uk.planet.wikimedia

December 11, 2017

Вікі любить пам'ятки

Вікі любить пам’ятки 2017: нагородження відбулось

9 грудня Державна наукова архітектурно-будівельна бібліотека імені В.Г. Заболотного ґречно прийняла у себе церемонію нагородження ВЛП 2017.

На церемонію були запрошені переможці усіх номінацій, а саме учасники, які сфотографували найбільше об’єктів культурної спадщини в кожному з регіонів України та загалом і ті, чиї фото були обрані найкращими за регіонами України та ввійшли до десяти найкращих. Вела церемонію членкиня організаційного комітету Наталія Тимків. Фоторепортаж від Романа Наумова та Валерії Мезенцевої.

Спершу вітальне слово сказала директорка бібліотеки Галина Войцехівська. Нещодавно фотографіями конкурсу «Вікі любить пам’ятки» проілюстровано серію бібліографічних покажчиків «Малі міста України», тож бібліотека була рада поспілкуватися з фотографами і продовжити співпрацю.

Директорка бібліотеки Галина Войцехівська; фото Романа Наумова, cc by-sa 4.0

Директорка бібліотеки Галина Войцехівська; фото Романа Наумова, cc by-sa 4.0

Присутніми були троє (з 17) членів журі, а саме Костянтин Брижниченко, Георгій Чернілєвський та Володимир Лініков. Усі вони фотографи, а пан Володимир також історик, співробітник Запорізького обласного краєзнавчого музею. Вони коментували вибір найкращих фотографій, пан Георгій вручав дипломи.

Члени журі: Костянтин Брижниченко, Володимир Лініков; фото Романа Наумова, cc by-sa 4.0

Члени журі: Костянтин Брижниченко, Володимир Лініков; фото Романа Наумова, cc by-sa 4.0

Цьогорічний конкурс відзначився плідною співпрацею з деякими обласними державними адміністраціями і відділами туризму, а також КМДА, тож на церемонії були і представники державної влади. Від організаторів конкурсу вони отримали подяки і запрошення до подальшої, глибшої співпраці у 2018.

До вибору переможця по Києву долучилося двоє додаткових членів журі від КМДА; фото Валерії Мезенцевої, cc by-sa 4.0

До вибору переможця по Києву долучилося двоє додаткових членів журі від КМДА; фото Валерії Мезенцевої, cc by-sa 4.0

Відділ культури і туризму Добропільської райдержадміністрації підтримав конкурс інформаційно, а Юлія Літвінова подала на конкурс фотографії найбільшої кількості пам'яток Донецької області; фото Валерії Мезенцевої, cc by-sa 4.0

Відділ культури і туризму Добропільської райдержадміністрації підтримав конкурс інформаційно, а Юлія Літвінова подала на конкурс фотографії найбільшої кількості пам’яток Донецької області; фото Валерії Мезенцевої, cc by-sa 4.0

У когорті цьогорічних переможців були як уже відомі організаторам імена, так і нові учасники, які взяли участь уперше і одразу змогли забрати приз.

Ольга Лобода, переможець у номінаціях за найбільшу кількість сфотографованих пам'яток Сумської області та Севастополя, брала участь уперше; та член журі В'ячеслав Галєвський; фото Валерії Мезенцевої, cc by-sa 4.0

Ольга Лобода, переможець у номінаціях за найбільшу кількість сфотографованих пам’яток Сумської області та Севастополя, брала участь уперше; та член журі Георгій Чернілєвський; фото Валерії Мезенцевої, cc by-sa 4.0

Олександр Павленко, автор найкращого фото Луганської області, говорить, що досі на конкурс потрапляло мало красивих знімків з Луганщини лише тому, що він раніше не брав у цьому участі; фото Валерії Мезенцевої, cc by-sa 4.0

Олександр Павленко, автор найкращого фото Луганської області, говорить, що досі на конкурс потрапляло мало красивих знімків з Луганщини лише тому, що він раніше не брав у цьому участі; фото Валерії Мезенцевої, cc by-sa 4.0

Сергій Тарабара, частий учасник і переможець по рідній Чернігівській області; фото Валерії Мезенцевої, cc by-sa 4.0

Сергій Тарабара, частий учасник і переможець по рідній Чернігівській області; фото Валерії Мезенцевої, cc by-sa 4.0

Просторий зал бібліотеки вмістив усіх охочих відвідати захід; фото Романа Наумова, cc by-sa 4.0

Просторий зал бібліотеки вмістив усіх охочих відвідати захід; фото Романа Наумова, cc by-sa 4.0

Плеяда переможців: Крістіна Федорович, Сергій Рижков, Вадим Постернак, Олександр Примас; фото Романа Наумова, cc by-sa 4.0

Плеяда переможців: Крістіна Федорович, Сергій Рижков, Вадим Постернак, Олександр Примас; фото Романа Наумова, cc by-sa 4.0

Авторами десяти найкращих фотографій стали четверо авторів. Переможні світлини настільки трималися в секреті, що навіть члени журі дізналися не лише про розподіл місць, а й про власне самі топ-10 лише на церемонії нагородження.

До найкращого десятка потрапило три фото з Донеччини — завдяки великому ентузіасту Дмитру Балховітіну. Дмитро пообіцяв і надалі фотографувати Святогірську лавру, фото якої раніше перемагало навіть на міжнародному етапі конкурсу Wiki Loves Monuments. Друге місце на конкурсі цьогоріч отримала його світлина Воскресенської церкви у Слов’янську, тож тепер це надихатиме його також фотографувати й інші пам’ятки культури рідної області 😉

Дмитро Балховітін; фото Валерії Мезенцевої, cc by-sa 4.0

Дмитро Балховітін; фото Валерії Мезенцевої, cc by-sa 4.0

Коли Сергій Рижков побачив, які 4 (!) його фото потрапили у топ-10, то скромно прокоментував, що може ще краще. Тож ми з нетерпінням чекатимемо наступного конкурсу, щоб (вкотре) у цьому пересвідчитися.

Сергій Рижков; фото Валерії Мезенцевої, cc by-sa 4.0

Сергій Рижков; фото Валерії Мезенцевої, cc by-sa 4.0

Максим Присяжнюк не лише втрапив до авторів найкращих знімків у головній номінації, але й виборов перемогу у новоствореній номінації «Найкращі банери для Вікімандрів» з неймовірною панорамою Поштової площі у Києві. Деякі учасники вже задекларували своє бажання також поборотися за перемогу в цій номінації наступного року.

Максим Присяжнюк; фото Валерії Мезенцевої, cc by-sa 4.0

Максим Присяжнюк; фото Валерії Мезенцевої, cc by-sa 4.0

Головний переможець, автор фотографії Львівського оперного театру, яка зайняла перше місце — Сергій Криниця з Черкас. Він, на жаль, не зміг приїхати до Києва, але приз знайде його і вдома. І на церемонії, і в коментарях у соцмережах інші учасники конкурсу висловили повну згоду з рішенням журі — це фото заслужено отримало перше місце.

Присутні члени оргкомітету; фото Валерії Мезенцевої, cc by-sa 4.0

Присутні члени оргкомітету; фото Валерії Мезенцевої, cc by-sa 4.0

Після власне церемонії нагородження присутні зробили перерву на чай і тістечка з логотипом конкурсу, а по тому найбільш віддані ентузіасти конкурсу висловили свої побажання до змін у регламенті на наступний рік. 2018 року конкурс відбудеться вже всьоме, і є велике бажання покращити як схему оцінювання фотографій, щоб зменшити суб’єктивність вибору на перших етапах відбору, так і простимулювати учасників фотографувати об’єкти, які ще не мають світлин, збільшивши коефіцієнт для важче доступних населених пунктів. Організатори обіцяють врахувати всі побажання, написати регламент конкурсу 2018 у січні й одразу ознайомити з ним учасників.

фото Валерії Мезенцевої, cc by-sa 4.0

фото Валерії Мезенцевої, cc by-sa 4.0

Наталія Шестакова викладає свої побажання; фото зі сторінки конкурсу у facebook

Наталія Шестакова викладає свої побажання; фото зі сторінки конкурсу у facebook

На загальному фото переможці, організатори, члени журі, партнери; фото Валерії Мезенцевої, cc by-sa 4.0

На загальному фото переможці, організатори, члени журі, партнери; фото Валерії Мезенцевої, cc by-sa 4.0

Більше фотографій з церемонії дивіться у Вікісховищі: Wiki Loves Monuments 2017 Awards Ceremony. Є сюжет про конкурс у програмі «Ранок по-київськи» на ТРК «Київ». Двоє переможців, Наталія Шестакова та Максим Присяжнюк, також поговорили про конкурс у прямому ефірі на радіо Ера у програмі «Культурний простір».

До 17 грудня у залі Державної наукової архітектурно-будівельної бібліотеки триває виставка фотографій-переможців «Вікі любить пам’ятки 2017».

Виставка 10-ти найкращих фото триватиме у бібліотеці до 17 грудня; фото Романа Наумова, cc by-sa 4.0

Виставка 10-ти найкращих фото триватиме у бібліотеці до 17 грудня; фото Романа Наумова, cc by-sa 4.0

by Vira Motorko at December 11, 2017 09:30 AM

December 10, 2017

Вікі любить Землю

Добірка фіналістів інших країн

Днями буде оголошено переможців міжнародної частини конкурсу. У роботі міжнародного журі брала участь українка — еколог та фотограф Наталія Шевченко. До міжнародного раунду свої топ-10 найкращих світлин разом з Україною подали ще 34 країни та переможці «Вікі любить Землю: біосферні заповідники» під егідою ЮНЕСКО. Всі світлини-фіналісти було зібрано на  одній сторінці у Вікісховищі.  Особливістю є те, що не всі країни ранжували переможців за місцями 1-10, оскільки це не було обов’язковим.

Запрошуємо оцінити шанси на перемогу у світлин, що зайняли перші місця або потрапили до топ-10 в інших країнах з підписами українською мовою та посиланнями на статтю про зображений природний об’єкт  в українській Вікіпедії, якщо така існує. Переходьте та дізнавайтесь більше про пам’ятки природи світу!

 Один з фіналістів національного конкурсу Алжиру

Wonderful rocks 1
Національний парк Ахаггар, Алжир. Автор: Abderrezzak koriche , CC BY-SA 4.0

Перше місце у національному конкурсі Азербайджану

Şahdağ Milli Parkı - Quba (9)
Шахдазький національний парк, Азербайджан.  Автор: Rəşad İsgəndəroğlu (Isr Obvius) , CC BY-SA 4.0

Один з фіналістів національного конкурсу Австралії

Young White Necked Heron
Молода білошия чапля (Ardea pacifica) з розправленими крилами на річці Дарлінг у Національному парку Кінчега, Новий Південний Вельс, Австралія. Автор:  Kasia-aus , CC BY-SA 4.0

Перше місце у національному конкурсі Бангладеш

Life around jungle
Національний парк Лавачара, Бангладеш. Автор: Pallab Kabir,  CC-BY-SA 4.0.

 Перше місце у національному конкурсі Болгарії

Belintash tree
Столітнє дерево попід плато Белінташ, Болгарія. Автор: Borislav krustev, CC-BY-SA-4.0

Один з фіналістів національного конкурсу Бразилії

Perereca-macaco - Phyllomedusa rohdei
Phyllomedusa rohdei, амфібія з родини райкових, у бразильському атлантичному лісі (заповідник компанії Мішлен). Автор: Renato Augusto Martins, , CC-BY-SA-4.0

Один з фіналістів національного конкурсу Камеруну

Parc National Benoue
Національний парк Бенуе, Північний регіон, Автор: Ndijose, CC BY-SA 4.0

Один з фіналістів національного конкурсу Канади

Aurora in Banff
Весняне полярне сяйво у Національному парку Банф. Автор:  Colin1559, CC BY-SA 4.0

 Перше місце у національному конкурсі Китаю

LS 0291-历山-Q30015280
Національний лісовий парк Долина Тайханшань. Автор:  Sxjccls, CC BY-SA 4.0

Перше місце у національному конкурсі Хорватії

Nacionalni park Krka-Skradinski buk
Водоспад Скрадінскі Бук, Національний парк Крка. Автор: NatalyL, CC BY-SA 4.0

Перше місце у національному конкурсі Єгипту

وحيد
Будинок на озері Буруллус, на півночі Єгипту. Автор: Adelbayoumi, CC BY-SA 4.0

Один з фіналістів національного конкурсу Франції

Bonifacio cliff
 Кліф у Боніфачьо, Корсика. Автор: Aymeric Chanut-Lourme , CC BY-SA 4.0

Перше місце у національному конкурсі Грузії

მამრი შვლის ნუკრი ლაგოდეხის დაცულ ტერიტორიებზე
Лагодехський заповідник. Автор:  Vacheraindeli, CC BY-SA 4.0

Перше місце у національному конкурсі Німеччини

Fluss-Seeschwalbe im Vogelschutzgebiet Federseeried (DE-7923-401) beim Fischfang03
Крячок річковий у Європейському заповіднику Федерзеє. Автор: Andreas Weith, CC BY-SA 4.0

 Перше місце у національному конкурсі Греції

Αθαμανικά Όρη υπό το φως του Φεγγαριού - Στάθης Κουτσιαύτης
Панорама гір Дзумерка під місячним сяйвом, Греція. Автор: Στάθης Κουτσιαύτης, CC BY-SA 4.0

Перше місце у національному конкурсі Індонезії

Merak tarung
Два зелені павичі (Pavo muticus) б’ються, Національний парк Балуран. Автор: Candra Firmansyah, CC BY-SA 4.0

Один з фіналістів національного конкурсу в Іраку

جبل پيره مكرون - محافظة السليمانية
Гора Перамагрун у провінції Сулейманія. Автор: Ahmed Kamal Ali, CC BY-SA 4.0

Перше місце у національному конкурсі Латвії

Kolkas rags
Мис Колкасраґс, Латвія. Автор: Edgars Šulcs, CC BY-SA 4.0

 Друге місце у національному конкурсі Лівії

Milky Way libya (cropped)
Чумацький шлях над пустелею у Лівії. Автор:  Seragz, CC BY-SA 4.0

Перше місце у національному конкурсі Молдови

Complexul geologic și paleontologic din bazinul râului Lopatnic. În apropierea satului Caracușenii Vechi
Долина річки Лопатник. Автор: Balan Anton, CC BY-SA 4.0

 Перше місце у національному конкурсі Марокко

Ouzoud waterfalls In spring-Morocco
Водоспад Узуд у Марокко. Автор:  Kasmii, CC BY-SA 4.0

 Перше місце у національному конкурсі Непалу

120408 Pheriche Pano 4k
Панорама долини Кхумбу-Хола над Периче. Ліворуч розташовані вершини Табоче (6542 м) і Чолатцзе (6440 м). Автор: Faj2323, CC BY-SA 4.0

Один з фіналістів національного конкурсу у Нігерії

Water buck (Kobus ellipsiprymnus) -Yankari game reserve, Bauchi State (1)
Козел водяний (Kobus ellipsiprymnus). Національний парк Янкарі, штат Баучі, Нігерія. Автор: Charles Emogor, CC BY-SA 4.0

Один з фіналістів національного конкурсу Норвегії

Lyngsalpan landskapsvernområde
Ландшафтний район Лінгсалпан. Автор:  Siri Uldal, CC BY-SA 4.0

Один з фіналістів національного конкурсу у Пакистані

Jarbasu Lake
Озеро біля Скарду. Автор: Moiz Ismaili, CC BY-SA 4.0

 Один з фіналістів національного конкурсу Росії

Ogoy island in winter
Острів Огой, Прибайкальський національний парк. Автор: Sergey Pesterev, CC BY-SA 4.0

 Перше місце у націоальному конкурсі Сербії

Grza vrelo
Річка Грза, Природний парк Куджай-Беляниця. Автор:  Maja Stosic, CC BY-SA 4.0

Перше місце у націоальному конкурсі Кореї

주왕산 ( 3 )
Національний парк Чувангсан. Автор:  최옥석, CC BY-SA 3.0

 Перше місце у націоальному конкурсі Іспанії

Cascadas en el río Argoza 01
Водоспад на річці Аргоса, притоці Сахи. Автор:  María del Milagro Bolado Tirado, CC BY-SA 4.0

 Перше місце у націоальному конкурсі Швейції

Tallmon 1
Природний заповідник Тальмун, комуна Еда, Вермланд. Автор: Peter Nilsson

 Перше місце у націоальному конкурсі Швейцарії

Naturpark Gantrisch 014
Природний парк Гантріш. Автор: Heaven 721, CC BY-SA 4.0

 Перше місце у національному конкурсі Тайваню

WaterOutlet raiden0621 001
Національний парк Кеньдін. Автор:  Raiden0621, CC BY-SA 4.0

 Перше місце у національному конкурсі Таїланду

อุทยานแห่งชาติภูแลนคา4
Національний парк Пху Лаен Кха. Автор:  Yakuzakorat, CC BY-SA 4.0

Перше місце у націоальному конкурсі Тунісу

Capparis spinosa Ichkeul National Parc
Каперці трав’янисті (Capparis spinosa) у Національному парку Ішкель. Автор:  IssamBarhoumi, CC BY-SA 4.0
Переглянути всі фото-фіналісти

by h_anna at December 10, 2017 05:05 PM

December 09, 2017

Вікімедіа Україна

ФОТО. Найкращі світлини пам’яток культури України 2017

9 грудня у Державній науковій архітектурно-будівельній бібліотеці імені В.Г. Заболотного нагороджено переможців конкурсу фотографій пам’яток культурної спадщини для Вікіпедії під назвою «Вікі любить пам’ятки» й відкрилася виставка найкращих робіт.

Виставка у бібліотеці триватиме до 17 грудня 2017.

Міжнародний проект «Вікі любить пам’ятки» спрямований на створення повної ілюстрованої інформаційної бази про культурний спадок світу; зібрані фотографії будуть використані у Вікіпедії. У 2017 році конкурс відбувся у понад 50 країнах.

В українській частині конкурсу було завантажено понад 37 тисяч фотографій — найбільше з усіх країн-учасниць. Подано фото більше 16 тисяч об’єктів культурної спадщини, понад 2500 пам’яток було сфотографовано вперше. Участь у конкурсі взяли 410 авторів, шестеро з них є одними з 15-ти найактивніших завантажувачів фото у світі.

У межах проекту були нагороджені автори найкращих фотографій та автори, що сфотографували найбільшу кількість об’єктів, загалом та за областями. Найкращі світлини (за місцями) наводяться нижче.

Для довідки:

«Вікі любить пам’ятки» (Wiki Loves Monuments) — міжнародний фотоконкурс пам’яток культурної спадщини, метою якого є зібрати світлини для ілюстрування статей у Вікіпедії, Вікімандрах та інших вікіпроектах. За цей час було зібрано майже 2 мільйони зображень. В Україні цього року проводився шостий раз.

Громадська організація «Вікімедіа Україна» є регіональним відділенням «Фонду Вікімедіа» в Україні, і займається популяризацією вікіпроектів «Фонду Вікімедіа», найвідомішим серед яких є Вікіпедія, залученням до Вікіпедії нових знань і користувачів та розвитком вікіспільноти в Україні.


by Vira Motorko at December 09, 2017 11:52 AM

Вікі любить пам'ятки

ФОТО. Найкращі світлини пам’яток культури України 2017

9 грудня у Державній науковій архітектурно-будівельній бібліотеці імені В.Г. Заболотного нагороджено переможців конкурсу фотографій пам’яток культурної спадщини для Вікіпедії під назвою «Вікі любить пам’ятки» й відкрилася виставка найкращих робіт.

Виставка у бібліотеці триватиме до 17 грудня 2017.

Міжнародний проект «Вікі любить пам’ятки» спрямований на створення повної ілюстрованої інформаційної бази про культурний спадок світу; зібрані фотографії будуть використані у Вікіпедії. У 2017 році конкурс відбувся у понад 50 країнах.

В українській частині конкурсу було завантажено понад 37 тисяч фотографій — найбільше з усіх країн-учасниць. Подано фото більше 16 тисяч об’єктів культурної спадщини, понад 2500 пам’яток було сфотографовано вперше. Участь у конкурсі взяли 410 авторів, шестеро з них є одними з 15-ти найактивніших завантажувачів фото у світі.

У межах проекту були нагороджені автори найкращих фотографій та автори, що сфотографували найбільшу кількість об’єктів, загалом та за областями. Найкращі світлини (за місцями) наводяться нижче.

Львівський оперний театр. Найкраще фото Львівської області. Автор фото — Сергій Криниця, поширюється на умовах вільної ліцензії CC BY-SA 4.0

Львівський оперний театр. 1 місце. Автор фото — Сергій Криниця, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Воскресенська церква, Слов'янськ. Найкраща світлина Донецької області 2017. Автор — Дмитро Балховітін, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Воскресенська церква, Слов’янськ. 2 місце. Автор — Дмитро Балховітін, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Осінній захід сонця над Святогірською лаврою. Донецька область. 3 місце. Дмитро Балховітін, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Осінній захід сонця над Святогірською лаврою. Донецька область. 3 місце. Дмитро Балховітін, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Руїни Кудринецького замку у вечірньому світлі. Тернопільська область. 4 місце. Сергій Рижков, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Руїни Кудринецького замку у вечірньому світлі. Тернопільська область. 4 місце. Сергій Рижков, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Хмарний пейзаж Святогірської лаври. Донецька область. 5 місце. Дмитро Балховітін, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Хмарний пейзаж Святогірської лаври. Донецька область. 5 місце. Дмитро Балховітін, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Колишня водонапірна вежа у Вінниці. Найкраща світлина Вінницької області 2017. Автор фото — Сергій Рижков, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Колишня водонапірна вежа у Вінниці. 6 місце. Автор фото — Сергій Рижков, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Панорама пам'яток Кременця. Тернопільська область. 7 місце. Максим Присяжнюк, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Панорама пам’яток Кременця. Тернопільська область. 7 місце. Максим Присяжнюк, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Олеський замок на тлі вечірнього неба. Львівська область. 8 місце. Сергій Рижков, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Олеський замок на тлі вечірнього неба. Львівська область. 8 місце. Сергій Рижков, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Успенський собор, село Біла Криниця. Найкраща світлина Чернівецької області 2017. Автор фото — Сергій Рижков, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Успенський собор, село Біла Криниця. 9 місце. Автор фото — Сергій Рижков, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Руїни Червоногородського замку. Тернопільська область. 10 місце. Сергій Криниця, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Руїни Червоногородського замку. Тернопільська область. 10 місце. Сергій Криниця, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Для довідки:

«Вікі любить пам’ятки» (Wiki Loves Monuments) — міжнародний фотоконкурс пам’яток культурної спадщини, метою якого є зібрати світлини для ілюстрування статей у Вікіпедії, Вікімандрах та інших вікіпроектах. За цей час було зібрано майже 2 мільйони зображень. В Україні цього року проводився шостий раз.

Громадська організація «Вікімедіа Україна» є регіональним відділенням «Фонду Вікімедіа» в Україні, і займається популяризацією вікіпроектів «Фонду Вікімедіа», найвідомішим серед яких є Вікіпедія, залученням до Вікіпедії нових знань і користувачів та розвитком вікіспільноти в Україні.

Усі фото можна вільно використовувати в будь-яких цілях, за умови вказання автора та ліцензії (як у підписах до зображень у цьому дописі).

by Vira Motorko at December 09, 2017 11:50 AM

December 08, 2017

Вікі любить пам'ятки

Київ, Київська та Чернігівська області

Костьол святого Миколая, Київ, Велика Васильківська вул., 77.  Автор фото — Олексій Карпенко, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Костьол святого Миколая, Київ. Автор фото — Олексій Карпенко, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Найкращу світлину міста Києва вибирало розширене журі — ми продовжили співпрацю із Київською міською державною адміністрацією, яка розпочалася ще під час спецномінації сестринського фотоконкурсу «Вікі любить Землю», і світлину міста обирало конкурсне журі, а також Ірина Прокопенко, генеральний директор Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам’яток історії, культури і заповідних територій, та Олена Мокроусова, головний фахівець відділу обліку пам’яток Центру. За підсумками їхньої роботи найбільше балів набрала робота Олексія Карпенка — костьол святого Миколая у вечірніх сутінках.

Член журі Роман Бречко зауважив:

Цікаве нічне фото, виділяється на фоні інших робіт.
 

Інший член журі C messier вважає, що загалом робота хороша, але могла б бути симетричною і не ховати центральний тимпан:

I also don’t understand why this isn’t symmetrical. It could move the tree a bit sideways and thus not hide the central tympanum.
 

Костьол святого Миколая — це діючий римо-католицький храм у Києві, побудований у 1899—1909 роках у неоготичному стилі київським архітектором Владиславом Городецьким за проектом С. В. Валовського. 1936 року костьол закрила більшовицька влада, до 1978 року він використовувався як господарське приміщення. З 1978 року будівлю передали Будинку органної музики. Після завершення реставрації приміщення 1981 року і до 1991 року церква працювала як концертний зал. З 1991 року приміщення храму між собою ділять Національний будинок органної та камерної музики України як приміщення для концертів, та парафія Святого Миколая Римо-Католицької Церкви в Україні, яка проводить в ній служби для релігійної громади.

Костьол святого Івана Хрестителя, Біла Церква, Київська область. Автор фото — Роман Наумов, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Костьол святого Івана Хрестителя, Біла Церква, Київська область. Автор фото — Роман Наумов, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

У Київській області теж переміг костьол — колишній костьол святого Івана Хрестителя, який зараз використовується як органний зал. Споруда розташована на історичному ядрі Білої Церкви — Замковій горі. І проглядається з багатьох місць, навіть доволі віддалених від нього. Закладений 1812 року, будівництво закінчене 1816 року. Є поки що непідтверджена версія, що автором цієї пам’ятки класицизму був італійський архітектор Доменіко Ботані, який певний час перебував як архітектор при Браницьких.

Член журі Міхіль Вербек прокоментував, що це приємна біла і сніжна композиція:

A nice white and snowy composition.
 

Гармати з бастіонів Чернігівської фортеці, Чернігів, територія Валу. Автор фото — Сергій Тарабара, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Гармати з бастіонів Чернігівської фортеці, Чернігів, територія Валу. Автор фото — Сергій Тарабара, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Гармати з бастіонів Чернігівської фортеці — пам’ятка історії місцевого значення в Чернігові. Складається з 12 гармат XVI—XVIII століть. Варто зауважити, що територія історичного центру Чернігова, де розташовані гармати, з 1989 року є кандидатом на включення до списку Cвітової спадщини ЮНЕСКО (входить до т.з. попереднього списку — Tentative list).

Члени журі Арільд Воген, Роман Бречко та C messier відзначили «приємну зимову картинку» роботи.

C messier додатково зауважив, що йому б хотілося більше простору між першою гарматою та гілками зверху:

Maybe the camera was a bit to high, as I wanted more space between the first cannon and the branches above.
 

Цим дописом ми завершуємо оголошення регіональних переможців — будемо раді бачити Вас усіх на церемонії нагородження 9 грудня у Державній науковій архітектурно-будівельній бібліотеці імені В. Г. Заболотного (проспект Перемоги, 50, Київ), початок о 12:00.

by antanana at December 08, 2017 06:31 AM

December 07, 2017

Вікі любить пам'ятки

Обласні переможці: Кіровоградська, Запорізька, Дніпропетровська

Наступні три переможці за областями у цьогорічному конкурсі.

Волосне правління, Новоукраїнка, вул. Гагаріна,17.  Автор фото — Наталія Шестакова, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Волосне правління, Новоукраїнка, вул. Гагаріна,17.  Автор фото — Наталія Шестакова, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Наталія Шестакова стала другою учасницею, хто сфотографував волосне управління на Кіровоградщині для Вікіпедії (що доволі нетипово для переможних світлин) і перемогла. Пам’ятка збудована наприкінці ХІХ ст., охоронний статус надано у 2011 році. Зараз там розміщується дитяча бібліотека.

Церква Олександра Невського, село Берестове Бердянського району. Автор фото — Наталія Шестакова, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Церква Олександра Невського, село Берестове Бердянського району. Автор фото — Наталія Шестакова, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

По Запорізький області першість також виборола Наталія і вже за обома згаданими параметрами. У Вікісховищі фото цієї пам’ятки з’явилося завдяки їй вперше саме цього року!

Костел св. Миколая, Кам'янське. Автор фото — PhotoDocumentalist, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Костел св. Миколая, Кам’янське. Автор фото — PhotoDocumentalist, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Костел святого Миколая — один з небагатьох римо-католицьких храмів у східних областях України. Побудований у 1895-97 роках у готичному стилі з двома 33-метровими баштами зі східного фасаду, розрахований на присутність 500 осіб. Будівництво велося на кошти робітників і службовців Дніпровського заводу за участю Металургійного Товариства. Проектувати костел директор заводу запросив архітектора Маріана Хорманського. У 1929 році костел був відібраний у католиків, а майно вивезене. У радянські часи в костелі розміщувалися військкомат і автомийка.  У 1991 році відновлені богослужіння, у 1997 році завершилась реставрація. Стаття у Вікіпедії про пам’ятку є незавершеною.

Roman Catholic Church of Saint Nicholas, Kamianske7

Вигляд костелу у перші роки після зведення

by Anntinomy at December 07, 2017 08:05 AM

December 06, 2017

Вікі любить пам'ятки

Обласні переможці: Вінницька, Миколаївська, Одеська

Наступні три переможці за областями у нашому фотоконкурсі пам’яток культурної спадщини.

Колишня водонапірна вежа у Вінниці. Найкраща світлина Вінницької області 2017. Автор фото — Сергій Рижков, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Колишня водонапірна вежа у Вінниці. Найкраща світлина Вінницької області 2017. Автор фото — Сергій Рижков, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Водонапірна вежа у Вінниці має статус пам’ятки місцевого значення має з 1983 року, а з 2000 — офіційно є одним із символів міста.

Збудована вона у 1912 році за проектом Григорія Артинова і поєднувала функції пожежної каланчі, для цілей якої був пристосований верхній ярус, та забезпечувала роботу першого у Вінниці водогону. До середини століття вежа  залишалась однією з найвищих будівель міста.

Семиярусна восьмикутна витягнута в периметрі башта практично зберегла свій первозданний вигляд. Після реконструкції змінили розташування годинників, спустивши їх на ярус нижче; а ще тепер вежа має чудову вечірню підсвітку, завдяки якій і можна робити такі чудові знімки.

Член журі Юрій Клименко висловився влучно і змістовно:

Дуже технічна і сконцентрована фотографія і цим вона безперечно чіпляє.

 

Будинок Головного командира Чорноморського флоту в Миколаєві. Найкраща світлина Миколаївської області 2017. Автор фото — користувач SNCH, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Будинок Головного командира Чорноморського флоту в Миколаєві. Найкраща світлина Миколаївської області 2017. Автор фото — користувач SNCH, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Будинок Головного командира Чорноморського флоту в Миколаєві — пам’ятка архітектура національного значення і пам’ятка історії місцевого значення.

Будівлю звели у 1792-94 роках за проектом та під керівництвом архітектора П. Нейолова у стилі класицизму XVIII століття. Первинно вона призначалася для правління Чорноморського адміралтейства, однак за час свого існування виконала багато різних призначень: коли завершилося будівництво, тут поселився із сім’єю адмірал Микола Мордвінов, згодом тут проживали та працювали такі адмірали де-Траверсе, Грейг, Лазарєв, фон-Глазенап, Аркас, після Жовтневої революції у будинку розташували гуртожиток для вчителів Наркомпросу, потім — дитячий дім, ремеслене училище, після нього школу-інтернат.

