в Івано-Франківській області, увійшло до топ-10 найкращих фото української частини «Вікі любить Землю» та зайняло третє місце в міжнародному заліку

У 2013 році «Вікімедіа Україна» вперше провела фотоконкурс «Вікі любить Землю», присвячений пам’яткам природи, а з 2014 року традиційно координує міжнародну частину конкурсу. Цьогоріч у конкурсі взяли участь 37 країн з усіх континентів, окрім Антарктиди — найбільша кількість за всі роки змагання. На конкурс було подано майже 95 тисяч пам’яток природи цих країн — з них міжнародне журі обрало 16 найкращих (і до них увійшло три фото з українського конкурсу!).

Також ми традиційно організували українську частину конкурсу. Цього року понад 300 учасників та учасниць завантажили майже 10 тисяч світлин 1600 об’єктів природно-заповідного фонду України.

4. Боролись з гендерним дисбалансом у Вікіпедії

Учасниці та учасники церемонії нагородження конкурсу «Жінки у STEM»
Фото: Andrii Krepkih, використовується з дозволу автора

Статей у Вікіпедії про жінок приблизно вчетверо менше, ніж про чоловіків. В українській Вікіпедії, до прикладу, їх приблизно 15-16 відсотків від загальної кількості біографічних статей. Ми прагнемо зменшити гендерний дисбаланс у Вікіпедії, тож у 2019 році ми реалізували серію проєктів, присвячених цій темі.

Зокрема, ми координували онлайн-марафони WikiGap та «Це зробила вона», організували конкурс статей «Жінки у STEM», підтримали університетський курс «Вступ до гендерних студій» Києво-Могилянської академії і провели багато тематичних заходів на кшталт тренінгів.

5. Увосьме провели «Вікі любить пам’ятки» — і Україна зайняла перше місце за кількістю завантажених фото

Пожежа у дерев’яній церкві святого Василія Великого (Косів, Івано-Франківська область) ілюструє, чому проєкт «Вікі любить пам’ятки» є настільки важливим
Фото: Zybikok, CC BY-SA 4.0

«Вікі любить пам’ятки» зароджувався як фотоконкурс пам’яток культури, але за вісім років свого існування в Україні він еволюціонував у щось значно більше. Сьогодні це також проєкт з розробки єдиної бази усіх пам’яток України (уряд такої публічної бази не веде, тож ми розробляємо її силою наших волонтерів), популяризації української культурної спадщини і привернення уваги до її стану, адвокації поваги до авторських прав та «свободи панорами».

Навколо конкурсу сформувалася велика спільнота учасників, волонтерів та партнерів — і саме вона дозволила українській частині «Вікі любить пам’ятки» 2019 посісти перше місце за кількістю завантажених світлин із усіх 48 країн-учасниць міжнародного фотоконкурсу. Українці подали на конкурс понад 31 тисячу фотографій 11 тисяч пам’яток. Майже 3 тисячі пам’яток вперше з’явилися під вільними ліцензіями на Вікісховищі. Це особливо важливо з огляду на те, що деякі пам’ятки, на жаль, уже зруйновані.

Ми традиційно визначили найкращі фото конкурсу — загальний топ-10 і у кожній області. Також цього року конкурс «Вікі любить пам’ятки» у спеціальних номінаціях запрошував учасників поділитися фотографіями єврейської спадщини в Україні, вперше приймав відеоогляди пам’яток культури та заохочував відкривати красу й багатство українських млинів. Крім того, протягом року ми підтримували мандрівну виставку фотографій-переможниць конкурсу минулих років. Виставка охопила 11 локацій у 8 областях — і тисячі відвідувачів.

6. Провели всеукраїнську Вікіконференцію

Учасники та учасниці Вікіконференції
Фото: Star61, CC BY-SA 4.0

Важливим завданням «Вікімедіа Україна» є раз на рік збирати вікіспільноту з усієї України на Вікіконференцію — конференцію про Вікіпедію, вікіпроєкти та вільні знання. Цього року цей захід вперше за останні 7 років пройшов на сході України — у Харкові. Вікіконференція залучила понад 60 учасників, котрі два дні ділилися досвідом й обговорювали перспективи розвитку та популяризації вікіпроєктів.

Ми проводимо Вікіконференцію із 2011 року. Важливими особливостями цьогорічної конференції були акцент на розвитку практичних (зокрема технічних) навичок вікіпедистів та побудова стратегії розвитку українських вікіпроєктів. Крім того, учасники та учасниці говорили про роботу з медіаконтентом та протидію фейкам і дезінформації, неупередженість у редагуванні Вікіпедії, обговорювали як підвищити ефективність Освітньої програми, сприяти наповненню сестринських вікіпроєктів — і багато інших важливих тем.

7. Зближували науку та Вікіпедію у Wiki Science Contest

Це красиве зображення — модель циліндричної наночастинки з молекул скваленоїл-доксорубіцину; один із переможців наукового фотоконкурсу в категорії «Мікроскопія»

Статті на наукові теми й наукові зображення створювати складніше, ніж інші: потрібно мати специфічні  наукові навички, гарно розбиратись у темі, щоб вони були якісними. Тому нам важливо залучати до вікіпроєктів науковців. 

Протягом листопада ГО «Вікімедіа Україна» (за підтримки порталу «Моя наука» та науково-популярного заходу «Дні науки») провела WikiScience Contest 2019 — конкурс статей та фотографій на наукову тематику. Він проходив одночасно в українській Вікіпедії та у Вікісховищі — і за результатами конкурсу вікіспільнота отримала близько 40 статей на тему фізики, біології й археології і понад 300 наукових зображень.

8. Провели кілька конкурсів статей і підтримували тематичні тижні в українській Вікіпедії

3
Посол Швеції в Україні нагороджує найактивніших учасників та учасниць Тижня Швеції в українській Вікіпедії
Фото: Посольство Швеції, публікується зі згоди автора

Сила Вікіпедії та інших вікіпроєктів у тому, що їх створюють волонтер(к)и, які пишуть про те, що їм цікаво і важливо. Однак це також неодмінно призводить до появи прогалин у контенті — важливі, але менш популярні теми можуть бути недостатньо висвітлені. Тому заповнення лакун — це важливе завдання для нашої організації. Саме для цього ми проводимо конкурси статей і підтримуємо тематичні тижні в українській Вікіпедії.

Окрім уже згаданих вище конкурсів статей, цього року ми провели конкурс «Європейська весна», який приніс понад 1700 статей про Центрально-Східну Європу, а зараз проводимо конкурс «Вікіпедія для школи», присвячений шкільній програмі. Також «Вікімедіа Україна» ініціювала або підтримала кілька тематичних тижнів — Тиждень Швеції, Місяць розслідувальної журналістики, Тиждень сучасної європейської літератури та інші; разом вони принесли Вікіпедії ще кільканадцять сотень статей.

9. Співпрацювали з освітянами, бібліотеками та музеями

Розповідаємо про технічні інструменти Освітньої програми Вікіпедії на тренінгу для вчителів у Кременчуку
Фото: Kotliar, CC BY-SA 4.0

Вікіпедія має бути невід’ємною частиною освіти. Ми прагнемо навчити якомога більше учнів, студентів, вчителів та викладачів правильно працювати з Вікіпедією — а тому уже давно працюємо над реалізацією Освітньої програми Вікіпедії. У 2019 році ми організовували тренінги для вчителів, допомагали проводити освітні курси з використанням Вікіпедії в університетах і школах, підтримували участь вікімедійців в освітніх конференціях.

Також ми продовжували розвивати ініціативу БоГеМА — співпрацю з бібліотеками, галереями, музеями та архівами. Наприклад, протягом року наші харківські волонтери розвивали співпрацю з бібліотеками Харківської області; кульмінацією цієї роботи став конкурс статей та фотографій «ВікіХарківщина 2019».

10. Підтримували і мотивували спільноту вікіпроєктів

Стипендіати «Вікімедіа Україна» на вікі-хакатоні у Празі
Фото: Pebaryan, CC BY-SA 4.0

Вікіпроєкти були б неможливі без сильної та мотивованої спільноти волонтерів. Ця спільнота існувала б і без «Вікімедіа Україна», однак ми можемо зробити її ще сильнішою та мотивованішою.

Тому в 2019 ми проводили тренінги для волонтерів, пропонували стипендії на поїздки на міжнародні вікімедійні конференції, надавали гранти на покупку книжок й інших корисних матеріалів для редагування вікіпроєктів та підтримували вікіекспедиції.

11. Розповідали про Вікіпедію всім, хто хотів почути

Віківишкіл у Києві до марафону «Це зробила вона» про видатних жінок-українок
Фото: Anntinomy, CC0

Важливою місією «Вікімедіа Україна» є розповідати про Вікіпедію та вікіпроєкти якомога ширшій аудиторії. Цього року ми провели або підтримали понад сотню віківишколів по всій Україні — як у межах усіх згаданих вище проєктів, так і окремих вишколів на прохання партнерів.

Спойлер: у 2020 році ми почнемо роботу над повноцінним онлайн-курсом, присвяченим Вікіпедії, щоб масштабувати свою роботу і залучити ще більше людей.

12. Боролися за свободу панорами

Прес-сніданок «Ранок із Вікіпедією», де ми говорили з журналістами про свободу панорами
Фото: Наталія Шершньова, CC0

У більшості попередніх розділів перераховані конкретні осяжні досягнення: проведений проєкт, реалізований конкурс, організована конференція. Тут такого здобутку (поки що) немає — в Україні досі немає «свободи панорами».

Це означає, що українське законодавство не містить дозволу на відтворення архітектурних творів засобами фотографії, відео чи малювання. Простішими словами, якщо ви сфотографуєте будівлю Верховної Ради, запостите її у соцмережі, але не отримаєте на це дозволу архітектора (чи його спадкоємців), ви порушите авторські права. Ми прагнемо, щоб в Україні свобода панорами була.

У 2019 році ми займалися адвокацією цього питання: працювали із законодавцями, створювали інформаційні матеріали й спілкувалися з пресою. Однак ми не зупинимося, поки свобода панорами таки не з’явиться в українському законодавстві.


Дякуємо всім волонтерам, партнерам та працівникам «Вікімедіа Україна» за те, що зробили ці досягнення можливими. У 2019 році ми мали багато інших здобутків, котрі не згадані докладно у цій статті — про них можна буде прочитати у детальному звіті роботи Організації за 2019 рік, який ми опублікуємо у першій половині лютого.

У 2020 році ми плануємо рухатись далі: продовжувати й розвивати усі згадані вище проєкти та започатковувати нові. Залишайтеся з нами!

Нове дослідження розглядає, як штучний інтелект та люди працюють разом аби покращити найбільшу онлайн енциклопедію.

Wikipedia Bot

З моменту запуску у 2001 році, Вікіпедія перетворилася на всеохопний репозитарій людських знань, що має 40 мільйонів статей, створених у результаті спільної праці волонтерів, та майже 500 мільйонів читачів щомісяця. Проект підтримують понад 137 тисяч редакторів-добровольців, а також дедалі зростаюча армія автоматизованих програмних засобів із залученням технології штучного інтелекту, відомих як боти, які постійно рухаються веб-сайтом, щоб усунути вандальні редагування, додавати та тегати сторінки, виправляти посилання, що не працюють, тощо.

Група дослідників Технологічного інституту Стівенса в Хобокен, штат Нью-Джерсі, вперше здійснила аналіз 1,601 бота, що діють в англійської Вікіпедії. Комп’ютерні алгоритми допомогли їм класифікувати ботів за функціями та подивитись на особливості спільної роботи машинного розуму та користувачів задля вдосконалення та розширення найбільшої в світі онлайн енциклопедії. Робота опублікована у журналі Proceedings of the ACM on Human-Computer Interaction (листопад 2019).

«Штучний інтелект змінює те, як ми творимо знання, а Вікіпедія — ідеальне місце для вивчення цього», — сказав Джеффрі Нікерсон, професор Школи бізнесу в Стівенсі й один з авторів дослідження. «В майбутньому ми всі будемо працювати поряд з технологіями штучного інтелекту, і подібні дослідження допоможуть нам створювати ботів та перетворювати їх у більш ефективні інструменти».

Використовуючи прозорість даних Вікіпедії та детальну фіксацію усіх дій, Нікерсон розробив автоматизовані алгоритми для класифікації кожної функції бота як частини взаємопов’язаної мережі. Вивчаючи місця, в яких кластеризуються функції, команда виокремила такі ролі ботів як “налагоджувальники”, які виправляють помилки у вмісті або стирають вандалізм; “з’єднувачі”, які пов’язують статті та інші інтернет-ресурси разом; “захисники”, які патрулюють погані прояви у редагуваннях людей; та “радники”, які пропонують нові кроки та надають корисні поради.

Загалом, боти виконують дев’ять основних ролей у Вікіпедії, що становить близько 10% усієї активності на сайті та до 88%  активності у деяких підпроектах, таких як Вікідані. Найбільш активними є понад 1200 ботів-налагоджувальників, які загалом внесли понад 80 мільйонів правок на сайт. Боти-радники та захисники навпаки є менш активними, але відіграють важливу роль у формуванні взаємодії редакторів-живих людей із Вікіпедією.

Існує думка, що нові члени вікіспільноти, швидше за все, залишатимуться, якщо їх вітатимуть на початку досвідчені колеги. Але Ніккерсон та його команда виявили, що якщо нові користувачі Вікіпедії починають із взаємодії із роботами-радниками та захисниками, є значно більше шансів, що вони залишаться редагувати й далі, ніж ті, кого вітає реальна людина-користувач. Ця ж теза підтвердилась, коли навіть боти зверталися до користувачів, щоб вказати на помилки чи видалити їхні внески, звісно це якщо повідомлення ботів були правдивими та зрозумілими щодо пояснення причин цих дій.

