6 вересня у Києві пройшла церемонія нагородження конкурсу статей «Жінки у STEM», який проходив в українській Вікіпедії протягом червня. Оглядаємо, як проходив конкурс, і оголошуємо його результати.

Групове фото з церемонії нагородження конкурсу: учасники й учасниці, журі, організатори
Автор фото: Andrii Krepkih, використовується з дозволу автора

Ідея конкурсу: чому важливо писати про жінок у точних і природничих науках

Логотип конкурсу

Зменшення гендерного дисбалансу є важливим напрямком діяльності «Вікімедіа Україна». Тому ми радо зустріли ініціативу Фонду ООН у галузі народонаселення провести конкурс, присвячений жінкам у STEM-галузях.

Основними мотивами конкурсу були:

  1. Загальний гендерний дисбаланс у науці. На жаль, STEM-галузі досі часто вважаються стереотипно чоловічими. Щоб виправити цю ситуацію і мотивувати дівчат не боятися обирати кар’єру в STEM-галузях, важливо демонструвати приклади успішних науковиць. А Вікіпедія, як один із найбільших та найпопулярніших інформаційних ресурсів у світі, є гарним майданчиком для цього.
  2. Гендерний дисбаланс у Вікіпедії. Статей про чоловіків у Вікіпедії приблизно в чотири рази більше, ніж про жінок. Серед сотень тисяч біографічних статей української Вікіпедії лише понад 15 відсотків присвячено жінкам. Ми прагнемо це змінити — і змінюємо.

Як проходив конкурс

Конкурс «Жінки у STEM» проходив в українській Вікіпедії з 1 по 30 червня, і до нього могли долучитися усі зареєстровані користувачі й користувачки Вікіпедії.
Щоб відзначити авторів найбільш якісного та найпродуктивнішого внеску, організатори визначили три основні номінації і три спецномінації:

  • у номінації «Найбільший внесок» обирали користувачів, що додали найбільше інформації в рамках конкурсу з урахуванням якості їхнього внеску;
  • номінація «Найпродуктивніша нова учасниця» відзначала найбільший якісний внесок учасників, що зареєструвалися безпосередньо до або під час конкурсу.
  • у номінації «Найкраща стаття» журі відмітило авторів найбільш якісних — повних, верифікованих, цінних для Вікіпедії — статей;
  • окремо визначались переможці у спецномінаціях: «Українки у STEM», «Дівчата у STEM» (статті про школярок і студенток, які мають досягнення у STEM-науках), «Популяризаторка науки» (спецномінація, яку ми організували разом із виданням «Моя наука»).
Image may contain: 1 person, smiling, standing
Членкиня журі, запрошена експертка Тамара Марценюк виступає на церемонії нагородження конкурсу
Автор фото: Andrii Krepkih, використовується з дозволу автора

Усі статті конкурсу перевірило журі — досвідчені користувачі й користувачки Вікіпедії Brunei, Helixitta, Krytyvuss і Tohaomg. Визначити найкращі статті допомогли запрошені експертки, до числа яких входили:

  • соціологиня й відома спеціалістка в області гендерних студій Тамара Марценюк;
  • науковиця й переможниця української премії L’Oréal — ЮНЕСКО «Для жінок у науці» Наталія Щербань;
  • програмна асистентка молодіжної програми Фонду ООН у галузі народонаселення Наталія Мартиненко.
Image may contain: 1 person, phone
Член журі конкурсу Олександр Желіба (користувач Krytyvuss)
Автор фото: Andrii Krepkih, використовується з дозволу автора

У рамках конкурсу 7 червня Вікімедіа Україна провела тренінг із редагування Вікіпедії в офісі Представництва Фонду ООН у галузі народонаселення в Україні; у ньому взяло участь майже 20 людей, а лекційну частину онлайн побачили понад 100 користувачів Facebook.

Результати: Найпродуктивніші автор(к)и, найкращі статті

Протягом червня 48 користувачок і користувачів Вікіпедії працювали над наповненням найбільшої україномовної онлайн-енциклопедії інформацією про жінок у STEM-галузях. Разом вони створили й поліпшили 500 статей, зокрема майже 140 статей про українських науковиць, котрі працюють над STEM-дисциплінами.

6 вересня у Києві на церемонії нагородження, яку провели ми разом із Фондом ООН в галузі народонаселення, було оголошено переможців. Понад двадцять людей — переможців, призерів та членів журі — змогли завітати на захід та отримати призи й сувеніри від організаторів.

Переможець номінації «Найбільший внесок» Ярослав Стефанко (Стефанко1982) за 30 днів конкурсу створив і суттєво доповнив 66 статей — тобто більше, ніж дві статті на день в середньому. Друге й третє місце зайняли відповідно Лідія Дейбук (Стефанія 1612; 53 статті) і Сергій Липко (37 статей).

У номінації «Найпродуктивніша нова учасниця» перемогла користувачка Альона Харіна, створивши в рамках конкурсу 12 статей. Призерками номінації стали Вероніка Маков’як і Юлія Ковальчук. Ці учасниці зробили перші редагування саме під час конкурсу.

Дипломи призерок номінації «Найпродуктивніша нова учасниця»
Автор фото: Andrii Krepkih, використовується з дозволу автора

Найкращою статтею журі конкурсу визнало статтю «Шаховська Наталія Богданівна» про українську науковицю, котра працює в Національному університеті «Львівська політехніка»; авторкою статті є Соломія Федушко. Друге і третє місце відповідно зайняли статті «Хронологія жінок у науці» (Sthelen.aqua) і «Зерова Марія Яківна» (Kseniya 7).

Image may contain: 2 people
Нагородження Соломії Федушко — авторки найкращої статті конкурсу
Автор фото: Andrii Krepkih, використовується з дозволу автора

Переможцями спецномінацій стали:

  • «Українки у STEM» — Шостак Олег (Mr.Rosewater), котрий написав 14 статей про українських науковиць.
  • «Дівчата у STEM» — Андрій Гриценко (20 статей про значимих школярок і студенток).

Принцип визначення переможців у цих спецномінаціях був такий самий, як і для номінації «Найбільший внесок», але бралися до уваги лише статті конкретної спецномінації.

  • «Популяризаторка науки» — Ярослав Стефанко. Співорганізатори спецномінації — представники ресурсу «Моя наука» — відзначили його статтю про популяризаторку науки в 17-18 столітті Марію-Анну П’єретту Польз.
Image may contain: 3 people, people smiling, people standing
Представники «Моєї науки» нагороджують переможця спецномінації «Популяризаторка науки» Ярослава Стефанка
Автор фото: Andrii Krepkih, використовується з дозволу автора

Усі активні учасники й учасниці конкурсу — тобто ті, хто створили принаймні три статті, і не були помічені в порушенні умов конкурсу — отримали сувеніри від Вікімедіа Україна та Фонду ООН в галузі народонаселення.

Що далі?

Одна з переможниць конкурсу у своєму відгуку висловила жаль, що конкурс тривав лише місяць, бо неможливо за цей час написати про всі цікаві теми, про всіх неординарних науковиць. І це правда: конкурс статей «Жінки у STEM» тривав лише один місяць. Однак, ініціативи, присвячені висвітленню досягнень видатних жінок і боротьбі з гендерним дисбалансом — як у Вікіпедії, так і за її межами — на цьому конкурсі не закінчуються.

Ми й далі проводитимемо тематичні конкурси, ініціативи, марафони і тренінги, поки у Вікіпедії існує гендерний дисбаланс. Тому стежте за новинами «Вікімедіа Україна», долучайтеся до наших наступних подій — і допомагайте висвітлювати досягнення видатних жінок у Вікіпедії.


«Варчилось…»[1]

13:11, Tuesday, 17 2019 September UTC

Губківський замок, Рівненська область. Автор фото — Дмитро Трофимчук. Вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Отже, половина конкурсу вже позаду. Ще зовсім небагато — два тижні — і прийом робіт завершиться. Саме час підвести перші підсумки. На лічильнику — понад 14100 фото. Україна — поки ще перша у світі за кількістю завантажень, за нами Італія (9600), Німеччина (8400), Росія (7200) та Великобританія (6000)[2]. В українській частині взяло участь 198 учасників, з них 73 (37%) зареєструвалися після початку змагання[3]. Але це далеко не вся статистика, що нас цікавить.

Наприклад, нам важливо, щоб були представлені всі регіони України. І не тільки великі міста. Ми щороку просимо обласні державні адміністрації поширювати інформацію на своїх ресурсах і у регіонах — і ми намагаємося моніторити публікації. Нам значно складніше моніторити ту інформацію, що наші учасники та прихильники поширюють у своїх колах, але знайте, що ми дуже вдячні усім тим, хто нас підтримує таким чином!

Також нам би дуже хотілося, щоб більше додавалося об’єктів, які раніше ще не фотографувалися. Тому цього року ми ще трохи змінили правила нарахування балів за сфотографовані пам’ятки. Але ще точно є куди рости у цьому плані… Але ми й не хочемо повністю відбити бажання знімкувати те, що вже представлено у конкурсі і загалом. Нагадаємо, що пам’ятки, все ж, міняються… І часто — не в найкращу сторону. До слова, ми ще 2015 року писали на блозі про одну із пам’яток, яку дуже люблять усі фотографувати — «Кам’янець-Подільська фортеця на всі випадки життя». Як бачите, вона — міняється. Різні пори року, різні пори доби, різні роки… І все ж вона поступається Хотинській фортеці, яка є безсумнівним лідером за кількістю конкурсних світлин за ці 8 років[4].

Для нас залишається викликом отримувати дані щодо переліків пам’яток — і ми вже писали про Дніпропетровську ОДА та окремі районні державні адміністрації області — вже восьмий рік ніхто в області не володіє інформацією… А якщо пощастить отримати відповіді — бракує часу чи волонтерів обробити їх вчасно. Тож ми просимо допомогти. Наступним рівнем буде виправляти помилки, які траплятимуться на всіх рівнях: ОДА не те написали, ми не те внесли, учасники не те сфотографували…

І вперше цього року ми сформували статистику не тільки за регіонами, а й за районами та містами у цих регіонах — цікаво ж знати, які райони майже зовсім не представлені у конкурсі… І може спробувати зосередитися на них наступного року.

За першу половину цьогорічного конкурсу завантажено світлини понад 6100 пам’яток[5]. У таблиці нижче наведено статистику за регіонами: кількість об’єктів у конкурсних списках (і ми пам’ятаємо, що це за даними, які є у нас); скільки з них було сфотографовано за 8 років конкурсу (точніше за 7,5, адже конкурс цього року ще триває); кількість пам’яток, фото яких завантажені за першу половину конкурсу; кількість авторів (завантажувачів). Станом на зараз у нас представлені пам’ятки усіх регіонів України.

Область чи регіон Списки Є фото Об’єкти(2019) Автори(2019)
Київ 3843 3538 (92%) 644 34
Львівська 4967 4034 (81%) 542 25
Івано-Франківська 3724 1285 (34%) 533 18
Вінницька 4030 1494 (37%) 362 14
Полтавська 3396 1469 (43%) 326 18
Сумська 2034 1069 (52%) 315 16
Запорізька 1730 890 (51%) 270 12
Харківська 4820 1450 (30%) 267 17
Тернопільська 4752 1775 (37%) 266 23
Хмельницька 3888 1557 (40%) 259 25
Черкаська 2686 1133 (42%) 250 20
Чернігівська 5706 951 (16%) 238 20
Кіровоградська 2171 1169 (53%) 230 10
Одеська 2771 1909 (68%) 209 16
Київська 2156 1129 (52%) 209 18
Дніпропетровська 6730 1117 (16%) 197 10
Донецька 7404 955 (12%) 172 13
АР Крим 4187 872 (20%) 141 7
Волинська 3484 1085 (31%) 138 12
Чернівецька 1300 854 (65%) 121 14
Херсонська 1526 415 (27%) 100 7
Житомирська 3507 972 (27%) 96 10
Рівненська 2105 715 (33%) 79 10
Закарпатська 727 509 (70%) 75 13
Луганська 1025 250 (24%) 47 4
Севастополь 676 424 (62%) 36 3
Миколаївська 2611 417 (15%) 34 6
Усього 87962 33439 (38%) 6157 195

Детальніше статистику за регіонами (в тому числі за районами та містами!) можна перглянути за посиланням.

Зауважимо, що до статистики ввійшли тільки ті об’єкти, у яких правильно вказаний ідентифікатор. Якщо, наприклад, Ви вирішили скористатися одним із варіантів, перелічених тут, Ваші завантаження можуть мати ідентифікатор 99-999-9999. Вони ще не будуть враховані у цій статистиці.

Церква Покрови Пресвятої Богородиці. Великий Ходачків, Тернопільська область. Автор фото — Вадим Постернак. Вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Вибір світлин — на розсуд авторки допису. Губківський замок на заході сонця і світлина церкви Покрови Пресвятої Богородиці, яка до того не була завантажена у рамках конкурсу.

[1] В оригіналі англійською: ‘twas brillig, від to be brillig. Це час, коли вже пора варити вечерю. Зачин вірша «Jabberwocky» Льюїса Керрола із книги «Аліса в Задзеркаллі», існує декілька перекладів цієї поеми, для заголовку обрано рядки Тетяни Тарабукіної: «Жербельковт»

Минулої п’ятниці, 13 вересня, ГО «Вікімедіа Україна» провела прес-сніданок «Ранок із Вікіпедією». Розповідаємо про те, як проходив захід і які теми ми обговорювали з журналістами.

Прес-сніданок пройшов у громадському ресторані Urban Space 500, який виділяє 80 відсотків свого прибутку на підтримку громадських проектів. На захід завітали журналісти й медійники: як представники телебачення і “традиційних” великих медіа, так і редактори медіапроектів у Facebook — всього з півтора десятка людей.

Учасники прес-сніданку.
Фото поширюється під вільною ліцензією CC0 1.0 Універсальна

Відкрив захід член Правління ГО «Вікімедіа Україна», відповідальний за популяризацію вільних знань, Олександр Гаврик. Він нагадав про важливість Вікіпедії для громадянського суспільства. Українська Вікіпедія прямує до 1 мільйона статей, посідаючи 17 місце з 300 мовних розділів — і є одним із найпопулярніших сайтів в Україні, збираючи близько 50 мільйонів переглядів на місяць. Також Олександр розповів про роль «Вікімедіа Україна» у підтримці вікіпроектів в Україні.

