В українській Вікіпедії 14 травня розпочався «Місяць Харківщини 2019». Мета Місяця — написання і поліпшення статей про центр Слобідської України – Харківщину. Місяць проводиться з нагоди 365-річчя Харкова.

Під час тематичного місячника всіх охочі можуть брати участь у написанні та поліпшенні статей про видатних уродженців і діячів, життя яких пов’язане з Харківщиною. Також можна писати про міста, містечка і села, географічні об’єкти, промислові підприємства регіону, освітні заклади, культурні та історичні пам’ятки Харківщини. Триватиме місячник до 16 червня.

Щоб спростити вибір тем, ініціатори Місяця підготували список статей, запропонованих до написання та поліпшення. Також під час місячника можна завантажувати на Вікісховище фотографії різноманітних об’єктів та людей, пов’язаних з Харківською областю, з метою ілюстрування відповідних статей.

Для того, щоби взяти участь у «Місяці Харківщини 2019» необхідно мати обліковий запис у Вікіпедії (зареєструватися можна за посиланням). Також слід поставити на сторінки обговорення статей та фотографій відповідні позначки, що автоматично враховують їх як статті чи фотографії місячника.

Як і будь-які інші статті Вікіпедії, статті місячника мають відповідати правилам Вікіпедії: відповідати критеріям значимості, базуватись на опублікованих у паперових чи електронних виданнях джерелах інформації і посилатись на них, не мають містити фрагментів, дослівно скопійованих з книг, статей чи ресурсів інтернету. Також статті повинні дотримуватись нейтральної точки зору й не містити непідтвердженої у джерелах інформації. Фотографії учасників конкурсу мають бути зроблені ними особисто.

Заказник «Радянський» на річці Сіверський Донець у Вовчанському районі.
Фото: Tulbanov, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Найактивніші учасники тематичного місячника отримають пам’ятні сувеніри із символікою Вікіпедії.

Детальна інформація на сторінці проекту у Вікіпедії: Місяць Харківщини 2019.

Це вже третій схожий місячник в українській Вікіпедії. Останній раз «Місяць Харківщини» проводився влітку 2017 року; завдяки ньому Вікіпедія отримала понад 150 створених і поліпшених статей.

Помер Віктор Кубайчук

10:55, Sunday, 12 2019 May UTC

d092d196d0bad182d0bed180_d09ad183d0b1d0b0d0b9d187d183d0baЩойно довідався про смерть колишнього члена ГО «Вікімедіа Україна», науковця — фізика і мовознавця Віктора Кубайчука. Пан Віктор редагував українську Вікіпедію, як користувач Kubaichuk.

Він є автором книги «Хронологія мовних подій в Україні» та одним із упорядників книги «Українська мова у ХХ сторіччі: історія лінгвоциду: документи і матеріали», що перемогла у номінації «Політлікнеп» (сучасне українське суспільствознавство) на конкурсі «Книжка року 2005».

Майже до кінця своїх днів пан Віктор наповнював сайт http://movahistory.org.ua, основою вмісту якого є його книжка «Хронологія мовних подій в Україні».

Вічна і добра пам’ять справжньому патріоту України, який зробив неоціненний внесок у творення «зовнішньої» історії української мови — провів систематизацію подій, пов’язаних із мовою, як визначальним чинником життя людини та суспільства.

а5-7 квітня у Сан-Себастьяні (Країна Басків, Іспанія) пройшла Wikimedia+Education Conference — міжнародна конференція для освітян та вікімедійців, присвячена використанню вікі-проектів в освіті. Учасниками конференції з України були Дмитро Власенко (Vlasenko D) та Антон Процюк (Aced). Для блогу «Вікімедіа Україна» вони діляться цікавими спостереженнями та досвідом, який здобули на конференції. У цьому дописі своїм досвідом ділиться Дмитро Власенко, а статтю від Антона Процюка опублікуємо незабаром.

File:Wikimedia+Education Conference 2019 group photo 01.jpg

Учасники Wikimedia+Education Conference/ Jon Urbe-Foku, CC BY-SA 4.0

Освітня конференція була цікава всім категоріям освітян— від вчителів початкових класів до вищої школи. Мені, як викладачу вишу, більш цікавим був досвід студентів та викладачів ВУЗів.

До української Вікіпедії ще не дісталась так би мовити «хвороба» розділу англійською мовою, симптомом якої є зменшення кількості редакторів за останні роки. Однією з причин падіння є відлякування нових редакторів, які могли б сприяти розвитку Вікіпедії. Коли перше редагування неочікувано приносить негативний досвід, це відлякує нових редакторів, серед яких чимало експертів, котрі могли б суттєво покращити якість статей у Вікіпедії. У Вікіпедії всі рівні, але залучення експертів у різних сферах є дуже корисним для розвитку вільної енциклопедії.

Для залучення нових редакторів-фахівців у 2018 році фонд Wiki Education запустив нову програму «Wikipedia Fellows», призначену для професорів та бібліотекарів. Фактично це тримісячна (12 тижнів) освітня програма, яка проводиться онлайн і закінчується врученням сертифікату. Досвідом проведення цієї програми поділилась заступниця директора Wiki Education Ліанна Девіс. Вважаю, що варто спробувати реалізувати подібну програму в Україні.

How to get subject matter experts to click the edit button

У багатьох випадках досвід співробітництво вищого навчального закладу та Вікіпедії ґрунтується на трикутнику «Студенти — Викладач — Вікіпедист». Хоча бажання викладача є запорукою успіху, але він повинен знайти вікіпедиста, який донесе тонкощі використання Вікіпедії як до викладача, так і до студентів. Тому основним рушієм в цьому процесі є саме вікіпедист, а Вікімедіа Україна може сприяти утворенню таких зв’язків.

Приклади таких «трикутників»: використання інструменту перекладів у освітньому процесі, а також співробітництво з різними вузами в Аргентині. У першому випадку ідеться про велику програму, в рамках якої 900 студентів з кількох вишів долучилися до перекладу вмісту Вікіпедії, завдяки чому Вікіпедія поповнилася на 300 статей. Співпраця вікіпедистів, зокрема Вікімедіа Іспанія, із викладачами та студентами була ключовою для успіху програми. У випадку Аргентини Вікімедіа Аргентина започаткувала проект «Вікіпедія в університеті», для якого проводить регулярні віківишколи в університетах. Одним із аспектів програми є регулярні «вікіп’ятниці», в рамках яких студенти навчаються редагувати Вікіпедію.

Водночас ресурс «вікіпедистів», які готові долучитись до освітнього процесу є обмеженим. З цієї точки зору є цікавим досвід Сербії, де у вузах запроваджують посаду вікі-представника, який курує використання Вікіпедії в освітньому проекті та фактично є студентом навчального закладу. На момент закінчення навчання він вже знає кого зі студентів рекомендувати на свою посаду.

Запрошуємо долучитися до спецномінації для найкращих фото Покровщини.

Брати участь можуть як жителі Покровського району Дніпропетровської області, так і всі охочі: достатньо мати фотографію пам’ятки природи Покровщини (див. список нижче) і завантажити його під вільною ліцензією на Вікісховище. Ніяких окремих позначок робити не потрібно: фотографія врахується у спецномінації автоматично.

Найкращі фотографії Покровщини обере окреме журі. Переможці спецномінації отримають призи та сувеніри від організаторів конкурсу та співорганізаторів спецномінації — КЗК «Покровська бібліотека».

Із питаннями звертайтеся у повідомлення Фесбук-сторінок Вікі любить Землю та Покровської бібліотеки.

Конкурс «Вікі любить Землю» в Україні триває до 31 травня; переможців «якісних» та «кількісних» номінацій чекають цінні призи і подарунки. Читайте також про цьогорічні акценти та зміни у регламенті. Списки пам’яток природи всієї України доступні тут.

Список пам’яток природи спецномінації Покровщини:

Заказник Завантажити фото
Покровський ентомологічний заказник додати фото
Андріївський ліс (більш відомий як Макаренський сад) додати фото
Дібрівський лісовий заказник додати фото
Ландшафтний заказник «Річка Гайчур» додати фото
Ландшафтний заказник «Річка Янчур» додати фото
Старокасьянівський ландшафтний заказник додати фото
Березово-Вишневський заказник додати фото
Ландшафтний заказник «Вершина» додати фото
Воронівський ландшафтний заказник додати фото

Спецномінація для аерофото

08:00, Tuesday, 07 2019 May UTC

Фотографії з повітря — чудовий спосіб отримувати якісні і репрезентативні збраження пам’яток природи. Цього року аерофото будуть оцінюватися окремо, а найкращі роботи у спецномінації отримають особливі призи.

Фото з висоти пташиного польоту захоплюють і вражають, а також дають краще уявлення про природні об’єкти чи їх частини: можна побачити форму невеликих водоймищ, різноманіття рослинності у парках чи садах, або ландшафтну структуру пам’яток природи. Якщо ви вже стали власником безпілотного літального апарату і плануєте зйомку на природі або маєте вже фотоархів, поділіться своїми роботами з вікіпроектами, для ілюстрування яких і буде використано фото.

Для участі фото у номінації, авторам достатньо підтвердити такий намір позначкою у конкурсному завантажувачі: вибрати відповідь «так»  на питання «Чи бажаєте подати фото на спецномінацію «Найкраща аерофотозйомка»?».
Зверніть увагу, що фотографії, які подані в цій спецномінації, не будуть оцінюватися в номінації за найкращу фотографію, а натомість поборяться за окремі призи. Такі фотографії будуть враховуватися при визначенні призів у номінації «За найбільшу кількість сфотографованих пам’яток».
Як і під час фотографування територій з землі, просимо учасників дотримуватися правил поведінки на заповідних територіях та дотримуватись чинних регуляцій, що регулюють використання безпілотних повітряних суден.
File:Скелі МОПРу аерофото (2).jpg

Скелі Мопра, м. Кривий Ріг. Василюк Олексій, CC BY-SA 4.0

19 квітня у Полтавському обласному науковому ліцеї-інтернаті ІІ-ІІІ ступенів при Кременчуцькому педагогічному коледжі імені А. С. Макаренка (Ліцей «Політ») 24 учні та учениці одинадцятого класу отримали подяки від «Вікімедіа Україна» за внесок до української Вікіпедії.

Координатор вікікурсу в ліцеї Олег Кущ поділився в інтерв’ю для блогу «Вікімедіа Україна» досвідом того, як замість традиційних творів за шкільною програмою задавати учням писати статті до Вікіпедії.

Довідка: Олег Кущ — вчитель зарубіжної літератури ліцею «Політ» при Кременчуцькому педагогічному коледжі імені А. С. Макаренка. Почав редагувати Вікіпедію у 2016 році після тренінгу для вчителів, який проводила Вікімедіа Україна.  Започаткував понад 200 статей і зробив понад 9 тисяч редагувань, є активістом фотоконкурсів, які організовує Вікімедіа Україна. Протягом трьох навчальних років пропонував написання та покращення статей як спосіб отримати додаткові бали до видів робіт ліцеїстам 9-11 класів; внаслідок цієї програми українська Вікіпедія отримала близько 750 нових статей.

Нагадуємо, що 17-18 травня у Кременчуцькому педагогічному коледжі пройде тренінг із використання Вікіпедії в освітній програмі для вчителів. Зараз ще можна подати заявку на участь

File:Wikimeetup in Kremenchuk (19.04.19) 37.jpg

Учні, які брали участь у вікікурсі, разом із представниками «Вікімедіа Україна». Автор фото: V Turchenko, CC BY-SA 4.0

Інтерв’ю з Олегом Кущем

Антон Процюк: Олеже, ми з вами зараз у кабінеті, де серед літератури можна знайти посібники з редагування Вікіпедії. Таке певно не часто можна побачити у закладах середньої освіти. Чому вони тут?

Олег Кущ: Це кабінет медіаосвіти, обладнаний інтерактивною панеллю, планшетами, є Wi-Fi. Матеріалам про Вікіпедію тут вже давно місце, адже Освітня програма Вікіпедії дотична до медіаосвіти, і вже третій рік старшокласники в цих стінах редагують Вікіпедію.

А. П.: Чи достатньо було лише вашої ініціативи та бажання, щоб робити освітню програму у вашому навчальному закладі — чи потрібно було узгоджувати з керівництвом та колегами?

О. К.: І колеги, і керівництво відразу підтримали мою ідею. Знаю, що не у всіх закладах пішли б назустріч, але в ліцеї все склалося якнайкраще. Наприклад, учителі інших предметів навіть підказували теми  для написання статей і, в свою чергу, теж могли зарахувати додаткові бали зі своєї дисципліни за вікідіяльність учнів, яка не була обмежена лише літературною тематикою.

А. П.: Як ваші учні сприймають завдання написати статтю у Вікіпедію? Яка перша реакція була?

О. К.: Я особливо акцентував увагу на тому, що це завдання необов’язкове, що це лише ще один варіант заробити оцінку, тому більшість, можливо, спочатку й не звернули особливої уваги. Тому дуже вдячний першим, хто спробував редагувати, адже саме завдяки їм пізніше підтягнулися й інші. Когось це захопило після перших же редагувань, хтось розбирався довше, є й такі, хто, спробувавши, сказали, що це не для них. До речі, помітив, що для багатьох легше написати вірш або твір у художньому стилі, ніж просто переказати інформацію з книжок і викласти її у нейтральному стилі, тому поширеним варіантом створення статей під час вікікурсу був переклад з інших мовних розділів із доповненнями.