«Люди не проти, аби їхні дії виправляли боти доки останні роблять це ввічливо», — сказав Ніккерсон, до складу команди якого входять чотири студенти та аспіранти. «Прозорість Вікіпедії та система зворотного зв’язку допомагають людям приймати ботів як законних членів спільноти». З часом деякі боти зупиняються, а інші удосконалюються та отримують додаткові ролі. Вивчення еволюції ботів та того, як визначені людьми правила формують екосистему ботів, залишається перспективним полем для майбутніх досліджень. «Чи прямуємо ми до світу, де буде допомагати низка багатофункціональних супер-ботів, чи у майбутньому буде безліч більш спеціалізованих ботів? Ми ще не знаємо», — сказав Нікерсон. Однак, одне зрозуміло: боти Вікіпедії та системи управління й зворотного зв’язку, що виникли навколо них, є корисним досвідом для розробників ботів для комерційних проектів. «Те, що ми бачимо у Вікіпедії, може стати передвісником речей у багатьох різних галузях та професіях», — сказав Нікерсон. «Вивчаючи Вікіпедію, ми можемо підготуватися до майбутнього та навчитися розробляти інструменти на базі ШI, які покращуватимуть як нашу продуктивність, так і якість нашої роботи».

Від перекладача: в українській Вікіпедії були або є активними 179 програм-ботів. Зокрема, за допомогою ботів, було згенеровано статті про астероїди, білки, сотні населених пунктів, об’єкти природно-заповідного фонду. Детальний аналіз ще не здійснювався. 

 

Підготовлено за матеріалом Stevens Team Completes First Census of Wikipedia Bots and Their Interactions With Humans

Див. також:

WikiScience Contest 2019: підсумки

16:53, Tuesday, 24 2019 December UTC

22 грудня відбулось нагородження переможців конкурсу статей та фотографій на наукову тематику «WikiScience Contest 2019», що проходив в українській Вікіпедії з 1 до 30 листопада 2019 року. Ми раді сприяти популяризації та доступності наукових знань і ділимось результатами цього проекту з вами.

Про WikiScience Contest

Головна мета конкурсу — наповнити українську Вікіпедію якісними статтями та зображеннями з різних галузей науки. Взяти участь у конкурсі статей могли усі, хто цікавиться або знається на археології, біології або фізиці.

На конкурс зображень можна було подавати світлини, що показують об’єкти та результати досліджень, вчених під час роботи чи їхнє дослідницьке обладнання. Всього було 7 номінацій, докладніше про які нижче.

Перемогу присуджували члени журі — спеціалісти з різних галузей науки, а бути волонтерами організаційного комітету зголосились користувачі Brunei, Venzz, Kharkivian і Friend. Переможці конкурсів нагороджувались дипломами та подарунковими сертифікатами інтернет-магазинів.

Цьогоріч учасники та учасниці створили та поліпшили у Вікіпедії приблизно 40 статей і завантажили у Вікісховище понад 300 нових зображень. Найбільшу кількість статей написали у категорії «Археологія», а найбільше зображень завантажили у категорії «Живі організми».

Переможці

Почнемо з конкурсу статей. У номінації «Археологія» перемогла стаття «Археологічні дослідження Кам’янської Січі» користувачки Kseniya 7, у категорії «Зубчаста звивина» — Павло Іванов, й у номінації «Фізика» перемогла Ірина Лапчук, яка написала статтю «Газова хроматографія». Список усіх статей, які зайняли призові місця, можна знайти на сторінці конкурсу у Вікіпедії.

І до конкурсу світлин. Загалом у 7 категоріях члени журі обрали 21 найкраще зображення 18 авторів. Друге та третє місця у номінаціях також є призовими — себто такими, що принесли конкурсантам нагороду. Усі переможні зображення можна переглянути і завантажити у Вікісховищі.

Світлини, що посіли перше місце у категоріях:








Нефотографічні зображення
Астрономія
Колажі

 

Мікроскопія

 

Люди в науці

 

Живі організми

 

Загальна категорія

Так прокоментував цьогорічне змагання Антон Сененко, член журі конкурсу зображень:

«Рівень конкурсу зріс, оскільки цьогоріч до участі було подано надзвичайно мало нерелевантних зображень: тих, які не стосуються науки, або тих, що мають надзвичайно низьку інформативність. Я не можу сказати, що в усіх категоріях було достатньо сильних робіт, тим не менш, журі довелося кілька разів «поламати списи», аби з декількох обрати найдостойніших.
Що особливо тішить: люди тягло подаються на конкурс, детально продумують композиції, приділяють увагу якості фотографії та вигадують інформативні, наукові підписи. Маю сподівання, що з року в рік кількість учасників зростатиме в геометричній прогресії, хоча й розумію, що це додасть мені ж безсонних ночей. Однак я готовий».

Проведенням змагання опікувалась громадська організація «Вікімедіа Україна», за підтримки порталу «Моя наука» та науково-популярного заходу «Дні науки». Церемонія нагородження пройшла в Астрономічній обсерваторії КНУ. Світлини, зроблені під час заходу, можна проглянути у Вікісховищі.

Дивіться також:

Вікіпедія для школи: конкурс статей на тему шкільної програми

Найкращі світлини пам’яток культури України 2019. ФОТО

Європейська весна 2019 зігріває результатами

14 грудня в Києві на Андріївському узвозі в Музеї-майстерні І. П. Кавалерідзе зібралися близько 50 людей — переможців, журі та волонтерів, які були залучені до української частини конкурсу «Вікі любить пам’ятки». Приміщення музею невелике, захід був досить камерним, але це місце було обрано невипадково. Саме тут пройшла перша виставка активного учасника та неодноразового переможця нашого конкурсу — Івана Сідловського, який відійшов у засвіти. Таким чином ми хотіли віддати йому шану.

Антон Процюк, менеджер проєктів «Вікімедіа Україна», один із співведучих церемонії, подякував за гостинність Кетевані Маркаровій — старшій науковій співробітниці, представниці музею-майстерні. Вона ж після завершення заходу провела екскурсію музеєм для всіх охочих.

Дякуємо Кетевані Маркаровій та музею І. П. Кавалерідзе за гостинність. Автор фото: Ilya, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

 

Почали із підбиття підсумків цьогорічного конкурсу: пораділи, що Україна стала першою за кількістю завантажених фото, майже 32 тисячі фотографій склали 15 % з усіх світлин фотозмагання. Учасники й учасниці української частини подали на конкурс світлини 11 тисячі пам’яток, з них 2,8 тисяч об’єктів отримали свої перші фото у Вікісховищі. Загалом «Вікі любить пам’ятки» проходить в Україні вже восьмий раз, і за 2012—2019 роки було завантажено 280 тисяч фото 35 тисяч пам’яток (що становить 39% усіх об’єктів, що є в конкурсних списках).

«Вікі любить пам’ятки» роблять волонтери, і без їхнього бажання вкладати частинку свого вільного часу та зусиль у реалізацію проекту, конкурс би не відбувся. Тож на церемонії також подякували за працю журі, членам організаційного комітету, добровольцям, що долучилися до проєкту.

Члени журі радили майбутнім конкурсантам звертати більше уваги на якість фото; зазначали, що окремим важливим напрямком і заслугою конкурсу є власне створення і вдосконалення списків, поява фотографій у маловідомих пам’яток, або таких, що можливо скоро перестануть існувати… Фарид Сейфулін, окрім своїх вражень, розповів про особливий «танець фотографа» — кропітку роботу, фотографування об’єкта з різних ракурсів, у різний час, яку фотограф має проробити, щоб отримати той самий найкращий знімок.

Далі нагородили членів оргкомітету та інших волонтерів, залучених до організації конкурсу. На заході свої відзнаки отримали: Atoly, Ілля Корнійко, Анатолій Гончаров, що займався списками пам’яток, також була присутня Наталія Ластовець, яка займалась відсіюванням фото та є членкинею правління, відповідальною за збагачення контенту (тобто і за наш фотоконкурс).

 Зі сцени подякували також волонтерам, що допомагали зі списками, поширенням інформації тощо: Kharkivian, Friend, Wanderer777, Олекса-Київ, Xsandriel, Posterrr, Antonyahu, Olga Loboda 0806, Aminngo, Aced, Ліонкінг, Venzz та іншим. Окремо відзначили координаторку мандрівної виставки Олю Нестеренко. Завдяки її зусиллям виставка світлин-переможців побувала у 12 локаціях України. На 2020 рік фотовиставка шукає нового координатора і приємно, що вже після заходу учасники церемонії цікавились деталями цього проєкту; тож сподіваємось, наші чудові фото побувають ще в багатьох  населених пунктах України. До речі, на церемонії відкрили виставку світлин-переможців конкурсу 2019 року, вона діятиме в Музеї-майстерні І. П. Кавалерідзе до 28 грудня.

 Після цієї частини почалось безпосереднє нагородження переможців. Розпочали зі спеціальної номінації «Єврейська спадщина».

Відзнаки та сувеніри вручав пан Владислав Гриневич, голова українського представництва канадського благодійного фонду «Українсько-єврейська зустріч». Автор фото: Ilya, CC BY-SA 4.0

Пан Владислав Гриневич наголосив на тому, що якість фото у спецномінації не була визначальним фактором — головне, що учасники змогли зафіксувати стан 350 пам’яток єврейської спадщини, проілюструвати нові об’єкти, зберегти їх для нащадків хоча б у вигляді фотографій.

Переможці спецномінації, які особисто отримали свої нагороди — Дмитро Семеновський, Рената Ганинець та Сергій Венцеславський. Автор фото: Viacheslav Galievskyi, CC BY-SA 4.0

Наступними нагородили переможців дебютної спецномінації «Млини». Члени журі цієї частини назвали значним досягненням конкурсу формування списків млинів (які не мають охоронного статусу і навіть формального захисту чи підтримки від держави) та привернення уваги до їхнього стану. 

Переможці спецномінації «Млини» — Олександр Ткаченко і Олександр Мальон, члени журі — Олена Крушинська і Сергій Криниця. Авторка фото: OlgaMilianovych (WMUA), CC BY-SA 4.0

Приз за перемогу у спецномінації «Відео» особисто одержав Олександр Вовк. Член журі Антон Обожин висловив сподівання, що наступного року в межах конкурсу з’явиться ще більше відеоробіт, адже це хороший спосіб фіксувати об’єкт цілісно, аналізувати стан пам’ятки з різних ракурсів.

Наступним етапом церемонії було нагородження переможців номінації «За найбільшу кількість пам’яток, сфотографованих новими учасниками» та конкурсантів, які сфотографували найбільше пам’яток у різних областях та десять загальних переможців кількісної частини. На сцену виходили переможці — Вікторія Миколаєнко, Олександр Педенко, Петро Халява, Сергій Венцеславський, Микола Дяченко, Микола Сарапулов, Микола Дяченко, Жанна Олексієнко, Андрій Гриценко, Світлана Дячок, Олег Кущ, Микола Осипенко та інші.

Переможці номінації «За найбільшу кількість сфотографованих пам’яток». Автор фото: Viacheslav Galievskyi, CC BY-SA 4.0

Про перемогу у номінації «Найкраще фото області» автори світлин дізнавалися протягом листопада-грудня. Зі сцени переможців оголошувала Ольга Мілянович, менеджерка проєктів ГО «Вікімедіа Україна», співведуча церемонії. Під оплески на сцену виходили Віталій Шкляр, Олександр Павленко, Анатолій Волков, Костянтин Брижниченко, Андрій Мозоль, Дмитро Перевозний, Олександр Ткаченко, Вячеслав Галєвський, Дмитро Демченко, Олександр Мальон.

І нарешті, насамкінець була розкрита головна інтрига конкурсу — оголосили фотографії та авторів ТОП-10. Майже всі переможці вже побували на сцені та отримали дипломи в інших номінаціях, але все ж особливо приємно виходити саме за цією відзнакою. 

Автори ТОП-10 світлин 2019 року особисто присутні на церемонії: Костянтин Брижниченко, Максим Присяжнюк, Дмитро Балховітін, Анатолій Волков, Микола Кальченко, Андрій Мозоль та Сергій Венцеславський. Автор фото: Viacheslav Galievskyi, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

На жаль, не зміг приїхати Вадим Постернак, який здобув нагороди у більшості основних та спеціальних номінаціях конкурсу. Також не було Сергія Рижкова, Михайла Ременюка, користувачки Shevchenko Valentine Fedorivna, Ольги Лободи, Крістіни Федорович, Дмитра Феняка, Олександра Піца та інших.

Такі сувеніри отримали наші переможці та волонтери, залучені до конкурсу. Авторка фото: VikaIvankiv (WMUA), CC BY-SA 4.0

Церемонія нагородження тривала трохи довше ніж планувалося, але ми прагнули дати слово і поділитися враженнями від конкурсу та своєї участі всім, хто хотів сказати — журі, партнерам, волонтерам та нашим переможцям.

Дуже радісно, що навколо конкурсу сформувалася спільнота однодумців, людей захоплених фотографією, відео, історією свого краю, небайдужих, справжніх дослідників. Учасники ділилися своїми історіями — як ішли кілометри, щоб сфотографувати віддалені пам’ятки, як знімкування стало вже майже сімейною традицією, як шукали і не знаходили у списках певні культурні об’єкти, як випадково робили переможні фото чи кілька годин шукали потрібний ракурс. Добре, що щороку з’являються нові учасники, які з ентузіазмом беруть участь у фотозмаганні. Конкурс творять люди, і сподіваємось, що й надалі наша спільнота буде зростати. Дякуємо вам за участь, залишайтеся з нами!

Більше фотографій із церемонії нагородження можна переглянути за посиланням: w.wiki/Dpi

В неділю 22 грудня у Києві в Астрономічній обсерваторії КНУ будуть нагороджені переможці конкурсу статей та наукових зображень «WikiScience Contest 2019».