Олександр Гаврик відкриває прес-сніданок розповіддю про Вікіпедію
Фото поширюється під вільною ліцензією CC0 1.0 Універсальна

Після запитань про Вікіпедію ми перейшли до основної теми прес-сніданку: питання вільних знань у широкому сенсі — авторські права, вільні ліцензії, свобода панорами. Менеджер проектів «Вікімедіа Україна» Антон Процюк наголосив на тому, що авторське право є дещо ефемерним поняттям в Україні: всі про нього чули, але далеко не всі — в тому числі журналісти й медійники — завжди дотримують його. Поговорили про те, як (не)правильно посилатися на Вікіпедію і чому важливо вказувати конкретних авторів і ліцензії фотографій, взятих із Вікіпедії.

Антон Процюк нагадує про важливість авторських прав
Фото поширюється під вільною ліцензією CC0 1.0 Універсальна

Юрист, член міжнародної некомерційної організації Creative Commons Максим Наумко розповів про авторські права з юридичної точки зору і пояснив учасникам концепцію вільних ліцензій. Вміст Вікіпедії — проекту, який побудований на ідеї вільних знань — доступний під вільними ліцензіями Creative Commons, які дозволяють використання вмісту навіть із комерційною метою.

Максим Наумко розповідає про вільні ліцензії
Фото поширюється під вільною ліцензією CC0 1.0 Універсальна

Тому спільноти Вікімедіа та вільних ліцензій очікують від державної влади того, що матеріали на їхніх ресурсах також будуть доступні під вільними ліцензіями, аби їх можна було використовувати у Вікіпедії. «Вікімедіа Україна» вітає постанову Кабінету Міністрів №493 від 12 червня 2019, за якою сайти державних органів виконавчої влади мають бути під вільною ліцензією; зараз ми працюємо над моніторингом дотримання цієї постанови і закликаємо інституції інших гілок влади послідувати прикладу Кабінету Міністрів.

Завершили прес-сніданок розмовою про свободу панорами, яку вела адміністраторка української Вікіпедії, волонтерка «Вікімедіа Україна» Наталія Тимків (користувачка Antanana). Вона звернула увагу, що в українських законах відсутній дозвіл на відтворення архітектурних творів засобами фотографії, відео чи малювання. Це означає, що фактично відсутня можливість вільно фотографувати, малювати або знімати на відео твори архітектури та мистецтва, які знаходяться в громадському місці. Подумайте про це так: Ви не маєте права сфотографувати будівлю Верховної Ради і запостити її в соцмережах, не отримавши дозволу архітектора будівлі. «Вікімедіа Україна» прагне це змінити.

Наталія Тимків пояснює учасникам, що таке свобода панорами і чому вона важлива для журналістів
Фото поширюється під вільною ліцензією CC0 1.0 Універсальна

Представляємо ще п’ять світлин, що перемогли в номінації «Найкраща фотографія області» у конкурсі «Вікі любить Землю 2019» — а саме найкращі регіональні фото, які зображають тварин. Про них розповідає фотограф, член оргкому «Вікі любить Землю» 2019 Микола Сварник.

Умови конкурсу ВЛЗ заохочують учасників фотографувати на заповідних територіях не будь-що, а саме природні об’єкти. Тобто в ландшафтних парках – ландшафти, в ботанічних заказниках – трави, а в зоологічних – тварин. Оскільки більшість природоохоронних територій покликані зберігати весь комплекс природних екосистем, така конкретизація не завжди спрацьовує. Але все ж цього року ми отримали трохи тварин. Про птахів уже написано, тож зосередимось на інших мешканцях райських куточків.

Всім відомо, що найбільше «лайків» отримують котики і песики, тож можна було сподіватись на якусь репрезентацію звіриного царства. На жаль, серед диких тварин ані котики (рись, дикий кіт), ані песики (вовк, лисиця) не є настільки поширеними, щоб часто потрапляти в поле зору фотооб’єктивів. Набагато більш поширеними є гризуни, що й знайшло відображення в цьогорічному «зоокуточку» нашого конкурсу. Три з п’яти призових зображень представляють саме гризунів. І хоча це не є якісь специфічно червонокнижні тварини, все ж хочеться привітати авторів з цими знахідками. Хто справді пробував шукати і фотографувати диких тварин, погодиться, що частіше за все для фото дикої тварини потрібне везіння, везіння і ще раз везіння. Ви будете ходити цілий день, і все марно. І коли ви вже нічого не сподіваєтесь – раптом раз – з’явився момент… Секунда затримки – і вже запізно! Тож давайте не будемо дуже критичними.

Найкраще фото Києва

Почнемо з малого – з миші в Голосіївському парку у Києві, яку бажано описати більш інформативно для Вікісховища. Авторка Natalie Yefimova ніжно назвала цей малий заповідний об’єкт «лісовою малечею». Важко щось суттєвіше додати до опису цього компонента локальної екосистеми, тим більше що ані хвоста, ані кольору спинки не видно, тож хай зоологи вибачають. В житті при першому знайомстві теж часто не вдається довідатись і запам’ятати ім’я об’єкта знайомства.

«Знайомство з лісовою малечею»: Миша в національному природному парку «Голосіївський»; найкраща фотографія Києва.
Авторка фото: Natalie Yefimova, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Найкраще фото Київської області

Інша призова фотографія – це білка в парку Олександрія. Хоч дехто й дивується, але насправді правильна зоологічна назва цього виду – вивірка звичайна (і саме так називається стаття у Вікіпедії!). Як пише один з провідних зоологів Ігор Загороднюк: «Ця назва була у статусі репресованих українських назв у період 1933–1953 рр., і її штучно замінювали контроверсійним „білка“» [1]. Тож відновлення теріологами стародавньої питомої назви «вивірка» є цілком на часі. Ця тваринка з характерними китичками на вухах. Хутро частіше рудого кольору з білим низом, хоча трапляються й темні (меланісти).

Білка на дереві в дендропарку «Олександрія»; найкраща фотографія Київської області.
Автор фото: Роман Наумов, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Роман Наумов схопив характерну позу звірятка, яке роздивляється людину, намагаючись вирішити, чого від неї чекати – поживи чи загрози. Люди часто підгодовують вивірок горішками, арахісом чи якимись крихтами. Часом вивірка може взяти поживу прямо з рук. Є повідомлення, що у Британії та на півдні Європи стрімко поширюється завезений інвазивний північноамериканський вид вивірка сіра (без китичок на вушках, з рудувато-сірим або цілком чорним хутром).

Найкраще фото Донецької області

Менш звичайним героєм конкурсу є бабак степовий, сфотографований нашим визнаним майстром і призером Дмитром Балховітіним на Східній Україні, в ландшафтному заказнику Брандушкін Яр на Донеччині. На фото дитинча бабака коло нори. За мімішністю дитинча бабака – це щось середнє між котиком і песиком, але щоб сфотографувати таке мале чудо, треба добре поповзати на животі! Маестро Dmytro Balkhovitin відомий своїми заворожуючими світанковими пейзажами, а от в амплуа фотоснайпера бачу його вперше. І мушу сказати, руку й око майстра добре видно у всіх жанрах. Мої вітання!

Бабак степовий у ботанічному заказнику «Брандушкін Яр»; найкраща фотографія Донецької області.
Автор фото: Дмитро Балховітін, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Найкраще фото Рівненської області

Тепер перескочимо до комах. Павук-скакун на фотографії користувача Dimatrofimchuk має аж восьмеро очей навколо голови, чотири з яких виразно видно на фото. Така розвинена оптична система допомагає павукові прецизійно визначати напрямок і віддаль до потенційної здобичі, на яку він полює точним стрибком, не раз більшим від його власних розмірів у 50-70 разів. Куди там людині-павуку до реальних можливостей цього малого мисливця! На відміну від деяких інших павуків, він може бігати по склу завдяки численним кігтикам на кінчиках його вісьмох лап. Перш ніж стрибнути, павук прикріпляє «страхову линву» – павутину до стартової точки. Одна з причин, чому комахи відносно скупо представлені у Вікіпедії – їхня надзвичайна різноманітність і мала вивченість. Наприклад, ті ж скакуни в українській Вікіпедії описані лише до родини, а сама родина налічує 550 родів із 5000 видів.

Павук-стрибун у Рівненському природному заповіднику; найкраща фотографія Рівненської області.
Автор фото: Dimatrofimchuk, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Для фотографа макрозйомка комах представляє кілька викликів – глибина різкості надзвичайно мала, тому щоб комаха потрапила у вигідну площину – це непросто; зробити серійне фото зі змінним фокусом у природі майже неможливо через рух, також потрібне добре освітлення. І ще, треба щоб фотограф хоч згрубша уявляв можливі діагностичні ознаки тварини: на що звернути увагу – ноги, очі чи якісь пропорції. Ну і ще над чим варто подумати, фотографуючи в природі – наскільки рідкісна, специфічна чи характерна  тварина для даних заповідних умов: чи фото характеризуватиме даний заповідний об’єкт.

Найкраще фото Херсонської області

Ну і нарешті ол́ені-́олені. Зразу скажу – вони чудові! Трійко благородних оленів на фоні рудих осок та червонястих солонців заповідника Джарилгач, передній рудуватий, з п’ятивідростковими рогами та ледь помітними «яблуками» в окрасі, середній темніший чи, може, більше заболочений, – всі троє дуже чіткі, в фокусі. Уявляю собі, як автор знімка Larisa Uhryn із завмиранням клацала цю групку, яка протюпала по мілкій воді попри її схованку і як тішилась, розглядаючи знімок на комп’ютері та гріючи закляклі руки. Є чим тішитись! Такі фото, як і знімки бабаків, ідеально ілюструють природоохоронну територію, на якій вони зроблені. Хотілось би мати знімки такого змісту і такої якості принаймні з усіх зоологічних заказників. Думаю, і загальні українські статті про звірят варто, хоча б частково, ілюструвати знімками саме з українських територій за умови рівної ілюстративності.

Олені благородні в Національному природному парку «Джарилгацький»; найкраща фотографія Херсонський області.
Авторка фото: Larisa Uhryn, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Щиро вітаю всіх номінантів, які дали свій час, зусилля і ресурси на фотографування живої природи. Вірю, що цей час для вас усіх був не змарнованим і дав натхнення, насолоду та відчуття єдності з рідною землею.

[1] І. Загороднюк, І. Дикий. Мисливська теріофауна України: видовий склад і вернакулярні назви // Вісн. Львів. ун-ту. Сер. біол.—2012.—Вип 58.

Микола Сварник (Mykola Swarnyk)

Читайте також:

Топ-10 фотографій конкурсу — фото з найвищими оцінками серед 27-ми регіональних — буде оголошено на церемонії нагородження.

Генуезька фортеця. Панорама

13 вересня — 4 жовтня у приміщенні Дніпропетровської обласної універсальної наукової бібліотеки імені Первоучителів слов’янських Кирила і Мефодія проходитиме виставка фотографій, що перемогли у конкурсах «Вікі любить пам’ятки» у 2017 та 2018 роках.

У 2017 та 2018 роках «Вікімедіа Україна» вчергове провела українську частину найбільшого у світі міжнародного фотоконкурсу Wiki Loves Monuments, метою якого є отримати фотографії усіх пам’яток культурної спадщини світу під вільною ліцензією для ілюстрування ними Вікіпедії – вільної енциклопедії, яку щодня переглядають мільйони користувачів з усього світу.

Відвідувачі виставки побачать фото, що стали переможцями у номінаціях «Найкраще фото конкурсу» за два останні роки конкурсу, а також фото, що перемогли у спецномінації «Єврейська спадщина». Всього у виставці візьмуть участь 26 світлини 12 авторів: як професіоналів, так і аматорів.

Дніпро — вже десята зупинка мандрівної виставки. Раніше її бачили у Києві, Старобільську, Лисичанську, Покровському, Хмельницьку, Херсоні, Миколаєві, Вінниці та Одесі.

До 30 вересня триває восьмий конкурс «Вікі любить пам’ятки». Список пам’яток Дніпра можна знайти за посиланням: Вікіпедія:Вікі любить пам’ятки/Дніпропетровська область/Дніпро (А–О) та Вікіпедія:Вікі любить пам’ятки/Дніпропетровська область/Дніпро (П–Я). Також цього року у конкурсі є три спеціальні номінації: «Відео», «Млини» та «Єврейська спадщина».

На території Дніпропетровської області є понад 6,7 тисяч об’єктів культурної спадщини. І за 7 років проведення конкурсу було завантажено світлини понад 1000 об’єктів (16%).

Загалом протягом 2012—2018 років у рамках конкурсу було завантажено понад 250 тисяч світлин українських пам’яток, сфотографовано понад 32 тисяч пам’яток із території України (36%), взяло участь понад 2300 осіб (від аматорів до професіоналів).

Фотографії за всі роки конкурсу знаходяться у вільному доступі, ви можете переглянути їх і використати на умовах вільної ліцензії CC BY-SA.

Відкриття виставки: 13 вересня о 14:00.
Виставка буде діяти до 4 жовтня 2019 року.
Бібліотека працює із суботи по четвер, з 10:00 до 18:00, п’ятниця — вихідний. Вхід вільний.

Приходьте та запрошуйте друзів!

Подія у Facebook

Якщо ви зацікавлені організувати виставку у вашому місті — пишіть на електронну пошту wlm @ wikimedia.org.ua

Представляємо ще п’ять світлин, що перемогли в номінації «Найкраща фотографія області» у конкурсі «Вікі любить Землю 2019». Загалом Вікісховище цього року поповнилось багатьма новими чудовими фото тварин та птахів, сфотографованих на заповідних територіях. До вашої уваги — птахи, що стали символами областей у конкурсі 2019 року.

Найкраще фото Тернопільської області

Автор переможного фото Володимир Бурдяк взяв участь у конкурсі вперше. Сором’язливі сови сфотографовані на території Національного природного парку «Кременецькі гори» — природоохоронна територія в Україні, в межах низькогірного пасма Кременецькі гори, розташований на території Кременецького та Шумського районів Тернопільської області. У межах Парку відмічено 145 видів птахів. Серед них 14 видів занесено до Червоної книги України.