А. П.: У коледжі є всі умови для редагування Вікіпедії. Чи виконуються завдання із редагування Вікіпедії лише в рамках занять, чи учні частіше працюють вдома?

О. К.: Ні, учні частіше працюють вдома. Завдання редагувати Вікіпедію — фактично факультативне, тому тут орієнтир на самонавчання. Багато учнів живуть разом в гуртожитку коледжу, і разом їм веселіше працювати.

File:Wikimeetup in Kremenchuk (19.04.19) 13.jpg

Нагородження грамотою учениці 11 класу. Автор фото: V Turchenko, CC BY-SA 4.0

А. П.:  Ви проводите вікікурс не перший рік, тому, мабуть, щось змінюєте в його організації на основі попереднього досвіду. Чим відрізнявся останній курс?

О. К.: Перший рік я намагався відшукати лакуни у Вікіпедії, які відповідають власне програмі з предмету. Наступні роки це вже не було для мене принциповим. У переліку вже були не лише літературознавчі статті, але й образотворче мистецтво, статті про архітектурні пам’ятки тощо. Основні етапи організації залишились незмінними: заздалегідь я готую список тем, доповнюючи його протягом року за необхідністю, у вересні проводжу кілька теоретичних занять, спрямованих на ознайомлення з принципами й основними правилами функціонування Вікіпедії новачків та вдосконалення навичок редагування досвідчених учасників вікікурсу.

У просторі Вікіпедії є сторінки курсів: перша – зі списками статей для створення та доповнення, друга – зі списком учасників курсу та їхнім внеском. Написавши або доповнивши статтю, учні додають її до другого списку. Перевіривши статтю на відповідність основним критеріям, я додаю бонусні бали до оцінок за виконання обов’язкових видів робіт з предмету. Також як патрульний Української Вікіпедії я затверджую ці статті у Вікіпедії, попередньо виправивши за необхідністю помилки та недоліки оформлення.

File:Wikimeetup in Kremenchuk 2019-04-19 IMG 20190419 115522.jpg

Література про Вікіпедію у медіакабінеті, де проходять уроки Олега Куща. Авторка фото: Antanana, CC BY-SA 4.0

А. П.: Отже, сьогодні ми вручатимемо подяки найактивнішим учасникам та учасницям вікікурсу?

О. К.:  Так, кожен із них написав принаймні по кілька статей, дехто — кілька десятків. Взагалі, з близько 750 статей, створених в межах вікікурсу, більше 500 започатковано саме цими 24 ученицями та учнями (20 з них – дівчата), які сьогодні отримали подяки.

Визначати переможців міжнародного наукового конкурсу — справа відповідальна і часом довготривала. Нещодавно свій приз отримала українська науковиця, що перемогла у конкурсі наукових фотографій Wiki Science Competition 2017.

Зображення явища «цвітіння води» на прикладі Каховського водосховища. Отримане 10 серпня 2016 року супутником Sentinel-2, опрацьоване Ольгою Томченко (вільна ліцензія CC BY 4.0

Wiki Science Competition — міжнародний конкурс, що збирає наукові зображення перш за все для ілюстрування статей Вікіпедії. Зображення явища «цвітіння води» Каховського водосховища, яке подала на конкурс Ольга Томченко з українського Центру аерокосмічних досліджень Землі, отримало перше місце спочатку в українській частині конкурсу. А через рік стало відомо, що воно виграло і на міжнародному етапі конкурсу, посівши перше місце у «Загальній категорії».

Коментар від авторки, Ольги Томченко: 

Я науковий співробітник Центру аерокосмічних досліджень Землі, вивчаю стан водних екосистем за допомогою матеріалів дистанційного зондування Землі.

Моє захоплення космічними знімками відбулося, коли вперше побачила незвичайні зображення нашої планети в книзі «Земля як мистецтво» (Earth As Art), виданої NASA, і це вразило мене настільки, що стало захопленням всього мого життя. При написанні дисертаційної роботи у 2014 р. мені пощастило опрацьовувати дистанційні дані про стан водойм України, в тому числі спостерігати за поширенням явища цвітіння води у водосховищах Дніпровського каскаду.

Ця природна аномалія безпосередньо зумовлена процесом глобального потепління — проблеми людства номер один. Надіюсь, що сам знімок є настільки прекрасним, що не зможе залишити нікого байдужим і таким чином приверне увагу людства до проблем зміни клімату.

Українські організатори були раді передати пані Ользі диплом та грошовий приз від міжнародної команди з Естонії. Розмір призового фонду за перше місце у категорії становив 600 євро. Сподіваємося, що й інші науковці надихнуться до участі у конкурсі, адже Wiki Science Competition повертається восени 2019 року.

Ольга Томченко в офісі «Вікімедіа Україна».

Коментар від міжнародного журі:

Концепція сталого розвитку та делікатної взаємодії людських істот та екосистем (особливо тих, що належать до океанів) стала ключовою проблемою останніх десятиріч і ця тема нині резонує і з думками широкої аудиторії. На цьому зображенні, фактор, що впливає на явище «цвітіння води» показано разом з чіткою науковою інформацією. У своїй позірній простоті воно передає комплексний за своєю суттю процес, а поданий детальний опис зображення підводить читача до глибшого рівня розуміння. Якщо детальніше, то зображення показує, з одного боку, «цвітіння води» на водоймі, а з іншого боку, людську діяльність на прилеглій території. Магнітуда та частота цвітіння фітопланктону глобально зросла за останні десятиліття, що і показують дані з сенсорів кольору океанів на супутниках. Оскільки супутники та повітряні вимірювання є ефективним способом виявлення та моніторингу фітопланктон за рівнем хлорофілу-а (зелений пігмент, наявний у всіх водоростях), зображення також нагадує нам і про важливу роль інфраструктури у наукових дослідженнях. Сучасна екологія характеризується сильним міждисциплінарним підходом, що потребує інформації, отриманої з космосу, особливо для розуміння широкомасштабних проблем, що інакше не були б видимі.

Галерею переможців міжнародного конкурсу за всіма номінаціями можна переглянути у Вікісховищі: Wiki_Science_Competition_2017/Winners

* Початково перше місце було присуджене зображенню авторства Michael S. Adler, однак, через певні недоліки, призове місце перейшло іншому фіналісту.

Цього року міжнародний конкурс «Європейська весна» (CEE Spring) приділяє особливу увагу статтям про жінок, щоб допомогти виправити гендерну упередженість у Вікіпедії. «Вікімедіа Україна» продовжує працювати над зменшенням гендерного дисбалансу в українській Вікіпедії — а ще ми хочемо, щоб якнайбільше людей дізналися про «Європейську весну» і взяли в ній участь.

Тому 4 травня разом з організацією «рівні у кривому» ми організовуємо вікітренінг «Європейські жінки у Вікіпедії» у Кривому Розі. Учасники вишколу зможуть дізнатися про те, як редагувати Вікіпедію, і напишуть про жінок із країн Центрально-Східної Європи.

АФІША ФБ зміни-01

Воркшоп відбудеться 4 травня з 13:00 до 17:00 у Юнацькому відділі Міської бібліотеки для дорослих (проспект 200-річчя Кривого Рогу, 7а). Усі учасниці та учасники заходу, які створять статтю у Вікіпедії, отримають сувеніри від організаторів, а також зможуть поборотися за призи конкурсу «Європейська весна».

Для усіх, хто завітає на захід, організатори підготують кава-брейк.

Участь у воркшопі безкоштовна, але реєстрація обов’язкова. Зареєструйтеся за посиланням — https://forms.gle/Xq7D2bhsZ52xC6sR6.

Стежте за оновленнями у Facebook-події

Щоб задовольнити попит на інформацію про втрачені пам’ятки та відзначити Міжнародний день пам’яток і визначних місць, «Вікімедіа Україна» запросила усіх доповнювати Вікіпедію інформацією про пам’ятки України, що вже втрачені чи перебувають під загрозою втрати. Про передумови та результати акції читайте у статті.

Ввечері 15 квітня сталася пожежа в Соборі Паризької Богоматері. Зруйнувався соборний шпиль, згорів дерев’яний дах, понівечено стіни та вікна. Ліквідація пожежі тривала майже 12 годин. Увага усіх провідних медіа була прикута до події — велися прямі трансляції, а соціальні мережі вибухнули реакціями та коментарями щодо події. Завдяки символічності та впізнаваності пам’ятки, на її відбудову уже зібрали близько мільярда доларів і це дає надію на швидке відновлення. Стаття в українській Вікіпедії про Собор існує з 2006 року, у середньому її щомісяця переглядають близько 200 разів. Увага до неї в день пожежі вимірювалась десятками тисяч переглядів: 14 квітня її переглянули 99 разів, а вже 15 квітня — 38 тисяч; 16 квітня — 29 тисяч разів. Отже, інформацію про собор українською чимало користувачів отримали саме з Вікіпедії.

Пожежа в Соборі Паризької Богоматері отримала й окрему статтю-огляд чи то хроніку. Варто зауважити, що далеко не всі події та новини на це заслуговують за правилами вільної енциклопедії. Але значимість та доцільності статті про пожежу не викликає сумнівів. Тому сторінка українською безпосередньо про трагедію була створена вже за три години від початку пожежі; наступного дня ця стаття отримала 2000 переглядів. Сьогодні вона дає вичерпне уявлення про подію для всіх, хто прагне про неї дізнатися.

Вікіпедисти також оперативно додали фотографії пожежі, а у Вікісховищі розпочалась кампанія із завантаження під вільною ліцензією фотографій собору незалежно від часу створення. Вона вже зібрала понад 500 фотографій і ще триває.

На фоні заяв французької влади та успішної кампанії зі збору пожертв на відбудову Нотр-Даму багато хто звернув увагу на аналогічні проблеми в Україні. Інформаційний простір наповнили згадки про “свої нотр-дами” — нещодавно зруйновані українські пам’ятки історії та ті, що перебувають у катастрофічному стані. Жоден ресурс не пропонує вичерпних каталогів таких пам’яток, а матеріали ЗМІ мають часто фрагментарний характер. І тут знов стає помічною Вікіпедія. І хоча оглядової статті про зруйновані пам’ятки України ще не створено, втім вже є чимало статей про окремі з них та списки за окремими регіонами. Про кількісні характеристики дає уявлення відповідна категорія Втрачені пам’ятки України. У цій віртуальній каталожній шафі — посилання на понад 250 сторінок про втрачені пам’ятки у різні часи нашої історії.

Щоб задовольнити попит на інформацію про втрачені пам’ятки та відзначити Міжнародний день пам’яток і визначних місць, «Вікімедіа Україна» запросила усіх доповнювати Вікіпедію інформацією про пам’ятки України, що вже втрачені чи перебувають під загрозою втрати. В результаті акції, протягом 18-21 квітня, були створені сторінки про пам’ятки, фото яких нижче. Завдяки конкурсу Вікі любить пам’ятки, у Віксховищі вже були фотографії для деяких з цих об’єктів.

Дякуємо усім учасникам та учасницям! Запрошуємо продовжувати писати історію архітектурної спадщини України у Вікіпедії!

Проект «Культурна спадщина»

Київ, знесений Особняк Згорської, вул. Мельникова вул., 51

Київ, знесений Особняк Згорської, вул. Мельникова вул., 51

 
Volodymyr-Volynskyi (Wlodzimierz-Wolynsky) Great Synagogue

Велика синагога – втрачений головний молитовний будинок юдейської громади у Володимирі-Волинському

Ротонда початок ХХ ст.

Миколаїв, відреставрована Ротонда шахового клубу

Dvorjanskoe sobranie main

Дворянське зібрання, будинок ВУЦВК — втрачена історична будівля в Харкові

Будинок Сікорського 1667540

Київ, Будинок Сікорського у занедбаному стані

Єдина стаття з написаних за період акції, що не має фото — Флігель Казанського. Закликаємо всіх, хто читає нас перевірити свої фотоархіви і додати фото цієї будівлі у Вікісховище.

Громадська організація «Друге життя» і Управління екології та природних ресурсів в Києві знову оберуть найкращі фотографії заповідного Києва на доповнення до однієї з основних номінацій «Найкраще фото Києва». Наші партнери оберуть переможців у номінаціях: «Водний об’єкт Києва», «Птахи заповідних територій», «Найкраще фото заповідного Києва».

Участь у спецномінації братимуть усі фото завантажені до категорій про заповідні об’єкти Києва, що є в конкурсному списку. Ніяких спеціальних позначок при додаванні фото робити не потрібно, фотографії автоматично зарахуються до спецномінації.

«Вікі любить Землю» триватиме з 1 до 31 травня. На переможців чекають сувеніри та грошові премії. Більше шансів на перемогу є у фото що якнайкраще репрезентують територію, об’єкт чи їх мешканців-тварин, відповідають конкурсним правилам та мають детальний опис.

Про переможців спецномінації 2018 року читайте у дописі Київ та Київщина: переможці та ще переможці.

58383009_302854510614150_7642477876087881728_n

CEE Spring women

У Вікіпедії триває, вірогідно, найбільший конкурс статей — «Європейська весна 2019». За місяць від початку конкурсу його учасники написали понад 4700 статей різними мовами про країни Центральної та Східної Європи.

Учасники конкурсу в українській Вікіпедії традиційно найактивніші: майже тисяча усіх статей станом на 22 квітня — написані українською мовою.

Тим часом конкурс триває до 31 травня, щотижня зосереджуючись на іншій підбірці країн регіону. Тиждень 22—28 квітня присвячений Польщі, Греції та Латвії. Будь-хто може приєднатися до конкурсу, а ми поки поглянемо на статті, які з’явилися українською завдяки конкурсантам.