На заході оголосять результати конкурсу, який проводився з 1 по 30 листопада 2019 року громадською організацією «Вікімедіа Україна», за підтримки порталу «Моя наука» та науково-популярного заходу «Дні науки».

Запрошення на нагородження отримають переможці конкурсу в усіх номінаціях та журі; також на захід запрошуємо представників ЗМІ: для акредитації звертайтеся за вказаними нижче контактами.

Мета конкурсу — популяризація наукових знань через статті у Вікіпедії, наповнення онлайн-енциклопедії якісними статтями з різних галузей науки та зображеннями для ілюстрації наукових процесів, явищ та об’єктів. Цього року учасниці й учасники створили та поліпшили близько 40 статей у Вікіпедії та завантажили понад 300 нових зображень. Детальні підсумки конкурсу та імена переможців будуть анонсовані безпосередньо на церемонії нагородження.


Контакти для акредитації та запитань:

Антон Процюк, менеджер проєктів ГО «Вікімедіа Україна», +38 066 569 61 35, SciencePhoto@wikimedia.org.ua

Для довідки:

Громадська організація «Вікімедіа Україна» є регіональним відділенням «Фонду Вікімедіа» в Україні, і займається популяризацією вікіпроєктів «Фонду Вікімедіа», найвідомішим серед яких є Вікіпедія, а також залученням до Вікіпедії нових знань і користувачів та розвитком вікіспільноти в Україні.

WikiScience Contest 2019: Конкурс статей та фото про науку, що проходив з 1 по 30 листопада 2019 року. Конкурс організовано з метою популяризації науки та поліпшення ілюстрації статей Вікіпедії на наукову тематику. Конкурс є логічним наслідком завантаження на Вікісховище декількох тисяч наукових зображень під час Європейського конкурсу наукових фотографій 2015, конкурсу наукових фотографій 2016 та міжнародного конкурсу Wiki Science Competititon 2017. Деталі на сторінці: https://ua.wikimedia.org/wiki/WikiScience_Contest_2019. Сторінка конкурсу на Фейсбук.

14 грудня у Києві в Музеї-майстерні І. П. Кавалерідзе нагородили переможців української частини найбільшого міжнародного фотоконкурсу пам’яток культурної спадщини для Вікіпедії під назвою «Вікі любить пам’ятки».

У 2019 році учасники української частини конкурсу подали майже 32 тисячі світлин 11 тисяч пам’яток культури України. Участь у конкурсі взяли понад 330 авторів. Цього року Україна — перша у світі із 48 країн-учасниць за кількістю завантажених фото!

У спеціальній номінації «Єврейська спадщина» взяли участь понад 60 конкурсантів, що завантажили близько 1200 світлин більше ніж 350 об’єктів, у дебютній спецномінації «Млини» змагались 60 учасників, які подали 851 фотографію 184 млинів, у новій спецномінації «Відео» 6 учасників подали на конкурс 32 роботи.

До ТОП-10 фотографій конкурсу, за оцінками журі, увійшли світлини пам’яток культури, розташованих у Чернігівській, Чернівецькій, Житомирській, Закарпатській, Івано-Франківській областях, АР Крим та місті Києві. Ці фотографії представлять Україну на міжнародному етапі конкурсу.

Завданням проєкту є створити повну ілюстровану інформаційну базу про культурні пам’ятки світу. Подані фотографії будуть використовуватися у Вікіпедії та інших вікіпроєктах. Також ми прагнемо привернути увагу людей до стану збереження об’єктів культури.

«Цього року конкурс пройшов у 48 країнах. Завданням конкурсу є створити повну ілюстровану інформаційну базу про культурні пам’ятки світу. Подані фотографії будуть використовуватися у Вікіпедії та інших вікіпроєктах. Також ми прагнемо привернути увагу людей до стану збереження об’єктів культурної спадщини», — зазначає Наталія Тимків, адміністраторка української Вікіпедії, членкиня організаційного комітету «Вікі любить пам’ятки».

Церемонією нагородження відкрилася виставка найкращих світлин конкурсу 2019 року та переможців у спеціальних номінаціях «Єврейська спадщина» та «Млини». Експозиція триватиме до 28 грудня 2019.

У межах проєкту були нагороджені автори найкращих фотографій та автори, що сфотографували найбільшу кількість об’єктів, загалом та за областями.

Найкращі світлини (з першого по десяте місце) наводяться нижче та доступні за посиланням: https://w.wiki/Dwh

Густинський монастир вночі 02 - attribution
Трьох-Святительська церква (Семінарська церква) DSC 9661 - attribution
Monastyr Karmelitiv Bosykh panorama - attribution
Зимова казка (Угочанський замок) - attribution
2019 - Жовтневий палац - attribution
Білий слон на Піп Івані - attribution
Кострина-церква - attribution
Вітряний млин у Пирогові - attribution
Судацька фортеця DSC2083 - attribution
Семінарська церква стеля - attribution

Для довідки:

«Вікі любить пам’ятки» (Wiki Loves Monuments) — міжнародний фотоконкурс пам’яток культурної спадщини, метою якого є зібрати світлини для ілюстрування статей у Вікіпедії, Вікімандрах та інших вікіпроєктах. За час конкурсу було зібрано майже 2 мільйони зображень. Конкурс проводиться у близько 50 країнах світу регіональними відділеннями Фонду Вікімедіа та волонтерами спільноти Вікімедіа, в тому числі в Україні — громадською організацією «Вікімедіа Україна». В Україні цього року проходив восьмий раз. Загалом протягом 2012—2019 років у рамках конкурсу було завантажено понад 280 тисяч світлин українських пам’яток, сфотографовано понад 34 тисячі пам’яток із території України (39%), у фотозмаганні взяло участь майже 3500 осіб (від аматорів до професіоналів). Фотографії за всі роки конкурсу знаходяться у вільному доступі, ви можете переглянути їх і використати їх із зазначенням авторства фото на умовах вільної ліцензії CC BY-SA.


14 грудня у Києві в Музеї-майстерні І. П. Кавалерідзе нагородили переможців української частини найбільшого міжнародного фотоконкурсу пам’яток культурної спадщини для Вікіпедії під назвою «Вікі любить пам’ятки».

У 2019 році учасники української частини конкурсу подали майже 32 тисячі світлин 11 тисяч пам’яток культури України. Участь у конкурсі взяли понад 330 авторів. Цього року Україна — перша у світі із 48 країн-учасниць за кількістю завантажених фото!

У спеціальній номінації «Єврейська спадщина» взяли участь понад 60 конкурсантів, що завантажили близько 1200 світлин більше ніж 350 об’єктів, у дебютній спецномінації «Млини» змагались 60 учасників, які подали 851 фотографію 184 млинів, у новій спецномінації «Відео» 6 учасників подали на конкурс 32 роботи.

До ТОП-10 фотографій конкурсу, за оцінками журі, увійшли світлини пам’яток культури, розташованих у Чернігівській, Чернівецькій, Житомирській, Закарпатській, Івано-Франківській областях, АР Крим та місті Києві. Ці фотографії представлять Україну на міжнародному етапі конкурсу.

«Завданням конкурсу є створити повну ілюстровану інформаційну базу про культурні пам’ятки світу. Подані фотографії будуть використовуватися у Вікіпедії та інших вікіпроєктах. Також ми прагнемо привернути увагу людей до стану збереження об’єктів культурної спадщини», — зазначає Наталія Тимків, адміністраторка української Вікіпедії, членкиня організаційного комітету «Вікі любить пам’ятки».

Церемонією нагородження відкрилася виставка найкращих світлин конкурсу 2019 року та переможців у спеціальних номінаціях «Єврейська спадщина» та «Млини». Експозиція триватиме до 28 грудня 2019.

У межах проєкту були нагороджені автори найкращих фотографій та автори, що сфотографували найбільшу кількість об’єктів, загалом та за областями.

Найкращі світлини (з першого по десяте місце) наводяться нижче. 

Найкращою світлиною «Вікі любить пам’ятки 2019» стала фотографія Густинського монастиря, розташованого у селі Густиня біля річки Удай Прилуцького району Чернігівської області. Автором фото є Дмитро Балховітін. Фото перемогло і в обласній номінації.

На другому місці світлина фрагменту внутрішнього оздоблення Семінарської (Трьох-Святительської) церкви, розташованої у Чернівцях, яке зробив Вадим Постернак. Фото дивовижних розписів церкви є також найкращим знімком Чернівецької області.

Третє місце посіла найкраща фотографія Житомирської області 2019 року — панорама Кармелітського монастиря у Бердичеві. Автором є Дмитро Балховітін.

На четвертому місці — найкраще фото Закарпатської області, світлина Угочанського замку, інші назви — Виноградівський замок, замок Канків, розташованого біля підніжжя Чорної Гори, на околиці міста Виноградова Закарпатської області. Зробив світлину Микола Кальченко.

П’яте місце посіла фотографія будівлі Інституту шляхетних дівчат (більш відомої як Жовтневий палац). Фото зробив Максим Присяжнюк.

Найкраще фото Івано-Франківської області, панорама колишньої обсерваторії «Білий слон» на горі Піп Іван, розташованої на території Верховинського району, посіла шосте місце. Автором світлини є Анатолій Волков.

На сьомому місці — фотографія церкви Покрови Пресвятої Богородиці у селі Кострина Великоберезнянського району Закарпатської області. Автор фото — Андрій Мозоль.

Восьме місце у світлини вітряка з села Лісове Ніжинського району Чернігівської області, розташованого в Києві у Пирогові в Національному музеї народної архітектури та побуту України. Автор знімка — Сергій Рижков. Це фото також стало найкращим знімком Києва.

На дев’ятій позиції найкраще фото АР Крим, де зображено Судацьку фортецю (Генуезької фортеці). Світлину зробив Костянтин Брижниченко.

Замикає десятку переможців цьогорічного конкурсу ще одне фото стелі Семінарської (Трьох-Святительської церкви), розташованої у Чернівцях. Світлину зробив Сергій Венцеславський.

Десять світлин-переможців цьогорічного конкурсу можна подивитися та завантажити за посиланням: https://w.wiki/Dwh.

Вітаємо авторів найкращих світлин і бажаємо нових фотошедеврів!

 

7 грудня відбулася церемонія нагородження переможців конкурсу «Європейська весна», що проходив в українській Вікіпедії з 21 березня до 31 травня. Змагання принесло втішні результати, про які докладно розповімо в цьому дописі.

File:CEE Spring 2019 in Ukraine award ceremony 03.jpg
Фото з церемонії нагородження переможців
Авторка фото: Liza Chekhovska, CC0 1.0 Universal Public Domain Dedication

Мета конкурсу

Європейська весна 2019 є українською частиною міжнародного конкурсу CEE Spring 2019. Його мета полягає в тому, щоби доповнити Вікіпедію статтями про Центральну і Східну Європу різними мовами, а оцінка внесків учасників залежить від обсягу та якості доданої інформації. У виборі тем обмежень майже не було, головна умова — аби вони стосувалися країн, що входять до регіону. Цьогоріч у топ-10 найпопулярніших тем, на які учасники українського конкурсу започатковували нові статті увійшли категорії «література», «суспільство» та «наука».

Це найбільший конкурс статей серед тих, які проводить «Вікімедіа Україна» й у 2019 році конкурс проводився вже вп’яте.

Організація змагання

Конкурсанти могли писати статті за 48 тематичними категоріями, які охоплювали всі сфери життя. Водночас, за правилами конкурсу дозволялось обрати одразу декілька, і в декількох отримати перемогу.

Важливу роль відігравала не лише кількість статей, але і якість — їх оцінювали члени журі: Mcoffsky, Babizhet, Sergento, Alecs, A1, Haida, Yakudza, Goo3.

Оцінювання відбувалося за такими критеріями як інформативність і повнота, структурованість, достовірність, якість мови. До оцінок журі додавались такі показники як розмір та його коефіцієнт і остаточний бал визначала формула

Кожен член журі перевіряв різну кількість статей; найбільше — понад половину статей конкурсу — перевірив Ігор Маковський (користувач Mcoffsky). Ми дуже вдячні всім суддям за те, що інвестували свій час у перевірку такої значної кількості матеріалу.

Волонтерити в оргкомітеті конкурсу зголосились вікіпедист(к)и Tohaomg, NickK, JTs і Yasnodark.

З 1 по 31 травня конкурс проходив також у сестринських вікіпроектах — у Вікімандрах та Вікіцитатах.

File:CEE Spring 2019 in Ukraine award ceremony 15.jpg
Фото з церемонії нагородження переможців
Авторка фото: Liza Chekhovska, CC0 1.0 Universal Public Domain Dedication

Результати

Цьогоріч на розгляд журі потрапило 1772 статті, які створив 81 учасник конкурсу.

Переможцем конкурсу за загальною кількістю балів став Андрій Гриценко, який набрав 5534 бали за створення 396 статей. На другому місці — користувач Learned cat зі 3004 балами та 205 статтями. Третє місце посів користувач lxlalexlxl, який здобув 2905 балів за 137 статей.

Водночас користувач Learned cat переміг у найбільшій кількості категорій — тринадцяти, Андрій Гриценко у восьми, і Nina Shenturk стала переможницею в шести.

File:CEE Spring 2019 in Ukraine award ceremony 21.jpg
Групове фото з церемонії нагородження переможців
Авторка фото: Liza Chekhovska, CC0 1.0 Universal Public Domain Dedication

Цього року найпопулярнішими тематичними категоріями стали: «жінки»,‎ «спорт»,‎ «культура»,‎ «природа та географія»‎ і «наука». Що стосується географії тем статей, то предмети, явища, персоналії, про яких писали учасники, стосувались головним чином Росії, Румунії й Молдови (сумарно понад 600 статей). Одразу за ними слідують Австрія (96), Литва (94) та Хорватія (94).