Дві сови на гілці, НПП «Кременецькі гори»; найкраща фотографія Тернопільської області.
Автор фото: Byrdyak, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Найкраще фото Житомирської області

Сова у Поліському природному заповіднику; найкраща фотографія Житомирської області.
Автор фото: Wildlife Ukraine, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Олег Кухар повторив свою перемогу. Минулого року сова теж була оцінена найвище серед фото області і знову фото зроблене у Поліському природному заповіднику — природно-заповідний об’єкт загальнодержавного значення, розташований  в Олевському та Овруцькому районах Житомирської області. У заповіднику мешкають переважно лісові тварини.  На території заповідника заборонені всі види господарської діяльності людини: суцільні рубки, меліоративні роботи, мисливство, риболовля, збір грибів та ягід. Заборонене також вільне відвідування заповідника, тому на лісових дорогах і стежках встановлені попереджувальні знаки, аншлаги.

Найкраще фото Миколаївської області

Мартини тонкодзьобі у Національному природному парку «Білобережжя Святослава»; найкраща фотографія Миколаївської області.
Автор фото: Ryzhkov Sergey, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Тонкодзьобих мартинів освітлинив Сергій Рижков, який знов був учасником конкурсу — після того як довелось пропустити один рік через участь у журі конкурсу, за що ми теж дуже вдячні. Світлину завантажено у категорію Національний природний парк «Білобережжя Святослава» у Вікісховищі. Парк створено у 2009 році з метою збереження, відтворення і раціонального використання цінних природних та унікальних комплексів та об’єктів степової зони. На території коси збереглися природні комплекси пісків нижнього Дніпра із цілою низкою властивих лише їм видів флори і фауни. Тут зростає близько 600 видів вищих судинних рослин. В цілому, на території НПП зростає 30 видів раритетних рослин. Фауна налічує близько 5 тисяч видів тварин. Особливо важливу роль водно-болотяні ділянки коси відіграють у збереженні коловодних птахів.

Найкраще фото Вінницької області

Мухоловка білошия, Ботанічний сад Вінниццького державного аграрного університету; найкраща фотографія Вінницької області.
Автор фото: Podaliriy55, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Фото з мухоловкою білошиєю отримало найвищу сумарну оцінку серед фото з Вінницької області. Її зробив користувач Podaliriy55, який завантажив на конкурс
фото з Ботанічного саду Вінницького державного аграрного університету, Парк заснований у 1963 році. Загальна площа — понад 70 га. Мухоловка перебуває під охороною Бернської конвенції.

Найкраще фото Волинської області

Лебеді на озері Пісочне, Шацький національний природний парк; найкраща фотографія Волинської області.
Авторка фото: Hrystyna M, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Дебютантка конкурсу користувачка Hrystyna M перемогла з фото, зробленим на озері Пісочному у Шацькому національному природному парку. Довжина озера — 2 км, ширина — 1,9 км, площа 1,38 км², пересічна глибина — близько 7 м, максимальна — понад 16 м. Живиться поверхневими і підземними водами. Взимку замерзає.

До речі «Вікі любить птахи» є назвою справжнісінького проекту, який реалізували вікімедійці з Непалу у цьому році. Його результати — на цій сторінці.

Читайте також:

Топ-10 фотографій конкурсу — фото з найвищими оцінками серед 27-ми регіональних — буде оголошено на церемонії нагородження.

У попередній версії цього допису файл https://commons.wikimedia.org/wiki/File:IMG_Монастирище_Лелека.jpg був вказаний як найкраще фото Кіровоградської області. Насправді ця фотографія була зроблена зовсім поруч біля заказника «Монастирище», але не в самому заказнику — а отже не підпадає під умови конкурсу. Перепрошуємо за неточну інформацію.

Запрошуємо журналістів та медійників на прес-сніданок «Ранок із Вікіпедією». Він пройде у п’ятницю 13 вересня у Києві (громадський ресторан Urban Space 500, вул. Бориса Грінченка, 9) з нагоди 10-ї річниці «Вікімедіа Україна».  Початок — о 10:00

Під час бесіди обговорюватимуться:

  • розвиток Вікіпедії в Україні;
  • відсутність в українському законодавстві свободи панорами — норми, що дозволяє комерційне і некомерційне використання зображень публічних будівель і скульптур;
  • поширення вільних ліцензій на сайтах органів державної влади та місцевого самоврядування України;
  • проекти, якими займається ГО «Вікімедіа Україна». 

Спікерами будуть: член Правління ГО«Вікімедіа Україна», відповідальний за обізнаність про Вікімедіа та вільні знання Олександр Гаврик; адміністраторка розділу Вікіпедії українською мовою Наталія Тимків та менеджер проектів Організації Антон Процюк.

Для акредитації заповніть, будь ласка, форму: https://forms.gle/uwC5tiGt4a17GXas6

Контакти для запитань:

+380987395385 Олександр Гаврик

E-mail: press@wikimedia.org.ua

Image may contain: one or more people, people sitting and indoor
Фото: Kai Mörk, CC BY 3.0 DE

Продовжуємо розповідати про переможців номінації «Найкраще фото області» — зображення, які експертне журі визнало найякіснішими фотографіями у своїх регіонах. У цьому дописі розповідаємо про призові фотографії, на яких зображені річки, озера, лимани та інші українські водойми.

Вода займає десь чотири відсотки площі України: понад 24 тисячі км² — трохи менше площі Криму, трохи більше за Львівську область. Україна може похвалитися широким різноманіттям водойм: від гірських річок Карпат до лиманів на узбережжі Азовського моря. Це різноманіття приваблює фотографів, які фіксують пам’ятки природи України. Цьогоріч до списку 27 найкращих фотографій «Вікі любить Землю» увійшло сім зображень різноманітних водойм із Чернівецької і Хмельницької, Черкаської і Полтавської, Чернігівської і Одеської областей, а також із Севастополя.

Ідемо із заходу на схід: почнемо з найкращого фото Чернівецької області авторства Сергія Зиська (Zysko serhii). Це панорама Дністра і пагорбів над ним, зроблена у «Шишкових горбах» — геологічній пам’ятці природи у Кельменецькому районі, розміщеному на сході Буковини.

Пагорби над Дністром: геологічна пам’ятка природи «Шишкові горби»; найкраща фотографія Чернівецької області.
Автор фото: Сергій Зисько, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

У сусідній до Чернівецької Хмельницькій області перемогло фото того ж автора. Це фото водоспаду і лагуни між селами Лисець та Велика Побійна Хмельницької області, що входять до  Бобровицького заказника. Статті про заказник ще немає у Вікіпедії, але фото вже ілюструє розділ про ПЗФ у статті про Дунаєвецький район.

Лагуна і водоспад Бурбун на річці Бобровець; найкраща фотографія Хмельницької області.
Автор фото: Сергій Зисько, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Із Поділля — на південь України. Цього року найкраща фотографія Одеської області — це робота Романа Наумова (R naumov), яка зафіксувала лиман, а точніше, зграю білих чапель над одним із лиманів Тузловської групи у національному парку із схожою назвою.

Білі чаплі над Тузлівськими лиманами; найкраща фотографія Одеської області.
Автор фото: Роман Наумов, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Також до 27 найкращих фото конкурсу потрапило зображення з іншого регіону на Півдні України — Севастополя. У кадрі майже немає води, але до моря дуже близько. Мис Фіолент— це історичне місце, відоме ще з давньогрецьких часів; згідно з легендою, саме сюди прибув апостол Андрій Первозваний, коли відвідував Україну. Авторкою фото є користувачка Олена Дуброва (Helen Owl), яка цього року також перемогла у номінації «За кількісний внесок» в АР Крим та Севастополі.

Мис Фіолент; найкраща фотографія Севастополя.
Авторка фото: Helen Owl, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

На найкращій фотографії Черкаської області також зображене доволі відоме місце — а саме водоспад «Тризуб Посейдона» в Національному дендрологічному парку «Софіївка», який сфотографував користувач Loguide.

Водоспад «Тризуб Посейдона»; найкраща фотографія Черкаської області.
Автор фото: Loguide, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Зелень денного «Тризубу Посейдона» контрастує з настроєм наступної фотографії — найкращого фото Чернігівської області. Тут користувач Alex Arendar сфотографував туманний ранок на озері Глушець, яке розташоване в межах міста Чернігів. Alex Arendar став другим фотографом, хто додав фото озера у Вікісховище, однак першим, хто вивів це озеро у переможці «Вікі любить Землю».

Туманний ранок на озері «Глушець»; найкраща фотографія Чернігівської області.
Автор фото: Alex Arendar, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Ранок зображений і на найкращому фото Полтавської області від користувача Pavlo Prystai — тут можемо бачити світанок на річці Сулі на околицях села Малоселицького. Це частина Нижньосульського національного природного парку.

Світанок на Сулі, національний природний парк «Нижньосульський»; найкраща фотографія Полтавської області.
Автор фото: Pavlo Prystai, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Читайте також:

Топ-10 фотографій конкурсу — фото з найвищими оцінками серед 27-ми регіональних — буде оголошено на церемонії нагородження.

Спецномінація «Відео»

15:54, Saturday, 31 2019 August UTC

Документування нерухомої культурної спадщини можливе і за допомогою відео, тож цього року ми оголошуємо спеціальну номінацію для цього формату робіт.

Відео, що подаються на номінацію, повинні відповідати таким вимогам[1]:

  1. Відповідність регламенту конкурсу: це відео має бути особистою роботою, завантажене протягом конкурсного періоду, бути у рамках правил проекту, представляти один або кілька об’єктів, внесених до реєстру пам’яток на спеціально підготовленій для цього Організаційним комітетом сторінці, URL якої публікується Організаційним комітетом, містити ідентифікатор пам’ятки (ID) тощо;
  2. Ілюстративність: відео має фокусуватися на об’єкті (чи об’єктах), чітко представляти та характеризувати його (їх).
  3. Візуальність: відео не повинно мати відволікаючих факторів, які відволікають від основного об’єкта;
  4. Візуальна чіткість: основна тематика відео, а також конкретні кадри повинні бути в фокусі та добре освітлені (ні занадто темні, ні пересвічені). Також слід враховувати якість стискування, оскільки відео повинно бути чітким і не мати пікселізації, яка може бути результатом низької якості стискування;
  5. Композиція та рух камери: відео повинно бути відзняте чисто і в простому стилі. Не використовуйте швидкий зум, намагайтеся робити рухи (огляд панорами, зміна кута, масштабування, обхід пам’ятки тощо) повільними, щоб можна було зосередитися на деталях зображення;
  6. Стабілізація: у відео не повинно бути сильного тремтіння, можна використовувати трипод чи будь-який стабілізатор, що допоможуть зробити відео стабільнішим навіть при обході пам’ятки;
  7. Колір: зображення повинне мати помірну насиченість;
  8. Аудіо: якщо про щось розповідається або присутній відповідний навколишній шум, бажано, щоб звук перебував на постійному рівні протягом усього відео. Якщо ви щось розповідаєте, рекомендуємо додати субтитри. Відео може подаватися без звуку. Не рекомендується накладання музики. Важливо пам’ятати, що якщо Ви самі коментуєте — Ви є автором чи авторкою аудіодоріжки. Але якщо коментує хтось інший — авторські права будуть належати не Вам. Те саме із музикою — можна використовувати або власне виконання музики, що Вами ж написана й виконується, або взяти аудіо під вільною ліцензією (і згадати автора та ліцензію);
  9. Формат: для кодування відео повинен використовуватися формат Theora чи Webm, роздільність файлу повинна бути не менше 720 пікселів за меншою стороною (наприклад, 1280х720). Ми прийматимемо й відео з меншою роздільністю, але шансів на перемогу у таких відео буде менше.

У рамках спецномінації вітаються відео зроблені із дронів.

Для прикладу та натхнення — круговий огляд руїн Червоногородського замку із БПЛА (1,920 × 1,080 пікселів):

Оригінальний відеоряд було створено у рамках вікіекспедиції Дністровським каньйоном у червні 2016 року.

Для завантаження відео можна скористатися конкурсним завантажувачем, бажано не забути при завантаженні вибрати, що це — відео, щоб робота потрапила до відповідної категорії. Також можна вантажити безпосередньо зі списків пам’яток. Для цього знайдіть у списках рядок із об’єктом, який ви відзняли. У колонці «фото» натисніть на посилання «[Завантажити фото]» або «Завантажити ще фото».

За результатами спеціальної номінації буде відзначено учасників за найкращі відео та за найбільшу кількість завантажених відеоробіт. Оцінювати роботи будуть спільно члени організаційного комітету та члени журі.

[1] Відповідність цим вимогам дає можливість номінувати відео на вибрані у Вікісховищі: https://commons.wikimedia.org/wiki/Commons:Featured_video_candidates

Спецномінація «Млини»

16:00, Friday, 30 2019 August UTC

Українська Млинологічна Асоціація (УМА) оголошує спеціальну номінацію «Млини» у рамках української частини міжнародного фотоконкурсу «Вікі любить пам’ятки».

Водяний чи вітряний млин — це і архітектурна пам’ятка, і втілення інженерної думки, і у прямому сенсі слова годувальник людей. Колись млини становили невід’ємну частину українського ландшафту. На околиці села, на горбі, де більше вітру, одночасно могло махати крилами кількадесят вітряків. Відомо про деякі населені пункти, де їх було понад 120 (!). А у краях, багатих на воду, на потічку могла стояти ціла вервечка млинів водяних. Колективізація 1920-х, боротьба з «приватновласництвом», електрифікація 1950-60-х, «нічийність» вцілілих млинів після розвалу колгоспів та їхнє варварське розграбування у 1990-х призвели до того, що дотепер поза межами музеїв просто неба збереглися лише «останні з могікан» — переважно покинуті чи напівзруйновані. Вітряки та водяні млини, що їх утримують у діючому стані, сьогодні можна порахувати на пальцях… Проблема млинів ще й у тому, що левову частку з них ніхто ніколи не вважав і тепер не вважає пам’ятками. Їхнє нищення, таким чином, не вважається порушенням закону, і млини зникають буквально на очах. Укладання переліку і фотофіксацію нині існуючих млинів просто нікому виконати, окрім нас із вами — тож запрошуємо долучитися до конкурсу!

Cписок пам’яток, що пропонуються для участі у спецномінації, можна переглянути за посиланням: «Вікіпедія:Вікі любить пам’ятки/Млини». До нього входять вітряні, водяні, парові та інші млини, як дерев’яні, так і муровані, будь-якої міри збереженості — від діючих до напівзруйнованих. Список ще не є вичерпним, і він доповнюватиметься впродовж конкурсу.

До списку входять і ті об’єкти, які охороняються як пам’ятки, і ті, що поки не мають такого статусу. Зверніть увагу, що світлини останніх відзначатимуться тільки у межах цієї спецномінації і не будуть брати участі в основній частині конкурсу.