Агнеса Бабенберзька — австрійська принцеса з дому Бабенбергів, дочка Леопольда III, маркграфа Австрії, і сестра Конрада III, короля Німеччини з 1138 року; в заміжжі — велика герцогиня Польська та герцогиня Сілезька.

Зі статті дізнає́мося, що літописець Вінцент Кадлубек описав Агнесу, як дуже амбітну, енергійну жінку, яка пишалася своїм походженням, і назвав її у своєму літописі «тигрицею».

Сесілія Грецька і Данська — дочка грецького принца Андрія; одна зі старших сестер принца Філіпа, герцога Единбурзького, чоловіка королеви Єлизавети II.  У віці 18 років Сесілія вийшла заміж за номінального наслідного великого герцога Гессенського Георга Донатуса; сім’я втратила гессенський престол після революції в 1918 році, але змогла зберегти чималий спадок.

Глядачі британського серіалу «Корона», який розповідає про життя британської королівської сім’ї, можуть пригадати появу Сесілії у другому сезоні серіалу; її роль виконала німецька актриса Леоні Бенеш.

Інесе Вайдере — сучасна латвійська політикиня й членкиня Європейського парламенту. У Європарламенті вона входить до Комітету з питань бюджетів Європейського Парламенту, а також Міжгрупи Європейського Парламенту з питань доброчесності (прозорість, боротьба з корупцією та організованою злочинністю) та Міжгрупи Європейського Парламенту щодо цифрового порядку денного.

Знаєте, про кого чи що можна написати статтю? Приєднуйтеся до конкурсу! Згадані вище статті перекладені з інших мов, що завдяки інструментам Вікіпедії під силу новачкам, а дві з трьох статей написані користувачами, які стали редакторами зовсім нещодавно!

Якщо ж вам знадобиться допомога, звертайтеся  — ми поруч.

19 квітня 2019 року українська Вікіпедія досягла чергової важливої віхи у кількості статей — 900 тисяч!

За підрахунками, ювілейною статтею стала стаття Дуейн Беррі (Цілком таємно) про серію популярного в 90-х телесеріалу. Її створив користувач Леонід Панасюк, який редагує Вікіпедію з 2012 року.

Усього на рахунку Леоніда понад 12 тисяч започаткованих ним статей, з них лише цього квітня — уже більше 80-ти.

Традиційно, з нагоди ювілейної статті Вікіпедія оновлює логотип. Нинішнє лого створив користувач AlexKozur.

Ми, як і автор святкового логотипа, не можемо дочекатися, коли українська Вікіпедія досягне мільйона статей! Але це наступна віха, а отже, залишилося зовсім небагато. Останні сто тисяч статей українські вікіпедисти написали трошки більше, як за 9 місяців.

В українській Вікіпедії весь час проводяться тематичні тижні, щоб кожен редактор знайшов для себе щось цікаве для роботи і водночас допоміг закрити наявні прогалини. Саме розпочалися місячник ілюстрування Вікіпедії та тиждень футболу; тривають акція «Культурна спадщина України»конкурс «Європейська весна» (Білорусь, Північна Македонія, Словаччина), місячник 10000 необхідних статей; завершується тиждень жіночого футболу.

Вікіпедію наповнюють волонтери! Долучайтеся й ви — і може саме ваша стаття стане мільйонною 🙂

18 квітня відзначають Міжнародний день пам’яток і визначних місць. З цієї нагоди запрошуємо усіх доповнювати Вікіпедію інформацією про пам’ятки України, що вже втрачені чи під загрозою знищення.

Допомогти пам’яткам фізично чи грошима може не кожен, оббивати пороги не всім стане снаги. Але кожен може приєднатися до збереження пам’яті та документування історії пам’яток культури. У Міжнародний день пам’яток і визначних місць, запрошуємо усіх доповнювати українську Вікіпедію інформацією про пам’ятки України, що вже втрачені та яким загрожує знесення чи руйнація.

Чим ви можете допомогти?

  • Доповніть перелік втрачених пам’яток:
    1. Пошукайте інформацію про пам’ятки архітектури, історії, які втрачені чи руйнуються у вашому місті/регіоні.
    2. Перевірте, чи є про них стаття у Вікіпедії.
    3. Якщо немає, напишіть про це коментар або доповніть список на сторінці проекту: Вікіпедія:Проект:Культурна_спадщина_України
  • Напишіть або доповніть статтю про таку пам’ятку.
  • Спробуйте знайти потрібну ілюстрацію у нашому репозиторії фото, яку можна додати до статті.

Цим ми також хочемо підтримати й виклик Олександра Алфьорова #рятуйпамятку, і запросити поширювати спогади та біль від втраченого культурного спадку не тільки у соцмережах. Стаття у Вікіпедії буде доступна усім, а зібрані в ній факти, можливо, допоможуть врятувати пам’ятку, якщо це ще можливо.

Сторінка проекту: Вікіпедія:Проект:Культурна_спадщина_України

Згарище від церкви у Новиці Калуського району Івано-Франківської області

Спасо-Преображенський храм у селі Новиця був найбільшим дерев’яним храмом західної України.

Парково-садибний комплекс барона фон Мекк

Парково-садибний комплекс барона фон Мекк, с. Копилів, Київська область, 2014 рік. Автор фото: Wadco2, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

1 травня стартує конкурс фотографій природоохоронних територій «Вікі любить Землю». Протягом місяця всі охочі можуть подавати свої роботи та змагатися за перемогу у кількох конкурсних номінаціях.

Вже всьоме громадська організація «Вікімедіа Україна» запрошує наповнювати Вікісховище фотографіями пам’яток природи під вільною ліцензією. Мета конкурсу — створення найповнішої бази фотографій пам’яток природи для ілюстрування Вікіпедії та інших вікіпроектів.

За попередні шість років конкурсу учасники завантажили понад 70 тисяч вільних зображень об’єктів та територій природно-заповідного фонду України, яких є понад 8200 у державному реєстрі. Це великий внесок у розвиток вільних знань, однак ще більше половини об’єктів у конкурсних списках залишаються непроілюстрованими.

002.1200x630

Участь у конкурсі є вільною та відкритою як для професійних фотографів, так і для любителів. Протягом травня всі охочі можуть подати фотографії власного авторства, зроблені у період конкурсу або раніше, після чого професійне журі визначить переможців у кількох номінаціях, а також обере 10 найкращих робіт, які візьмуть участь у міжнародному етапі конкурсу. Автори найкращих світлин та найбільш активні учасники отримають цінні призи.

Із регламентом конкурсу можна ознайомитися на сайті «Вікімедіа Україна». Детальніше про цьогорічні зміни до регламенту — на сайті Вікі любить Землю.

Щоб оперативно отримувати новини та поради для учасників, підписуйтеся на Facebook-сторінку конкурсу: https://www.facebook.com/wle.ua

Сайт конкурсу: http://wle.org.ua/. Із запитаннями та пропозиціями можна писати оргкомітету за адресою wle@wikimedia.org.ua

Фото — Misha Reme, обробка — Atoly, CC-BY-SA 4.0, Вікісховище

1 травня всі читачі Вікіпедії знову побачать банер про фотоконкурс Вікі любить Землю із запрошенням брати участь. Проект переходить у сьомий рік свого існування. І прагнення організаторів залишаються незмінними, а от регламент традиційно промовляє дещо нове. Як проходитиме конкурс цього року, читайте далі.

Reme_1200x630

За шість років конкурсу учасники завантажили понад 70 тисяч вільних зображень об’єктів та територій природно-заповідного фонду України, яких є понад 8200 у державному реєстрі. Це великий внесок у розвиток вільних знань, однак ще більше половини об’єктів у конкурсних списках залишаються непроілюстрованими, а багато завантажених фотографій — невикористаними у статтях Вікіпедії. Тому цього року ми будемо заохочувати конкурсантів висвітлювати нові пам’ятки природи, а також намагатимемося підвищувати використання фотографій у вікіпроектах.

Як завжди, протягом травня всі охочі можуть подати фотографії власного авторства, зроблені у будь-який період часу. Як і минулого року, шанси на перемогу матимуть лише ті фото, для яких вказані географічні координати місця зйомки. Цього року обов’язковою вимогою є наявність опису (наприклад, уточнення щодо місця зйомки, назва виду рослини чи тварини тощо), а назва файлу має містити назву ПЗФ та/або ключові слова назви.

За результатами оцінок журі буде визначено переможців номінацій «Найкраще фото області» і саме серед них, а не з окремого рейтингу буде визначено десять найкращих фотографій. Іншими словами, у топ-10 потраплять переможці обласних номінаційї з найбільшими балами і саме вони представлятимуть Україну на міжнародному етапі.

Цього року вдруге, при підведенні підсумків номінацій «За найбільшу кількість сфотографованих пам’яток» (за областями та по Україні загалом) фотографії тих об’єктів природно-заповідного фонду, які до початку конкурсу не мали фотографій Вікісховищі, отримують додатковий коефіцієнт. Оргкомітет збільшив коефіцієнт з 5 до 10 для фотографії пам’яток, які не були проілюстровані на Вікісховищі до початку конкурсу. Якщо конкурсанти завантажували фото пам’ятки «Вікі любить Землю» минулих років, ці роботи отримують коефіцієнт 1. В інших випадках (конкурсанти раніше не завантажували фото пам’ятки, але вона вже проілюстрована у Вікісховищі) коефіцієнт становитиме 2. Повний регламент доступний на сайті «Вікімедіа Україна».

Автори найкращих світлин та найбільш активні учасники отримають цінні призи. У 2018 році призи отримали 20 осіб, а сувеніри з логотипом конкурсу та дипломи загалом отримали 40 учасників.

Ми завжди відкриті до пропозицій партнерства, зокрема до оголошення спецномінацій. Якщо у вашої організації є ідеї спецномінацій, які ви можете підтримати, напишіть оргкомітету на wle@wikimedia.org.ua.

Для того, щоб оперативно отримувати новини, підписуйтеся на нашу Facebook-сторінку.

Прес-анонс

Фото — Misha Reme, обробка — Atoly, CC-BY-SA 4.0, Вікісховище

Мандрівна фотовиставка «Пам’ятки України» продовжує радувати відвідувачів у різних містах і містечках України. Зараз на виставці представлені найкращі фотоукраїнського конкурсу «Вікі любить пам’ятки» 2017 та 2018 років.

Наступна зупинка — Хмельницький. Виставка відкриється 5 квітня у Центральній міській бібліотеці Хмельницького. Запрошуємо усіх у бібліотеку на відкриття у п’ятницю об 11:00!

Окрім найкращих світлин «Вікі любить пам’ятки» минулих двох років, на виставці можна буде побачити найкращі фотографії спецномінації «Єврейська спадщина». 

Графік роботи бібліотеки та виставки — 9:00-18:00 з вівторка по п’ятницю, 10:00-17:00 в суботу-неділю; понеділок — вихідний.

Виставка триватиме до 30 квітня.

Галерея усіх знімків розміщена у Вікісховищі.

26-30 січня в українській Вікіпедії проходив Вікімарафон, присвячений започаткуванню української Вікіпедії. За 5 днів було у ньому взяло участь понад 650 учасників, які поповнили Вікіпедію майже на 1800 статей. Відбулося понад 60 вікізустрічей по всій Україні, де вчились редагувати і створювали статті разом.

Як і попередні два роки, під час Вікімарафону українська Вікіпедія поповнилася новими статтями про природно-заповідний фонд України. 30 січня, саме на День народження Вікіпедії, програма-бот додала 74 нові сторінки, інформацію для яких підготували волонтери.

Це невеликі статті про природоохоронні території, які отримали відповідний статус саме у 2018 році. Запрошуємо учасників конкурсу переглянути їх, і якщо ви їх фотографували для останнього конкурсу, додавати зображення або завантажувати та ілюструвати ці статті поза конкурсом.