Переможці змагання отримали сувеніри від організаторів та сертифікати на покупки в інтернет-магазинах. Усі учасники, котрі написали принаймні п’ять статей у межах конкурсу, також отримають сувеніри. Перевіряйте свою вікіпошту 🙂

Цьогоріч Україна посіла перше місце за кількістю створених у рамках змагання статей. Одразу за нею йдуть Узбекистан і Польща; на четвертому і п’ятому місцях — Угорщина та Боснія і Герцеґовина.

Що далі?

Вікіпедійна спільнота оптимістично дивиться на майбутнє конкурсу, а це означає, що наступного року ми плануємо провести його знову. Слідкуйте за оновленнями блогу «Вікімедіа Україна», аби відслідковувати актуальні вікіпедійні події.

З 14 до 28 грудня відвідувачі Музею-майстерні І. П. Кавалерідзе зможуть побачити ТОП-10 знімків-переможців цьогорічного конкурсу «Вікі любить пам’ятки», а також по 7 фотографій, що перемогли у спецномінаціях «Єврейська спадщина» та «Млини».

«Вікімедіа Україна» проводить українську частину найбільшого у світі міжнародного фотоконкурсу Wiki Loves Monuments вже восьмий раз. Мета конкурсу — одержати світлини всіх пам’яток культурної спадщини для ілюстрування ними Вікіпедії – вільної енциклопедії, яку щодня переглядають мільйони інтернет-користувачів з усього світу.

Цьогорічний конкурс «Вікі любить пам’ятки» проходив протягом вересня 2019 року. За цей період учасники завантажили понад 31 тисячу світлин, на яких зображено понад 11 тисяч пам’яток культурної спадщини. У спецномінації «Єврейська спадщина» взяли участь понад 60 конкурсантів, що завантажили понад 1200 світлин більше ніж 350 об’єктів, у дебютній спецномінації «Млини» 60 учасників подали на конкурс 851 фотографію 184 млинів.

Загалом протягом 2012—2019 років у рамках конкурсу було завантажено понад 280 тисяч світлин, на яких зображено більш ніж 34 тисячі пам’яток, що розташовані на території України (39 % від загальної кількості українських пам’яток). За цей період у конкурсі взяли участь близько 3500 осіб. Фотографії за всі роки конкурсу знаходяться у вільному доступі — ви можете як переглядати, так і використовувати світлини на умовах вільної ліцензії CC BY-SA.

Виставка діятиме з 14 до 28 грудня 2019 року.

Відкриття виставки відбудеться 14 грудня під час церемонії нагородження переможців «Вікі любить пам’ятки 2019». Вхід на церемонію ((14.12 з 13:00 по 15:00) лише за наявності попередньої реєстрації.

Музей працює з вівторка по неділю, з 11:00 до 18:00, режим роботи каси з 11.00 до 17.00. Понеділок — вихідний. Вартість відвідування можна дізнатися тут.

Завітайте самі та запрошуйте друзів!

17:55, Thursday, 12 2019 December UTC

Іван Сідловський, 2011 рік. З дозволу дружини

Одним із «китів» Вікіпедії і її сестринських вікіпроєктів є твердження про те, що «редагувати можна всім». У цьому і «сила» — відсутній надмірний бар’єр входження, і «слабкість» — можливість повної анонімності дає менше віддачі дописувачам (ніхто не знає «авторів»), стає на перешкоді довірі ресурсу (яка часто залежить від «імен») тощо. Такі проєкти як «Вікі любить пам’ятки» відрізняються від Вікіпедії тим, що частина учасників усе ж будуть відомі, а за роки проведення конкурсу навіть сформувалася певна спільнота — ми не такі анонімні, не такі далекі… І хоча нам хотілося б писати тільки про перемоги наших учасників та учасниць, нам потрібно також писати і про речі, про які ми б воліли не писати — 8 червня цього року відійшов у засвіти Іван Сідловський, активний учасник, неодноразовий переможець нашого конкурсу. Ми коротко про це писали на нашій сторінці у Фейсбук, а тепер публікуємо докладніший матеріал. Адже вже 14 грудня — цієї суботи — відбудеться нагородження переможців цьогорічного конкурсу, і захід пройде у Музеї-майстерні І. П. Кавалерідзе — саме там у червні 2019 року відбулася перша персональна виставка фотопейзажів Івана «Світ очима мандрівника». І проведення церемонії нагородження у пам’ятці, що пов’язана з його іменем, для нас є символічно…

Іван Сідловський (користувач:Ivan Sedlovskyi) — учасник фотоконкурсу «Вікі любить пам’ятки» з 2016 року. Того ж року він переміг одразу у двох спеціальних номінаціях — «Цивільні споруди доби гетьманщини» від Національного музею історії України та «Національний історико-культурний заповідник “Софія Київська”». Серія його світлин, присвячених Судацькій фортеці, була урочисто передана для експонування до заповідника. 2018 року його робота перемогла за оцінками журі у Рівненській області

Іван Сідловський народився 21 вересня 1969 року у місті Київ. Він із дитинства цікавився фотографуванням — ходив у фотогурток, закінчив Київську школу фотографії (2008). Серед натхненників-фотографів він називав киян Т. Шабловського та Володимира Фаліна, француза Анрі Картьє-Бресона… Перша власна фотовиставка відбулася, на жаль, посмертно — у червні 2019 року. Його дружина, Кетевані Маркарова, яка також була кураторкою виставки, згадує, що Іван був «дуже скромною людиною, тому мені та моїм колегам прийшлося довго вмовляти його на створення персональної виставки». В одному з інтерв’ю він казав, що виставки — «то справа відомих митців, а я фотографую за покликом душі…». Для цього це було передусім хобі, він не планував на цьому заробляти гроші, казав, що: «як би це не звучало, та я хочу зробити трішечки, хоч на наноміліметр цей світ кращим. Якщо я можу це робити безкоштовно, люди дивляться, їм подобається – нехай. Якщо мені Бог дасть заробляти на цьому, можливо, ще не настав мій час. Гроші я заробляю на зовсім іншому»…

Пройшло вже півроку. Ми знаємо, що таку втрату неможливо чимось заповнити рідним і близьким. Але ми хочемо вірити, що цієї суботи ми всі прийдемо до музею з бажанням розділити цей сум теж. Різні можуть бути причини брати участь у конкурсі чи перейматися долею нашої культурної спадщини, але віриться, що ця сентенція Івана — «зробити трішечки, хоч на наноміліметр цей світ кращим» — нам усім близька…

Вручення приза від НМІУ

Призи вручають Олена Попельницька, голова музейного журі по спецномінації «Цивільні споруди доби Гетьманщини» та Леонід Овчаренко, член оргкомітету конкусу «Вікі любить пам’ятки». Автор фото — Ілля Корнійко, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Вручення призу від Софії

Ліна Янченко вручає приз за фото Судацької фортеці — історичний путівник «Генуезці в Криму». Автор фото — Ілля Корнійко, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Другий рік поспіль ми визначаємо переможців у номінації «За найбільшу кількість пам’яток, сфотографованих новими учасниками», щоб відзначити внесок дебютантів.

2019 року в конкурсі вперше взяли участь 247 користувачів та користувачок, які завантажили понад 11 тисяч фото. За результатами конкурсу оргкомітет вирішив нагородити десять новачків-конкурсантів, які не отримали інших відзнак у рамках конкурсу.

Отже, цьогорічний список відзначених новачків[1]:

  • Користувач Іван марущенко — 83 фотографії 56 пам’яток.
  • Користувач Stanislav Kostiantinovich Bondarenko — 49 фотографій 46 пам’яток.
  • Користувачка Toriyamv — 268 фотографій 97 пам’яток.
  • Тетяна Олександрівна Єрмакова — 70 фотографій 45 пам’яток.
  • Користувач Олег Шкрумида — 46 фотографій 38 пам’яток.
  • Користувачка Мавка Лугова — 117 фотографій 53 пам’яток.
  • Користувач Микола1949 — 30 фотографій 30 пам’яток.
  • Користувач Андрей Малков — 111 фотографій 46 пам’яток.
  • Користувач Zhy lins kyi — 265 фотографій 43 пам’яток.
  • Користувач Wanderer777 — 114 фотографій 72 пам’яток.

Як розповіла нам Toriyamv, одна із нагороджених нових учасниць конкурсу: «Участь у конкурсі для мене почалась ще влітку, у серпні. Коли передивилась список пам’яток, які відсутні у Вікісховищі, була дуже здивована. Багато світлин було зроблено у вихідні дні. На жаль, у нас в сім’ї немає машини. Але було так, що в п’ятницю увечері я з чоловіком — вивчала розклад маршруток до найближчих сіл Ніжинського району. Траплялось, що в один день, пересідаючи з однієї марштрутки на іншу, відвідували 3—4 села. Дехто із колег покрутив пальцем у лоба: встати о 6 ранку в суботу? Для мене це стало новою сторінкою життя  романтичною, незвичайною, загадковою. На жаль, мої фото не стали кращими, та ї за кількістю не наздогнала… Але, думаю, з’явився азарт до нового, який в наступному році сподіваюсь повторити, взявши участь у конкурсі знову».

Користувачка Мавка Лугова вирішила взяти участь у конкурсі, бо цікавиться історією свого краю та фотографією. А користувач Stanislav Kostiantinovich Bondarenko також долучився до фотозмагання через мотивацію розкривати історії про рідний край.

«Передовсім, мотивував той факт, що у Вікіпедії, користувачами якої ми є, часто не знаходили потрібних нам фото. А ті, що були, не відповідали нашим запитам або вже застарілі. Це перше. Далі нам хотілось, щоб завантажені нами фото мали наше авторство. І, звичайно, хотілось отримати якусь відзнаку від такого поважного ресурсу», — розповіла про мотивацію взяти участь у конкурсі Тетяна Єрмакова із редакції газети «Білопільщина»

Ми вдячні кожному учаснику та учасниці — і тим, хто вже не перший рік бере участь у проєкті, і тим, хто вперше завантажував світлини пам’яток. Тепер ще більше українських пам’яток культури зможуть бути представлені у найбільшій світовій онлайн-енциклопедії Вікіпедії та інших вікіпроєктах.

А тепер пропонуємо подивитися на деякі світлини новачків:

Вибір світлин для ілюстрації — суб’єктивне бачення авторів допису.

Перелік усіх учасників та учасниць цьогорічного конкурсу та їхній внесок можна переглянути тут.

Якщо ви хочете надати своє справжнє ім’я-прізвище для використання у публікації, будь ласка, напишіть нам на пошту: wlm @ wikimedia.org.ua.

[1] Рейтинг нових користувачів формувався як і у загальній кількісній номінації, з урахуванням того, скільки фотографій пам’яток було завантажено до початку цьогорічного конкурсу. Детальніше можна дізнатися у дописі про кількісну номінацію та у регламенті конкурсу, п. 7.3.

Переможцем номінації «Найкраща фотографія Тернопільської області 2019»  стала світлина замку у селі Кудринці Борщівського району. Фото зробив Сергій Рижков.

«Гарне фото, трохи затемне, але гарне», — прокоментувала членкиня журі, краєзнавиця Людмила Строцень.

«Як для нічного фото, досить якісно. Чумацький шлях доповнює сюжет, створюючи враження старовини», — поділився враженнями член журі, фотограф Сергій Зисько.

Зображений на фото замок побудований на початку XVII ст. польськими шляхтичами Гербуртами, реконструйований у XVIII ст. Розташовувався на плато високої крутої гори, яку називають «Стрілкою», над р. Збруч. З трьох боків мав природну перешкоду, утворену гірським рельєфом. До нашого часу збереглися: південна, західна і північна стіни; частина об’єму південної п’ятигранної башти на висоту трьох ярусів; північно-західна шестигранна в плані триярусна башта; частина башти. Найбільша довжина замку всередині — 70 м, а ширина — 25 м. Стіни мають 1,5 м в товщину.

У 2018 році найкращим фото Тернопільської області стала світлина ансамблю колегіуму у Кременці.

У списку пам’яток Тернопільської області 4752 об’єкти культурної спадщини, з яких за вісім років проведення конкурсу сфотографували лише 39% — 1870. У 2019 році учасники конкурсу сфотографували 539 об’єктів і завантажили 1368 світлин. Цьогоріч за перемогу у номінації змагались 38 конкурсантів, за вісім років — 326.

Переможцем Сумської області стала світлина Золотих воріт садиби Миклашевських, що в селі Волокитине Путивльського району. Автором знімка є Олександр Мальон.

«Спокійна, врівноважена композиція. Детально переданий стан об’єкту і природу навколо», — також коментує Сергій Зисько.

Ворота зведені у другій половині XIX століття. Автор невідомий. Мавританські ворота, які відкривали в’їзд на садибу поміщика Миклашевського складаються з трьох частин: високої центральної арки для проїзду і двох бічних — для пішоходів. Виконані вони невідомими майстрами в готичному стилі з добротних «вічних» матеріалів: буту з пісковику, цегли з архітектурними деталями з граніту.

Минулого року у номінації перемогла світлина Свято-Троїцької (Миколаївської) церкви, що в селі Пустовійтівка Роменського району.

У списку пам’яток Сумської області 2080 об’єктів, з яких за вісім років конкурсу сфотографували вже 1196, тобто 57%. 2019 року конкурсанти завантажили 1232 фотографії 481 пам’ятки. За весь час проведення конкурсу за перемогу змагались 152 учасники, а цьогоріч — 25.

Найкращими фотографіями Одеської області журі обрало одразу дві світлини Будинку театру опери та балету в Одесі. Фото зробив Костянтин Брижниченко.

Сергій Зисько прокоментував першу світлину так: «Хороша і якісна робота. Чудова композиція».