Якщо вдалося сфотографувати водяний млин чи вітряк, але його нема у списках — напишіть листа на wlm@wikimedia.org.ua (чи напишіть коментар під цим дописом). Вкажіть назву населеного пункту, де розміщений об’єкт, щоб ми змогли доповнити списки.

Переможцями стануть автори найкращих фото за оцінками спеціального журі, яке очолить Олена Крушинська — краєзнавець, авторка низки книжок про пам’ятки України, член Міжнародного млинологічного товариства (TIMS) та Української Млинологічної Асоціації. До журі також увійдуть Президент TIMS Віллем ван Берґен та багаторічний лауреат нашого конкурсу Сергій Криниця.

Окремо журі відзначить автора найкращої фотографії досі не відомого млина.

Переможці отримають від партнера спецномінації призи, зокрема видані цього року за підтримки Українського культурного фонду «Український млинологічний журнал» (304 сторінки, 545 ілюстрацій), що містить понад 40 статей українських та іноземних авторів, та комплект з 30-ти авторських листівок «Вітряки України» із чудовими малюнками художника Олега Яриніча.

Про партнера:

«Українська млинологічна асоціація» — неприбуткова громадська організація, діяльність якої спрямовано на виявлення, оприлюднення, дослідження та відновлення пам’яток млинарства в Україні.

Млинологія (англ. molinology) вивчає млини та інші інженерні споруди, що використовують силу вітру, води, м’язову силу людини чи свійських тварин для приведення у рух зернопереробного, лісопильного, ковальського, сукновального або іншого обладнання (відомо понад сто функцій). Млинологія має свою термінологію і науковий апарат та об’єднує різних за фахом дослідників, як-от краєзнавців, істориків, архітекторів, музейників, етнографів, фольклористів, археологів, мистецтвознавців — та в першу чергу просто людей, небайдужих до такої складової культурної спадщини, як млини і млинарство. У світі існує чимало національних та регіональних млинарських асоціацій, а вже понад 50 років активно діє Міжнародне млинологічне товариство (The International Molinological Society, TIMS), що включає понад 500 членів на п’яти континентах, видає два наукові періодичні видання і проводить щочотирирічні міжнародні симпозіуми, один з яких саме пройшов цього серпня у Берліні. Україна була представлена на ньому заочно — виданим за підтримки УКФ випуском «Українського млинологічного журналу», всі статті та ілюстрації якого анотовано англійською мовою з розрахунку на широку міжнародну аудиторію.

Дякуємо за допомогу у доповненні списку млинів Олександру Михайлику — засновнику фейсбучної спільноти «Водяні, парові, вітряні млини України та інших країв».

Матеріал допису підготувала Олена Крушинська.

Уже кілька років  «Вікімедіа Україна» приділяє велику увагу гендерному дисбалансу у Вікіпедії у своїх проектах. Ми проводили тематичні тижні, марафони, вікітренінги і конкурси статей. Усі ці проекти є корисними, але їх не було б достатньо без залучення Освітньої програми Вікіпедії.

Цього року ми допомогли залучити до творення української Вікіпедії студенток і студентів курсу «Вступ до гендерних студій» Києво-Могилянської академії (НАУКМА). Робота над статтями до Вікіпедії у рамках курсу «Вступ до гендерних студій» тривала протягом другого семестру 2018—2019 навчального року. За його результатами майже 100 могилянців і могилянок створили й поліпшили 81 статтю.

Координаторкою курсу з боку НАУКМА була Тамара Марценюк —  гендерна дослідниця, доцентка кафедри соціології. Розповідаємо детально про курс: його концепція, основні виклики, про що писали в рамках курсу, чому це важливо і що робити далі.

Наталія Тимків (користувачка Antanana) представляє Освітню програму Вікіпедії студентам курсу «Вступ до гендерних студій» Києво-Могилянської академії

Концепція курсу й основні виклики: слово координаторці курсу Тамарі Марценюк

«Ще у 2017—2018 навчальному році до мене звернулася Наталія Тимків із пропозицією у рамках викладання курсів долучитися до Освітнього проекту Вікіпедії шляхом написання статей. На той час я перебувала на дослідженні в США, тому перенесла цю ідею рівно на рік. 

Курс «Вступ до гендерних студій», на якому в 2018—2019 році я викладала одразу ж двом потокам студентства кафедри соціології (3 і 4 рокам навчання), а також на вибір кільком студенткам і студентам із інших спеціальностей (право, політологія тощо) – виявився доречним для такого формату завдання.

Перший і один із суттєвих викликів подібних завдань – це сформувати пропозицію із назв статей. Зазвичай студентство більш охоче долучається до чогось чітко запропонованого, ніж самотужки обирає тематику статей. Точніше, процес вибору статті може тривати довше, а часу, як завжди, не так багато – до 2 місяців на все. Тому, аби сформувати список статей, окрім власних ідей, я запитала у друзів із фейсбуку, про кого варто написати (чи перекласти українською мовою) статтю, зокрема, у такій спільноті як «Жінки і Вікіпедія», яку координує Віра Моторко. Отримала поради і відповіді, сформувала список як оригінальних статей, так і пропозицій для перекладу (адаптації із англійської мови) текстів. Студентство отримали можливість працювати по 2—4 людей над певними більш складними текстами (наприклад, про гендерні квоти чи гендерне насильство). 

Загалом за зиму—весну 2019 року у рамках курсу було створено (допрацьовано, перекладено) 76 статей. Оскільки виявилося, що у Вікіпедії досить малий відсоток статей про жінок, я вирішила, що ми писатимемо (доповнюватимемо, перекладатимемо) статті: 

  • про жінок в Україні, які займаються гендерною тематикою (у цьому випадку за основу я брала також і свій проект «Безстрашні: вони творять фемінізм в Україні» — серію інтерв’ю; 
  • про жінок у світі, які активні у феміністичному русі та гендерних студіях; 
  • важливі поняття із гендерних студій; 
  • онлайн ресурси та осередки гендерних студій в Україні та світі. 

Серед викликів такого завдання я б назвала:

  1. проблемність написання статей про людей, які ще живі (не завжди їм подобався результат, не так просто було декого переконати, що вони «варті статті у Вікіпедії»);
  2. складнощі перекладу і доповнення англомовних матеріалів оригінальною інформацією, беручи до уваги вітчизняний контекст і ситуацію; 
  3. брак фахових посилань і значущості, аби аргументувати доцільність статті; 
  4. виклики, пов’язані із вживанням фемінітивів, адже в університеті та на курсі ми їх використовуємо, натомість складно публічно довести їхню доцільність (деякі статті є кандидатами на вилучення). 
  5. Не всі добросовісно поставилися до завдання і допрацювали статті (додавши фахові джерела тощо)».

Про що писали в рамках курсу

File:Bracha L. Ettinger 2009 (cropped).jpg
Браха Ліхтенберг Еттінґер — ізраїльська художниця і науковиця, яка є однією з провідних інтелектуалок в авангарді сучасної феміністської психоаналітичної думки; стаття в українській Вікіпедії про неї була створена в рамках курсу
(Автор фото: Amit Berlowitz, CC BY-SA 2.0)

За підрахунками Тамари Марценюк, у результаті курсу було створено 40 біографічних статей про жінок (з них 19 про українок і 21 — про жінок у світі), одна стаття про чоловіка (американського фемініста й гендерного дослідника Майкла Скотта Кіммела). Студентки й студенти написали 12 статей про дослідницькі центри й організації (8 про українські і 4 про міжнародні), а також 20 статей про термінологію / явища / проекти / кампанії. Зрештою, три статті стосуються релігійної тематики. П’ять статей було допрацьовано в рамках курсу — з них три стосуються видатних жінок, а дві — явищ і організацій.

Статті в рамках курсу здебільшого перекладали з англійської Вікіпедії — однак було й багато оригінальних статей, зокрема на українську тематику. Оскільки тема фемінізму й ширших гендерних студій в українській Вікіпедії розкрита менше, ніж в англійській та деяких інших мовних розділах, статті могилянців і могилянок стали корисним доповненням для розвитку україномовного розділу онлайн-енциклопедії.

Що далі

Із детальною статистикою курсу можна ознайомитися на його сторінці, а з повним списком статей за темами — у Facebook-дописі Тамари Марценюк.

Хочете повторити успішний досвід «Могилянки» у новому навчальному році? ГО «Вікімедіа Україна» завжди відкрита до пропозицій співпраці в рамках університетських курсів та Освітньої програми загалом. Пишіть нам на edu@wikimedia.org.ua

Фото станом на серпень 2012 року. У травні 2019 року через дощ стався масштабніший обвал однієї із кутових опор будівлі, що загрожує повною руйнацією пам’ятки…

У рамках української частини міжнародного фотоконкурсу «Вікі любить пам’ятки» оголошуємо спеціальну номінацію «Єврейська спадщина». Партнером спецномінації є ініціатива «Українсько-єврейська зустріч» (UJE).

Україна багата на пам’ятки єврейської культури. Це частково пояснюється тим, що наші народи контактували ще з часів Київської Русі, а частково — активною політикою антисемітизму, яку провадила Російська імперія. 1791 року Катерина II видала указ, яким вперше було визначено «смугу постійної осілості єврейського населення», де євреї мали проживати компактно і з обмеженнями на пересування, і більшість території нашої сучасної держави опинилася у цих межах. Відповідно до даних Всесвітнього єврейського конгресу, «єврейська спільнота в Україні — четверта за розмірами у Європі й одинадцята у світі»[1]. Однак, розміри спільноти не дозволяють дбати про збереження усіх культурних пам’яток, і стан пам’яток єврейської культури потребує привернення уваги громадськості через проведення заходів та втілення проектів. Наприклад, у травні 2019 року обвалилася синагога у Підгайцях — пам’ятка архітектури національного значення, споруджена наприкінці XVI — на початку XVII століття[2]. Можна тільки уявити, який стан тих пам’яток єврейської культури, які навіть не мають офіційного охоронного статусу…

Очікуємо, що основним об’єктом зйомки будуть синагоги та єврейські цвинтарі, але заохочуємо також фотографувати будівлі, де жили відомі діячі та митці — Хаїм Бялик, Голда Меїр, Шолом-Алейхем та інші.

Cписок пам’яток, які пропонуються для участі у спецномінації, можна переглянути за посиланням: «Вікіпедія:Вікі любить пам’ятки/Єврейська спадщина». Він доповнюватиметься впродовж конкурсу.

Список містить об’єкти культурної спадщини, які мають офіційний статус пам’яток в Україні (наприклад, та сама синагога у Підгайцях), і ті, що не охороняються державою (наприклад, старе єврейське кладовище (окописько) в смт Солотвин Богородчанського району Івано-Франківської області). Пам’ятки, що не мають офіційного статусу, відзначатимуться лише в межах цієї спецномінації і не братимуть участі в основній частині конкурсу.

Переможцями стануть автори найкращих фото за оцінками спеціального журі. Переможці отримають призи від партнера спецномінації.

Про партнера:

Метою ініціативи «Українсько-єврейська зустріч» (UJE) є «поглибити розуміння широти, складності й розмаїття українсько-єврейських взаємин впродовж сторіч із перспективою на майбутнє». Більше можна прочитати на сайті ініціативи: https://ukrainianjewishencounter.org/uk/ 

Див. також: Підсумки спецномінації «Єврейська спадщина 2018»

Анотація до фотовиставки. Фон: замок, с. Кудринці, Борщівський район Тернопільської області, Україна. Автор фото — Сергій Зисько. Вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

23 серпня у приміщенні посольства України в Чеській Республіці відбудеться відкриття виставки фотографій, що перемогли на українських етапах конкурсів «Вікі любить пам’ятки». З 28 серпня ці роботи можна буде побачити на вуличних стендах Посольства у Празі.

Міжнародний конкурс «Вікі любить пам’ятки» вперше було проведено в 2010 році у Нідерландах; наступного року до нього долучилося 18 країн світу; ще через рік, у 2012 — Україна. Протягом 2012—2018 років у Вікісховище було завантажено понад 250 тисяч світлин 32 тисяч українських пам’яток, і це становить 36% з усіх пам’яток культурної спадщини України. Загалом за сім років понад 2300 авторів, як любителів, так і професіоналів, взяли участь у конкурсі. У вересні 2019 року фотозмагання відбудеться в Україні ввосьме. Конкурс організовують волонтери за підтримки громадської організації «Вікімедіа Україна».

Відвідувачі виставки побачать фото, що стали переможцями у номінаціях «Найкраще фото конкурсу» та представляли Україну на міжнародних етапах конкурсу «Вікі любить пам’ятки» у різні роки. Загалом тут представлені 22 роботи 17-х авторів, які ілюструють культурну спадщину 12 регіонів України.

Виставка у Празі — перша виставка робіт української частини фотоконкурсу за межами України.

Фотографії за всі роки конкурсу знаходяться у вільному доступі, ви можете переглянути їх і використати на умовах вільної ліцензії CC BY-SA, яка передбачає, що їх можна поширювати, використовувати з будь-якою метою, в тому числі комерційною — за умови згадки імені автора чи авторки та ліцензії, під якою була опублікована фотографія.

23 серпня виставка буде доступна для ознайомлення у приміщенні Посольства з 10:00 під час урочистого підняття Державного прапора України, та з 18:00, коли відбудеться перегляд фільму «Балух» Анжели Руденко та відзначення Дня Державного Прапора України.

З 28 серпня фотографії можна буде переглянути на вуличних стендах Посольства.

Адреса посольства: Шарля де Голля 29, 160 00 Прага 6. (на мапі).

Приходьте та запрошуйте друзів!

Якщо ви зацікавлені організувати виставку у вашому місті — пишіть на електронну пошту wlm @ wikimedia.org.ua

Цього року учасники української частини «Вікі любить Землю» подали на конкурс майже 10 тисяч фотографій. Із них експертне журі обрало 27 найкращих — по одній фотографії з кожного регіону України. Найкращі фото з кожної області ми опублікуємо у кількох дописах, поділених за тематичними категоріями. Топ-10 фотографій конкурсу — найвище оцінені фото із цих 27-ми — буде оголошено на церемонії нагородження.

У першому дописі фотограф, член оргкому «Вікі любить Землю» 2019 Микола Сварник розповідає про призові фотографії гірських заповідних територій — та про особливості фотографування гір.