Статті AtolyBot (у дужках вказано обсяг статті у байтах):

Козачий острів (3829) · Урочище «Дуброва та Язвине» (3762) · Ліптов (3611) · Урочище Вертебиста (3604) · Голубіївський ліс (3583) · Караташ (3541) · Степ на Солоній (3472) · Дідовицький (3390) · Кальчицький ліс (3362) · Урочище «Юнашківське болото» (3349) · Великописарівські кургани (3349) · Городище (Лебединський район) (3337) · Кальчицький – 1 (3227) · Балка Чернеча (3226) · Галина гірка (3199) · Вітрівський (3174) · Приторський (3173) · Золотий байрак (3122) · Суженський (3099) · Колядинецький (3078) · Трубіївський ліс (3064) · Холодниківський (3021) · Староварварівський ліс (3009) · Ружківські яри (2970) · Староварварівські соснові насадження (2956) · Яготинський імені гетьмана Кирила Розумовського (2949) · Урочище Верба (Ємільчинський район) (2925) · Гаврилівський (2922) · Чехів яр (2911) · Криворізьке (заказник) (2892) · Вікові дерева дуба звичайного (2848) · Ступки-Голубовські 2 (2799) · Карачина гора (2797) · Маячка (заказник) (2793) · Яковлівські соснові насадження (2787) · Таценківські дуби-велетні (2770) · Адоніс (заказник) (2757) · Ташанківський дуб (2732) · Зміїна гора (2714) · Очеретине (заказник) (2710) · Тарасівський (ландшафтний заказник) (2708) · Губарівщина (заказник) (2687) · Кургани (Зіньківський район) (2674) · Олексина (2667) · Калинівський ландшафтний заказник (2645) · Дуб кохання (2631) · Дуб довгожитель (2629) · Дуб звичайний (Київ) (2606) · Мокрояленський (2598) · Батьківський ясен (2593) · 499-річний дуб (2580) · Живоносне джерело(2580) · Урочище Донське ковилове (2554) · Дуб пана Василя (2548) · Хоцьківський (2547) · Піщанка (Карлівський район) (2538) · Урочище «Під Німецькою полонинкою» (2524) · Кудринецький водоспад (2520) · Духовичанські дуби (2516) · Дуб Діонісія Міклера (2486) · Урочище «Кіндрат» (2462) · Руська Буковинка (2457) · Андругівські липи (2453) · Дуб графині Шувалової (2451) · Соболівський ліс (2450) · Караковський (2423) · Горбаківський (2322) · Тересвянська долина (2311) · Сосна звичайна (Старовижівський район) (2291) · Сидоруків парк (2265) · Урочище Херма (2242) · Молорогозянський(2185) · Бакумова гора (2131) · Зелене озеро (2126)

Генерація тексту сторінок

Знімок екрану, що показує процес генерації тексту сторінок

Див. також:

На п’ятнадцяти найкращих фото з міжнародного фотоконкурсу Wiki Loves Monuments зображені скарби культурної спадщини всього людства.
1-е місце. Мечеть Шейха Лютфалли, Іран

1-е місце. Мечеть Шейха Лютфалли, Ісфахан, Іран. Фото: Alireza Akhlaghi, CC BY-SA 4.0

Аліреза Ахлаґі провів купу часу всередині знаменитої мечеті Шейха Лютфалли, щоб зробити фото, яке очолює цей перелік. Чому? Він увійшов точно опівдні, якраз коли будівлю мали закривати на дві години. Йому вдалося переконати охоронців мечеті все одно пропустити його, хоча вони сказали йому, що мусять закрити його всередині, аж поки будівлю знову не відкриють. «Я був сам-один і робив знімки», сказав він.

Одним з плодів його праці стало те, каже він, що поки будівля була зачинена, також вимкнули постійну червону підсвітку, «яка руйнує прекрасні кольори стелі і вівтаря». Зусилля Ахлаґі виявилися недаремними, адже він посів перше місце у цьогорічному конкурсі.

2-е місце. Аль-Хазне, «Скарбниця», храм у давньому місті Петра, Йорданія

2-е місце. Аль-Хазне, «Скарбниця», храм у давньому місті Петра, Йорданія. Фото: Mustafa Waad Saeed, CC BY-SA 4.0

На початку цього року Мустафа Ваад Саед подорожував до Петри у Йордані, щоб відсвяткувати свій день народження. Хоч він і фотограф-аматор, та все ж зміг посісти друге місце зі знімком, який один з членів журі назвав «магічною світлиною», яка «переповнена світлом і духовністю» і поєднує людей цього місця з «їхньою позачасовою культурною спадщиною».

3-є місце. Крита галерея Глостерського собору, Велика Британія

3-є місце. Крита галерея Глостерського собору, Велика Британія. Фото: Christopher Cherrington, CC BY-SA 4.0.

Крістофер Черрінгтон робить фотографії вже понад 50 років, але цифровою фотографією зайнявся лише наприкінці минулого року. Він провів 75 хвилин у соборі, зробивши 26 індивідуальних знімків, які складають цю панораму, і поєднав їх в один, оминаючи випадкових туристів, які потрапляли в кадр. 

«Ця світлина не була наслідком “хвилинної можливості”, — каже він. — Я детально планував її, перш ніж вийти з дому, розробляючи стратегії на випадок несподіваних перешкод: туристів, динамічної зміни світла і широкого кута огляду». Вкладений час приніс винагороду у вигляді третього місця на конкурсі.


Це три з п’ятнадцяти найкращих світлин цьогорічного Wiki Loves Monuments, щорічного фотоконкурсу, який внесений у Книгу світових рекордів Гіннеса як найбільший у світі фотоконкурс. У фокусі конкурсу, уже сьомого цього року, — «пам’ятки», під якими організатори мають на увазі об’єкти, визнані місцевими органами влади як такі, що мають особливу цінність для культурної спадщини.

Цьогорічний конкурс відповідає своєму статусу: понад 14 тисяч фотографів подали більше ніж 258 000 зображень. За кількістю переважають світлини пам’яток з Росії, далі Італії, Німеччини та України.

Найкращі фото були відібрані завдяки федеративній природі конкурсу, оскільки основу «Вікі любить пам’ятки» організовують на національному рівні звичайні люди. З кожної національної частини конкурсу, а всього таких п’ятдесят, на розгляд міжнародного журі потрапляє по десять фотографій. Щоб дізнатися більше про технічні деталі знімків і налаштування камери, натисніть на зображення і прогортайте до самого низу.

Ось решта переможців:

4-е місце: Храм Панча Ратна Говінда, Путхія, округ Раджшахі, Бангладеш.

4-е місце: Храм Панча Ратна Говінда, Путхія, округ Раджшахі, Бангладеш. Фото: Abdul Momin, CC BY-SA 4.0.

Абдул Момін, який взяв участь у конкурсі вперше, розповів нам: «Я хочу показати світові, яка красива моя країна» — і він точно саме це і зробив, завдяки своєму знімку з храму Храм Панча Ратна Говінда у Бангладеш.

5-е місце: Національна мечеть Байтул Мукаррам, Дакка, Бангладеш.

5-е місце: Національна мечеть Байтул Мукаррам, Дакка, Бангладеш. Shahriar Amin Fahim, CC BY-SA 4.0

Шахріяр Амін Фахім — студент-інженер, що заважає його хобі фотографа, тож він попросив нас передати всім, що треба «жити своїм життям, своїми мріями». Особливістю цієї світлини є те, що на ній є одночасно і прекрасна архітектура національної мечеті Байдул Мукаррам, і один з тих, хто підтримує її в такому вигляді. Фахім подолав понад тридцять кілометрів і прочекав дві години, перш ніж вдалося зробити вдалий знімок, на якому зображений хадем — хтось, хто присвятив своє життя службі у мечеті, — який прибирає у дворі. «У цьому фото мені подобається буденність, — сказав один з членів журі, — реалії життя того, хто прибирає будівлю щодня». На 11-у місці є інше фото з мечеті, а ще Фахім виграв 15-е місце.

6-е місце: Фестиваль біскет-ятра у храмі Нятапола, Бактапур, Непал. Фото: Nrik Kiran, CC BY-SA 4.0.

П’ятиповерховий, схожий на пагоду індуїстський храм Нятапола присвячений Сіддхи Лакшмі і є частиною Світової спадщини ЮНЕСКО у місті Бактапур. За останнє століття він пережив два землетруси. Один з членів журі прокоментував це фото Нріка Кірана як таке, що «поєднує людську духовність з будівлею, створеною, щоб нас підіймати». Інший написав, що це «чудова передача взаємодії матеріальної і нематеріальної спадщини. Ця світлина однаково прекрасна і як документальний знімок, і як архітектурне фото».

7-е-місце: Електростанція фабрики Шайблера і Громана, Старий Відзев, Лодзь, Польща.

7-е-місце: Електростанція фабрики Шайблера і Громана, Старий Відзев, Лодзь, Польща. Фото: Marian Naworski, CC BY 3.0.

Не зважаючи на візерунчасті вітражі вікон, ця будівля — колишня фабрика у Лодзі в Польщі. Один з членів журі написав про це фото, що воно «зображає взаємопов’язаність промислового спадку Європи завдяки двигуну AEG всередині прекрасно оформленої польської будівлі. Світлину вирізняють світло і м’які кольори».

8-е місце: Дерев'яний міст і церква Параскеви П'ятниці, Плесецький район, Архангельська область, РФ

8-е місце: Дерев’яний міст і церква Параскеви П’ятниці, Плесецький район, Архангельська область, РФ. Фото: Mikhail Prokhorov, CC BY-SA 4.0.

Ця похмура, тривожна і депресивна світлина належить авторству Михаїла Прохорова, який сподівається, що вона послужить пересторогою про загрози, з якими стикається більшість культурних пам’яток у віддалених північних регіонах Росії. Фото зроблене у Кенозерському національному парку, за тисячу кілометрів від його домівки, і Прохоров пише, що воно «справило на мене глибоке враження; таке змішане почуття — воно прекрасне і трагічне водночас. Багато пам’яток на зразок цієї майже невідомі».

9-е місце: Петрогліф «Процесія», гребінь Комб-Рідж, Національна пам'ятка Шаш-Яа («Ведмежі вуха»), Юта, США

9-е місце: Петрогліф «Процесія», гребінь Комб-Рідж, Національна пам’ятка Шаш-Яа («Ведмежі вуха»), Юта, США. Фото: Mark Toso/Ancient Skys Photography, CC BY-SA 4.0.

Марк Тосо хотів «зіставити позачасовість і вічність мистецтва, вирізьбленого в камені», і цілу ніч чекав, щоб це зробити. Він подав на конкурс це фото петрогліфа «Процесія» на Кедровій столовій горі у штаті Юта, США, сподіваючись покращити обізнаність людей про те, що він перебуває під загрозою зникнення, оскільки залишився за межами Національної пам’ятки «Ведмежі вуха», площу якої нещодавно зменшили.

10-е місце: Фортеця Дева, Румунія.

10-е місце: Фортеця Дева, Румунія. Фото: Dragos Pirvulescu, CC BY-SA 4.0.

Хоча це лише четвертий рік, що Драгос Пірвулеску бере участь у «Вікі любить пам’ятки», фотографією він займається вже близько тридцяти років. Це фото Деванського замку в Румунії було зовсім не заплановане: рано-вранці він їхав автомобілем у своє рідне місто, коли помітив такий краєвид. Він швидко звернув на обочину і зробив цю світлину, яку один з членів журі похвалив за «видовищний світанок, що надає зображенню дуже теплого візуально приємного вигляду, а перспектива згори вниз дає достатнє уявлення про те, наскільки пам’ятка височіє над містом».

11-е місце: Національна мечеть Байтул Мукаррам, Дакка, Бангладеш. Фото: Md. Nazmul Hasan Khan, CC BY-SA 4.0.

Інакший погляд на національну мечеть Байтул Мукаррам, фото якої є також на п’ятому місці. Один з членів журі оцінив цю світлину за її «відмінну композицію, поєднану з майстерним контролем над світлом і кольорами. Мені особливо подобається рішення фотографа показати поточне використання пам’ятки, що додає зображенню додаткової освітньої цінності».

12-е місце: Абатська церква святої Віри, Конк, департамент Аверон, Франція.

12-е місце: Абатська церква святої Віри, Конк, департамент Аверон, Франція. Фото: Krzysztof Golik, CC BY-SA 4.0.

На цій панорамі абатської церкви святої Віри Агіннської, за словами одного з членів журі, «більше, ніж церква». «Вона дає нам сильне відчуття типової атмосфери європейського села у ранкові години, завдяки самотньому перехожому на дорозі». Фотограф Кшиштоф Ґолік розповів нам, що ця церква розташована лише за сім кілометрів від місця, це він живе, і той туманний недільний ранок видався йому ідеальною нагодою вийти на прогулянку з другом і поробити фотографії.

13-е місце: Палац Крістіансборґ, Копенгаген, Данія.

13-е місце: Палац Крістіансборґ, Копенгаген, Данія. Фото: Maksym Prysiazhniuk, CC BY-SA 4.0.

Максим Присяжнюк планував це чудове симетричне фото ще до відпустки у Копенгагені в Данії разом з дружиною. (Вони хотіли відкрити, як він сказав, «казкове місто» — і яке воно, хюгге!).

14-е місце: Західний пірс, Брайтон, Велика Британія.

14-е місце: Західний пірс, Брайтон, Велика Британія. Фото:  Chris Terajet, CC BY-SA 4.0.

Західний пірс з Британії стає подібним до привида, якщо дивитися на нього у тьмяному світлі світанку. Один з членів журі написав, що пірс постає «як скелет забутого морського створіння».

15-е: Міст Гардінга через річку Падма, Пабна, Бангладеш

15-е: Міст Гардінга через річку Падма, Пабна, Бангладеш. Фото: Shahriar Amin Fahim, CC BY-SA 4.0.

Шахріяр Амін Фахім роздумував над тим, як зробити таке позачасове фото моста Гардінга у Бангладеш, упродовж майже року. І йому вдалося поєднати зимовий туман з омріяною композицією — і ще раз увійти до переліку переможців (див. також 5-е місце).


Текст цього допису написав Ед Ергарт, старший редактор Команди комунікацій Фонду Вікімедіа. Переклад, оригінал: Presenting the 2018 winners from the world’s largest photo contest.

15 грудня нагородили переможців «Вікі любить пам’ятки 2018». Церемонія відбулася у Музеї Шолом-Алейхема у Києві. Місце обрали не випадково, адже цьогоріч у конкурсу з’явилася спецномінація «Єврейська спадщина».

Директорка Музею Шолом-Алейхема Ірина Климова

Директорка Музею Шолом-Алейхема Ірина Климова. Фото: Роман Наумов, вільна ліценізія CC BY-SA 4.0

Вітала гостей Музею Шолом-Алейхема його директорка Ірина Климова. Пані Ірина висловила свою вдячність учасникам конкурсу за збереження пам’яток бодай на фотографіях і передала заочні вітання від Михайла Кальницького, дослідника історії Києва і члені журі конкурсу.