Нарешті у 1973 році прийнято рішення про створення Музею суднобудування і флоту, на той момент «адміральський палац» уже почали реставрувати. І нині музей приймає відвідувачів саме в цій будівлі.

Пам'ятник князю Воронцову, Одеса. Найкраща світлина Одеської області 2017. Автор фото — Сергій Криниця, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Пам’ятник князю Воронцову, Одеса. Найкраща світлина Одеської області 2017. Автор фото — Сергій Криниця, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Пам’ятник князю Воронцову — пам’ятка монументального мистецтва національного значення. Статуя генерал-губернатора Новоросійського краю і Бессарабії князя Михайла Воронцова з’явилася  в Одесі у 1863 році. Це другий пам’ятник у місті, після пам’ятника Дюку. Михайло Воронцов — цікавий зразок людини, що провела молодість і здобула освіту в Лондоні, будував собі маєтки (Вікіпедія має щонайменше три статті з назвою «Воронцовський палац»), але в преамбулі статті про самого Воронцова відзначено інше: «Сприяв господарському розвитку краю, розбудові Одеси та інших міст».

Бронзова статуя князя, загорнутого у мантію і з фельдмаршалським пірначем в руці, міститься на чотирикутному постаменті з кримського діориту. Темного зимового вечора пам’ятник освітлюють хіба що вогні Спасо-Преображенського собору неподалік, в якому, власне, і похований Михайло Воронцов.

Враження члена журі користувача C messier:

Мені справді подобається рішення статуї як силуету. Туман додає фотографії містичної атмосфери. Хоча ще питання, чи треба було так обрізати знімок унизу.


Залишилося ще кілька регіональних переможців! Вже скоро 😉

by Vira Motorko at December 06, 2017 12:30 PM

December 05, 2017

Вікі любить пам'ятки

Обласні переможці: Львівська, Рівненська, Волинська

У цих областях перемогли пам’ятки-візитки своїх міст, добре відомі нашим учасникам.

Сергій Криниця вкотре став автором найкращої світлини в області, а саме найкращої серед тих, що зафіксували пам’ятки Львівщини.

Львівський оперний театр. Найкраще фото Львівської області. Автор фото — Сергій Криниця, поширюється на умовах вільної ліцензії CC BY-SA 4.0

Львівський оперний театр. Найкраще фото Львівської області. Автор фото — Сергій Криниця, поширюється на умовах вільної ліцензії CC BY-SA 4.0

Львівський національний академічний театр опери та балету імені Соломії Крушельницької — театр опери і балету у Львові, розташований в історичному центрі міста на проспекті Свободи, 28 та названий на честь відомої української оперної співачки Соломії Крушельницької. Будівництво театру розпочалось у червні 1897 року за проектом архітектора Зигмунта Горголевського — автора багатьох монументальних споруд Польщі і Німеччини. Проект було обрано за результатами конкурсу та непростого обговорення, що призвели до деяких змін у ньому.

Земляні, мулярські, каменярські роботи та бетонування доручили фірмі Івана Левинського, асфальтову гідроізоляцію виконало підприємство Станіслава Лишкевича. Бляхарські роботи виконала львівська фірма Генрика Богдановича, металеві конструкції перекриттів виготовлено на вагонному заводі в Сяноку. Систему вентиляції встановила фірма Johannes Haas із Відня спільно з львів’янином Владиславом Нємекшею. Нагляд за роботами здійснював особисто Зиґмунт Ґорґолевськийза участі випусників краківської Промислової школи, з яких найдовше на будмайданчику працював Ян Новорита — в майбутньому відомий архітектор Львова і Катовіц. Усе внутрішнє оздоблення також виконано за проектом Ґорґолевського, але тут керівником робіт був Марцелій Гарасимович. Живописні та скульптурні роботи доручено окремо запрошеним митцям, зокрема скульпторам Антонію Попелю та Тадеушу Барончу (композиції «Трагедія» та «Комедія»), Петрові Війтовичу (статуї «Слава», «Поезія» та «Музика»), Тадеушу Вісньовецькому, Юліушу Белтовському, Юліану Марковському.

Стилістично споруда відноситься до неоренесансу та необароко. Присутні також елементи модерну. Застосовано велику кількість форм обидвох стилів та рясне скульптурне декорування.

У серпні 2017 року гендиректор оперного театру Василь Вовкун заявив, що банерна реклама назавжди зникне із фасаду Львівської опери. Можливо, переможна світлина зафіксувала перші дні цього рішення у дії і, звісно ж, від того багато виграла.

Член журі Георгій Чернілєвський це фото коментує так:

КОМПОЗИЦІЯ

Нічні знімки Львівського оперного театру завантажували і раніше, але тут автор зміг подати цю будівлю по-новому за рахунок цікавого композиційного рішення. По-перше, це відмова від симетрії. Театр знято не фронтально, а з правого кута. По-друге, віддзеркалення у фонтані стало одним з важливих елементів загальної картини.
Додатково варто відзначити, що фотографія пройшла грамотну пост-обробку. Зокрема виправлено геометричні викривлення, які зазвичай наявні на подібних знімках.

 

Руїни замку, с. Новомалин. Найкраща світлина Рівненської області. Автор фото — Demmarcos, поширюється на умовах вільної ліцензії CC BY-SA 4.0

Руїни замку, с. Новомалин. Найкраща світлина Рівненської області. Автор фото — користувач Demmarcos, поширюється на умовах вільної ліцензії CC BY-SA 4.0

У Рівненський області перемогу в номінації вже другий рік поспіль виборює світлина Новомалинського замку, точніше його каплиці, але тепер у об’єктиві користувача Demmarcos. Руїни замку розташовані в селі Новомалин, що в Острозькому районі Рівненської області. Каплиця побудована в неоготичному стилі, її цокольна частина — залишки оборонної вежі. Кожен із чотирьох фасадів прорізаний одним вузьким стрілчастим вікном, а поставлені на зовнішніх кутах високі круглі башточки, розкреслені лінійним рустом, нагадують готичні пінаклі. Інтер’єр каплиці був прикрашений різьбленням по мармуру, виконаної скульптором Т. О. Сосновським. Замковий комплекс зазнав руйнувань під час Другої світової війни. Замок — один із найстаріших в Україні, проте на сьогодні залишились лише художньо атракційні руїни.

Від пам’яткознавців у журі це фото отримало і 10/10, а от фотографи ставили оцінки скромніші, нагадуючи (як-то користувач C messier), про те, що можна було б і скористатися правилом третин.

В'їзна (Надбрамна) башта Луцького замку. Найкраща світлина Волинської області. Автор фото — Мирослав Видрак, поширюється на умовах вільної ліцензії CC BY-SA 4.0

В’їзна (Надбрамна) башта Луцького замку. Найкраща світлина Волинської області. Автор фото — Мирослав Видрак, поширюється на умовах вільної ліцензії CC BY-SA 4.0

Фото церковних пам’яток, що виборювали перемоги у Волинській області останні два роки, поступилися замку. Світлина В’їзної (Надбрамної) башти Мирослава Видрака отримала найбільше балів журі.

Замок Любарта, або Луцький замок — верхній замок Луцька, один із двох (частково) збережених замків, пам’ятка архітектури та історії національного значення. Один із найбільших, найдавніших і найкраще збережених в Україні замків. Головний об’єкт історико-культурного заповідника «Старий Луцьк», культурний осередок та найстаріша споруда Луцька.

В’їзна вежа це п’ятиярусна паралелепіпедна споруда. Висота становить 28 м, розмір в плані 11,9×12,05 м. У південній частині розміщені гвинтові сходи, які сполучались із князівським палацом. Від рогу вежі починається стіна Окольного замку. Унизу вежа підпирається потужними контрфорсами, зведеними на початку XIX ст, які дещо звужуються доверху. Між ними арковий вхід у замок. Над входом розташовані два портали з арковим завершенням. Це колишні входи у замок, колись вони закривались підйомним мостом. Другий ярус вежі має напівциліндричні, а третій та четвертий мали хрещаті склепіння. Лише вони порушують загалом симетричну структуру головного фасаду вежі. У середній частині фасаду виступають квадратні зубці, розташовані над проміжним карнизом. Верхній карниз має аркатурний мотив і оперізує вежу по периметру. Під ним знаходяться два отвори. Аттик має потужні зубці-мерлони ренесансної форми. Задній фасад вежі, який виходить у замковий двір, має простішу структуру. Центральний прохід має готичне завершення. Середні яруси вежі, за винятком верхнього, мають по одному вікну, обрамлені білокам’яними ренесансними наличниками.

У коментарях до цього фото члени журі погодились одне з одним, що світлина має приємний настрій (користувач C messier) і чудову композицію (Міхіль Вербек).


У дописі використано інформацію зі статей у Вікіпедії:
uk.wikipedia.org/wiki/Львівський_національний_академічний_театр_опери_та_балету_імені_Соломії_Крушельницької
uk.wikipedia.org/wiki/Новомалинський_замок
uk.wikipedia.org/wiki/Замок_Любарта#Архітектура

by Anntinomy at December 05, 2017 06:13 PM

Користувач:Ата

Якби Вікіпедія найняла спамерів для своєї реклами

Час від часу я заходжу в розділ «спам», щоб почитати коментарі на wikilovesmonuments.org.ua, які туди потрапляють. (Все-таки інколи там опиняються притомні речі, треба ж їх рятувати?) Спамних коментарів сотні, вони повторюються, і схеми видно краєм ока.

Якби Вікіпедія найняла спамерів, щоб вони рекламували її в коментарях сайтів, це виглядало б десь так.
  • Ми всіємо цінувати Ваш час і розділяємо з Вами спільні цілі. Ваша поінформованість про різні речі наш головний пріоритет. Наші послуги: статті про все на світі з внутрішніми переходами з одної на іншу. Можливість гортати статті до третьої ночі. Не проходьте повз нашу пропозицію, заходьте вже зараз: uk . wikipedia . org
  • універсальний сервіс. для комплексного отримання інфи в інтернеті й оптимізації ваших знань без посередників і переплат в одному місці! Ви вводите потрібну назву, після чого наш пошуковик аналізує її і пропонує статті, в яких вона найчастіше зустрічається, обираючи найоптимальніші входження. Слідуючи підказкам і рекомендаціям, всього за 10 хвилин ви отримуєте безплатну й ефективну статтю про потрібну річ! http://bit.ly/2jRrqbj — як знайти потрібну інфу. https://uk.wikipedia.org/ найкраще в інтернеті
  • збільшення твоїх звивин
  • ми знаємо, що таке хентай https://uk.wikipedia.org/wiki/Хентай — історія, цензура, види, картинки, журнали, відеоігри, дискусії
  • я дуже вдячна за цю тему на форумі! ви класні, продовжуйте в тому ж дусі. https://uk.wikipedia.org/wiki/Римський_Форум — Риточка
  • Напередодні свята обов'язково треба завітати у Вікіпедію! Незалежно від доходу та інших індивідуальних особиливостей, кожній жінці хочеться знати про походження свята і традиції в різних країнах, це безсумнівно. Детальніше читайте на нашому сайті uk.wikipedia.org
  • Дане повідомлення розміщене тут особою, яка прочитала у Вікіпедії, що таке «сайт». Сайт — це сукупність веб-сторінок, доступних у мережі Інтернет, які об'єднані як за змістом, так і за навігацією під єдиним доменним ім'ям. Ви читаєте це — значить це працює! ;) Подробиці на офіційному сайті https://uk.wikipedia.org/wiki/Веб-сайт, є скорочений перший абзац для лінивих.
  • Дослідники написали у British Medical Journal, що вакцини не викликають аутизму, а стаття, з якої почався весь галас про це, була сфабрикована. Читайте про це та багато іншого на сайті uk.wikipedia.org
  • Не знаєте куди поїхати влітку? Аблі! Економіка: 2010 року серед 2180 осіб працездатного віку (15-64 років) 1690 були активними, 490 — неактивними (показник активності 77,5%, у 1999 році було 74,1%). З 1690 активних мешканців працювали 1592 особи (842 чоловіки та 750 жінок), безробітними було 98 (51 чоловік та 47 жінок). Серед 490 неактивних 216 осіб було учнями чи студентами, 150 — пенсіонерами, 124 були неактивними з інших причин https://uk.wikipedia.org/wiki/Аблі
    Цікавитеся, коли була заснована Черкаська обласна державна телерадіокомпанія «Рось»? Черкаська обласна державна телерадіокомпанія працює в ефірі 19 років. Вона розпочала свою діяльність 14 лютого 1990 року. Своєму народженню вона завдячує колективу Черкаського виробничого об'єднання «Азот», що виступив спонсором. Саме 14 лютого в телеефірі Черкащини вийшло перше «Актуальне інтерв'ю» заслуженого журналіста України Леоніда Рябіщука з Першим секретарем обкому компартії Олександром Ружицьким на технічній базі «Інформвідео» Всесоюзної філії науково-дослідницького інституту техніко-економічних показників у хімічній промисловості. Це відбулося в телеефірі телеканалу УТ-1. Рік на цій же базі виходили в ефір експериментальні програми по 30 хвилин щосуботи. https://uk.wikipedia.org/wiki/Черкаська_обласна_державна_телерадіокомпанія_«Рось»
    Думаєте, електростанції є лише на Дніпрі? ГАЕС Агвайо (ісп. Aguayo) — гідроелектростанція на півночі Іспанії в провінції Кантабрія. Як нижній резервуар станції використовується водосховище Алса на річці Торіна (права притока Бесайя, яка в свою чергу впадає праворуч до Сайя неподалік від впадіння останньої у Біскайську затоку біля Сантадеру), що дренує північний схил Кантабрійських гір. Його утримує гравітаційна гребля висотою 49 метрів та довжиною 190 метрів, яка потребувала для спорудження 86 тис. м3 матеріалу. Як верхній резервуар слугує штучна водойма, створена на горі західніше від сховища Алса за допомогою кам'яно-накидної дамби із асфальтовим ущільненням висотою 32 метри та довжиною 2,8 км, на яку пішло 4,7 млн м3 матеріалу. Об'єм верхнього резервуару становить 10 млн м3, нижнього — 23 млн м3. Різниця у висоті між ними дозволяє створити напір у 329 метрів. https://uk.wikipedia.org/wiki/ГАЕС_Агвайо
    Можете написати кращу статтю про Ризьку операцію, ніж ми? Вперед! Ризька операція — наступальна операція радянських військ 3-го, 2-го й 1-го Прибалтійських фронтів у взаємодії з Балтійським флотом, що була проведена з 14 вересня по 22 жовтня 1944. Складова частина Прибалтійської стратегічної наступальної операції 1944 року. Мета — розгромити ризьке угруповання Вермахту, звільнити Ригу і вийти на узбережжі Ризької затоки, не допустивши відходу німецьких військ у Східну Пруссію. https://uk.wikipedia.org/wiki/Ризька_операція
    День шоколаду це справді свято! Батьківщиною всесвітнього дня шоколаду вважається Франція. Саме французи в 1995 році поклали початок цього свята. Це молоде свято досить швидко здобуло популярність і крім Франції широко відзначається в Німеччині, Італії, Швейцарії та інших країнах як всередині Європейського союзу, так і за його межами. В Україні День шоколаду найбільш яскраво святкують у Львові. 2016 року святкування відбувалось у березні. https://uk.wikipedia.org/wiki/Всесвітній_день_шоколаду
    Маєте фотку з Анголи? Холєра, у нас нема зображення з Бенгели. Зате є текст! Бенгела (порт. Benguela) — провінція Анголи. Центр — місто Бенгела, площа 31 788 км². Згідно зі статистикою 1988 року, в провінції проживало 297 700 міських і 308 800 сільських жителів, населення провінції становило 606 500 осіб. На 2005 рік населення провінції становило 939 000 осіб. Виходить до Атлантичного океану. На півдні межує з провінціями Намібе і Уїла, на півночі — з провінцією Південна Кванза, на сході — з Уамбо. https://uk.wikipedia.org/wiki/Бенгела_(провінція)
    Медична сигналізація, або Система екстреного виклику допомоги — система, що дозволяє самотнім людям похилого віку та людям з обмеженими можливостями викликати медичну допомогу. Системи медичної сигналізації існують в розвинутих країнах світу вже понад 30 років. Типова система складається з бездротового кулона/браслета та передавача. У випадку настання кризової ситуації людина натискає кнопку на кулоні/браслеті, сигнал ретранслюється передавачем на центральну станцію моніторингу компанії, де оператор викликає необхідну допомогу. https://uk.wikipedia.org/wiki/Медична_сигналізація
    Тепер ви знаєте на одне японське слово більше! Дзьосо́ (яп. 常総市, じょうそうし) — місто в Японії, в префектурі Ібаракі. Розташоване в південно-західній частині префектури, в нижній течії річки Кіну. Виникло на основі річкового порту раннього нового часу. Засноване 1 січня 2006 року шляхом об'єднання міста Міцукайдо з містечком Ісіґе. Основою економіки є виробництво електроприладів. В місті мешкає велика община бразильських емігрантів. Станом на 1 жовтня 2007 площа міста становила 123,52 км². Станом на 1 серпня 2008 населення міста становило 65 818 осіб. https://uk.wikipedia.org/wiki/Дзьосо
    О, ви точно знаєте це обличчя! Але чи пам'ятаєте, де його вперше побачили? Пітер Гейден Дінклейдж  — американський актор театру та кіно. Почав кар'єру 1995 року; широка популярність прийшла після ролі у фільмі 2003 «Станційний доглядач», за яку був номінований на премію Гільдії кіноакторів США 2004 року. Після цього знімався у фільмах «Ельф» (2003), «Суперпес» (2007), «Визнайте мене винним» (2006), британської трагікомедії «Смерть на похоронах» (2007), її однойменному американському рімейку (2010), в екранізації другої книги серії «Хроніки Нарнії»: «Хроніки Нарнії: Принц Каспіан» (2008). За роль Тіріона Ланністера у серіалі «Гра престолів» (2011) Дінклейдж був удостоєний премії «Еммі» у номінації «Найкращий актор другого плану у драматичному телесеріалі» та премії «Золотий глобус» у номінації «Найкраща чоловіча роль другого плану — міні-серіал, телесеріал або телефільм». https://uk.wikipedia.org/wiki/Пітер_Дінклейдж
  • Дякую!
  • Привіт! Класний у вас сайт! Зацініть, знайшов супер перелік письменниць-фантасток у гарній якості https://uk.wikipedia.org/wiki/Список_жінок-фантастів Список найкращих англомовних науково-фантастичних романів https://uk.wikipedia.org/wiki/Список_найкращих_англомовних_науково-фантастичних_романів Список апокаліптичних і постапокаліптичних творів https://uk.wikipedia.org/wiki/Список_апокаліптичних_і_постапокаліптичних_творів Брама (роман) https://uk.wikipedia.org/wiki/Брама_(роман) і Маєш скафандр – подорожі будуть https://uk.wikipedia.org/wiki/Маєш_скафандр_–_подорожі_будуть
  • У нас на вищевказаному сайті https://uk.wikipedia.org можна почитати про те, як насправді треба казати «Вишгородська ікона Божої Матері», а не Володимирська
Якось так. Нові різновиди спаму з'являються постійно, тож кгм, мабуть буде й продовження…

by Peter Eich, cc by-sa

by Vira Motorko (noreply@blogger.com) at December 05, 2017 12:16 PM

December 04, 2017

Вікімедіа Україна

Обличчя Вікіпедії, історія третя: Валентина Кодола

Вікіпедія — це величезна вільна онлайн-енциклопедія, яка з’явилася не з повітря, а завдяки волонтерській роботі багатьох авторів. У тому числі, статті до неї пишуть — і не самі, а разом зі своїми учнями — такі натхненні вчителі, як Валентина Кодола з Черкащини. Про вчителя у Вікіпедії — наша третя історія #ОбличчяВікіпедії.
Валентина Кодола на нагородженні переможців конкурсу «Пам'ятки України: Крим». Автор фото — Ilya, вільна ліцензія cc by-sa 4.0

Валентина Кодола на нагородженні переможців конкурсу «Пам’ятки України: Крим». Автор фото — Ilya, вільна ліцензія cc by-sa 4.0

Вікімедіа Україна (ВМУА): Доброго дня, пані Валентино. Розкажіть трохи про себе, будь ласка.
Валентина Кодола: Доброго дня! Народилась я на Черкащині. Неподалік від міста Корсунь-Шевченківський, в мальовничому селі Шендерівка. Мій край — край Тараса Шевченка, Івана Нечуя-Левицького, Богдана Хмельницького. Можливо через те, я стала вчителем історії, закінчивши у 1996 році КНУ імені Тараса Шевченка. Любов до дітей та вчительської професії мені прищепила моя мама, яка навчала дітей української мови та літератури. Працюю в рідній школі, викладаю історію та зарубіжну літературу. Завжди прагну чогось нового, тому постійно в русі та пошуках тих методик, які зможуть зробити мої уроки цікавими та дадуть максимум знань моїм учням. Пишаюся й особистими досягненнями в житті — моєю донькою, нині випускницею КНУ імені Тараса Шевченка. Щоправда, її покликанням стала юриспруденція.

ВМУА: Розкажіть, будь ласка, як давно Ви у Вікіпедії? Скільки часу Ви їй присвячуєте?
Валентина: Вікіпедію я редагую з 2011 року. Сьогодні (25.11.2017) саме виповнилось 6 років й 1 день! (Досить цікавий день обрано для розповіді про себе). Час для даного ресурсу відводиться різний, залежно від того, що мені потрібно: редагувати, бути членом журі конкурсів з написання статей, розвивати Освітню програму чи просто використовувати її на вікі-уроках.

На нагородженні конкурсу «Пишемо про благодійність». Автор фото — Amakuha, вільна ліцензія cc by-sa 3.0

На нагородженні конкурсу «Пишемо про благодійність». Автор фото — Amakuha, вільна ліцензія cc by-sa 3.0

ВМУА: Як Ви почали редагувати Вікіпедію?
Валентина: У Вікіпедію я прийшла через те, про що вже говорила — завжди намагалась зробити свої уроки цікавішими та змістовнішими. Для цього використовували матеріали із статей Вікіпедії. І от у листопаді 2011 року я побачила банер з оголошенням про конкурс із написання статей «Французька осінь». Це мене дуже зацікавило. Й таким чином перша й конкурсна стаття «Зона (поезія)» була написана. Взагалі, конкурсних статей було 17. Роботу в проекті розпочала тільки з 6 тижня. За словами Користувач:Amakuha, Всеволод Ткаченко відзначив три мої статті, як «на його думку, бездоганні». Отримала «Спеціальний приз» від Всеволода Ткаченка і Диплом за високу якість статей про літературу Франції. А далі була перемога у конкурсі «Пишемо про благодійність». А далі ще низка перемог. Ну а потім я перейшла в «статус» журі конкурсних статей.

ВМУА: Що Вас спонукає редагувати Вікіпедію зараз?
Валентина: Редагуючи Вікіпедію та ставши членом ГО «Вікімедіа Україна», я визначилась із напрямком своєї діяльності — Освітня програма. Мотивів є декілька: хочеться працювати так, щоб було корисно для всього суспільства; хочеться, щоб у Вікіпедії можна було знайти необхідні матеріали у моїй роботі — така собі фахова зацікавленість; і хочеться бути розвиватися, бути сучасним педагогом — і вчити дітей, допомагати колегам.

ВМУА: Пані Валентино, за основним фахом Ви викладаєте у школі. Розкажіть про те, як Ви долучаєте учнів та колег до поширення вільних знань. Що спонукало Вас давати учням практичні завдання у Вікіпедії?
Валентина: Як уже згадувалось, Освітня програма дає широкий простір для застосування Вікіпедії в навчальному процесі. Так виникла ідея проводити вікі-уроки. (Вікі-уроки — нетрадиційні інтерактивні медійні уроки, де учні працюють з матеріалами Вікіпедії та інших сестринських проектів, засвоюючи навчальну тему. Такі уроки на етапі узагальнення та систематизації знань можуть супроводжуватись створенням колективної чи індивідуальних статей по темі). Таким чином, учні залучались до даного ресурсу з подальшим створенням освітніх курсів та написанням статей. Це розвивало їхні комунікативні навички та навички роботі в інтернеті із пізнавальними ресурсами, сприяло формуванню самостійного та критичного мислення. А далі виникла ідея провести тренінг для вчителів України з метою залучення до редагування Вікіпедії. Перший тренінг пройшов під девізом «Навчився сам, навчи своїх колег та учнів!». Це спрацювало! Потім було проведено «Круглий стіл» для вчителів, які стали активно редагувати Вікіпедію та брати участь в інших справах, зорганізованих ГО «Вікімедіа Україна». Нині працюємо над навчально-методичним посібником «Використання Вікіпедії та сестринських проектів в освітньому просторі», який має стати гарним помічником вчителям.

ВМУА: У розділі Вікіпедії українською мовою час від часу проводяться конкурси статей. Ви часто долучалися як член журі. Розкажіть про Ваш досвід. Що Вас найбільше у цій роботі радувало, а що засмучувало. Може є якісь цікаві історії, щоб поділитися?
Валентина: Так, я часто була членом журі. Насамперед, я сама пройшла не раз шлях конкурсантки, тому добре розуміла психологію та мотиви учасників. Намагалась бути толерантною саме з новачками, розуміючи, що перші прикрощі можуть назавжди відбити інтерес до написання статей. Напевно це мені вдалось, бо деякі конкурсанти стали активними редакторами та членами ГО «Вікімедіа Україна». Це найбільше радувало й радує. Засмучувало те, що не всі учасники розуміли призначення Вікіпедії й статті були поганого змісту. Адже ми прагнемо не тільки кількісного, а й якісного наповнення Вікіпедії. Тоді в мені «спрацьовувала» вчительська суворість. Ви знаєте, напевно, членами журі й мають бути вчителі. Цікаві історії? Чогось конкретного не можу сказати. Але сам процес був цікавий. Також цікаво було нагородждувати переможців, знайомлячись із ними. Вдивлятись не в нікнейми, а в живі обличчя, спілкуватись…

ВМУА: Чимало вчителів у всьому світі забороняють учням користуватися Вікіпедією, вважаючи її ненадійною. Яка Ваша думка?
Валентина: Мабуть, такі вчителі не люблять свою країну, не люблять свою мову. Адже легко щось засудити, важче стати й зробити. Якщо когось щось не влаштовує у Вікіпедії — звісно, такі моменти є, — зроби її кращою своїм внеском та внеском своїх вихованців.

ВМУА: Від моменту появи доручення Гройсмана про сприяння наповненню Вікіпедії було чимало відгуків від освітян про цю ініціативу, і позитивних, і не дуже. Які настрої панують серед Ваших колег?
Валентина: Знаєте, всі ми різні. Вчителі також бувають різні, маючи свій арсенал формування знань, умінь та навичок. Вікіпедистами або народжуються, тоді легше, або стають, тоді важче. Не завжди ми бажаємо робити те, що важче. Але приклад моїх колег поширюється. Й саме прикладом, а не примусом, можна когось залучати до наповнення Вікіпедії. Все ще попереду 🙂

ВМУА: Ми писали у блозі про корисність Вікіпедії у навчанні. Чим Ви могли б доповнити ці твердження? Чи спростувати? Чи вважаєте Ви, що школа (а може й, взагалі, держава) повністю використовує потенціал Вікіпедії саме в освіті?
Валентина: Звісно, що матеріали Вікіпедії не замінять підручник. Але світ міняється, він стає гіперактивним. Учні надзвичайно захоплені, коли ми на уроках працюємо із вікіпедійними статтями, пірнаючи «синіми» посиланнями у світ знань. Оживляються навіть слабші учні, тому Вікіпедія — гарний матеріал для особистісного зорієнтованого навчання. Це вже не роботи, які відтворюють навчальний матеріал, а активні його творці.

ВМУА: Ви проводили вікіуроки у своєму класі, вікілінійки. Поділіться досвідом, будь ласка. Що є найскладнішим для учнів у Вікіпедії, а що дається найлегше? Які відгуки від учнів ви чуєте?
Валентина: Звісно, що легше працювати із статтями готовими, важче їх писати. Але все це учням дуже цікаво.

ВМУА: Чи є якісь ідеї чи/та проекти, які Ви хотіли б реалізувати, використовуючи Вікіпедію як інструмент в освіті?
Валентина: Про це я вже згадувала: тренінги, «круглі столи», методичні посібники для вчителів, вікітабір. Наступні ідеї, думаю, прийдуть в процесі.

WMUA Wikitraining 20-21 08 2016 Anntinomy07

Учасники вікітренінгу для педагогів, ініційованого В. Кодолою. Автор фото — Anntinomy, вільна ліцензія cc by-sa 4.0

ВМУА: Як ви ставитеся до «менших» вікіпроектів, таких як Вікідані, Вікіновини, Вікісловник, Вікіцитати тощо?
Валентина: Дуже добре! Недарма наш навчальний посібник в назві має слова «сестринські проекти». Розробила методичні прийоми використання цих проектів на уроках, ділюсь з колегами.

ВМУА: Що, на Вашу думку, є рисою, яка відзначає вікіспільноту (зокрема, в Україні)? Що вирізняє і об’єднує цих людей?
Валентина: Вікіпедію редагують патріоти, які люблять свою Україну та бажають, щоб україномовна Вікіпедія була найкращою в світі.

ВМУА: Які ваші власні плани на майбутнє?
Валентина: Просування Освітньої програми. Якщо ти пов’язав своє життя із Вікіпедією один раз, то вже назавжди….

ВМУА: Дякуємо!


by Vira Motorko at December 04, 2017 07:57 AM

December 03, 2017

Вікі любить пам'ятки

Обласні переможці: Черкаська, Полтавська, Сумська

Представляємо світлини-переможці ще трьох областей.

Готель «Слов’янський» (місто Черкаси). © SNCH, ліцензія CC-BY-SA-4.0

Готель «Слов’янський» (місто Черкаси). © SNCH, ліцензія CC-BY-SA-4.0

Найбільше балів серед світлин Черкаської області отримала фотографія так званого «Блакитного палацу» – будівлі колишнього готелю «Слов’янський», що побудований на замовлення одного з найвідоміших у свій час підприємців Скорини за проектом архітектора Владислава Городецького в кінці XIX століття. Автор фото – користувач SNCH.

В архітектурі будівлі поєднані риси класицизму, модерну, близькосхідного стилю Середньовіччя. Будівля розташована за адресою вул. Остафія Дашковича 20 і є пам’яткою архітектури місцевого значення.

До речі, фотографія цієї пам’ятки (за авторством Сергія Криниці) 2013 року вже перемагала в області.

Будинок Полтавських губернських державних установ. © Сергій Криниця, ліцензія CC-BY-SA-4.0

Будинок Полтавських губернських державних установ. © Сергій Криниця, ліцензія CC-BY-SA-4.0

Найкращою фотографією Полтавської області журі визнало світлину Сергія Криниці «Будинок Полтавських губернських державних установ».

Ця пам’ятка історії та архітектури національного значення знаходиться за адресою вул. Соборності 36.

Середню частину будівлі було споруджено у 1811 році в стилі класицизму за типовим проектом 1803 року архітектора Адріяна Захарова, а вже 1866 року впритул до середнього корпусу добудовано бічні крила за проектом харківського архітектора Ф. І. Данилова.