Фотографії з гір традиційно займають високі місця у «Вікі любить Землю», і цей рік не став винятком. Здавалося б — усе просто: зійди на першу-ліпшу гору – куди не поглянеш – усюди заповідні території. Знимкуй і вигравай призи. Однак не все так просто. У всьому важать нюанси. Адже більшість із нас вилазять на гору, добре захекавшись, близько полудня, коли сонце в зеніті, і фото виходить не таким уже й цікавим. На денному фото різкі контрастні тіні, нудне майже біле небо і мало романтики. І навіть якщо при вас (нелегенька) професійна камера зі штативом, це мало допоможе. Звісно, інша справа, коли вдасться закарбувати якісь особливі атмосферні явища. Однак рідко кому сподобається потрапити в грозу десь на скелях — а ще це може прямо пошкодити вашій камері.

Тому якщо хочете отримати шедевр, краще орієнтуватись на так звану «золоту годину»: схід чи захід сонця. Саме це ми й бачимо на призових фотографіях із гір цьогорічного конкурсу. Це означає, що фотограф або ліз угору добру годину в темряві перед світанком, або спускався (що ще складніше і небезпечніше) у сутінках. Ранковий туман чудово доповнює картину сходу сонця — але він якраз і виникає від перепаду температур на світанку, тому слід бути готовим до цього стрибка температури.

Панорама зимового світанку на Ай-Петрі з хмарами над морем; найкраща фотографія Криму.
Автор фото: Dmytro Balkhovitin, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Найкраще фото Криму — авторства Дмитра Балховітіна, який уже неодноразово перемагав у фотоконкурсах у Вікісховищі — зроблене на світанку з гори Ай-Петрі. Не знаю, як він добирався на точку зйомки, але картина сходу сонця о 6:35 над хмарним морем схоплена неймовірно — це ніби коли літак підіймається над хмарами. А тут іще й сосни в інеї, і занесені снігом скелі — справжня мить екстазу для митця.

Пагорби і відроги хребта Мармароси; найкраща фотографія Закарпатської області.
Автор фото: Пивовар Павло, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Фотографія із Закарпатської області дає можливість глядачам пережити наближення грози десь на гірському хребті. На панорамному знімку Павла Пивовара з Мармароського гірського масиву «Пливе гроза» якраз і зафіксована така картина. Між густими темними хмарами саме відкрилось вікно, крізь яке сонце, що хилиться до заходу, осяває скісними променями долину. До неї сходяться поперечні відроги хребтів, і по їхніх краях у «контровому» світлі золотиться ясна зелень листяних дерев, у той час як більша частина картини спочиває в тіні. На верхах, в улоговинах, куди не заглядає сонце, ще лежить торішній сніг, а там, де він зійшов, трава і чагарнички бурі, ще не розвинені. І це, як свідчить дата знімка — кінець червня! Екстремальні умови.

До речі, доступ мандрівників до Мармароського масиву відкрився порівняно недавно — за радянських часів усе це була прикордонна зона, до якої можна було дістатись лише за спеціальною перепусткою — раптом турист ненароком перевалить не на ту сторону хребта.

Світанок на горі Вухатий Камінь; найкраща фотографія Івано-Франківської області.
Автор фото: Misha Reme, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

А ось іще раніша світанкова фотографія куртин рододендрона на Вухатому Камені коло Попа Івана роботи Misha Reme. Тут справді треба було вилізти з намету і серед роси шукати місцину, де в перших променях сонця квіти цього червонокнижного чагарничка висвітяться тим чаром, про який співається в піснях. Настрій знімка радісний, магічний, дещо екзальтований.

Інше ранкове фото цього ж автора з гори Парашки коло Сколе — навпаки, спокійне, ліричне і, як на мене, трохи меланхолійне. Лагідне цитринове світло ранкового сонця приглушене осіннім туманом, краї лісу оторочені раннім снігом. Сніг тане і мабуть ще цілком зійде перед справжньою зимою, але трави вже цілком руді, побиті приморозком.

Сколівські Бескиди, вид з гори Парашка; найкраща фотографія Львівської області.
Автор фото: Misha Reme, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Туман, що покриває далеку долину, на перший погляд здається ще одним клаптем снігу. Природа чекає на зиму. Для мене особисто Парашка була першою горою, куди я мандрував у мої юні роки. Бував там і пізніше — але мені ніколи не доводилось стрінути там на вершині схід сонця. Тож дякую за цю нагоду колезі Misha Reme і дякую йому й усім переможцям за чудовий внесок до конкурсу «Вікі любить Земою».

Див. також:

Анотація до фотовиставки. Фон: замок, с. Кудринці, Борщівський район Тернопільської області, Україна. Автор фото — Сергій Зисько. Вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

23 серпня у приміщенні посольства України в Чеській Республіці відбудеться відкриття виставки фотографій, що перемогли на українських етапах конкурсів «Вікі любить пам’ятки». З 28 серпня ці роботи можна буде побачити на вуличних стендах Посольства у Празі.

Міжнародний конкурс «Вікі любить пам’ятки» вперше було проведено в 2010 році у Нідерландах; наступного року до нього долучилося 18 країн світу; ще через рік, у 2012 — Україна. Протягом 2012—2018 років у Вікісховище було завантажено понад 250 тисяч світлин 32 тисяч українських пам’яток, і це становить 36% з усіх пам’яток культурної спадщини України. Загалом за сім років понад 2300 авторів, як любителів, так і професіоналів, взяли участь у конкурсі. У вересні 2019 року фотозмагання відбудеться в Україні ввосьме. Конкурс організовують волонтери за підтримки громадської організації «Вікімедіа Україна».

Відвідувачі виставки побачать фото, що стали переможцями у номінаціях «Найкраще фото конкурсу» та представляли Україну на міжнародних етапах конкурсу «Вікі любить пам’ятки» у різні роки. Загалом тут представлені 22 роботи 17-х авторів, які ілюструють культурну спадщину 12 регіонів України.

Виставка у Празі — перша виставка робіт української частини фотоконкурсу за межами України.

Фотографії за всі роки конкурсу знаходяться у вільному доступі, ви можете переглянути їх і використати на умовах вільної ліцензії CC BY-SA, яка передбачає, що їх можна поширювати, використовувати з будь-якою метою, в тому числі комерційною — за умови згадки імені автора чи авторки та ліцензії, під якою була опублікована фотографія.

23 серпня виставка буде доступна для ознайомлення у приміщенні Посольства з 10:00 під час урочистого підняття Державного прапора України, та з 18:00, коли відбудеться перегляд фільму «Балух» Анжели Руденко та відзначення Дня Державного Прапора України.

З 28 серпня фотографії можна буде переглянути на вуличних стендах Посольства.

Адреса посольства: Шарля де Голля 29, 160 00 Прага 6. (на мапі).

Приходьте та запрошуйте друзів!

Якщо ви зацікавлені організувати виставку у вашому місті — пишіть на електронну пошту wlm @ wikimedia.org.ua

У п’ятницю 6 вересня у Києві відбудеться нагородження переможців у конкурсу статей «Жінки у STEM». На заході буде оголошено результати конкурсу «Жінки у STEM», який ГО «Вікімедіа Україна» провела разом із Фондом народонаселення ООН у червні.

Запрошення на нагородження отримають переможці конкурсу у всіх номінаціях, журі конкурсу; також на захід запрошується преса: для акредитації слід звертатися за вказаними нижче контактами.

Конкурс статей для української Вікіпедії «Жінки у STEM» пройшов 1-30 червня цього року. Його мета — зробити більш видимими досягнення жінок в точних і природничих науках (STEM — наука, технології, інженерія, математика), а також допомогти зменшити загальний гендерний дисбаланс у Вікіпедії. За результатами конкурсу учасниці й учасники створили та поліпшили близько 500 статей у Вікіпедії.

Протягом липня-серпня журі, яке складається із редакторів й редакторок Вікіпедії та запрошених експерток, визначило найпродуктивніших авторів і найкращі статті конкурсу, а також переможців у спецномінаціях «Українки у STEM», «Дівчата у STEM» і «Популяризаторки науки». Результати конкурсу будуть анонсовані на церемонії нагородження.

Контакти для акредитації та запитань:
Ольга Нестеренко, членкиня організаційного комітету конкурсу
+380661977522, stem@wikimedia.org.ua

Громадська організація «Вікімедіа Україна» оголошує конкурс на вакансію менеджера проектів.

Мета посади: підтримка впровадження проектів «Вікімедіа Україна» відповідно до річного плану, підтримка комунікаційної діяльності організації.

Позиція є проектною, менеджер отримує оплату згідно з річним грантом; з новим грантом співпраця може продовжитися.

Для того, щоб податися на конкурс, потрібно заповнити форму до 14 вересня включно. Детальні умови вакансії — нижче. Із запитаннями звертайтесь на wmua-staff@wikimedia.org.ua.

Файл:CEE Meeting 2018. Day 3.Photo 96 by Alina Vozna.jpg

Частина команди «Вікімедіа Україна»: волонтери, працівники й підрядники (Авторка фото: Alina Vozna, CC BY-SA 4.0)

Менеджер проектів повинен(на):

  • У координації з волонтерами та іншими працівниками/підрядниками (зокрема, ще одним менеджером проектів) забезпечувати роботу проектів Організації згідно з річним планом.
  • Забезпечувати регулярну та послідовну медіа- та комунікаційну діяльність Організації, зокрема:
    • забезпечити регулярні публікації до основного блогу Організації (https://wikimediaukraine.wordpress.com/) та блогів її проектів (http://wikilovesearth.org.ua/blog/, http://wikilovesmonuments.org.ua/blog/, http://wikilovesearth.org/posts/ тощо) українською та англійською мовами;
    • забезпечити постійне оновлення всіх сторінок Організації (та сторінок проектів Організації) у соціальних мережах (Facebook, Twitter, Instagram тощо);
    • забезпечити регулярну підготовку прес-релізів і прес-анонсів, а також моніторити релевантні публікації у ЗМІ;
    • контактувати із ЗМІ та партнерами за потреби;
    • забезпечити постійне оновлення головної сторінки сайту Організації та підготовку інформації проекти Організації для тематичних вісників англійською (CEE, GLAM, Education тощо).
  • Підтримувати контакти із партнерами та сприяти налагодженню контактів між волонтерами, які працюють над дотичними напрямами діяльності.
  • Забезпечувати підготовку проміжного та фінального описового звіту по річному гранту, зокрема шляхом участі в підготовці щомісячних звітів про діяльність Організації.
  • Брати участь у розробці промоційних матеріалів: взаємодія з дизайнерами, постановка завдань; за можливості — розробляти графічні матеріали самостійно.
  • Виконувати інші завдання, що можуть виникати в ході роботи.

Вимоги:

  • Досвід оплачуваної зайнятості або волонтерської діяльності у сфері комунікацій, PR, журналістики або суміжних.
  • Навички написання текстів різних жанрів.
  • Навички SMM-діяльності, роботи з соцмережами, досвід роботи з WordPress.
  • Грамотне володіння українською мовою.
  • Вільне володіння англійською мовою (принаймні на рівні upper intermediate / B2).
  • Готовність до відряджень у межах України, зокрема до Києва у разі проживання поза Києвом.
  • Досвід участі у Вікіпедії та знання основних принципів Вікіпедії та інших проектів Фонду Вікімедіа не обов’язкові, але будуть перевагою.
  • Досвід роботи у проектному менеджменті не обов’язковий, але буде перевагою.
  • Навички роботи в графічних редакторах (Adobe lllustrator, Photoshop тощо) не обов’язкові, але будуть перевагою.

Умови:

  • Зайнятість: 6 годин на день (120 годин на місяць).
  • Регулярна оплата роботи згідно з річним грантом.
  • Місце роботи — Київ (офіс у центрі міста) або віддалено.

З 1 по 30 вересня проходитиме щорічний міжнародний фотоконкурс об’єктів культурної спадщини «Вікі любить пам’ятки». Він має статус найбільшого у світі згідно з Книгою рекордів Гіннеса, і цього року конкурс проходитиме у 30 країнах світу. Учасники української частини конкурсу зможуть завантажити свої фотографії пам’яток України та позмагатися за відзнаки та призи у кількох номінаціях. 

Фотоконкурс «Вікі любить пам’ятки» (Wiki Loves Monuments) проводиться з метою зібрати фотографії всіх пам’яток культурної спадщини світу і розмістити їх у Вікісховищі під вільною ліцензією. Це дасть змогу проілюструвати статті Вікіпедії — вільної енциклопедії, яку щодня переглядають мільйони людей в усьому світі.

Узяти участь у конкурсі можуть всі охочі. Для цього слід бути зареєстрованим у Вікісховищі — одному із сестринських проектів Вікіпедії, сфотографувати пам’ятку/и з конкурсних списків та завантажити ці фотографії до Вікісховища з 1 по 30 вересня, детальніше тут: wlm.org.ua/participation

Фотографії можуть бути зроблені в будь-який час: як під час конкурсу, так і до нього; головне, щоб це були власні роботи. Конкурсний список складається з понад 87 тисяч пам’яток історико-культурної спадщини України з усіх регіонів України, в тому числі Автономної Республіки Крим і Севастополя.

Призовий фонд буде розподілено між авторами найкращих фотографій конкурсу в цілому,  авторами найкращих фото кожного регіону, учасниками, які сфотографували найбільшу кількість пам’яток, та переможцями спецномінацій. Окремо відзначатимуться автори, що вперше беруть участь у конкурсі.

Детальніше про конкурс можна дізнатися на сайті: wlm.org.ua Регламент конкурсу опубліковано за посиланням: Вікі любить пам’ятки 2019/Регламент. Учасники минулорічного конкурсу помітять деякі зміни в нарахуванні балів за світлини у номінації за кількість сфотографованих пам’яток.

З пропозиціями щодо співпраці та питаннями звертатися до організаційного комітету конкурсу: wlm@wikimedia.org.ua

Для довідки. Фотоконкурс «Вікі любить пам’ятки» — міжнародний фотоконкурс, який був започаткований у 2010 році в Нідерландах. В Україні проводиться з 2012 року громадською організацією «Вікімедіа Україна». За сім років конкурсу завантажено понад 250 тисяч вільних фотографій пам’яток культури України, сфотографовано понад 32 тисяч пам’яток із території України (36%), взяло участь понад 2300 осіб (від аматорів до професіоналів).

«Вікімедіа Україна» є регіональним відділенням Фонду Вікімедіа в Україні і займається популяризацією вікіпроектів Фонду Вікімедіа, найвідомішим серед яких є Вікіпедія, залученням до Вікіпедії нових знань і користувачів та розвитком вікіспільноти в Україні. Організаторами «Вікі любить пам’ятки» в Україні створено найповніші відкриті списки пам’яток культури України з наявних на сьогодні, які включають понад 87 тисяч пам’яток України.