Наталія Тимків, членкиня оргкомітету конкурсу, ведуча церемонії

Наталія Тимків, членкиня оргкомітету конкурсу, ведуча церемонії. Фото: Роман Наумов, вільна ліценізія CC BY-SA 4.0

Церемонію вела членкиня оргкомітету Наталія Тимків. Вона вручила подяки присутнім членам журі. Традиційно до журі фотоконкурсу Вікі любить пам’ятки входять вікіпедисти, країнознавці та фотографи; в журі можуть входити переможці минулих років. Всього членів журі цьогоріч було 19.

Сергій Аніськов, член журі

Сергій Аніськов, член журі. Фото: Роман Наумов, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Сергій Аніськов, який був учасником фотоконкурсу минулих років, поділився своїми враженнями від роботи «по той бік муру». Сергій запевнив, що журі помічає і цінує, що фотографи жертвують своїм сном і зручностями задля цінного кадру.

Олександр Никоряк, член журі

Олександр Никоряк, член журі. Фото: Роман Наумов, вільна ліценізія CC BY-SA 4.0

Партнерами цьогорічного конкурсу активно виступили обласні й міські державні адміністрації, які поширювали інформацію про конкурс і пропонували членів журі. Так, серед інших, у складі журі працював Олександр Никоряк, директор Департаменту охорони культурної спадщини КМДА. Він висловив сподівання на покращення ситуації з охороною пам’яток: Верховна Рада має прийняти закон, що дозволить примусове повернення в державну власність пам’яток, власники яких неналежно з ними поводяться.

Аліна Возна, фотографка

Аліна Возна, фотографка. Фото: Роман Наумов, вільна ліценізія CC BY-SA 4.0

Сергій Худояров, призер у номінації «За найбільшу кількість пам'яток, сфотографованих новими учасниками»

Сергій Худояров, призер у номінації «За найбільшу кількість пам’яток, сфотографованих новими учасниками». Фото: Вікторія Іванків, вільна ліценізія CC BY-SA 4.0

Макс Назаренко, призер у номінації «За найбільшу кількість пам'яток, сфотографованих новими учасниками»

Макс Назаренко, призер у номінації «За найбільшу кількість пам’яток, сфотографованих новими учасниками». Фото: Вікторія Іванків, вільна ліценізія CC BY-SA 4.0

На відміну від «Вікі любить пам’ятки» в деяких інших країнах, де відзначають лише найкращі фотографії, оргкомітет української частини конкурсу намагається всіляко підтримати учасників конкурсу, вручаючи невеличкі призи за інші досягення. Цьогоріч, за ідеєю Аліни Возної, ввели відзнаку «За найбільшу кількість пам’яток, сфотографованих новими учасниками». Один із призерів у цій номінації, Макс Назаренко, відзначився своїми чудовими фото пам’яток в жахливому стані. Він заохотив усіх фотографувати, зауваживши, що навіть коли всі помруть, то фото залишаться.

Вячеслав Галєвський, переможець у номінації «За найбільшу кількість сфотографованих пам'яток Волинської області»

Вячеслав Галєвський, переможець у номінації «За найбільшу кількість сфотографованих пам’яток Волинської області». Фото: Вікторія Іванків, вільна ліценізія CC BY-SA 4.0

Віктор Семенюк, переможець у номінації «За найбільшу кількість сфотографованих пам'яток Волинської області»

Віктор Семенюк, переможець у номінації «За найбільшу кількість сфотографованих пам’яток Луганської області». Фото: Вікторія Іванків, вільна ліценізія CC BY-SA 4.0

Галина Качуровська, переможець у номінації «За найбільшу кількість сфотографованих пам'яток Одеської області»

Галина Качуровська, переможець у номінації «За найбільшу кількість сфотографованих пам’яток Одеської області». Фото: Вікторія Іванків, вільна ліценізія CC BY-SA 4.0

Сергій Тарабара, переможець у номінації «За найбільшу кількість сфотографованих пам'яток Чернігівської області»

Сергій Тарабара, переможець у номінації «За найбільшу кількість сфотографованих пам’яток Чернігівської області». Фото: Вікторія Іванків, вільна ліценізія CC BY-SA 4.0

Жанна Олексієнко, переможиця у номінації «За найбільшу кількість сфотографованих пам'яток АР Крим»

Жанна Олексієнко, переможиця у номінації «За найбільшу кількість сфотографованих пам’яток АР Крим». Фото: Вікторія Іванків, вільна ліценізія CC BY-SA 4.0

Олександр Педенко, 3-тє місце у номінації «За найбільшу кількість сфотографованих пам'яток».

Олександр Педенко, 3-тє місце у номінації «За найбільшу кількість сфотографованих пам’яток». Фото: Вікторія Іванків, вільна ліценізія CC BY-SA 4.0

Олександр Примас, 1-е місце у номінації «За найбільшу кількість сфотографованих пам'яток»

Олександр Примас, 1-е місце у номінації «За найбільшу кількість сфотографованих пам’яток». Фото: Вікторія Іванків, вільна ліценізія CC BY-SA 4.0

Ще одна важлива для української частини конкурсу номінація — «За найбільшу кількість сфотографованих пам’яток». Зважаючи на нерівномірність поширення пам’яток по території країни, оргкомітет вважає дуже важливим підтримувати бажання фотографів відвідувати віддалені села, де також є варті уваги пам’ятки.

Олександр Павленко (праворуч), призер спецномінації «Банери для Вікімандрів»

Олександр Павленко (праворуч), призер спецномінації «Банери для Вікімандрів». Фото: Вікторія Іванків, вільна ліценізія CC BY-SA 4.0

Уже вдруге нагороджували переможців у спецномінації на найкращі банери для Вікімандрів. Цей невеличкий сестринський проект завжди чекає на охочих писати в ньому путівники, маршрути і розмовники.

Олександр Мальон, автор найкращого фото Волинської та Кіровоградської області

Олександр Мальон, автор найкращого фото Волинської та Кіровоградської області, а також призер номінації «Єврейська спадщина». Фото: Вікторія Іванків, вільна ліценізія CC BY-SA 4.0

У Вікі любить пам’ятки часто перемагають фото величних фортець чи палаців, та й узагалі, номінація найкращих фото не дає змоги відзначити всі чудові світлини, адже їх набагато більше, ніж десять. Тому, а ще щоб заохотити учасників поїхати в інший регіон, у конкурсі нагороджують за найкраще фото області. Дуже приємно бачити переможцями цієї номінації нових людей 🙂

Організатори та переможці спецномінації «Єврейська спадщина»

Організатори та переможці спецномінації «Єврейська спадщина». Угорі: Олександр Мальон, Сергій Криниця. Внизу: Наталія Тимків, Владислав Гриневич, Віталій Черноіваненко, Ірина Демиденко, Сергій Гірік, Ірина Климова. Фото: Роман Наумов, вільна ліценізія CC BY-SA 4.0

Спецномінація «Єврейська спадщина» була оголошена з ініціативи Української асоціації юдаїки. Віталій Черноіваненко, президент асоціації, розповів про велику зацікавленість його організації продовжувати підтримувати цю спецномінацію й інші починання, пов’язані з Вікіпедією. Його підтримав також Владислав Гриневич, регіональний представник «Українсько-єврейської зустрічі» в Україні. Разом вони вручили призи від своїх установ присутнім переможцям спецномінації.

Роман Наумов, 9-те місце у номінації «Найкраще фото», автор найкращого фото Київської, Житомирської, Полтавської, Чернігівської областей

Роман Наумов, 9-те місце у номінації «Найкраще фото», автор найкращого фото Київської, Житомирської, Полтавської, Чернігівської областей. Фото: Вікторія Іванків, вільна ліценізія CC BY-SA 4.0

Сергій Криниця, 5-те місце в номінації «За найбільшу кількість сфотографованих пам'яток», 8-ме місце у номінації «Найкраще фото»

Сергій Криниця,  5-те місце в номінації «За найбільшу кількість сфотографованих пам’яток», призер номінації «Єврейська спадщина», 8-ме місце у номінації «Найкраще фото». Фото: Вікторія Іванків, вільна ліценізія CC BY-SA 4.0

Роман Бречко, переможець у номінації «Найкраще фото»

Роман Бречко, переможець у номінації «Найкраще фото». Фото: Роман Наумов, вільна ліценізія CC BY-SA 4.0

Звісно, основна номінація — десяток найкращих фото. Ці світлини потрапили далі на міжнародний етап конкурсу, результати якого мають бути вже зовсім скоро. Тримаємо кулачки за українських фотографів!

Сергій Орлік вручає Travelbox двом переможцям конкурсу

Сергій Орлік вручає Travelbox двом переможцям конкурсу. Фото: Роман Наумов, вільна ліценізія CC BY-SA 4.0

Atoly, волонтер конкурсу

Atoly, член оргкомітету і дизайнер конкурсу. Фото: Роман Наумов, вільна ліценізія CC BY-SA 4.0

Ahonc, член оргкомітету конкурсу, займається оновленням списків

Ahonc, член оргкомітету конкурсу, займається оновленням списків. Фото: Роман Наумов, вільна ліценізія CC BY-SA 4.0

Ілля, розробник інструменту оцінки для журі

Ілля, розробник інструменту оцінки для журі. Фото: Роман Наумов, вільна ліценізія CC BY-SA 4.0

Георгій Чернілєвський, волонтер конкурсу у Вікісховищі

Георгій Чернілєвський, волонтер конкурсу у Вікісховищі. Фото: Роман Наумов, вільна ліценізія CC BY-SA 4.0

Іван, волонтер конкурсу

Іван, волонтер конкурсу. Фото: Вікторія Іванків, вільна ліценізія CC BY-SA 4.0

Оля Нестеренко, волонтерка конкурсу

Оля Нестеренко, волонтерка конкурсу. Фото: Роман Наумов, вільна ліценізія CC BY-SA 4.0

Сергій Зисько, переможець спецномінації «Банери для Вікімандрів», автор найкращого фото Вінницької області та містя Севастополя, призер номінації «Найкраще фото»

Сергій Зисько, переможець спецномінації «Банери для Вікімандрів», автор найкращого фото Вінницької області та містя Севастополя, призер номінації «Найкраще фото». Фото: Роман Наумов, вільна ліценізія CC BY-SA 4.0

Переможці отримали футболки з логотипом конкурсу

Переможці отримали футболки з логотипом конкурсу. Фото: Роман Наумов, вільна ліценізія CC BY-SA 4.0

Фото: Роман Наумов, вільна ліценізія CC BY-SA 4.0

Вадим Постернак розповідає на камеру про свій досвід участі у конкурсі

Вадим Постернак розповідає на камеру про свій досвід участі у конкурсі. Фото: Роман Наумов, вільна ліценізія CC BY-SA 4.0

Наталія Шестакова показує, що станеться з оргкомітетом, якщо він не врахує побажання журі, готуючи конкурс 2019 року ;)

Наталія Шестакова показує, що станеться з оргкомітетом, якщо він не врахує побажання журі, готуючи конкурс 2019 року 😉 Фото: Роман Наумов, вільна ліценізія CC BY-SA 4.0

Гості церемонії нагородження

Гості церемонії нагородження. Фото: Роман Наумов, вільна ліценізія CC BY-SA 4.0

Дякуємо Роману Наумову, який прийшов на церемонію не лише отримати свій зароблений приз, а ще й попрацював фотографом події. Більше фотографій у Вікісховищі. При повторному використанні, будь ласка, зазначайте автора і ліцензію.

Wiki Loves Earth 2018 awards in Ukraine by Alina Vozna. Photo 1315 грудня усі переможці конкурсу мали змогу отримати свої довгоочікувані відзнаки та подарунки. До Києва, звісно, змогли дістатись не усі, але більшість переможців в основних номінаціях «Найкраще фото конкурсу» та «За найбільшу кількість сфотографованих пам’яток» змогли отримати дипломи особисто. Захід проходив у Музеї Шолом-Алейхема у самому центрі міста. Нагородження проходило динамічно, адже захід поєднував дві церемонії нагородження і треба було не перебрати час у конкурсу «Вікі любить пам’ятки», нагородження переможців якого розпочалося після.

Першими прозвучали імена та кількість балів переможців лише у номінації «За найбільшу кількість сфотографованих пам’яток у регіоні», наступними — переможців номінації «За найбільшу кількість сфотографованих пам’яток у конкурсі» (перші десять учасників у загальному рейтингу), та одночасно їх перемоги в ʼобласнійʼ номінації:

Wiki Loves Earth 2018 awards in Ukraine by Alina Vozna. Photo 2

Wiki Loves Earth 2018 awards in Ukraine by Alina Vozna. Photo 4

Wiki Loves Earth 2018 awards in Ukraine by Alina Vozna. Photo 7

Wiki Loves Earth 2018 awards in Ukraine by Alina Vozna. Photo 3

Wiki Loves Earth 2018 awards in Ukraine by Alina Vozna. Photo 8

Wiki Loves Earth 2018 awards in Ukraine by Alina Vozna. Photo 10

Далі на екрані можна було бачити переможні світлини номінації «Найкраще фото області», а також деяких з їхніх  авторів на сцені,  — Сергія Криницю, Дмитра Демченка, Олексія Толмачова, Романа Бречка, Дмитра Сидорука, Олега Перепелюка, Сергія Зиська, Марію Зикову.