Впродовж XIX—початку XX століття тут містилася більшість губернських установ. Після Жовтневого перевороту у будинку розмістилися установи губвиконкому.

Після того, як 1943 року будівля згоріла, вона була відбудована у 1948–1952 роках за проектом архітектора Д. М. Гольдінова та інших, при консультації архітектора Є. I. Катоніна. Зараз тут міститься міськрада.

Спасо-Преображенська церква (с. Ворожба). © Андрій Ямщинський, ліцензія CC-BY-SA-4.0

Спасо-Преображенська церква (с. Ворожба). © Андрій Ямщинський, ліцензія CC-BY-SA-4.0

У Сумській області перемогла фотографія Спасо-Преображенської церкви в селі Ворожба Лебединського району авторства Андрія Ямщинського.

Перша церква на цьому місці існувала з другої половини ХVІІ століття. Довгий час споруда була дерев’яною. Лише в кінці ХІХ століття за проектом харківського архітектора В. Немкіна була збудована нова кам’яна церква, яка успадкувала назву попередньої. У другій половині ХХ століття інтер’єр церкви був майже знищений. Вціліла лише вівтарна частина. Нині тут ведуться реставраційні роботи.

Архітектурний ансамбль складається з церкви з трьома куполами і надбрамної дзвіниці й є пам’яткою архітектури місцевого значення.

by Oleh Kushch at December 03, 2017 09:27 PM

Найкращі банери для Вікімандрів 2017

Настав час підвести підсумки спецномінації конкурсу – банери для Вікімандрів.

У цій номінації переміг банер з панорамою української столиці – Подолу та Поштової площі, яку завантажив користувач:Moahim.

Київ: Поштова площа та Поділ. Автор фото — Moahim, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Київ: Поштова площа та Поділ. Перше місце у спецномінації. Автор фото — Moahim, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Банери із зображенням перлини Поділля та України – Кам’янець-Подільської фортеці отримали одразу два призових місця. (Натискайте на фото, щоб відкрити його повністю).

Кам'янець-Подільська фортеця. Автор фото — Posterrr, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Кам’янець-Подільська фортеця. Друге місце у спецномінації. Автор фото — Posterrr, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Кам'янець-Подільська фортеця. Автор фото — Сарапулов, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Кам’янець-Подільська фортеця. Третє місце у спецномінації. Автор фото — Сарапулов, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Також окреме і незалежне журі спецномінації відзначило банери із зображеннями Білої Церкви та Меджибожа.

Вид з висоти на костел св. Іоана Хрестителя на Замковій горі, Біла Церква. Чертверте місце у спецномінації. Автор фото — Роман Наумов, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Меджибізький замок. Автор фото — Aniskov, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Меджибізький замок. П’яте місце у спецномінації. Автор фото — Aniskov, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Усього було подано 54 банери з українськими пам’ятками — третина від усіх фотографій, що беруть участь у цій міжнародній спецномінації.

Нагадаємо, що банери активно використовуються у проекті Вікімандри. Українською мовою проект має понад 600 статей. Цей показник є поки занадто малим, проте сам проект має всі шанси для того, аби перетворитися на найкращий путівник українською мовою, та потребує, щоб Ви ділилися з іншими важливою інформацією про Ваші подорожі!

Крім того, на лютий 2018 року заплановано конкурс «Підтримай Вікімандри українською», де за створені та покращені статті можна буде отримати призи! Слідкуйте за додатковою інформацією.

Дякуємо усім хто завантажив світлини у спецномінації та вітаємо переможців! Чекаємо у Вікімандрах!

by visem at December 03, 2017 12:03 PM

Вікімедіа Україна

Що привезли українські вікіпедисти з CEE Meeting 2017

22—23 вересня відбувалася традиційна конференція редакторів Вікіпедії та сестринських проектів з країн Центральної та Східної Європи — CEE Meeting 2017.

У Варшаві зібралися представники багатьох мовних спільнот з регіону (в його широкому розумінні): від фінської до азербайджанської, від німецької до башкирської.  З України взяли участь троє вікімедійців, що отримали грант від ГО «Вікімедіа Україна» – Микола Приходько, Тарас Рикмас, Віктор Семенюк — та членкиня Ради повірених Фонду Вікімедіа Наталія Тимків.

CEE — найбільше регіональне угруповання у русі Вікімедіа. Об’єднувані спільним минулим своїх країн, але більше — прагненням гідного майбутнього для своїх мов — учасники шостої регіональної конференції обговорили чимало питань. Переважно це те, що стосується всього руху Вікімедіа: складання стратегії до 2030, обмін досвідом проведення конкурсів, провадження Освітньої програми, організації подій та експедицій, роботи з партнерами серед державних установ — але все в контексті цього регіону Європи, де у волонтерів свої цінності, а в установ своє правове поле, відмінне від тої ж Європи Західної.

Українці, разом з іншими колегами з регіону, поділились досвідом проведення Вікіекспедицій (фінансування невеликих мандрівок задля поповнення вікіпроектів світлинами і текстами) та розповіли про проект ВікіСтудія (співпраця з навчальними закладами Чернігова). Натомість привезли інформацію про проведення хакатонів в інших країнах та різні способи мотивації редакторів Вікіпедії та волонтерів-організаторів.

Ви можете ознайомитися зі звітом українських учасників по днях, а також переглянути відеозаписи різних доповідей у Вікісховище або ж на youtube.

Але ще одне, що привезли українці з конференції у Польщі — завзяття на організацію міжнародних заходів. Нещодавно стало відомо, що наступна зустріч CEE Meeting відбудеться в Україні — Львів переміг у конкурсі на проведення конференції у 2018 році. Про її дату і місце ми повідомимо  тут, у блозі, пізніше, тож слідкуйте за публікаціями!

Обговорення вікіекспедицій. Зліва направо: Тарас Рикмас (Україна), Тоні Рістовскі, Як Ґрох (Чехія), Yarl (Польща) . Автор фото Visem, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Обговорення вікіекспедицій. Зліва направо: Тарас Рикмас (Україна), Тоні Рістовскі, Як Ґрох (Чехія), Yarl (Польща) . Автор фото Visem, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Розповідь про Вікістудію. Автор фото Visem, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Розповідь про Вікістудію. Автор фото Visem, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Учасники CEE Meeting 2017 у Варшаві. Автор фото Lantuszka, вільна ліцензія CC BY-SA 3.0

Учасники CEE Meeting 2017 у Варшаві. Автор фото Lantuszka, вільна ліцензія CC BY-SA 3.0


by visem at December 03, 2017 07:08 AM

November 30, 2017

Вікімедіа Україна

Доступ до архівів як частина права на інформацію. Частина перша: Конспект-репортаж з конференції

У першій частині статті наведений короткий конспект-репортаж з конференції, яку відвідав секретар Правління ГО «Вікімедіа Україна», відповідальний за напрямок БоГеМА, Артем Комісаренко. Друга частина буде присвячена авторській позиції щодо архівної реформи в Україні і місця в ній «Вікімедіа Україна».


Конференція «Доступ до архівів як частина права на інформацію» відбулася 15 листопада в Києві й була організована Секретаріатом Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у співпраці з ГО «Центр демократії та верховенства права (CEDEM)» за підтримки й у рамках проекту Ради Європи «Зміцнення свободи медіа та створення системи Суспільного мовлення в Україні» в межах Плану дій Ради Європи для України на 2015-2017 рр.

Захід проходив за офіційної участі «Українського інституту національної пам’яті», «Центру досліджень визвольного руху», Центру вивчення генеалогії «Пращур». Були присутні також представники низки громадських організацій, з ГО «Вікімедіа Україна» включно, представники державних українських і закордонних архівних установ, народні депутати Верховної Ради України та ін. (докладніше про всіх спікерів — нижче).

Вітальні слова

Конференція розпочалася з вітального слова модератора (Ігор Розкладай, експерт «Реанімаційного Пакету Реформ», членом якого є, між іншим, і «Вікімедіа Україна»; ГО «Центр демократії та верховенства права (CEDEM)»), який оголосив тему, мету заходу й запропонував спікерам уявити собі майбутнє архівів, архівної справи в Україні. Далі з вітальним словом виступили інші учасники.

Вікторія Сюмар, голова Комітету Верховної Ради України з питань свободи слова та інформації, наголосила на важливості архівів для національної безпеки, адже той, хто володіє архівами — володіє історією, володіє історичною пам’яттю; інформація що міститься в архівах здатна розв’язувати найпроблемніші питання історії, протистояти створенню історичних міфів, які є наріжним каменем багатьох сучасних конфліктів — не дарма архіви завжди вивозились, були одними з перших цілей окупантів, у т. ч. й в дійсній війні [1].

Тетяна Олексіюк, заступниця директора CEDEM, у своїй промові зазначила, що архівна інформація — це суспільно вагома, публічна інформація, яка має бути відкрита, адже без об’єктивної доступної інформації неможливий розвиток критичного мислення, неможливе справді демократичне суспільство, адже демократія — це можливість свідомого вибору, який вимагає володіння об’єктивною інформацію.

Також виступили Олена Литвиненко, заступник голови Офісу Ради Європи в Україні, яка ще раз наголосила на культурній значимості архівної інформації та її важливості для побудови демократичного суспільства, та заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань культури і духовності Віктор Єленський, який навів приклади важливості вільного доступу з власних досліджень і у відповіді на питання модератора підтвердив готовність Комітету сприяти реформі архівної галузі.

Ігор Розкладай, Тетяна Олексіюк, Олена Литвиненко, Вікторія Сюмар, Віктор Єленський

Ігор Розкладай, Тетяна Олексіюк, Олена Литвиненко, Вікторія Сюмар, Віктор Єленський.
Фото: Всеволод Потикевич, Маргарита Ткачук / Центр вивчення генеалогії «Пращур» CC-BY-SA-4.0

Очікувались, але, на жаль, не прибули на конференцію ще декілька гостей, зокрема проігнорувала запрошення Тетяна Баранова, наразі голова Державної архівної служби України, чия відсутність була сприйнята частиною учасників як «показова».

Сесія I. Доступ до архівів як частина права на інформацію. Європейський досвід та українській контекст

Після вітальних промов слово перейшло до європейських архівістів та істориків, що ділилися досвідом відкриття архівів, організації архівної справи у своїх країнах. Чеським досвідом поділився Павел Жачек (Pavel Žáček), історик, депутат, перший директор Інституту дослідження тоталітарних режимів. Польщу представляв Рафал Леськєвіч (Rafał Leśkiewicz), історик, що займав керівні посади в польському Інституті національної пам’яті пов’язані з оцифруванням, електронними архівами тощо. Про Національний архів Латвії розповіла його заступник директора Інгуна Слаідіня (Ingūna Slaidiņa).

Павел Жачек, Рафал Леськєвіч, Інгуна Слаідіня, Олександр Краковський, Олександр Зінченко

Павел Жачек, Рафал Леськєвіч, Інгуна Слаідіня, Олександр Краковський, Олександр Зінченко.
Фото: Всеволод Потикевич, Маргарита Ткачук / Центр вивчення генеалогії «Пращур» CC-BY-SA-4.0

У цілому, промовці-іноземці переповідали історію відкриття архівів і організації доступу до документів колишніх спецслужб. Окремо автор хотів би відзначити емоційний виступ польського історика і декілька висловлених ним думок, фактично гасел:

«Too late for many victims, historians and journalists»

— відкриття польських архівів сталося в два етапи в 2000 та 2007 рр., що було занадто пізно для багатьох жертв комуністичних режимів, для багатьох істориків, журналістів.

«It’s normal situation to publish document»

— Це нормально — публікувати документи.

Представниця Латвії переповіла цікаву, зокрема через її актуальність для також пострадянських українських архівів, історію Національного архіву Латвії. З цікавинок можна відзначити його консолідацію в один архів (немає окремих зональних і тематичних архівів, як в Україні). Окремо Інгуна Слаідіня наголосила на важливості довідкового апарату й оцифрування:

  • за оцифруванням — майбутнє;
  • повноцінний доступ без розвинутого довідкового апарату неможливий;
  • сучасний довідковий апарат — це дещо значно більше, ніж добре знайомі описи, фонди
  • нове покоління хоче отримувати інформацію за одним кліком, як в пошуковику, і це нормально.

Цікавою була відповідь на запитання Віктора Долецького («Пращур») — чи є відмінність у ставленні архіву Латвії до комерційних і не комерційних дослідників. Пані Інгуна, схоже, взагалі не зрозуміла питання й відповіла: це комерція — ми не втручаємось. Очевидно, практика дискримінації комерційних дослідників, поширена в українських архівах, настільки далека від європейської, що навіть її можливість неочевидна для західних архівістів.

Віктор Долецький та Павел Жачек

Віктор Долецький та Павел Жачек.
Фото: Всеволод Потикевич, Маргарита Ткачук / Центр вивчення генеалогії «Пращур» CC-BY-SA-4.0

Олександр Зінченко, автор і ведучий програми «Розсекречена історія» поділився прикладами з власних досліджень, які ілюструють важливість архівної інформації для суспільства. Підіймалося також питання поширення архівної інформації. Одна з тез: більшість людей в архіви не підуть — значить архіви мають прийти до них.

Відомий активіст вільного доступу до архівів, дослідник родоводу Олександр Краковський поділився власним досвідом роботи з українськими архівними установами та іноземними архівами.

Зокрема були згадані Державний архів Житомирської області, Державний архів Херсонської області, як приклади ганебної практики, коли внаслідок підпорядкування обласних архівів обласним державним адміністраціям, які, як правило, не зацікавленні в збереженні, поширенні архівної спадщини і розглядають обласні архіви як зайве обтяження, керівниками архівів призначаються випадкові люди часто без досвіду і розуміння профільного чи будь-якого законодавства взагалі (колишній директор бази металобрухту, вчитель фізкультури тощо). Був згаданий і сумнозвісний порушеннями прав користувачів Центральний державний історичний архів, м. Київ (ЦДІАК). Крім анекдотичних (наприклад, сайт, який працює тільки в робочі години архівної установи) і незрозумілих (запити на доступ до інформації від директора архіву до дослідників) випадків (обидва — Херсон) були озвучені хронічні хвороби багатьох українських архівних установ з точки зору дослідника: незаконна заборона або стягнення плати за копіювання власними засобами, незаконна вимога підтвердити рідство для доступу до документів іноді навіть 18-го століття (анекдотичний випадок: дослідника запитали, чи не є він родичем Потьомкіна, коли він схотів скопіювати метрику церкви заснованого тим населеного пункту) тощо. Підіймались також проблеми необґрунтованих лімітів на видачу справ, терміни замовлення.

Краковський навів інформацію, зібрану ГО «Інститут генеалогічних досліджень» та активістами щодо доступності документів, оцифрувань й організації віддаленого доступу в обласних архівах і центральних історичних архівах.

Архів Описи онлайн Документи онлайн Покажчики онлайн Видача справ Кількість справ
Центральний державний історичний архів України, м. Київ 30 алфавіт равінат Метричні, сповідні, клірові 1-2 дні 5/1000 арк.
Центральний державний історичний архів України, м. Львів 24 0 Римо-католики метрики 3-4 дні 10/1000 арк.
Державний архів міста Києва 0 0 2-7 дні 10/1000 арк.
Державний архів в Автономній Республіці Крим
Державний архів Вінницької області 84 0 Метричні 1-3 тижні 10/1000 арк.
Державний архів Волинської області 0 0 Метричні 1 година 10/1000 арк.
Державний архів Дніпропетровської області 0 0 Метричні (зведений каталог) 3-4 години 10/1000 арк.
Державний архів Донецької області Метричні, ревізькі
Державний архів Житомирської області 0 0 Метричні Місяць 10/1000 арк.
Державний архів Закарпатської області 0 0 Метричні (зведений каталог) 1 година 15/1000 арк.
Державний архів Запорізької області 0 0 Метричні (зведений каталог) 1 година 10/1000 арк.
Державний архів Івано-Франківської області 0 0 Метричні (зведений каталог) 1 година 15-20
Державний архів Київської області 0 0 Метричні (зведений каталог) 1-14 днів 10/1000 арк. з одного фонду
Державний архів Кіровоградської області 0 0 Метричні (зведений каталог) 1-3 дні 10/1000 арк.
Державний архів Луганської області 12 Покажчики
Державний архів Львівської області 0 0 2-4 дні 10/1000 арк.
Державний архів Миколаївської області 485 фондів 0 Метричні 1 година майже безліміт
Державний архів Одеської області 10000+ описів 1000+ метрик Метричні, путівники, різні видання 1-7 днів 5/1000 арк.
Державний архів Полтавської області 0 0 Метричні (зведений каталог) 1 година 10/1000 арк.
Державний архів Рівненської області 0 0 Метричні (зведений каталог), особ. склад, загиблі у ДСВ 1 година 10/1000 арк.
Державний архів Сумської області 0 300+ описів Метричні, різні покажчики 2 дні 10/1000 арк.
Державний архів Тернопільскої області 0 5 Метричні (зведений каталог) 1 година 10/1000 арк.
Державний архів Харківської області 0 109 1 місяць 10/1000 арк.
Державний архів Херсонської області 0 0 Метричні 2 дні 10/1000 арк.
Державний архів Хмельницької області 0 0 1 година 10/1000 арк.
Державний архів Черкаської області 0 0 Метричні Місяць+ 10/1000 арк.
Державний архів Чернівецької області 0 0 Метричні (зведений каталог) 1 година 1000 арк.
Державний архів Чернігівської області 34 0 Місяць+ 1000 арк.

Окремо були відзначені прогресивні з точки зору оцифрувань документів й довідкового апарату Одеський, Миколаївський та Сумський обласні архіви.

Для порівняння пан Олександр поділився власними враженнями і від роботи в іноземних архівах, навів приклади оцифрування і віддаленого доступу (зокрема йшлося про відомий польський проект http://szukajwarchiwach.pl/, віддалений доступ в російських архівах, про відомий міжнародний проект FamilySearch та ін.)

Сесія II. Найкращі практики в Україні. Наступні кроки у реформуванні системи архівів в Україні

Ірина Кушнір, представник Уповноваженого Верховної Ради з прав людини з питань дотримання права на інформацію та представництва в Конституційному Суді України, повернула дискусію до правового боку питання доступу до архівів. У своїй промові вона нагадала, що природні права людини, в т. ч. і право на інформацію, частиною якого є доступ до архівів, з одного боку гарантовані базовими правовими актами («Загальна декларація прав людини», «Конституція»), а з іншого — існують не залежно від писаних інструкцій, законів. Право людини на інформацію є невід’ємним природним правом людини, не вимагає підтвердження папірцями і може обмежуватись тільки у виключних випадках задля суспільного блага. В той же час на практиці, на жаль, ще дуже часто доводиться стикатися із радянським підходом обмеження прав за замовчуванням.

Софія Каменєва, Ірина Кушнір, Лілія Білоусова, Вячеслав Воробйов, Андрій  Когут

Софія Каменєва, Ірина Кушнір, Лілія Білоусова, Вячеслав Воробйов, Андрій Когут.
Фото: Всеволод Потикевич, Маргарита Ткачук / Центр вивчення генеалогії «Пращур» CC-BY-SA-4.0

Значну частину блоку зайняли виступи Володимира В’ятровича, голови Українського інституту національної пам’яті, та Андрія Когута, директора Архіву СБУ. Вони поділилися позитивним українським досвідом відкриття архівів репресивних органів, які завдяки прогресивному профільному закону стали навіть більш відкритими, ніж звичайні зональні і галузеві архіви України, і більш відкриті, ніж аналогічні архіви в інших країнах, що викликало стрімке зростання кількості дослідників, у т. ч. й іноземних. З негативу — перевантаженість читальної зали і сховищ Архіву СБУ, відсутність приміщення для новоствореного галузевого державного архіву Українського інституту національної пам’яті.

Андрій Когут, Володимир В'ятрович, Олексій Новіков

Андрій Когут, Володимир В’ятрович, Олексій Новіков.
Фото: Всеволод Потикевич, Маргарита Ткачук / Центр вивчення генеалогії «Пращур» CC-BY-SA-4.0

Тимчасовий виконувач обов’язків директора Одеського обласного архіву Лілія Білоусова розповіла про досвід організації архівом оцифрувань і віддаленого доступу. Перші оцифрування були радше вимушеними — в зв’язку з аварійним станом будівлі архів довелося закрити на три роки. Пізніше сформувалася команда ентузіастів. Також архів постійно співпрацює із «друзями архіву», в т. ч. етнічними громадами, меценатами, окремими дослідниками.

Директор Київського обласного архіву Софія Каменєва повернула обговорення до проблем архівної галузі: кадрової, фінансової, браку сховищ і ресурсів для оцифрування тощо. Щодо правового аспекту, була згадана Рекомендація № R (2000) 13 Комітету міністрів Ради Європи країнам-членам стосовно європейської політики доступу до архівів, яка встановлює рекомендації щодо принципів організації доступу до архівів.

Представник FamilySearch International (раніше відомої як Генеалогічне Товариство Юта) у країнах Східної Європи Вячеслав Воробйов ознайомив аудиторію із напрацюваннями організації.

Організація почала збір генеалогічних даних більше ста років тому і пройшла довгий шлях від паперових документів, що оброблялися в одній кімнаті, до сховища мікрофільмів у Гранітній горі та розподіленої системи зберігання в кількох рознесених географічно датацентрах.

Більше ста камер генеалогічного товариства водночас працюють в архівах більшості країн Європи. В декількох країнах оцифрування всієї інформації, що цікавило організацію, вже завершене, щодо інших —тривають перемовини. З 1994 року Товариство здійснювало також мікрофільмування метричних книг в Україні (угода між Товариством та тоді ще Головархівом наявна, між іншим, у Вікіджерелах). Після приходу до влади Януковича і заміни ним керівництва Укрдержархіву в 2011 співпраця була розірвана українською стороною і з незрозумілих для організації причин наразі не поновлена.

На момент припинення оцифрування FamilySearch встигла оцифрувати метричну інформацію в Автономній Республіці Крим та чотирьох областях (Івано-Франківська, Сумська, Тернопільська, Черкаська). В одинадцяти оцифрування тривало, ще в дев’яти було заплановано, але не встигло розпочатися. Зазвичай, вся метрична інформація зібрана Товариством по всьому світу вільна і безкоштовно доступна для перегляду на сайті організації, але не для українських громадян: за умовою початкової угоди Family Search заборонено надавати замікрофільмовані документи у вільний доступ і, не зважаючи на всі спроби, отримати дозвіл на це в організації не вийшло. Українські архіви вперто відмовляються дозволити вільний доступ до копій документів українських архівів, які зберігаються організацією, і це при тому, що українські архіви не мають технічної можливості організувати аналогічний сервіс і більш того, в зв’язку з окупацією Донеччини низка документів (могла б бути) доступна українським громадянам лише у копіях створених організацією. Організація готова в будь-який час відкрити доступ до вже оцифрованих українських документів і продовжити оцифрування своїм коштом. Питання тільки в дозволі українських державних архівів.

Окремо пан Вячеслав торкнувся майбутнього архівної справи. Продовжуючи тему, підняту попередніми промовцями, він зазначив, що пошук інформації за одним кліком, на його думку, це не майбутнє, це сьогодення. Майбутнє — автоматичний пошук інформації системою і нотифікація користувача про її надходження. Як приклад була наведена автоматична нотифікація можливих родичів при надходженні нової метричної інформації в базу FamilySearch.

Останнім виступив директор ГО «Інститут генеалогічних досліджень» Олексій Новіков. Виходячи з власного досвіду, він зазначив, що з точки зору організації доступу українські архіви наразі є найвідсталішими серед сусідів, навіть якщо порівнювати із Росією. Величезну кількість архівів очолюють випадкові люди, чому сприяє підпорядкування архівів місцевим органам влади і величезна подрібненість архівів — членами організації нараховано майже 1500 архівних установ в Україні. Все це сприяє систематичним порушенням прав дослідників низкою установ і відсутності загальних практик, зокрема щодо копіювання власними технічними засобам, сплату за яке незаконно стягують архіви. Вихід з ситуації пан Олексій бачить у реформуванні архівної галузі, зокрема в консолідації архівів і безумовному дотриманні прав дослідників.

Під час позасесійного обговорення підіймалося також важливе питання (не)надходження документів в архіви й безкарність. Були наведені приклади свідомого знищення документів органів місцевої влади, зокрема, функціонерами режиму Януковича.

У цілому Конференція, як вважає автор, завершилася конструктивом. З одного боку, прогресивні сили в українських архівах визнають, що реформа вже давно назріла, з іншого дослідники і активісти із розумінням ставляться до проблем архівної галузі викликаних у т. ч. хронічним недофінансуванням. Обидві сторони, хочеться сподіватись, налаштовані на співпрацю й готові разом рухати українську архівну справу в бік дотримання європейських і світових стандартів.


[1] Оскільки йдеться про чинних політиків, вважаю за необхідне додатково застерегти: тут і далі, якщо не наведені лапки прямої мови, цитати подані за пам’яттю або передається лише загальний сенс висловлювань таким, яким його почув автор статті. Крім того, оскільки в невелику статтю важко вмістити навіть головні тези всіх промовців, їх відбір, ранжування, акценти також не захищені від суб’єктивної позиції автора.


by Artem Komisarenko at November 30, 2017 02:02 PM

Вікі любить пам'ятки

Обласні переможці: Херсонська, Крим і Севастополь

Продовжуємо підводити підсумки обласних номінацій.

Будинок колишнього банку Товариства взаємного кредитування вночі, Херсон. © Сергій Рижков, ліцензія CC-BY-SA-4.0

Будинок колишнього банку Товариства взаємного кредитування (місто Херсон). © Сергій Рижков, ліцензія CC-BY-SA-4.0

Найкращою фотографією Херсонської області журі визнало світлину Сергія Рижкова.

Будинок колишнього банку Товариства взаємного кредитування — пам’ятка архітектури та історії місцевого значення, розташована в місті Херсоні за адресою вул. Суворова, 37. Збудований у 1894 році за проектом губернського архітектора Антона Сварика.

Декорований центральний напівкруглий об’єм цієї споруди увінчаний скульптурною композицією двох жіночих фігур з гербом товариства. На флангах будівлі, симетрично від центру, влаштовані входи, оздоблені двоколонними портиками з пілястрами і трикутними фронтонами. Поверхні стін споруди банку облицьовано декоративною цеглою, а вікна мають прямокутну та аркову форми.

У 1923 році в будівлі розміщувалося Транспортне споживче товариство, а з 1930-их років — Херсонський інститут фізичних методів лікування. Нині тут розташований Міський центр реабілітації та відновного лікування.

Член журі C messier прокоментував цю світлину так:

Nice evening mode, but technically, it needs perspective correction and it is also a bit tight as a crop.

Генуезька Фортеця, Судак, © Сергій Зисько, ліцензія CC-BY-SA-4.0

Генуезька фортеця в Судаку. © Сергій Зисько, ліцензія CC-BY-SA-4.0

В Автономній Республіці Крим найкращою стала фотографія Судацької фортеці Сергія Зиська.

Минулого року також перемагало фото цього архітектурно-археологічного комплексу.

Судацька фортеця є комплексом пам’яток архітектури та містобудування національного значення (за постановою РМ УРСР № 970 1963 року). Деякі об’єкти занесені до державного реєстру за категорією місцевого значення. Рекомендована до занесення до державного реєстру за категорією національного значення.

Фортеця розташована на стародавньому кораловому рифі, що є конусоподібною горою (Киз-Кулле-Бурун, або Кріпосна), біля Судацької бухти Чорного моря. Площа фортеці майже 30 га. Збудована в XIV–XV ст.

Коментар члена журі Романа Бречка:

Гарний вид, цікаве небо… Трохи підправити перспективу і буде дуже добре.

Володимирський собор в Херсонесі, Севастополь, © Сергій Зисько, ліцензія CC-BY-SA-4.0

Володимирський собор в Херсонесі (місто Севастополь). © Сергій Зисько, ліцензія CC-BY-SA-4.0

Ще одна фотографія Сергія Зиська стала найкращою в Севастополі. Це фотографія Володимирського собору в Херсонесі.

Фотографія цього собору вже ставала найкращим фото Севастополя в 2014 році.

Володимирський собор у Херсонесі — православний храм неовізантійського стилю в Гагарінському районі Севастополя. Розташований на території стародавнього міста Херсонес, яке занесене до списку Світової спадщини ЮНЕСКО. Є складовою Херсонеського монастиря. Собор був закладений у 1861 році на ймовірному місці хрещення князя Володимира Великого в 988 році. Автор проекту храму — Д. І. Грімм. Будівництво було завершене в 1876 році. У 1979 році взятий на облік як пам’ятка архітектури національного значення.

Член журі Ніна Шентюрк так прокоментувала цю світлину:

Композиційно врівноважена, чиста світлина, без «ізюминки», але й без явних огріхів.


Оголошення переможців 2017 року триває!

by Анатолій Гончаров at November 30, 2017 07:00 AM

November 29, 2017

Вікі любить Землю

Виставка «Пам’ятки України» у Глухові

1 грудня —15 січня 2017 року у приміщенні Глухівської центральної районної бібліотеки буде проходити виставка фотографій, що перемогли у конкурсах «Вікі любить пам’ятки» та «Вікі любить Землю» 2016 року.

Наша мандрівна виставка дісталася Сумської області і протягом грудня та початку січня наступного року її можна буде споглядати у центральній бібліотеці Глухова.

Відвідувачі виставки побачать фото, що отримали найвищі оцінки журі та стали переможцями у номінаціях  «Найкраще фото конкурсу» та «Найкраще фото області». 

Глухів — вже десята зупинка мандрівної виставки. У друкованому форматі її вже бачили у Києві, Хмельницькому, Сєвєродонецьку, Лисичанську, Тернополі, Херсоні, Меджибожі, Кам’янці-Подільському та Вінниці.  Електронні версії фотографій за всі роки конкурсу знаходяться у вільному доступі, їх можна переглянути  Вікісховищі та використовувати на умовах вільної ліцензії CC BY-SA 4.0.

Режим роботи, щоденно з 9 до 18 години (крім п’ятниці та суботи). Адреса: м. Глухів, вулиця Києво-Московська, 53.

Нагадаємо, що переможні світлини конкурсу «Вікі любить пам’ятки 2017» можна буде оглянути 9 грудня на церемонії нагородження переможців у Києві.

by h_anna at November 29, 2017 04:50 PM

November 28, 2017

Вікімедіа Україна

У Вікіпедії тепер три чверті мільйона статей українською

28 листопада у Вікіпедії було написано 750-тисячну статтю українською мовою.

В українській Вікіпедії 750 000 статей

Вікіпедія — вільна енциклопедія в інтернеті, особливість якої в тому, що її може редагувати будь-хто.  Вікіпедію пишуть не найняті редактори, а волонтери, тож кожна віха — привід для обміну привітаннями. Статті у Вікіпедію пишуть професори у вільний час, школярі на уроках креативних вчителів, професіонали про свою галузь знань, аматори про улюблені види спорту, читачі про прочитану класику, гравці комп’ютерних ігор про свіжо локалізовану українською відому гру — кожен, хто хоче вільно поділитись своїми знаннями.