«Гарна композиція та освітлення, цікаві кольори, дуже порадувала чіткість деталей декору при нічному фото, що розкриває принади пам’ятки», поділилась враженнями членкиня журі, фотографиня і мандрівниця Наталія Шестакова.

 

Друге фото, що теж стало переможцем обласної номінації, прокоментувала Людмила Строцень: «Гарно, пам’ятка домінує в оточенні, кольори в гармонії».

Одеський національний академічний театр опери та балету є найстарішим оперним театром України. Відкриття першої споруди театру відбулося 1810 року, але у 1873 році відбулася пожежа, через яку театр згорів. Сучасна будівля зведена 1887 року архітекторами Ф. Фельнером і Г. Гельмером («Бюро Фельнер & Гельмер») у стилі віденського бароко. Інтер’єр витриманий у стилі пізнього французького рококо.

Світлини Одеського оперного театру уже вчетверте стають найкращими з Одеської області, а минулорічним переможцем став знімок руїн собору Успіння Пресвятої Богородиці у селищі Лиманське Роздільнянського району.

У списку пам’яток Одеської області 2776 об’єктів культурної спадщини, з яких за вісім років проведення конкурсу учасники та учасниці вже завантажили фото 1934 пам’яток (69%). У 2019 році конкурсанти подали 1729 світлини 633 об’єктів. Цьогоріч за перемогу у номінації змагались 32 автора, за вісім років — 292.

Ось ми і завершили презентацію цьогорічних обласних переможців. Дякуємо всім конкурсантам і вітаємо авторів найкращих обласних фотографій!

 

Для підготовки статті використані матеріали з Вікіпедії: Кудринецький замок, Золоті ворота (село Волокитине), Одеський національний академічний театр опери та балету.

Протягом жовтня журі визначало 10 світлин-переможців конкурсу, що представлятимуть Україну на міжнародному етапі. Вже дуже скоро ми розкажемо, які саме. Поки пропонуємо вам дізнатися більше про 123 фото, що набрали найбільше балів від журі, а також натякнемо на те, які ж із них увійшли в десятку.

Цього року в українській частині завантажили майже 32 тисячі фотографій, з них понад 5 тисяч — на якісну номінацію. Далі ми розкажемо трохи детальніше про алгоритм роботи, який дозволив отримати 123 фото.

З цих 5 тисяч світлин якісної номінації, журі (15 волонтерів), отримали понад 4400 знімків (з роздільною здатністю менше 4 мегапікселів відсіювалися). Журі оцінювали роботи у два раунди. Поки судді працювали із фото, поданими на якісну номінацію, ще 9 залучених волонтерів (не-журі) переглядали фотографії з кількісної, адже гарні знімки могли потрапити сюди з різних причин — хтось бере участь вперше, хтось не розібрався із завантажувачем, а комусь може завадити й природна скромність. Волонтери відібрали іще 180 фото і передали журі, які серед них обрали 32.

Таким чином, до 2 раунду з якісної номінації пішло 290 фото і 32 з кількісної. Далі кожен член журі оцінював фотографію за 10-ти бальною шкалою, і знімки з високою кількістю балів потрапили на офлайнове засідання журі, яке цього року відбулося у Києві. Якраз із цих 123 світлин і були визначені топ-10 робіт цьогорічного змагання.

123 фотографії, що дійшли до фіналу завантажили 40 конкурсантів. Найбільше фото авторства Костянтина Брижниченка (36), Вадима Постернака (17), Олександра Мальона (14) та Сергія Венцеславського (8). Також тут є знімки Сергія Рижкова, Романа Наумова, Анатолія Волкова, Миколи Сарапулова, Сергія Аніськова, Андрія Мозоля, Ростислава Маленкова, Максима Присяжнюка, Михайла Ременюка, користувачів(ок) AlexanderVovck, Pafnutevich, Navigator334, Elena Seiryk, Panchuk Valentyn, Ekaterina Polischuk, Oleg Belous та інших.

Нижче деякі зі Топ-123 фотографій. Пропонуємо вам подивитися усі світлини на сторінці: https://w.wiki/DQV

А ось і фотопідказка із засідання журі: тут поранжовано одинадцять світлин, з яких було визначено фінальні ТОП-10, в авторській інтерпретації одного із членів журі — на завершальному етапі до роботи з оцінювання довелося залучити такі підручні засоби як ручки та папір. Ще раз прогляньте топ-123; як гадаєте, які фото потрапили на міжнародний етап? Чекаємо вашої відповіді у коментарях!

Переможцем у Запорізькій області стала світлина Троїцької церкви у селі Обіточне Приморського району. Знімок зробив Анатолій Волков. Вже другий рік поспіль світлина автора стає кращим фото Запоріжжя.

«Дуже гарна композиція, кольори та освітлення. Дуже приваблива презентація нерозтиражованої пам’ятки у середовищі. Втаємничена та романтична атмосфера, відчуття гармонії та спокою. Можливо, до технічної якості можуть бути запитання»,  коментує членкиня журі, фотографиня і мандрівниця Наталія Шестакова.

За своєю архітектурою пам’ятка належить до періоду пізнього класицизму в Україні. Церкву побудували у 1814—1818 рр. на честь перемоги над Наполеоном. Споруда має хрестоподібну форму. Три стіни оброблені у вигляді чотирипілястрових портиків з фронтонами, а до четвертої примикала дзвіниця, розібрана у 1933 році. Центральний простір споруди будівлі переходить в світловий барабан, що має 8 віконних прорізів, і завершується напівсферичним куполом.

За вісім років конкурсу учасники завантажили фото 953 пам’яток Запорізької області, що становить більше половини (55%) від загальної кількості об’єктів у списку пам’яток області — 1731. Цього року конкурсанти подали на конкурс 1276 світлин 627 пам’яток. У 2019 за перемогу в номінації змагались 23 автори, а загалом за вісім років — 153.

Найкращою фотографією Кіровоградської області стала світлина фрагменту особняка Барського, що в Кропивницькому. Автором фотографії є Вадим Постернак.

«Цікава та приємно представлена деталь декору відомого архітектурного об’єкту», — продовжує коментувати Наталія Шестакова.

Особняк Барського — будинок у Кропивницькому, збудований у 1900 році провідним на той час архітектором міста Олександром Лишневським. Зараз тут знаходиться краєзнавчий музей. Зовні будинок є яскравим відображенням стилю модерн з елементами еклектики.

Минулого року переможцем Кіровоградської області журі обрало світлину Свято-Вознесенського собору, розташованого у місті Бобринець.

У списку пам’яток Кіровоградської області 1192 об’єкти культурної спадщини, за вісім років проведення конкурсу учасники та учасниці завантажили фото більше половини — 2183 (54%). Цього року конкурсанти завантажили 835 світлин 404 пам’яток. У 2019 фото пам’яток подали на конкурс 19 авторів, а загалом за вісім років — 107.

А у Миколаївській області журі обрало одразу два фото-переможці одного автора! Це стали світлини сільгосптехнікуму у селі Мигія Первомайського району. Автором фотографій є користувач PhotoDocumentalist.

«Непогані кольори, завдяки ракурсу створена загалом достатньо романтична атмосфера»,  розповідає Наталія Шестакова.

Про інший ракурс Наталія Шестакова відгукнулась так: «Він є менш вдалий, ніж на фото технікуму із розкішним деревом справа, але загалом достатньо вигідно та мальовничо представляє пам’ятку. Є певні зауваження щодо технічної якості верхньої частини зображення».

1890 року відбулось відкриття Ольгинської сільськогосподарської школи, побудовану на кошти Мигіївського землевласника Йосипа Скаржинського. У січні 1913 року Ольгинська сільськогосподарська школа була реорганізована в Ольгинсько-Скаржинське сільськогосподарське училище. У 1920 році замість училища тут почав діяти Мигіївський сільськогосподарський технікум.

У 2018 році найкращою світлиною Миколаївщини стало фото залишків стародавнього міста Ольвія.

У списку пам’яток Миколаївської області 2611 об’єктів культурної спадщини, з яких за вісім років проведення конкурсу учасники та учасниці завантажили фото лише  428  пам’яток (16%). У 2019 році конкурсанти подали 277 знімків 203 пам’яток. Цьогоріч за перемогу у номінації змагались 11 авторів, за вісім років — 98.

 

Для підготовки статті використані матеріали з Вікіпедії: Будинок БарськогоОльгинсько-Скаржинське сільськогосподарське училище. Про Троїцьку церкву статті у Вікіпедії на момент підготовки допису немає, використана інформація, яку надав автор фото.

У цьогорічному конкурсі «Вікі любить Землю» взяли участь 37 країн, охопивши усі континенти світу окрім Антарктики. З більш ніж 95 тисяч світлин судді обрали топ-16 переможців, і ми не можемо не поділитися цією красою з вами.

Автор фото: Sven Damerow, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0.

Автор фото: Sven Damerow, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0.

На світлині, що посіла перше місце, зображена бабка Красуня блискуча (banded demoiselle) на озері Гюльпер Зеє у Брандебурзі, Німеччина. Журі високо оцінили композицію фотографії та її чіткість. «Відмінне розмиття та яскравість кольорів», сказав один із суддей, а інший зауважив вражаючу деталізованість крил.

Друге місце. Автор фото: Aboubakrhadnine, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0.

Друге місце. Автор фото: Aboubakrhadnine, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0.

Друге місце виборола фотографія, зроблена у Ахаггарському національному парку, що знаходиться у місті Таманрассет у Алжирі. Члени журі звернули увагу на «чарівні кольори» та вказали на те, що фото ніби показує зіставлення групи людей величезним скелям, що додає світлині «ще більшої могутності».

Третє місце. Автор фото: Mykhailo Remeniuk, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0.

Третє місце. Автор фото: Mykhailo Remeniuk, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0.

Третє місце посіло зображення світанку на вкритому квітами пагорбі у Карпатському національному парку. Сповнена тепла та чарів світлина, яку журі у своїх оцінках назвали «класичною».

Четверте місце. Автор фото: Dmytro Balkhovitin, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0.

Четверте місце. Автор фото: Dmytro Balkhovitin, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0.

Далі у рейтингу світлина з Криму. Вершина гори Ай-Петрі найвітряніша місцина України. Однак того дня вітер не міг посунути низької хмари, що створило ідеальну картину світанку, яку о шостій ранку зафіксував автор світлини. Журі назвали фотографію «магічною» та зауважили складнощі, з якими ймовірно довелось зіштовхнутися автору щоб дістатись цієї місцевості.

П’яте місце. Автор фото: Andreas Loukakis, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0.ліцензія CC BY-SA 4.0.

П’яте місце. Автор фото: Andreas Loukakis, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0.ліцензія CC BY-SA 4.0.

На п’ятому місці опинилась світлина, на якій зображено вихід з Ущелини Ха один з найбільших у світі зривів, що досягає глибини близько тисячі метрів. Він розташований на Криті, острові біля південного узбережжя Греції.

Шосте місце. Автор фото: Glenn Palacio, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0.

Шосте місце. Автор фото: Glenn Palacio, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0.

На фотографії, що посіла шосте місце, ми споглядаємо Річку Пулангі п’яту за величиною річку Філіппін, яка впадає у другу за розміром. На світлині зображена лише та її частина, що протікає у печері «Blue Water Cave».

Сьоме місце. Автор фото: Abdul Momin (Abdulmominbd), вільна ліцензія CC BY-SA 4.0.

Сьоме місце. Автор фото: Abdul Momin (Abdulmominbd), вільна ліцензія CC BY-SA 4.0.

Сьоме місце здобула світлина, на якій зображено Ліс Ратаргул   єдиний болотний ліс у Бангладеш і один з небагатьох прісноводних болотних лісів у світі.

Восьме місце. Автор фото: Pablo A. Cumillaf, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0.

Восьме місце. Автор фото: Pablo A. Cumillaf, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0.

Восьме місце виборола фотографія Сірого льодовика, що розташований на півдні Чилі. У 1996 році він мав розмір близько 270 км², втім відтоді він продовжує зменшуватись. Один з членів журі був вражений тим, як фотограф «використав пустоту в фотографії».

Дев’яте місце. Автор фото: Volodya Voronin (VolodyaVoronin), вільна ліцензія CC BY-SA 4.0.

Дев’яте місце. Автор фото: Volodya Voronin (VolodyaVoronin), вільна ліцензія CC BY-SA 4.0.

На наступній світлині ми споглядаємоо туманний ранок у Національному парку Кемері у Латвії. Судді так прокоментували цю роботу: «миловидна суміш туманних приглушених кольорів із природними та рукотворними об’єктами це витвір мистецтва, що змушує задуматись».

Десяте місце. Автор фото: Andrey Belavin (Ted.ns), вільна ліцензія CC BY-SA 4.0.

Десяте місце. Автор фото: Andrey Belavin (Ted.ns), вільна ліцензія CC BY-SA 4.0.

На десятому міці опинилось фото Російського природного заповідника в місті Теберда, знятого з допомогою дрона. 

Одинадцяте місце. Автор фото: Vladimir Voychuk, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0.

Одинадцяте місце. Автор фото: Vladimir Voychuk, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0.

Наступною в рейтингу йде світлина Ботанічного заказника «Новий світ», розташованого в Криму. Невимовної чарівності фотографії додає Чумацький Шлях, що простягається на тлі неба.

Дванадцяте місце. Автор фото: Janepop Atirattanachai (BerryJ), вільна ліцензія CC BY-SA 4.0.

Дванадцяте місце. Автор фото: Janepop Atirattanachai (BerryJ), вільна ліцензія CC BY-SA 4.0.

Дванадцяте місце посіло фото Національного парку Дой-Інтанон, названого на честь найвищої гори Таїланду. Журі назвали світлину «добре продуманим витвором мистецтва», і з цим неможливо не погодитись. 

Тринадцяте місце. Автор фото: Volodymyr Burdiak (Byrdyak), вільна ліцензія CC BY-SA 4.0.