Wiki Loves Earth 2018 awards in Ukraine by Ilya 02

Wiki Loves Earth 2018 awards in Ukraine by Ilya 03

Wiki Loves Earth 2018 awards in Ukraine by Alina Vozna. Photo 16

Wiki Loves Earth 2018 awards in Ukraine by Ilya 04

З авторів найкращих світлин конкурсу не порадував своєю присутністю лише Олексій Карпенко. Його відзнаки та подарунки організатори відправлять поштою, як і всім іншим учасникам, які надали контактні дані*.

Wiki Loves Earth 2018 awards in Ukraine by Ilya 12

Wiki Loves Earth 2018 awards in Ukraine by Viktoriia Ivankiv 2

Wiki Loves Earth 2018 awards in Ukraine by Ilya 15

48385563_938164776379722_3622406989750992896_n

Учасники отримали екоторбинки з логотипом конкурсу з різними сувенірами (фото ліворуч), а переможці спецномінації ще додаткові сувеніри від Управління екології та природних ресурсів КМДА

wle-souvenirs kmda-prizes


Горнятка з київської гончарної майстерні «Лев і Крук» отримали волонтери-організатори та лідери рейтингів найкращих фото та кількісної номінації.
Eco friendly clay cups ukraine

Сергій Орлик, автор проекту «Travelbox VR», також подарував володарям перших місць VR-окуляри з колекцією прогулянок по Святогір’ю.

А далі були пости учасників у Facebook! Гортайте їх на нашій сторінці. Дякуємо та вітаємо усіх учасників з фіналом! До нових зустрічей!

Автори фото: Ілля Корнійко, Аліна Возна, CC-BY-SA-4.0, з Вікісховища.

*Нагадаємо, що ще розшукуємо користувача Wildlife Ukraine.

15 грудня у Музеї Шолом-Алейхема в Києві нагороджено переможців української частини міжнародного фотоконкурсу фотографій пам’яток культурної спадщини для Вікіпедії під назвою «Вікі любить пам’ятки».

Церемонією нагородження також відкрилася виставка найкращих світлин конкурсу 2018 року та переможців у спеціальній номінації  «Єврейська спадщина» від Української асоціації юдаїки. Виставка триватиме до 29 грудня 2018.

Міжнародний проект «Вікі любить пам’ятки» спрямований на створення повної ілюстрованої інформаційної бази про культурний спадок світу; зібрані фотографії будуть використані у Вікіпедії. У 2018 році конкурс вже традиційно відбувся у понад 55 країнах.

В українській частині конкурсу було завантажено понад 21 тисячу фотографій. Подано фото більше 9 тисяч об’єктів культурної спадщини, понад 1400 пам’яток було сфотографовано вперше. Участь у конкурсі взяли понад 270 авторів, двоє з них є одними з 10-ти найактивніших завантажувачів фото у світі.

У межах проекту були нагороджені автори найкращих фотографій та автори, що сфотографували найбільшу кількість об’єктів, загалом та за областями. Найкращі світлини (з першого по десяте місце) наводяться нижче.

Контакти для додаткової інформації:
wlm@wikimedia.org.ua
+38 097 914 96 30
Наталія Тимків










Для довідки:
«Вікі любить пам’ятки» (Wiki Loves Monuments) — міжнародний фотоконкурс пам’яток культурної спадщини, метою якого є зібрати світлини для ілюстрування статей у Вікіпедії, Вікімандрах та інших вікіпроектах. За цей час було зібрано майже 2 мільйони зображень. В Україні цього року проводився сьомий раз.
Громадська організація «Вікімедіа Україна» є регіональним відділенням «Фонду Вікімедіа» в Україні, і займається популяризацією вікіпроектів «Фонду Вікімедіа», найвідомішим серед яких є Вікіпедія, залученням до Вікіпедії нових знань і користувачів та розвитком вікіспільноти в Україні.

Завершуємо знайомити з цьогорічними переможцями «Вікі любить пам’ятки» — Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Закарпатська, Черкаська області та місто Севастополь.

Підсумки по Вінницькій області було опубліковано трохи раніше, але, на жаль, на світлині зображено сучасні будівлі на території Усікновенського скельного печерного монастиря, отже, власне пам’ятка не проілюстрована… Відповідно до конкурсних умов, такі роботи не можуть посідати призові місця. Про це нам повідомили наші уважні читачі на сторінках соцмереж. Михайло Потупчик, завідувач сектору охорони культурної спадщини управління культури і мистецтв Вінницької обласної державної адміністрації, член ІКОМОС підтвердив інформацію: «Це новобуд і не є пам’яткою. Це Братський корпус, збудований у 2000-х роках». Отже, роботою-переможцем стає інша світлина Сергія Зиська з видом на цей же монастир, яка була на другому місці за оцінками журі:

Лядівський Усікновенський скельний печерний монастир, Лядова © Автор фото — Сергій Зисько
Світлина пам’ятки у Вінницькій області, що отримала найвищі оцінки журі і отримала відзнаку «Найкраще фото Вінницької області» 2018 року
Вільна ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

Найкращим фото Волинської області стала робота Олександра Мальона з видом на Владичу башту та повітову скарбницю Луцького замку.

Замок Любарта, Луцьк © Олександр Мальон
Світлина пам’ятки у Волинській області, що отримала найвищі оцінки журі і отримала відзнаку «Найкраще фото Волинської області» 2018 року
Вільна ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

Роботі переможцю трохи поступилася світлина із іншою цікавою пам’яткою області — церквою святого Миколи (1638), Охлопів.

Церква святого Миколи (1638), Охлопів © Вячеслав Галєвський
Вільна ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

У Дніпропетровській області перемогла світлина із зображенням пам’ятки, яка найчастіше ставала найкращою світлиною області — Брянська (Миколаївська) церква. Вона збудована у стилі неокласицизмуз елементами бароко до 300-річчя правління царської династії Романових і є кращою архітектурною спорудою Катеринослава (нині Дніпро) початку ХХ сторіччя. Цегляна, крестова, з напівкруглою апсидою і гранованими камерами по кутах хреста, має п’ять куполів. Центральний купол — напівсферичний на круглому світловому барабані, перекриття інших приміщень — у формі зводу.
У 1929 р. із розпуском релігійної громади будинок передали Брянському заводу (нинішній Дніпропетровський металургійний комбінат). У різні часи використовувалась як будинок піонерів, спортивна школа і вугільний склад. З 1988 — Будинок органної і камерної музики. З 2010 року у подвальному приміщенні проводяться служби УПЦ МП.

Брянська (Миколаївська) церква (Дніпропетровський будинок органної та камерної музики), Дніпро © Юлия Можаровская
Світлина пам’ятки у Дніпропетровській області, що отримала найвищі оцінки журі і отримала відзнаку «Найкраще фото Дніпропетровської області» 2018 року
Вільна ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

На другому місті незвична світлина сучасного стану інтер’єру колишнього культурного-освітнього центру у Дніпрі — Палацу Ілліча. Будинок культури належав заводу ім. Петровського (зараз це Дніпровський металургійний завод). Споруда вважається однією з найкращих у Радянському Союзі споруд у стилі конструктивізму і є однією з найбільших будівель в Україні у цьому стилі. Збудований за проектом Олександра Красносельського. Будинок знаходиться неподалік від Брянської церкви, за адресою проспект Сергія Нігояна, 47, на колишній Брянській площі.

Членкиня журі Наталія Шестакова прокоментувала цю роботу так:

До якості зображення, безумовно, є запитання, а сильною стороною фото є дуже оригінальне представлення об’єкту (до цього були його десятки лише зовні) та постапокаліптичний антураж…

З 2000 році будинок перебуває у покинутому стані та поступово руйнується. Фото зроблено відомим дніпровським фотографом-краєзнавцем Олександром Волоком: об’єкт у аварійному стані, хоча є надія на позитивні зміни. У листопаді 2017 року будівлю було продано за 7 875 000 грн. Нові власники — ТОВ «БЦ-Веста» пообіцяли зберегти будівлю.

Палац Праці, Дніпро © Волок Олександр
Вільна ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

Найкращим фото Закарпатської області стала робота із зображенням Палацу графів Шенборнів у Мукачівському районі.

Палац графів Шенборнів. Село Карпати, Мукачівський район © Mizhenin Vitalii
Світлина пам’ятки у Закарпатській області, що отримала найвищі оцінки журі і отримала відзнаку «Найкраще фото Закарпатської області» 2018 року
Вільна ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

Робота із зображенням іншої пам’ятки області — церква Різдва Пресвятої Богородиці, Пилипець трохи нижче була оцінена журі.

Церква Різдва Пресвятої Богородиці, Пилипець © Катерина Байдужа
Вільна ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

У Черкаській області теж перемогла пам’ятка, що вже раніше отримувала відзнаку у попередніх конкурсах — Парк «Софіївка» в Умані.

Парк «Софіївка» з комплексом водойм, паркових будівель, споруд і скульптур. Умань © Вадим Постернак
Світлина пам’ятки у Черкаській області, що отримала найвищі оцінки журі і отримала відзнаку «Найкраще фото Черкаської області» 2018 року
Вільна ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

На другому місці опинилася робота Сергія Криниці із видом на будинок грабаря Щербини:

Будинок грабаря Щербини. Черкаси © Сергій Криниця
Вільна ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

У місті Севастополь перемогла робота із видом на пам’ятник затопленим кораблям — монумент у Севастополі встановлений на штучному острівці, складеному з грубо оброблених гранітних брил, на відстані десяти метрів від берега на Приморському бульварі, один із чільних символів міста. Споруджений у 1905 році.

Фото зроблено у 2011 році.

Пам’ятник затопленим кораблям. Севастополь © Сергій Зисько
Світлина пам’ятки у місті Севастополь, що отримала найвищі оцінки журі і отримала відзнаку «Найкраще фото міста Севастополь» 2018 року
Вільна ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

Поступилося йому фото пам’ятника капітан-лейтенантові О.І. Казарському. Це перший монумент в місті Севастополь, створений на честь перемоги брига «Меркурій» над двома турецькими лінійними кораблями. Кораблем-переможцем командував капітан-лейтенант Казарський Олександр Іванович (1797—1833). Автор пам’ятника – Олександр Брюллов, який створив також бронзову стелу в Полтаві на місці відпочинку Петра I після Полтавської битви.

Світлина зроблена Олександром Педенком також у 2011 році.

Пам’ятник Казарському, Севастополь © Олександр Педенко
Вільна ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

Для підготовки публікації було використано матеріали з Вікіпедії «Дніпровський будинок органної і камерної музики» та «Палац Ілліча», а також Сторінки історії.

Підведено підсумки спецномінації «Найкращі банери для Вікімандрів 2018». На відміну від загальних умов конкурсу «Вікі любить пам’ятки», до участі у спецномінації допускалися банери у пропорції 7:1, а прийом робіт тривав два місяці – з 1 вересня по 31 жовтня. В українській частині конкурсу банери оцінювалися окремим журі. Цьогоріч до складу журі увійшли редактори вікіпроектів з різних країн – Георге Йордакі (User:Gikü), Молдова – активний редактор Вікісховища; Єлена Татьяна Кіш (User:CEllen), Румунія – фотограф, активна учасниця, призерка та членкиня журі конкурсів «Вікі любить пам’ятки» у багатьох країнах; Тарас Рикмас (User:Taras r), Україна – мандрівник.

Всього було завантажено понад 130 банерів із України. Серед завантажених банерів журі незалежно один від одного обрали найкращі світлини. На жаль, частина робіт не може бути відзначена через відсутність «свободи панорами» в Україні[1]. Тож із поправкою на це публікуємо три найкращих зображень за версією журі (натискайте на фото, щоб відкрити його повністю):

Судацька фортеця, Крим © Сергій Зисько
1-е місце (11 балів)
Вільна ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

Маріїнський палац, Київ © Роман Наумов
2-е місце (4 бали)
Вільна ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

Церква Іоана Предтечі. Мілуватка, Луганська область © Олександр Павленко
3-є місце (3 бали)
Вільна ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

Банери є важливим елементом для ілюстрації статей у Вікімандрах, тож запрошуємо усіх також ділитися своїм досвідом мандрівок на сторінках українських Вікімандрів!

Церемонія нагородження переможців української частини міжнародного фотоконкурсу «Вікі любить Землю» відбудеться 15 грудня 2018 року (субота) у  у музеї Шолом-Алейхема (Київ, вул. Велика Васильківська, 5-А), початок о 10:30.

Запрошуємо учасників, журі, партнерів конкурсу та всіх, хто цікавиться та вболіває за природну спадщину нашої країни!

У програмі заходу:  нагородження авторів найкращих десяти світлин конкурсів та тих фотографів, що зафіксували найбільшу кількість пам’яток в загальному заліку та в окремих регіонах, нагородження переможців спеціальної номінації.

Нагадаємо, що на фотоконкурс «Вікі любить Землю», який тривав з 1 по 31 травня, було подано понад 10 тисяч фотографій від 286 учасників. Файли завантажено у Вікісховище на умовах вільної ліцензії Creative Commons Attribution Share-Alike Unported 4.0, яка дозволяє вільне розповсюдження та використання світлин навіть в комерційних цілях за умови вказування автора та поширення тієї ж ліцензії на похідні твори. Понад 700 конкурсних світлин вже ілюструють статті у Вікіпедії різними мовами.