750000 статтею, за підрахунками, стала стаття «Комітети Європейського парламенту». У написаній користувачем Tohaomg (Антон Обожин) статті йдеться про постійні та тимчасові комітети депутатів Європейського парламенту і їх порядок роботи.

Антон говорить так: «Я підготував заздалегідь 5 статей, це зайняло мені всю ніч. Звісно, чекав, щоб викласти їх саме на підході до ювілею, то ясна річ 🙂 Кожного разу відбувається змагання: чия стаття буде ювілейною. Я беру участь в цьому змаганні аж з часів 500 000-ої статті. Чому писав саме про комітети Європарламенту? У суспільстві одні тільки розмови про євроінтеграцію, “ідемо у Європу”, європейські цінності. Я вирішив написати щось про Європейський Союз і виявив, що цієї статті ще не було в українській Вікіпедії, хоча вона описує дуже суттєву і значиму частину Європейського парламенту».

За лічильником на головній сторінці Вікіпедії її редактори слідкують постійно, відзначали і 666 666 статей, і 700 000, тепер готуються на до наступної круглого числа — 800 тисяч. За поточної швидкості створення статей (а це близько 280 статей на добу), очікуємо її десь у травні 2018-го року.

Досягнення наступної віхи в житті української Вікіпедії полягає в написанні статей і збільшенні їх числа. Для цього у Вікіпедії постійно відбуваються тематичні тижні та місячники, щоб кожен охочий знайшов собі тему до душі. Прямо зараз у Вікіпедії тривають Місяць Азії, місячник «Пані в червоному», Місяць поліпшення хронології. У тихому проекті «Свічка пам’яті жертв Голодомору 1932—1933 років» можна вшанувати жертв Голодомору, створивши у Вікіпедії статтю на цю тему, якої ще немає.

Українська Вікіпедія — найбільша в історії енциклопедія українською мовою. Вона посідає 16-те місце за кількістю статей серед усіх мовних розділів Вікіпедії. Однак в середньому лише 2700 зареєстрованих користувачів є активними, тобто здійснюють протягом місяця щонайменше одне редагування. У 2016 році сторінки української Вікіпедії переглянули не менше 500 мільйонів разів.


by Vira Motorko at November 28, 2017 12:31 PM

Вікі любить пам'ятки

Обласні переможці: Житомирська, Тернопільська і Хмельницька області

Хрестовоздвиженська церква, село Старий Солотвин. © Дмитро Балховітін, ліцензія CC-BY-SA-4.0

Хрестовоздвиженська церква (село Старий Солотвин Бердичівського району). © Дмитро Балховітін, ліцензія CC-BY-SA-4.0

Найкращою фотографією Житомирської області журі визнало світлину Хрестовоздвиженської церкви у Старому Солотвині Дмитра Балховітіна.

Дерев’яна церква в Старому Солотвині була зведена в 1885 році і належить до пам’яток архітектури місцевого значення. Являє собою зразок школи традиційного дерев’яного зодчества. Храм збудовано без жодного цвяха. Протягом усієї своєї історії церква не зазнала значних пошкоджень та руйнації. У 1960-х роках у старовинній церкві влаштували зерносховище. У 1985 році церква відновила діяльність.

Член журі Юрій Клименко прокоментував цю світлину так:

Спокійна і водночас емоційна фотографія, з великою кількістю самостійних сюжетів. І автор зміг їх добре поєднати одним кадром.

Руїни Кудринецького замку, с. Кудринці, © Сергій Рижков, ліцензія CC-BY-SA-4.0

Руїни Кудринецького замку (село Кудринці Борщівського району). © Сергій Рижков, ліцензія CC-BY-SA-4.0

На Тернопільщині найкращою стала фотографія руїн Кудринецького замку Сергія Рижкова.

Замок побудований з пісковику на початку XVII ст. польськими шляхтичами Гербуртами. Реконструйований у XVIII ст. Розташовувався на плато високої крутої гори, яку називають «Стрілкою», над Збручем. У плані неправильний чотиригранник з трьома кутовими баштами. З трьох боків мав природну перешкоду, утворену гірським рельєфом. Найбільш неприступною була східна сторона, надійно захищена обривистим схилом гори і річкою біля її підніжжя. Північна сторона, звернена до плоскогір’я, була основним вузлом оборони, захищалася штучним ровом, валом і двома баштами. Великі розміри і форма башт були максимально пристосовані для ведення фронтального і флангового вогню. Другий в’їзд у вигляді арочного отвору знаходився в південній стіні. Житлова будівля розташовувалася уздовж східної стіни замку.

Влітку 1648 року козацькі загони під керівництвом Максима Кривоноса та повсталі селяни вигнали із замку коронний гарнізон. Також замок здобували турки в 1672 та 1694 роках.

На початку XVIII ст. замок було перетворено в резиденцію Гуменецьких, згодом перейшов у власність Козебродських.

Коментарі членів журі:

Володимир Лініков:

Кадр вражає лініями рельєфу, які підкреслені золотавими променями низького сонця. Приємний колорит. Автор продемонстрував непересічний погляд на фотографування пам’ятки історії.

Юрій Клименко:

Світло, місце, самі руїни, і вся місцевість навколо них, так добре поєднані, що першим бажанням було зразу запланувати подорож і побачити це на власні очі.
Трішки не сподобалось кадрування зверху, але все інше переважило цей момент

(За матеріалами статті «Кудринецький замок» у Вікіпедії)

Вид на фортецю, Кам'янець-Подільський, © Максим Присяжнюк, ліцензія CC-BY-SA-4.0

Вид на фортецю (місто Кам’янець-Подільський). © Максим Присяжнюк, ліцензія CC-BY-SA-4.0

А найкращим фото Хмельниччини стала фотографія Кам’янець-Подільської фортеці, яку зробив Максим Присяжнюк.

Фотографії цієї фортеці вчетверте стають найкращими фото в області (за цим показником фортеця наздогнала Святогірський монастир), тож ми не будемо багато про неї писати. Фортеця X–XVIII ст. є комплексом пам’яток архітектури національного значення.

Член журі Роман Бречко так прокоментував цю світлину:

Технічно добре, приємне м’яке світло, але будинок зліва забирає надто багато уваги.


Оголошення переможців 2017 року триває!

by Анатолій Гончаров at November 28, 2017 07:00 AM

November 24, 2017

Вікі любить пам'ятки

Переможці кількісних номінацій 2017

Поруч з найкращими фотографіями загалом і за регіонами, ми традиційно відзначаємо тих, чий конкурсний внесок був найрізноманітнішим.
 Церква Різдва Пресвятої Богородиці (дер.), смт Ворохта. © Сергій Криниця, ліцензія CC-BY-SA-4.0

Церква Різдва Пресвятої Богородиці (дер.) (смт Ворохта Івано-Франківської області). © Сергій Криниця, ліцензія CC-BY-SA-4.0

Нарешті ми публікуємо результати в кількісних номінаціях — «За найбільшу кількість сфотографованих пам’яток» загалом по Україні і по кожній області (з урахуванням коефіцієнту 3 для пам’яток, які сфотографовані вперше).

Кушнірська башта і Вітряна брама, Кам'янець-Подільський, © Крістіна Федорович, ліцензія CC-BY-SA-4.0

Кушнірська башта і Вітряна брама (місто Кам’янець-Подільський Хмельницької області). © Крістіна Федорович, ліцензія CC-BY-SA-4.0

Номінація «За найбільшу кількість сфотографованих пам’яток»:

  1. Криниця Сергій Олександрович
  2. Федорович Крістіна Едуардівна
  3. Примас Олександр Вячеславович
  4. Сарапулов Микола Георгійович
  5. користувач AndriiDydiuk*
  6. Постернак Вадим Дмитрович
  7. Ільницький Віталій Іванович
  8. Шестакова Наталія Анатоліївна
  9. Буркут Костянтин Станіславович
  10. Лобода Ольга Павлівна*
Кургани, село Веселівка, © Михайло Потупчик, ліцензія CC-BY-SA-4.0

Кургани (село Веселівка Теплицького району Вінницької області). © Михайло Потупчик, ліцензія CC-BY-SA-4.0

Номінація «За найбільшу кількість сфотографованих пам’яток регіону»:

  • Житомирська, Закарпатська, Івано-Франківська, Миколаївська, Одеська, Тернопільська*, Хмельницька, Чернівецька — Федорович Крістіна Едуардівна
  • Запорізька, Кіровоградська, Полтавська, Херсонська — Шестакова Наталія Анатоліївна
  • Львівська, Черкаська, місто Київ — Криниця Сергій Олександрович
  • Дніпропетровська, Київська — Сарапулов Микола Георгійович
  • Сумська, місто Севастополь — Лобода Ольга Павлівна
  • АР Крим — Ільницький Віталій Іванович
  • Вінницька — Потупчик Михайло Валентинович
  • Волинська — Галєвський Вячеслав Миколайович
  • Донецька — Кочержинський Артем Іванович, ВКіТДРДА**
  • Луганська — Ковальова Тетяна Миколаївна
  • Рівненська — Постернак Вадим Дмитрович
  • Харківська — Кругляк Тетяна Федорівна
  • Чернігівська — Тарабара Сергій Васильович

* Користувачі AndriiDydiuk та Tern-Ost посіли відповідно 5-е і 8-е місця. Проте оргкомітетом було виявлено порушення регламенту: користувач Tern-Ost вантажив фото, подібні до минулорічних фото AndriiDydiuk (фото тих самих пам’яток, зроблених у той самий день тим самим фотоапаратом), так само AndriiDydiuk вантажив фото, подібні до минулорічних фото користувача Олексій Присяжнюк. Тож оргкомітетом вирішено об’єднати результати користувачів і відняти від їхніх результатів фото, подібні до минулорічних (п. 7.4 регламенту конкурсу). Таким чином Ольга Лобода посіла 10-е місце.

Також Сергій Криниця і Крістіна Федорович вантажили такі самі фото, як на минулих конкурсах. У них також віднято від результатів кількість однакових фото (на розподіл місць не вплинуло).

** ВКіТДРДА та Артем Кочержинський набрали приблизно однакову кількість балів (25 і 22 відповідно). Проте, якщо враховувати фотографії менше 0,5 МПкс, а також вилучені фото, то в Артема Кочержинського буде більше балів, ніж у ВКіТДРДА. Тому оргкомітетом вирішено присудити перемогу в області обом учасникам.

Поміщицька садиба (мур.), с. Зелене, © ВКіТДРДА, ліцензія CC-BY-SA-4.0

Поміщицька садиба (мур.) (село Зелене Добропільського району Донецької області). © ВКіТДРДА, ліцензія CC-BY-SA-4.0


Оголошення переможців 2017 року триває!

by Анатолій Гончаров at November 24, 2017 06:00 PM

November 23, 2017

Вікі любить пам'ятки

Обласні переможці: Чернівецька, Івано-Франківська, Закарпатська

Продовжуємо публікувати фото, що перемогли в номінації «Найкраща світлина області» у цьогорічному конкурсі Вікі любить пам’ятки. Погляньмо на західні області.

Успенський собор, село Біла Криниця. Найкраща світлина Чернівецької області 2017. Автор фото — Сергій Рижков, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Успенський собор, село Біла Криниця. Найкраща світлина Чернівецької області 2017. Автор фото — Сергій Рижков, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Успенський собор старообрядців у селі Біла Криниця на Чернівеччині — пам’ятка архітектури національного значення. Зведений у 1908 році на кошти купців, які таким чином вирішили увічнити пам’ять про свого сина.

За часів Австро-Угорщини, а потім Румунії собор був центром Білокриницької митрополії і всієї Російської православної старообрядницької церкви в Румунії. Після входження Буковини до складу СРСР церкву закрили, а метрополія переїхала до Бреїли. За часів незалежної України в Білій Криниці відновлено богослужіння в соборі.

У Вікісховищі ця світлина набула статусу «якісного зображення» і поповнила галерею якісних фотографій церков з усього світу.

Член журі ВЛП 2017 фотограф Міхіль Вербек відзначає, що йому особливо сподобалося у цьому знімку:

Колір неба дуже добре співвідноситься з кольорами храму.

Йому вторить інший член журі, Юрій Клименко:

Чудова фотографія, що показує не тільки головний об’єкт але й все його середовище, аж до горизонту. Чудове світло, чудові кольори, чудовий фон.

 

Арка старого залізничного мосту у Ворохті. Найкраща світлина Івано-Франківської області 2017. Автор фото — Роман Наумов, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Арка старого залізничного мосту у Ворохті. Найкраща світлина Івано-Франківської області 2017. Автор фото — Роман Наумов, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Залізничні кам’яні мости у Ворохті — пам’ятка архітектури місцевого значення. Залізницю у Ворохту проклали ще 1894 року, і як видно по фото, бачив міст багато чого. Він входить до переліку найдовших кам’яних мостів Європи та світу (хоч тепер міст і не використовується).

Члени журі обговорювали прийом автора поділити кадр надвоє, захопивши не весь міст. Комусь це видалося зайвим, хтось відмітив, що так кадр отримав свою родзинку. Ось що сказала членкиня журі, адміністраторка української Вікіпедії Ніна Шентюрк:

У цьому випадку поділ кадру навпіл не недолік, а певне протиставлення двох стихій: кам’яна споруда тяжіє до землі, а дерево і трава тягнуться до неба — мертве і живе, темне і соковито-світле.

Панорама Невицького замку. Найкраща світлина Закарпатської області. Авторка фото — Катерина Байдужа, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Панорама Невицького замку. Найкраща світлина Закарпатської області. Авторка фото — Катерина Байдужа, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Невицький замок на Закарпатті — пам’ятка архітектури національного значення. Історія побудови цього кам’яного укріплення сягає XIV століття, і вже не одне сторіччя замок у своєму напівзруйнованому стані.

Однак, як бачимо, фотографині вдалося зробити напрочуд свіжу і живу зимову світлину замку. Так наче й мури виконують іще своє призначення, і на вежі є вартовий.

Члени журі прокоментували це фото так:

C messier:
The branches get in the way, but they don’t hide the monument. Otherwise good.
Роман Бречко:
Загалом добра робота. Невпевнений в користі від гілок, але і шкоди від них ніби немає. / In general a good photo. I’m not sure that there are some benefits in branches, but at the same time I don’t see any issues with them.

Наші переможці — воістину вартові пам’яток культури. Рік за роком вони документують для нащадків пам’ятки України. За цим дописом послідують переможці за іншими областями, не забувайте заходити на цей сайт, щоб дізнатися про них!

by Vira Motorko at November 23, 2017 06:33 PM

November 22, 2017

Вікі любить пам'ятки

Обласні переможці: Харківська, Луганська, Донецька

До вашої уваги переможні фото у номінації «Найкраща світлина області 2017». Починаємо зі сходу України.
Покровський собор), Чугуїв. Найкраща світлина Харківської області 2017. Автор — DyadyaDen, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Покровський собор, Чугуїв. Найкраща світлина Харківської області 2017. Автор — DyadyaDen, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Будівлю Покровського собору в Чугуєві освячено 1834 року. У двадцятому столітті вона пережила багато несправедливих перебудов. Храмову будівлю частково відреставрували у 1972, а після передачі церкві у 2010 далі відновлюється коштами вірян. Нині це пам’ятка архітектури національного значення.

Знімок коментує член журі, фотограф Георгій Чернілєвський:

ІДЕАЛЬНИЙ МОМЕНТ

Фотографія архітектури – справа неспішна, оскільки головний об’єкт нерухомий. Але саме в цій роботі автору вдалося спіймати ідеальний момент для зйомки. Насичені кольори заходу сонця, хмар і ясного неба дуже вдало опинилися в одному кадрі. Освітлення і колір створюють урочисте й одночасно тривожний настрій. Вічність і коротка мить поєдналися у цій роботі.

Залізничний вокзал, Сватове. Найкраща світлина Луганської області 2017. Автор — Олександр Павленко, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Залізничний вокзал, Сватове. Найкраща світлина Луганської області 2017. Автор — Олександр Павленко, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Залізничний вокзал у Сватовому — пам’ятка архітектури й містобудування місцевого значення. Збудований у 1903 році.

Коментувати продовжує Георгій Чернілєвський:

КОЛІР

Дуже цікавий нічний знімок, в якому автор експериментував з кольоровими фільтрами.
Окрім від початку складного освітлення, додано тонування зеленим і пурпуровим відтінками. Результат вийшов яскравим і при цьому збалансованим. Не зважаючи на спеціальні художні прийоми, знімок зберіг свою енциклопедичну значимість.

 

Воскресенська церква, Слов'янськ. Найкраща світлина Донецької області 2017. Автор — Дмитро Балховітін, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Воскресенська церква, Слов’янськ. Найкраща світлина Донецької області 2017. Автор — Дмитро Балховітін, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

У Донецькій області цього року переміг не Святогірський монастир. Так, в області є й інші пам’ятки.

Воскресенська церква у Слов’янську — пам’ятка архітектури місцевого значення. Збудована у 1775 році, реставрована у 1980-х. Приймала у себе святогірських монахів, які служити тут, коли був закритим Свято-Успенський монастир.

Член журі фотограф Міхіль Вербек поставив цьому знімку 10 балів з 10 і прокоментував своє рішення дуже коротко:

Beautiful purple colours.

І підкреслив, як цікаво колір неба і колір храму на фотографії майже однакові.

Член журі Роман Бречко коментує світлину так:

Сильна робота! Хотілось би, щоб пам’ятка займала трохи більше простору в кадрі, але тим не менше виглядає гарно.


Дякуємо авторам! Продовжуємо публікувати переможців за регіонами, тож не перемикайтесь.

by Vira Motorko at November 22, 2017 11:32 AM

November 21, 2017

Вікі любить пам'ятки

Конкурсні світлини потрапили до друкованого видання

16 листопада у Державні науковій архітектурно-будівельній бібліотеці ім. В. Г. Заболотного відбулася презентація серії бібліографічних покажчиків «Малі міста України». У виданні вміщено бібліографічну інформацію про всі малі міста України, історичні довідки про місто, а для ілюстрування використано світлини фотоконкурсу «Вікі любить пам’ятки».

Покажчики є результатом соціально-бібліотечного проекту «Історія малих міст України», ініційований працівниками ДНАББ ім. В. Г. Заболотного у 2008 р. під егідою Міністерства регіонального розвитку та будівництва України. Джерельною базою стали матеріали фондів ДНАББ ім. В. Г. Заболотного.

Основною метою проекту організатори визначили активізацію науковців, громадськості, місцевого населення до вивчення історії архітектури, будівництва і культури малих міст, архітектурних пам’яток, збереження історико-архітектурної спадщини малих міст України, що нині є актуальною проблемою.

Відповідно до Закону України «Про затвердження Загальнодержавної програми розвитку малих міст» статус «малого міста» мають населені пункти, чисельність населення яких не перевищує 50 тис. осіб. Таких міст в Україні, відповідно до статистичних даних станом на 1 січня 2011 р., налічується 369, що складає близько 81% від загальної кількості міст держави. У малих містах мешкає близько 14% від загальної кількості населення країни та близько 20% від населення усіх міст.

Протягом проекту на матеріалах бібліотечного фонду проводились дослідження історико-архітектурних, природно-географічних особливостей малих міст України, особистостей (архітекторів, художників, скульпторів, археологів, діячів культури, краєзнавців та ін.), життя або діяльність яких пов’язані з досліджуваними малими містами.

«Загалом, наша бібліотека частково жила цим проектом останні 9 років — певним чином, ми знаходили мотивацію продовжувати роботу, бо бачили, що цей проект приносить користь малим містам. Ідея звернутися до Вікімедіа Україна щодо ілюстрування наших покажчиків була запропонована краєзнавцем Володимиром Дмитруком, який працював із нами над проектом. І нам здається, що з цього вийшла цікава співпраця», — коментує Галина Войцехівська, директорка ДНАББ.

16-17 листопада відбувся завершальний етап проекту «Історія малих міст України» (2005-2017) у форматі форуму-фестивалю «Малі міста України», у якому взяли участь делегації від областей і малих міст України. Захід проходив у форматі зустрічей із фахівцями, панельних дискусій, обговорень, обміну досвідом та презентацій. Як і планувалось, було представлено серію бібліографічних покажчиків, згрупованих за адміністративно-територіальними одиницями (областями). У виданнях вміщено бібліографічну інформацію про всі малі міста України, що супроводжується короткою історичною довідкою про місто та фотоілюстраціями місцевих пам’яток.

Коли на початку року до нас звернулася пані Галина Войцехівська із запитанням чи можна використати фото із конкурсу для ілюстрації покажчиків, ми щасливо відповіли, що звісно ж можна. Принцип Вікіпедії (і вікіпроектів) такий, що матеріали розміщуються під вільною ліцензією — себто їх можна вільно поширювати, змінювати, використовувати з будь-якою метою, в тому числі комерційною, за умови згадки автора. А точніше —посилання на світлину, зазначення автора та ліцензії фото. Але наша  відповідь “звісно ж можна” не є такою простою на практиці. Знайти усі фотографії усіх пам’яток за усі роки конкурсу якогось конкретного міста —доволі хитра задача для користувача Вікісховища», — коментує Наталя Тимків, співорганізатор конкурсу «Вікі любить пам’ятки».

Усього у 25 покажчиках 1413 ілюстрацій, 963 з них — це фото, подані на фотоконкурс  у різні роки.

«Для пошуку фотографій усіх пам’яток за усі роки конкурсу якогось конкретного міста потрібно було написати програму, яка б виводила всі ці світлини як галерею, і тоді їх можна було б переглядати й відбирати, які цікавлять (приклад). Також, посилання на бажані файли часто виявлялись дуже довгими, і не дуже добре дивилися б друкованими. Тож мені довелося написати простеньку програму, щоб перетворювала ці посилання на короткі. Врешті, копіювати вручну автора та ліцензію потребувало б багато часу для кожної фотографії, то ж програма виводила і це у тому вигляді, яке ви бачите у покажчику. І з такого повторення кроків для кожного міста, що мало світлини у нашому проекті, складалася наша співпраця із ДНАББ», — говорить Ілля Корнійко, один з організаторів конкурсу та автор онлайн-інструменту для оцінювання конкурсних фото.

Нагадаємо, що за 6 років фотоконкурсу «Вікі любить пам’ятки» в Україні, до Вікісховща було завантажено близько 200 000 фото 27 000 об’єктів, що охороняються в Україні, багато з них є складно доступними та маловідомі. Оргкомітет фотоконкурсу буде радий допомогти знайти необхідний ілюстративний матеріал й авторам інших освітніх чи довідкових видань про культурну спадщину країни.

&version

Опубліковано Державна наукова архітектурно-будівельна бібліотека імені В.Г. Заболотного 17 листопад 2017 р.

Приклад сторінки з ілюстрацією, покажчик Волинської області.

Оглянути серійне виданя можна буде 9 грудня на церемонії нагородження переможців конкурсу.

Про проект на сайті ДНАББ 

 

by Anntinomy at November 21, 2017 09:47 AM

November 20, 2017

Вікімедіа Україна

Світлини вікімедійного конкурсу проілюстрували 25-томне видання

16 листопада у Державні науковій архітектурно-будівельній бібліотеці ім. В. Г. Заболотного відбулася презентація серії бібліографічних покажчиків «Малі міста України». У виданні вміщено бібліографічну інформацію про всі малі міста України, історичні довідки про місто, а для ілюстрування використано світлини фотоконкурсу «Вікі любить пам’ятки».

Покажчики є результатом соціально-бібліотечного проекту «Історія малих міст України», ініційований працівниками ДНАББ ім. В. Г. Заболотного у 2008 р. під егідою Міністерства регіонального розвитку та будівництва України. Джерельною базою стали матеріали фондів ДНАББ ім. В. Г. Заболотного.

Основною метою проекту організатори визначили активізацію науковців, громадськості, місцевого населення до вивчення історії архітектури, будівництва і культури малих міст, архітектурних пам’яток, збереження історико-архітектурної спадщини малих міст України, що нині є актуальною проблемою.

Відповідно до Закону України «Про затвердження Загальнодержавної програми розвитку малих міст» статус «малого міста» мають населені пункти, чисельність населення яких не перевищує 50 тис. осіб. Таких міст в Україні, відповідно до статистичних даних станом на 1 січня 2011 р., налічується 369, що складає близько 81% від загальної кількості міст держави. У малих містах мешкає близько 14% від загальної кількості населення країни та близько 20% від населення усіх міст.

Протягом проекту на матеріалах бібліотечного фонду проводились дослідження історико-архітектурних, природно-географічних особливостей малих міст України, особистостей (архітекторів, художників, скульпторів, археологів, діячів культури, краєзнавців та ін.), життя або діяльність яких пов’язані з досліджуваними малими містами.

«Загалом, наша бібліотека частково жила цим проектом останні 9 років — певним чином, ми знаходили мотивацію продовжувати роботу, бо бачили, що цей проект приносить користь малим містам. Ідея звернутися до Вікімедіа Україна щодо ілюстрування наших покажчиків була запропонована краєзнавцем Володимиром Дмитруком, який працював із нами над проектом. І нам здається, що з цього вийшла цікава співпраця», — коментує Галина Войцехівська, директорка ДНАББ.

16-17 листопада відбувся завершальний етап проекту «Історія малих міст України» (2005-2017) у форматі форуму-фестивалю «Малі міста України», у якому взяли участь делегації від областей і малих міст України. Захід проходив у форматі зустрічей із фахівцями, панельних дискусій, обговорень, обміну досвідом та презентацій. Як і планувалось, було представлено серію бібліографічних покажчиків, згрупованих за адміністративно-територіальними одиницями (областями). У виданнях вміщено бібліографічну інформацію про всі малі міста України, що супроводжується короткою історичною довідкою про місто та фотоілюстраціями місцевих пам’яток.

Коли на початку року до нас звернулася пані Галина Войцехівська із запитанням чи можна використати фото із конкурсу для ілюстрації покажчиків, ми щасливо відповіли, що звісно ж можна. Принцип Вікіпедії (і вікіпроектів) такий, що матеріали розміщуються під вільною ліцензією — себто їх можна вільно поширювати, змінювати, використовувати з будь-якою метою, в тому числі комерційною, за умови згадки автора. А точніше —посилання на світлину, зазначення автора та ліцензії фото. Але наша  відповідь “звісно ж можна” не є такою простою на практиці. Знайти усі фотографії усіх пам’яток за усі роки конкурсу якогось конкретного міста —доволі хитра задача для користувача Вікісховища», — коментує Наталя Тимків, співорганізатор конкурсу «Вікі любить пам’ятки».

Усього у 25 покажчиках було використано 1413 ілюстрацій, 963 з них — це фото, подані на конкурс пам’яток у різні роки.

«Для пошуку фотографій усіх пам’яток за усі роки конкурсу якогось конкретного міста потрібно було написати програму, яка б виводила всі ці світлини як галерею, і тоді їх можна було б переглядати й відбирати, які цікавлять (приклад). Також, посилання на бажані файли часто виявлялись дуже довгими, і не дуже добре дивилися б друкованими. Тож мені довелося написати простеньку програму, щоб перетворювала ці посилання на короткі. Врешті, копіювати вручну автора та ліцензію потребувало б багато часу для кожної фотографії, то ж програма виводила і це у тому вигляді, яке ви бачите у покажчику. І з такого повторення кроків для кожного міста, що мало світлини у нашому проекті, складалася наша співпраця із ДНАББ», — говорить Ілля Корнійко, один з організаторів конкурсу та автор онлайн-інструменту для оцінювання конкурсних фото.

Нагадаємо, що за 6 років фотоконкурсу «Вікі любить пам’ятки» в Україні, до Вікісховща було завантажено близько 200 000 фото 27 000 об’єктів, що охороняються в Україні, багато з них є складно доступними та маловідомі. Оргкомітет фотоконкурсу буде радий допомогти знайти необхідний ілюстративний матеріал й авторам інших освітніх чи довідкових видань про культурну спадщину країни.

Приклад сторінки з ілюстрацією. Покажчик Волинської області.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Про проект на сайті ДНАББ 

Див. також:

9 лютого —церемонія нагородження переможців «Вікі любить пам’ятки»


by H_Anna at November 20, 2017 12:58 PM

November 18, 2017

Вікі любить пам'ятки

9 грудня — церемонія нагородження переможців

WLM-logo-ukЦеремонія нагородження переможців української частини міжнародного фотоконкурсу «Вікі любить пам’ятки» відбудеться 9 грудня 2017 року (субота) у Києві. На захід запрошуємо призерів за всіма номінаціями, учасників фотоконкурсу, журі. Подія відбудеться у Державній науковій архітектурно-будівельній бібліотеці імені В. Г. Заболотного (проспект Перемоги, 50), початок о 12:00.

Приміщення вибране невипадково — значна частина пам’яток України, що є основними об’єктами фотоконкурсу, є пам’ятками архітектури. Також цього року бібліотека успішно завершила свій дев’ятирічний проект «Історія малих міст України», що передбачав підготовку та публікацію серії бібліографічних покажчиків, ілюстраціями для яких, зокрема, стали і світлини із фотоконкурсу «Вікі любить пам’ятки». Думаємо, що нашим учасникам буде цікаво побачити й погортати книжки зі своїми роботами.

Журналістам необхідно отримати акредитацію; просимо писати на адресу wlm-ua @ wikimedia.org або телефонувати за номером 0673437434 (Анна Хроболова).

Довідка: Державна наукова архітектурно-будівельна бібліотека імені В. Г. Заболотного — це єдина бібліотека державного значення з будівництва та архітектури в Україні.

by Anntinomy at November 18, 2017 03:08 PM

November 13, 2017

Вікі любить Землю

Топ-11 та Топ-100 «Вікі любить Землю 2017»

Міжнародне журі вже розпочало роботу з оцінювання найкращих світлин конкурсу з понад 30 країн. Запрошуємо пригадати переможців українського етапу та оцінити їхні шанси на перемогу. А наприкінці не оминіть посилання на галерею світлин, що увійшли до першої сотні конкурсу!