Латинський кафедральний собор. Львів, Львівська область. Автор фото — Роман Бречко. Вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Комплекс Успенського печерного монастиря. Бахчисарай, АР Крим. Автор фото — Максим Присяжнюк. Вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Костел Святого Георгія. Краснопілля, Миколаївська область. Автор фото — Євген Самученко. Вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Трьох-Святительська церква. Розписи стелі. Чернівецька область. Автор фото — Юрій Клименко. Вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Святогірська лавра. Донецька область. Автор фото — Костянтин Брижниченко. Вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Василівська церква. Сіль. Закарпатська область. Автор фото — Катерина Байдужа. Вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Оперний театр. Одеса. Одеська область. Автори фото — Олександр Левицький та Дмитро Шаматажі. Вільна ліцензія CC BY-SA 3.0

З 1 по 30 вересня проходитиме щорічний міжнародний фотоконкурс об’єктів культурної спадщини «Вікі любить пам’ятки». Він має статус найбільшого у світі згідно з Книгою рекордів Гіннеса, і цього року конкурс проходитиме у 30 країнах світу. Учасники української частини конкурсу зможуть завантажити свої фотографії пам’яток України та позмагатися за відзнаки та призи у кількох номінаціях. 

Фотоконкурс «Вікі любить пам’ятки» (Wiki Loves Monuments) проводиться з метою зібрати фотографії всіх пам’яток культурної спадщини світу і розмістити їх у Вікісховищі під вільною ліцензією. Це дасть змогу проілюструвати статті Вікіпедії — вільної енциклопедії, яку щодня переглядають мільйони людей в усьому світі.

Узяти участь у конкурсі можуть всі охочі. Для цього слід бути зареєстрованим у Вікісховищі — одному із сестринських проектів Вікіпедії, сфотографувати пам’ятку/и з конкурсних списків та завантажити ці фотографії до Вікісховища з 1 по 30 вересня, детальніше тут: wlm.org.ua/participation

Фотографії можуть бути зроблені в будь-який час: як під час конкурсу, так і до нього; головне, щоб це були власні роботи. Конкурсний список складається з понад 87 тисяч пам’яток історико-культурної спадщини України з усіх регіонів України, в тому числі Автономної Республіки Крим і Севастополя.

Призовий фонд буде розподілено між авторами найкращих фотографій конкурсу в цілому,  авторами найкращих фото кожного регіону, учасниками, які сфотографували найбільшу кількість пам’яток, та переможцями спецномінацій. Окремо відзначатимуться автори, що вперше беруть участь у конкурсі.

Детальніше про конкурс можна дізнатися на сайті: wlm.org.ua Регламент конкурсу опубліковано за посиланням: Вікі любить пам’ятки 2019/Регламент. Учасники минулорічного конкурсу помітять деякі зміни в нарахуванні балів за світлини у номінації за кількість сфотографованих пам’яток.

З пропозиціями щодо співпраці та питаннями звертатися до організаційного комітету конкурсу: wlm@wikimedia.org.ua

Для довідки. Фотоконкурс «Вікі любить пам’ятки» — міжнародний фотоконкурс, який був започаткований у 2010 році в Нідерландах. В Україні проводиться з 2012 року громадською організацією «Вікімедіа Україна». За сім років конкурсу завантажено понад 250 тисяч вільних фотографій пам’яток культури України, сфотографовано понад 32 тисяч пам’яток із території України (36%), взяло участь понад 2300 осіб (від аматорів до професіоналів).

«Вікімедіа Україна» є регіональним відділенням Фонду Вікімедіа в Україні і займається популяризацією вікіпроектів Фонду Вікімедіа, найвідомішим серед яких є Вікіпедія, залученням до Вікіпедії нових знань і користувачів та розвитком вікіспільноти в Україні. Організаторами «Вікі любить пам’ятки» в Україні створено найповніші відкриті списки пам’яток культури України з наявних на сьогодні, які включають понад 87 тисяч пам’яток України.

Афіша фотовиставки Пам'ятки України 2019 в Одесі

8 серпня — 6 вересня у приміщенні Центральної міської бібліотека для дорослих ім. І. Я. Франка (Одеса) проходитиме виставка фотографій, що перемогли у конкурсах «Вікі любить пам’ятки» у 2017 та 2018 роках.

У 2017 та 2018 роках «Вікімедіа Україна» вчергове провела українську частину найбільшого у світі міжнародного фотоконкурсу Wiki Loves Monuments, метою якого є отримати фотографії усіх пам’яток культурної спадщини світу під вільною ліцензією для ілюстрування ними Вікіпедії – вільної енциклопедії, яку щодня переглядають мільйони користувачів з усього світу.

Відвідувачі виставки побачать фото, що стали переможцями у номінаціях «Найкраще фото конкурсу» за два останні роки конкурсу, а також фото, що перемогли у спецномінації «Єврейська спадщина». Всього у виставці візьмуть участь 26 світлини 12 авторів: як професіоналів, так і аматорів.

Одеса — вже дев’ята зупинка мандрівної виставки. Раніше її бачили у Києві, Старобільську, Лисичанську, Покровському, Хмельницьку, Херсоні, Миколаєві та Вінниці.

У вересні конкурс «Вікі любить пам’ятки» відбудеться увосьме. Список пам’яток Одеси можна знайти за посиланням: Вікіпедія:Вікі любить пам’ятки/Одеська область/Одеса. На території Одеської області є понад 2,7 тисяч об’єктів культурної спадщини. І за 7 років проведення конкурсу було завантажено світлини понад 1900 об’єктів (68%).

Загалом протягом 2012—2018 років у рамках конкурсу було завантажено понад 250 тисяч світлин українських пам’яток, сфотографовано понад 32 тисяч пам’яток із території України (36%), взяло участь понад 2300 осіб (від аматорів до професіоналів).

Фотографії за всі роки конкурсу знаходяться у вільному доступі, ви можете переглянути їх і використати на умовах вільної ліцензії CC BY-SA.

Відкриття виставки: 8 серпня о 15:00.
Виставку продовжено 6 вересня 2019 року.
Бібліотека працює з вівторка по неділю, з 10:00 до 18:00, понеділок — вихідний. Вхід вільний.

Приходьте та запрошуйте друзів!

Подія у Facebook

Генуезька фортеця. Панорама

Якщо ви зацікавлені організувати виставку у вашому місті — пишіть на електронну пошту wlm@wikimedia.org.ua

 

Афіша фотовиставки Пам'ятки України 2019 в Одесі

8 серпня — 6 вересня у приміщенні Центральної міської бібліотека для дорослих ім. І. Я. Франка (Одеса) проходитиме виставка фотографій, що перемогли у конкурсах «Вікі любить пам’ятки» у 2017 та 2018 роках.

У 2017 та 2018 роках «Вікімедіа Україна» вчергове провела українську частину найбільшого у світі міжнародного фотоконкурсу Wiki Loves Monuments, метою якого є отримати фотографії усіх пам’яток культурної спадщини світу під вільною ліцензією для ілюстрування ними Вікіпедії – вільної енциклопедії, яку щодня переглядають мільйони користувачів з усього світу.

Відвідувачі виставки побачать фото, що стали переможцями у номінаціях «Найкраще фото конкурсу» за два останні роки конкурсу, а також фото, що перемогли у спецномінації «Єврейська спадщина». Всього у виставці візьмуть участь 26 світлини 12 авторів: як професіоналів, так і аматорів.

Одеса — вже дев’ята зупинка мандрівної виставки. Раніше її бачили у Києві, Старобільську, Лисичанську, Покровському, Хмельницьку, Херсоні, Миколаєві та Вінниці.

У вересні конкурс «Вікі любить пам’ятки» відбудеться увосьме. Список пам’яток Одеси можна знайти за посиланням: Вікіпедія:Вікі любить пам’ятки/Одеська область/Одеса. На території Одеської області є понад 2,7 тисяч об’єктів культурної спадщини. І за 7 років проведення конкурсу було завантажено світлини понад 1900 об’єктів (68%).

Загалом протягом 2012—2018 років у рамках конкурсу було завантажено понад 250 тисяч світлин українських пам’яток, сфотографовано понад 32 тисяч пам’яток із території України (36%), взяло участь понад 2300 осіб (від аматорів до професіоналів).

Фотографії за всі роки конкурсу знаходяться у вільному доступі, ви можете переглянути їх і використати на умовах вільної ліцензії CC BY-SA.

Відкриття виставки: 14 серпня о 15:00.
Виставка буде діяти до 6 вересня 2019 року.
Бібліотека працює з вівторка по неділю, з 10:00 до 18:00, понеділок — вихідний. Вхід вільний.

Приходьте та запрошуйте друзів!

Подія у Facebook

Генуезька фортеця. Панорама

Якщо ви зацікавлені організувати виставку у вашому місті — пишіть на електронну пошту wlm@wikimedia.org.ua

У роботі журналістів та вікіпедистів багато схожих підходів та принципів. Сьогодні, коли Вікіпедія є одним з найпотужніших інформаційних ресурсів, ми бачимо дедалі більше прикладів, коли не лише вікіпедисти використовують результати роботи  журналістів для наповнення ресурсу, але й журналісти послуговуються Вікіпедією як спосіб швидко отримати інформацію для своєї роботи.

Про це думали «Вікімедіа Україна» й Інститут розвитку регіональної преси (ІРРП), коли вирішили провести Місяць розслідувальної журналістики. Організатори Місячника, який пройшов в українській Вікіпедії з 15 червня по 15 липня, хотіли вирішити два завдання: познайомити журналістів із Вікіпедією, а Вікіпедію — з (розслідувальною) журналістикою. Розповідаємо про те, як ми це робили.

Сувеніри для учасників Місяця розслідувальної журналістики

Про Вікіпедію журналістам

Журналісти використовують Вікіпедію для роботи — чи то щоб дізнатися більше про тему майбутнього сюжету, чи щоб почитати біографію героїні інтерв’ю, чи як джерело фотографій. Однак не завжди медійники задумуються про те, як працює Вікіпедія, наскільки можна їй довіряти і хто керує її редакцією (спойлер: ніхто, і редакції у Вікіпедії немає). Як зазначила у відбірковій анкеті одна з учасниць тренінгу, тема Вікіпедії цікавила її уже кілька років, але складно було знайти експертні відповіді на питання, які її цікавили.

Тож, щоб познайомити журналістів із Вікіпедією, Вікімедіа Україна разом з Інститутом розвитку регіональної преси 19 травня провели майстер-клас «Як вписати журналістику у Вікіпедію», у якому взяло участь 16 журналістів та журналісток з усієї України. Учасники тренінгу дізнались що таке Вікіпедія та що про неї треба знати журналістам, познайомилися із інтерфейсом редагування Вікіпедії, навчилися знаходити та усувати її недоліки і започаткували власну статтю. А стимулом закріпити знання та навички стала акція, яка була запланована на червень-липень.

Майстер-клас «Як вписати журналістику у Вікіпедію»

Про журналістику для Вікіпедії

Попри важливість теми розслідувальної журналістики, ще недавно вона була майже не розвинутою в українській Вікіпедії. У травні цього року стаття «Журналістське розслідування» була заготовкою із трьох речень, категорія «Журналістські розслідування» містила дев’ять статей, а в категорії «Журналісти-розслідувачі» було шість статей. 

Щоб виправити цю ситуацію, за місяць 33 учасники й учасниці Місяця розслідувальної журналістики створили та поліпшили 131 статтю. Найактивнішими авторами стали Lxlalexlxl, Alice Redhotroof, Анна Мороз і Стефанія 1612. ористувач Lxlalexlxl створив 23 статті; за його словами, статті він зазвичай перекладає з інших мовних розділів Вікіпедії, вибираючи серед пропонованих до створення тем найбільш актуальні для української Вікіпедії. Кількість статей у категоріях «Журналістські розслідування» та «Журналісти-розслідувачі» збільшилася в кілька разів.

Також організатори Місяця обрали найґрунтовнішу статтю: нею стала «Наглядова журналістика», яку створив Olexander Frenzel. Стаття детально описує як загальні роль і функцію наглядової журналістики, так і практику наглядової журналістики у світі й в Україні.

Місяць розслідувальної журналістики допоміг закрити прогалини із найважливіших статей на цю тему. Наприклад, до початку проекту в українській Вікіпедії не було статей про Пулітцерівську премію за журналістське розслідування, найзначиміші організації журналістів-розслідувачів (Center for Public Integrity, ProPublica, Міжнародний консорціум журналістських розслідувань). Одразу дві учасниці проекту працювали над поліпшенням статті, що вторує назві Місяця: «Журналістське розслідування».

Учасники також започатковували статті  про ключових журналістів-розслідувачів сучасності. Деякі з них, як-то один з найвідоміших африканських розслідувачів Анас Аремеяау Анас є визнаними героями боротьби за свободу, а інші — скажімо, Ґері Вебб — є контроверсійними і стикаються з критикою методів своєї діяльності. Утім, для розвитку розслідувальної журналістики важливо писати й читати про різні аспекти цієї сфери — і в цьому було основне завдання Місяця.

Один з найвідоміших журналістів-розслідувачів сьогодні — Анас Аремеяау Анас. Він пише про порушення прав людини й інші порушення в Гані та інших країнах Африки, тому приховує своє обличчя з міркувань безпеки. Автор фото: Reka Nyari / Oslo Freedom Forum, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Вже незабаром учасники тематичного місяця отримають обіцяні сувеніри від ГО «Вікімедіа Україна» й Інституту розвитку регіональної преси. Найактивнішим автор(к)ам Місяця і автору найґрунтовнішої статті дістануться футболка, еко-сумка, блокнот, чашка і набір наліпок від ІРРП та сувеніри із символікою Вікіпедії від «Вікімедіа Україна». Загалом, сувеніри із зображенням вотчдоґа — символом наглядової й розслідувальної журналістики — отримають усі учасники, які створили або суттєво поліпшили принаймні одну статтю.

Хоча Місяць розслідувальної журналістики завершився, створювати й доповнювати статті на цю тему потрібно й надалі. За період Місяця розслідувальної журналістики стаття «Журналістське розслідування» значно виросла, але для вичерпного розкриття теми ще потребує доповнення. Це гарно ілюструє основне призначення тематичних тижнів у Вікіпедії — вони мають привернути увагу до недопредставленої теми і стимулювати подальшу постійну роботу над нею. Дякуємо усім учасникам й учасницям проекту за внесок у розвиток української Вікіпедії, а також Інституту розвитку регіональної преси за підтримку.