Всі переможці будуть нагороджені пам’ятними дипломами і звичайно ж призами:

  • автори найкращої світлини в регіоні та автори, що сфотографували найбільше пам’яток в регіоні отримають сувеніри з логотипом конкурсу
  • автори 10 найкращих світлин конкурсу та десять учасників, що сфотографували найбільше об’єктів і отримали найбільше балів у загальному заліку, — сувеніри з логотипом конкурсу та подарункові сертифікати інтернет-магазинів

Контакти для акредитації та реєстрації для гостей:
wle@wikimedia.org.ua

Галерея світлин-переможців

1200.Ранок_туманний 1200.Р.Айдар 1200.53-232-5002_Yarmakivsky_DSC_1749 SkoleBeskidsNationalNaturePark-nov-2011.1200 (1) Silent_dialogue.1200 (1) Bird_scout.1200 (1) Схили_Байдарського_Заказника.1200 (1) Синиця_вусата_(Panurus_biarmicus)_-_мешканець_очеретяних_масивів_ставу__Верхній_.1200 (2) 1200.Туманні_схили,_Базальтове 1200.НПП_Дворічанський,_ковила_у_тумані 1200.Королівський_водограй_01 1200.Victory_Park_Odessa_02 1200.Скеля_«Радіонова»с._Буки_на_р._Гнилий_Тікич 1200.На_березі_Вічності 1200.Лісове_озеро_у_Чорному_лісі azov ternopil sumska khmelnitska lyman 1_Білокузьминівка_світанок 4_Захід на Мангупі 10_Сarpathian forest 8-9.Вид на селище Дземброня 8-9. Сутінки на схилах Демерджі 7. Ранковий краєвид з полонини Кукул на Говерлу і Петрос 5-6_Ранкові промені на Синевирі 5-6_Заказник Росішний 3_Містичні піки 2_Осінній світанок на вершині Смотрича 1920.Pulsatilla_patens_MZ 1920.Vitachev_view

Однією із відмінностей цьогорічного конкурсу була наявність номінації «За найбільшу кількість пам’яток сфотографованих новими учасниками». На Вікіконференції у серпні Аліна Возна, одна із досвідчених учасниць і «Вікі любить пам’ятки», і «Вікі любить Землю», запропонувала організаційному комітету ввести номінацію, яка б дозволила виділити новачків-конкурсантів — тих, які ще не брали участі у конкурсі. І яким, скоріш всього (про що добре знають наші постійні учасники), було б доволі складно посісти призове місце, якщо тільки не дізнатися про змагання заздалегідь і не почати готуватися. Цього року було більше 270 учасників, з них — 121 (44%) зареєструвалися після початку конкурсу, а 54 (20%) — мали обліковий запис у вікіпроектах раніше, але у фотоконкурсі «Вікі любить пам’ятки» брали участь вперше.

За результатами конкурсу оргкомітет вирішив нагородити десять новачків-конкурсантів, які не отримали жодної іншої відзнаки у рамках конкурсу. Отже, список відзначених нових користувачів[1]:

  • Любов Алєксєнцева (54 об’єкти, 363 бали)
  • SergKh78 (155 об’єктів, 310 балів)
  • Макс назаренко (75 об’єктів, 295 балів)
  • Користувач Zimorodok42* (35 об’єктів, 230 балів)
  • ЛКвасова (78 об’єктів, 186 балів)
  • SerovaYuliya (62 об’єкти, 174 бали)
  • Вячеслав Мамон (44 об’єкти, 168 балів)
  • Користувач Коржаков* (22 об’єкти, 154 балів)
  • Людмила Бабінчук (20 об’єктів, 140 балів)
  • Користувач Ігорівна22* (54 об’єкти, 113 балів)

Нам було цікаво дізнатися, що ж саме спонукало їх до участі у конкурсі. Макс Назаренко сказав, що хотів «показати на фото що у нас є дуже рідкісні та маловідомі пам’ятки архітектури» і найвищою нагородою для нього було б те, щоб «після побачених об’єктів почали щось реконструювати та надали нове “життя” спорудам». Людмила Бабінчук, директорка КЗ «Великомихайлівська ЦБС» Одеської області, дуже хотіла б, щоб матеріали про їхню місцевість «були представлені достойно на сторінках Вікіпедії». Вячеслав Мамон дізнався про конкурс із онлайнового банера на сторінках Вікіпедії, і вирішив, що потрібно взяти участь, бо «дуже багато пам’яток без фото». Користувач SergKh78 вказав, що про змагання дізнався із соцмереж, і любить фотографувати; це ж захоплення до фотографування поділяють користувачки SerovaYuliya та ЛКвасова. Любов Алєксєнцева сказала, що їхня школа отримала електронного листа із повідомленням про такий проект від відділу освіти, молоді та спорту міської ради. Вона вважає, що «ми мало знаємо про пам’ятки культурної спадщини свого регіону. Нам здається, що десь там краса, і не помічаємо красу поруч з собою. Мені дуже хотілося, щоб пам’ятки нашої історії побачив весь світ. А оскільки я ще і вчитель, і мої учні постійно звертаються до вільної енциклопедії, то я хочу показати на особистому прикладі, що Вікіпедію може редагувати кожен. Я хочу залучити своїх школярів до цієї корисної і цікавої справи». На думку пані Любові, що хоча її фото й «не могли претендувати в номінації на найкращу фотографію (не вистачає навичок та й фотоапарат вже старий), але вони зроблені від щирого серця». Також вона сказала: «окремі з них є унікальними, оскільки в деяких селах вже немає ні одного жителя, а пам’ятники залишилися. І хоч це було нелегко, приходилося долати не один кілометр від села до села, але я про це не шкодую. І це мій скромний внесок в збереження культурної спадщини нашої країни»…

Ми щиро вдячні за внесок кожного учасника та учасниці, і за історії, якими ділитеся з нами, та іншими (майбутніми) учасниками. Частина з цих світлин уже у статтях Вікіпедії про населені пункти. Нагадуємо, що Вікіпедію дійсно може редагувати кожен і можна не тільки вантажити фотографії, а й додавати їх до статей.

Казарма робітників економії (1886 рік). Садиба Хрущових. Село Лифине, Лебедівський район. Сумська область © Макс назаренко
Вільна ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

Церква (межа 19—20 століть). Село Благовіщенка, Більмацький район, Запорізька область © Любов Алєксєнцева
Вільна ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

Городище літописного міста Тустані, Урич, на північний захід від села © ЛКвасова
Вільна ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

Будинок Юзівського комітету більшовиків, вул. Артема, 9. Донецьк © SerovaYuliya
Вільна ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

Свято-Петропавлівська церква (не використовується), Петропавлівка. Вовчанський район Харківська область © Вячеслав Мамон
Вільна ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

* Користувачі не активували у налаштуваннях електронну пошту, тому оргкомітету наразі не вдалося з ними зв’язатися.

Світлини були обрані на розсуд авторки допису. Переважно це цікаві чи нові об’єкти, світлин яких раніше не було завантажено у рамках конкурсу.

Нарешті, ми підійшли до останнього регіону в оголошенні номінації «Найкраще фото»: переможні фото Києва та області, а також переможців, яких обрало окреме журі.  Громадська організація «Друге життя» та Управління екології та природних ресурсів в Києві обрали аж три найкращі фото заповідного Києва.

Загалом учасники конкурсу завантажили протягом травня фотографії 70 пам’яток природи Київської області та 173-х пам’яток Києва, — всього 510 та 1334 файли відповідно.

Найкраще фото Києва

Pulsatilla patens MZ

Ботанічний заказник «Лісники». Автор: Марія Зикова, CC-BY-SA-4.0

Київ представляє сон розкритий у ботанічному заказнику «Лісники».  З 2007 року заказник  входить до складу парку «Голосіївський» і розташований між хутором Мриги, селищем Віта-Литовська, селами Ходосівка та Лісники і залізничною станцією Підгірці. Територія заказника характеризується різноманіттям рослинного покриву. Тут переважає лісова і трапляються ділянки лучної, болотної та водної рослинності. Понад 10 видів рослин, що зростають на території заказника, занесені до Червоної книги України. Серед них Сон чорніючий та Сон широколистий. Багато інших також охороняють ся міжнародними конвенціями або регіональним охоронним списком м. Київ.

Найкраще фото Київської області

Vitachev view

«Стайківські обрії». Автор: Vera Alekseeva, CC-BY-SA-4.0

Стайківські обрії — загальнозоологічний заказник місцевого значення, що розміщений на теренах Стайківської сільської ради Кагарлицького району Київської області. Територія включає два заплавні острови площею 50 га, розташовані за 550 м від берега водосховища, прилеглу акваторію Канівського водосховища завширшки 300 м, крутий берег водосховища площею 8 га в районі колишнього глиняного кар’єру. Після заповнення чаші канівського водосховища (1976 р.) поблизу села Стайки утворилось декілька заплавних островів, які були остаточно сформовані алювіальними відкладеннями (переважно принесеними течією пісками). Острови покриваються водою при весняних повенях і виступають при пониженні рівня води водосховища спекотного літа. Через це острови не використовуються у господарських цілях. Фото з цієї території вперше перемагає в цій номінації. А авторка влучила у перемогу всього з 6 пострілів, тобто завантажила усього 6 фото.

Переможці спецномінації «Найкраще фото заповідного Києва» від ГО «Друге життя» та Управління екології та природних ресурсів Київської міської державної адміністрації

3-е місце

Дніпро безмежний

3 місце. Заказник «Муромець-Лопуховате». Автор: Дмитро Сидорук, CC-BY-SA-4.0

Автор так прокоментував фото: «Вечірні сумерки на острові Муромець, вони завжди спокійні і трішки загадкові. Завдяки тривалій експозиції, річкова ода на знімках стала схожою на лід, хвилі згладилися створивши ідеально рівну річкову поверхню».

Ландшафтний заказник місцевого значення «Муромець-Лопуховате» створено рішенням Київської міської ради у 2002 році для охорони екосистем заплавного острова Лопуховатий та частини острова Муромець (на північ від острова Лопуховатий через Чорторий). Тут наявні добре збережені лісові, лучні водні та прибережно-водні угруповання заплавної рослинності, а також ізольовані місцезростання низки регіонально-рідкісних та червонокнижних рослин, серед яких півники сибірські, латаття біле, сальвінія плаваюча та ін. Статті про заказник у Вікіпедії ще не створено.

2-е місце

Ранок перед зимою

2 місце. Урочище «Бобровня». Автор: Дмитро Сидорук, CC-BY-SA-4.0

Бобровня — урочище в Деснянському районі Києва на лівому березі Дніпра, за 2 км нижче устя Десни. Поблизу знаходиться житловий масив Троєщина. Тут бере свій початок річка Небишівка, яка через 4 км впадає в річку Десенка, вище Подільського мосту.

Коментар автора: «Це фото зроблене на початку зими. Урочище Бобровня — це дуже тихе, меланхолічне місце. Восени там зустрічається мало людей та є можливість спокійно, неспішно насолоджуватися природою блукаючи поблизу невеличкої річки. Фотографія зроблена вранці, саме ранок дав змогу передати всі відчуття міжсезоння — той стан, коли природа вже скинула останнє листя з дерев і очікує зимові сніги та морози».

1-е місце

Морозний зимовий вечір поряд з гніздом сірої сови

1 місце. НПП «Голосіївський». Автор: Олексій Карпенко, CC-BY-SA-4.0

Національний природний парк «Голосіївський» створено було у місті Києві відповідно до Указу Президента України у 2007 році.  Територія національного природного парку «Голосіївський» знаходиться в південній частині м. Києва, на захід від Дніпра на крайній півночі лісостепової фізико-географічної зони.

Північна частина парку включає урочища з переважанням широколистяних лісів, таких як Голосіївський ліс (разом з прилеглим до нього Голосіївським парком ім. Максима Рильського), урочищами Теремки і Бичок. Південна частина парку — це піщана надзаплавна тераса Дніпра, вкрита сосновими лісами. Ця тераса перетинається річкою Сіверкою, яка розгалужена на кілька рукавів. У її долині знаходиться значний масив вільхових лісів.

У дописі використано інформацію зі статей у Вікіпедії.

Звертаємо увагу, що початок нагородження переможців конкурсу «Вікі любить Землю» перенесено на 10:30  15 грудня. До зустрічі вже в цю суботу!

 Див. також:

Кременецький колегіум. Ансамбль. Тернопільська область © Костянтин Брижниченко
Світлина пам’ятки у Тернопільській області, що отримала найвищі оцінки журі і отримала відзнаку «Найкраще фото Тернопільської області» 2018 року
Вільна ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

Представляємо найкращі світлини пам’яток ще чотирьох областей.

Найкращою світлиною Тернопільської області стала робота Костянтина Брижниченка із видом на ансамбль Кременецького колегіуму. Колегіум єзуїтів у Крем’янці заснував близько 1720 року князь Міхал Сервацій Вишневецький (за іншими даними, також його брат — князь Януш Антоній Вишневецький). Заклад діяв при монастирі ордену єзуїтів у місті. Будівництво було розпочато коштом родини Вишневецьких 1731 року, тривало до 1743-го. У колегіумі велась підготовка вчителів для єзуїтських шкіл. Архітектурний комплекс поєднав костел, келії та два навчальні корпуси. Єзуїти присвятили костел засновнику ордена Ігнатію Лойолі та святому Станіславу Костці. Будівля колегіуму формувала східну сторону ринкової площі в місті Кременець.