Тринадцяте місце. Автор фото: Volodymyr Burdiak (Byrdyak), вільна ліцензія CC BY-SA 4.0.

З тринадцятої сходинки рейтингу за вами підозріло та обережно споглядають два вухатих совеняти (Asio otus) у національному парку Кременецькі гори.

Чотирнадцяте місце. Автор фото: Senthi Aathavan Senthilverl, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0.

Чотирнадцяте місце. Автор фото: Senthi Aathavan Senthilverl, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0.

На наступному знімку зображені Макаки цейлонські (Macaca sinica) у заповіднику Katagamuwa на острові Шрі-Ланка. Фотограф у описі до світлини зазначив, що люди надміру експлуатують природу. «Такі макаки полюбляють переміщатись по деревах, і бачити, як матір із дитиною йде твердою землею, викликає щонайменше відчуття розпачу», – прокоментував він. 

П’ятнадцяте-шістнадцяте місце. Автор фото: JP Vets, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0.

П’ятнадцяте-шістнадцяте місце. Автор фото: JP Vets, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0.

П’ятнадцяте-шістнадцяте місце посіло фото ландшафту долини Валь-д’Орча, об’єкту Світової спадщини ЮНЕСКО, що знаходиться в Італії. Журі високо оцінили фотографію за її «чудове поєднання текстур, кольорів та відтінків».

П’ятнадцяте-шістнадцяте місце. Автор фото: 陳李銜 (Wargash107), вільна ліцензія CC BY-SA 4.0.

П’ятнадцяте-шістнадцяте місце. Автор фото: 陳李銜 (Wargash107), вільна ліцензія CC BY-SA 4.0.

Однакову з попереднім знімком кількість балів отримала світлина сталактитових печер у національному парку Шоушань у Тайвані. Один член журі написав, що йому особливо до вподоби те, що сонячні промені падають прямо на рослинку, яка виросла всередині печери.

На випадок якщо ви жадаєте дізнатися більше про оцінки журі та їхні коментарі, ми підготували для вас суддівський звіт у високій якості та для повільного з’єднання з мережею.

Частина тексту адаптована з сайту Wikimedia Foundation. Оригінальний текст опублікований під ліцензією Creative Commons Attribution-ShareAlike 3.0 Unported license.

Див. також:

 

Переможцем номінації «Найкраща фотографія Дніпропетровської області 2019» стала світлина Миколаївського собору (Собору святого Миколая Чудотворця), розташованого у місті Кам’янське. Автором фото є Гіляна Маглінова.

«Композиційно майже ідеальне зображення, чудові кольори та освітлення. Дуже приваблива презентація комплексу пам’ятки», прокоментувала Наталія Шестакова, членкиня журі, фотографиня і мандрівниця.

Собор збудований у 1894 році, добудова і сучасна дзвіниця у 1902, розширили бічні нефи та бокові притвори у 1911—1913. Історично, церква споруджена з жовтої черкаської цегли, не була пофарбованою. Главки її теж не були визолочені, а мали лускату покрівлю. Усі ці оздоби, так само як і сучасна огорожа церкви, — прикмети вже найновіших часів, кінця 1980-х — початку 90-х років.

Минулорічним переможцем Дніпропетровської області стала фотографія Будинку органної і камерної музики у місті Дніпро.

Загалом у списку пам’яток Дніпропетровської області 6736 об’єктів культурної спадщини. Учасники і учасниці за вісім років конкурсу завантажили фотографії 1166 об’єктів — тобто лише 17% від загального числа пам’яток у списку. За 2019 рік Вікісховище поповнилося 842 світлинами 451 пам’ятки. За перемогу у номінації цього року змагались 22 конкурсанти, а загалом за весь час конкурсу — 206.

Переможцем Херсонської області цього року журі обрало знімок Станіславського маяка, розташованого поблизу села Рибальче Голопристанського району. Автором фото є Олександр Мальон.

«Композиційно дуже вдале зображення, живості надають люди та рух катера. Світле та радісне емоційне»,  — також коментує Наталія Шестакова.

Надія Лиштва, членкиня журі, архітектора, додала, що «фото гарне та колоритне».

Маяк розташований на відстані близько 7 кілометрів від села Рибальчого та 35 кілометрів від Херсона. Спроектований у 1910 році Володимиром Шуховим. Споруда являє собою вертикальну ґратчасту гіперболоїдну конструкцію зі сталевих стрижнів. Поруч із маяком побудований одноповерховий будинок для персоналу.

У 2018 році найкращою світлиною Херсонської області стала фотографія пам’ятника на честь генерал-майора М. М. Синельникова, розташованого в селі Садове Білозерського району.

У списку пам’яток Херсонської області 1526 об’єктів, з яких за вісім років конкурсу сфотографовані 424 об’єкти, тобто лише 27%. 2019 року конкурсанти завантажили 339 фотографій 191 пам’ятки. За весь час проведення конкурсу за перемогу в обласній номінації змагались 92 учасника та учасниць, а цього року — 12.

Найкращою фотографією Черкащини стала світлина Миколаївської церкви у селі Скориківка Золотоніського району. Автором фото є Олександр Ткаченко.

«Приваблива презентація маловідомої і чарівної пам’ятки дерев’яної архітектури, яка гарно представляє пам’ятку у середовищі та дозволяє детально ознайомитись з деталями оригінального різьбленого декору. З недоліків певний перекіс будівлі вліво та трохи назад»,також ділиться враженнями Наталія Шестакова.

Миколаївську церкву будували з 1907 по 1910 рік на кошти прихожан майстрами з Вереміївки. Упродовж 1934—1943 років була закрита місцевою владою. У 1962 році будівлю церкви використовували як комору. У січні 1991 року церква була освячена і почала діяти. Статті про цю пам’ятку в українській Вікіпедії поки немає.

Минулорічним переможцем Черкаської області стала фотографія парку «Софіївка».

У списку пам’яток Черкаської області 2717 об’єктів культурної спадщини, з яких за вісім років проведення конкурсу вже мають свої фото у Вікісховищі майже половина — 1328. У 2019 році конкурсанти подали на конкурс 2156 світлин 780 об’єктів. Цьогоріч за перемогу у номінації змагались 32 конкурсанти, за вісім років — 171.

Для підготовки статті були використані матеріали з української Вікіпедії: Свято-Миколаївський собор (Кам’янське)СкориківкаСтаніславський маяк.

Щороку на конкурс подається сотні якісних фото, які змагаються за звання найкращого. Утім, ліміт призових місць змушує робити відбір. Після трьох раундів оцінювання за 20-бальною шкалою та підсумовування оцінок журі, отримуємо рейтинг і відповідно перші стають най-найкращими. Але якісних і дивовижних фото набагато більше. Сьогодні пропонуємо поглянути на фото, які опинились на перших 120 місцях у рейтингу. Якщо виключити вже знайомих нам переможців у номінаціях «Найкраще фото конкурсу» та «Найкраще фото регіону», то це близько 90 світлин, які мали шанси на перемогу.

На місцях 11-120 опинились фото від 36 учасників. Більшість з них взяли участь у конкурсі не вперше, це Олександр Арендар, Дмитро Балховітін, Михайло Ременюк, Сергій Рижков, Олександр Рижков, Костянтин Брижниченко, Роман Наумов, Сергій Зисько, Олег Кухар, Павло Пивовар, Микола Хорошков, Павло Сухарчук, Михайло Пецкович, Дмитро Демченко, Олександр Жмурко, Лариса Угрин, Сергій Мірошник, Дмитро Сидорук, Олексій Толмачов, Артем Жеребцов, Євген Столяров, Ігор Марценюк. Євген Набоков.

Серед авторів також є новачки конкурсу, які одразу стали переможцями “якісної/их” номінації/й: Володимир Бурдяк (фото сов у топ-10), Ната Мостова (спецномінація «Aерофото»), Олександр Водолазський (найкраще фото Дніпропетровської області), Інна Дуднік (найкраще фото Харківської області), Loguide (найкраще фото Черкаської області). Дебютанти, які були за крок до перемоги: користувачі Качанов Сергій, VeronikaLeonets, Andrii Parakhin, Marusya Slobozhan, Адамчук Тетяна, K Nick517, Vitalii Demus, Николай Мороз.

Варто також відмітити авторів, які мають найбільше робіт у топ-120. Першість ділять Володимир Бурдяк та Михайло Ременюк, вони мають однакову кількість робіт —15 у кожного, 9 фото у Олександра Арендаря та Сергія Зиська.

Нижче представляємо деякі роботи авторів, що вперше взяли участь у конкурсі та потрапили до топ-120, але не перемогли у “якісних” номінаціях. А всі 120 фото роздивляйтесь у Вікісховищі. У межах розділів на сторінці вони розташовані за абеткою імен файлів незалежно від отриманих балів. >>Сторінка з топ-120 конкурсу.

Зайченя Олешківскі піски Фото АдамчукОлешківські піски. Авторка: Адамчук Тетяна, CC BY-SA 4.0

Бузький Гард НПП - берег річки Мертвовод
НПП Бузький Гард. Автор: Vitalii Demus, CC BY-SA 4.0

Veronika Leonets г. Вухатий Камінь (1 864 м) 12
Вухатий камінь у Карпатський НПП, Автор: VeronikaLeonets, CC BY-SA 4.0

Деснянський світанок
Десна у Довженківському заказнику. Автор: Николай Мороз CC BY-SA 4.0

Світанок на Бузькому Гарді
НПП Бузький Гард. Автор: K Nick517, CC BY-SA 4.0

Світанок на р. Десна
РЛП Міжрічинський. Автор: Andrii Parakhin, CC BY-SA 4.0

Pulsatilla patens 70
У Дніпровсько-Деснянському заказнику. Автор: Качанов Сергій, CC BY-SA 4.0

Див. також:

У межах «Вікі любить Землю» 2019 року вже втретє відбулась спецномінація «Найкраще фото Києва». Ініціатори та партнери спецномінації — ГО «Друге життя» та Управління екології та природних ресурсів КМДА. Розповідаємо про переможців цієї спецномінації.

У рамках спецномінації для фотографій із Києва наші партнери обрали шість світлин із 1866 фотографій, поданих учасниками протягом конкурсного періоду у травні. Були обрані найкращі світлини у трьох категоріях — «Водний об’єкт Києва», «Птахи заповідних територій», «Найкраще фото заповідного Києва». Також ще три світлини отримали спеціальну відзнаку від Національного природного парку «Голосіївський».

Натхненники спеціальної номінації — співзасновник ГО «Друге життя» Андрій Хрутьба та директор НПП «Голосіївський» Вячеслав Потапенко — відвідали церемонію нагородження конкурсу, що відбулась 26 жовтня. Там вони представили результати спецномінації і нагородили призами авторів й авторок переможних світлин. «Для нас дуже важливо сказати “дякую” всім тим людям, які показують красу природи Києва. Саме тому і в наступному році ми обов’язково будемо ініціювати такі спецномінації. Певен, що і Управління екології, і нацпарк [«Голосіївський»] залюбки долучаться знов», розповів Андрій Хрутьба.

Вячеслав Потапенко і Андрій Хрутьба на церемонії нагородження «Вікі любить Землю» 2019
Автор фото: Roman Naumov, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Переможці спецномінації: туманний світанок, осінні кольори і «гострий зір»

Найкращим фото заповідного Києва стала світлина під назвою «Туманний світанок в урочищі Бобровня». Вона зображає схід сонця у заказнику «Урочище Бобровня», розташованомуза два кілометри нижче устя Десни у Деснянському районі — це лівий берег Києва, неподалік від житлового масиву Троєщина.

Автор фото Олександр Арендар (користувач Alex Arendar) уже не вперше бере участь у конкурсі, і цього року інша його світлина стала найкращою в Чернігівській області

Туманний світанок в урочищі Бобровня, найкраще фото заповідного Києва
Автор фото: Олександр Арендар, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

У номінації «Водний об’єкт Києва» перемогло фото користувачки Marianna Popova, зроблене  у 2018 році. На знімку бачимо «золоті кольори Голосіївського парку» — зокрема, осінню річка в парку.

«Золоті кольори Голосіївського парку», найкраще фото водного об’єкта Києва
Авторка фото: Marianna Popova, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Найкраща світлина номінації «Птахи заповідних територій» була зроблена у Київському зоопарку, який також є об’єктом природно-заповідного фонду. На фото зображений птах, схожий до беркута; особливо на світлині привертають увагу його пронизливі очі — мабуть, тому автор дав фотографії назву «Гострий зір».

«Гострий зір», найкраще фото птахів заповідних територій
Автор фото: Sergij Pylypenko, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Найкращі фото НПП «Голосіївський»

Наші партнери із НПП «Голосіївський» окремо відзначили три фотографії, зняті на території парку. Дві з них зробила учасниця конкурсу Natalie Yefimova: одна зображає паросток бука, показуючи, «з чого починається дерево».

Паросток бука у НПП «Голосіївський»
Авторка фото: Natalie Yefimova, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Друга фотографія цієї ж авторки уже знайома нам: вона була також визнана найкращим фото Києва в основній номінації та увійшла до топ-10 найкращих фотографій конкурсу. На фото «лісова малеча» — лісова миша.

«Знайомство з лісовою малечею»: миша в НПП «Голосііївський»
Авторка фото: Natalie Yefimova, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Інша світлина, відзначена НПП «Голосіївський», була зроблена на території «Пуща-Водиці», що теж входить до території парку. Ця фотографія також пасує під настрій осені: вона зображає осінній парк над ставом. Дякуємо авторці, користувачці Tonya Voznyuk, за фіксування цого моменту.