1 green.svg

Сергій Рижков / Serhiy Ryzhkov
Косарі у Дунайському біосферному заповіднику /Eurasian spoonbill in Danube Biosphere Reserve
Фото також перемогло в номінації «Найкраще фото Одеської області» та отримало статус вибраного у Вікісховищі

Косарі в дельті ДУнаю

2 green.svg Дмитро Балховітін / Dmytro Balkhovitin
Вид на Сіверський Донець у заповіднику «Крейдова флора» / Chalkland Flora Nature Reserve, Donetsk Oblast
Фото також перемогло в номінації «Найкраще фото Донецької області»

Крейдова флора 01

3 green.svg Анатолій Волков / Anatoliy Volkov
Блискавка над Кам’яною Могилою / Kamyana Mohyla Natural Monument in Zaporizhia Oblast
Фото також перемогло в номінації «Найкраще фото Запорізької області»
Молния на Каменной могиле

4 green.svg Олексій Карпенко / Oleksii Karpenko
Пронурок біля водоспаду Шипіт / European dipper near Shypit waterfall in Zakarpattia Oblast
Фото також перемогло в номінації «Найкраще фото Закарпатської області»

Пронурок (Cinclus cinclus) недалеко від гнізда

5 green.svg  6 green.svg Вадим Юник / Vadym Yunyk
Урочище «Пиндики», Джарилгацький національний природний парк / Dzharylhach National Nature Park, Kherson Oblast
Фото також перемогло в номінації «Найкраще фото Херсонської області»

Джарилгач, піндики

5 green.svg  6 green.svgОлександр Чорний / Оleksandr Chornyi
У заказнику «Конвалія» / In Konvaliia botanical preserve in Zhytomyr Oblast
Фото також перемогло в номінації «Найкраще фото Житомирської області»

Anemone patens in Zhytomyr Oblast 2017-04

7 green.svg Сергій Рижков / Serhiy Ryzhkov
Пелікани у Національному природному парку «Тузловські лимани» / Pelecans in Tuzly Lagoons National Nature Park, Odesa Oblast
Ранкові процедури у пеліканів

8 green.svg Павло Пивовар / Pavlo Pyvovar
На вершині печерного комплексу «Скелі Довбуша», Поляницький регіональний парк / Rock-cave complex “Dovbush Rocks”
Фото  також перемогло в номінації «Найкраще фото Івано-Франківської області»

Поляницький регіональний парк. Скелі Довбуша

9 green   10 green   D11 budapest

Віталій Башкатов / Vitalii Bashkatov
Мармароський масив, Карпатський біосферний заповідник / Marmaros Mountain Ridge, Carpathian Biosphere Reserve

Зимові Мармароси

Михайло Ременюк / Mykhailo Remenyuk
Новорічні Шпиці, Карпатський національний природний парк / Shpytsi peak in Chornohora, Carpathian National Nature Park

Новорічні Шпиці

Олександр Чорний / Оleksandr Chornyi
У заказнику «Конвалія» / In Konvaliia botanical preserve in Zhytomyr Oblast

Путь сердца
Топ-100 конкурсу 2017 року можна переглянути у Вікісховищі

Фото поширюються на умовах ліцензії Creative Commons Attribution-ShareAlike 4.0 Unported (Із зазначенням авторства — поширення на тих самих умовах 4.0 неадаптована), яка дозволяє вільне використання, поширення й створення похідних робіт за умови дотримання і зазначення ліцензії та автора оригінальної роботи.

Див. також:

by h_anna at November 13, 2017 03:16 PM

November 06, 2017

Вікімедіа Україна

«Пані у червоному» — місячник створення статей про жінок у Вікіпедії

Логотип проекту «Пані у червоному» для Української Вікіпедії. Автор Helixitta, ідея Sergento15 листопада в Українській Вікіпедії розпочнеться місячник написання статей про жінок. Назва «Пані у червоному» обрана за аналогією із відповідним проектом в англомовній Вікіпедії, адже, як відомо, червоним кольором у Вікіпедії виділено посилання на ті статті, яких ще не існує — тож ці жінки ще у «червоному», і ми пропонуємо їх переодягнути у «синій».

Але навіщо потрібна «Пані у червоному»?

Суха статистика свідчить: із 132314 біографічних статей в Українській Вікіпедії, тільки 18120 є про жінок, тобто 13,69 %. І цей дисбаланс можна і треба змінити. І до цього може долучитися кожен і кожна.

«Для мене “Пані в червоному” бачиться одним зі способів оприявнення різноманітного вкладу жінок у розвиток наук, культури та інших сфер життя, який виходить далеко за межі поширених стереотипів та “традиційних” ролей. Це є одним зі способів долання упереджень. Чим менше упереджень і стереотипів, тим швидшим буде поступ у суспільстві» — пояснює Сергій Добош (користувач Sergento), один з адміністраторів Вікіпедії та ініціаторів місячника.

Людмила Сломінська, одна з ініціаторок місячника, редакторка Вікіпедії з січня 2017 року, вважає: «Часто доводиться чути, що жінки зробили дуже мало визначних досягнень і вкладу у розвиток людства у порівнянні із чоловіками. Тому важливо писати статті про успішних жінок, щоб зробити їхні досягнення видимими». Мотив «представництва» є суттєвим — чим більше жінок зможуть дізнатися більше про видатні досягнення інших жінок, тим більше це буде мотивувати їх до звільнення від гендерних стереотипів і підвищувати представництво жінок в суспільному житті загалом. Наприклад, дослідження політичної системи США показало пряму пропорційність між кількістю жінок у великій політиці та кількістю жінок, які зацікавлюються політичною діяльністю на локальному рівні. Як стверджує авторка дослідження Амелія Шоуальтер, «жінки на високих посадах не лише стають рольовими моделями для дівчаток — вони нормалізують політику для дорослих жінок, які потребують легенького поштовху».

І цьому є просте пояснення. Після багатьох століть гендерної стереотипізації, яке передбачало витіснення жінок з політики, їм потрібен позитивний приклад — цей легенький поштовх, який може мотивувати їх на звершення. Як-от приклад інших жінок, які досягли значного успіху в управлінні країною — попри те, що суспільство передвизначило для них ролі викладачки молодших класів або соціальної працівниці. Це саме стосується і наукової діяльності, кінематографу та багатьох інших сфер суспільного життя.

Отже, очевидним є те, що наявність рольових моделей видатних жінок є ключовим фактором для їхньої мотивації та, як результат, розширення їхніх можливостей. Але якими засобами популяризувати ці рольові моделі? Іншими словами, як саме розповідати жінкам про інших жінок, з яких можна брати приклад? І тут на перший план виходить Вікіпедія — ресурс, який використовує з пізнавальною метою більша частина інтернет-користувачів. Для мене і багатьох інших людей Вікіпедія є входом в якусь нову тему. Вона не завжди надає достатньо інформації, але завжди показує, в який бік «копати».

Власне, з цієї причини розбудова статей про видатних жінок, які ще не представлені у Вікіпедії, і є таким важливим завданням. Окрім очевидної енциклопедичної та освітньої мети, створення і покращення таких статей стане важливим внеском у розвиток рівного представництва жінок у суспільному житті.

І тому Вікіпедії надзвичайно потрібна «Пані у червоному». Внесок до цього проекту мене і кожного з нас буде не лише кроком у розвиток україномовного контенту в Інтернеті, а й важливим починанням на користь  гендерної рівності — саме тим «легеньким поштовхом», який призведе до вагомих результатів.

Ідея реалізувати такий проект в україномовному розділі Вікіпедії виникла на Вікіконференції 2017 у Херсоні. Від ідеї до втілення пройшло понад два місяці: потрібно було знайти статистику, створити списки статей до створення та поліпшення, підготувати сторінку місячника, спробувати знайти інформаційних партнерів тощо. Користувач Sergento написав програму, яка вивела список статей про жінок, які існують в інших Вікіпедіях (зокрема англійською та російською), але яких нема українською мовою. Таких статей є тисячі. До прикладу, українською мовою ще нема статті про Енні Лондондеррі — першу жінку, що здійснила кругосвітню подорож… на велосипеді. Її подорож тривала трохи менше ніж 15 місяців — із 27 червня 1894 року по 12 вересня 1895 року. Нема також статті про Френсіс Олдхем Келсі — фармаколога, яка відмовилася ліцензувати талідомід у США, через сумніви у його безпечності. Відсутні статті про Луїзу Кадамуро (французька футболістка), Памелу С. Расмуссен (американська орнітологиня), Анніку Зеєн (німецька баскетболістка на візку), Анджелу Джеймс (канадійська хокеїстка), Марію Терезу Феррарі (аргентинська лікарка, перша професорка у Латинській Америці і одна з перших жінок, якій дозволили викладати медицину), Джоан Каррен (винахідниця дипольних відбивачів), Лолу Болдвін (перша жінка-поліцейська у США), Мері Геррінг (австралійська лікарка), Дургу Шакті Нагпал (індійська держслужбовиця, відома боротьбою з корупцією), Дебру Мічелі (італійсько-американська водійка Monster Truck та професійна реслерка), Мері Вінстон Джексон (математик, інженер)… і ще багато кого іншого. Звісно, можна не тільки перекладати, можна писати статті про видатних жінок України: Бурда Раїса Іванівна (ботанік-еколог), Горбенко Галина Петрівна (біофізик), Єгорова Тамара Петрівна (геофізик)… На сторінці місячника написані імена цих «пані у червоному». Долучайтеся, щоб про них були статті українською.

І долучайтеся не тільки створеними чи поліпшеними статтями — поширення інформації про цю ініціативу нам теж потрібне. І якщо Ви ще не знаєте як чи не дуже певні своїх власних сил, щоб дописувати до Вікіпедії — ми можемо допомогти навчанням, матеріалами, порадами.

Сторінка місячника


by Антон Процюк at November 06, 2017 06:31 AM

November 05, 2017

Вікі любить пам'ятки

Журі конкурсу Вікі любить пам’ятки 2017: хто ці люди?

Традиційно до журі фотоконкурсу Вікі любить пам’ятки входить три типи осіб:

  • досвідчені вікіпедисти, які можуть оцінити, наскільки фото ілюстративні для статей Вікіпедії;
  • [професійні] фотографи, які можуть оцінити якість і художню цінність знімків (часто це переможці нашого конкурсу попередніх років);
  • краєзнавці, історики, пам’яткознавці, які можуть оцінити, наскільки світлини передають цінність пам’ятки.

Тримати журі в секреті від учасників — частина підступного плану оргкомітету.

Знайомтеся ж тепер 🙂

  • Костянтин Брижниченко — фотограф, призер конкурсу «Вікі любить пам’ятки» 2015 і 2016 року, переможець міжнародного етапу Wiki Loves Monuments 2014 з фотографією Святогірської лаври.
  • Роман Бречко — фотограф, переможець «Вікі любить пам’ятки» 2016
  • Юрій Клименко — фотограф, призер «Вікі любить пам’ятки» 2014
  • Євген Самученко — тревел-фотограф, AFIAP. Улюблений напрям фотографії — нічна зйомка. Призер численних міжнародних конкурсів, у тому числі WLM Україна 2014, WLM Грузія 2016, WLE Україна (2015, 2016), WLE Nepal (2015, 2017), WLE Unesco Biosphere reserve 2016. Автор 10 «вибраних» і 3 «якісних» зображень у Вікісховищі
  • Ніна Шентюрк — досвідчена вікіпедистка, адміністраторка української Вікіпедії
  • Володимир Лініков — історик, співробітник Запорізького обласного краєзнавчого музею. Царина наукових інтересів – друга світова війна та історія приватної фотографії першої третини ХХ ст. Фотограф, член НСФХУ. У творчому доробку наукові статті та фотоілюстрації для понад десяти альбомів про Запорізьку область та промисловість регіону.
  • Міхіль Вербек (користувач:Michielverbeek; Нідерланди) — фотограф, активний користувач і автор «якісних зображень» у Вікісховищі, переможець фотоконкурсів зокрема WLM у Нідерландах та Німеччині. Особливо пишається тим, що PostNL (національна пошта Нідерландів) використала одну з його фотографій для офіційної марки (див. фото нижче).
  • Райнгольд Меллер (користувач:Ermell; Німеччина) — музикант на пенсії, фотограф, автор понад 3300 «якісних зображень» у Вікісховищі, призер конкурсів Wiki Loves Earth та Wiki Loves Monuments у Німеччині 2015—2017 років, а також численних конкурсів Вікісховища
  • Арільд Воген (користувач:ArildV; Швеція) — активний вікімедієць, перший вікімедист-резидент у світі, працює в Шведському університеті сільськогосподарських наук. Був менеджером першого Wiki Loves Monuments у Швеції 2011 року і сам автор понад 2800 «якісних зображень».
  • Ансгар Коренг (користувач:Code; Німеччина) — фотограф, любитель архітектури, за фахом суддя, переміг у міжнародному конкурсі Wiki Loves Monuments 2016 зі своєю фотографією місцевого суду в Берліні, співзасновник Commons Photographers User Group.
  • Користувач:C messier; Греція — фотограф, автор понад 1500 «якісних зображень» у Вікісховищі, призер нідерландської частини фотоконкурсу Wiki Loves Monuments 2017.
  • Володимир Ньорба — голова Спілки фотохудожників Закарпаття, автор краєзнавчих нарисів та фотоальбомів
  • Михайло Делеган — заступник директора з наукової роботи Закарпатського обласного краєзнавчого музею ім. Т. Легоцького, голова Закарпатської обласної організації Національної спілки краєзнавців України
  • Василь Мельниченко — історик, професор Черкаського національного університету ім. Б. Хмельницького, донедавна — директор навчально-наукового інституту історії і філософії цього університету, голова Черкаської обласної організації Національної спілки краєзнавців України, лауреат премії імені Дмитра Яворницького.
  • Оксана Сулима — краєзнавець, старший науковий співробітник науково-дослідного відділу фондів Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського (Полтава).
  • Георгій Чернілєвський — вікіпедист, фотограф, адміністратор Вікісховища. Активний користувач Вікісховища з 2007 року. Автор світлин, які отримали статус «вибраних зображень» в розділах англійською, німецькою, іспанською, португальською, польською, китайською, турецькою та інших Вікіпедій. Був членом журі конкурсів «Вікі любить пам’ятки» 2013—2015 років.
  • Юрій Палкін — провідний науковий співробітник Харківського науково-методичного центру охорони культурної спадщини
Святогірська лавра. Найкраще фото міжнародного етапу Wiki Loves Monuments 2014. Автор фото: Костянтин Брижниченко, вільна ліцензія cc by-sa 4.0

Святогірська лавра. Найкраще фото міжнародного етапу Wiki Loves Monuments 2014. Автор фото: Костянтин Брижниченко, вільна ліцензія cc by-sa 4.0

Стокгольмська ніч.

Стокгольмська ніч. Автор фото: Володимир Лініков, публікується з дозволу

Вантовий міст через річку Бергсе-Маас поблизу Хосздена. Автор фото: Міхіль Вербек, вільна ліцензія cc by-sa 3.0

Вантовий міст через річку Бергсе-Маас поблизу Хосздена. Автор фото: Міхіль Вербек, вільна ліцензія cc by-sa 3.0

Вестибюль і повітряні сходи місцевого суду у Берліні (Німеччина) щороку відвідують тисячі людей. Найкраща світлина міжнародного етапу конкурсу Wiki Loves Monuments 2016. Автор фото: Ансгар Коренг, вільна ліцензія cc by 3.0

Вестибюль і повітряні сходи місцевого суду у Берліні (Німеччина) щороку відвідують тисячі людей. Найкраща світлина міжнародного етапу конкурсу Wiki Loves Monuments 2016. Автор фото: Ансгар Коренг, вільна ліцензія cc by 3.0

by Vira Motorko at November 05, 2017 10:37 AM

October 31, 2017

Вікі любить пам'ятки

Нагороджено переможців спецномінації Київської Малої академії наук

30 жовтня 2017 року у Державному політехнічному музеї «КПІ ім. Ігоря Сікорського» відбулося нагородження переможців спеціальної номінації «Київська Мала академія наук». 

Учасники спецномінації Київської Малої академії наук у фотоконкурсі «Вікі любить пам'ятки» 2017 разом з її організаторами

Учасники спецномінації Київської Малої академії наук у фотоконкурсі «Вікі любить пам’ятки» 2017 разом з її організаторами. Авторка: AnnaKhrobolova (WMUA), CC-Zero

У заході взяли участь представники КПНЗ «Київська Мала академія наук учнівської молоді» та ГО «Вікімедіа Україна», учасники та переможці конкурсу «Вікі любить пам’ятки» у номінації для слухачів МАН.

Зі вступним словом виступив Володимир Васинюк, директор КПНЗ «Київська Мала академія наук учнівської молоді». Він зауважив, що участь МАНівців у різноманітних заходах, у тому числі фотоконкурсі пам’яток культури, окрім допомоги місії конкурсу, сприяє і всебічному розвитку школярів.

Ілля Корнійко, голова правління ГО «Вікімедіа Україна» подякував школярам за участь і розповів, чого вартує організаторам конкурсу зібрати списки пам’яток для його проведення.

Важливою частиною заходу було урочисте підписання договору про співпрацю між КПНЗ «Київська Мала академія наук учнівської молоді» та громадською організацією «Вікімедіа Україна». Обидва керівники організацій висловили впевненість у плідній подальшій співпраці, тепер з юридичним підґрунтям.

Звісно, найприємнішим було нагородження переможців спеціальної номінації «Київська Мала академія наук» в українській частині міжнародного фотоконкурсу пам’яток культурної спадщини Wiki Loves Monuments. Школярі отримали призи від КМАН і сувенірну продукцію з символікою «Вікі любить пам’ятки» і Вікіпедії від організаторів конкурсу.

Наступний етап співпраці — конкурс статей «МАНівці пишуть Вікіпедію» серед київських слухачів МАН. Упродовж листопада вони можуть писати та/або покращувати статті у Вікіпедії на теми, дотичні до своєї науково-дослідницької роботи. Номінації конкурсу: Культура; Техніка; Природа; Біографія Мовознавство і література; Екологія та інженерія; Переклад.

Щодо участі у конкурсі статей учасники можна звертатися до Віти Ращук, методиста відділу впровадження інформаційних та інноваційних технологій Київської Малої академії наук, а запитання по власне роботі у Вікіпедії писати Вірі Моторко, редакторці Вікіпедії.

Фрагмент пам'ятнику Лядські ворота 0,3

Фрагмент пам’ятника над Лядськими воротами. Автор: Mish.Lukash, вільна ліцензія cc by-sa 4.0

Велика дзвiниця Києво-Печерської лаври

Велика дзвiниця Києво-Печерської лаври. Автор: Олександр Чорношкур, вільна ліцензія cc by-sa 4.0

Пам'ятник Тарасу Григоровичу Шевченко у парку

Пам’ятник Тарасу Григоровичу Шевченко у парку. Авторка: Sasha.Peshkova, вільна ліцензія cc by-sa 4.0

by Vira Motorko at October 31, 2017 10:13 AM

October 30, 2017

Вікімедіа Україна

З 1 по 30 листопада — конкурс наукових зображень для Вікіпедії

Logo for e-Science Photo Competition v2 without text

У світі все більше уваги приділяють популяризації науки, донесенню наукових знань до найширших мас населення. Вікіпедія — глобальна енциклопедія та має на меті донесення достовірної та вільної інформації про світ, зокрема й наукової. Заради популяризації науки активісти всесвітнього руху Вікімедіа об’єдналися з вченими задля проведення «Наукового конкурсу вікі» (Wiki Science Competition). В Україні відбудеться його перший етап — «Конкурс наукових фотографій 2017».

Цього року «Конкурс наукових фотографій 2017» пройде з 1 до 30 листопада і буде пов’язаний у часі зі Всесвітнім днем науки в ім’я миру й розвитку, який відзначається 10 листопада. Завдяки конкурсу Вікіпедія наповниться якісними зображеннями, які б ілюстрували статті з різних наук: від археології до астрофізики.

Зображення будуть оцінюватися кваліфікованим журі, яке складається з професійних науковців з різних галузей. Переможці будуть визначатися у 7 категоріях:

  • «Люди в науці»
  • «Мікроскопія»
  • «Астрономія»
  • «Живі організми»
  • «Нефотографічні зображення»
  • «Колажі»
  • «Загальна категорія».

Детальніше з регламентом можна ознайомитися за посиланням. У кожній номінації буде нагороджено три місця. Усі переможці отримають дипломи та подарункові сертифікати інтернет-магазину на вибір. Призовий фонд конкурсу — 30 000 грн.

Автори найкращих зображень будуть нагороджені цінними призами від «Вікімедіа Україна». Нагородження відбудеться у грудні 2017 року, а найкращі зображення — опубліковані в друкованому вигляді. Переможці також візьмуть участь у міжнародному етапі, «Світовому науковому конкурсі», який відбудеться у січні—лютому 2018 року.

Подібний конкурс вперше був проведений вікіпедистами з Естонії як локальний 2011 року. Загальноєвропейська акція, в якій взяли участь 23 країни, в тому числі й Україна, відбувалася вперше у 2015 році. Восени 2016 року «Вікімедіа Україна» провела «Конкурс наукових фотографій» самостійно.

Уже втретє проект пройде за участі науково-популярних проектів «Дні науки» й «Моя наука». Під час акції «Дні науки» 11—12 листопада у 6 містах України (Київ, Одеса, Харків, Івано-Франківськ, Канів, Суми) можна буде зробити фотографії наукових дослідів та обладнання, які також можуть взяти участь у конкурсі. Партнерами конкурсу цього року також є Міністерство науки і освіти України, Рада молодих вчених Національної академії наук України.

Контакти:

  • Віра Моторко, менеджер проектів «Вікімедіа Україна» +38 066 77 404 99, press@wikimedia.in.ua
  • Організаційний комітет: sciencephoto@wikimedia.in.ua

Для довідки. Громадська організація «Вікімедіа Україна» є регіональним відділенням Фонду Вікімедіа в Україні, і займається популяризацією вікі-проектів Фонду Вікімедіа, найвідомішим серед яких є Вікіпедія, залученням до Вікіпедії нових знань та користувачів та розвитком вікі-спільноти в Україні. Конкурс наукових фотографій проводиться в Україні втретє, за цей час було завантажено понад 1800 робіт.


by Vira Motorko at October 30, 2017 09:33 AM

October 29, 2017

Вікімедіа Україна

У Львові нагородили переможців Веломісяця у Вікіпедії

29 жовтня у Першій львіській медіатеці відбулося нагородження переможців конкурсу статей у Вікіпедії під назвою Веломісяць. Упродовж місяця учасники конкурсу створювали і покращували статі на велосипедну тематику, які потім оцінювало журі з представників Львівської асоціації велосипедистів та досвідчених редакторів Вікіпедії.

Нагороджував переможців Максим Ціж, член правління «Вікімедіа Україна» і натхненник та головний організатор конкурсу.

За результатами конкурсу, перше місце посів Олександр Тагаєв, який написав 117 статей і завдяки цьому майже отримав майже втричі більше балів, ніж срібний призер.

Олександр Тагаєв

Друге місце посів Ярослав Стефанко, плідний дописувач Вікіпедії. Пан Ярослав подивував організаторів обраним призом (а це пила), але чим тільки не віддячить оргкомітет за старанну працю на благо Вікіпедії! 🙂 (Також його наздогнала іще одна відзнака — сертифікат Посла Азії у Вікіпедії, який він отримав за найбільшу кількість створений статей під час Місяця Азії у 2016 році).

Ярослав принагідно подякував дружині за підтримку свого хобі, і всі присутні погодились: дуже важливо, щоб удома розуміли, наскільки корисна діяльність редактора Вікіпедії 🙂

Ярослав Стефанко та Максим Ціж

Користувач:Flavius1, який посів третє місце, не зміг узяти участі в церемонії, однак його приз і диплом обов’язково знайдуть власника.

Крім трьох переможців, організатори нагородили трьох «переслідувачів» — учасників, що надзвичайно старалися і кожен у своїй, так би мовити, підтемі значно розширили її висвітлення у Вікіпедії. Наприклад, завдяки Миколі Василечку українська Вікіпедія тепер знає чи не все про велоінфраструктуру Тернополя.

Вячеслав Мамон

Микола Василечко

Особливо відзначив Максим Ціж внесок Ольги Лободи: користувачка зареєструвалася у Вікіпедії лишень напередодні конкурсу, однак так активно і швидко влилася в процес створення статей, що її було відзначено окремим дипломом як найкращу серед новаків. Пані Ольга захоплена тим, як її надихнув конкурс і навіть невеличкі речі, як-то подяки від інших користувачів Вікіпедії за створені статті.

Ольга Лобода

Більше фотографій з церемонії дивіться у Вікісховищі: VeloMonth 2017 Awards

Традиційно, переможці конкурсів «Вікімедіа Україна» мають змогу самостійно обрати приз собі до душі в межах нашого бюджету. Впевнені, що завдяки цим невеликим матеріальним приємнощам платонічна любов до Вікіпедії тільки міцніє 🙂

Дякуємо усім учасникам! Ми постійно проводимо конкурси статей та фотографій, зокрема з 1 листопада розпочнеться Конкурс наукової фотографії. З нетерпінням очікуємо вашої участі!


by Vira Motorko at October 29, 2017 09:37 PM

October 28, 2017

Вікімедіа Україна

Конкурс на вакансію офіс-менеджера

Громадська організація «Вікімедіа Україна» оголошує конкурс на вакансію офіс-менеджера.

Зайнятість – 4 годин на день. Тривалість реалізації Проекту – 14 місяців (з листопада 2017 по грудень 2018 року). Можливе продовження Проекту. Робота онлайн та офлайн. Перевагою є проживання у Києві.

Офіс-менеджер повинен(на)
  • приймати та розподіляти за адресатами вхідну кореспонденцію;
  • вести бази даних контактів;
  • підготовлювати та відправляти зовнішню кореспонденцію Організації;
  • організовувати закупівлю обладнання, матеріалів, сувенірної продукції тощо (замовлення, погодження макетів, прийом виконаного, організація доставки тощо)
  • допомагати організовувати внутрішні заходи (загальні збори, засідання Правління, Ревізійної комісії тощо);
  • допомагати в організації зовнішніх заходів (пошук та бронювання квитків, місць проведення заходів та готелів, допомога в оформленні віз тощо);
  • перевіряти звіти за заходами відповідно до чеклісту;
  • збирати первинні документи від постачальників, працівників, волонтерів тощо;
  • виконувати інші завдання, що можуть виникати в ході роботи.
Вимоги до кандидатів
  • навички роботи з ПК та знання основ діловодства;
  • комунікабельність, пунктуальність, висока мотивація;
  • грамотне володіння українською мовою;
  • навички організації публічних заходів (бажано);
  • знання іноземних мов (бажано);
  • досвід участі у проектах Фонду Вікімедіа і знання їхніх основних принципів (бажано).
Підзвітність

Працівник буде підпорядкований менеджеру проектів у Києві.

Відбір

Прохання надсилати резюме та портфоліо (за наявності) на wm-ua@wikimedia.org до 5 листопада 2017 включно. За результатами співбесіди буде проведено конкурс.

Для довідки:

Фонд Вікімедіа — неурядова американська організація, яка займається технічною підтримкою 12-ти вікіпроектів, найвідомішим з яких є Вікіпедія, а також їх популяризацією і розвитком спільнот їх дописувачів у всьому світі.

Громадська організація «Вікімедіа Україна» є регіональним відділенням Фонду Вікімедіа в Україні, і займається популяризацією вікіпроектів Фонду Вікімедіа, найвідомішим серед яких є Вікіпедія, залученням до Вікіпедії нових знань та користувачів та розвитком вікіспільноти в Україні.


by H_Anna at October 28, 2017 08:57 AM

October 26, 2017

Вікімедіа Україна

Наукова бібліотека КНУ для Вікіпедії

Книгозбірня найбільшого університету країни приєдналась до ініціативи БоГеМА. Рідкісні видання та ілюстрації доступні всім охочим у Вікісховищі надійному репозитарії вільних зображень, звукозаписів, відеороликів та інших файлів, які можуть використовуватися будь-яких проектах фонду Wikimedia  без потреби додатково завантажувати файл у кожен з проектів.

Триває тиждень Відкритого доступу — міжнародна акція на підтримку провадження безкоштовного, швидкого, постійного, повнотекстового доступу в режимі реального часу до наукових та навчальних матеріалів в Інтернеті. У рамках цієї акції Наукова бібліотека ім. М. Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка поділилась своїми оцифрованими матеріалами — вони вже завантажені у Вікісховище і доступні для використання у Вікіпедії, інших вікіпроектах та поза ними.

Тут подано 63 укpаїнські наpодні пісні з нотами: 56 текстів з мелодіями та 7 мелодій з підтекстівками, які зібрав видатний український мовознавець, літературознавець Олександр Потебня.

Повість та оповідання Є. Гребінки. Цей примірник, окрім іншого,  цікавий своїми маргіналіями. На його сторінках студенти початку ХХ ст. обговорили зміст книги (не без використання ненормативної лексики).

Перший український буквар (читанка) П.Куліша. Він презентує новий правопис, так звану “кулішівку”, яка мала бути використана у початковій шкільній освіті українською мовою. Однак російський уряд не схвалив таку ініціативу, а в 1863 р. остаточно унеможливив її поширення «Валуєвським циркуляром».

Український альманах, виданий 1841 в Петербурзі, упорядкований Євгеном Гребінкою з допомогою Тараса Шевченка. Тут були опубліковані твори, підготовлені для проектованих, але не дозволених цензурою регулярних українських «Литературных прибавлений» до журналу «Отечественные записки». Крім передмови («Так собі до земляків») і післямови («До зобачення»), двох байок та ліричної «Української мелодії» видавця, в альманасі надруковано «Причинну», «На вічну пам’ять Котляревському», «Тече вода в синє море», «Вітре буйний» та главу з поеми «Гайдамаки» Т. Шевченка, уривки з п’єси «Москаль-чарівник» І. Котляревського, повість «Сердешна Оксана», оповідання «Пархомове снідання», «На пушення як зав’язано» Г. Квітки-Основ’яненка, поезії, байки, народні прислів’я, загадки та переклад з О. Пушкіна Л. Боровиковського, кілька ліричних віршів В.Забіли («Голуб», «Повіяли вітри буйні»), О.А фанасьева-Чужбинського («Скажи мені правду, козаче», «Прощання»), оповідання П. Куліша «Циган», байки С. Писаревського, П. Кореницького, народні українські пісні, зібрані С. Писаревським.

Доповнили перший книжковий внесок бібліотеки у Вікісховище гравюри, автограф та філігрань:

Missale Romanum 1632

Гравюра з зображенням зішестя Св. Духа та початком меси в неділю  П’ятидесятниці на сторінках 258-259 видання: Missale Romanum. – Venetiis: Apud Iuntas, 1632.  Це видання Римського місалу остаточно закріпило нові стандарти служби Божої згідно з настановами Тридентського Собору 1545 – 1563 рр. Його можна вважати своєрідною відповіддю католицької церкви на розвиток Реформації. Текст меси та супутніх обрядів з того часу був майже непорушний протягом більш ніж 300 років, поки не настав час для нових церковних реформ у 60-х роках ХХ століття.

Filigrana 1600

Філігрань на порожньому аркуші між арк. 101 і 102 віленського «Євангелія з сигнатурами» Євангеліє (з сигнатурами) = Евангеліе. – Вільнюс: Типографія Мамоничів, після 1600 [10-20-ті рр. XVII ст.]. – 2-9, 393 арк. 2°. Примірник С-164975. Видання «Євангеліє з сигнатурами» є вельми знаковим етапом розвитку білоруського та українського книгодрукування. Стилістично воно наслідує друки Петра Мстиславця, соратника Івана Федорова, який ще в 1575 р. відновив книгодрукування у Вільнюсі , столиці Великого князівства Литовського. Однак саме  «Євангеліє з сигнатурами» є книгою-загадкою, до складу якої видавці — віленські купці Мамоничі — свідомо не включили вихідні дані. Можливо, тим самим вони хотіли уникнути відкритого конфлікту між інтересами православних та уніатських споживачів. У будь-якому разі, дослідникам це видання доводиться датувати за філігранями і ця ілюстрація демонструє один з “водяних знаків”, особливо важливих для дослідження цієї книжкової пам’ятки.

Skoropadsky 1721

Запис 1721 р. про вклад гетьмана Війська Запорозького Івана Скоропадського, з його особистим підписом, на відновлення пошкодженого пожежею в 1718 р. Успенського собору Києво-Печерської лаври. Ця сторінка є частиною рукописної «Книги пам’яті імені ктиторського», до якої вносили записи про пожертви на відбудову монастиря з метою подальшого згадування в молитвах. Наведений запис, зроблений від імені відомої історичної особи є також чудовим прикладом українського скоропису та староукраїнської лексики початку XVIII ст.