Проект «Тематичний тиждень» у Вікіпедії триває постійно і свої пропозиції можуть додавати усі охочі. Вікімедіа Україна також постійно готова розглянути пропозиції спільних проектів та запити щодо проведення тренінгів. Надсилайте пропозиції на wmua-staff@wikimedia.org.ua.

Питання грамотної охорони культурної спадщини ніколи не було на порядку денному у нашому суспільстві: коли імперії ділили наші землі, їм був байдужий спадок народів до них чи народів «нижчих»; коли ми стали незалежними — щось інше завжди було важливішим… Ця справа залишається важливою тільки для жменьки тих, кому це болить. Ні для кого не секрет, що зруйнувати (чи доруйнувати) якісь менші будиночки (чи дерев’яні церкви?) — точно економічно більш вигідно. Буде ще шматочок земельки. «На бурячки», як в одному з життєвих анекдотів.[1] Ну, чи для побудови чергового торгового центру.

Відповідь Дніпропетровської ОДА на запит на публічну інформацію від 01.09.2014

Відповідь Дніпропетровської ОДА на запит на публічну інформацію від 01.09.2014

З 2012 року ми намагаємося укласти єдину базу пам’яток культурної спадщини України, яка буде доступна для всіх. І ця робота ще дуже далеко від завершення.

Кожного року волонтери пишуть запити до всіх обласних державних адміністрацій (ОДА) та Міністерства культури України з проханням:

На підставі Закону України «Про доступ до публічної інформації», прошу надати таку інформацію:
повний перелік нерухомих пам’яток та об’єктів культурної спадщини України — національного значення, місцевого значення та щойно виявлені, які розташовані на території області, за видами:
1) пам’ятка архітектури;
2) пам’ятка археології;
3) пам’ятка монументального мистецтва;
4) пам’ятка історії.

З кожним роком усе більше ОДА відповідають, і навіть вчасно відповідають (а мали б усі й кожного разу, а ще краще — списки мали б бути публічно викладені на сайтах ОДА). Але з 2014 року є одна область, де кожного разу ми отримуємо «ми не знаємо і не відповідаємо за це». Хоча одне з її управлінь має визначати «межі територій пам’яток культурної спадщини місцевого значення та затверджує зони їх охорони», встановлювати «режим використання пам’яток культурної спадщини місцевого значення, їх територій, зон охорони», має погоджувати «програми та проекти земляних робіт, виконання яких може позначитися на стані пам’яток культурної спадщини місцевого значення, їх територій, зон охорони, та виконує інші повноваження у сфері охорони культурної спадщини, делеговані йому Міністерством культури України відповідно до закону», «розміщення реклами на пам’ятках культурної спадщини місцевого значення, в межах зон їх охорони» тощо.[2] Якщо справді немає даних про наявні пам’ятки місцевого значення, як же здійснюється вся ця діяльність? Нам не зрозуміло.

Тим не менше, у 2012 та 2013 роках Дніпропетровська ОДА не надала жодної відповіді на запити на публічну інформацію.

Відповідь Міністерства культури України на запит на публічну інформацію від 28.08.2014

Відповідь Міністерства культури України на запит на публічну інформацію від 28.08.2014

У 2014 році Дніпропетровська ОДА спершу послалася на відсутність статистичної інформації[3], попри те, що у запиті не було про статистику (хоча вони мали б мати ці відомості); потім — що у них немає переліку[4], і, врешті, перенаправили запит Міністерству культури[5].

У 2015 році Дніпропетровська ОДА одразу перенаправила до Міністерства[6], яке, на їхню думку, є належним розпорядником цієї інформації. Не область. Міністерство надіслало відповідь на запит із додатками[7] — власними відповідями на попередні запити. У відповіді на запит 2014 року Міністерство писало, що «у розпорядженні Міністерства культури відсутній повний актуалізований перелік щойно виявлених об’єктів культурної спадщини, розташований на території України, оскільки це належить до компетенції місцевих органів охорони культурної спадщини», і вони, власне, відповідають тільки за ведення Державного реєстру нерухомих пам’яток України.[8] У 2015 році відповідь Міністерства була трохи детальніша, але роль органів охорони культурної спадщини обласних державних адміністрацій не змінилася — вони забезпечують «облік, дослідження, охорону, реставрацію та збереження пам’яток місцевого значення, щойно виявлених об’єктів культурної спадщини».[9]

Розпорядження голови Дніпропетровської ОДА від 12 квітня 1996 року № 158-р

Розпорядження голови Дніпропетровської ОДА від 12 квітня 1996 року № 158-р

У 2016 році Дніпропетровська ОДА почала відповідати уже трохи детальніше[10] — у них виявилося розпорядження 1996 року із переліком пам’яток місцевого значення[11], а також витяг із державного реєстру нерухомих пам’яток України. Щодо об’єктів «включених до списків (переліків) пам’яток історії та культури відповідно до Закону Української РСР “Про охорону і використання пам’яток історії та культури”, що затверджувалися рішеннями Дніпропетровського облвиконкому про взяття зазначених об’єктів на державний облік» — запит було передано Державному архіву Дніпропетровської області[12], відповіді від якого так і не було отримано, бо архіви не підпорядковуються Закону про доступ до публічної інформації… Тобто, Дніпропетровський облвиконком приймав рішення про взяття на облік, але 24 серпня 1991 року вся система настільки «перезавантажилася», що всі ці рішення було просто передано до архівів, і область нічого не знає про свою історію та культуру? І все почалося з нуля?.. Чому тільки у Дніпропетровській? В інших областях хоча б трохи щось відомо про «давні часи»…

У 2017 році у відповіді Дніпропетровської ОДА вже було й детальніше пояснення про архіви, але все те саме: витяг із державного реєстру, національне значення, розпорядження 1996 року із переліком пам’яток місцевого значення [13], [14]. Паралельно запит про щойно виявлені пам’ятки було направлено Міністерству культури, яке, відповідно, перенаправило його Дніпропетровській ОДА. І, о диво! Тепер в ОДА з’явився перелік об’єктів культурної спадщини Дніпропетровської області, затверджених у статусі щойно виявлених[15]…, яких не було ще двадцять днів тому. Садиба у Дніпрі по вулиці Мільмана 154-А, де жила і працювала Ольга Косач-Кривенюк та її родина, отримала статус щойно виявленої пам’ятки ще 2009 року. Для чого це приховувати? Щоб можна було спокійно віддати в оренду?[16] Та наче передали, і про садибу згадали, хоча в інших джерелах і пишуть, що самого будинку вже нема[17]

У 2018 році відповідь Дніпропетровської ОДА вже містила і перелік щойно виявлених (не тільки витяг із державного реєстру, національне значення, розпорядження 1996 року із переліком пам’яток місцевого значення та пояснення про архіви).[18], [19]

Цього року — без змін — перелік щойно виявлених, витяг із державного реєстру, національне значення, розпорядження 1996 року із переліком пам’яток місцевого значення та пояснення про архіви…[20], [21]

Відповідь Царичанської РДА на запит на публічну інформацію від 28.08.2013

Відповідь Царичанської РДА на запит на публічну інформацію від 28.08.2013

Дніпропетровська область — це 5,3% території України, друга за розміром. 22 райони. Станом на сьогодні нам відомо про 6589 пам’яток на території області (з державного реєстру або з відповідей деяких РДА, які відповіли на запити) — і за сім років проведення конкурсу «Вікі любить пам’ятки» тільки 15% було сфотографовано[22]. Дніпропетровську область складно назвати «туристично привабливою» — не відчувається, що місцева влада зацікавлена у поширенні інформації. Саме з Покровською районною державною адміністрацією довелося судитися, щоб отримати список пам’яток, бо РДА вважала, що ця інформація є «службовою»[23]. А Царичанська РДА уже кілька років відмовляється надати інформацію про пам’ятки на території свого району, посилаючись на те, що це все має бути у державному реєстрі нерухомих пам’яток, за який вони не відповідають[24]. Тим не менше, того ж року РДА видало розпорядження, за яким відділ культури, туризму, національностей та релігій райдержадміністрації має «надавати звіт директору департаменту культури, туризму, національностей та релігій облдержадміністрації стосовно стану збереження об’єктів культурної спадщини на території Царичанського району щоквартально, до 04 числа наступного за звітним місяцем, та щорічно, до 10 листопада»[25]. Як можна надавати звіти за тим, за що не відповідаєш і про що наче ж відсутня інформація?..

Тож залишається тільки визнати: питання грамотної охорони культурної спадщини як не було на порядку денному у владної верхівки нашого суспільства, так там і не стоїть… Ми не маємо інформації, що саме має охоронятися, ми не маємо чіткої структури відповідальності за охорону пам’яток: Міністерство культури України вважає, що це роблять місцеві органи охорони культурної спадщини, а місцеві органи охорони культурної спадщини — що цим має займатися Міністерство… А між тим — комусь буде трішки землі «на бурячки»?.. [1]

[1] Власне, сам анекдот: покликав якось Бог українця, і сказав йому, що дасть стільки землі, скільки він зможе оббігти. Українець зірвався й почав гнати щодуху, потім просто біг, потім йшов, задихаючись. А тоді, втративши сили, поповз. Коли вже й повзти було несила, зняв із голови шапку й пожбурив: «На бурячки… А там ще бурячки посаджу…»
[2] Розпорядження голови Дніпропетровської ОДА від 15 липня 2015 року № Р-407/0/3-15 «Про затвердження Положення про Управління культури, національностей і релігій Дніпропетровської обласної державної адміністрації» https://commons.wikimedia.org/?curid=79939320
[3] Відповідь Дніпропетровської ОДА на запит на публічну інформацію від 03.04.2014: https://commons.wikimedia.org/?curid=79938520
[4] Відповідь Дніпропетровської ОДА на запит на публічну інформацію від 22.04.2014: https://commons.wikimedia.org/?curid=79938518
[5] Відповідь Дніпропетровської ОДА на запит на публічну інформацію від 01.09.2014: https://commons.wikimedia.org/?curid=79938519
[6] Відповідь Дніпропетровської ОДА на запит на публічну інформацію від 07.09.2015: https://commons.wikimedia.org/?curid=79938521
[7] Відповідь Міністерства культури України на запит на публічну інформацію від 17.09.2015: https://commons.wikimedia.org/?curid=79938522
[8] Відповідь Міністерства культури України на запит на публічну інформацію від 17.09.2015 (додаток 1): https://commons.wikimedia.org/?curid=79938523
[9] Відповідь Міністерства культури України на запит на публічну інформацію від 17.09.2015 (додаток 2): https://commons.wikimedia.org/?curid=79938524
[10] Відповідь на запит на публічну інформацію від 23.08.2016: https://commons.wikimedia.org/?curid=79935083
[11] Розпорядження голови Дніпропетровської ОДА від 12 квітня 1996 року № 158-р: https://commons.wikimedia.org/?curid=50878122
[12] Відповідь Дніпропетровської ОДА на запит на публічну інформацію від 23.08.2016 (продовження): https://commons.wikimedia.org/?curid=79935082
[13] Відповідь Дніпропетровської ОДА на запит на публічну інформацію від 06.09.2017: https://commons.wikimedia.org/?curid=79934873
[14] Відповідь Дніпропетровської ОДА на запит на публічну інформацію від 06.09.2017 (продовження): https://commons.wikimedia.org/?curid=79934957
[15] Відповідь Дніпропетровської ОДА на запит на публічну інформацію від 25.09.2017 (запит перенаправлено з Міністерства культури): https://commons.wikimedia.org/?curid=79938526
[16] Про передачу земельних ділянок по вул. Мільмана, 154 А (Соборний (Жовтневий) район) у власність та в оренду гр. Карпенку В. М., ідентифікаційний номер 1884600732, по фактичному розміщенню жилого будинку, господарських будівель і споруд: http://e-petition.bissoft.org/uploads/yeas_and_nays/attachment/file/8151/77-15.pdf
[17] Валентин СТАРОСТИН. Улица Мильмана, 154А: руины государственной благотворительности: https://gorod.dp.ua/history/article_ua.php?article=1293
[18] Відповідь Дніпропетровської ОДА на запит на публічну інформацію від 21.08.2018: https://commons.wikimedia.org/?curid=79938527
[19] Відповідь Дніпропетровської ОДА на запит на публічну інформацію від 21.08.2018 (продовження): https://commons.wikimedia.org/?curid=79938529
[20] Відповідь Дніпропетровської ОДА на запит на публічну інформацію від 18.04.2019: https://commons.wikimedia.org/?curid=79938534
[21] Відповідь Дніпропетровської ОДА на запит на публічну інформацію від 18.04.2019 (продовження): https://commons.wikimedia.org/?curid=79938535
[22] Регіональна статистика за списками пам’яток культурної спадщини України: Commons:Wiki_Loves_Monuments_in_Ukraine/Regional_statistics
[23] «Списки пам’яток культури отримано через суд»: http://wikilovesmonuments.org.ua/spysky-pamiatok-kultury-otrymano-cherez-sud/
[24] Відповідь Царичанської РДА на запит на публічну інформацію від 28.08.2013: https://commons.wikimedia.org/?curid=79946664
[25] Розпорядження голови Царичанської районної державної адміністрації від 23.12.2013 № Р-467/0/3-13 «Про стан збереження об’єктів культурної спадщини на території Царичанського району»: https://commons.wikimedia.org/?curid=79946663

Однією з основних цілей «Вікі любить Землю» є створення якомога повнішої бази вільних фотографій пам’яток природи. Тому ми традиційно нагороджуємо конкурсантів, які проілюстрували найбільшу кількість об’єктів природно-заповідного фонду: як сукупно по Україні, так і в кожній області. Підсумки 2019 року читайте нижче.

Традиційно нагороди та відзнаки отримують 10 конкурсантів і конкурсанток, які отримали найбільшу кількість балів за ті об’єкти, які вони сфотографували. Також ми відзначаємо переможців номінації «За кількісний внесок» у кожному регіоні України.

Загальний топ-10

Перш ніж перейти до списку переможців, нагадаємо умови за якими їх було визначено. Цього року алгоритм визначення переможців у «кількісних» номінаціях дещо змінився: за фотографії пам’яток, не проілюстрованих на Вікісховищі до початку конкурсу, учасники отримували коефіцієнт 10. Якщо об’єкт ПЗФ був проілюстрований на Вікісховищі, але учасник ще не завантажував фото цього об’єкту в рамках конкурсу раніше, коефіцієнт становив 2. В інших випадках (конкурсанти завантажували фото цієї самої пам’ятки в рамках конкурсів «Вікі любить Землю» 2013—2018 років) коефіцієнт дорівнював 1.