Наталія Шестакова, членкиня журі, зазначила про фото:

Приваблива пам’ятка, гарно презентована в контексті міста, гарна композиція та освітлення

Найкращим фото Кіровоградської області журі визначило роботу Олександра Мальона. Вознесенський собор є пам’ятка архітектури кінця XIX — початку XX століття. Собор був закладений 1898 року в центральній частині базарної площі Бобринця, але безпосереднє будівництво собору почалося 1905 року. Автором проекту був відомий єлисаветградський зодчий Яків Паученко. Будівництво храму тривало 14 років. У 1912 році собор було освячено на честь Вознесіння Господнього. Собор був розписаний лише частково в зв’язку з революцією. Тоді з куполів храму було знято позолоту, дзвони переплавлено, а саме приміщення перетворилось на склад. У 1933 році в приміщенні храму зберігалось зерно, пізніше — інші товари торгівлі. Згодом будівлю передали для створення районного історичного музею. Тепер храм відновлено і повернуто парафіянам. Фото зроблено у квітні 2018 року, і, як зауважила Наталія Шестакова, «в середині дня влітку-навесні краще зняти цей об’єкт неможливо. Саме зображення якісне. Але, так, справляє враження “без родзинки”».

Вознесенський собор. Бобринець. Кіровоградська область © Олександр Мальон
Світлина пам’ятки у Кіровоградській області, що отримала найвищі оцінки журі і отримала відзнаку «Найкраще фото Кіровоградської області» 2018 року
Вільна ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

Світлина із видом на млин Варшавського Вигдора Зейлиховича в Новоукраїнці теж зацікавив журі, зважаючи на цікавість самої пам’ятки. Це цегляна п’ятиповерхова будівля, рік побудови — 1894.

Млин Варшавського Вигдора Зейлиховича. Новоукраїнка, Кіровоградська область © Arcitec wiki
Вільна ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

У Полтавській області найкращою роботою стала світлина Романа Наумова із зображенням Здвиженського собору. Собор споруджений як головний храм Полтавського Хрестовоздвиженського монастиря 1689–1709. Зведення головного храму обителі велося коштом декількох полтавських полковників, у тому числі Генерального судді В. Л. Кочубея та його сина, полтавського полковника В. В. Кочубея, та двох українських гетьманів — І. Самойловича й І. Мазепи. У полтавський період Великої Північної війни, впродовж травня — червня 1709 року монастир був резиденцією Карла XII. На думку дореволюційних істориків-краєзнавців саме на монастирському пагорбі відбулося важке поранення короля у ногу напередодні Полтавського бою на світанку 17 червня 1709 року. Пам’ятка архітектури українського бароко. Про саму світлину Наталія Шестакова сказала, що фото — цікаве, але «зображення церкви дуже вже викривлене».

Здвиженський собор. Полтава © Роман Наумов
Світлина пам’ятки у Полтавській області, що отримала найвищі оцінки журі і отримала відзнаку «Найкраще фото Полтавської області» 2018 року
Вільна ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

Трохи поступилася цій роботі світлина авторства Artur Aroian із зображенням Христоріздвяної церкви у селі Вергуни. Як прокоментувала Наталія Шестакова: «Цікавий нерозтиражований об’єкт, вдало передано передано його атмосферу та ауру. Залишки фресок на стінах, довгострокову руйнацію краси та піднесення».

Христоріздвяна церква. Вергуни Хорольського району Полтавської області © Artur Aroian
Вільна ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

Найкращою світлиною Рівненської області стала робота Івана Сідловського із видом на інтер’єр Троїцького собору Межиріцького монастиря. Припускають, що автором проекту храму може бути той самий будівничий, що й Богоявленської церкви на Острозькому замку. Будівництво церкви тривало до 1530-х років. Вівтарі 18 століття, що залишилися в спадок від оо. Францисканів, були частково використані для створення іконостасу церкви. Інтер’єр церкви розписаний учнями живописця кінця 19 початку 20 століття Віктора Васнєцова. У церкві збереглися також оригінальні фрески 16 століття.

Троїцький собор. Село Межиріч Острозького району © Іван Сідловський
Світлина пам’ятки у Рівненській області, що отримала найвищі оцінки журі і отримала відзнаку «Найкраще фото Рівненської області» 2018 року
Вільна ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

Зовсім трохи їй поступилася робота Вадима Постернака із зображенням дерев’яної церкви Косми та Дем’яна у селі Новий Корець. Церква датується 1866 роком.

Дерев’яна церква Косми та Дем’яна. Село Новий Корець Острозького району © Вадим Постернак
Вільна ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

Для підготовки публікації було використано матеріали з Вікіпедії «Кременецький колегіум», «Вознесенський собор (Бобринець)», «Хрестовоздвиженський монастир (Полтава)» та «Межиріцький монастир».

Представляємо ще три світлини, що стали переможцями номінації «Найкраща фотографія області» у конкурсі «Вікі любить Землю 2018».

Найкраще фото Рівненської області 

Туманні схили, Базальтове

Базальтові стовпи. Автор: Dimatrofimchuk, CC-BY-SA-4.0

На Рівненщині перемогла фотографія геологічної пам’ятки природи «Базальтові стовпи», що на західному схилі Українського кристалічного щита. Загальна протяжність відслонень базальтів у межах пам’ятки — 180–230 м. Товщина стовпів коливається в межах від 0,6 до 1,2 м. Переважають із товщиною 0,8—1,0 м. Висота — від 3 м до 30 м. Вони мають властивість давати прямий рівний розкіл.

Фото цієї пам’ятки перемогло в цій номінації також у 2014 році. Дмитро ж у конкурсі взяв участь уперше. Запрошуємо переглянути його внесок — 100 фото.

Найкраще фото Харківської області 

НПП Дворічанський, ковила у тумані

Національний природний парк «Дворічанський». Автор: Дмитро Балховітін, CC-BY-SA-4.0

Краєвид просторої долини, покритої пухнастими китицями ковили отримав найвищу оцінку серед фото заповідних територій Харківської області. Її зробив у Дворічанському НПП переможець номінації «Найкраще фото конкурсу» Дмитро Балховітін. Парк розташований у північно-східній частині Харківської області, у Дворічанському районі. Парк створений задля вивчення, збереження та відтворення унікальних природних крейдяних комплексів, розташованих уздовж правого берега річки Оскіл, а ковила волосиста, одна з 37 рослин з занесених до «Червоної книги», що тут ростуть.

Найкраще фото Чернівецької області 

 

Королівський водограй 01

Водоспад «Королівський». Автор: Олег Перепелюк, CC-BY-SA-4.0

Водоспад «Королівський» — геологічна пам’ятка природи місцевого значення  у межах Сторожинецького району Чернівецької області, на південь від села Банилів-Підгірний. Статус надано для збереження мальовничого водоспаду на річці Дмитриця (притока Малого Серету). Висота падіння води — 3 м. Водоспад утворився в місці, де річка перетинає скельний масив, складений зі стійких до ерозії пісковиків. Водоспад вперше стає переможним ПЗФ Чернівецької області та й загалом вперше його фото беруть участь у конкурсі. Саме фото Олега, новачка у конкурсі, й ілюструє статтю у Вікіпедії про пам’ятку.

У дописі використано інформацію зі статей у Вікіпедії.

Нагородження переможців відбудеться 15 грудня у Музеї Шолом-Алейхема у Києві. Запрошуємо!

 Див. також:

Сумська та Чернігівська області

17:47, Saturday, 08 2018 December UTC

Троїцька (Миколаївська) церква. Пустовійтівка, Сумська область © Андрій Мозоль
Світлина пам’ятки у Сумській області, що отримала найвищі оцінки журі і отримала відзнаку «Найкраще фото Сумської області» 2018 року
Вільна ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

На світлині зображено Троїцьку (Миколаївську) церкву у селі Пустовійтівка Роменського району. Ця церква є пам’яткою архітектури національного значення (1900—1906 роки). Церкву було зведено за проектом полтавського архітектора Носова Сергія Васильовича[1]. Україна Інкогніта зараховує цей унікальний храм до десяти маловідомих сільських архітектурних шедеврів — величезна мурована церква у стилі історизм[2]. Статті про саму пам’ятку у Вікіпедії українською ще не створено — як і статті про її архітектора…

Інша робота із іншою Миколаївською церквою — із Глухова — тільки трохи поступилася найкращій світлині. Як зазначила членкиня журі Наталія Шестакова:

Незвичне фото у ретро-стилі, дуже важко спіймати цей момент із можливістю спокійного, «глибокого» віддзеркалення у калюжі дощу на стоянкці автобусів та автостранспорту. Автору вдалость зловити «чарівну мить» та чудово передати атмосферу. Дуже оцінила «дочекатись потрібного моменту у потрібном місці у потрібну погоду» та «побачити зірки в калюжах»

Миколаївська церква. Глухів, Сумська область © Роман Наумов
Вільна ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

Найкращою світлиною пам’ятки у Чернігівській області стала робота із зображенням П’ятницької церкви у Чернігові. Храм побудований в кінці XII — на початку XIII ст. на чернігівському посаді біля Торгу на кошти купців; чотиристовпна, тринавна, триапсидна, однобанна, в основі плану — чотиристовпний хрестово-купольний храм, майже квадрат у перерізі. У 1676 і 1690-х pp. ним же була проведена повна реставрація і перебудова церкви у стилі українського бароко. Імовірно роботи велись під керівництвом архітектора Івана Зарудного. Після реставрації церква набуває вигляду семибанного храму з бароковими фронтонами (на східному окреслювався герб гетьмана Івана Мазепи). У 1750 році храм горів, через 5 років його відновили, а також прибудували барокові прибудови, на яких були зроблені невеликі грушовидні бані. 25 вересня 1943 року храм зруйновано. У грудні 1943 р. до Чернігова приїхав видатний радянський дослідник давньоруського зодчества П. Д. Барановський, якому вдалося з великою достовірністю відтворити всі форми будови — однієї з найвизначніших пам’яток давньоруської архітектури. Пізніше церку було відкрито як музей.

П’ятницька церква. Чернігів © Роман Наумов
Світлина пам’ятки у Чернігівській області, що отримала найвищі оцінки журі і отримала відзнаку «Найкраще фото Чернігівської області» 2018 року
Вільна ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

Трохи роботі-переможцю поступилися за балами світлини із зображенням Покровської церкви у Жуклі («Гарна презентація нерозтиражованого об’єкту, гарна композиція. Якість, кольори та загальний настрій фото») та незмінних гармат із бастіонів Чернігівської фортеці.

Покровська церква. Жукля, Корюківський район, Чернігівська область © Олександр Мальон
Вільна ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

Гармати з бастіонів Чернігівської фортеці. Чернігів © Сергій Криниця
Вільна ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

Для підготовки публікації було використано матеріали з Вікіпедії «Пустовійтівка» та «П’ятницька церква (Чернігів)».

Представляємо ще чотири світлини, що стали переможцями номінації  «Найкраща фотографія області» у конкурсі «Вікі любить Землю 2018». 

Найкраще фото Кіровоградської області 

Лісове озеро у Чорному лісі

Чорноліський ландшафтний заказник. Автор: PHOTOROMIO, CC-BY-SA-4.0

Чорноліський заказник — ландшафтний заказник загальнодержавного значення у Знам’янському районі Кіровоградської області, в межах однойменного масиву «Чорний ліс». Створений у 1981 році на території 3491 га. з метою охорони одного з найбільших лісових масивів на межі лісостепової і степової зон.Територія заказника розташована на вододілі річок Інгул, Інгулець і Тясмин, в межах Придніпровської височини. Поверхня розчленована ерозійними формами рельєфу: борознами, водориями, балками. Природоохоронний статус тут також надано озеру Берестувате (Чорне) та прилеглих до нього заболочених ділянок.

Автор фото вперше взяв участь у конкурсі.

Найкраще фото Запорізької області 

На березі Вічності

Заказник «Дніпровські пороги». Автор: Alexey Tolmachov, CC-BY-SA-4.0

Дніпровські Пороги — геологічний заказник загальнодержавного значення у межах міста Запоріжжя. До території заказника входять частина острова Хортиці, острів Байди, острів Дубовий, скелі Стіг-1, Стіг-2, Стіг-3 та Два Брати.  На території заказника виявлено археологічні та історичні пам’ятки різного віку.

Олексій бере участь у конкурсі вже четвертий рік. У 2015 та 2016 роках його роботи також ставали найкращими в цій номінації.

Найкраще фото Черкаської області 

Скеля «Радіонова»с. Буки на р. Гнилий Тікич

Скеля «Радіонова». Автор: Сергій Зисько, CC-BY-SA-4.0

Скеля «Радіонова» — геологічна пам’ятка природи місцевого значення. Об’єкт розташований на території Маньківського району Черкаської області, село Буки, на річці Гірський Тікич. Це одна зі скель Буцького каньйону,  названа на честь українського науковця-петрографа Сергія Родіонова.  Каньйон, який часто називають дивом природи, утворений у протерозойських гранітах, вік яких оцінюється у 2 мільярди років.

Минулого року скеля також представляла область в роботі Дмитра Балховітіна.

Найкраще фото Одеської області 

Victory Park Odessa 02

Дендропарк «Перемоги». Автор: Pafnutevich, CC-BY-SA-4.0

Нічний парк в одеській Аркадії зібрав найбільше балів з фото ПЗФ Одеської області. Закладений у 1960 році, тут висаджено понад 500 видів дерев і чагарників, включаючи теплолюбиві екземпляри. Зростають кедр ліванський, тис ягідний, гінкго дволопатеве, метасеквоя, скумпія звичайна. Існує система штучних ставків з фонтанами загальною довжиною 700 м.

У дописі використано інформацію зі статей у Вікіпедії.

Нагородження переможців відбудеться 15 грудня у Музеї Шолом-Алейхема у Києві. Запрошуємо!

 Див. також:

Older blog entries