Recueil de planches, sur les sciences, les arts libéraux, et les arts méchaniques - avec leur explication MSL

«Друк мідьоритів», ілюстрація з «Енциклопедії» Дені Дідро і Франсуа Д’Аламбера (Париж, 1769). Хоча мистецтво гравюри до середини XVIII ст. вже досягло небаченої у попередні століття висоти, комплекс ілюстрацій до славнозвісної французької Енциклопедії є унікальним явищем з огляду на його практичність та всеохопність. Такими гравюрами, часом великого розміру, що виходив за межі стандартів друкарського аркуша, французькі видавці ілюстрували усі сфери знань та діяльності людини. На ілюстрації представлена тема друкарського мистецтва та побутування книги.

Таким чином, провідна українська бібліотека приєдналась до понад 20 бібліотек світу, які в рамках формальної чи неформальної співпраці зі спільнотами вікіпедистів надають свої колекції для інтеграції у Вікісховище. Серед них:  Віblioteca Europea di Informazione e Cultura (Італія), ETH-Bibliothek (Швейцарія), Бодліанська бібліотека (Велика Британія), Королівська бібліотека Нідерландів та багато інших. Сподіваємось, внесок буде зростати.

Загалом бібліотечний фонд НБ КНУ становить 3,5 млн примірників, серед них понад 13 тис. стародрукованих рідкісних та цінних видань (кінця XV – першої половини ХХ ст.). У складі колекції стародруків – 1 інкунабула, а близько тисячі примірників належать до XVI-XVII ст. У відділі рідкісних книг зберігаються також деякі рукописні пам’ятки кінця XVI – початку XIX ст. Оцифровування книжкової спадщини відбувається у співпраці відділу рідкісних книг та рукописів з відділом інформаційних технологій та комп’ютерного забезпечення.

Категорія НБ ім. М. Максимовича у Вікісховищі

Нагадуємо, що до 29 жовтня триває Вікімарафон зі створення статей про фахові видання університету, що знаходяться у вільному доступі. Участь відкрита для всіх охочих.


Вікімедіа Україна дякує Науковій бібліотеці ім. М. Максимовича за допомогу у підготовці матеріалу і нагадує всім установам, які бажають представляти свої колекції на 5-му за популярністю сайті світу, що наша організація рада допомогти Вам в цьому. З питаннями та пропозиціями звертайтесь на wm-ua@wikimedia.org.


by H_Anna at October 26, 2017 10:38 AM

October 23, 2017

Вікі любить пам'ятки

Сергій Зисько — призер Wiki Loves Monuments у Грузії

Український фотограф, учасник нашого конкурсу, Сергій Зисько став призером Wiki Loves Monuments 2017 у Грузії — його фото зайняло друге місце. Ми вирішили поспілкуватися про це із Сергієм.

Храм Метехі, Тбілісі. Фото: Сергій Зисько, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Храм Метехі, Тбілісі. Фото: Сергій Зисько, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

— Ви були призером «Вікі любить Землю 2016», завантаживши найкращі фото Тернопільської та Хмельницької областей, брали участь у «Вікі любить пам’ятки» — в Україні. Як же вдалося «подружитися» з конкурсом у Грузії? 🙂

У конкурсах «Вікі любить…» беру участь лише з того року. Маю велику колекцію фото, от і вирішив поділитись, щоб їх побачили усі.
Відомо ж, що «Вікі любить пам’ятки» — міжнародний конкурс. Перед поїздкою до Грузії переконався, що відбудеться Wiki Loves Monuments 2017 in Georgia, і вже знав, що хочу взяти в ньому участь.

— А як готувалися? Вчили мову? Адже всі списки пам’яток грузинською.

Заздалегідь ознайомився на сторінках конкурсу з об’єктами природи, парками, заповідниками і пам’ятками в тих місцях, де мав побувати. По природних все просто, коротко і ясно, а от з пам’ятками було складніше: там все грузинською, а мови не знаю. Вирішив, що фотографу́ю — а потім розберусь.
По приїзду, прийшов час розбиратись, а часу було обмаль, кінець вересня і залишається декілька днів, щоб обробити і завантажити фото. Сайт конкурсу досить зручний: є карта Грузії з містами, вибираєш місто Тбілісі, одразу список об’єктів, і тут головна проблема: дуже багато неосвітлених і все по-грузинськи. Один з варіантів — копіювати і перекладати; довго, але може бути… Так як часу було мало, то просто по тих містах, де був, шукав освітлені об’єкти, впізнавав і завантажував.
Під час подорожі не запам’ятовував назви церков, храмів… деякі знімав здалеку, тому інформації про них не знав. Допоміг Google Maps: на карті позначені всі вони, назви і розташування.

— Попри всі труднощі, сфотографували храм Метехі у Тбілісі й опинилися серед призерів!

Першим завантажив саме те фото, яке і зайняло друге місце. Там було дві варіації, дві панорами, ця виявилась кращою, і саме на неї і надіявся. Хоча фото було зроблене просто так, бо неймовірно гарне місце. Храм, який є пам’яткою, вже потім впізнав у списках 🙂
Встиг до закінчення часу завантажити лише 63 фото 8-10 об’єктів. Багато ще об’єктів не знайшов, їх уже в наступному році.

— Як воно в порівнянні з пошуками і фотографуванням пам’яток для українського конкурсу?

Різницю між нашими конкурсами, ще не знаю, вперше приймаю участь в обох. В українському простіше, бо все знайоме і своє, там лише мова є перешкодою і незнання про розташування пам’яток, але маючи бажання все можна осилити. В національному конкурсі Грузії немає такої масовості, як у нас, всього 2051 у порівнянні з нашими майже 38 000… зате результати швидші. І помітив там лише топ-10 і все (може пізніш ще якісь категорії будуть, поки що лише переможців опублікували), а у нас більше номінацій.

— Чи плануєте далі брати участь у наступних фотоконкурсах для Вікіпедії?

Також братиму участь і в Wiki Loves Earth 2018 in Georgia. В планах і надалі брати участь, адже часто подорожую, і маю бажання ділитись фото 🙂
Усім раджу: робіть гарні фото, не женіться за кількістю, втрачаючи якість, адже ці фото побачать у всьому світі, і колись наші нащадки дивитимуться на них!

PS. Загалом, фотографії аж трьох українців посіли місця у найкращому десятку «Вікі любить пам’ятки» 2017 у Грузії! Про інших також напишемо 🙂 
Також, якщо у вас є що розповісти про свої походеньки на нашому конкурсі — дайте нам знати, і ми залюбки опублікуємо вашу історію!

by Vira Motorko at October 23, 2017 07:03 PM

October 20, 2017

Вікімедіа Україна

Вікімарафон до тижня Відкритого доступу

логотип співпраці Вікіпедії та Вільного доступу: лого Вікіпедії в оранжевому замочкуОстаннього тижня жовтня традиційно проходитиме Міжнародний тиждень Відкритого доступу/Open Access Week, під час якого його прихильники діляться досвідом та ідеями щодо впровадження безкоштовного, швидкого, постійного, повнотекстового доступу в режимі реального часу до наукових та навчальних матеріалів для користувачів глобальної інформаційної мережі.

У 2017 році тиждень триває протягом 23–29 жовтня  і проходитиме під гаслом «Open in order to…» – «Відкритий, щоб…». «Відкритий, щоб…» підвищити результативність моєї наукової діяльності, забезпечити рівні можливості участі у розробці нових актуальних тем, поліпшити систему охорони здоров’я – це лише кілька можливих відповідей на питання.

До відзначення тижня долучаються й деякі бібліотеки України — анонсуються інформаційно-практичні заходи, відвідати які запрошуються всі охочі. У програмі є й заходи присвячені Вікіпедії, адже участь у проекті є прекрасним інструментом продемонструвати свою прихильність до практики надання необмеженого, безкоштовного і постійного доступу до наукових та освітніх матеріалів через мережу Інтернет задля прогресу людства.

Так, Вікімедіа Україна та Наукова бібліотека  ім. М. Максимовича КНУ Тараса Шевченка запрошують приєднатися до Вікімарафону для поліпшення вмісту Вікіпедії, що стосується наукових періодичних видань університету, які знаходяться у відкритому доступі, та інформації про Відкритий доступ українською мовою загалом. Марафон триватиме весь тиждень. А у понеділок, 23 жовтня, навчитися редагувати Вікіпедію та зробити свій внесок можна буде у комп’ютерному класі Наукової бібліотеки (вул. Володимирська, 58, к. 27) .

Після тижня буде підбито підсумки, скільки нових статей вдалось створити та скільки покращити про академічні  ресури університету та про Рух Відкритого Доступу загалом. Найбільш активні учасники традиційно отримають сувеніри з логотипом Вікіпедії.

Сторінка вікімарафону

Подія у Facebook

Відкритий доступ це безкоштовний, швидкий, постійний, повнотекстовий доступ в режимі реального часу до наукових та навчальних матеріалів, що реалізовується для будь-якого користувача у глобальній інформаційній мережі. Рух було започатковано 2002 року на конференції, яка проходила в Інституті відкритого суспільства в Будапешті.  Тоді було прийнято Декларацію відкритого доступу, за нею були заява Біфезда у червні 2003 і Берлінська декларація про відкритий доступ до наукових та гуманітарних знань у жовтні 2003. Щорічно, з жовтня 2009 року з ініціативи Коаліції наукових видань та академічних ресурсів (SPARC) та за підтримки прибічників з усього світу, проходить міжнародний тиждень Відкритого доступу. Ця акція надає можливість краще ознайомитися з перевагами Відкритого доступу, обмінятися досвідом та ідеями, допомагає розширити коло учасників цього руху. 18 березня 2015 року свою політику Відкритого доступу оприлюднив Фонд Вікімедіа.


by H_Anna at October 20, 2017 12:56 PM

October 18, 2017

Вікімедіа Україна

Підсумки Веломісяця у Вікіпедії

Нещодавно в українській вікіпедії завершився Веломісяць-2017 — конкурс з написання статей на велотематику. Переможцем став користувач Олександр Тагаєв, який створив 117 статей в українській Вікіпедії під час конкурсу. Він також став автором найбільшої статті конкурсу —  про велогонщика Грега Лемонда.

Не менш цікава й інша статистика конкурсу:

  • На сторінці місяця було запропоновано список з близько 140 статей до написання і понад 80 з них було створено учасниками
  • Всього 27 користувачів стали авторами статей для Веломісяця, 4 з яких зареєструвались у Вікіпедії під час конкурсу. Серед призерів конкурсу є один з таких новачків!
  • Під час конкурсу створено та покращено 229 статей і ще 2 після, створено 5 категорії у Вікіпедії, 3 статті у Вікіцитатах, завантажено не менше 50 зображень
  • Більша частина статей — про велоспорт: велогонщиків, змагання, заїзди, тури.
  • Вперше з’явились статті про велоінфраструктуру в українських містах, про велорухи, з’явились корисні списки виробників велосипедів та деталей велосипеда, про типи велосипедів та конкретні популярні моделі тощо.

Конкурс продемонстрував значний потенціал велосипедистів-дописувачів і збагатив українську Вікіпедію велотематикою!

Перелік створених статей та їх авторів шукайте на сторінці місячника.

Церемонія нагородження переможців відбудеться в неділю, 29 жовтня, о 14:00, у Першій Львівській Медіатеці, вул. Мулярська, 2а. Вхід вільний, запрошуємо всіх! Подія у Facebook.

Велоінфраструктура Тернополя - Велопарковка біля Тернопільської обласної бібліотеки для дітей - 17098631

Велопарковка біля Тернопільської обласної бібліотеки для дітей у Тернополі.      Автор фото: Микола Василечко, CC-BY-SA-4.0

Lviv girls cycling parade

Щорічний жіночий велопарад у Львові (30.09.2017). Автор: YuriyTer, CC-BY-SA-4.0

;


by tiredducky at October 18, 2017 06:31 AM

Вікі любить пам'ятки

Як поліпшити конкурс? Роздуми про ефективність і справедливість…

Соколівка. Садиба Бжозовських. Фото Сергія Криниці, вільна ліцензія cc by-sa 4.0

Соколівка. Садиба Бжозовських. Фото Сергія Криниці, вільна ліцензія cc by-sa 4.0

Вітчизняна частина конкурсу Wiki Loves Monuments проводилася вже вшосте. За шість років Вікісховище поповнилося двома сотнями тисяч зображень памяток архітектури, історії, археології… Автор цих рядків брав участь в конкурсі 4 рази як конкурсант та двічі як член жюрі, двічі перемагав у кількісній номінації, ще раз – в якісній. Накопичений чималий досвід, в тому числі бачення проблем, які заважають проводити конкурс якнайефективніше з метою наповнення Вікіпедії та сховища зображення якмога більше обєктів культурної спадщини.

Мова тут йтиме про кількісну номінацію. Питання якості зображень, звичайно ж є актуальним також, але здебільшого проявляється воно знову ж таки через намагання конкурсантів забезпечити якмога більшу кількість завантажень.

Ще з часів першого конкурсу у 2012 році конкурсантам стала зрозумілість певної несправедливості розподілу балів в кількісній номінації, коли обєкт зфотографований, приміром, в центрі Львова (на хвилиночку, лише одна площа Ринок містить 50 обєктів!!!), і об’єкт освітлинений в далекому глухому селі (а він там часто один-єдиний) оцінювався однаково. Тобто витрати часу, сил, грошей, зрештою, для добирання до далеких обєктів правилами конкурсу нівелювалися. Вже тоді зайшла мова про врахування назвімо його умовно «регіонального коефіцієнту» який такі зусилля стимулював би. Але тоді не було чіткого бачення, якими би ці коефіцієнти мали б бути.

За 3 роки проблема проявила себе, коли стало зрозуміло, що конкурсантам в погонею за кількістю вигідінше використовувати вже накопичені архіви, аніж їздити далекими регіонами в пошуках нових неосвітлинених пам’яток. В конкурсі 2015го року був використаний коефіцієнт 2 (а з 2016-го – 3) для неосвітлинених об’єктів. Це певним чином пожвавило конкурс, проте в цілому проблему не вирішило. Відкрийте та порівняйте конкурсні списки обєктів в м.Київ та, приміром, Вінницької області. Коли перші можуть похвалитися світлиною в кожному рядку, то другі (обласний центр та міста обласного значення не беремо до уваги) – здебільшого скупим «Завантажити фото». Кожен дотичний до конкурсу знає, що це значить – жодного фото даного обєкту у Вікісховищі досі немає.

То чому ж коефіцієнт 3 для неосвітлинених слабо стимулює конкурсантів полювати за такими об’єктами? Бо, ж якщо послуговуватися попередніми підсумками кількісної номінації 2017 року, у лідерів перегонів завантажених фото неосвітлинених об’єктів 300–400, тоді як загальна кількість у тих же лідерів збільшується щороку на 1000.

Поясню на власному прикладі. Влітку у відпустку я чесно простував «неосвітлиненими» просторами рідної Черкащини та сусідньої Вінничини. «Врожай» був різним. Якогось дня вдалося вполювати аж 18 (то мій власний рекорд) обєктів в далекому Томашпільському районі Вінничини, а якогось всього 2 – сусідній Канівський район (та й то, 1 з цих 2 обєктів згодом виявився освітлиненим, бо напередодні конкурсу робот таки знайшов його світлину у Вікісховищі). От і порахуємо, витративши цілий день, намагаючись освітлинити те, чого бракує у Вікісховищі, я зміг заробити на конкурс від 4х (1*3+1) до 54х (18*3) балів.

Таганча. Будинок Бутурліна. Фото Сергія Криниці, вільна ліцензія cc by-sa 4.0 Один з 2 тих віддалених об’єктів на добираня до яких автор витратив цілий день

Таганча. Будинок Бутурліна. Фото Сергія Криниці, вільна ліцензія cc by-sa 4.0 Один з 2 тих віддалених об’єктів на добираня до яких автор витратив цілий день

Прийшов вересень – місяць конкурсу, видалися вільні вихідні і я мав вибір – чи далі простувати «неосвітлиненою» Черкащиною і привозити свої 10-50 балів, а чи таки постаратися перемогти в загальному заліку за діючими правилами. Всі ми маємо амбіції, іноді, як в моєму випадку, більше ніж совісті 🙂 Тому я поїхав до Києва. За 2 дні я перефотографував весь музей в Пирогові, значний кавалок Байкового кладовища, ще й побіжно ВДНГ та не відвідувані раніше з фотоапаратом вулиці. В підсумку за 2 дні такої прогулянки я привіз 500!!! балів на десятки (якщо не сотні) разів заїжджених обєктах. Мені добре, (знову ж таки за попередніми даними) я високо піднявся у загальному рейтингу. Але чи є від цього користь Вікіпедії??? Вікісховищу реально бракує ще одного (серед десятків подібних) фото могили Максима Рильського?

Київ. Байкове кладовище. Могила М.Рильського. Фото Сергія Криниці, вільна ліцензія cc by-sa 4.0 Серед купи фото, які видав пошук по Вікісховищу своє я не відразу і знайшов, так вони всі подібні

Київ. Байкове кладовище. Могила М.Рильського. Фото Сергія Криниці, вільна ліцензія cc by-sa 4.0 Серед купи фото, які видав пошук по Вікісховищу своє я не відразу і знайшов, так вони всі подібні

Ну та Бог із ним, із Рильським. Але, врахуйте наступне – із своїх 5687 завантажень у 2017 р. автор цих рядків завантажив 1126 фото об’єктів з м.Київ, 883 фото зі Львова, 739 фото з м.Одеса та 105 світлин з м.Харків. Тобто сумарно кількість постійно і масово фотографованих міст з надвисокою концентрацією пам’яток склало… рівно ПОЛОВИНУ загального завантаження. Пропустимо той факт, що іноді через лінь інших конкурсантів (виявляється, ніхто до мене не здогадався шукати неосвітлинені об’єкти Личаківського чи Байкового кладовища всередині полів), а часто через проблему несвободи панорами (певен, що вілли в Професорській колонії м.Львова фотографували і до мене, але потім ті фото видаляли з Вікісховища) і в цих містах є неосвітлинені об’єкти. Все ж їх доступність значно вища, ніж приміром єдина церква віддаленого села. Яку проблему це породжує? Дуже просто. Щорічні лідери перегонів обросли вже такими фотоархівами, що формують занадто високий вхідний бар’єр для новачків, які б хотіли позмагатися в кількісній номінації. Якщо правила не змінити, ми так і змагатимемося між собою, і зрештою, перемагатиме той, хто матиме більше вільного часу у вересні для завантаження фото в рамках конкурсу 🙂

Львів. Опера. Фото Сергія Криниці, вільна ліцензія cc by-sa 4.0 Ще один масово фотографований багатьма конкурсантами об’єкт. Чи варто його кількісно оцінювати так само, як важкодоступну вищезгадану Таганчу? Вочевидь що ні. Разом з тим Львівська опера має більше можливостей для сворення гарних якісних світлин, що можуть позмагатися в якісній номінації, тоді як більшість сільських об’єктів навряд...

Львів. Опера. Фото Сергія Криниці, вільна ліцензія cc by-sa 4.0 Ще один масово фотографований багатьма конкурсантами об’єкт. Чи варто його кількісно оцінювати так само, як важкодоступну вищезгадану Таганчу? Вочевидь що ні. Разом з тим Львівська опера має більше можливостей для сворення гарних якісних світлин, що можуть позмагатися в якісній номінації, тоді як більшість сільських об’єктів навряд…

З цим стають зрозумілими причини ще однієї проблеми, вже згаданої вище якості. Не скажу за інших, але на власному прикладі – оті нещасні 2 обєкти далеких сіл на Канівщині чи як на заглавному фото на Крижопільщині я фотографував довго і ретельно. Ще б пак, я витратив стільки енергії, щоби сюди дістатися! Я шукав вигідні ракурси та чекав гарного світла. Що я робив в Києві? Правильно, я швидко йшов вулицею, озираючись навкруги, на постійно клацав затвором не зупиняючись біля кожного обєкту та лінуючись навіть іноді міняти обєктив, коли того вимагав сюжет. Бо ж об’єктів купа, а час обмежений, треба встигнути якмога більше. До того ж якість знимка жодним чином не впливає на кількість балів. То яка різниця? Знову ж таки, для мене як конкурсанта, не Вікіпедії. Більше того, в погоні за кількістю завантажень я часто просто ті знимки не редагував. Просто вирівняти вертикалі і то бракувало часу серед тисяч цих безкінечних фото чиншових кам’яниць на львівських, київських та одеських вулицях. Звісно, фото вантажаться за вільною ліцензією і те редагування може зробити хтось інший. Але покладемо руку на серце, хто за вас редагуватиме ваші знимки, тим паче, якщо фото цих об’єктів і так не бракує на Вікісховищі?

Київ. Прибутковий будинок на вул.Антоновича, 18. Фото Сергія Криниці, вільна ліцензія cc by-sa 4.0 Типова прохідна «галочка» для кількості. За таку гидоту трішки соромно, зате в лідерах

Київ. Прибутковий будинок на вул.Антоновича, 18. Фото Сергія Криниці, вільна ліцензія cc by-sa 4.0 Типова прохідна «галочка» для кількості. За таку гидоту трішки соромно, зате в лідерах 🙁

То ж чи потрібні Вікіпедії такі перегони? Мені здається, що ні. Цього року Україна знову посіла 1ше місце серед всіх країн-учасниць по кількості завантажень. То може вже досить прагнути кількісного лідерства і боротися за якісне?

Що я пропоную? Звичайно оцінити важкодоступність кожного об’єкта – задача не під силу ні оргкомітету, ні волонтерам. Проте можна піти простішим шляхом, встановлюючи той «регіональний коефіцієнт» таким чином:

1ша група. Міста з високою концентрацією пам’яток. Як правило списки пам’яток в таких містах розміщуються на декількох сторінках і досягають подекуди декілька тисяч. За досвідом, гуляючи вулицями цих міст за день легко можна отримати фото 150-200 об’єктів. До них належать Київ, Харків, Одеса, Львів, Івано-Франківськ, Полтава та Кропивницький (останні 3 – дискусійно, позаяк кількість об’єктів там все ж значно нижча ніж в перших 4, тож їх можна віднести і до 2ї групи). Фото кожного об’єкту з цієї групи оцінюється в 1 бал.

2га група. Обласні центри та міста обласного значення. Виділити їх програмно при підрахунку балів не складно. Формат ID для них «хх-1хх-хххх» на відміну від «хх-2хх-хххх» для наступних категорій. За день в середньому в таких містах можна отримати 50-100 світлин різних об’єктів культурної спадщини. Звісно, розподіл нерівномірний. Приміром місто обласного значення Черкаської області Ватутіне містить лиш 4 пам’ятки, але для спрощення процедури таким можна знехтувати. Тим паче, як правило дістатися таких міст не складає жодної проблеми. Отже фото кожного об’єкту з цієї групи оцінюється в 2 бали.

3тя група. Районні центри (крім міст обласного значення). Виділити їх з сільського регіону складніше, позаяк вони мають перші 5 цифр в ID такі з самі, що і весь район. Проте, гадаю, це завдання під силу нашим ІТ-геніям з Вікімедії. Ці населені пункти мають в середньому значно меншу концентрацію пам’яток, ніж міста з 2ї групи. В середньому 10-30, але транспортна інфраструктура все ж розвинутіша, ніж у випадку останньої групи. То ж фото кожного об’єкту з цієї групи оцінюється в 5 балів.

І нарешті 4та група. Сільська місцевість. Всі інші населені пункти та об’єкти за їх межами. Звісно, різниця тут може бути дуже відчутною. Приміські села є легкостоступними в плані розвинутої транспортної інфраструктури та відстані, сіл за 30 км від райцентру з убитою дорогою дістатися дуже складно. В одному селі може бути з десяток об’єктів, в іншому – лиш 1. Але врахувати всі ці розбіжності нереально. Тому усереднено – фото кожного об’єкту з цієї групи оцінюється в 10 балів.

На перший погляд коефіцієнт в 10 балів може здатися завеликим. Але порахуємо. Ще раз – мій особистий рекорд за день для сільської місцевості, це 18 об’єктів. То ж 180 балів. Для міст з першої групи отримати ті самі 180 не є аж такою проблемою.

Тому все паритетно. Хто хоче – фотографує об’єкти в далеких селах, хто ні – лишається і гуляє з фотоапаратом вулицями Києва, Львова, Одеси… Обоє отримають однакову винагороду за свою працю.

Звісно, щоби стимулювати фотографувати неосвітлинені об’єкти, в чому зацікавлена Вікіпедія в першу чергу, варто зберегти коефіцієнт 3. Іншими словами – вперше освітлинений об’єкт в м.Львів оцінюватиметься в 3 бали, а в сільській місцевості в 30. Але, гадаю, це справедливо.

Звісно, пропоновані зміни мають застосовуватися до нового конкурсу. Сподіваюся вони стануть темою для жвавого обговорення і можливого вдосконалення. Але бажано, щоби за результатами обговорення оргкомітет якмога скоріше ухвалив зміни до регламенту конкурсу з тим, щоб конкурсанти могли ефективніше підготуватися до наступного конкурсу за новими правилами.

Сергій Криниця (Haidamac)

by Haidamac at October 18, 2017 05:45 AM

October 17, 2017

Вікі любить Землю

Як у Києві нагороджували переможців

Дякуємо всім, хто завітав на церемонію нагородження 7 жовтня у Києві!  Ми отримали чимало позитивних відгуків.  Ми теж були раді бачити та вручити відзнаки всім, хто завітав.

До вашої уваги добірка вибраних фото, яка комусь нагадає, а комусь дасть уявлення про наш теплий захід у стінах Національного природничого музею!

WLE Ukraine 2017 Awards Ceremony-54
Учасники церемонії
WLE Ukraine 2017 Awards Ceremony-18
Дарія Ширяєва, член журі конкурсу
WLE Ukraine 2017 Awards Ceremony-19
Оля Нестеренко, ведуча, організаторка конкурсу, Сергій Гладкевич, член журі, Ілля Корнійко, організатор конкурсу, Голова правління «Вікімедіа Україна»

WLE Ukraine 2017 Awards Ceremony-48
Ірина Юміна, член журі конкурсу
WLE Ukraine 2017 Awards Ceremony-23
Олексій Василюк, учасник конкурсу, ініціатор спецномінацій, автор книги «Микола Шарлемань: напровесні заповідної справи»
WLE Ukraine 2017 Awards Ceremony-25

WLE Ukraine 2017 Awards Ceremony-29
Микола Сарапулов, переможець кількісної номінації (Київ, Київська область) та спецномінації «Неприємні відкриття»
WLE Ukraine 2017 Awards Ceremony-31
Кругляк Тетяна сфотографувала найбільше пам’яток у Харківській області
WLE Ukraine 2017 Awards Ceremony-32
Наталя Шестакова, Олексій Василюк та Вікторія Тротнер, яка сфотографувала найбільше пам’яток  Дніпропетровській області
WLE Ukraine 2017 Awards Ceremony-34
Галєвський Вячеслав, переможець кількісної номінації у Волинській області

IКатюжанський заказник Вишка 03
Диплом отримує Анатолій Джос, який сфотографував найбільше пам’яток  Луганської області
WLE-2017 in Ukraine-Awards ceremony-28
Диплом отримує Сергій Корецький, переможець спецномінації «Неприємні відкриття»
WLE Ukraine 2017 Awards Ceremony-39
Приз отримує Сергій Рижков, автор найкращої світлини конкурсу
WLE-2017 in Ukraine-Awards ceremony-17
Дмитро Балховітін, автор світлини, що отримала друге місце у топ-11, з відзнакою та подарунками

Всі, хто не зміг бути, незабаром отримають свої відзнаки поштою.

Представлено фото Анни Кондратюк та Вячеслава Галєвського, CC BY-SA 4.0

Більше фото у Вікісховищі

 

Див. також:

by h_anna at October 17, 2017 05:14 AM

October 12, 2017

Вікімедіа Україна

Зустріч у найбільшій бібліотеці країни

22338881_1692443694133122_6446590007313915985_o

11 жовтня 2017 року громадський діяч у сфері ІТ, освіти і культури, ініціатор створення і співзасновник ГО «Вікімедіа Україна» Юрій Пероганич провів зустріч у Національній бібліотеці України імені В. І. Вернадського (НБУВ).

На зустрічі був присутній Володимир Попик — Генеральний директор НБУВ, його два заступники, і ще близько 40 працівників бібліотеки. Володимир Попик окреслив триєдину мету зустрічі:

  1. ознайомити присутніх із принципами роботи Вікіпедії
  2. висловити думки щодо кращого відображення здобутків НБУВ у Вікіпеідії у зв’язку зі 100-річчям, що наближається
  3. окреслити шляхи дальшої співпраці.

Для багатьох учасників багато інформації по першому питанню виявилося новою.

По другому питанню Пероганич порадив подавати якомога більше інформації під ліцензіями CC BY та CC BY-SA на сайті бібліотеки, а також у літературі, яку НБУВ випускатиме до ювілею.

По третьому питанню НБУВ визначить і повідомить контакти свого координатора.

З Лідією Поперечною, керівником прес-служби НБУВ домовлено провести вікіекспедицію по споруді бібліотеки. В основному корпусі бібліотеки на Голосіївському проспекті цікаво було б оглянути Фонд президентів, Депозитарій документів і матеріалів ООН. Про дату буде повідомлено додатково.


by Юрій Пероганич at October 12, 2017 09:51 AM

October 10, 2017

Вікі любить пам'ятки

“Нікого нема, всі пішли на фронт”

Пішли, знаєте, на передову війни за врожай, за результати. Таку табличку на нашому блозі, і взагалі скрізь, треба було почепити 1 жовтня. А то ж ви, либонь, подумали, що якийсь фотометеорит влучив у криївку оргкомітету і всі вимерли, як динозаври.

Каюсь, не зробила наперед; а минулий тиждень ми всі були закручені у конкурсному вирі: кого зайняло приготування до нагородження переможців нашого сестринського конкурсу «Вікі любить Землю» (оргкомітет двох конкурсів, звісно, різні, але трошки перетинаються), хто розбирається з перипетіями списків, які полишались, хто розбирає надіслані фото на добрі і не дуже.

Ще одну причину мовчанки декого (наприклад, мене) можна побачити в попередньому дописі.

Але ми живі. Переможці кількісних номінацій будуть тоді, коли будемо впевнені у своїх числах, бо нема нічого гіршого, ніж махати навздогін «ой ні, ми помилились».