Осінній парк над ставом на території «Пуща-Водиці», НПП «Голосіївський»
Авторка фото: Tonya Voznyuk, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Дивіться також:

26 жовтня в Києві відбулась урочиста церемонія нагородження переможців сьомого фотоконкурсу «Вікі любить Землю». Близько 50 переможців, партнерів та членів журі конкурсу зібралися у коворкінгу #ПеремогаSpace, щоб отримати свої подарунки та відзнаки.

Захід почався із презентації підсумків конкурсу. Цього року — 307 учасників та учасниць, 183 з них брали участь в конкурсі вперше; усі разом завантажили 9921 фото пам’яток природи України. Загалом конкурсанти сфотографували 1648 пам’яток, 326 з них  вперше за всю історію конкурсу.

Автор: Roman Naumov, CC BY-SA 4.0

Менеджер проєктів ГО «Вікімедіа Україна» Антон Процюк представляє результати цьогорічного конкурсу (Автор: Roman Naumov, CC BY-SA 4.0)

Максим Гаврилюк, один з членів журі, привітав учасників та поділився своїми враженнями про цьогорічні фото і почав разом з Антоном Процюком, координатором конкурсу, оголошувати та нагороджувати авторів десяти найкращих фотографій.

Автор: Roman Naumov, CC BY-SA 4.0

Автор: Roman Naumov, CC BY-SA 4.0

Топ-10 фотографій конкурсу увійшли 10 світлин-переможців номінації «Найкраща світлина області», які отримали найвищі оцінки, це була новація регламенту на цьогорічному конкурсі. Наймайстерніше, за оцінками журі, вдалося зафіксувати місцевості на території Закарпаття, Криму, Івано-Франківської, Рівненської, Миколаївської, Тернопільської, Херсонської, Полтавської, Чернівецької областей та Києва. Три наші переможці — Павло Пивовар, Павло Пристай та Володимир Бурдяк не змогли приїхати на церемонію.

Автор: Roman Naumov, CC BY-SA 4.0

Автор: Roman Naumov, CC BY-SA 4.0

А от інші автори ТОП-10 — Сергій Зисько, Лариса Угрин, Сергій Рижков, Дмитро Трофимчук, Михайло Ременюк, Дмитро Балховітін — завітали та особисто отримали заслужені подарунки.

Наступними свої відзнаки отримали автори найкращих фото областей. Ті, хто не змогли приїхати, зможуть отримати свої подарунки поштою. З двома переможцями, на жаль, зв’язатися так і не вдалося, їхні ніки — Hrystyna M та Loguide. Якщо це ви — напишіть нам.

Автор: Roman Naumov, CC BY-SA 4.0

Автор: Roman Naumov, CC BY-SA 4.0

Були оголошені також переможці у номінації «Кількісний внесок». Враховувалась кількість сфотографованих пам’яток природи, причому з урахуванням новизни цієї пам’ятки для Вікісховища. Кількість сфотографованих пам’яток дуже важлива, адже основною метою конкурсу є сформувати якнайповнішу базу вільних фото пам’яток природи України.

Автор: Roman Naumov, CC BY-SA 4.0

Автор: Roman Naumov, CC BY-SA 4.0

Також нагородили переможців спецномінацій — «Найкраще аерофото» та найкращі фотографії з Києва.

Учасники отримали cертифікати інтернет-магазинів та сувеніри з логотипом конкурсу.

Автор: Roman Naumov, CC BY-SA 4.0

Автор: Roman Naumov, CC BY-SA 4.0

Автор: Roman Naumov, CC BY-SA 4.0

Автор: Roman Naumov, CC BY-SA 4.0

Ті, хто не зміг прийти на нагородження, може подивитися презентацію з основною інформацією про конкурс та його підсумки.

Щоб ще краще відчути атмосферу нагородження, дивіться пости учасників заходу у Фейсбук.
Дякуємо, що були з нами! Чекаємо на нові світлини вже наступного року!

Див. також:

 

 

В цьому році в рамках «Вікі любить Землю» вперше була організована окрема спецномінація «Найкраща аерофотозйомка» — туди приймалися фото з дрона, квадрокоптера чи будь-якого іншого літального апарата. Фото оцінювало спеціальне журі — фахівці-фотографи з досвідом в аерофотозйомці. Представляємо результати оцінок журі — найкращі фото з повітря.

Донедавна аерофотозйомка була доступною лише обмеженому колу фотографів та й то здебільшого фахівців. Цей термін був більше технічним: трактувався в першу чергу як один з «методів вивчення земної поверхні, який широко застосовується при створенні топографічних карт різних масштабів, а також під час геологічних та геоморфологічних досліджень, при обліку рослинних та водних ресурсів, у транспортному будівництві тощо» [1]. Проте останнім часом завдяки поширенню дронів аерофтозйомка стає все більш доступною для інших фотографів.

Фото, зроблені з висоти, особливі для «Вікі любить Землю», бо дозволяють нам поглянути на природно-заповідний фонд з іншого ракурсу, ніж зазвичай. Було б не зовсім справедливо оцінювати їх разом з роботами з землі, тому роботи в цій спецномінації оцінювало окреме журі. Оцінювалася якість та технічна досконалість фотографії, а також її оригінальність і цінність для Вікіпедії та вікіпроектів. До складу журі входили:

  • Євгеній Самученко — тревел-фотограф, член Української асоціації професійних фотографів, Міжнародної федерації фотомистецтва. Призер численних міжнародних конкурсів, у тому числі «Вікі любить Землю» та «Вікі любить пам’ятки» (Україна, Грузія, Непал, Біосферні заповідники), Drone Awards, Dronesgram. Суддя міжнародних фотоконкурсів. Володар численних нагород та відзнак, серед яких 4 золотих медалі FIAP і кубок HIPA.
  • Вадим Юник — фотограф, мандрівник, професійний оператор БПЛА. Призер численних міжнародних фотоконкурсів. Переможець конкурсу «Вікі любить Землю 2017», української та міжнародної частини.
Дякуємо журі за приділений час і, звісно ж, усім учасникам та учасницям, без яких цей конкурс не був би можливий. Переходимо до найцікавішого: переможців спецномінації. Ось топ-11 аерофото за результатами роботи журі.

Станіславський заказник, Херсонська область, Білозерський район, с. Станіслав
Автор фото: Darkngs, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Найбільше балів зібрало фото ландшафтного заказника загальнодержавного значення «Станіславський» із загальною площею 659 га, який створений у 2002 році. Заказник розташований на південній околиці села Станіслав Білозерського району Херсонської області та прилеглій акваторії Дніпровського лиману. На світлині добре видно саме прибережні степові ділянки і крутосхили з відслоненнями лесових порід, а також прибережну акваторію Дніпровського лиману.

«Кінбурнська коса», Миколаївська область, Очаківський район
Автор фото: Darkngs, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Регіональний ландшафтний парк «Кінбурнська Коса» розташований на півдні Миколаївської області, в межах Очаківського району на Кінбурнському півострові. На світлині бачимо південну частину суходолу Кінбурнської коси та акваторію Ягорлицької затоки, які з 1995 року мають статус водно-болотного угіддя міжнародного значення під назвою «Ягорлицька затока».

Юхимовецький заказник, Хмельницька область, Волочиський район
Автор фото: Nata Mostova, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Юхимовецький гідрологічний заказник площею 45 га розташований у межах Волочиського району Хмельницької області, на південний захід від центральної частини села Юхимівці. Статус надано з метою збереження водно-болотного комплексу (болото і ставок) у долині однієї з приток річки Мшанець. На світлині видно став та, ймовірно, місце гніздування водоплавних птахів.

Лісогринівецький заказник, Хмельницька область, Хмельницький район
Автор фото: Panchuk Valentyn, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Лісогринівецький лісовий заказник розташований у межах Хмельницького району Хмельницької області, між містом Хмельницький та селом Лісові Гринівці. У 1977 створювався як парк-пам’ятка садово-паркового мистецтва, але в 2010 році змінив статус на лісовий заказник. На світлині можна побачити грабово-дубові насаджень природного походження з домішками клена, берези і черешні які перебувають під охороною. Вражає перехід від природних до індустріальних ландшафтів.

Краматорський регіональний ландшафтний парк, відділення «Біленьке», Донецька область, Краматорськ
Автор фото: Konstantin Brizhnichenko, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Регіональний ландшафтний парк «Краматорський» створений у 2004 році з метою збереження унікальних природних об’єктів. Відділення «Біленьке», частина якого потрапила в кадр даної світлини, — це цілинний степ. Тут є численні виходи на поверхню крейдяних порід. На території цієї ділянки проживає понад 200 видів комах, 17 з яких, а також деякі види рослин, занесені до Червоної книги України.

Станіславський заказник, Херсонська область, Білозерський район, неподалік с. Станіслав
Автор фото: Darkngs, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Вже друга світлина Станіславського заказника на якій видно прибережні ділянки і крутосхили з відслоненнями лесових порід, а також прибережну акваторію Дніпровського лиману. Але ця світлина вражає не лише красою, але й лякає розораністю прибережних степових ділянок майже впритул до берега. І лише вузька смуга узбережжя зберігає залишки приморських степових ділянок, хоча згідно 88 статті Водного Кодексу України[2] «уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води».

Синевирський перевал, Національний природний парк «Синевир», Закарпатська область, Міжгірський район
Автор фото: Polishchyk, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Національний природний парк «Синевир» розташувався у межах Міжгірського району та частини Хустського району Закарпатської області на площі в 43 тис. га. Утворений у 1974 році як ландшафтний заказник загальнодержавного значення «Синевирське озеро» в 1989 році отримав статус національного природного парку «Синевир». У 2019 році площу Парку було розширено. Основні території Національного природного парку «Синевир» зайняті хвойними лісами, зокрема й тими, які ми можемо бачити на світлині синевирського перевалу.

Національний природний парк «Подільські Товтри», Хмельницька область
Автор фото: Polishchyk, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Національний природний парк «Подільські Товтри» розташований на території трьох районів Хмельницької області. На світлині ми можемо бачити частину Парку на території Кам’янець-Подільського району. На задньому плані, на іншому березі річки Дністер, яка розділяє Хмельницьку і Чернівецьку області ми також можемо бачити частину Хотинського національного природного парку.

 

Національний природний парк «Бузький Гард», Миколаївська область
Автор фото: Larisa Uhryn, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Національний природний парк «Бузький Гард» знаходиться в межах Миколаївської області, на річці Південний Буг. Загальна площа території парку становить 6138,13 га. Національний природний парк «Бузький Гард» розташований на південно-західному схилі Українського кристалічного щита, що складений товщею тріщинуватих скельних порід нижнього протерозою, продуктами їх вивітрювання, вкритого осадовими утвореннями різного ступеня обводненості. На світлині добре видно осінній пейзаж на виходах Українського кристалічного щита.

Краматорський регіональний ландшафтний парк, відділення «Біленьке», Донецька область, Краматорськ
Автор фото: Konstantin Brizhnichenko, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Ще одна світлина Краматорського регіонального ландшафтного парку Костянтина Брижниченка показує ту ж місцевість відділення «Біленьке», але з іншого кута. Знову можемо поглянути на виходи на поверхню крейдяних порід.

Білокузьминівські стовпи, м. Краматорськ, на північний схід від с. Білокузминівка, Донецька область
Автор фото: Сергей Орлик, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Геологічна пам’ятка природи Скелеподібне оголення верхньої крейди, або Білокузьминівські стовпи являє собою крейдові скелі розташовані за 500 м від центру села Білокузьминівка Костянтинівського району, Донецька область. На світлині ми можемо насолодитися їх красою на фоні Донецьких степів. Породи складені крейдовими пластами з прожилками кременів верхньої крейди (90 млн років тому). У крейдяних породах знаходили залишки древніх морських організмів. Біля підніжжя скель знаходяться ковбані, ніші, малі і великі печери, а серед щебеню осипів можна зустріти кремінь.

Усі автори топ-11 аерофото отримають сувеніри з логотипом Вікі любить Землю на церемонії нагородження, на яку вони запрошені. Топ-три автори (Darkngs, Nata Mostova і Panchuk Valentyn) отримують також подарункові сертифікати. Всі фото, подані на спецномінацію, можна переглянути у Вікісховищі.

Див. також:

002

26 жовтня відбудеться урочиста церемонія нагородження переможців фотоконкурсу «Вікі любить Землю», а також буде оголошено найкращі фотографії конкурсу.

Запрошуємо учасників, журі, партнерів конкурсу та всіх, хто цікавиться та вболіває за культурну й природну спадщину нашої країни. У програмі заходу: презентація підсумків конкурсу, оголошення рейтингу та нагородження авторів найкращих десяти світлин конкурсів та тих фотографів, що зафіксували найбільшу кількість пам’яток, нагородження переможців спеціальних номінацій для фотографій з Києва та фотографій з повітря.

У цьогорічному українському конкурсі «Вікі любить Землю» взяло участь 307 конкурсантів та конкурсанток, які подали на конкурс 9925 фотографій пам’яток природи.

Більшість світлин завантажено учасниками у Вікісховище на умовах вільної ліцензії Creative Commons Attribution Share-Alike Unported 4.0, яка дозволяє вільне розповсюдження та використання світлин навіть в комерційних цілях за умови вказування автора та поширення тієї ж ліцензії на похідні твори. Вже понад 350 фотографій ілюструють статті Вікіпедії та інших вікіпроектів.

Всі переможці будуть нагороджені пам’ятними дипломами і призами.

Вхід лише за умови попередньої реєстрації та підтвердження від організаторів. Для цього заповніть форму за посиланням: https://cutt.ly/0egS7c2

Учасникам, які вже отримали запрошення, форму не заповнювати не потрібно.

Початок заходу: 12:00

Місце проведення: Київ, бульвар Шевченка 62 у коворкінгу #ПеремогаSpace. Стежте за оновленнями у події на Фейсбуці.

Представляємо останні шість світлин, що перемогли в номінації «Найкраща фотографія області» у конкурсі «Вікі любить Землю 2019». У цю збірку потрапили фото, які ілюструють степи України.