Озеро Герашаська, Рахівський р-н, полонина Герешаська.
Авторка фото ЯдвигаВереск посіла перше місце у номінації «Кількісний внесок»; вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Рейтинг авторів з урахуванням коефіцієнтів: 

  1. ЯдвигаВереск (744 бали: 568 об’єктів, 572 фото);
  2. Olga Loboda 0806 (587 балів: 147 об’єктів, 179 фото);
  3. Kiyanka (490 балів: 261 об’єкт, 547 фото);
  4. Galvm (424 бали: 50 об’єктів, 322 фото);
  5. Сарапулов (336 балів: 166 об’єктів, 905 фото);
  6. Еколог Світлана (333 бали: 140 об’єктів, 148 фото);
  7. Olexandr Ghryb (219 балів: 38 об’єктів, 95 фото);
  8. Alina Vozna (175 балів: 131 об’єкт, 523 фото);
  9. Shevchenko Valentine (170 балів: 17 об’єктів, 40 фото);
  10.  Oleh Kushch (162 бали: 51 об’єкт, 232 фото).

Рейтинг сформовано програмою-ботом; детальну статистику для кожного учасника конкурсу можна переглянути на окремій сторінці Вікісховища. На тій же сторінці можна сформувати список учасників, які завантажили найбільше фотографій — показник, що не впливав на рейтинг, але все ж може бути цікавим.

У міру можливостей організатори перевіряли фотографії переможців. За результатами спільного рішення членів організаційного комітету, ті світлини, які не відображали об’єкт ПЗФ, знімалися із конкурсного заліку учасників.

Водоспад Труфанець, Рахівський район Закарпатської області.
Автор фото: Сарапулов, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Парк «Мальованка», Шепетівський і Полонський райони Хмельницької області.
Автор фото: Olexandr Ghryb, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Національний природний парк «Голосіївський».
Автор фото: Alina Vozna, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Регіональні номінації

Окрім всеукраїнської номінації, призи можна було отримати за найбільшу кількість сфотографованих пам’яток в кожній області. При визначенні результатів діяли ті ж коефіцієнти, про які йдеться вище. Окрім того, переможцем можна було стати лише в тому випадку, якщо конкурсант проілюстрував принаймні п’ять об’єктів ПЗФ із цієї області.

Якщо найвищий в рейтинг конкурсант не проілюстрував мінімум п’ять об’єктів, нагорода переходила наступному в рейтингу учаснику, котрий завантажив фото принаймні п’яти об’єктів. На жаль, Кіровоградська область залишилася без переможця, бо ніхто з конкурсантів не завантажив п’ять фото об’єктів ПЗФ з цієї області.

Список регіональних переможців виглядає так:

Бобровня, Деснянський район.
Автор фото: Kiyanka, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Присеймівський заказник, Конотопський район.
Автор фото: Olga Loboda 0806, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Заказник «Згоранські озера» (Волинська область, Любомльський район).
Автор фото: Galvm, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Наступні кроки

Дякуємо всім учасникам за внесок у розбудову бази вільних фотографій природної спадщини України — особливо за фотографії об’єктів ПЗФ, які раніше не були проілюстровані на Вікісховищі, а отже, скоріш за все, не мали доступних вільних фотографій загалом. Плануємо й надалі фокусуватися на захоченні фотографій непроілюстрованих об’єктів ПЗФ.

Наразі журі уже оцінює подані на конкурс фотографії, щоб визначити переможців у номінації за найкраще фото. Нагадаємо, що у цьогорічному українському конкурсу «Вікі любить Землю» взяло участь 307 конкурсантів та конкурсанток, які подали на конкурс 9925 фотографій пам’яток природи; з них вже понад 350 фотографій ілюструють статті Вікіпедії та інших вікіпроектів. Ви можете допомогти показати читачам Вікіпедії статті із цьогорічного конкурсу; детальніші інструкції можна знайти на цій сторінці.

Церемонія нагородження конкурсу планується на початок осені.

Стежте за оновленнями у нашому блозі і Facebook.

Заповідне урочище «Блудний грунь» (Івано-Франківська область, Яремчанська міська рада).
Автор фото: Еколог Світлана, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Смотрицький каньйон, Кам’янець-Подільський район, від с. Голосків до с. Цибулівка.
Автор фото: Oleh Kushch, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Гідрологічний заказник «Чорторій», Берестовецьке лісництво.
Автор фото: Shevchenko Valentine, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

На календарі перше червня — це означає, що Вікі любить Землю 2019 завершено, і час готувати фотографії пам’яток природи України для Вікі любить Землю 2020.

Дякуємо за участь усім цьогорічним конкурсант(к)ам! Завдяки вам вікіспільнота та все людство отримали майже 10 тисяч нових вільних фотографій об’єктів природно-заповідного фонду України.

Організаційний комітет конкурсу починає підбивати підсумки, і першими результатами ми почнемо ділитися у кінці червня. Загалом увесь процес оцінювання і визначення переможців у всіх номінаціях триватиме протягом літа.

Підписуйтеся на нашу Facebook-сторінку: там ми регулярно розповідаємо історії про українську природу, проілюстровані красивими й цікавими фотографіями учасників «Вікі любить Землю».

Караул-Оба (2)

 

Запрошуємо долучитися до спецномінації для найкращих фото Покровщини.

Брати участь можуть як жителі Покровського району Дніпропетровської області, так і всі охочі: достатньо мати фотографію пам’ятки природи Покровщини (див. список нижче) і завантажити його під вільною ліцензією на Вікісховище. Ніяких окремих позначок робити не потрібно: фотографія врахується у спецномінації автоматично.

Найкращі фотографії Покровщини обере окреме журі. Переможці спецномінації отримають призи та сувеніри від організаторів конкурсу та співорганізаторів спецномінації — КЗК «Покровська бібліотека».

Із питаннями звертайтеся у повідомлення Фесбук-сторінок Вікі любить Землю та Покровської бібліотеки.

Конкурс «Вікі любить Землю» в Україні триває до 31 травня; переможців «якісних» та «кількісних» номінацій чекають цінні призи і подарунки. Читайте також про цьогорічні акценти та зміни у регламенті. Списки пам’яток природи всієї України доступні тут.

Список пам’яток природи спецномінації Покровщини:

Заказник Завантажити фото
Покровський ентомологічний заказник додати фото
Андріївський ліс (більш відомий як Макаренський сад) додати фото
Дібрівський лісовий заказник додати фото
Ландшафтний заказник «Річка Гайчур» додати фото
Ландшафтний заказник «Річка Янчур» додати фото
Старокасьянівський ландшафтний заказник додати фото
Березово-Вишневський заказник додати фото
Ландшафтний заказник «Вершина» додати фото
Воронівський ландшафтний заказник додати фото

Спецномінація для аерофото

08:00, Tuesday, 07 2019 May UTC

Фотографії з повітря — чудовий спосіб отримувати якісні і репрезентативні збраження пам’яток природи. Цього року аерофото будуть оцінюватися окремо, а найкращі роботи у спецномінації отримають особливі призи.

Фото з висоти пташиного польоту захоплюють і вражають, а також дають краще уявлення про природні об’єкти чи їх частини: можна побачити форму невеликих водоймищ, різноманіття рослинності у парках чи садах, або ландшафтну структуру пам’яток природи. Якщо ви вже стали власником безпілотного літального апарату і плануєте зйомку на природі або маєте вже фотоархів, поділіться своїми роботами з вікіпроектами, для ілюстрування яких і буде використано фото.

Для участі фото у номінації, авторам достатньо підтвердити такий намір позначкою у конкурсному завантажувачі: вибрати відповідь «так»  на питання «Чи бажаєте подати фото на спецномінацію «Найкраща аерофотозйомка»?».
Зверніть увагу, що фотографії, які подані в цій спецномінації, не будуть оцінюватися в номінації за найкращу фотографію, а натомість поборяться за окремі призи. Такі фотографії будуть враховуватися при визначенні призів у номінації «За найбільшу кількість сфотографованих пам’яток».
Як і під час фотографування територій з землі, просимо учасників дотримуватися правил поведінки на заповідних територіях та дотримуватись чинних регуляцій, що регулюють використання безпілотних повітряних суден.
File:Скелі МОПРу аерофото (2).jpg

Скелі Мопра, м. Кривий Ріг. Василюк Олексій, CC BY-SA 4.0

Громадська організація «Друге життя» і Управління екології та природних ресурсів в Києві знову оберуть найкращі фотографії заповідного Києва на доповнення до однієї з основних номінацій «Найкраще фото Києва». Наші партнери оберуть переможців у номінаціях: «Водний об’єкт Києва», «Птахи заповідних територій», «Найкраще фото заповідного Києва».

Участь у спецномінації братимуть усі фото завантажені до категорій про заповідні об’єкти Києва, що є в конкурсному списку. Ніяких спеціальних позначок при додаванні фото робити не потрібно, фотографії автоматично зарахуються до спецномінації.

«Вікі любить Землю» триватиме з 1 до 31 травня. На переможців чекають сувеніри та грошові премії. Більше шансів на перемогу є у фото що якнайкраще репрезентують територію, об’єкт чи їх мешканців-тварин, відповідають конкурсним правилам та мають детальний опис.

Про переможців спецномінації 2018 року читайте у дописі Київ та Київщина: переможці та ще переможці.

58383009_302854510614150_7642477876087881728_n

18 квітня відзначають Міжнародний день пам’яток і визначних місць. З цієї нагоди запрошуємо усіх доповнювати Вікіпедію інформацією про пам’ятки України, що вже втрачені чи під загрозою знищення.

Допомогти пам’яткам фізично чи грошима може не кожен, оббивати пороги не всім стане снаги. Але кожен може приєднатися до збереження пам’яті та документування історії пам’яток культури. У Міжнародний день пам’яток і визначних місць, запрошуємо усіх доповнювати українську Вікіпедію інформацією про пам’ятки України, що вже втрачені та яким загрожує знесення чи руйнація.

Чим ви можете допомогти?

  • Доповніть перелік втрачених пам’яток:
    1. Пошукайте інформацію про пам’ятки архітектури, історії, які втрачені чи руйнуються у вашому місті/регіоні.
    2. Перевірте, чи є про них стаття у Вікіпедії.
    3. Якщо немає, напишіть про це коментар або доповніть список на сторінці проекту: Культурна_спадщина_України
  • Напишіть або доповніть статтю про таку пам’ятку.
  • Спробуйте знайти потрібну ілюстрацію у нашому репозиторії фото, яку можна додати до статті.

Цим ми також хочемо підтримати й виклик Олександра Алфьорова #рятуйпамятку, і запросити поширювати спогади та біль від втраченого культурного спадку не тільки у соцмережах. Стаття у Вікіпедії буде доступна усім, а зібрані в ній факти, можливо, допоможуть врятувати пам’ятку, якщо це ще можливо.

Сторінка проекту: Вікіпедія:Проект:Культурна_спадщина_України

Згарище від церкви у Новиці Калуського району Івано-Франківської області

Спасо-Преображенський храм у селі Новиця був найбільшим дерев’яним храмом західної України.

Парково-садибний комплекс барона фон Мекк

Парково-садибний комплекс барона фон Мекк, с. Копилів, Київська область, 2014 рік. Автор фото: Wadco2, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

1 травня всі читачі Вікіпедії знову побачать банер про фотоконкурс Вікі любить Землю із запрошенням брати участь. Проект переходить у сьомий рік свого існування. І прагнення організаторів залишаються незмінними, а от регламент традиційно промовляє дещо нове. Як проходитиме конкурс цього року, читайте далі.

Reme_1200x630

За шість років конкурсу учасники завантажили понад 70 тисяч вільних зображень об’єктів та територій природно-заповідного фонду України, яких є понад 8200 у державному реєстрі. Це великий внесок у розвиток вільних знань, однак ще більше половини об’єктів у конкурсних списках залишаються непроілюстрованими, а багато завантажених фотографій — невикористаними у статтях Вікіпедії. Тому цього року ми будемо заохочувати конкурсантів висвітлювати нові пам’ятки природи, а також намагатимемося підвищувати використання фотографій у вікіпроектах.

Як завжди, протягом травня всі охочі можуть подати фотографії власного авторства, зроблені у будь-який період часу. Як і минулого року, шанси на перемогу матимуть лише ті фото, для яких вказані географічні координати місця зйомки. Цього року обов’язковою вимогою є наявність опису (наприклад, уточнення щодо місця зйомки, назва виду рослини чи тварини тощо), а назва файлу має містити назву ПЗФ та/або ключові слова назви.

За результатами оцінок журі буде визначено переможців номінацій «Найкраще фото області» і саме серед них, а не з окремого рейтингу буде визначено десять найкращих фотографій. Іншими словами, у топ-10 потраплять переможці обласних номінаційї з найбільшими балами і саме вони представлятимуть Україну на міжнародному етапі.

Цього року вдруге, при підведенні підсумків номінацій «За найбільшу кількість сфотографованих пам’яток» (за областями та по Україні загалом) фотографії тих об’єктів природно-заповідного фонду, які до початку конкурсу не мали фотографій Вікісховищі, отримують додатковий коефіцієнт. Оргкомітет збільшив коефіцієнт з 5 до 10 для фотографії пам’яток, які не були проілюстровані на Вікісховищі до початку конкурсу. Якщо конкурсанти завантажували фото пам’ятки «Вікі любить Землю» минулих років, ці роботи отримують коефіцієнт 1. В інших випадках (конкурсанти раніше не завантажували фото пам’ятки, але вона вже проілюстрована у Вікісховищі) коефіцієнт становитиме 2. Повний регламент доступний на сайті «Вікімедіа Україна».

Автори найкращих світлин та найбільш активні учасники отримають цінні призи. У 2018 році призи отримали 20 осіб, а сувеніри з логотипом конкурсу та дипломи загалом отримали 40 учасників.

Ми завжди відкриті до пропозицій партнерства, зокрема до оголошення спецномінацій. Якщо у вашої організації є ідеї спецномінацій, які ви можете підтримати, напишіть оргкомітету на wle@wikimedia.org.ua.

Для того, щоб оперативно отримувати новини, підписуйтеся на нашу Facebook-сторінку.

Прес-анонс

Фото — Misha Reme, обробка — Atoly, CC-BY-SA 4.0, Вікісховище

Older blog entries