Поки що ось так. Уповаємо на вашу безмірну батьківську терплячість до цього конкурсу-дитяти, якому так мало рочків, що ще й в школу не ходить. 🙄

Фрагмент дверей будинку № 2 на вулиці Дудаєва у Львові. Автор Aeou, вільна ліцезія CC BY-SA 4.0

Фрагмент дверей будинку № 2 на вулиці Дудаєва у Львові. Автор Aeou, вільна ліцезія CC BY-SA 4.0

by Vira Motorko at October 10, 2017 09:22 PM

Коли немає слів

Церква Параскеви П'ятниці, Бакирівка, Сумська область. Автор Haidamac, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Церква Параскеви П’ятниці, Бакирівка, Сумська область. Автор Haidamac, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Господарчий корпус, Вороновиця, Вінницька область. Автор Neovitaha777, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Господарчий корпус, Вороновиця, Вінницька область. Автор Neovitaha777, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Житловий будинок, Кременець. Автор ЯдвигаВереск, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Житловий будинок, Кременець. Автор ЯдвигаВереск, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Житловий будинок, Личківці, Тернопільська область. Автор PhotoDocumentalist, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Житловий будинок, Личківці, Тернопільська область. Автор PhotoDocumentalist, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Житловий будинок, Бердянськ. Автор Каїра Федір, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Житловий будинок, Бердянськ. Автор Каїра Федір, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Пам'ятник першим колгоспним механізаторам, Любимівка, Херсонська область. Автор Nataliya Shestakova, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Пам’ятник першим колгоспним механізаторам, Любимівка, Херсонська область. Автор Nataliya Shestakova, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

В'їздна арка садиби (вікно другого поверху), Любешів, Волинська область. Автор Viacheslav Galievskyi, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

В’їздна арка садиби (вікно другого поверху), Любешів, Волинська область. Автор Viacheslav Galievskyi, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Житловий будинок, в якому жив М. Коцюбинський, м. Бар. Автор Posterrr, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Житловий будинок, в якому жив М. Коцюбинський, м. Бар. Автор Posterrr, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Готель „Лондон" (мур.), Умань. Автор Posterrr, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Готель „Лондон” (мур.), Умань. Автор Posterrr, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Замок, Клевань, Рівненська область. Авторка Xsandriel, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Замок, Клевань, Рівненська область. Авторка Xsandriel, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Синагога, Броди. Авторка OlhaSergeevna, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Синагога, Броди. Авторка OlhaSergeevna, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Костел Пресвятої Богородиці, Сокаль. Автор Сарапулов, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Костел Пресвятої Богородиці, Сокаль. Автор Сарапулов, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Садибний будинок, Красносілка, Вінницька область. Автор Михайло Потупчик, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Садибний будинок, Красносілка, Вінницька область. Автор Михайло Потупчик, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Палац родини Потоцьких в Тульчині. Авторка Ljudmila.tch, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Палац родини Потоцьких в Тульчині. Авторка Ljudmila.tch, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Управління заводу сільськогосподарських машин Д. Грієвза, Бердянськ. Автор Каїра Федір, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Управління заводу сільськогосподарських машин Д. Грієвза, Бердянськ. Автор Каїра Федір, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Палац Тора Ланге, інтер'єр, Нападівка, Вінницька область. Автор Vadkoz, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Палац Тора Ланге, інтер’єр, Нападівка, Вінницька область. Автор Vadkoz, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Садиба в Приозерному, Івано-Франківська область. Автор Haidamac, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Садиба в Приозерному, Івано-Франківська область. Автор Haidamac, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Східний флігель садиби Лінтварьових на Луці, Суми. Автор Haidamac, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Східний флігель садиби Лінтварьових на Луці, Суми. Автор Haidamac, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Будинок священика, село Пархомівка, Київська область. Автор SNCH, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Будинок священика, село Пархомівка, Київська область. Автор SNCH, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Службовий корпус садиби Харитоненків, Суми. Автор Haidamac, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Службовий корпус садиби Харитоненків, Суми. Автор Haidamac, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Будинок колишньої сторожки, в якій збирались члени Південного товариства декабристів, Кирнасівка, Вінницька область. Авторка Ljudmila.tch, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Будинок колишньої сторожки, в якій збирались члени Південного товариства декабристів, Кирнасівка, Вінницька область. Авторка Ljudmila.tch, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Будинок культури, смт Гайворон, Кіровоградська область. Автор Nataliya Shestakova, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Будинок культури, смт Гайворон, Кіровоградська область. Автор Nataliya Shestakova, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

 Костел домініканів з келіями, Кам'янець-Подільський. Автор Сарапулов, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Костел домініканів з келіями, Кам’янець-Подільський. Автор Сарапулов, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Місце, де знаходився будинок, в якому з 1873 по 1882 рр. періодично проживав М.С.Грушевський, Сестринівка, Вінницька область. Автор Михайло Потупчик, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Місце, де знаходився будинок, в якому з 1873 по 1882 рр. періодично проживав М.С.Грушевський, Сестринівка, Вінницька область. Автор Михайло Потупчик, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

by Vira Motorko at October 10, 2017 09:21 PM

October 09, 2017

Вікімедіа Україна

Топ-11 світлин конкурсу «Вікі любить Землю» представили у Природничому музеї

7 жовтня у Києві відбулась церемонія нагородження переможців фотоконкурсу «Вікі любить Землю» та відкрилась фотовиставка найкращих світлин.

Проект «Вікі любить Землю» має на меті поповнення Вікіпедії та інших інтернет-проектів Фонду Вікімедіа фотографіями пам’яток природи України та світу, а також для привернення уваги до проблем захисту навколишнього середовища. Цього року конкурс проходив у 36 країнах.

Під час конкурсного місяця (1-31 травня) в українській частині конкурсу 356 учасників завантажили у Вікісховище понад 15 тисяч світлин, що зафіксували 1860 об’єктів природно-заповідного фонду нашої країни. Близько тисячі конкурсних світлин вже  ілюструють статті у Вікіпедії різними мовами.

Всього зусиллями проекту за 5 років сфотографовано 40% об’єктів природно-заповідного фонду України, загальна кількість яких становить понад 8 тисяч. Деякі з них досить складно ідентифікувати.

Всі переможці були нагороджені пам’ятними дипломами і звичайно ж призами: автори найкращої світлини в регіоні та автори, що сфотографували найбільше пам’яток у регіоні отримали сувеніри з логотипом конкурсу; автори 11-ти фотографій, що отримали найвищі оцінки журі, та десять учасників, що сфотографували найбільше об’єктів і отримали найбільше балів у загальному заліку, — подарункові сертифікати інтернет-магазинів.

Також були нагороджені переможці кількох спецномінацій: від НПП «Голосіївський», «Неприємні відкриття» та «Освітлинимо безсвітлинні» від МБО «Екологія-Право-Людина» та ВГО «Національний екологічний центр України», «Найкраща світлина тваринного світу ПЗФ», «Найкраща світлина Києва» від КМДА .

Церемонією нагородження у Національному науково-природничому музеї НАН України також відкрилася виставка найкращих світлин заповідної природи України.

Натисніть, щоби переглянути слайдшоу.

Учасники заходу дописали у соцмережі:

 

Найкращі фото конкурсу у Вікісховищі

Сторінка у Facebook

Сайт конкурсу: wikilovesearth.org.ua

 


by H_Anna at October 09, 2017 08:39 AM

October 05, 2017

Вікімедіа Україна

Пам’ятки природи у Вікіпедії: історія волонтера

За результатами даних обліку територій та об’єктів природно-заповідного фонду, поданих органами виконавчої влади на місцевому рівні, що забезпечують реалізацію державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, станом на 01.01.2017 природно-заповідний фонд України має в своєму складі 8245 території та об’єктів. Державний кадастр таких територій можна знайти на веб порталі відкритих даних або окремим частинами на сайтах регіональних органів влади. Переглянути ж регулярно оновлюваний список усіх об’єктів та й ще переходити на галерею зображень можна поки лише у просторі Вікіпедії. Такі списки були створені для фотоконкурсу «Вікі любить Землю», який має на меті створити базу світлин для всіх об’єктів ПЗФ для подальшого ілюстрування ними статей у Вікіпедії. Треба відмітити, що банк фотографій у Вікісховищі зростав набагато швидше за кількість статей про них у Вікіпедії. Але за останній час волонтерам вдалося добитися в цьому певного балансу і наблизитися до започаткування статей про всі об’єкти заповідного фонду. Олена Дятлова розповідає як це стало можливим.

Навесні 2016 року, переглядаючи стрічку новин у Facebook, я натрапила на допис Олексія Василюка про те, що потрібно зробити якесь доповнення статті у Вікіпедії. Я навіть зараз не пригадаю, про що саме йшла мова, але швидше за все щось, що стосувалося об’єкту природно-заповідного фонду України. Бо ж цієї темою Олексій неабияк цікавиться і працює з нею щодня.

Почалося обговорення, а тоді ще і ще, і процес вже було не зупинити. Відвідуючи різні заповідні території, я перевіряла, чи написані статті про них у Вікіпедії, і запалювалася бажанням створювати такі сторінки й ілюструвати їх фотографіями.

Досвіду редагування Вікіпедії у мене не було. Але вчитися було легко, тому що як тільки з’являлися всілякі запитання, на допомогу приходили досвідчені вікіпедисти.

Так з’явилися статті про ландшафтний заказник «Діброва болотного дуба», геологічний пам’ятник природи «Гребенники», про парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва «Кардамічівський» і «Дністер». Крім того, редагувалися й інші статті про найрізноманітніші охоронні території України, завантажувалися нові фотографії, доповнювалися тексти.

Олексій Василюк теж щодня робив свій внесок. Як фахівець природоохоронної справи, Олексій створив сторінки за такими напрямками, як, наприклад, Заказник «Нагольний кряж», Систематизація втрачених об’єктів ПЗФ України, систематизував історичних даних про охорону природи в Україні та створення сторінок, присвячених історії заповідної справи і доповнив чимало статей про природу України.

Все це було неймовірно цікаво, але з кожним днем ​​приходило розуміння того, що охоронних територій різного статусу в Україні чимало, і об’їхати все неможливо, так само як і проаналізувати літературу по кожному.

Ми раділи появі кожної статті, обмінювалися посиланнями і зрозуміли, що в глобальному масштабі все одно від нашого скромного внеску нічого не змінюється. Все одно для багатьох об’єктів природно-заповідного фонду України все ще не створені статті, а тим часом деякі об’єкти, на жаль, зникли з лиця Землі і так і не були бодай якось описані у Вікіпедії. Це, в першу чергу, стосувалося вікових дерев, які зникали з різних причин, але також і деяких територій, які, на жаль, втратили те, заради чого вони охоронялися.

І ось, несподівано Олексій познайомився з людиною, яка повністю змінила наш підхід до створення нових статей у Вікіпедії. Користувач:Atoly запропонував нам технічне рішення цього питання. Наше завдання полягало в тому, щоб скласти за визначеною формою для кожної області України список тих охоронних об’єктів, для яких статей у Вікіпедії ще не написано. Цьому передував пошук таких статей і якщо їх знайдено не було, такий об’єкт заносився в спеціальну таблицю. Крім назви об’єкта, в таблицю вносили мінімальну інформацію про нього: його площу, рік створення, природоохоронний статус, місце розташування тощо.

Після того, як таблиці були заповнені, Atoly пропускав їх через спеціальний скрипт (згодом на Вікіхакатоні його переписали і вдосконалили групою вікіпедистів) і таким чином, автоматично, у Вікіпедії з’являлися нові статті. Вони містять мінімум інформації — але важливо, що тепер статті існують, а значить, всі, хто володіє будь-якою було інформацією про той чи інший об’єкт, зможуть їх доповнити.

Я спробувала провести такий експеримент по Одеській області, склала таблицю, відправила її Анатолію і, через деякий час, Atoly надіслав готові посилання на нові статті. Для прикладу, ось кілька таким коротких статей, які були створені автоматично і які тепер може доповнювати будь-хто, кому це цікаво:


Atoly виконав таку роботу зі створення нових статей за допомогою свого бота (AtolyBot) для Дніпропетровської та Тернопільської областей. Пізніше, статті були створені для Одеської області. Але як же інші області України?

Насправді, те, що він зробив, означало одне: створення всіх 8000 з лишком статей про заповідні території України — зовсім не фантастичне завдання. Навпаки, реально здійснити не тільки його. Створивши мтатті про всі об’єкти природно-заповідного фонду, ми  відкриємо можливості для наповнення і використання таких сторінок.

Ми опублікували заклик у Facebook приєднуватися до спільної справи; заклик тут же підхопили й розповсюдили колеги з WWF і, на нашу неймовірну радість, нам стали приходити численні пропозиції від волонтерів з бажанням допомогти з підготовкою потрібних таблиць.

Робота не обмежувалася тільки автоматичним створенням сторінок з мінімальним вмістом. Багато волонтерів почали активно наповнювати сторінки різних об’єктів, що охороняються інформацією. Найбільш активно за це взялася волонтерка Людмила Сломінська, яка наповнила інформацією 237 статей по Вінницькій області, наприклад, Сосонка (заказник), Ільківський Став, Дошка (заказник), Красне (заказник), Криничка (заказник), Караєцький (заказник) та інші.

У результаті командної роботи, крім згаданих Дніпропетровської, Тернопільської та Одеської областей, нам вдалося створити нові статті про об’єкти природно-заповідного фонду по Донецькій, Житомирській, Закарпатській, Харківській і Черкаській областях. Всього на сьогодні напівавтоматизованим чином започатковано 1666 статей.

Ми спланували досить довгий перелік завдань, які можна було б реалізувати з вікісторінками заповідних об’єктів, май ми чарівну паличку. Інформація про об’єкти може бути доповнена фотографіями, сканами оригінальних документів про створення кожного об’єкта й окремими проектами у Вікіджерелах; сторінки про населені пункти, розташовані поруч з ПЗФ, теж потрібно доповнити (до речі, на сторінках населених пунктах вже можуть бути фото, на яких видно ПЗФ) і так далі.

Ще одне з завдань волонтерів — зробити так, щоб усі зацікавлені могли легко знаходити статті та знайомитися з ними. Наприклад, для Одеської області не просто створені статті всіх об’єктів природно-заповідного фонду, але й у списку об’єктів у Вікіпедії проставлено посилання на ці статті, щоб усі охочі могли з цього списку одразу перейти на статтю, прочитати цікаву інформацію або ж доповнити її.

Чимало статей було проілюстровано фотографіями, що подавалися на українську частину конкурсу «Вікі любить Землю». Волонтери вишукували фотографії для кожного конкретного об’єкта у Вікісховищі  і розміщували їх у відповідних галереях. Але будь-хто може додавати і свої фото. Кілька волонтерів завантажили додаткові фото в галереї поза конкурсом.

Oleksiy Vasyliuk in Budynok Pryrody

Олексій Василюк на презентації конкурсу «Вікі любить Землю»

Таким чином, учасники фотоконкурсу тепер зможуть краще ознайомитися територіями, які їх цікавлять, а також дізнатися, для яких віддалених від великих міст охоронюваних територій досі немає докладної інформації та фотографій. Зручно, коли в одному місці зібрані всі дані та ілюстрації для всіх заповідників, заказників, національних парків, пам’яток природи тощо.

На сьогодні робота ще не закінчена. Не по всіх областях створені сторінки для кожної території, що охороняється. Не для всіх об’єктів з’явилися галереї світлини від конкурсу «Вікі любить Землю». Іще не реалізовані плани щодо перекладу сторінок різними мовами. Багато що із запланованого нами ще належить виконати. Повільно, у вільний час, ми йдемо шляхом того, що кожен об’єкт був описаний у Вікіпедії, щоб усі ентузіасти галузі охорони природи могли не тільки дізнатися про якусь територію, а й узяти участь у її захисті та збереженні для майбутніх поколінь.

Авторка: Elena Dyatlova~ukwiki

Неповний список волонтерів, що долучалися до створення бази, яку переносила у Вікіпедію програма-бот: Luda.slominska, PanaYuti, Nykyfor, NataliaRy, Алла Козурак, Olena Kovalenko, YuSpi, GeoKate, Mesgir , Miranda and the cat,  Mesgir, Виктория Березовская, Лариса Чепурко, Yurii Repalo, Ivan Sadovyj, Smirnaz, Mykola Skidaniuk, Taras r, Tat adv, Marina Guba, Anastasia Suraieva, Viktor Yepishin, Елена Сенная, Антон Биатов.


Вікімедіа Україна дякує команді, що працювала разом з Оленою, Олексієм та Анатолієм і хотіла б вручити сувеніри з логотипом Вікіпедії. Просимо написати нам wmua-staff@wikimedia.org.ua, щоб домовитись про отримання.


by H_Anna at October 05, 2017 08:11 AM

Вікі любить Землю

Найкраща світлина Києва… і спеціальна номінація від КМДА

 

Pulsatilla_patens_(L.)_Mill
Заказник «Лісники». Mariia Zykova, CC BY-SA 4.0
У номінації «Найкраще фото Києва» журі відзначило світлину користувачки Mariia Zykova, де зображено Сон розкритий. Фото зроблене у ботанічному заказнику «Лісники». Цей ботанічний заказник є природоохоронною територією у Голосіївському районі міста Києва, і є найбільшою природно-заповідною територією серед тих, які входять до складу Голосіївського національного природного парку — територія заказника становить 1110,2 гектара. Значна площа заказника лежить в заплаві річки Віта.

Нагадаємо, що всього під час цьогорічного конкурсу було завантажено понад 15 тисяч світлин. З них — 819 фотографій пам’яток природи міста Києва. Київська міська адміністрація вирішила підтримати українську частину міжнародного фотоконкурсу «Вікі любить Землю» і нагородити окремо переможців у спеціальній регіональній номінації за найкраще фото Києва. Було сформовано окреме журі, куди ввійшли два представники від КМДА — Андрій Мальований, начальник управління екології та природних ресурсів КМДА, та Михайло Наконечний, генеральний директор КО «Київзеленбуд» — та вікіпедист-еколог Олексій Василюк, заступник голови Національного екологічного центру України, молодший науковий співробітник Відділу моніторингу та охорони тваринного світу Інституту зоології НАНУ, член національної робочої групи з охорони природи.

Результати цієї спеціальної номінації буде оголошено у суботу, 7 жовтня, на церемонії нагородження переможців української частини фотоконкурсу «Вікі любить Землю», яка відбудеться у Національному науково-природничому музеї НАН України (4 поверх, Музей рослин) у Києві. До зустрічі!

UPD. від 9 жовтня 2017

Переможцями стали фото Любові Касап та Марії Зикової

 

by attolippip at October 05, 2017 04:00 AM

October 04, 2017

Вікі любить Землю

Переможці номінації від столичного нацпарку

Національний природний парк «Голосіївський» — один з небагатьох нацпарків, розташованих на території мегаполісу, і єдиний парк національного значення, що запропонував вибрати найкращі світлини, що потрапили до однойменної категорії світлин, поданих на конкурс «Вікі любить Землю 2017».

Голосіївський парк розташувався на 11 місці серед об’єктів, фото яких було подано найбільше на конкурс цього року, і входить у 30-ку за цим же показником за 5 років конкурсу. Всього до категорії об’єкту у Вікісховищі цього року було завантажено 154 фото від 17 авторів.

З усіх фото Голосіївського парку, що були додані на конкурс, спеціалісти парку разом з волонтерами обрали «Найкраще фото Голосіївського нацпарку» та «Найкраще фото мешканця Голосіївського нацпарку».

«Найкраще фото мешканця Голосіївського нацпарку»

Олена Гнезділова. Довгохвоста синиця

«Найкраще фото Голосіївського нацпарку»

Любов Касап. У Голосіївському парку

«Приз глядацьких симпатій»

Наталія Башмакова «Менталітет»

Сергій Корецький. Ділянка в Голосіївському районі Києва, неподалік від лікарні «Феофанія», розорана під будівництво  «Дитячої лікарні майбутнього»

Голосіївський національний природний

 

На переможців чекають грошові премії від ініціаторів номінації. До зустрічі на церемонії нагородження!

 

by h_anna at October 04, 2017 05:29 AM

October 03, 2017

Вікі любить Землю

Найкращі фото тваринного світу ПЗФ

Окрім традиційного визначення 10 найкращих фотографій конкурсу та найкращих фотографії у кожному з 27 регіонів України, цього року також оргкомітет та партнери запрошували позмагатися у спеціальних номінаціях.  Переможців номінації «Неприємні відкриття» було оголошено раніше.  А переможців номінації «Найкраща світлина тваринного світу ПЗФ» представляємо нижче.

Найкращих у кожній з понад 600 світлин, що були подані до спецномінації (при цьому у кожній з підгруп тварин) нам допомогла обрати Кафедра екології та географії Факультету біології, географії і екології Херсонського державного університету. Кафедра екології і географії готує екологів, біологів, її співробітники займаються оцінкою впливу різних природних та антропогенних факторів на навколишнє середовище, вивченням геоморфологічних особливостей берегової зони, проведенням екологічного аудиту. Дякуємо Катерині Орловій, асистенту кафедри, яка організувала оцінювання.

Також нагадаємо, що кілька світлин з тваринами потрапили до 11 найкращих світлин конкурсу. З огляду на те, що клас птахів представлений трьома видами у цій вибірці, ми не стали вибирати найкращих птахів повторно. Світлини з тваринами також стали найкращими у кількох регіонах (Луганська, Харківська, Львівська, Чернігівська, Закарпатська, Одеська). Далеко не всі роботи, що були подані до спецномінації мали біноміальну назву у назві чи описі, без якої не завжди можна правильно визначити статтю про який вид тварини у Вікіпедії можна проілюструвати цієї світлиною. Запрошуємо всіх, хто знається на видах певних тварин, переглянути категорію зі світлинами спецномінації та додати назви, якщо їх бракує.


Амфібії

Жаба їстівна - віддзеркалення
Жаба у заказнику «Нагольний кряж». Пономарьова Алевтина, CC-BY-SA-4.0
Muromets04
Острів Муромець, Регіональний ландшафтний парк «Дніпровські острови». Аліна Іносова, CC-BY-SA-4.0

Рептилії

Revushky Turiiskyi Volynska-Osivskyi reserve-Lacerta agilis
Прудка Ящірка у заказнику «Осівський». Вячеслав Галєвський, CC-BY-SA-4.0
Muromets02
Острів Муромець, Регіональний ландшафтний парк «Дніпровські острови». Київ. Аліна Іносова, CC-BY-SA-4.0

Ссавці

Dzharylgach2016
Лані у НПП «Джарлигацький». Аліна Іносова, CC-BY-SA-4.0

Комахи

Rhagium (Megarhagium) mordax на трутовику
Вусач-меґараґій березовий на трутовику, РЛП «Міжрічинський». Viktor Yepishin, CC-BY-SA-4.0
Muromets03
Регіональний ландшафтний парк «Дніпровські острови», Київ. Аліна Іносова, CC-BY-SA-4.0

Молюски

2 Григорівський бір та його мешканці
Григорівський бір у Харкові та його мешкець. Serge Dudnik, CC-BY-SA-4.0

Павукоподібні

Агриопа тигровая - Заказник Нагольный кряж
Аргіопа тигрова у заказнику «Нагольный кряж». Пономарьова Алевтина, CC-BY-SA-4.0

Переможці отримають компактні котомки/чохли для фотоапаратів з логотипом конкурсу. Вітаємо і чекаємо на церемонії нагородження!

by h_anna at October 03, 2017 03:14 PM

Вікімедіа Україна

Вокальний конкурс «Світова класика українською»

Спілка музикантів України та спільнота дописувачів україномовного розділу Вікіпедії – вільної енциклопедії, зацікавлених у проекті «Світова класика українською»,  оголошують вокальний конкурс «Світова класика українською». 

Метою конкурсу є відродження традиції виконання вокальної музики в українських перекладах. Завданням конкурсу є популяризація вокальної літератури в українських перекладах у сценічній та освітній практиці, отримання нових записів світової вокальної класики в українських перекладах та їх поширення шляхом публікації в мережі Інтернет та в інші прийнятні способи.

Микола Лисенко та його сучасники 35

Марія Саламін на концерті «Микола Лисенко та його сучасники». Фото: Ата, CC-Zero

Проект «Світова класика українською» було започатковано в 2011 році композитором і активним дописувачем української Вікіпедії Андрієм Бондаренком. У рамках цього проекту було здійснено 7 концертних заходів, на яких звучали романси та арії зарубіжних композиторів в українських перекладах, зокрема вперше на українській сцені було поставлено оперу Г. Перселла «Дідона і Еней», переклад українською якої спеціально для проекту здійснила перекладачка і поетеса Олена О’Лір.

Натомість, конкурс виконавців «Світова класика українською» організовується вперше. Організатори сподіваються, що конкурс дозволить залучити до проекту ще більше коло виконавців, активізувати пошуки українських вокальних перекладів авторів минулого та надихнути сучасних українських поетів на нові переклади.

Конкурсні прослуховування відбудуться 11 листопада 2017 року у Києві, а нагородження переможців та заключний гала-концерт 12 листопада. Планується, що в рамках проекту відбудеться також презентація видання перекладу лібрето опери П.І. Чайковського «Євгеній Онєгін», здійсненого Максимом Рильським.

Ще однією родзинкою проекту «Світова класика українською» є те, що більшість відеозаписів виконань отримують «вільну ліцензію» і публікуються у проектах Вікімедіа. Зокрема, учасникам проекту вже вдалося отримати дозвіл на публікації творів у нащадків відомих перекладачів минулого – Євгена Дроб’язка, Миколи Лукаша, Юрія Отрошенка, обговорюється можливість оформлення такого дозволу і від нащадків Максима Рильського. На умовах вільних ліцензій здійснюються і новітні переклади вокальної класики, деякі з них було здійснено спеціально для конкурсу. Серед авторів – Максим Стріха, Олена ОЛір, Валерій Яковчук, Тетяна Череп-Пероганич та інші. Однією з умов конкурсу є право Оргкомітету публікувати відеозаписи конкурсних виступів у Вікісховищі на умовах вільної ліцензії.

Журі конкурсу очолить відома українська композиторка, лауреат премії ім. Т. Шевченко – Ганна Гаврилець. У журі братимуть участь також сопрано Норвезької національної опери Оксана Мирончук, а також музиканти, які брали участь у заходах «Світова класика українською» раніше: народна артистка України Наталія Свириденко, заслужені артистки України Валентина Антонюк, Оксана Петрикова, Наталія Кречко, Оксана Дондик, заслужений працівник культури Галина Швидків, і кандидат мистецтвознавства, фундатор науки лібретології й активний дописувач Вікіпедії Григорій Ганзбург

Конкурс проводитиметься за підтримки Міністерства культури України та Фонду «Wikimedia Foundation Inc.».

Завдяки підтримці Фонду Вікімедіа організатори конкурсу змогли призначити нагороди переможцям: перша премія – 4000 грн, друга премія – 3000 грн і третя премії – 2000 грн. За рішенням журі премії можуть бути розділені. Крім того переможці отримають дипломи лауреатів, а також нотні видання проекту «Світова класика українською» – клавір опери «Сокіл» Бортнянського (переклад з французької М. Стріхи) і збірку польських пісень Шопена (переклад з польської різних поетів). До листопада планується підготувати ще одне видання скоріше за все це будуть оперні арії В.А. Моцарта, які нещодавно звучали в проекті.

Крім того спеціальну премію оголосила Оксана Мирончук – премія для найкращої сопрано (у молодшій і старшій категоріях – 150 доларів США).

Заявки на участь в конкурсі приймаються до 15 жовтня. Детальні умови конкурсу, а також форма електронної заявки доступні на офіційній сторінці конкурсу – musicinukrainian.wordpress.com/competition2017.

Адреса Оргкомітету конкурсу – classic.ukrainian@gmail.com

Проект вокальний конкурс «Світова класика українською» було підтримано Фондом Вікімедіа у рамках програми «швидкі гранти», яка передбачає фінансування невеликих проектів членів спільнот Вікіпроектів до 2000 доларів США. Подання заявки можливе протягом року. Розгляд заявок відбувається щотижня, рішення про фінансування (чи відмову) приймається щодватижні. Серед прикладів таких «швидких грантів» є марафони з редагування (едіт-а-тони), зустрічі, конкурси, обладнання, фотопленери тощо. Детальніше правила та вимоги читайте тут: https://meta.wikimedia.org/wiki/Grants:Project/Rapid


by Андрій Бондаренко at October 03, 2017 01:12 PM

October 01, 2017

Вікі любить Землю

Результати номінації «Освітлинимо безсвітлинні 2017»

Ювілейний, п’ятий рік проведення конкурсу, не приніс новий рекорд щодо кількості зафіксованих об’єктів природно-заповідного фонду України, але дуже наблизився до торішнього, рекордного в історії конкурсу, показника. На лічильнику 1863 сфотографованих об’єкти, а всього природно-заповідний фонд України налічує їх понад 8100.

Завдяки спеціальній номінації «Освітлинимо безсвітлинні» Національного екологічного центру України, маємо знову нагоду визначити скільки об’єктів з 1863 не мали фотографій у Вікісховищі до конкурсу. Усього вперше було сфотографовано 328 об’єктів (для порівняння: 410 — у 2016 році,  704 — у 2015 р.). Нижче наведено перша п’ятірка авторів у спеціальній номінації [1]. Найбільше таких безсвітлинних об’єктів сфотографувала ЯдвигаВереск. На неї чекає спеціальний книжковий приз від НЕЦУ.

  1. ЯдвигаВереск —  89
  2. Haidamac — 17
  3. AndriiDydiuk+Khrustyk — 16/17
  4. Galvm  — 15
  5. Klymenko Tatyana — 15
  6. Педагог Світлана — 14
  7. Еколог Світлана — 12

Деякі з об’єктів ПЗФ, що вперше були сфотографовані для Вікіпедії:

Вид на Кунинську дачу
Вид на Кунинську Дачу,  заказник у Рівненській області. Сатті у Вікіпедії ще не створено. Фото: ЯдвигаВереск, CC BY-SA 4.0
Акацієвий ліс біля села Стара Збур'ївка (4)
«Старозбур’ївський акацієвий ліс», с. Стара Збур’ївка, Херсонська область. Фото: ЯдвигаВереск, CC BY-SA 4.0
68-215-5005 Чиста криничка, гідрологічна пам'ятка (15)
Чиста криничка, поблизу с. Слобідка Шелехівська, Хмельницька область. Фото: ЯдвигаВереск, CC BY-SA 4.0
Теофіполь, алея каштана кінського
Алея каштана кінського, смт. Теофіполь, Хмельницька область. ЯдвигаВереск, CC BY-SA 4.0

Останці Сарматського моря, Галущинецький кар'єр (2)
«Останці Сарматського моря», Підволочиський район, с. Галущинці, Тернопільська область. ЯдвигаВереск, CC BY-SA 4.0

Дуб черешчатий 001
«Дуб черешчатий», м. Мелітополь. Lisova Sofi, CC BY-SA 4.0
Фото 26-240-5075
«Водоспад на річці Зелениця», Івано-Франківська область. AndriiDydiuk, CC-BY-SA-4.0
Колиндянська грабина
«Колиндянська грабина», Чортківський район, с. Давидківці, Тернопільський район. Педагог Світлана, CC-BY-SA-4.0
 

Дивіться також:

by h_anna at October 01, 2017 06:08 AM

September 28, 2017

Вікімедіа Україна

Виставка «Пам’ятки України» тепер і у Львові!

Ми винайшли чарівну машину, яка показує виставку «Пам’ятки України» одночасно у Львові й у Вінниці 🙂 Уже в п’ятницю 29 вересня у бібліотеці Львівської політехніки відкриється виставка найкращих фото пам’яток культури і природи України.

Львів став десятим місцем, куди примандрувала ця фотовиставка. Найкращі світлини минулорічних конкурсів «Вікі любить Землю» і «Вікі любить пам’ятки» вже бачили у Києві, Хмельницькому, Сєвєродонецьку, Лисичанську, Тернополі, Херсоні, Меджибожі й Кам’янці-Подільському, а зараз розглядають у Вінниці.

Оглянути виставку і поспілкуватися про специфіку пам’яткоохоронної справи і нюанси різних видів фотографії запрошуємо істориків, краєзнавців, архітекторів, реставраторів, екологів — а також усіх охочих до фотографування, адже світлини, представлені на виставці, належать як професіоналам, так і аматорам.