Найкраще фото Дніпропетровської області

Найкращим фото Січеславщини стала світлина користувача Александр Водолазский, на якій зображено геологічну пам’ятку природи загальнодержавного значення «Скелі МОДРу».

Слова автора з його сторінки у Вікісховищі є якнайкращим коментарем до нього: «Що ж є таким особливим у криворізьких пейзажах? Таке, чого ніде немає? Перш за все, у більшості випадків вони рукотворні. Водночас мінливі і закарбовані в часі. Історія та сучасність створюють в них свій особливий “сплав з кількох компонентів” і в цьому вони стають не схожими на інші. Красу можна віднайти там, де ніхто і не подумав би її шукати — на техногенному смітнику, у зруйнованих будівлях, закинутих проваллях. У них проявляється щось, що зачіпає на ментальному рівні і робить криворізький пейзаж особливим.»

Зважаючи на ці слова, не дивно, що світлини цієї пам’ятки природи вже були в переможцях — у 2014 як краща світлина Дніпропетровської області, а в 2016 на 10 місці в головній номінації конкурсу. На світлині 2019 року авринія скельна Aurinia saxatilis (L.) Desv. (Червона книга Дніпропетровської області) каскадами спадає зі скельних порід. Олександр взяв участь у конкурсі вперше і завантажив загалом 27 фото 4 пам’яток.

Авринія скельна на схилах геологічної пам’ятки природи загальнодержавного значення «Скелі МОДРу»; найкраща фотографія Дніпропетровської області
Автор фото: Александр Водолазский, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Найкраще фото Запорізької області

У сусідній області перемогу отримав степовий пейзаж з ботанічного заказника «Балка Чапаївка». На світлині бачимо як срібними хвилями переливається у сонячному промінні червонокнижна ковила. М’яке проміння вечірнього сонця відбивається від ковили й дістає до нас через об’єктив фотоапарата Артема Жеребцова. Зважаючи на тотальну розораність степової зони та заростання чагарниками вцілілих степових ділянок, така світлина не може не радувати око. Артем Жеребцов отримав відзнаку з другої спроби, причому також і в кількісній номінації по Запорізькій області.

Ботанічний заказник «Балка Чапаївка»; найкраща фотографія Запорізької області
Автор фото: Артем Жеребцов, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Найкраще фото Луганської області

Пейзаж з Луганської області фіксує геологічну пам’ятку природи «Баранячі лоби». З-під трав’яного покрову виглядають скельні виходи мергельних покладів кампанського ярусу верхньої крейди згладжених рухом льодовика. Яскраві, весняні кольори затримують на собі погляд і змушують зосередитися на деталях світлини. Вячеслав Непран бере участь у фотоконкурсі другий рік поспіль. В 2018 та 2019 роках вже отримував перемогу в кількісній номінації по Луганській області.

Геологічна пам’ятка природи «Баранячі лоби»; найкраща фотографія Луганської області
Автор фото: Nepran Vyacheslav, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Найкраще фото Харківської області

Продовжуючи тему пейзажів, переходимо до найкращого фото Слобожанщини. На ньому можна побачити ландшафтний заказник «Гомільшанська лісова дача». Незвична кольорова гамма у поєднанні з туманом надають загадковості своєрідному мальовничому лісовому ландшафту. Цікаво, що сам заказник «Гомільшанська Лісова Дача» входить до складу Національного природного парку «Гомільшанські ліси», а термін «лісова дача» прийшов ще з часів Російської імперії, де означав обмежену частину лісових угідь, яка підпорядковувалася єдиному господарсько-технічному плану.

Авторка фото, користувачка Inna Dudnik-Chervyakova мала вдачу отримати відзнаку зі своєї першої спроби. Для конкурсу у травні вона завантажила свої перші роботи під вільною ліцензією: всього 52 фото п’яти пам’яток.

Ландшафтний заказник «Гомільшанська лісова дача»; найкраща фотографія Харківської області
Авторка фото: Inna Dudnik-Chervyakova, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Найкраще фото Кіровоградської області

Наступний пейзаж авторства Константина Буркута переносить нас до Кіровоградської області, де найкращим фото була визнана світлина парку-пам’ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення «Хутір Надія». Від літньої світлини так і віє прохолодою, яка передається через паркові насадження навколо паркового ставу. Багата рослинність здається заполонила все — майже повністю закривши небо та відзеркалюючись у водній гладі ставу.

На цій світлині можна бачити один зі спадків Івана Карпенко-Карого (Тобілевича), який почав формувати парк після повернення з політичного заслання навесні 1887 року і все ще перебуваючи під наглядом поліції. Він намагався здійснити власну давню мрію — перетворити куточок рідної природи на, за його власним висловом, «оазу в степу».

Парк-пам’ятка садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення «Хутір Надія»; найкраща фотографія Кіровоградської області
Автор фото: Константинъ Буркут, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Найкраще фото Сумської області

На відміну від попередніх світлин, найкраща фотографія Сумської області звертає нашу увагу на деталі — у кадрі користувачки Irynka1991 горицвіт весняний Adonis vernalis у степовому природному заповіднику «Михайлівська цілина». Світлина демонструє представника рослинного світу заповідника, який був створений ще у 1928 році. Тут охороняється єдина в Україні цінна ділянка лучного степу в лісостеповій зоні. Сам горицвіт — декоративна і лікарська рослина — але отруйна. Занесений до Червоної книги України.
Авторка світлини взяла участь у конкурсі вперше, подавши до участі 20 світлин семи об’єктів природно заповідного фонду України.

Горицвіт весняний у степовому природному заповіднику «Михайлівська цілина»; найкраща фотографія Сумської області
Авторка фото: Irynka1991, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Топ-10 фотографій конкурсу — фото з найвищими оцінками серед 27-ми регіональних — буде оголошено на церемонії нагородження. Організаційний комітет вдячний усім, хто вантажив світлини до Вікісховища у рамках конкурсу!

Представляємо ще п’ять світлин, що перемогли в номінації «Найкраща фотографія області» у конкурсі «Вікі любить Землю 2019» — а саме найкращі регіональні фото, які зображають тварин. Про них розповідає фотограф, член оргкому «Вікі любить Землю» 2019 Микола Сварник.

Умови конкурсу ВЛЗ заохочують учасників фотографувати на заповідних територіях не будь-що, а саме природні об’єкти. Тобто в ландшафтних парках – ландшафти, в ботанічних заказниках – трави, а в зоологічних – тварин. Оскільки більшість природоохоронних територій покликані зберігати весь комплекс природних екосистем, така конкретизація не завжди спрацьовує. Але все ж цього року ми отримали трохи тварин. Про птахів уже написано, тож зосередимось на інших мешканцях райських куточків.

Всім відомо, що найбільше «лайків» отримують котики і песики, тож можна було сподіватись на якусь репрезентацію звіриного царства. На жаль, серед диких тварин ані котики (рись, дикий кіт), ані песики (вовк, лисиця) не є настільки поширеними, щоб часто потрапляти в поле зору фотооб’єктивів. Набагато більш поширеними є гризуни, що й знайшло відображення в цьогорічному «зоокуточку» нашого конкурсу. Три з п’яти призових зображень представляють саме гризунів. І хоча це не є якісь специфічно червонокнижні тварини, все ж хочеться привітати авторів з цими знахідками. Хто справді пробував шукати і фотографувати диких тварин, погодиться, що частіше за все для фото дикої тварини потрібне везіння, везіння і ще раз везіння. Ви будете ходити цілий день, і все марно. І коли ви вже нічого не сподіваєтесь – раптом раз – з’явився момент… Секунда затримки – і вже запізно! Тож давайте не будемо дуже критичними.

Найкраще фото Києва

Почнемо з малого – з миші в Голосіївському парку у Києві, яку бажано описати більш інформативно для Вікісховища. Авторка Natalie Yefimova ніжно назвала цей малий заповідний об’єкт «лісовою малечею». Важко щось суттєвіше додати до опису цього компонента локальної екосистеми, тим більше що ані хвоста, ані кольору спинки не видно, тож хай зоологи вибачають. В житті при першому знайомстві теж часто не вдається довідатись і запам’ятати ім’я об’єкта знайомства.

«Знайомство з лісовою малечею»: Миша в національному природному парку «Голосіївський»; найкраща фотографія Києва.
Авторка фото: Natalie Yefimova, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Найкраще фото Київської області

Інша призова фотографія – це білка в парку Олександрія. Хоч дехто й дивується, але насправді правильна зоологічна назва цього виду – вивірка звичайна (і саме так називається стаття у Вікіпедії!). Як пише один з провідних зоологів Ігор Загороднюк: «Ця назва була у статусі репресованих українських назв у період 1933–1953 рр., і її штучно замінювали контроверсійним „білка“» [1]. Тож відновлення теріологами стародавньої питомої назви «вивірка» є цілком на часі. Ця тваринка з характерними китичками на вухах. Хутро частіше рудого кольору з білим низом, хоча трапляються й темні (меланісти).

Білка на дереві в дендропарку «Олександрія»; найкраща фотографія Київської області.
Автор фото: Роман Наумов, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Роман Наумов схопив характерну позу звірятка, яке роздивляється людину, намагаючись вирішити, чого від неї чекати – поживи чи загрози. Люди часто підгодовують вивірок горішками, арахісом чи якимись крихтами. Часом вивірка може взяти поживу прямо з рук. Є повідомлення, що у Британії та на півдні Європи стрімко поширюється завезений інвазивний північноамериканський вид вивірка сіра (без китичок на вушках, з рудувато-сірим або цілком чорним хутром).

Найкраще фото Донецької області

Менш звичайним героєм конкурсу є бабак степовий, сфотографований нашим визнаним майстром і призером Дмитром Балховітіним на Східній Україні, в ландшафтному заказнику Брандушкін Яр на Донеччині. На фото дитинча бабака коло нори. За мімішністю дитинча бабака – це щось середнє між котиком і песиком, але щоб сфотографувати таке мале чудо, треба добре поповзати на животі! Маестро Dmytro Balkhovitin відомий своїми заворожуючими світанковими пейзажами, а от в амплуа фотоснайпера бачу його вперше. І мушу сказати, руку й око майстра добре видно у всіх жанрах. Мої вітання!

Бабак степовий у ботанічному заказнику «Брандушкін Яр»; найкраща фотографія Донецької області.
Автор фото: Дмитро Балховітін, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Найкраще фото Рівненської області

Тепер перескочимо до комах. Павук-скакун на фотографії користувача Dimatrofimchuk має аж восьмеро очей навколо голови, чотири з яких виразно видно на фото. Така розвинена оптична система допомагає павукові прецизійно визначати напрямок і віддаль до потенційної здобичі, на яку він полює точним стрибком, не раз більшим від його власних розмірів у 50-70 разів. Куди там людині-павуку до реальних можливостей цього малого мисливця! На відміну від деяких інших павуків, він може бігати по склу завдяки численним кігтикам на кінчиках його вісьмох лап. Перш ніж стрибнути, павук прикріпляє «страхову линву» – павутину до стартової точки. Одна з причин, чому комахи відносно скупо представлені у Вікіпедії – їхня надзвичайна різноманітність і мала вивченість. Наприклад, ті ж скакуни в українській Вікіпедії описані лише до родини, а сама родина налічує 550 родів із 5000 видів.

Павук-стрибун у Рівненському природному заповіднику; найкраща фотографія Рівненської області.
Автор фото: Dimatrofimchuk, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Для фотографа макрозйомка комах представляє кілька викликів – глибина різкості надзвичайно мала, тому щоб комаха потрапила у вигідну площину – це непросто; зробити серійне фото зі змінним фокусом у природі майже неможливо через рух, також потрібне добре освітлення. І ще, треба щоб фотограф хоч згрубша уявляв можливі діагностичні ознаки тварини: на що звернути увагу – ноги, очі чи якісь пропорції. Ну і ще над чим варто подумати, фотографуючи в природі – наскільки рідкісна, специфічна чи характерна  тварина для даних заповідних умов: чи фото характеризуватиме даний заповідний об’єкт.

Найкраще фото Херсонської області

Ну і нарешті ол́ені-́олені. Зразу скажу – вони чудові! Трійко благородних оленів на фоні рудих осок та червонястих солонців заповідника Джарилгач, передній рудуватий, з п’ятивідростковими рогами та ледь помітними «яблуками» в окрасі, середній темніший чи, може, більше заболочений, – всі троє дуже чіткі, в фокусі. Уявляю собі, як автор знімка Larisa Uhryn із завмиранням клацала цю групку, яка протюпала по мілкій воді попри її схованку і як тішилась, розглядаючи знімок на комп’ютері та гріючи закляклі руки. Є чим тішитись! Такі фото, як і знімки бабаків, ідеально ілюструють природоохоронну територію, на якій вони зроблені. Хотілось би мати знімки такого змісту і такої якості принаймні з усіх зоологічних заказників. Думаю, і загальні українські статті про звірят варто, хоча б частково, ілюструвати знімками саме з українських територій за умови рівної ілюстративності.

Олені благородні в Національному природному парку «Джарилгацький»; найкраща фотографія Херсонський області.
Авторка фото: Larisa Uhryn, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Щиро вітаю всіх номінантів, які дали свій час, зусилля і ресурси на фотографування живої природи. Вірю, що цей час для вас усіх був не змарнованим і дав натхнення, насолоду та відчуття єдності з рідною землею.

[1] І. Загороднюк, І. Дикий. Мисливська теріофауна України: видовий склад і вернакулярні назви // Вісн. Львів. ун-ту. Сер. біол.—2012.—Вип 58.

Микола Сварник (Mykola Swarnyk)

Читайте також:

Топ-10 фотографій конкурсу — фото з найвищими оцінками серед 27-ми регі&