Відкриття виставки: 29 вересня об 11:00.
Виставка буде діяти до 13 жовтня 2017 року.
Бібліотека працює з понеділка по п’ятницю з 10 до 18 години, у суботу з 10 до 15,
вхід вільний.

Приходьте та запрошуйте друзів!


by Vira Motorko at September 28, 2017 10:16 AM

Вікі любить Землю

АНОНС. Виставка переможних світлин конкурсу у Вінниці

Poster-2016-wlm-expo-vinnytsia

До 7 жовтня у холі Вінницької міської ради проходитиме виставка фотографій, що перемогли у конкурсах «Вікі любить пам’ятки» та «Вікі любить Землю».

Відвідувачі виставки побачать фото, що отримали найвищі оцінки журі та стали переможцями у номінаціях «Найкраще фото конкурсу» 2016 року, а також «Найкраще фото Вінницької області» за всі роки конкурсів. Всього 30 світлин 15-ти авторів, як професіоналів, так і аматорів.

Зазначимо, що за п’ять років конкурсу «Вікі любить Землю» (2013-2017) та «Вікі любить пам’ятки» (2012-2016) було сфотографовано 169 пам’яток природи та 926 пам’яток історії та культури Вінницької області. Загалом, це близько 4500 світлин, частина з них ілюструють статті у Вікіпедії про відповідні пам’ятки.

Вінниця — вже дев’ята зупинка мандрівної виставки. У друкованому форматі найкращі світлини минулорічного конкурсу вже бачили у Києві, Хмельницькому, Сєвєродонецьку, Лисичанську, Тернополі, Херсоні, Меджибожі й Кам’янці-Подільському. Електронні версії фотографій виставки знаходяться у вільному доступі, їх можна переглянути у Вікісховищі.

Міська рада працює з понеділка по п’ятницю, з 09.00 до 19.00, вхід вільний.

Приходьте та запрошуйте друзів!

Подія у Facebook

Виставка у холі Вінницької міськради

by h_anna at September 28, 2017 05:55 AM

September 27, 2017

Вікі любить Землю

АНОНС. Церемонія нагородження переможців відбудеться 7 жовтня

Урочиста церемонія нагородження переможців конкурсу «Вікі любить Землю» відбудеться 7 жовтня о 12:00 у Національному науково-природничому музеї НАН України (4 поверх, Музей рослин) у Києві.

Запрошуємо учасників, журі, партнерів конкурсу та всіх, хто цікавиться та вболіває за природну спадщину нашої країни!

У програмі заходу: презентація підсумків конкурсу, оголошення рейтингу та нагородження авторів найкращих десяти світлин конкурсів та тих фотографів, що зафіксували найбільшу кількість пам’яток, нагородження переможців спеціальних номінацій, фотовиставка робіт переможців, оглядини музею.

Нагадаємо, що на фотоконкурс «Вікі любить Землю», який тривав з 1 по 31 травня, було подано понад 15 тисяч фотографій від 358 учасників. Більшість світлин завантажено у Вікісховище на умовах вільної ліцензії Creative Commons Attribution Share-Alike Unported 4.0, яка дозволяє вільне розповсюдження та використання світлин навіть в комерційних цілях за умови вказування автора та поширення тієї ж ліцензії на похідні твори. 700 конкурсних світлин вже  ілюструють статті у Вікіпедії різними мовами.

У вересні було оголошено 10 найкращих світлин.

Всі переможці будуть нагороджені пам’ятними дипломами і звичайно ж призами:

  • автори найкращої світлини в регіоні та автори, що сфотографували найбільше пам’яток в регіоні отримають сувеніри з логотипом конкурсу
  • автори 11 найкращих світлин конкурсу та десять учасників, що сфотографували найбільше об’єктів і отримали найбільше балів у загальному заліку, — подарункові сертифікати інтернет-магазинів.
  • переможці спецномінацій отримають книжкові подарунки від партнерів конкурсу або інші призи

Приєднуйтесь до події у Facebook

Контакти для акредитації:
Анна Хроболова,
координатор конкурсу «Вікі любить Землю»
+38 095 35 094 00, wle@wikimedia.in.ua

P. S. Оголошення про переможців деяких анонсованих номінацій обов’язково з’являться на нашому сайті незабаром. Ми нікого не забудемо 🙂

by h_anna at September 27, 2017 05:39 AM

September 26, 2017

Вікімедіа Україна

Фотовиставка «Пам’ятки України» у Вінниці

Poster-2016-wlm-expo-vinnytsia

27 вересня — 7 жовтня у холі Вінницької міської ради проходитиме виставка фотографій, що перемогли у конкурсах «Вікі любить пам’ятки» та «Вікі любить Землю»

У 2016 році «Вікімедіа Україна» вчергове провела українську частину масштабних фотоконкурсів, метою яких є отримання фотографій усіх пам’яток культурної та природної спадщини України під вільною ліцензією та ілюстрування ними Вікіпедії – вільної енциклопедії, яку щодня переглядають мільйони користувачів з усього світу.

У травні та вересні 2016 року у Вікісховище було завантажено 11,5 тисяч фотографій 1897 пам’яток природи України та 36 тисяч фотографій 14 тисяч пам’яток культурної спадщини України.

Обидва фотоконкурси мали черговий раунд й у 2017 році: «Вікі любить Землю 2017» відбувся у травні, «Вікі любить пам’ятки 2017» триває до кінця вересня та запрошує до участі всіх охочих.

Відвідувачі виставки побачать фото, що отримали найвищі оцінки журі та стали переможцями у номінаціях «Найкраще фото конкурсу» 2016 року, а також «Найкраще фото Вінницької області» за всі роки конкурсів. Всього 30 світлин 15-ти авторів, як професіоналів, так і аматорів.

Зазначимо, що за п’ять років конкурсу «Вікі любить Землю» (2013-2017) та «Вікі любить пам’ятки» (2012-2016) було сфотографовано 169 пам’яток природи та 926 пам’яток історії та культури Вінницької області. Загалом, це близько 4500 світлин, частина з них ілюструють статті у Вікіпедії про відповідні пам’ятки.

Вінниця — вже дев’ята зупинка мандрівної виставки. У друкованому форматі найкращі світлини минулорічного конкурсу вже бачили у Києві, Хмельницькому, Сєвєродонецьку, Лисичанську, Тернополі, Херсоні, Меджибожі й Кам’янці-Подільському. Електронні версії фотографій виставки знаходяться у вільному доступі, їх можна переглянути у Вікісховищі.

Фотографії за всі роки конкурсу знаходяться у вільному доступі, ви можете переглянути їх і використати на умовах вільної ліцензії CC BY-SA 4.0.

Відкриття виставки: 26 вересня о 17:00.
Виставка буде діяти до 7 жовтня 2017 року.
Міська рада працює з понеділка по п’ятницю, з 09.00 до 19.00, вхід вільний.

Приходьте та запрошуйте друзів!

Подія у Facebook

Виставка у холі Вінницької міськради

 

 


by H_Anna at September 26, 2017 06:30 AM

September 25, 2017

Вікі любить пам'ятки

Виставка «Пам’ятки України» приїхала у Вінницю

Poster-2016-wlm-expo-vinnytsia

27 вересня — 7 жовтня у холі Вінницької міської ради проходитиме виставка фотографій, що перемогли у конкурсах «Вікі любить пам’ятки» та «Вікі любить Землю»

У 2016 році «Вікімедіа Україна» вчергове провела українську частину масштабних фотоконкурсів, метою яких є отримання фотографій усіх пам’яток культурної та природної спадщини України під вільною ліцензією та ілюстрування ними Вікіпедії – вільної енциклопедії, яку щодня переглядають мільйони користувачів з усього світу.

У травні та вересні 2016 року у Вікісховище було завантажено 11,5 тисяч фотографій 1897 пам’яток природи України та 36 тисяч фотографій 14 тисяч пам’яток культурної спадщини України.

Обидва фотоконкурси мали черговий раунд й у 2017 році: «Вікі любить Землю 2017» відбувся у травні, «Вікі любить пам’ятки 2017» триває до кінця вересня та запрошує до участі всіх охочих.

Відвідувачі виставки побачать фото, що отримали найвищі оцінки журі та стали переможцями у номінаціях «Найкраще фото конкурсу» 2016 року, а також «Найкраще фото Вінницької області» за всі роки конкурсів. Всього 30 світлин 15-ти авторів, як професіоналів, так і аматорів.

Зазначимо, що за п’ять років конкурсу «Вікі любить Землю» (2013-2017) та «Вікі любить пам’ятки» (2012-2016) було сфотографовано 169 пам’яток природи та 926 пам’яток історії та культури Вінницької області. Загалом, це близько 4500 світлин, частина з них ілюструють статті у Вікіпедії про відповідні пам’ятки.

Вінниця — вже дев’ята зупинка мандрівної виставки. У друкованому форматі найкращі світлини минулорічного конкурсу вже бачили у Києві, Хмельницькому, Сєвєродонецьку, Лисичанську, Тернополі, Херсоні, Меджибожі й Кам’янці-Подільському. Електронні версії фотографій виставки знаходяться у вільному доступі, їх можна переглянути у Вікісховищі.

Фотографії за всі роки конкурсу знаходяться у вільному доступі, ви можете переглянути їх і використати на умовах вільної ліцензії CC BY-SA.

Відкриття виставки: 26 вересня о 17:00.
Виставка буде діяти до 7 жовтня 2017 року.
Міська рада працює з понеділка по п’ятницю, з 09.00 до 19.00, вхід вільний.

Приходьте та запрошуйте друзів!

Подія у Facebook

Виставка у холі Вінницької міськради

by Anntinomy at September 25, 2017 05:46 PM

Вікі любить Землю

Переможця по Хмельницькій області переобрано

Оргкомітет  змушений передивитись результати голосування журі по Хмельницькій області. Робота, яку у серпні було оголошено переможцем, не може претендувати на це звання з двох причин: воно ідентичне тому, що автор завантажив попереднього року на конкурс, що не відповідає правилам проекту щодо дублікатів  (п. 5.3 регламенту), а також не ілюструє пам’ятку природи, як уважно примітили наші читачі.  Мова про чудову світлину Острова кохання Сергія Зиська. З означених причин, світлина мала б відсіятися на попередньому етапі та не потрапити до журі. Але в даному випадку це було упущено, що зовсім не дивно, адже на конкурс було подано, нагадаємо, 15 тисяч світлин.
Титул переможця передаємо автору наступної світлини у рейтингу Хмельницької області за оцінками журі.  На ній, авторка переносить нас на Дністер, до берегу Національного парку Подільські товтри. Загальна площа території парку — 261316 га, з них у власності парку перебуває 1300 га. За площею є найбільшим парком України. На території перебуває під охороною 129 об’єктів природозаповідного фонду. На протилежному березі бачимо також природоохоронну територію — Національний природний парк «Хотинський»
Вітаємо Tanya Troyan та перепрошуємо за запізніле оголошення! 🙂
Дністер біля села Брага, вид на Хотин
Дністер біля села Брага, вид на Хотин, Таня Троян,CC BY-SA 4.0
Принагідно інформуємо, що за повідомленням Міжнародної благодійної організації «ЕкологіяПравоЛюдина» днями на Хмельниччині ліквідували департамент екології, таке рішення прийняв губернатор Хмельниччини Олександр Корнійчук. Він підписав розпорядження «Про оптимізацію структури обласної державної адміністрації». На думку екологів, рішення призведе вже цього року до суттєвого погіршення екологічних умов життя населення області. Завтра, 26 вересня 2917 року о 12.00 в Інформагентстві «Укрінформ»  екологи та юристи МБО «Екологія-Право-Людина» розкажуть, що стало передумовою рішення губернатора Хмельниччини, до яких наслідків може призвести таке рішення для мешканців області.

by h_anna at September 25, 2017 01:31 PM

September 21, 2017

Вікі любить пам'ятки

Проміжна статистика

Будівлі Миколаївського монастиря, Богуслав. Фото від Kiyanka, вільна ліцензія cc by-sa 4.0

Будівлі Миколаївського монастиря, Богуслав. Фото від Kiyanka, вільна ліцензія cc by-sa 4.0

21 вересня: три тижні конкурсу позаду, ще трохи більше тижня попереду. Час на числа.

Кількість поданих фото конкурс (а саме тих, які на цей момент «лежать» у категорії Images from Wiki Loves Monuments 2017 in Ukraine) ви бачите праворуч у цьому блозі: 16 150 і зростає.

Завантажено мегабайтів зображень: 80 890,1.

За кількістю поданих фото Україна на другому місці після — та-дам! — Вірменії, де вже 17 500.

Використано фотографій у статтях Вікіпедії лише 117 (1%). (Нагадуємо, що вставляти знімки у статті може будь-хто, тому не можна не чекати на нас, якщо можете зробити це самі 🙂 ). Найбільше використаних у вікіпроектах фото користувача Михайло Потупчик — 28.

Фотографій з координатами, які можна показати на карті, відносно мало (не до порівняння з Польщею).

Кількість авторів, які взяли участь: 218, з них уперше 128 (59%)

За кількістю поданих фото троє українців у першій десятці світу: Haidamac 3407, ЯдвигаВереск 2996, Сарапулов 1655; третє, п’яте і восьме місця відповідно. Зрозуміло, ці користувачі є трійкою лідерів у завантаженні фото на українську частину конкурсу.

Сфотографовано об’єктів — 8913 (станом на четверту ранку). Це без коефіцієнта для новосфотографованих. Таблицю виведено станом на 21 вересня, але вона не зовсім правильно відображає дійсність.

(нове) Ще одна таблиця: кількість сфотографованих об’єктів за користувачами (також без коефіцієнта). Ця статистика оновлюється щопівгодини.

Основне фото допису — одне з найсвіжіших. Сподіваємося, завдяки нашим учасникам статистика на кінець конкурсу буде пишною і квітучою 😉

by Vira Motorko at September 21, 2017 08:39 AM

September 20, 2017

Вікімедіа Україна

Конкурс на вакансію бухгалтера

Громадська організація «Вікімедіа Україна» шукає у команду бухгалтера на неповний робочий день.

Зайнятість – 4 години на день. Тривалість реалізації Проекту – 6 місяців (з жовтня 2017 по березень 2018 року). Можливе продовження Проекту. Робота онлайн та офлайн. Перевагою є проживання у Києві.

Бухгалтер повинен(на):
  • формування та відправка звітів з єдиного соціального внеску, 1ДФ, про використання доходів неприбуткової організації та інших обов’язкових звітів;
  • звірки взаєморозрахунків із контрагентами;
  • контроль коректності оформлення первинних документів;
  • обробка, внесення та проведення документів у бухгалтерській програмі; ведення та збереження фінансових документів;
  • проведення інвентаризації;
  • оформлення та контроль за підзвітними операціями (відрядження, авансові звіти);
  • закриття періоду в бухгалтерській програмі
  • забезпечення функціонування банківського рахунку; складання платіжних документів, щоденний контроль та обробка банківських документів;
  • виконання інших завдань.
Вимоги:
  • Фахова освіта;
  • Досвід роботи за фахом від 2 років;
  • Володіння комп’ютером та бухгалтерськими програмами (Microsoft Applications, «клієнт-банк» тощо);
  • Відмінне знання та досвід професійного використання MS Excel;
  • Володіння мовами: українська;
  • Пунктуальність, організованість, увага до деталей, відповідальне ставлення до завдань.
Відбір

Прохання надсилати резюме на wm-ua(аt)wikimedia.org до 30 вересня 2017 включно. За результатами співбесіди буде проведено конкурс.

Для довідки:

Громадська організація «Вікімедіа Україна» є регіональним відділенням Фонду Вікімедіа в Україні, і займається популяризацією вікіпроектів Фонду Вікімедіа, найвідомішим серед яких є Вікіпедія, залученням до Вікіпедії нових знань та користувачів та розвитком вікіспільноти в Україні.

Фонд Вікімедіа — неурядова американська організація, яка займається технічною підтримкою 12-ти вікіпроектів, найвідомішим з яких є Вікіпедія, а також їх популяризацією і розвитком спільнот їх дописувачів у всьому світі.


by H_Anna at September 20, 2017 02:31 PM

September 17, 2017

Вікі любить пам'ятки

80 тисяч пам’яток у списках

Будівля крупорушки в Іллінцях. © Олександр Примас, ліцензія CC BY-SA 4.0

Будівля крупорушки в Іллінцях © Олександр Примас, ліцензія CC BY-SA 4.0

Як і в минулі роки, ми не припиняємо оновлення наших списків. Цього року знову були надіслані запити до всіх ОДА, КМДА та Міністерства культури. На шостий рік конкурсу Черкаська ОДА таки надала списки пам’яток історії, а щодо археології повідомила, що ці списки є службовою інформацією. Також цього року була прийнята низка наказів Мінкультури, якими занесено до реєстру нові об’єкти, а також деякі з тих, що вже перебували на обліку за законодавством УРСР. Обласні управління культури також взяли на облік багато нових об’єктів, щоправда не по всіх областях ми маємо дані по щойно виявлених об’єктах.

Ми продовжуємо оновлювати наші списки. Так, цьогоріч додано пам’ятки історії для районів Закарпаття, Івано-Франківщини та Черкащини, які раніше були відсутні у наших списках. Додано нещодавно взяті на облік пам’ятки Полтави, Кременчука, Миколаєва та інших районів і міст. Загалом кількість пам’яток у наших списках перейшла позначку у 80 тисяч об’єктів.

Наповнення списків триває і далі. До кінця місяця планується додати пам’ятки історії Закарпатської, Одеської та Чернівецької областей, які наразі відсутні у списках.

На фото: вгорі будівля крупорушки в Іллінцях, занесена до Державного реєстру нерухомих пам’яток України у квітні 2017 року (пам’ятка архітектури, ох. номер 4275-Вн), разом з іще двадцятьма пам’ятками в Іллінцях; внизу вілла письменниці Габріелі Запольської, занесена до Державного реєстру нерухомих пам’яток України у травні цього року (пам’ятка історії, ох. номер 2965-Лв).

P.S. Не забудьте! Оргкомітет залишає за собою право не враховувати файли, які є надмірно схожими на фотографії, подані на конкурс у попередні роки (пункт 7.4 Регламенту). Також не слід вантажити фото однієї будівлі, якщо ви бачите у списку дві однакові адреси: у такому випадку мають бути фото різних пам’яток. При кожному порушенні учасником конкурсу регламенту і здорового глузду десь плаче левеня на львівській пам’ятці 😥

Вілла письменниці Габріелі Запольської, Львів. © Aeou, ліцензія CC BY-SA 4.0

Вілла письменниці Габріелі Запольської, Львів. © Aeou, ліцензія CC BY-SA 4.0

by Анатолій Гончаров at September 17, 2017 11:14 AM

Вікімедіа Україна

Веломісяць у Вікіпедії: перегони, де виграють усі!

22 серпня в українській Вікіпедії стартував Веломісяць. Які результати принесла більше ніж половина конкурсної дистанції і в кого є шанси стати її рекордсменом? Відповідають організатори конкурсу статей.

Наближається до свого завершення Веломісяць-2017 — конкурс статей в українській Вікіпедії, присвячений велотематиці. За 24 дні до конкурсу долучилось понад 20 учасників. Вони створили та доповнили 167 статей у Вікіпедії! Приємно вражає наскільки широко учасники охопили велотему: створено серію статей про відомі міжнародні велозмагання (включаючи найелітніші) та велогонщиків, також кілька про українські велозаїзди — місцевого значення чи просто благодійні, описано велосипеди про існування яких знають точно не всі: велодрездина, військовий велосипед, веслувальний велосипед, біговел, а також з’явились статті про легендарні моделі: велосипед “Турист”. Учасники також додали статті, що стануть у нагоді велосипедисту-початківцю: Список виробників велосипедів, Список велотермінів і такі, що є важливими для веложиття жителів українських міст: велоінфраструкутра Львова, велоінфраструктура Тернополя, Nextbike, велопарковка.

Але теми до написання аж ніяк не закінчились! До кінця конкурсу залишилось трохи більше як тиждень (подовжено до неділі 24.09.2017 включно) і кожен з читачів цього допису може взяти участь в ньому і здобути призове місце! Окрім цього, кожен з учасників, що напише хоч одну статтю, отримає сувенір від Вікімедіа Україна, а щоб зайняти призове місце, потрібно не так вже й багато: достатньо буде і півдесятка статей (якщо динаміка кількості та активності учасників залишатиметься на теперішньому рівні)! Серед велотем, які чекають на своїх авторів-редакторів в українській Вікіпедії — велорекорди, велоспорядження, українські велогонщики, велоінфраструктура окремих міст, різні велозаходи, велоорганізації. Немає статей про велосотки та двохсотки (Київська, Львівська, Одеська), про київський велозавод ARDIS, ще не про всі велодроми України написано. Долучайтесь! Тільки разом ми можемо зробити навколишнє життя більш велосипедним, а отже більш здоровим! Чекаємо вас, нові учасники!

Сторінка Веломісяця http://velo.wikipedia.org.ua

Monowheel

Моноцикл. Автор фото: Postdlf, CC-BY-SA-3.0

Davide Rebellin, Paris-Nice 2008

Париж-Ніца 2008. Автор фото: Dacoucou, CC-BY-SA-3.0

Bundesarchiv Bild 183-82750-0130, Friedensfahrt, Fahrerfeld

Велогонка миру 1961,Bundesarchiv, Bild 183-82750-0130 / CC-BY-SA 3.0

Tied 87554

Велосипедний замок. Автор фото: rosmary CC BY 2.0


by H_Anna at September 17, 2017 06:41 AM

September 15, 2017

Вікімедіа Україна

Вікіманія-2017: основні мотиви

У середині серпня цього року в Монреалі пройшла Вікіманія-2017 — щорічна конференція Руху Вікімедіа, яка є найпопулярнішим заходом серед вікіпедистів. Вікіманія має очевидну соціальну вагомість — активні учасники вікіпроектів з усього світу, які здебільшого спілкуються лише онлайн, отримують можливість зустрітися вживу. Але окрім цього Вікіманія служить майданчиком для обговорення проблем і тем, які є найбільш важливими для вікі-руху на поточний момент — і цей рік не був винятком.

Стратегія-2030: реагувати на поточні виклики і передбачати нові

Wikimania 2017 Closing Ceremony Group Photo-3

Групове фото всіх учасників Вікіманії. VGrigas/Wikimedia Foundation, CC BY-SA 4.0

Чи не найважливішою функцією цьогорічної Вікіманії, окрім згадуваної соціальної складової, стало продовження обговорення стратегії на наступні півтора десятиліття, яку Фонд активно розробляє протягом останніх місяців.

Стратегію-2030 затвердять у вересні цього року і почнуть імплементувати лише з 2018 року, але до і під час Вікіманії уже викристалізувалися основні її пункти:

  • головний принцип Вікіпедії, який ніколи не змінювався і не буде змінюватися ні за яких обставин, — це поширення і примноження вільних знань.
  • вільний доступ до редагування проектів Вікімедіа і співпраця людей із різними бекґраундами — основна перевага Вікіпедії. Попри необхідність у певному вдосконаленні, вона має залишитися такою і в майбутньому.

У той же час, Стратегія визначає основні проблеми у розвитку Вікіпедії:

  • прогалини й несистемність в подачі інформації;
  • брак різноманіття;
  • ненейтральність подачі інформації (системна упередженість).

Ці проблеми, очевидно, треба виправляти. Проект стратегії руху Вікімедіа пропонує рухатися в напрямку ширшої різноманітності учасників, адаптування до локальних контекстів, вдосконалення культури спілкування серед учасників вікі-проектів.
Наразі Стратегія перебуває на фінальній стадії обговорення — в якому може взяти участь будь-хто.

Географічне різноманіття: знайти підхід до Африки

Однією із наскрізних тем Вікіманії в Монреалі було те, що в англійській мові називається терміном «diversity», а в українській мові передається приблизним відповідником «різноманіття». Ідеться про всі види різноманіття — як у контенті вікіпроектів, так і у складі користувачів.

Протягом останніх років майже всі члени вікі-руху погодилися з тим, що у Вікіпедії наявні значні системні відхилення, спричинені демографічним складом основних її дописувачів. Це призводить до того, що деякі теми чи групи користувачів недостатньо представлені у вікіпроектах. Саме тому останнім часом — і під час Вікіманії зокрема — багато говорили про те, де і як ця проблема існує — а також ділилися досвідом боротьби з нею.

Однією з ключових проблем в цьому ключі є брак географічного різноманіття. Особливо погано представлена Африка і Близький Схід. Скажімо, як розповіли працівники відділу комунікацій Фонду Вікімедіа на одному з виступів Вікіманії, лише 27% інтернет-користувачів Нігерії знають про існування Вікіпедії; в Іраку це число ще більш драматично низьке — лише 19%.

Слайд із презентації відділу комунікацій Wikimedia Foundation на панелі «Скелет середньовічного папи римського танцює з Тейлор Свіфт в рекламі на іракському телебаченні» Вікіманії-2017 (так, панель справді так називалася). Фото автора.

 

Недостатнє представлення Африканського континенту було очевидним навіть серед самого складу учасників Вікіманії. Так трапилося частково через візові проблеми (канадську візу не видали навіть переможцю нагороди Вікіпедист року, про якого зараз мова піде детальніше — а також багатьом іншим африканським вікімедійцям), а частково через загальне пропорційне відношення учасників проектів Вікімедіа.

До речі, присудження нагороди Вікіпедиста року — щорічної відзнаки, яку засновник Вікіпедії Джимбо Вейлз присуджує за особливі заслуги у розвиток вікіпроектів — також відбиває тенденцію на боротьбу з цією проблемою. Вікіпедистом року став Фелікс Нарті із Гани, заслуги якого стосуються саме цих питань — розвитку контенту Вікіпедії про Гану зокрема та Африку загалом; промоції вікіпроектів в Африці; побудові місцевих спільнот в африканських країнах. Таким чином, можемо ствердити, що роль Африки та інших регіонів, які традиційно були недостатньо представлені у Вікіпедії, поступово зростає.

Карта, на якій учасники Вікіманії позначали країну/регіон, звідки вони приїхали. В контексті дискусії про географічне різноманіття користувачів, на цій фотографії можна порівняти кількість учасників з Європи з учасниками з Африки. Фото автора

Роль Вікіпедії у демократії (а також чому фейкові новини — це зло)

Нарешті, доволі важливою наскрізною темою Вікіманії була роль Вікіпедії та сестринських вікіпроектів у розвитку та підтриманні демократії. В контексті цих питань на конференції багато обговорювали поширену останнім часом тему фейкових новин — і як Вікіпедія може їм протидіяти. (Хоча, чесно кажучи, наразі ніхто не придумав швидший і надійніший спосіб запобігти фейкам у Вікіпедії, ніж як верифіковувати всю інформацію авторитетними джерелами і уникати оригінального дослідження та/або поширення некоректної інформації).

Вікіманія-2017 ще раз переконала, що у Вікіпедії є великий потенціал впливу на розвиток демократії, зокрема в сучасному ідеологічно розділеному світі. Зрештою, як підсумувала голова Американської спілки захисту громадянських свобод Сюзан Герман під час виступу на Вікіманії, «принцип вікі схожий із принципом демократії — обидва з них вимагають співпраці, спільної роботи і внеску кожного».

Ukrainians Wikimania 2017

Українці на Вікіманії

На конференції прозвучав і виступ української вікіпедистки. Користувачка Helixitta розказала про необхідність залучення науковців до вікіпроектів та можливі шляхи втілення цього. Презентація англійською.

Сайт Вікіманії


by antonprotsyuk at September 15, 2017 06:58 AM

Вікі любить Землю

Найкращі фото конкурсу 2017 року

Представляємо найкращі фотографії п’ятого конкурсу «Вікі любить Землю 2017». Ці одинадцять світлин отримали найвищі оцінки від журі. Яке саме місце в одинадцятці посіли ці фото, буде оголошено на церемонії нагородження.

Нагадаємо, що «Вікі любить Землю» спрямований на створення повної інформаційної бази про природно-заповідний спадок України та світу. Його мета — зібрати фотографії всіх природно-заповідних об’єктів для ілюстрації статей про них у Вікіпедії. Цього року фотоконкурс відбувся у 36 країнах.

В українській частині конкурсу 356 учасників завантажили у Вікісховище понад 15 тисяч світлин, що зафіксували 1860 об’єктів природно-заповідного фонду нашої країни. Загалом за 5 років конкурсу учасники сфотографували 3300 об’єктів, а волонтери створили повний список об’єктів у просторі Вікіпедії та функціонал із завантаження, що дозволило зробити процес участі зручним та доступним кожному.

Фотографії поширюються на умовах вільної ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства – Поширення На Тих Самих Умовах 4.0 Міжнародна (CC BY-SA 4.0).

 

Ми дуже вдячні журі за складну роботу з оцінювання, учасникам — за їхні світлини та терпіння, партнерам — за поширення інформації. Нагадуємо, що церемонія нагородження відбудеться у 7 жовтня у Національному науково-природничому музеї НАН України. Будемо раді всіх бачити!

Світлини-переможці у повній роздільній здатності можна переглянути у Вікісховищі.

Галерея найкращих фото попередніх років конкурсу.

by h_anna at September 15, 2017 05:59 AM

September 13, 2017

Вікі любить Землю

Найкращі світлини Сумської та Дніпропетровської областей

Добігає кінця оголошення переможців номінації «Найкраща фото області».  Вітаємо переможців і  чекаємо на церемонії нагородження у Києві!

Озеро Журавлине

«Озеро Журавлине».  AlevYansen, CC BY-SA 4.0

Найбільше балів серед фото пам’яток природи Сумської області отримало «Журавлине озеро» — гідрологічна пам’ятка природи місцевого значення. Розташоване у сосновому лісі, 1,5 км на схід від села Стінка Сумського району, заповідане у 1981 році.  Статті у Вікіпедії про озеро ще не існує, довідок про походження та особливостей озера не вдалося відшукати й у веб-просторі загалом. Сподіваємось, місцеві краєзнавці це виправлять.

Токiвськi водоспади 5

Кам’янський прибережно-річковий комплекс.  Grey Heaven, CC BY-SA 4.0

 Автор найкращої світлини Дніпропетровщини — новий учасник конкурсу, завантажив понад 200 світлин, багато з яких, в тому числі і переможна, — з Кам’янського прибережно-річкового комплексу. Це ландшафтний заказник загальнодержавного значення в Україні, об’єкт природно-заповідного фонду Дніпропетровської області. Розташований біля сіл Михайлівка, Кам’янка, Грушівка та селища Токівське Апостолівського району Дніпропетровської області, обабіч берегів річки Кам’янки та подекуди включає її річище. До заказника також відносяться ділянки заплави та береги річки Базавлук. На території заказника зберігається одна з найцінніших ділянок дикої природи українського степу. Більшу частину території, яка являє собою схили корінних берегів річки Кам’янка та прилеглі до неї балки, вкриває типова для степу рослинність — ковила українська, ковила волосиста, типчак, трапляються й інші види ковили. У тих містах, де річка омиває кам’янисті ділянки, значно підвищується біорізноманіття.

Всіх переможців згаданої номінації різних років проведення конкурсу можна оглянути на сторінці проекту у Вікіпедії.

Дивіться також:

by h_anna at September 13, 2017 11:50 AM